Сем Гарріс

Питання 2017 року від Edge: Який науковий термін чи поняття має бути відомий ширше?

 

 

Куди б ми не глянули, знаходимо людей — в іншому цілком при здоровому глузді чоловіків і жінок — які роблять надзвичайні зусилля, щоб уникнути зміни своєї точки зору.

 

Звичайно, багато людей не хочуть, щоб бачили, як вони змінюють свою думку, навіть якщо вони готові змінити її приватно, на своїх власних умовах ніби – читаючи, наприклад, книжку. Цей страх втратити лице є ознакою засадничого розгублення. Тут корисно подивитися на ситуацію зі сторони: вперто чіплятися за свої переконання, навіть коли перейдено точку, в якій їх хибність було чітко продемонстровано, виглядає не надто добре. Всі ми були свідками, як жінки і чоловіки ганьбили свою прекрасну репутацією саме в такий спосіб. Я знаю принаймні одного видатного науковця, котрий ніколи не визнав би своєї неправоти в дискусії, навіть якби горів синім полум'ям.

 

Коли факти не на вашому боці чи коли ваші аргументи непереконливі, то будь-яка спроба зберегти лице – це втратити його двічі. І все ж багатьом з нас важко засвоїти цю просту науку. А в міру того, як ми це усвідомлюємо, то набуваємо певної суперсили. Фактично людина, яка визнає свої помилки відразу, як тільки доведено, що вона помиляється, дискусію, можна сказати, взагалі не програє. Радше лиш дозволяє іншим насолодитись отриманою в певних аспектах освітою.

 

Інтелектуальна чесніть дозволяє нам вийти за межі себе і думати в спосіб, який іншим може (і мусить) видаватися переконливим. Він ґрунтується на розумінні: бажати, щоби щось було правдою, не є причиною вірити, що воно є правдою – а радше це ще одна причина насторожитися, що ми втрачаємо безпосередній зв’язок із реальністю. В цьому сенсі інтелектуальна чесність уможливлює реальне знання.

 

Наш науковий, культурний і моральний прогрес є майже повністю продуктом успішного переконання. Тому неспроможність (чи відмова) міркувати чесно — це соціальна проблема. Дійсно, відкидати логічні очікування інших – тобто іґнорувати власне ті стандарти резонності, що їх вимагаєм від них – є формою ворожості. А коли ставки високі, це стає запрошенням до насильства.

 

Фактично, ми живемо в постійному виборі між розмовою а насильством. Тому мало речей є важливішими за готовність триматися доказів і аргументів, куди б вони не вели. Спроможність змінити свою думку навіть щодо важливих речей – і особливо щодо важливих речей – є єдиною основою надії, що людські причини людського нещастя можна остаточно подолати.



Сем Гарріс — невролог, співзасновник і голова проекту "Reason"; автор “Waking Up”

 


Sam Harris
Intellectual Honesty
Edge, 02.01.2016

переклад Христини Семанюк

 

Коментар перекладача:

За рамками тексту лишився важливий аспект чесності в дискусії: відсутність маніпуляції. Бо в наших дискусіях нерідко буває так, що запропоновані докази чи аргументи можуть виявитися неправдивими. Але на момент дискусії людина часом не має інструментарію, щоб це перевірити одразу ж. Тому часами варто, напевно, утриматися від однозначної відповіді до уточнення фактів.

Крім того, не варто нехтувати властивими людям когнітивними упередженнями.

 

 

 

22.08.2017