Питання року від Edge: Який науковий термін чи поняття має бути відоме ширше?
Поет Філіп Ларкін славно проголосив, що секс і статевість почалися в 1963 році. Він помилився на 800 мільйонів років. Ба більше, те, що почалося в 1960-тих, було, натомість. кампанією на витіснення статі – особливо диференціації за статтю – на користь гендеру.
Чому? Тому що вважали, що біологічні відмінності формулюють генетичний детермінізм, незмінність, анти-фемінізм і, найцікавіше, гноблення жінок. Гендер, однак, був сферою суспільних сил; “чоловік” і “жінка” були соціальними конструктами, об’єктом політичної боротьби; тому гендер був безпечною статтю.
Кампанія перемогла. Стать тепер бореться за те, щоб бути почутою крізь галас неправильного сприйняття, вигадок та звинувачень. А гендер всюдисущий, здоміновавши мислення далеко за межами популярної культури і поширюючись навіть на науку – аж так, що поважний журнал з нейробіології нещодавно відчув необхідність присвятити цілий том переконуванню, щоб стать розглядати як біологічно мінливу.
А найглибше гендер викривив соціальну політику. Це відбувається тому, що кампанія пережила цілковиту підміну місії. Її мета трансформувалася з припинення дискримінації жінок в глибоко помилкове прагнення до однаковості чоловіків і жінок у всіх сферах — і, насамперед, 50 на 50 у всіх професіях. Це випливає з фундаментальної помилки: змішання рівності та однаковості. І таку помилку легко зробити, якщо ваша вихідна точка така, що статі “справді” однакові і що очевидні відмінності є лише артефактами сексистської соціалізації.
Розгляньмо цю гендерну рівність (50 на 50) у різних професіях. Спокусливий заклик. Але як це виглядатиме? (нижче наведені цифри для Великої Британії; але співвідношення є майже ідентичним у всіх країнах з розвиненою економікою.) Догляд за хворими, наприклад, нині на 90% сформовано з жінок. Отже, 256 тисяч жінок-медсестер мали б поступитись місцем. На щастя, завдяки паралельному ексодусу чоловіків зі сфери будівництва там буде потрібно 570 тисяч жінок. П'ятнадцять тисяч жінок, щоб мити вікна. Сто двадцять сім тисяч жінок-електриків. Сто сорок три тисячі жінок-механіків. Сто тридцять одна тисяча жінок у сфері обробки металу. І 32 тисяч жінок у телекомунікаціях.
Крім того, найнебезпечніші та найбрудніші професії зараз майже на 100% чоловічі – принаймні півмільйона робочих місць. Отже, це вимагатиме масового виходу чверті мільйона жінок з інших “незбалансованих” професій. Можливо, вчителі-жінки можуть стати завтрашніми гендерно рівними асенізаторами, каменярами, покрівельниками, операторами водопровідних та каналізаційних заводів, висотниками, риштувальниками та монтажниками?
І, можливо, гендерно збалансовані свині могли б літати? В цій точці питання стоїть: якщо таке має бути вирішення, то в чому ж, в біса, була проблема? Прихильники гендеру, видається, перебувають в щасливому невіданні, що завдяки їхньому змішуванню рівності та однаковості вони зараз відповідають на зовсім інший набір проблем – таких як “різноманітність”, “недостатнє представництво”, “незбалансованість”, не питаючи яке, в біса, відношення ці проблеми мають до початкової проблеми: дискримінації.
І плутанина розростається. Майте на увазі, що рівність – це не однаковість. Рівність – це про справедливе ставлення, а не про те, що люди чи результати ідентичні; тому справедливість не вимагає і не повинна вимагати однаковості. Однак, коли плутати однаковість з рівністю – а рівність, звичайно, має до діла з справедливістю, – тоді однаковість незаслужено посідає їхні високі моральні підстави. А розбіжності між чоловіками та жінками стають моральним хрестовим походом. Чому так мало жінок гендиректорів чи інженерів? Пояснити це не дискримінацією, а диференційованим вибором стає соціально підозрілим.
