Минулого року надрукував я в "Калєндарику для Сїчових Стрільцїв і жовнїрів-Українцїв" статейку п. з. "Війна і народня поезія", де просив усїх, хто має змогу, записувати народні піснї й оповідання, що стоять у звязи з війною, які можна-б було по війнї видати окремою книжкою. Для того подав я не тілько взірцї таких новотворів, але й ряд питань, що на них було-б бажаним одержувати відповідь. Вислїд моєї просьби одначе досї дуже дрібний. Ледви два чи три інтелїґенти надіслали кілька записів пісень; поза тим надсилали ще письменні вояки всякі вірші, що найчастїйше вони самі поскладали, які одначе задля своєї нескладности не надають ся до друку; через те передаю я їх на переховок у воєннім архиві. Зате з оповідань не надіслав ніхто нїодного, хоч їх у кождім селї можна назбирати майже на цїлу книжку. Отсим прошу ще раз кождого письменного записувати піснї й оповідання, звязані з війною, та надсилати їх для друку.
Побіч воєнних пісень і оповідань належить звернути увагу на:
1. Чужі піснї, які перейняли наші вояки, чи то стикаючись із чужинцями в часї побуту на їх етноґрафічній території, чи служачи при чужих військових віддїлах.
2. Оповідання, які оповідають собі вояки в полї, по шпиталях, бараках, квартирах і т. д.
3. Листи, що пишуть вояки до родини та знайомих або дістають від них. Між ними подибуєть ся багато таких, що своїм чуттєм та простотою хапають кождого за серце.
4. Жовнїрський говір, що виріжняєть ся сильно від рідної мови, поперетикуваної нераз доволї густо виразами та висловами, що дотикають ріжних родів зброї, військових ступнів, мундурування та озброєння, військових вправ, потрав, напитків, мешкань, цивільних і військових осіб, звірят і ріжних предметів.
5. Всякі написи й рисунки, що подибують ся по стінах касарень, бараків, вартівень, залїзничих ваґонів по окопах та написи на вояцьких хрестах.
Побіч сього належить кождому, хто хоче зробити прислугу нашій науцї, звернути увагу ще на одну сторону життя наших вояків, про яку я досї не згадував, яка одначе має дуже важне значіннє.
Як відомо, всї народи мали завсїди й мають тепер свої власні погляди на війну, займають до неї повне становище й відповідно до нього оцїнюють її перебіг та вислїд, мають піснї й оповідання, звязані з війною, а також звичаї й вірування, дібрані разом і видані, представляють вони незвичайну цїну для дослїдника, бо позволяють немов увійти в душу народа й пізнати таку сторону його життя, яка переважно була недоступна і закрита. При тім треба мати на увазї, що хоч вояк із народа приносить усї погляди, звичаї й вірування з собою з села, то в часї військової служби стикаєть ся не тілько з иншими племенами нашого народу, але й з зовсїм чужими, незнаними йому уперед народами, — особливо-ж у таких національно-ріжнородних державах, як Австро-Угорщина та Росія. Стикаючись з ними, він мимовільно підпадає під деякий їх вплив так, як і вони не полишають ся без взаїмного його впливу. Вислїдити такі взаїмні впливи дуже важно для науки, бо через них зміняють ся нераз дотеперішнї погляди й вірування та витворюють ся нові, що можуть часто перетрівати й сотки лїт та витиснути нестерту печать на духовім життю якогось народа. З огляду на се треба всї такі звичаї й вірування записувати. Щоб улекшити записуваннє, я подаю тут ряд питань, на які належить надсилати відповіди. Коли хтось не має змоги відповісти на всї питання, хай відповість на стільки, на скільки може. Навіть відповідь на одно питаннє може дослїдникови придати ся та стати йому в пригодї. При кождім записї належить подавати все місце й час подїї та вказувати особи, що брали в нїй участь.
Питання.
1. Чи були між народом які віщування й пророцтва про вибух війни, про час її тривання та кінець, про перебіг і вислїд?
2. З чого віщовано про те: зі звізд (астрольоґія), з розмови з духами (спірітизм), з карт (кабалїстика), зі старинних писань (обявленнє св. Івана й инші), зі снів? Чи може віщували домашнї ясновиди?
3. Чи були які знаки на небі, на землї, в повітрі, що віщували війну? (Затьми сонця або місяця, комети, падучі звізди, воздушні камінї (аеролїти), огнисті стовпи, круги або стовпи при сонцї чи при місяцї, поведеннє звірів, а особливо птахів).
4. Як поясняє собі народ причини війни?
5. Як виправлювано покликаних на війну, з сумом чи з радощами, з гостиною і почастунками, з прикрашуваннєм одягу й иншими признаками?
6. Чи була ріжниця при виправі на війну перших покликаних і новобранцїв, забираних при дальших поборах? Яка саме й чому?
7. Як поводили ся перші покликані на війну й пізнїйші новобранцї?
8. Чи не роблено яких чарів або заговорів, щоб той, хто йшов до бранки, не здав ся на вояка? як саме?
9. Коли когось відобрано на вояка, то чи не уживано способів (так само, як під 8, або инакше), щоб його задержати поза фронтом, щоб він не йшов у поле?
10. Чи знають самі вояки способи, при яких помочи можуть стати непридатні до полевої служби? Які саме?
11. Чи ті способи шкідливі для здоровля і чи наслїдки шкідливости можна як оминути?
12. Чи вояки, вибираючись у поле, не брали з собою яких предметів (т. зв. амулетів і талїзманів), що мали їх хоронити перед кулями, коленими або сїканими ранами, полоном (медалики, хрестики, образки, молитви або заговори, переписані на папері, божі листи, свячена вода й инше).
13. Чи були випадки, що ті предмети дали їм бажану охорону? Списати їх докладно з усїма подробицями.
