Священик-громадянин

25 років душпастирської та громадської праці о. проф. А. Каштанюка

Львів, 7 листопада.

Здається, трудно було б знайти у Львові людину, яка не знала б о. Каштанюка. Його високу, імпозантну постать і твердий, можна сказати, вояцький крок знають усі з релігійно-патріотичних маніфестацій, які в останніх двох десятиріччях відбулись у Львові. Більш зацікавлені знають ще про його організаторський хист, бо ж саме о. Каштанюк був одним з провідників і організаторів багатьох із тих маніфестацій. Хто також не знав про громадянську працю пароха і душпастиря на Жовківському? Чи то читальня, чи "Рідна Школа", чи самодопомогове товариство, чи професійне товариство робітників та робітниць — усюди можна було не лише бачити о. Каштанюка, але бачити його там, як організатора та провідника.

Цей вічно живий, творчий дух організації та громадського провідництва — це вже вроджена рухливість і безпосередній гін до праці потомка завжди рухливої та творчої львівської української інтелігенції. Народився о. Антін Каштанюк у Львові 1891 року. Тут ходив до школи та до гімназії, і тут почав студії, які покінчив у Відні. У столиці колишньої Австрії покінчив богословію та філософію. Саме 25 років тому, в 1917 році відбулась ординація о. Каштанюка. Її доконав Митрополит Шептицький, що вернувся був тоді з Росії.

Вже як студент і у Львові, і у Відні проявляв о. Каштанюк велику активність. У Відні був головою студентського об’єднання. Всю свою активність став він проявляти теж на душпастирському пості, першу в церкві Успення у Львові. Вже тоді виявив молодий священик простолінійність і постійність характеру (боротьба з кацапством). У визвольних змаганнях брав о. Каштанюк чинну участь.

Від 1921 року почалась його інтензивна праця на Жовківському, яка безупину триває до сьогодні. Душпастир і катехит, просвітянський і рідношкільний діяч і організатор — ось кого дістали громадяни Жовківського в особі о. проф. А. Каштанюка. О. Каштанюк вже від кільканадцяти років постійний голова читальні на Жовківському. Та його праця не обмежується до цієї частини міста. Він зорганізував наново Товариство українських робітників "Сила", яке після світової війни перестало існувати. 18 довгих років був о. Каштанюк головою цього товариства і виховав в ньому багато-багато робітників-громадян. Брав найбільш діяльну участь при організації Товариства домових робітниць "Будучність", яке під покровом Митрополита та безпосередньою опікою єпископа Будки гарно розвивалось.

Та найбільше признання принесла о. Каштанюкові праця в Товаристві Охорони Воєнних Могил, якого організатором він був. Ще до часу заснування цього Товариства був о. Каштанюк організатором і провідником релігійних маніфестацій чи то у Зелені Свята, чи у Йордан, чи у свято Евхаристії. Тут були і світлі і сумні дні, та всі вони мали значення для громадського організованого вияву. У білянсі цієї організаторської роботи о. Каштанюка ще й така світла сторінка, як організація імпозантного свята "Українська Молодь Христові", що дотепер живе у споминах кожного львов’янина. А вся зверхня організація та справді імпозантний вигляд цієї маніфестації — це заслуга о. Каштанюка, який один з перших віддався цій справі увесь.

Розум і безпосередня правильність діяння дозволили о. Каштанюкові врятувати "Рідну Школу" у час її критичного становища. Бажання допомогти населенню веліло йому станути у проводі Надзірної Ради Повітового Кредитового Товариства. Крім того на місці пароха та душпастиря йшов і йде він завжди з допомогою, хочби тільки радою, яку його парохіяни високо цінять. Не зламали цього зразкового священика-громадянина і большевицькі переслідування, які для нього були дуже важкі (справді чудом урятувався о. Каштанюк від розстрілу). Вони ще краще загартували його. З новою дійсністю взявся він знову з питомим собі розмахом до праці. Віднова церкви, що її важко пошкодили воєнні дії (частинне знищення цінного іконостасу, одного з чотирьох старовинних) та парохіяльного дому, а крім того громадянська праця при організації народної кухні та інше. О. Каштанюк зайнявся справою українських переселенців з жидівської дільниці, ніс їм раду та поміч як голова Комітету для переселенців і голова УОТ, а також як голова Делегатури Українського Комітету, що охоплює найстарший район міста: Жовківське, Замарстинів, Знесіння і Клепарів. Одностайність і простолінійність, розум і справжня посвята інтересам та потребам народу винеси цього священика-громадянина на приклад гідний наслідування. Як уродженець міста, всі свої сили віддав він міському населенню, доповняючи свою зразкову працю душпастиря і катехита широкою громадською діяльністю.

У 25-річчя цієї діяльности з подивом і пошаною звертає українське громадянство щирі побажання на адресу о. проф. Антона Каштанюка, бажаючи йому ще довгих, довгих років життя і праці, та бажаючи собі якнайбільше таких священиків-громадян.

[Львівські вісті]