Край Львова, остання, «свіженька», ще з краном, багатоповерхівка, а далі – суцільний приватний сектор і будівля 1930-х років: 235 кв. м, такий собі ремонт, ні води, ні газу, дякувати, щойно включили світло. Усе це називається "Народний дім на Збоїщах". І у його недавно затвердженій стратегії ви можете зустріти слова «місія», «візія» і тези про «залучення мешкаців Збоїщ до культурно-мистецького життя». Насправді тут відтепер мешкає «Культурний Кластер» – партнерська ініціатива, створена з метою розвивати співпрацю між різними середовищами, залученими до спільних соціально-культурних проектів.
Ініціювали утворення такого нового для Львова формату вже добре відомі у Львові мистецька майстерня «Драбина» і формація Wiz-Art. Але долучитися можуть і мають ще більше молодих, активних та зацікавлених у новому досвіді організацій.
Від 4 лютого 2013 року директором Народного дому є Вікторія Швидко, програмний директор театрального фестивалю «Драбина.ua». Насправді, розмова про появу такого незвичайного простору тривала вже давно – молоді та діяльні організації невтомно повторювали, що досить товктися навколо центру, треба освоювати нові локації – індустріальні, цікаві, непристосовані. Практика «заселення митцями» закинутих заводів поволі крокує світом – засновники «Культурного Кластеру», наприклад, взоруються на Центр Сучасного Мистецтва «Винзвод» у Москві, студії та галереї «Mushroom Works» у Ньюкаслі, Культурний центр «Fabryka Trzciny» у Варшаві тощо.
Віддати молоді котрийсь sз урбаністичних об’єктів Львова не змогли чи то не схотіли (майже кожен закинутий завод/кінотеатр/магазин має на собі купу боргів і судових справ), але запропонували зробити крок у фронтир: Народний дім на Збоїщах – це, фактично, межа міста і села, за кілька метрів починається Малехів. Навколо – приватні будинки, попереду – багатоповерхівки, поруч – єдине місце, де легендарна Полтва витікає на поверхню.
Активісти надихнулися портретом Кобзаря на фронтоні, взялися до справи, і внаслідок весняної толоки вхід тепер прикрашає веселе ґрафіті. Діти зі сусідніх будинків зацікавлено спостерігали за процесом, а «Культурний Кластер» тим часом роздавав листівки на "Галицькому Перехресті" й запрошував місцевих мешканців приходити знайомитися на Великдень.
«Великдень на Збоїщах?» – «Гаївки біля Китайської стіни!»
6 травня вирішено було провести у Народному домі першу акцію – пікнік з музикою, фільмами та забавами. Перша зустріч міських гостей з місцевим населенням і перша спроба їхнього згуртування навколо «Культурного Кластеру».
«Це не є відкриття, ми вирішили офіційно відкритися з вересня, коли тут будуть діяти якісь гуртки. Зараз основне завдання – це все-таки зробити ремонт цього приміщення, щоби було безпечно і приємно для дітей тут займатися. – розповідає Оксана Дудко (мистецька майстерня «Драбина»). – Але ми поговорили з міськрадою, і вирішили, що оскільки буде Великдень, то можна просто зібратися у такому вузькому колі, і приємно провести час – щоби більше людей про це дізнавалося. Бо насправді цей Великдень – це не єдине, що тут відбувається. Ми вже півтора тижні сюди приїжджаємо і спілкуємося з місцевими людьми. Багато людей ми тут вже особисто знаємо, в принципі в цьому акція і полягала – щоби просто познайомитися».
Публіку «не-з-центру» можна впізнати на око – скептичний погляд, сумнів і обережність читаються на обличчях. Підійти у сам вир подій без застережень насмілювалися діти і старші люди, а от молодики майже весь концерт простояли на межі паркану й двору. Щоправда, від активної культури врятуватися неможливо, і коли почалися танці, їх теж захопили у вир святкування. Здається, ефект був відчутний – бо після пікніку «молоді і скептичні» приєдналися до кіноперегляду фільмів Вінсента Муна, і навіть стали до спільної знимки.
Про те, на кого орієнтована робота Народного дому, розповідає директорка Вікторія Швидко: «Ми хочемо зробити неможливе можливим і поєднати акції для місцевих і для гостей з центру. Тому що це насправді дуже цікава громада, утворена довкола цього будинку, і з ними треба інакше працювати. І це буде найскладніше, мабуть – знайти місток між цією громадою і нами. І дай Боже нам його знайти. Але разом з тим, ми хотіли би, щоб це було якесь таке місце, куди можна було б втекти з центру, і щоб тут було чим зайнятися. Є така річ, що великі загальні встановлені свята мусять відзначатися тут. Але ми будемо намагатися робити це цікаво і для різної аудиторії. І сьогодні у нас такий більш молодіжний варіант Великодня, коли люди просто бавляться. Але думаю, що ми з часом, коли наберемося інструментарію, будемо розширювати програму, щоб зацікавити різних людей. Тим більше, ми трохи таки прив’язані до того, що це Народний дім. З іншого боку, ми як «Культурний Кластер», поле діяльності якого дуже широке, хочемо збалансувати і те, і ніше. У Львові є три Народних доми – крім нашого, ще Білогорща і Левандівка, й усі вони належать департаменту культури. Й оскільки в департаменті культури нас лобіюють з тим, щоби ми робили це модерно, і так, як вважаємо за потрібне, то ми працюємо над тим, щоби цю довіру виправдати».