Однак це не має бути підозрілим. Тому що статі таки відрізняються – і в спосіб, що пересічно робить суттєву різницю у нинішньому розподілі професій.
Тому ми повинні говорити про стать.
Ось чому відрізняються статі. Статевий організм мусить розділити загальну репродуктивну інвестицію на дві – конкурування за партнерів та догляд за потомством. Майже з самих початків статевого розмноження одна стать спеціалізувалась дещо більше на конкуруванні за партнерів, а інша – трохи більше на догляді за потомством. Це було тому, що тільки одна стать могла успадковувати мітохондрію (енергетичну станцію клітини); тому ця стать почала з статевих клітин більших за розміром та багатших на ресурс, ніж інша стать. І тоді почався великий розподіл на масивну, навантажену ресурсами яйцеклітину, яка одразу інвестує в “турботу” – забезпечення потомства – та на тонкий, обтічний сперматозоїд, який одразу змагається за цю життєво важливу інвестицію. Впродовж еволюційного часу ця розбіжність розширювалася, розросталась і посилювалась – у всіх статево-репродуктивних видів, які коли-небудь існували. Тому відмінності йдуть набагато глибше репродуктивної “сантехніки”. Це різні пристосування для різних життєвих стратегій – тих, що змагаються, і тих, що турбуються. Кожного разу, коли наші чоловічі і жіночі предки стикаються з різними адаптаційними проблемами – слід було очікувати статевих відмінностей – що охоплюють тіло, мозок та поведінку. І нам варто очікувати, що відображаючи ці відмінності, ті, що змагаються, і ті, що турбуються, будуть мати, відповідно, різні життєві пріоритети. І тому, від цієї початкової асиметрії, ті самі характерні відмінності між чоловічою і жіночою статтю розвинулися у всіх тварин, які розмножуються статевим способом, відмінності, що пронизують те, що означає бути чоловіком чи жінкою.
Що стосується різного представництва у професіях, то причинами, насамперед, є різні інтереси та темпераменти (а не те, що жінки “менш розумні”, ніж чоловіки). Жінки назагал мають сильніші преференції працювати з людьми – тому й медсестри та вчителі; і, в порівнянні з чоловіками, вони дбають більше про сім’ю та стосунки і мають ширші інтереси та пріоритети – тому менше бажання стати гендиректорами. Чоловіки мають значно більше інтересу до "речей" – звідси оці інженери; і вони значно конкурентоспроможніші: ризиковніші, амбіційніші, статусно орієнтовані, цілеспрямовані, опортуністичні – звідси оці керівники. Отже, чоловіки та жінки мають назагал різні уявлення, що є успіх (незважаючи на гендерні прагнення нав'язати однакову – чоловічу – концепцію на всіх).
А ось деякі інтригуючі докази. “Гендер” передбачає, що зі зменшенням дискримінації жінки і чоловіки будуть все більше зближуватися. Але дослідження 55-ти націй показало, що саме в найліберальніших, найдемократичніших країнах, які найбільше керуються рівністю, ця відмінність найбільша. Що менший сексизм, то більші статеві відмінності. Це вказує на те, що відмінності є доказом не обмеження, а вибору; не соціалізації, не патріархату, не неправильної свідомості, і навіть не рожевих футболок чи особових займенників… а жіночого вибору.
Еволюційне розуміння показує, що неможливо мати стать без статевих відмінностей. Тільки в цих потужних наукових рамках – в яких ідеологічні питання стають емпіричними відповідями – гендер може бути правильно зрозумілий. І в той час як розмитість “статевості” входить в суспільну свідомість, поняття статі знову має вирішальне значення для свідомої, освіченої дискусії.
Тому заради науки, суспільства і здорового глузду поверніть назад стать.
Гелена Кронін, співдиректорка Центру філософії природних і суспільних наук Лондонської школи економіки. Автор книги “Мураха і павич: альтруїзм та сексуальний відбір від Дарвіна до сьогодення”.
Helena Cronin
Sex
Edge, 2017
переклала Христина Семанюк
20.12.2018