Чотирнадцять днів між Новими роками, від 1 до 14 січня – межиріччя, міжчасся, порожнеча між двома віконними шибами. А у ній – прохолодне вогке повітря, новорічні прикраси, стара лялька з глибокого дитинства і відламане алоє пустило корінці у склянці з водою.
У цей час не поспішають – бо в ньому нічого не відбувається спішного. Усе – ритуальне, а отже – відбудеться наче само собою, коловоротом щорічного святкового циклу накотиться на нас, навіть якщо ми «не празнуєм».
Це єдиний в році час справжнього українського х’юґе – закутаний в ковдри сидиш на дивані в ледь-святковому варіанті домашнього одягу, доїдаєш розмоклі (і від того ще смачніші) салати прямо з миски, і дивишся старі фільми або серіали, відкладені на чорний день. Спиш. Приймаєш гостей. Знов їси. Вийдеш на каву з кимось, але незабаром все одно всі опиняться у когось вдома. Бо в міжчассі хочеться вберегтися від випадкових просторів.
У нашій львівській «чешці» через вентиляцію прекрасно чути сусідську кухню – розмови, запахи, усе: «Ти шо робиш? Не рухай! То на свята!». І от нарешті свята настали. Можна рухати, треба навіть; не смій не рухати! Так готують і так уплітають, як наче на рік вперед.
Є така психологічна вправа, яку часом рекомендують практикувати до дня народження: прожити 12 днів як наступні 12 місяців – вдумливо програмуючи собі кожного дня один місяць по черзі. Мені імпонує думка робити це саме між Новими роками. Оскільки 1 січня завжди випадає, а 13-го вже Маланка, то маємо якраз 12 днів на наступний рік. Дірка в календарях, яку можна наповнити смислом.
Не тільки підбивати підсумки, але і збивати докупи мрії, бажання; складати, як полінця у дровітню, маленькі і великі плани на наступний рік; запасатися осмисленими цілями. Тихо, внутрішньо працювати над своїм добрим самопочуттям – відпочивати. І десь якраз посередині цієї духовної практики (якщо будете переконливі) станеться диво.
Головне – не залипнути у цьому міжчассі. Бо з цим – як з хорошим серіалом: присів засмакувати епізод, а отямився вже в кінці сезону, переповнений захопленням і розчарований раптовим завершенням. 12 днів – не мало, але і не так багато. Тим більше, що наступного разу чекати аж цілий рік!
03.01.2018