Іоанна Банткевич-Брожек

Незалежно від остаточного результату справи кардинала Джорджа Пелла, ця історія показує, що замітати сміття під килим не оплачується нікому. А найперше Церкві.

 

Джордж Пелл

 

"Радію з можливості очиститися перед судом в Австралії. Цю справу розслідують два роки, витоки в медіа мають ознаки безпардонного нищення моєї особи," — говорив притишеним тоном австралійський пурпуроносець журналістам у Ватикані. Інформація про примусову відпустку кардинала, який трусив фінанси Апостольської Столиці, і то з причини навислих над ним звинувачень про домагання та приховування випадків педофілії серед священиків, викликала бурю. 76-річний кардинал розумів, що вона прийде. Але — як коментував Андреа Торнієллі на шпальтах La Stampa — "зовсім не думав ані про відступ, ані про димісію".

 

Ціна мовчання

 

У 1970-х роках Пелл як нововисвячений священик австралійської єпархії Балларат – званої "раєм для педофілів" – став близьким радником єпископа Рональда Остіна Мулькернса. Кажуть, що вони разом нищили документи про домагання. Митрополит Мельбурна переводив педофілів із парафії до парафії. Найгучнішим був випадок о. Джеральда Рідсдейла (Пелл як приятель і співмешканець кілька років його захищав; ще рік тому про цей випадок говорив з обуренням). А Рідсдейл сам зізнався, що домагався 54 дітей, переважно хлопців віком від чотирьох до 16 років, у тому числі свого племінника. Процес Рідсдейла був гучний, а після його закінчення вікторіанський уряд утворив спеціальну комісію щодо таких зловживань в Австралії.

 

Royal Commision, серед іншого, виявила, що у рамках затвердженого 1996 року тоді вже архієпископом Джорджем Пеллом так званого "Melbourne Response" — тобто протоколу, на основі якого єпархія повинна була відповідати на кожен випадок домагань (було їх понад дві тисячі; поліція розглянула 130 із них) — батькам постраждалих пропоновано чималі суми. Жертви діставали від 45 до 75 тисяч доларів відшкодування, яке де-факто було ціною за їхнє мовчання. Кардинал Пелл на слуханнях під час телеконференції Рим–Австралія перед Royal Commision уночі 29 лютого 2016 року визнав: "Я не буду захищати те, що захистити неможливо ". А також: "Я та інші в Церкві скоїли помилки моральної та душпастирської відповідальності щодо жертв". І "якщо тоді якийсь священик заперечував, я однозначно йому вірив".

 

Нині кардинал заперечує свою провину і суґерує, що став жертвою "нападок медіа". Безсумнівно, як керівник Економічної комісії, який мав упорядкувати висвічувану органами італійського правосуддя фінансову сферу Ватикану (в т.ч. справу ватиканського банку IOR), цей огрядний кардинал багатьох дратував. Він доводив до кипіння Держсекретаріат (звинувачуючи, серед іншого, його членів у доступі до неймовірних — поза бюджетом — фінансових джерел). Що цікаво, відпустка Пелла співпала з неочікуваною відставкою його довіреного Ліберо Мільоне, головного аудитора Апостольської Столиці. Позицію, що нинішні звинувачення — це відплата за його реформи, в контексті зізнань свідків (протистояння Пелла з жертвами на відеоконференції було приголомшивим, а рапорти поліції вражаючі) чи вже осуджених священиків з його єпархії відстоювати складно.  

 

"Великий встид"

 

Пелл вже багато років займає високі посади в Церкві. Як це можливо, що ані 2002-го, коли Іван Павло II призначав його митрополитом Сіднею, ані згодом за рік, коли Папа включив його до Колегії кардиналів, навіть дрібка інформації про минуле цього священнослужителя не пробралася до ватиканських "салонів"? Під час конклаву 2005 року, коли Пелл організовував виборчу кампанію кардинала Ратцінґера, про драми, свідком яких він був, натякнула тільки одна італійська газета.

 

За рік кардинал Пелл запросив Бенедикта XVI на Всесвітні дні молоді до Сіднея. Німецький Папа зустрівся в 2008 році з чотирма жертвами зловживань у каплиці Cathedral House. Батьків же доньок, яких домагався о. Кенін О'Донелл, Ентоні та Крістіну Фостерів, до Папи не допустили. Емма вчинила самогубство, Кертін скотилася до алкоголізму. А сам О'Донелл помер у в'язниці. Батьки дівчаток, перш ніж почати щодо педофіла судовий процес, неодноразово заявляли про цю проблему архієпископові Пеллові. Той мовчав — вірив версії священика. Фостери хотіли про все це розказати Бенедиктові XVI.

 

Бомбою став врешті гучний виступ Пітера Саундерса. Один із 17 членів створеної в Апостольській Столиці за понтифікату Франціска Комісії у справах неповнолітніх, колишня жертва домагання, перед камерами австралійського телебачення звинуватив кардинала Пелла у приховуванні випадків педофілії та "заграванні з жертвами". Речник Ватикану, тоді о. Федеріко Ломбарді, зробив зауваження Саундерсові, вимагаючи "поваги для кардинала". Пелл вже належав до найближчого грона радників нинішнього Папи (група K9) та був керівником нового Економічного секретаріату. Ломбарді наголосив, що "звинувачення Саундерса не слід ототожнювати з позицією ватиканської Комісії". Але керівник згаданої Комісії, кардинал Шон О'Маллі, швидко прореагував: "Ті, хто займає важливі посади в Церкві, мають негайно відповісти і допустити до себе правосуддя".

 

У Церкві ж далі панує культура мовчання. А "хто приховує злочинців, є ворогом права і Церкви" – сказав кардинал Марк Велле на симпозіумі Папського григоріанського університету в 2012 р. Кардинал Вільям Левада, тоді ще префект Конґрегації доктрини віри, оприлюднив, що до Ватикану надійшли скарги стосовно чотирьох тисяч зловживань, і що Церква виплатила за них мільярд доларів відшкодувань. "Встид і ганьба. Сталося те, що обурювало Ісуса, коли Він говорив, що «а хто спокусить одного з тих малих, що вірують у мене, такому було б ліпше, якби млинове жорно повішено йому на шию, і він був утоплений у глибині моря»" – гримів кардинал Веллет. Тоді ж і виник так званий "список шести помилок єпископів":

 

— "Не вислуховування жертв",

— "Більша довіра агресорам, котрі брешуть",

— "Віра, що педофіл після короткого лікування не загрожує оточенню",

—"Іґнорування тривожних сигналів",

— "Переведення з парафії до парафії",

— "Відсутність сексуальної освіти в семінарії". 

 

2008 року в Австралії саме Бенедикт XVI говорив про "великий сором Церкви", і що випадки зловживань мають "безумовно розглядати органи правосуддя". Але очікуване вибачення за ці гріхи Церкви потужно прозвучало лише з уст Франціска. В липні 2014 року саме аргентинський Папа вибачився також і "за гріх мовчання, приховування і вибілювання священиків-педофілів їх єпископами".

 

Недавно, повернувшись з Фатіми, Франціск теж просив пробачення. В Марії. Цього разу — за свої "помилки в підборі людей". Чи мав на думці також і кардинала Пелла?

 

 


Joanna Bątkiewicz-Brożek
Pell-
gate w Watykanie
Tygodnik Powszechny, 08.07.2017
Зреферував О.Д.
 

 

11.07.2017