Фільм «Мумія», зазначений наразі в афішах кінотеатрів – без перебільшення – цілого світу, відкриває собою новий всесвіт – «Темний всесвіт». Компанія Universal втислася поміж гігантами-виробниками стрічок про позитивних супергероїв з «оригінальною» ідеєю – створити вервечку поєднаних один з одним стрічок про негативних супергероїв. Одначе вже на старті нової франшизи критики поставили їй невтішний діагноз – «клімакс», і зазначили, що, очевидно, нащадків бути не може. Принаймні, дивитися на них не має бажання.
Критики це зробили, що називається, на свій страх і ризик. Адже лишень тиждень перед цим голлівудські мейджери лякали їх «кулею-в-лоба». Звинувачуючи пресу в поганому прокаті 5-х «Піратів Карибського моря» та оновлених «Рятівників Малібу», вони оприлюднили плани: мовляв, не бачити критикам фільмів до того, як вони вийдуть у великий прокат! Ну, подібні погрози для критиків – як їжакові гола дупа. Або навіть не так – як бикові червона шмата: через це чи ні, але «Мумію» розтовкли на порох. The Guardian спочатку визнав у фільмі «кілька цікавих моментів», та у фіналі не стримався і резюмував: «загалом – це безлад». Entertainment Weekly пройшлася по виконавцеві головної чоловічої ролі, Томові Крузу, пишучи, що «в свої 54 роки він є досвідченим професіоналом у продажі дурниць з кам’яним обличчям, стиснутими щелепами і нелюдським почуттям відповідальності». А IndieWire взагалі «пристрелив» актора, коли конкретно і прямо назвав «Мумію» «найгіршим фільмом, в якому коли-небудь знімався Том Круз». Але цвяха в труну навіть вже не самого фільму, а всієї франшизи (!), своїм вердиктом забив Hollywood Reporter: «Після всієї кульгавості цього початку «Темного всесвіту», важко відшукати якусь подобу бажання продовжити клацати пультом і надалі».
«Мумія» насправді кульгає на обидві ноги. І в реальності це було б зрозуміло з огляду на природу цього створіння, але в кіно, коли ти не віриш побаченому – бо ідея не в’яжеться з драматургією – ніяка надприродна сила не здатна виправити плоскостопість чи, бодай, надати добре взуття.
І чому так сталося – наразі зрозуміти важко. Бюджет у 125 мільйонів доларів цілком міг задовольнити будь-які вимоги у спецефектах, що й сталося. Але так само міг забезпечити і винайм доброго сценариста з режисером, – і це теж було зроблено. Сценарій писали перші сценаристи Голлівуду: Крістофер Макуорі («Підозрілі особи», «На межі майбутнього») і Девід Коепп («Війна світів», «Джек Раян»). А крісло режисера зайняв «золотий продюсер і сценарист» Алекс Куртцман, за спиною якого і «Місія: неможлива», і «Трансформери», і «Зоряний шлях». Все обіцяло озолотити творців. Але сталося все точно до навпаки – за перший, вирішальний вік-енд, фільм зібрав чверть від свого бюджету – 32 мільйони, а це – провал. Як так?
Дивно, що у фільмі, напряму пов’язаному з Єгиптом, від Єгипту – тільки назва, та й то, не відомо чи правильно вимовлена героями? Історія, антураж, деталі – все – утворює цілковитий хаос і божевілля. А головну дійову особу, мумію, знаходять за межами Єгипту. Бо колись донька фараона, яка розуміла, що трон перепаде її новонародженому брату, уклала договір з богом смерті (!), Сетом, і вбила батька. Та не встигла стати темною володаркою – її заживо поховали подалі від батьківщини… Нікому не було діла, що ні Сет не був богом смерті, ні люди не могли продати йому душу, бо подібних магічних ритуалів в Єгипті не було і бути не могло… Хочеться задати риторичне питання: нащо тут взагалі приплели Сета, якщо вбити батька в тогочасних династійних чварах було звичною справою? Певно, сценаристи хоч якось намагалися виправдати «вдало» придуманий хід: чому під час диявольського ритуалу у героїні зіниці подвоюються? Бо це абсолютно точно «запозичено» із нещодавнього серіалу «Екзорцизм», в якому в момент входження в людину злого духа відбувалася точно така ж фізична трансформація ока… Якщо це занадто складно, звернемося до простіших, очевидних деталей: наприклад, чому знавець Єгипту, героїня Дженні, у виконанні Аннабелли Воллес, читаючи ієрогліфи на саркофазі мумії, каже про Нове царство, а потім датує знахідку 5-ма тисячами років? Зрозуміло, півтори тисячі років туди чи сюди для нас, не здатних покластися за наш власний завтрашній день – не суттєві. А для історії, правди, глядача? Щоб не вдарити у багнюку обличчям, не треба було брати «великих» сценаристів, достатньо було подивитися хоча б у Вікіпедію… Ну, а наявність у фільмі про мумію докора Джекіла та містера Гайда – це вже чіткі ознаки психічної хвороби, що й загнала фільм у домовину. Ймовірно, і всю омріяну франшизу також.