14. Чи не забирали вояки яких предметів у поляглих ворогів і чи не носили при собі як амулєтів, що мати їх хоронити від небезпеки й додавати відваги?
15. Чи нема вірувань між вояками, що в потребі стає їм на поміч якась вища, надлюдська сила?
16. Чи та сила помагає тілько нам, чи й ворогам, чи може нам помагає одна сила, а ворогам друга. Яка саме?
17. Як і в чім вона проявляєть ся? Чи не насилала вона таких елєментарних нещасть, як посуха, слота, бурі, град, повенї, голод, пошести, помір?
18. Чи бачив хто ту вищу силу, коли, де, в якім видї, при яких обставинах?
19. Як проявляли ся наслїдки її помочи для нас, а як для ворогів?
20. Чи є вірування, що поміж ворогами бувають знахарі й чарівники, які можуть своїм противникам робити зле або добре відповідно до своєї волї?
21. Чи не перекидали ся вони на вовкулаків або инших звірів і не шкодили нам так?
22. Чи не кидали вони на наших вояків уроків або якого наслання, щоб їх зробити нешкідливими?
23. Чи між нашими вояками не було так само знахарів і чарівників та віщунів, що відвертали ворожі наміри? Як проявляло ся їх знаннє й сила?
24. Чи не передавали вони своїх секретів иншим та коли й як?
25. Чи нема вірування, що життє одного вояка може бути відкуплене життєм другого?
26. Чи не переношено хороби з хорого вояка на здорового з тим, щоб через те хорий виздоровів? Яким способом се зроблено (напр. через обливаннє хорого й виливаннє води на вулицю).
27. Що роблять вояки, вибираючись у бій, аби набрати відваги?
28. Чи маючи йти в бій, не купали ся перше вояки, домішуючи чогось до купелї й чого саме, чи не обкаджували себе якими особливими кадилами, чи не натирали себе якими плинами або мастями?
29. Чи, вибираючись у бій, не відкидали вояки в окопах чи деинде деяких предметів, що могли їм принести нещастє або як небудь зашкодити (напр. карти до гри й инше).
30. Чи вибираючись у бій, співали вояки піснї? Які саме, побожні, чи бойові? Списати їх.
31. Як поводили ся вояки в часї бою і по його закінченню? Які видавали оклики, яких уживали підступів, аби побороти ворога?
32. Чи не показували ся воякам у часї бою чорти, смерть, духи, ангели, святі або що инше? (В часї облоги Перемишля мала показувати ся Москалям Мати Божа). Списати про се всї перекази й лєґенди.
33. До кого звертали ся вояки за помічю в небезпецї життя, чи до надприродних сил?
34. Яких способів уживали, щоб певнїйше вбити ворога? Чи не заворожували зброї та куль, чи не послугували ся особливим способом закладання куль у карабін, чи не вирізували на кулях яких знаків або слів, чи не носили при собі яких особливих предметів, чи не виголошували заговорів або молитв?
35. Чи не вірять, що якби кинути на ворогів певний камінь (перунову стрілку) або й инший заворожений предмет, то серед ворожих лав настав би переполох і вони розбігли ся-б?
36. Чи смерть на війнї уважаєть ся почесною? Що говорять про неї вояки й народ?
37. Що передвіщує смерть вояка? (Прочуттє, сон, поява духів поляглих вояків, стукіт по почах, инші знаки від убитих, поведеннє домашніх звірят). Хто ті знаки бачив або чув?
38. Чи не віщують смерти які пригоди ріднї та знайомих?
39. Що дїєть ся з душею вояка і куди вона відходить?
40. Коли народ співає пісню про небіщика сина, в якій мати просить його подати їй руку, а він відповідає:
Ой, рад би я, моя мати, обидві подати,
Та налягла сира земля, не можу підняти!
та в якім видї представляє собі небіщика, як безтїлесного духа, чи як живого чоловіка з душею й тїлом, тілько під землею?
41. Чи душа непохованого вояка має який пристанівок на тім світї, чи блукає на сїм світї, поміж нами? Які оповідання є про такі вандрівки?
42. Чи не блукають душі убитих вояків по сїм світї (все одно, чи похованих, чи непохованих), чи не показують ся живим товаришам та не взивають їх до пімсти?
43. Чи не показують ся душі поляглих вояків у видї звірят і яких саме (вовків, круків, мотилїв і ин.)?
44. Чи не показують ся душі поляглих особливо по ночах усяким вартівникам (на позиціях, при маґазинах і ин.) та чи не лякають їх або не подають їм яких вказівок?
45. Чи не показували ся поляглим товаришам, знайомим, родині у снї, чи не розмовляли з ними і чи ті сни не справдили ся опісля?
46. Чи не появляють ся воякам душі поляглих ворогів та чи не силкують ся шкодити їм у чім?
47. Як хоронять поляглих вояків? Чи товариші прощають ся з ними й як? В яку сторону світа звертають їх головами? Чи вкидають що до гробів або полишають що на гробах?
48. Як відносить ся простий народ до поляглих вояків? Чи прикрашує їх гроби? Чи не приносить на гроби їди та напитків?
49. Чи не було випадків, що убитий оживав? Що оповідав він про тамтой світ?
50. Чи трапляють ся на війнї самовбійства і з яких причин? Чи є віра, що самовбійцї ходять по смерти та непокоять товаришів і знайомих? Що роблять, аби вони не ходили?
Відповіди на отсї питання, піснї й оповідання належить присилати на адресу: Володимир Гнатюк, Львів, ул. Чернецького, ч. 24, або: Етноґрафічна Комісія Наукового Товариства ім. Шевченка (тамже).
[Вістник полїтики, лїтератури й життя]
16.02.1918