Наталія ФЕЩУК

 

7 серпня Софії Ротару виповнилося 70 років (хоч у паспорті відомої співачки датою народження помилково вказано 9 серпня). А ще 40 років тому у світ вийшла знаменита платівка “Пісні Володимира Івасюка співає Софія Ротару”.

 

 

Творча співпраця покійного композитора-класика та сучасної суперзірки пострадянського простору зародилася у далеких 1970-х, коли й Ротару, й Івасюк щойно розпочинали свої творчі шляхи у Чернівцях. Нині в репертуарі Софії Ротару – кілька сотень пісень, але досі жоден її концерт не обходиться без пісень Володимира Івасюка. Музикознавці називають цей творчий тандем найяскравішим в історіі вітчизняої музики. Вони співпрацювали майже десять років. Найактивніше – на початку 1970-х.

 

У свої сімдесят Софія Ротару, як і колись, виходить на сцену з “Червоною рутою” і “Водограєм” – нарівні зі своїми російськомовними піснями. У різних містах і країнах на концертах Ротару завжди звучать твори Івасюка. Попри сучасний російськомовний репертуар співачки та її шалену популярність у країнах колишнього Союзу, наявність Івасюкових пісень далі робить творчість молдаванки Ротару частиною музичної культури України. До слова, за два роки, у 2019-му, 70 років відзначав би й Володимир Івасюк…

 

Софія Ротару та Василь Зінкевич

 

 

Активна творча співпраця з Івасюком у Софії Ротару розпочалася 1971 року – одразу після зйомок музичного фільму режисера Романа Олексіва «Червона рута». Тоді Софію запросили на головну роль – Оксани, дівчини з Прикарпаття. А її коханого, донецького шахтаря, грав соліст «Смерічки» Василь Зінкевич. У фільмі Ротару виконувала три пісні: «Намалюй мені ніч» Мирослава Скорика, «У Карпатах ходить осінь» Левка Дутківського та «Сизокрилий птах» (відома італійська пісня в перекладі Романа Кудлика, зробленому спеціально для Софіїї). Весь час на зйомках фільму був і Володимир Івасюк. 

 

Софія Ротару у музичному фільмі "Червона рута" у сукні, створеній Аллою Дутківською

 

 

У цей час Софія Ротару викладала у музичному училищі (нині це Чернівецьке училище мистецтв ім. С.Воробкевича). Після виходу фільму «Червона рута» на екрани творча кар’єра співачки стрімко пішла вгору. Невдовзі вона вже працювала у складі Чернівецької обласної філармонії. Акомпанував їй новостворений ансамбль «Червона рута» під орудою Анатолія Євдокименка, чоловіка Софії. До свого викладацього життя вона вже так і не повернулася.

 

Софія Ротару й Анатолій Євдокименко

 

 

А фільм”Червона рута” став знаковим для Софії Ротару ще й тим, що під час зйомок співачка познайомилася з тоді початкуючою, але надзвичайно талановитою художницею-модельєркою Аллою Дутківською, яка згодом створювала для Софії Ротару всі її стилізовані костюми.

 

Софія Ротару в сукні від Алли Дутківської

 

 

– «Смерічка», яка теж у повному складі була задіяна у фільмі, вже мала сценічні костюми, – розповідає Левко Дутківський, чоловік Алли Дутківської, народний артист України. – А коли постало питання, у чому ж співатиме Софія, я одразу згадав про дипломний проект дружини. І тут же, посадивши Зінкевича на таксі, відправив його з Яремчі у Вижницю за костюмом для Ротару. Це було просто неймовірно! Адже привезене плаття було пошите наче спеціально для співачки – Аллі не довелося переробляти жодної деталі! Хоча до цього Алла особисто Софії не знала. Це була довга червона сукня з двома білими вставками і вишитим стилізованим кептариком, аплікацією та підвісками з перлин. Довгі, розширені донизу рукави особливо виділялися, коли Софія  виконувала «Сизокрилого птаха» і підносила догори руки. Для Софії Ротару моя Алла створила більше десятка моделей сценічного вбрання.

 

Софія Ротару у сценічному одязі від Алли Дутківської (1990)

 

 

Після того, як ансамбль “Смерічка” розніс по Союзу хіти Івасюка, зокрема, “Червону руту” та “Водограй”, їх до свого репертуару взяла Софія Ротару. І в її виконанні вони отримали нове звучання.

 

Софія Ротару з Аллою Дутківською та донькою Дутківських – Вікторією

 

 

“Тільки раз цвіте любов”, “Два перстені”, “Балада про мальви”, “Пісня буде поміж нас”, “Кленовий вогонь” , “У долі своя весна”… З легкої руки Софії Ротару ці пісні долітали до слухачів. А в середині 1970-х всі вони ввійшли до знаменитої платівки “Пісні Володимира Івасюка співає Софія Ротару», виданий  фірмою «Мелодія». Багато музикознавців вважають цю платівку найціліснішою в дискографії видатної співачки. За цей альбом Ротару отримала премію ЦК ВЛКСМ. 

