В краєвій Радї шкільній відбуло ся дня 25 с. м. під проводом віцепрезидента тоїж Ради засїданє анкети для управильненя рускої правописи. В засїданю сїм взяли участь: инспектори краєві Иван Левицкій, Северин Днїстряньскій і Болеславъ Барановскій; професори університету др Омелянъ Огоновскій і др Смаль-Стоцкій; професори ґімназії: о. Алексей Тороньскій, Наталь Вахнянин, Иван Верхратскій, Кость Лучаковскій, Илярій Огоновскій, Теоф. Грушкевич, о. Онуфрій Лепкій; професор семинарії учительскої Омелян Партицкій. Другій покликаний професор учительскої семинарії, п. Олександер Барвіньскій, оправдав ся листом, що прибути не може, і на письмі подав свою опінію. Анкета ся ухвалила слїдуючих десят точокъ:
1. Знак "ъ" по твердих согласних відкидає ся; треба отже писати: дуб, хат, і т. д. —В словах зложеных з приименниками: "в, з, над, об, під", в серединї слова ставити замість знаку "ъ" значокъ (') так званий апостроф і писати н. пр. в'орати ся з'явити ся.
2. Знак мягкій "ь" писати там, де єго треба до змягченя согласної н. пр. в слові "коваль"; там однакож, де він єсть без потреби, опускати і писати н. пр. муж, кров, і т. д. замість мужь, кровь.
3. Йотоване "е" писати буквою "є", н. пр. житє, бє, пє.
4. Букви я, е, ю, писати на початку слова, по самогласних і по таких согласних, котрі можуть мягчити ся н. пр.: ягня, моя, вяну і т. д. — По тих же согласних, котрі мягчать ся, означають "я, є, ю" властиво чисту самогласну з попереднымъ "ь" н. пр. "зять" "зятя", "знанє" "знаня" и т. д.
5. Йотоване "о" писати "йо" на початку і по самогласныхъ, н. пр. Йосиф, майор. — По согласних же, котрі мягчать ся, писати "ьо" н. пр. сльоза.
6. Букву "і" (з одною точкою) писати там, де чути чисте "і", н. пр. дім, сіль, добрі і там, де не мягчить ся попередна согласна, н. пр. віра, місто, мід, тобі.
7. Йотоване "і", котре виговорюєсь як "йi", писати знаком "ї" (з двома точками), н. пр. їду, мої, поїти, доброї, (доси писало ся: ѣду, мои, поити, доброи). То "ї" треба писати також там, де оно мягчить попередну согласну, отже п. пр.: лїс, лїд, в селї, менї, нїс (несу), але ніс (носа).
8. Знак "и" писати там, де єго чути, отже син, риби, добрий, шия, бий и т. д., замість дотеперішної буквы "ы".
9. Букву "ґ" писати там, де єї чути, отже: ґазда, ґанок і т. д.
10. Наконець ухвалено одноголосно друкувати в книжках шкільных і кирилицю з відповідними текстами церковно-славяньскими, щобы ученики могли читати молитви і книги церковні.
[Народна Часопись]
31.05.1892