Якщо Facebook збанкрутує, то, найімовірніше, тому що є велика група користувачів, яких він не робить щасливими, а лише вганяє у депресію.
До поширених скарг на уявну тупість Facebook приєдналася власне Gazeta Wyborcza - вустами кількох польських інтелектуалів, опитаних Марціном Концьким. У минулому суботньому числі вони розповідають про свої складні стосунки з цим жахливим злодієм часу, якого вони зневажають, але все одно користуються ним, оскільки він буває корисним. Така нагінка проти Facebook'а нагадує мені про знайомих, які колись, ще не так давно, розповідали як сноби, що не мають в себе вдома телевізора. Або він в них є, але його майже не вмикають. Ну хіба що через великий галас, коли транслюють посадку на Місяць...
В Америці, де заразилися цією хворобою дві третини населення, проблему досліджувала професора Лора Портвуд-Стейсер з Нью-Йоркського університету. І вона прийшла до висновку, що Facebook перестав бути cool [див. січневе число Journal of New Media and Society.] Не мати профілю на Facebook або демонстративно його закрити - тепер це cool. Принаймні, у тих елітних колах, що визначають, що є cool та trendy. Нової моди ще не прийняла більшість; вона силою інерції та стадного інстинкту рухається ще у зворотному напрямку. Але ще недовго.
Повільно, але невблаганно виникає рух опору, який повстає не стільки проти тупості, скільки проти тотального стеження. Два місяці тому медіа-експерт Дуглас Рушкоф заявив CNN, що закриває профіль, тому що "Facebook ніколи не був соціальною мережею, він не був створений для того, щоб допомогти нам знаходити та зберігати друзів, а лише для того, щоб мережу наших друзів, вподобань та способів проводження часу - нашу соціальну поведінку - перетворювати на гроші" (спочатку завдяки підготовленій для нас рекламі, а чим це скінчиться - невідомо).
Тим часом, Марк Закерберґ [Mark Zuckerberg], хитрий мільярдер з обличчям невинної дитини, який начебто попутав вже понад мільярд людей, зовсім не переймається відразою еліт, а лише методично вдосконалює свій продукт. Два тижні тому у Каліфорнії він представив Facebook Home, тобто революційне програмне забезпечення для смартфонів, яке відкриває нові, необмежені можливості марнувати час на FB. Вже не лише тоді, коли ви сидите перед комп'ютером або ноутбуком, а практично весь час, тому що зараз люди в усьому світі ходять із смартфонами.
Закерберґ спить спокійно, переконаний, що опір буде придушений людською цікавістю, потребою у визнанні та нарцисизмом - зрештою, на цих трьох міцних фундаментах і був збудований Facebook.
Особисто я думаю, що не варто розраховувати на повстання еліт. Якщо Facebook збанкрутує, то радше тому, що є велика група користувачів, яких він не робить щасливими, а лише вганяє у депресію. Сам через кілька тижнів перебування на FB я є психічним трупом.
Профіль я створив рік тому, але лише зараз почав регулярно заходити. А тепер я дізнаюся, що мій друг А щойно повернувся з Кореї, раніше був у мальовничих пустелях Намібії, а у серпні він збирається до Японії. Подружка B може похвалитися висуненням на чергову, вже не першу, премію за книжку і збирає оптимістичні побажання. Супер! Тримаю за неї пальці! Ось це так! Друг С щойно прилетів до Нью-Йорка на Дуже Важливу конференцію і опублікував на FB фото Таймс-Сквер уночі.Доброго вечора, Америко! Друг D повідомляє, що посолив чай, але, як завжди, чарівно посміхається. Друг E написав "опус магнум" і має нове фото у профілі - з чорношкірим чоловіком біля дошки. Може я теж міг би зробити собі таке, адже живу у місті, де чорношкірі становлять більшість, але, проте, не біля дошки. Стояння з чорношкірим біля дошки є доказом втаємничення та занурення у якусь екзотичну та, ймовірно, захоплюючу культуру.
Всі гарні, молоді, усміхнені або шляхетно замислилися, або принаймні у цікавому природному середовищі. Звичайно, я не маю нічого проти самореклами, в мене теж бувають напади нарцисизму, як і в кожного. Проте, якщо окремі випадки самореклами зрозумілі і їх можна пробачити, їхнє накопичення стає нестерпним. Тим більше, що мої друзі на FB все це собі не вигадали. Вони справді є успішними людьми. Іноді буває так, що хтось з них пише щось розумне або цікаве. І це, напевно, пригнічує мене найбільше.
Причин депресії я не бачу у загальному почутті заздрості; це, напевно, радше усвідомлення власної бідності, на яку друзі з FB вказують мені феєрверками думки та барвистим життям. І я зовсім не є самотнім. Це явище нещодавно досліджували вчені у Німеччині і виявили, що з 600 користувачів аж одна третина після кожного візиту на Facebook почувалася після кожного візиту гірше, а не краще. - Ми були вражені тим, наскільки поширеним є негативний досвід. Ми не думали, що Facebook дратує і засмучує так багато людей, - казала Ганна Краснова з Університету імені Гумбольдта.
Істинно кажу вам, брати і сестри: це не еліти підіймуть революцію, що скине правління Закерберґа, а ми, розлючені на себе самих, що ми, у порівнянні з друзями з FB, є такими тими безнадійними.
Mariusz Zawadzki
Co zabije Facebooka
Gazeta Wyborcza, 29.04.2013
Зреферував Омелян Радимський