8 січня на цій самій сторінці АВС я згадав – з нагоди його сторіччя – так званий іспанський грип 1918 року. Нині ми точно знаємо, що він не був іспанським і, якщо вірити Майклу Оштергольму, ймовірно, розпочався в Канзасі, а вже звідти американський солдат перевіз його у Францію, перед тим як він обійшов увесь світ. Дописавши той текст за 8 січня, я замислився: а чи готовий наш світ протистояти новій епідемії такого типу, тож запитав про це в Оштергольма з Дослідницького центру інфекційних хвороб при Міннесотському університеті.
Оштергольм є світовим авторитетом у цій матерії, це лікар і детектив одночасно: щоразу, коли виникає чи здається, що виникає, якась епідемія, саме його просять ідентифікувати вірус, передбачити, яких той завдасть збитків, запропонувати якесь рішення. На жаль, з тієї зустрічі я вийшов значно песимістичнишим, ніж прийшов на неї. Мій співрозмовник переконав мене, що грип такого ж типу, як у 1918 р., неминуче звалиться на наш світ: цикли грипу поперемінно чергуються – сезонний грип, який не завдає нам надто багато шкоди, і смертоносний грип (відомий як H1N1), на кшталт грипу 1918 р., чи більш недавній 2009 р., ймовірно, мексиканського походження. Сезонний грип іноді є смертельним для літніх людей і дітей, але той інший масово вбиває хворих у розквіті сил, у віці між 30 та 40 роками, іноді за один день.
В наш час відтворили вірус 1918 р. завдяки дослідженням заморожених трупів на Алясці, і змогли обчислити, що кількість жертв сягала приблизно 100 млн – цифра, що значно перевищує підрахунки тієї епохи, і що середній вік жертв становив 27 років. Чому б це мало повторитися? Тому що грип, стверджує Оштергольм, є настільки ж старим, як і людство; він ніколи не зникає, лише зазнає мутацій. Густота населення на планеті і швидкість подорожей дозволяють передбачити пришвидшення зараження. І виявляється, що найнебезпечніші віруси зароджуються в місцях, де людина перебуває в контакті з домашньою худобою і свійськими птахами, головним чином свиньми і курми. Вірус, зазнавши мутації, переходить від тварини до людини. А позаяк людство споживає щораз більше м’яса, масові господарства множаться, особливо в Китаї. До цього треба додати, що китайська влада – чи то через неорганізованість, чи то через любов до таємниць – туга до оголошення епідемій.
Під час епідемії атипової пневмонії (SARS) 2002 р. треба було, аби вірус дійшов до західних мандрівників, щоб китайці визнали, що епідемія тривала вже кілька тижнів, спричинившись до жертв, через що інфікованих хворих ізолювали із запізненням.
А щеплення проти грипу? Краще бути щепленим, аніж не бути, сказав мені Оштергольм, та треба бути чесним з людьми: краще визнати, що вакцина не захищає повністю, замість того щоб прикидатися, що віриш в її цілковиту ефективність, ризикуючи натомість при цьому спровокувати вороже ставлення до будь-якої вакцини. Щоб зобразити ситуацію ще похмурішою, Оштергольм поінформував мене, що ніде у світі нема значних запасів вакцин проти грипу; вакцини виробляють повільно, в міру того як їх потребують, в основному в китайських та індійських лабораторіях. Якщо спалахне епідемія смертельного грипу, якщо вона поширюватиметься і в нас не буде вакцини, що ми робитимемо?
Оштергольм хотів би, аби громадськість усвідомлювала небезпеку і щоб ми сприяли фінансовій та інтелектуальній мобілізації, яку можна порівняти з тою, яку спричинила епідемія СНІДу, для якого досі нема вакцини, а лише дорога терапія. Тому, аби підготуватись до епідемії грипу, потрібно було б пробудити свідомість світу. Існує прецедент – ліквідація віспи у 1970-ті внаслідок угоди між Сполученими Штатами і Радянським Союзом, які на той момент спільно керували планетою. На сьогоднішній день вже не існує направду світової влади, а з наукової точки зору віспу стримати легше, ніж грип.
Оштергольм стверджує, що остаточним рішенням є створення універсальної вакцини проти всіх форм грипу: це реально, але то був би тривалий процес і його розвиток вимагав би концентрації ресурсів, яка є порівнянною з «проектом Мангеттен», який в 1944 р. закінчився створенням атомної бомби. У випадку грипу то був би «проект Мангеттен» навиворіт, він служив би життю, а не смерті. Та світ не усвідомлює небезпеки, не має відчуття невідкладності. Ми воліємо «боротися з кліматичними змінами», і без жодного результату, ясна річ. Будь-яке порівняння є сміливим, та нагадаймо, що в XIV ст. чума вбила третину людства і заморозила цивілізації на два століття. Аби не пригнітити читача, я сам собі забороняю згадувати другий медичний ризик, який нам загрожує: втрату ефективності антибіотиків внаслідок їхнього надмірного споживання. Таким чином, опинившись у пастці короткотермінової політики, ми вже не відрізняємо, що є поверховим, а що справді змінює курс історії.
Guy Sorman
La peste
ABC, 19.02.2018
Зреферувала Галина Грабовська