Втім, на початку роботи творцям зі студії Universal справді ввижалися золоті гори, і то аж ніяк не було маренням. Навпаки, скорше спогадами. 1931-го року студія випустила перший, тепер вже класичний фільм жахів «Дракула» з незабутнім Белою Лугоші в ролі трансільванського вампіра. Прокатний успіх відрив браму до світу кіно негативним героям і запустив серію жахливчиків: того ж року вийшов «Франкенштейн» (з Борисом Карлоффом), ‘32-го – «Мумія» (знову з Карлоффом), ‘33-го «Людина-неведимка», ‘41-го – «Людина-вовк» (з Лоном Чейні-молодшим), а ‘54-го – «Потвора з Чорної лагуни». Кожний з фільмів став патріархом свого сімейства, а разом кількість дітей перевалила за три десятки. Тепер, згідно нової бізнесової концепції, настав час їх клонувати. Бо нащо створювати щось нове і тремтіти від жаху за невиправданий ризик – може це не сподобається глядачу, і фільм провалиться?! Легше використати старе і вже випробуване. Здмухнемо пилюку, осучаснимо фасон, долучимо кліповий монтаж, наявних зірок і з помпою викидаємо на ринок! Хапайте!!!..
З огляду на ринкову ситуацію – ідея студії Universal лежить на поверхні. Під виглядом продовження перезапустили «Зоряні війни». Переробили «День, коли Земля зупинилась» і «Супермена», «Фантастичну четвірку» і «Мисливців за привидами», «Конана-варвара» і «Шаленого Макса», «Красуню і чудовисько» та «Чужого». Навіть не треба так далеко в минуле заглядати – перероблюють оце нещодавно популярне в прокаті – «Термінатора» і навіть «Трансформерів». А невдовзі вийдуть нова «Лара Крофт» і – не смійтеся – «Матриця»! Одначе це не системна річ, це разові випадки і стосуються конкретних хітів. Натомість Universal концептуально підійшла до вирішення задачі, а задача полягала в створенні свого місця на ринку. І мова зараз не про те місце, яке студія вже впевнено і заслужено займає серед великої шістки мейджерів Голівуду. Мова про ситуаційне місце, стратегічне місце, яке було утворене в кінематографі світу за рахунок екранізацій коміксів і їх шаленої, фантастичної, трансформуючої популярності.
Одні з вищих щаблів у списках найкасовіших фільмів займають кінокомікси, на кшталт «Месників», «Залізної людини» чи «Першого месника». Це – креатури студії Disney. Трохи нижче в цій ієрархії знаходяться фільми-комікси студії WarnerBros: «Темний лицар», «Бетмен проти Супермена» і «Загін самогубців». Ще нижче – екранізації коміксів від студії 20 CenturyFox – «Дедпул», «Логан» і «Люди Ікс». Між ними пролізла «Людина-павук» від компанії Sony. В цій тематиці вклинитися між студіями-франкенштейнами практично не можливо. Бо всі вони «сидять на голці» двох видавництв коміксів, лідерів на ринку мальованих супергероїв – MarvelStudiosі DCComics. Ідейними послугами першого видавництва користуються Disney, Foxі Sony, з другим поєднана WarnerBros. Коли намітилась перспектива розвитку і певна конкуренція за певні комікси, Disney зробила могутній крок вперед – просто купила Marvel. Це сталося 2009 року і коштувало якихось 4 млрд. доларів, а зараз екранізовані (вже свої) комікси принесли компанії понад 10 млрд.. А ще додайте продаж ліцензованої продукції, об’єм якої вже 2014 року перевищив 45 мільярдів! Це справжня золота жила, і не суттєво – чи це людство здитиніло, чи комікси «виросли». Важливо те, хто знайшов дорогу до печери Алібаби і хто зараз тримає лампу з джином. Тепер це однозначно Disney, а раніше це могла бути Universal.