Ділили спільну паску і шинки, слухали акустичні гітари Smite і танцювали під класику української естради у виконанні Sometimes, малювали величезну писанку, валялися на зеленій травичці і дивилися музичні відео про Карпати очима французького режисера-номада – саме так минав другий день свят за Китайською стіною. А також знайомилися – активно, приязно і з відвертим зацікавленням. Адже громада на Збоїщах, ясна річ, спілкувалася і гуртувалася і до приходу молоді з центру міста. Корінні мешканки пані Софія Гроцька з сестрою, чию уваги привернуло свято, дуже втішилися, що тут не буде якогось офісу, а натомість планують співати, танцювати, організовувати гуртки… Пані Софія почала згадувати, як то тут колись було: «Збоїще – то було дуже гарне і мальовниче село. Коли Андрей Шептицький шукав місце для хлопців-монахів редемптористів, то вибрав саме тут. Це Богом благословенна земля. Які тут були ставки, річечка... Шкода, що потім все позасипали, коли будували, газ проводили… А в цьому будинку був клуб, тут завжди були танці, і фільми крутили, і Шевченкові вечори організовували. Життя вирувало. А потім затихло. Тому що не було господаря. Я була би дуже рада, щоби відновився той дух, дух збоїщан. Вони народ дуже співочий, ініціативний, компанійський, і дуже люблять своє село.… Я буду молитися за це».
Роман Грицевич, депутат ЛМР від цього виборчого округу, теж приєднався до святкування неформального Великодня, і поділився своїми враженнями: «Традиційно на великі християнські свята ми тут збираємося громадою Збоїщ разом з активістами, завжди проводимо гарні святкування. І мені приємно, що сьогодні тут також робиться велике дійство, і ця гарна писаночка, яку діти розмальовують… Мені приємно, що зібралися молоді люди. Сюди приходили священики, і говорили свої проповіді, діти читали різні вірші, і добре, що традиція святкувань продовжується».
Щоправда, нові керівники хочуть трансформувати та доповнити традицію і, спираючись на бажання місцевої громади, активізувати культурне життя у районі, привернути на околицю діячів з усього міста. Оля Райтер, художня керівниця Народного дому (і директор мистецької формації Wiz-Art), запитувала жителів Збоїщ про їхнє бачення діяльності центру: «Вони хочуть продуктовий магазин, більярд або басейн – такі пролунали бажання. Дехто хоче гуртки, хор, танці, фільми, театр. Ми зі свого боку будемо організовувати тут кіноклуб, театральний гурток, курси для пенсіонерів з комп’ютерної грамотності. Час від часу – в найкращих, найрожевіших наших планах – тут буде кілька днів або тижнів резидент – театральний або кінорежисер.
А перший проект, який безпосередньо не пов'язаний з цим домом, але пов'язаний з цим районом – розмова з місцевими школярами. Ми будемо знімати фільм про цей район. Вони самі будуть знімати шматки відео на «мильнички», мобільні телефони, а потім ми з цього змонтуємо фільм і зробимо фільм про те, як це все відбувалося. Ми не очікуємо якийсь високоякісний результат, але сам процес буде важливий – оскільки ми побачимо їхню візію. Паралельно вони ще зніматимуть центр, і ми зіграємо на такому контрасті. Точно плануємо тут робити «шведінг», який проходив вже у Палаці мистецтв, і знайти під це окремого координатора чи координатору. Мені здається, це ідеальне місце для такого проекту, навіть є багато локацій. Це саме той вид творчості, де люди реалізовують себе з емоційної, а не з професійної точки зору».
Театрали з «Драбини» теж планують певні свої проекти акцентувати на Народному домі. «Якщо ми запросимо драматурга чи режисера, то ми будемо робити тут для дітей акції. Наприклад, місяць працює драматург з дітьми, пише текст, і вони це представляють – це буде проект від «Драбини» – каже Оксана Дудко, і додає – Але якщо буде театральний гурток, то він буде абсолютно самостійний і незалежний. Просто організація буде базуватися на наших контактах. Ми би хотіли, щоб тут були свої самостійні акції, незалежні від нас».
Те, що попереду ще дуже багато роботи, не приховують ані ініціатори «Культурного Кластеру», ані міське управління культури. Але опускати руки ніхто не збирається: «За кожним проектом стоять люди. Якщо немає людини за проектом – він мертвий. Народний дім на Збоїщах був абсолютно мертвою інституцією, – коментує цей експеримент Ірина Магдиш, заступниця керівника управління культури ЛМР. – Ми відважилися віддати дім в руки молодій команді, яка має візію, як там працювати. Головне, що вони хочуть працювати і що їм цікаво працювати з місцевою громадою. Це не буде штучно привнесений проект, коли приїдуть, організують і поїдуть, а люди залишаться зі своїми проблемами. Якщо цей проект вдасться, то це буде перший прорив у ревіталізації народних домів Львова. Це – тривалий процес, але це треба робити».
Можна, звісно, скептично усміхнутися до молодих і амбітних людей, які взялися зсунути з мертвої точки давно вгрузлу брилу, а також до управління культури, яке їм у тому допомагає і довіряє. Але щось вселяє віру в успіх цієї команди – може, те, що і мистецька формація Wiz-Art, і фестиваль «Драбина» були створені цими ж людьми з тим самим світлим ідеалізмом і вірою у важливість справи. Обидві організації вже давно стали вагомими учасниками культурного життя міста, і це дає підстави пророкувати Народному дому на Збоїщах цікаве і насичене майбутнє.
10.05.2013