 

Володимир Івасюк і Софія Ротару під час запису пісні "Балада про дві скрипки" на Чернівецькому ТБ

 

 

- Я щаслива, що допомогла Володі видати в Москві нашу спільну платівку, яка так і називалася “Пісні Володимира Івасюка співає Софія Ротару”, – розповідала сама співачка. – На той час (а ця платівка-гігант вийшла у 1977 році) я вже часто записувалася у Москві, співала пісні Євгена Мартинова, на фірмі “Мелодія” знала багатьох людей. Якось  знайшла у себе вдома цю платівку, дивлюся на неї – і згадую Володю… На обкладинці помістили його фото – такого блакитноокого красеня. На зворотному боці – моє фото. І автограф Володі для мене зі словами: “Дорогій Соні, моїй любимій, на людське і творче щастя. Нехай наша творчість цвіте і не знає осені”.

 

 

Запис платівки здійснювали в Києві на студії "Дніпро". Як згадують учасники, працювали вночі, з першої до п’ятої, коли не заважав шум трамваю.

 

- Коли робота над піснею завершена, – писав Володимир Івасюк, – постає питання про її виконання. Але буває так, що з самого початку ти вже знаєш, до кого звернешся після написання пісні. Так у мене бувало багато разів із Софією Ротару. Мене просто вражають її незвичайні музичні здібності.

 

Володимир Івасюк на Кубі

 

 

Левко Дутківський пригадує:

 

- На запрошення Володі я був у Києві на записі платівки Софії Ротару з піснями Івасюка. Соня надзвичайно вимоглива до роботи у студії. Зрештою, вона дуже вимоглива до себе як до співачки.

 

Але як все починалося? Як композитор помітив талановиту співачку?

 

У 1968 році, 19-річний Івасюк уперше почув Софію Ротару на одному з концертів у Чернівецькому драмтеатрі імені Ольги Кобилянської.. Того дня Володимир був у театрі разом із батьком, письменником Михайлом Івасюком, і відомим молдавським поетом Василем Левицьким. А Ротару виконувала пісню «Степом, степом». І від її неперевершеного виступу зал просто не дихав. У книжці «Монолог перед обличчям сина» Михайло Івасюк докладно описав цей епізод:

 

«Коли пісня затихає, Володя нахиляється до мене з палаючим від збудження обличчям і мовить упівголоса:

- Такої інтерпретації я ще не чув! Просто забуваю про мелодію і слова, бачу тільки душу Софії Ротару, таку ж загадкову, збентежену й прекрасну, як і ця пісня.

- Я теж уперше слухаю цю дівчину. Про неї говорять гарні речі.

Усміхаючись, мовить:

- Піди й скажи їй по-молдавськи, що вона може стати славною співачкою.

Василь Левицький чує усю нашу розмову й кидає Володі з лукавинкою в очах:

- Вона добре знає українську і російську мови. Краще буде, як ти сам підійдеш до неї, Володю. Розглянеш і її вроду...».

 

Сьогодні важко уявити, що така естрадна співачка, як Софія Ротару, могла стати виконавицею народних пісень. А колись сама Софія не наважувался перейти на естраду. “Але тут з’явився мій композитор – Володимир Івасюк… І я наважилася”, – говорила вона. 

 

У родині Ротару зі села Маршенці Новоселицього району народна пісня завжди була на першому місці. Співали, звичайно, молдавські пісні. Перший успіх прийшов до юної Софії 1968 року, коли дівчина отримала золоту медаль на Всесвітньому фестивалі молоді і студентів у Болгарії, де блискуче виконала українську народну пісню «На камені стою» та молдавську «Чобенаш».

 

- Я вихована на народних піснях, – зізнавалася Ротару. – А тут раптом потягнуло на естраду. Я боялася, три роки чогось чекала. І ось він з’явився, мій композитор Володимир Івасюк із «Червоною рутою». У своїх естрадних піснях він зберіг народний колорит... І тоді я наважилася. У піснях Івасюка, здається, я знайшла себе, свою інтонацію…

 

І ось 1974 рік. Міжнародний фестиваль пісні у польському Сопоті. Славетна «Лісова опера». Зодягнена у буковинський народний стрій, на сцену виходить молода українська співачка Софія Ротару з піснею Володимира Івасюка “Водограй”. «Коли напишу пісню, то Софія завжди виконає її так, як я задумав, як треба її виконувати», - прокоментував Володимир Івасюк польським журналістам. А за два роки  до трагічної смерті композитора, 1977 року, співачка матиме у Сопоті ще один тріумф – перше місце з піснею Володимира Івасюка на слова Юрія Рибчинського «У долі своя весна».

 

Галя (сестра Володимира Івасюка), Софія Ротару та композитор Мирослав Скорик (Сопот, "Лісова опера")

 

 

- Коли вийшла спільна з Володимиром Івасюком  платівка, – розповідала Софія Ротару, – Володя сказав, що треба відзначити цю подію. Ми з чоловіком приїхали до Львова, і нас зустріла Галя, сестра композитора. “Володя готує тобі сюрприз”, - сказала вона.

Тоді Володя подарував мені перстень з діамантом. Сьогодні це мій талісман, який вожу з собою на всі гастролі…

 

09.08.2017