21 жовтня виповнилося 70 років від дня проведення однієї з наймасштабніших операцій МҐБ («Міністерства ґосударствєнной бєзопасності») СРСР – т. зв. операції «Захід» («Запад») – виселення десятків тисяч сімей із західних областей України.
До роковин цієї події Центр досліджень визвольного руху та Галузевий державний архів СБУ опублікували на Електронному архіві Українського визвольного руху документи МҐБ про планування та проведення операції «Запад». Щоправда, у першій половині дня 21 жовтня відвідувачі електронного архіву не могли ним скористатися. Складалося враження, що сайт піддався атаці гакерів. Якщо це так і було, то неважко здогадатися, звідки була скерована ця атака.
Операція "Запад" – одна з наймасовіших депортацій українців, організованих сталінським режимом, і найбільша протягом повоєнних років. Це одна з трьох наймасштабніших таких повоєнних акцій, здійснених з території сучасної України й українських етнічних земель (ще дві – депортація кримських татар у 1944 році та виселення українців у рамках польської акції "Вісла").
Операція "Запад" охопила 7 із 8 тодішніх західноукраїнських областей: Волинську, Рівненську, Дрогобицьку, Станіславську (тепер Івано-Франківська), Львівську, Тернопільську та Чернівецьку. Єдиний виняток становило Закарпаття. Чому – важко сказати. Можливо, через малий масштаб діяльности боївок ОУН у цій области. Але діяльність ОУН не була дуже масштабною й у Чернівецькій области (східну її частину – майже половину – становили бессарабські землі, де впливи ОУН були мінімальні; велику частину Північної Буковини становили також терени, заселені румунами). А проте, Чернівеччина підпала під операцію «Запад». Тому єдиною причиною, чому масова депортація оминула Закарпаття, може бути відносно недовге тоді його перебування у складі СРСР – формально-юридично регіон перейшов до Радянського Союзу від Чехо-Словаччини щойно у червні 1945 року, згідно з «договором Молотова-Фірлінґера».
Безпосереднім поштовхом до масової депортації західних українців став наказ №00430 міністра державної безпеки СРСР Віктора Абакумова, підписаний 22 серпня того ж року.
Наказ №00430 міністра держбезпеки СРСР Віктора Абакумова.
Згідно з ним, виселенню підлягали (за попередньо складеними списками) члени родин заарештованих чи вбитих учасників ОУН і УПА, а також тих, хто перебував на нелегальному становищі чи підозрювався у співпраці з повстанцями.
У такий спосіб чекісти сподівались остаточно придушити визвольний рух українців під проводом ОУН, який діяв за підтримки місцевого населення.
Операція "Запад" вирізнялася також своєю коротко тривалістю. Планувалося будь-якою ціною виселити ПРОТЯГОМ ОДНОГО ДНЯ майже 100 тисяч осіб (переважно жінок і дітей до 15 років). Для цього були використані вантажні вагони, автомобілі, навіть бронетехніка, трактори та гужовий транспорт.
Основними організаторами та виконавцями депортації стали МҐБ та МВД УРСР. Керував операцією спеціально створений оперативний штаб на чолі з заступником міністра МВД М.Дятловим (місце дислокації – Львів). Виконання операції забезпечували: оперативний склад МГБ – 6 859 осіб, збройні сили (внутрішні війська і корпус охорони МҐБ, особовий склад МВД і прикордонних військ, "стрибки") – разом 46 509, радянський партактив – 15 556 тощо.
Для участі в операції зі східних районів УРСР та з Російської Федерації на захід України відрядили до тисячі співробітників МҐБ (в кожну область), зокрема, й високопоставлених генералів, призначених уповноваженими по областях при начальниках обласних управлінь МҐБ. До речі, не один із них був убитий чи поранений у ході операції.
Записка з Рівного про вбивство та поранення оперуповноважених, відряджених із Саратовської та Сталинградської областей для реалізації операції "Запад"
Відповідальними за виконання операції призначили міністра державної безпеки УРСР С.Р.Савченка та заступника міністра державної безпеки СРСР Огольцова.
Міністр державної безпеки УРСР С.Р.Савченко
Проведення операції "Запад" готували у режимі абсолютної таємности. Секретарі райкомів і начальники місцевих підрозділів МГБ довідалися про її проведення за 2-3 дні до початку, інші виконавці – у момент реалізації.
Довідка про реагування підпілля ОУН у Станіславській і Рівненській областях на плановане виселення «бандитських сімей»
Та, попри це, як свідчать документи, упівці знали або принаймні здогадувалися про те, що готується. Здогадувалися навіть селяни – завдяки тому, що працівники сільрад почали масово робити описи майна у тих категорій населення, які підлягали депортації.
Чекістська мапа проведення операції «Захід»
План операції «Захід» по Львівській области
У більшості районів операція почалася о 6.00 ранку. До осель міста Львова чекісти ввірвалися о 2.00 ночі. З 2.00 до 4.00 те саме сталося у Раві-Руській, Жовкві, Буську, Городку та Яворовіа.
Рапорт заступника коменданта станції Яремче про виконання операції "Запад" у складних погодних умовах
На час проведення операції у Станіславській і Чернівецькій областях прогнозували сильні снігові опади, але надійшла вказівка проводити операцію за будь-яких погодних умов. Тому депортованих із високогірних районів Чернівеччини доставили до «станцій навантаження» щойно 23 жовтня, Станіславщини – щойно 25-го. Водночас "передовиком" стала Рівненська область, де ґебісти впорались із завданням (звезли людей на відправні пункти) загалом за 3-4 години.
З яких станцій відправлялися ешелони з депортованими і скільки для цього виділили вагонів, можна прочитати в документі «План пунктів завантаження спецконтингенту по Західних областях України»:
Для забезпечення виселення запланованої кількості осіб, уповноважені МҐБ готували списки т. зв. «резервістів», бо ж передбачали, що частині сімей вдасться втекти, щоб уникнути виселення.
Залишене майно, землю та нерухомість передбачалося передати колгоспам, місцевій владі, безхатькам тощо (відповідальність за це покладали на облвиконкоми та обкоми КП(б)У).
Розрахунок забезпечення спецперевезень вагонами, 30 вересня 1947 р.
Більшість потягів із «спецпереселенцями» прибули на підприємства вугільної промисловості східних районів СРСР, «активних українських націоналістів» відправили в Омську область для роботи на підприємствах і в сільському господарстві.
Десятки тисяч українських сімей із Західної України вигнали з домівок і примусово відправили в Сибір. У «Довідці про кількість сімей активних учасників...» від 27 травня 1948 року йдеться про 26 332 сім'ї – 77 791 особу. З них – 18 866 чоловіків, 35 685 жінок і 23 240 дітей до 15 років.
21.10.2017