на зборах "Народної Ради" о проґрамі народній
Світлий Зборе!
Предкладаючи Світлому Зборови "народну проґраму" — уважаю відповідним подати причини, за-для котрих видїл Товариства політичного "Народна Рада" приступив до уложеня проґрами народної, як також провідні гадки тої-ж народної проґрами.
Від року 1848-го, то єсть від хвилї відродженя житя політичного між галицкими Русинами пару разів проголошувано у нас проґрамові заявленя. А як кожда проґрама свідчить про напрям житя політичного серед народу, так проголошені з сторони Русинів по день нинїшний проґрами— значно різнять ся межи собою.
"Рада народна руска" проголосила в роцї 1848-ім заявленє проґрамове, стаючи на становиску самостійности народу руского, узнаючи нарід рускій за "націю", що має не лиш право до житя, але також право і обовязок до ширшого розвою національно-культурного.
З бігом часу відносини між Русинами почали змінятись. Замість держати ся кріпко свого народу, працюючи успішно над єго піднесенєм, одна часть интеліґенції рускої в шістьдесятих роках: поводована неприхильною системою краєвого правительства як також посторонними впливами — почала підносити напротив проґрами самостійности народної напрям "обєдиненія" народу руского з народом россійским, уважаючи нарід рускій за частину народу россійского, котра то частина нїби не в силї нїчого добити ся, а лиш може то осягнути, що за ню і для неї зробить Россія.
Тим чином став ся роздор межи Русинами о суть річеву. Народне сторонництво підняло старий прапор національний патріотів руских з року 1848-го, а так зване старе сторонництво піднялось ширеня нового, але погубного "обєдиненія", чи то явно, чи то скрито під покривкою правописи або язика историчного. — З-відси вийшла борба партійна між обома рускими сторонництвами в краю. Намаганя до спільної, тревалої акції обох сторонництв — оказали ся безуспішними, позаяк різниця обох сих сторонництв лежить в основах засадничих, котрі нїколи разом не зійдуть ся.
Народне сторонництво, дійшовши до сили і значеня в краю та добачуючи неможлевість спільної акції з старим сторонництвом, приступило до заснованя нашого товариства політичного "Народна Рада", котре на перших загальних зборах року 1888-го на ново піднесло заявленя проґрамові "Ради народної рускої" з року 1848-го. Відтак наші народні посли в соймі краєвім проголосили в роцї 1890-ім заявленя проґрамови народного сторонництва, котрі то их заявленя одобрили і приняли другі загальні збори нашого товариства політичного "Народна Рада" з року 1890-го, а наші посли в радї державній у Відни повторили тоті заявленя проґрамові в роцї 1891-ім устами посла Романчука.
В роцї 1890-ім витворило ся трете сторонництво межи Русинами в краю, а то фракція радикальна, котра рівнож виступила з заявленями проґрамовими. Именно в проґрамі мінімальній станула фракція радикальна на становиску національнім, але проґрамі максимальній поклала за головну цїль: устрій комуністичний.
Супротив тих, в різних часах і в різний спосіб проголошених заявлень проґрамових межи Русинами, уважав видїл товариства політичного "Народна Рада" у Львові яко представитель народного сторонництва в краю за річ конечну: уложити одноцїльну проґраму народну. Проґрама тота не містить в собі що-до самої річи нїчого нового, она бо єсть висловом стремлень і бажань загалу народу руского, а основуєсь на заявленях проґрамових: "Ради народної рускої" з року 1848-го, перших загальних зборів "Народної Ради" з року 1888-го, руских народних послів соймових з року 1890-го і руских послів ради державної з року 1891-го.
Проґраму предложену уложив видїл за порозумінєм з нашими народними послами і представив єї зібраним мужам довірія в дни 24. н. ст. марта 1892 року, котрі приняли єї в цїлости.
Що-до самої річи, предложена проґрама складає ся з двох частей: з самої народної проґрами і з наших жадань під теперішну хвилю до правительства, послів і загалу Русинів. Часть перша, то єсть сама народна проґрама єсть безусловна і незмінна в тім значеню, що кождай Русин народного сторонництва у всїх своїх зносинах має обовязок придержувати ся основ народної проґрами. Друга часть, то єсть наші жаданя під теперішну хвилю, не суть незміними, позаяк з зміною даних обставин і потреб народу руского — уляжуть змінї средства а особливо-ж наші жаданя супротив правительства.
