Юрко ТИМЧУК

Колядки і кутя в січні – то святе, але навіть вони іноді відходили на другий план, коли реальність виявлялася надто драматичною.

 

Вбивство тижня

 

 

Мудрий Холмс вчив наївного Ватсона, що найстрашніші злочини стаються в Богом і людьми забутій провінції. Село Демидів, Вишгородського району, на Київщині – периферія, яка стала центром інформаційного поля країни через дикий злочин. Правозахисницю Ірину Ноздровську зарізали і тіло кинули в ріку. Загибла вела справу про смерть своєї сестри Світлани Сапатинської, яку збив автомобілем племінник екс-глави Вишгородського районного суду Дмитро Россошанський. Родичі вбитої почали переживати, що справу спустять на гальмах, і небайдужі поїхали до Києва, де вимагали від керівництва МВС справедливості. На той час вже поширилася інформація, що Ірині погрожували, вона зверталася до правоохоронців, аби ті відреагували, але поліцейські прохання жінки проігнорували.

 

У МВС кажуть, що ніяких прохань про захист не було.

Зараз донька загиблої говорить: «Особисто я сумніваюся в цьому слідстві, в цій правоохоронній системі. Мама завжди з ними боролася, вимагала справедливості і законних рішень. Вона неодноразово зверталася по допомогу до всіх цих слідчих. Мама завжди з ними боролася, тому вони не викликають у мене довіри. І якби справа не набула такого резонансу, то вони б і далі займалися бездіяльністю».

 

Натомість перший заступник глави Національної поліції України В'ячеслав Аброськін має своє бачення справи і каже: «Цей зухвалий злочин має бути розкритий і особа, що скоїла його, має постати перед судом. Наразі без жодної підтримки громадськості, мешканців Демидова, лише завдяки оперативно-розшуковим заходам поліції розслідування справи йде далі. Кожного дня заслуховуємо результати та корегуємо напрямки роботи».

 

Історію про довіру законослухняних громадян до поліції можна здавати в архів і згадувати, що сталося у Врадіївці та які то мало наслідки.

 

Обмеження тижня

 

 

З нового року почали нібито діяти нові правила дорожнього руху, які обмежують максимальну швидкість пересування в межах населених пунктів до 50 км/год. «Нібито» вжито через те, що юридично нововведення прописане недосконало, підвищення штрафів за порушення має бути внесене в Кодекс про адміністративні правопорушення, а тим займається Верховна Рада – отже, чекати чогось логічного доведеться довго, нудно і, можливо, марно.

 

Колись Президент Віктор Ющенко також «бавився» у реформи на дорогах і ліквідував Державну автоінспекцію. Хісна з того було, як з блощиці шкварок. Зараз особливо дотепні громадяни рекомендують свій рецепт боротьби з «шумахерами» – не ремонтувати доріг взагалі, аби і 50 км/год було недосяжною мрією для любителів зайвої швидкості.

 

Посол тижня

 

 

Першим високопоставленим гостем України в новому році став міністр іноземних справ Німеччини Зігмар Габріель. Цьому добродію колись закидали, що він ледь не симпатизує РФ, але візит Габріеля до Києва виявив, що німець просто чоловік, який тверезо дивиться на сучасність і майбутнє.

 

На думку Габріеля, американська летальна зброя, яку Вашингтон вже довго обіцяє надати Києву, панацеєю для вирішення проблем не стане і до врегулювання конфлікту не приведе, а миротворці ООН таки повинні бути присутні не лише в ролі бодіґардів місії ОБСЄ, а по усій окупованій росіянами території.

 

«Сьогодні лечу до Києва, а завтра до Маріуполя, щоб показати людям в Україні: ми не кидаємо вас напризволяще. Для нас цей конфлікт ані заморожений, ані забутий, навпаки, він дуже актуальний і пожежонебезпечний. Ми й надалі робитимемо все для того, щоб знайти рішення цієї кризи, яке б нарешті принесло мир у цей регіон», – сказав німецький міністр, і до Маріуполя не полетів, бо був сильний туман. Тверезий німець.

 

«Міністр» тижня

 

 

Навіть поламаний годинник двічі на добу показує точний час, то чому б вітчизняній спецслужбі не зробити хоч іноді щось путнє? «Путнім» виявився колишній «міністр» охорони здоров’я окупованого Криму Петро Михальчевський.

 

Біографія «доктора» має бути написаною великими і цікавими буквами й і продана Девіду Лінчу для екранізації. Михальчевський швидко зрозумів, що анексія півострова росіянами відкриває для нього гарні перспективи, і взяв участь у процесі приведення Криму в «родную гавань». Брав участь у проведенні «референдуму» і рекомендував землякам позбавлятися українських паспортів. За це очолив міністерство охорони здоров’я, де крав гроші так, що аж колаборант Аксьонов здивувався, і рекомендував Михальчевському написати заяву про відставку, якщо не хоче взнати про флору і фауну Чорного моря у безпосередньому контакті.

 

«Міністр» взяв собі додаток екс – і тихонько поїхав на материк. Тут його прийняли працівники СБУ і суд зацікавився, де зручніше буде їсти баланду «доктору». Все б нічого, але між «поїхав» і «прийняли» минуло три роки, протягом яких Михальчевський спокійно працював у одній з столичних лічниць. Скільки ще таких петрів можна буде знайти на неокупованих теренах – невідомо.

 

09.01.2018