Минуть роки, історики зможуть вивчати документи обвинувачення Пола Манафорта, щоби зрозуміти, як відбулася русифікація американського суспільного життя. Манафорта підозрюють у відмиванні грошей, податкових шахрайствах і брехні про своїх клієнтів. Все це він робив для того, щоб, як каже обвинувачення, «насолоджуватися розкішним стилем життям у Сполучених Штатах». Серед іншого стверджується, що він витратив $1 319 281 незаконно прихованих від казначейства США на яскраві імпрези на Флориді; $934 350 — на килими в магазині у Вірджинії; $655 500 — на ландшафтного дизайнера в Гемптоні.
Дехто побачить іронію долі в тому, що Манафорт робив це, тренуючи кандидата Дональда Трампа на «антиелітну» виборчу кампанію, спрямовану на «осушення болота» й очищення Вашингтону. Але правдива іронія в тому, що власне цю тактику він десять років вдосконалював в Україні, працюючи там за дорученням Росії.
Манафорта вперше запросив на роботу в Україну 2004 року російський олігарх Олеґ Деріпаска. Але реальний слід Манафорт залишив тут в 2006-му, коли він привіз в Україну десятки американських політичних консультантів для допомоги в проведенні етнічно зарядженої виборчої кампанії, в якій проти українських лідерів виступали російські, намагаючись помогти Росії зберегти вплив на країну. В 2008 році він допоміг провести кампанію проти НАТО, виступаючи проти членства України в Трансатлантичному альянсі. 2010-го він був одним із кількох радників (іншими були переважно росіяни), які помогли змінити образ Віктора Януковича, колишнього зека, якого російський уряд пропихав у той час на президента України. Янукович звинувачував тодішній уряд у корупції, заявляв, що вибори будуть сфальсифіковані — і, зрештою, переміг.
Весь цей досвід знадобився в 2016-му. Експлуатація етнічної напруженості; неприязнь до НАТО; постійні розмови — справедливі чи ні — про корупцію суперників; крики про фальсифікацію виборів — такою була тактика теж і Трампа. Кілька інших обставин, пов'язаних із Януковичем, що зрештою втік зі своєї країни, мали би служити попередженням. Він був «антиелітним» кандидатом — а виявився значно корумпованішим за наявну еліту, використовував своє службове становище для особистої вигоди. І прагнув зруйнувати конституцію України — спочатку делікатно, а потім відверто.
Опубліковане в понеділок обвинувачення не фіксує Манафорта яко зв'язкового між кампанією Трампа й урядом Росії, хоча і стверджує, що він порушив й інші закони. Але такий зв'язок чітко проявився в іншій понеділковій медіа-новині — коли з'ясувалося, що зовнішньополітичний радник Трампа Джордж Пападопулос знав про атаку російських гакерів на кампанію Клінтон задовго до того, як цей факт був відомий тут ще комусь; вже в травні 2016 року Пападопулосу було відомо, що Росія має «компромат» на Клінтон.
Але навіть якщо обвинувачення Манафорта не є вбивчим доказом, воно свідчить про важливі речі. Протягом тривалого часу частина американського політичного та бізнесового класу ідеологічно та естетично зливалася зі своїми пострадянськими колегами. Використання підставних компаній і кіпрських банківських рахунків, височенні витрати на одяг і житло, глибоко цинічне маніпулювання етнічними чи расовими розколами для перемоги на виборах — така поведінка тепер є спільною для сумнівних комбінаторів обох континентів. Якщо це обвинувачення правильне, то Манафорт є живим втіленням цієї російсько-американської конвергенції. І Трамп, звісно, — її апофеоз.
Anne Applebaum
Did Russia teach Paul Manafort all its dirty tricks?
The Washington Post, 31.10.2017
Зреферував О.Д.