Народна проґрама вложена з десяти точок, що мають становити наші заповіди народні. — Вступ до неї означує головно: правно-державне становиско народу руского в Галичинї, яко части народу pуско-україньского, що утративши самодїльність державну — нїколи не зрікає ся прав самостійного народу, без огляду на час і спосіб осущеня своїх прав національних. Се идея народу жуючого, котра має єго одушевляти у всякім дїлї народнім.
Наступаючі десять точок означують нашу роботу народну і наше відношенє до тих чинників, котрі можуть мати вплив на розвій народу руского. Уважаючи нарід рускій самостійним народом славяньских бажаємо всесторонного і свобідного розвою всїх верств рускої суспільности. Хочемо просвітою підносити наш рускій нарід до самосвідомости горожаньскої, на питомій основі національній. Хочемо всїми законники средствами двигати наш нарід з упадку економічного і довести вСї верстви народу руского до добробиту, яко підстави розвою народного. Хочемо всї здобутки здорового поступу і науки ширити між нашим руским народом, як також політично образовати маси руского народу і довести их до самосвідомости політичної, щоби цїлий нарід рускій був в силї беречи і добувати повні свободи, змагаючи до поправи свого биту політичного дорогою самоуправи. В відношеню до держави австрійскої, в котрій жиємо, — заявляємо, що бажанєм нашим єсть: на основі запорученої конституції здобути народови рускому таке становиско політичне, яке єму належить ся межи народами сеї держави.
Що-до віри, то яко галицкі Русини уважаємо шкідливим: зміну нашої руско-католицкої віри як також жадаємо для тої ж церкви належних єї прав.
Супротив других сторонництв політичних руских в краю заявляємо, що з становиска самостійности народу руского нїколи не зійдемо а тим самим спільно дїлати можемо лиш з тими людьми инших сторонництв руских, котрі своєю дїяльностію не будуть виступати против идеї самостійности народу руского а тим самим не будуть дїлати против добра справи рускої.
Супротив народу польского яко нашого найблизшого сусїда заявляємо, що не хочемо нарушати прав національних народности польскої, але при тім жадаємо у всїх напрямах повної рівноправности для народу руского і того будемо добиватись всїми силами.
В кінци що-до правительства заявляємо, що не бажаємо борби політичної і єсьмо готові навіть попирати таке правительство, котре доложить заходів в цїли заспокоєня справедливих жадань народу руского. Наколи однакож правительство не дає нам конституційної охорони прав і интересів народу руского, то ми не лякаємо ся борби за наші права і готові на ту дорогу вступити кождої хвилї!
От се наш заповіт народний, що випливає з душі і серця кождого щирого Русина. За мало однакож приняти се до відомости, але нам треба сі основи народні ширити межи цїлим народом руским і переводити их в дїло. Наколи проголошуємо нашу народну проґраму, то робимо се в тій цїли, щоби вказати дорогу: куда має ити наша робота у всїх напрямах. Звідси виходить потреба орґанізації наших сил народних по цїлім краю. Не оглядаймо ся на те, яка єсть політика правительства супротив Русинів: чи прихильна, чи менше прихильна. Цїлий бо нарід рускій має вести роботу орґанічну з долини, щоби був готовий нa всякій час! Самі здобутки політичні не принесуть нам хісна, бо лиш той нарід єсть в силї вихіснувати права політичні, котрий був в силї здобути собі тоті права. Не можна поминути ту і тої обставини, що добра орґанізація народна піддержує дїяльність не лиш товариств політичних, але також народних заступників — наколи тоті находять кріпку основу в самім народї.
Тому треба нам прокинутись з всякої байдужности і легковаженя справ народних, не треба допускати знеохоченя по неудачах, але з повним завзятєм і вірою в будучність ити сміло в перед.
Сим кінчу мою промову і прошу о принятє народної проґрами.
[Дѣло]
28.12.1892