Коли я був студентом і в 1962 р. вперше поїхав у США, то з превеликим здивуванням відкрив для себе, що там споживач може вибирати між кількома авіакомпаніями, тарифи яких є значно доступнішими, ніж в Європі. В Європі в той час у кожній країні була єдина національна авіакомпанія, монополія, що встановлювала підвищені ціни, а це, фактично, перешкоджало тому, аби прості люди подорожували. У 1970-ті друге, що мене здивувало в США, це можливість вибирати між кількома телефонними компаніями, які конкурували між собою і – знову ж таки – з далеко не такими високими тарифами, як в Європі. В 1990-ті значно дешевшими у США, ніж в Європі, були комп’ютери, мобільні телефони і внутрішні комунікації – внаслідок конкуренції, запровадженої на американському ринку міністерством юстиції США і судами, суворо налаштованими щодо монополій. Відтоді ситуація змінилася на протилежну, позаяк, наприклад, базові телефонні тарифи для мобільного телефону в Європі на сьогоднішній день є вдвічі дешевшими, ніж в США, комп’ютери мають ту саму ціну, а американські національні рейси є дорожчими, ніж внутрішньоєвропейські рейси.
Економісти по обидва боки Атлантики збентежені цим переворотом ситуації, який приписують випливу конкуренції. Зараз вона напруженіша в Європі, ніж в Сполучених Штатах. В авіатранспорті, наприклад, чотири домінуючі в США аеролінії контролюють 80% ринку, а десять років тому контролювали 48%. В Європі чотири домінуючі компанії контролюють всього лиш 45% ринку. Як наслідок, прибутки європейських компаній є на рівні 6 євро з пасажира, тоді як в США вони становлять 19 євро – згідно з даними британського тижневика «Економіст». Ці американські монополії є вигідними передусім підприємствам і їхнім акціонерам, а європейська конкуренція є вигідною пасажирам. Що стосується телефонії, то з подібними технологіями і послугами на обох континентах ситуація є ідентичною, оскільки прибуток з абонента в США становить близько 50 євро супроти 20 євро в Європі. Таким чином, позаяк великі американські компанії є значно рентабельнішими, вони накопичують велетенські прибутки. Ці гігантські прибутки підвищують їхнє котирування на біржі і ощасливлюють акціонерів; найбагатшими в США є ті, хто дістає з цього найбільшу вигоду, – на збиток споживачам і найманим працівникам.
Аргументом на захист цих американських квазімонополій – до якого вдаються і який розголошують їхні компанії, що надають послуги зі зв’язку, їхні лобісти і близькі до них політики, – є те, що ці високі прибутки уможливлюють вищі інвестиції, ніж в Європі. Таким чином американська економіка може і далі очолювати список інновацій і, маючи нинішні прибутки, створювати завтрашні робочі місця. Натомість Європа, не маючи достатніх прибутків, має менше інновацій і приносить в жертву майбутнє. Це капіталістична теорія, та чи може вона підтвердитися? Так само можна послатися на те – і такою є європейська аргументація, – що конкуренція також сприяє інвестиціям, тому що (оскільки прибутки є нижчими) треба намагатися зберігати позиції на ринку на основі інновацій. Це позиції, які важко примирити.
Краще поставити собі запитання, чому відбулася така транспозиція між США та Європою. Згідно з класифікаційними критеріями ОЕСР, двадцять років тому регулювання ринків було більш стримуючим для підприємств в Європі, ніж в США; двадцять років потому є навпаки, оскільки європейський ринок тепер відкритіший. І вирішальною причиною є Європейська Унія. Її департамент з питань конкуренції бореться з монополіями і впроваджує ліберальну візію для європейського ринку. Оскільки політичний тиск на Європейську комісію є слабким, вона продовжує свою місію, байдужа до лобі. Через це в Європі вживають санкції до Google тa Apple, тоді як в Сполучених Штатах – ні. В США є очевидним, що департамент юстиції, який вже століття бореться проти монополій, зробився сприйнятливішим до капіталістичних груп тиску. І це є ще очевиднішим в епоху Трампа, уряд якого близький до великих підприємств, які фінансують республіканські кампанії.
Тож ми прийшли до парадоксального результату: в Європі споживач стає королем, тоді як в США надається перевага акціонерові перед споживачем. Європа щораз більше є «ринковою економікою», а США – «капіталістичною економікою», а це аж ніяк не є одним і тим самим. Двадцять років тому ніхто б не міг уявити, що під впливом Європейської комісії Європа стане ліберальнішою, ніж США.
Таким чином США розпочали подвійну еволюцію: водночас політичну – з перемогою популізму, та економічну – з контролем певних великих груп, напрочуд могутніх, що перебувають в руках колосально багатих капіталістів. Ця еволюція американської демократії має прецеденти: наприкінці ХІХ ст., коли країна перебувала під контролем так званих «баронів-злодіїв». Після цього стався «прогресистський» заколот, який привів до ліквідації монополій і створення прогресивного федерального податку на доходи. За аналогією ми передрікаємо багатообіцяюче майбутнє Берні Сандерсу чи тим, хто триматиметься схожого, соціалістичного типу, дискурсу.
Guy Sorman
Europa, más liberal que EE.UU.
ABC, 22.01.2018
Зреферувала Галина Грабовська
02.02.2018