Студія кілька разів спорадично зверталася до коміксів Marvel’а: наприклад, 1974 випустили телефільм за історією про «Доктора Стренджа», а 1978 і ‘79 – дилогію про «Капітана Америку». 1986 світ побачила «Говард-качка» (яка так тішила підлітків в Україні, коли наприкінці ‘80-х йшла у відеосалонах, а тепер, під оплески, з’явилась в кадрі у другій частині «Захисників галактики»). І, здавалося б, на цьому все зупинилось, адже спроби працювати в подібному напрямку були шалено збитковими. Та попри провали, голови компанії бажали більш тісного контакту.
Крім фільмів Universal славиться своїми тематичними парками розваг, стабільною статтею багатомільярдних щорічних доходів. 1994 року студія вирішила розширити простір парків за рахунок додатку до них героїв коміксів, тож уклала угоду з Marvel про співпрацю. Настільки тісну, що створену спільну компанію було названо відверто – MarvelUniverse. Дивно, але це нічого не означало: контракт тримав Universal в лещатах чітко прописаних правил, що не дозволяли використовувати героїв Marvel далі від парку, ніж за 60 кілометрів. Це теж саме, як дивитися на лампу з джином, але, маючи зв’язані руки, не мати можливості її потерти…
Отже, за 15 років до придбання Marvel‘а Disney’ем студія Universal знаходилась в сантиметрі від свого забезпеченого майбутнього, яке незрозуміло чому вислизнуло з її рук. Не те, щоб Universal зійшла нанівець, навіть навпаки: ще 2004-го року вона об’єдналася з однією з найбільших національних мереж Сполучених Штатів, NBC і була перейменована на NBCUniversal. А 2011-го стала частиною телекомунікаційного конгломерату ComcastCorporation, який на цей час є єдиним конкурентом найбільшої у світі телекомунікаційної корпорації AT&T. Стабільність, багатство і визнання – все Universal має. Два фільми студії, і обидва 2015 року, входять до десятки стрічок з найбільшими касовими зборами – перша частина перезапущеної франшизи «Парк Юрського періоду» (1 671 млрд. доларів) і сьома частина «Форсажу» (1,516 млрд.). У студії не має лише частки ласого для всього масового людства торту під назвою «комікси» – своїх коміксів.
Останній раз Universal звернулася до Marvel 2008-го, коли випустила «Халка» Енга Лі. Непоганий з художньої точки зору фільм став вкрай поганим з точки зору бізнесу, і остаточно поховав ідею подальшої співпраці з видавництвом. Що й змусило студію порпатися вже у власному минулому, власне, багатство якого не менше за ту саму печеру Алібаби. Ну, а пригадати класичні жахливчики ‘30-х не важко, навіть якщо конкретно на тебе напав склероз. Бо про них пам’ятають мільйони і мають перед очима інші мільйони, фанати та й звичайні глядачі телеканалів, на яких не гребують демонструвати фільми категорії «Б» чи «вінтажне» кіно. От тільки хто буде реаніматором старого і спочилого, хто поверне мумії справжнє, прокатне життя? Студія вибрала Алекса Курцмана. Повернемося до нього. Адже ще не було сказано, що як режисер він має лише один (!!!) фільм за душею, а як продюсер, маючи купу успішних серіальних проектів на телебаченні, є автором кількох катастрофічних прокатних провалів: «Ковбоїв проти прибульців» та «Гри Ендера». Чому обрали його? Кажуть, він має чуйку, понад усе любить фантастичне кіно і рветься в бій реалізувати свій потенціал. Тобто, казали до виходу «Мумії». Тепер так не кажуть. І що тепер робити, адже за Курцманом-сценаристом ще раніше закріпили наступний проект франшизи, «Наречену Франкенштейна» з уже початим пре-продакшеном і оголошеною датою прокату на 14 лютого 2019 року…
…Гойдалка піднімається вгору, потім опускається донизу, доля лагідно посміхається, або лахи дере з нас, таких розпачливих, самовпевнених і необачних. В бізнесі це проявляється гостріше, особливо в сучасному Голлівуді, де ситуація пан-або-пропав – наявна і злободенна. Та яка сяюча перспектива: вхопити лампу з джином і загадати бажання!.. В «Сталкері» Андрія Тарковського один з героїв фільму хотів підірвати кімнату, де ніби то можна було загадувати бажання. Бо хто його знає, казав він, чи не через цю кімнату у нас так багато гітлерів, сталінів та інших наполеонів.
