Сумніви щодо «Дев'ятої планети»

Гіпотеза про те, що на зовнішніх околицях Сонячної системи може бути ще одна планета, причому вдесятеро важча за Землю, непокоїть учених вже кілька років. Небесні тіла у поясі Койпера поводяться так, наче зазнають гравітаційного впливу з боку невидимого масивного тіла. Утім, тепер в цьому є сумніви.

"Дев'ята планета" в уяві художника.

Аналіз чотирьох крижаних тіл, відкритих у зовнішній Сонячній системі, не вказує на жодні ознаки того, що на них впливає невидима планета, яка ховається десь поза орбітою Нептуна. Ця знахідка спростовує гіпотезу «Дев’ятої планети», яку висунули у 2014 р. на основі аналізу розподілу орбіт об’єктів поясу Койпера. Такого висновку дійшла команда астрономів у статті, опублікованій 16 червня на сервісі препринтів arXiv.

Чотири нових тіла виявила команда дослідників за допомогою 3,6-метрового телескопа на горі Мауна-Кеа на Гаваях. Ці вчені працюють у рамках наукового співробітництва «Огляд походження зовнішньої Сонячної системи» (Outer Solar System Origins Survey, OSSOS), яке вивчає Сонячну систему далі Нептуна. Об’єкти, що привернули до себе увагу дослідників, обертаються у зовнішній частині поясу Койпера на гігантських еліптичних орбітах завдовжки 250 астрономічних одиниць (1 а. о. дорівнює відстані від Землі до Сонця або ~ 150 млн км). Нептун, для порівняння, знаходиться на відстані 30 а. о. На сьогодні відомо дванадцять об’єктів, які обертаються так далеко від Сонця, зокрема чотири тіла, виявлені дослідниками з OSSOS.

Основні аргументи на користь гіпотези «Дев’ятої планети» ґрунтуються на тому, що шість із цих тіл згруповані у кластери. Дві дослідницькі команди на основі багатьох спостережень за цими об’єктами висунули припущення, що якесь масивне тіло, яке, за розрахунками, має бути вдесятеро важче за Землю, впливає на них своєю гравітацією і змушує обертатися таким дивним способом.

Утім, вчені погоджуються, що ці спостереження не були досконалими, каже Корі Шенкмен, астроном з Університету Вікторії у Канаді та провідний автор останнього дослідження. Дані обох команд могла спотворити погана видимість через несприятливі погодні умови в певні місяці року, а також той факт, що за об’єктами поясу Койпера простіше спостерігати подалі від площини Чумацького шляху. Як наслідок, виникає ілюзія, що в одних ділянках неба часто можна побачити більшу кількість тіл, ніж в інших, хоча вони насправді розподілені там порівну. Ці похибки можна зрівноважити за допомогою статистичних методів, проте жодна з команд, які висловили припущення про існування «Дев’ятої планети», їх не застосовувала.

Науковці OSSOS переконані, що саме ці похибки змусили їх колег повірити, що об’єкти поясу Койпера зібрані в кластери, з чого можна зробити висновок про гравітаційний вплив з боку невидимого тіла. «Вони побудували цей аргумент на спостереженнях, в яких не врахували похибок. А це дуже небезпечна гра», – каже астроном з Національної науково-дослідницької ради Канади Саманта Ловлер.

Три об’єкти, які виявили астрономи з OSSOS, на перший погляд, також оберталися у двох попередньо ідентифікованих кластерах. Але коли врахували всі можливі похибки, докази цього зникли – каже Корі Шенкман.

За словами астронома з Університету Арізони у м. Туксон Рени Мальхотри, дослідження OSSOS знижує ймовірність існування «Дев’ятої планети» з такими розмірами і на такій відстані, про які раніше йшлося. Однак, за її словами, воно аж ніяк не доводить, що кластери в поясі Койпера – це ілюзія, зумовлена суто похибками астрономічних спостережень. Тож можливість існування «Дев’ятої планети» і надалі залишається.

З цим погоджується астроном з Інституту Карнегі Скот Шеппард, який одним із перших висловив гіпотезу про «Дев’яту планету». За його словами, навіть з новими уточненнями найкращим поясненням дивного вигляду об’єктів поясу Койпера є гравітаційний вплив з боку невидимого масивного тіла.

Крім того, кластеризація цих тіл – не єдиний аргумент на користь цього припущення, розповідає астроном з Каліфорнійського технологічного інституту Костянтин Батигін. Їхні орбіти нахилені майже перпендикулярно до площини, в якій обертаються більшість об’єктів Сонячної системи, що також найлегше пояснити впливом невидимої планети.

Поки цю гіпотезу поки неможливо переконливо довести чи спростувати. Лише більше даних від теперішніх та майбутніх телескопів і космічних місій розставлять всі крапки над «і».