В неділю, 25 травня, в тій-же залі Міщанського Братства, знов розпочались, перервані гастролями трупи М. Садовського, вистави товариства "Новий Львівський Театр". Про нього ми вже мали нагоду писати з приводу вистави "Чорноі Пантери" ("Укр. Вісти", ч. 9. 14/V с. р.). В неділю ставили "Невольника". Ця п’єса ще й досі не утратила для украінського народу своєі сучасности, а якби ми бажали, щоби "Невольник" став для нас історичним спомином! Але поставмо замісць "бусурмена—татарина (турка)" другого, сучасного бусурмена—поляка, що преться, засліплений вузьким, острожким фанатизмом, загарбати землі украінського народу і знов схилити "хлопську" шию під своє ярмо — то ви одразу ж відчуєте, що це не історію минулих днів показують вам в живих сценичних образах артисти, а нагадують вони прокляту дійсність нинішнього дня. В цьому відношеню постановка "Невольника" заслуговує, безперечно, на признаннє і подяку, але з художнього боку вистава не могла зробити сильного вражіня: відсутність хорових сил і брак статистів багато пошкодили постановці 3 і 4 діі. До речі буде вказати режисерові, що вікна в'язниці (4 дія) повинні бути з кратами, а не тіж самі, що ідуть для селянськоі хати, прим. в "Зімовому вечері". Але це дрібниця, яку легко виправити.
Що до виконання самоі п'єси, то головна роля (Степана) не знайшла в особі д. Бенцаля свого творця. Пригадується нам цей-же артист в п'єсі "Дванадцять дочок на виданю"; там д. Бенцаль в ролі старого мельника був на незривнаній височині. Може ще й рано робити висновки, але здається, що роля Степана рішуче не входить в амплуа д. Бенцаля.
Бандурист [Недобитий] у д. Рубчака вийшов на причуд гарно. Артист має голос великоі сили й тембру, на жаль тільки голосові средства д. Рубчака не показують належноі школи і голос його звучить як у первісної людини давніх, доісторичних часів.
П. Юрчакова ролю Ярини провела прекрасно: на сцені весь час жила перед нами люба украінська дівчина, з простим, а щирим серцем, тиха, журлива, як степи українські, покірна й витревала в тяжкому горі, а незломна в дружбі й коханню. Часто можна бачити на сцені Ярину більш блискучу, ефектовну, але п. Юрчакова дала образ простий, скромний, а цілком такий, як життя украінської дівчини. На жаль голос п. Юрчаковоі не є нарівні з іі сценичним талантом. Точки співу проходила досить слабо.
Підтримували гарне вражіння д. Крушельницький (батько), д. Калин (Неплюй) і д. Бучма (Опара).
Фінальна сцена 5 діі не показує праці режисера: група людей підчас оповіданя Степана не давала живого, сценичного руху і нагадувала радше молодих статистів ніж акторів.
Українські вісти
27.05.1919