Світанки не бувають сонними, особливо літні чи весняні. Вони свіжі, вони тихо очікують нас зі сну. Пан-Бог з-за горизонту викотить сонце, а у верховітті дерев дивовижно і гармонійно звучатиме пташиний хор.
А далі… А далі люди просто з ночі перейдуть у день.
Лунатимуть сигнали машин, повні автобуси розвезуть трудящих по місцях, де вони зароблять хліб насущний, віддаючи при цьому свою енергію і час.
В посиленому режимі працюватимуть кавові апарати і coffee to go додасть приємностей в початок дня, приведе в тонус, щоб встигнути за поставленим ритмом.
В офісах триватимуть наради, вібруватимуть смартфони і зображенням на екрані викличуть палітри емоцій.
Заради чийогось лобі у парламентах рватимуть костюми від Армані, а десь традиційно засіватимуть ниву.
На поверхні Землі побільшає тепла від різних машин та устаткувань. Брязкотітиме зброя. Десь знищать десятки тонн їжі, а десь дитина більше не зможе бути ситою лише сонцем. Багатьом оголосять судові рішення та вироки. Хтось зненавидить день, а хтось його прославлятиме. Своїми діями одні скажуть: «Хай святиться Твоє ім’я», діями інших скерує одвічний ворог людства.
Плакатимуть і сміятимуться. Хтось побачить світ уперше, не відаючи метушні, що чекає на нього, а хтось дізнається, як там, у вічності.
Усе шумітиме, дзвенітиме, гратиме, протистоятиме, так, що надвечір Земля спітніє, а місцями аж закипить в ній магма, ніби від енергій, котрі продукує людство.
І якби Бог діяв як економіст, Він, можливо, склав би графіки з сотнями ліній, що схожі на шляхи літаків, намальовані за день по сітці паралелей та меридіанів Землі. Далі порахував би доцільність інвестицій часу та благодаті. Але Він – Батько, і просто тихо закотить сонце, як апельсину за обрій, давши надію, що знову буде завтра.
04.07.2017