Мар’ян ХОМЯК

 

85 років тому преса повідомила, що галицький селянин із Мостиського повіту зголосився свідчити у справі вбивства президента Франції.

 

Поль Думер

 

 

6 травня 1932 року президент Франції Поль Думер на відкритті благодійного книжкового ярмарку ветеранів Першої світової війни в особняку Саломона де Ротшильда в Парижі отримав смертельні поранення і наступного дня помер. Вбивцю, Павла Горгулова, російського емігранта, поета й прозаїка, схопили на місці злочину. Судові засідання відбувались 25, 26 та 27 липня 1932 року. Згідно з вироком, Горгулова стратили.

 

П.Горгулова схопили на місці злочину

 

 

Що ж до мотивів убивства президента Думера, то тут висувалися різні версії. Горгулова називали і білогвардійцем, і агентом ОГПУ (політична спецслужба «Об'єднане державне політичне управління при РНК СРСР»). Так чи інак, а справа набрала такого резонансу, що свідком у ній виступив навіть селянин із Мокрян Мостиського повіту.

 

14 травня 1932 року львівське «Діло» у своєму суботньому 104-му числі вмістило повідомлення «Хто такий Горгулов, убивця президента Франції?» ¹. У ньому читаємо, що в середу 11 травня до посла (депутата) д-ра Степана Біляка, адвоката в Городку, зголосився селянин Степан Ференчук із Мокрян, що біля Судової Вишні, колишній вояк УГА, і заявив, що зустрічав Горгулова в Одесі.

 

«З фотографічної знимки Горгулова, поміщеної в «Новому Часі», розпізнав я в ньому більшовицького чекіста, який в 1920 році, як чекіст в Одесі переводив арештування серед українців і м. і. власноручно застрілив от. (отамана – М.Х) Горбачевського (Горбача?). В тому часі перебував я в Одесі як член Української Галицької Армії».

 

Степан Ференчук у присутності С.Біляка склав свої зізнання у письмовій формі, після чого адвокат відправив їх листом до французької амбасади у Варшаві. У статті свідчення мокрянського селянина назвали потенційно «одним із найясніших промінів світла на ці темні куліси цієї трагедії», що було явним перебільшенням.

 

У наступному 105-му числі «Діла» подано уточнення: Ференчук упізнав Горгулова як чекіста, який в Одесі розстріляв отамана УГА Олександра Гарабача, а не Горбачевського чи Горбача, як писалося раніше ². Насправді, ця інформація потребує ще одного уточнення: отамана звали не Олександр, а Олекса. Як читаємо у довідковому виданні «Українська Галицька Армія», Олекса Гарабач, отаман УГА і старшина Військової Окружної Команди в Станиславові, був командантом Станиці УГА в Одесі у березні 1920 року. Потім – в’язень одеської ЧК. У травні 1920 року розстріляний більшовиками за орrанізацію галицьких військових частин, які у березні того ж року зі синьо-жовтими прапорами взяли участь у Шевченківському святі в Одесі ³.

 

Заява С.Ференчука викликала сенсацію серед західноукраїнського громадянства. Навіть більше – ця звістка долетіла до США, і в українському часописі «Свобода» читаємо:     

    

«Телєграфічна агенція "Асошіейтед Прес" повідомляє, що український денник "Діло" подав відомости, що д-ра Павла Горгулова, вбийника президента француської републіки, Думера, пізнав один жовнір бувшої Української Армії як члена одеської Чеки» ⁴.

 

П.Горгулов на судовому розгляді

 

 

Звістка про вбивство президента Поля Думера Павлом Горгуловим отримала широкий резонанс через очевидний (але так і не з’ясований до кінця) політичний підтекст. Версій і свідчень було чимало, а тому навряд чи до листа, висланого з Городка адвокатом С.Біляком, у французькій амбасаді у Варшаві поставились всерйоз. Ця маленька історія засвідчує метаморфози людських доль, кинутих у буревій воєнних літ 1914-1921 років. Зустріч мокрянського селянина, а тоді вояка УГА Степана Ференчука з чекістом, а пізніше російським емігрантом Павлом Горгуловим в Одесі 1920 року, при інших обставинах ніколи би не відбулася.      

 

 

ПРИМІТКИ

 

¹ Діло. Львів, субота, 14 травня 1932. Р. LIII. Ч. 104. С. 4.

 

² Діло. Львів, неділя, 15 травня 1932. Р. LIII. Ч. 105. С. 3.

 

³ Українська Галицька Армія. У 50-річчя її участи у визвольних змаганнях. Матеріали до історії / Видав хорунжий УСС Дмитро Микитюк. Вінніпег, 1968. Том 4. С. 109. Цю інформацію укладач тому взяв із спогадів сотника УГА Ілька Цьокана. Див.: Цьокан Ілько, сотник УГА. Від Денікіна до більшевиків. Фраrменти споминів з Радянської України. Відень 1921.

 

⁴ Свобода. Український дневник. Джерзи Ситі. Понеділок, 16 травня 1932. Р. XL. Ч. 113. С.1.

 

 

14.05.2017