Ще про"общерусске единство язикове"'

 

Цїкаві статї, надруковані в "Дїлї", показують тільки, що московська мова є незрозуміла задля Русинів. Але чи тямлять Галичани та Буковинцї гаразд, наскільки являється "русскою" мова москальофілів? Жарґон Маркова, Мончаловського, Дїдицького і т. і. Русини ще відчувають, але думають, що Дудикевич чи Алексевич вже справдї пишуть по московському. Зовсїм нї! Ба навіть Наумович, котрий писав геть краще, нїж вони, ще не вивчився мoскoвської мови як сьлїд, хоч прожив у Росиї богацько годів (не забудьмо, що "русскої" мови можна вивчитися за "одинъ часъ"!). Для прикладу візьмім листи покійника, друковані в "Народї":

 

1-й лист: Прирекъ помощь (замість обѣщалъ). Издалъ два моихъ разсказовъ (зам. разсказа). Я былъ бы продалъ ("Сослагательное наклоненіе" в московській мові не може бути з "былъ". Тра: я бы продалъ). Это ему представляется слишкомъ дорого (зам. -имъ). Прошу о счеты (зам. счетовъ). Ничого дѣлать! (зам. нечего). Вo Вѣну (зам. Въ). Заслуживаю себѣ на признательность (тра без "на"). Австрія уже готовая (зам. готова). Трема (зам. Тремя). Ненадѣйно (зам. неожиданно). Отзысканіе независимости (зам. возвращеніе, возстановленіе). Обойметъ (зам. обниметъ). Тамтуда (зам. туда). Онъ же есть сынъ мѣщанина (не тра "есть"). Русскій народъ для меня великодушный (зам. по мнѣ, по моему, бо инакше вийде зовсім друге розуміння: "супроти мене, зглядом мене"). Излишные (зам.-іе). Хрань Боже (зам. Сохрани, храни).

 

В другім листі: Крайная (зам.-яя). Надежда полученія (зам. на полученіе). Съ организовано (зам. организовано). На всякій случай (зам. во всякомъ случаѣ. "На всякій случай" буде по нашому: "Про злучай", себто "на (про) несподїваний злучай"). Числъ (зам. чиселъ). Какъ бы я радъ видѣть! (Отут тра "былъ", бо нема другого дъєслова "Былъ радъ"). Затевъ (зам. зятьевъ, зятей). Горнутъ (зам. гребуть, загребаютъ). Сгангреновано (зам. поражено гангреной). До кости мозговъ (?! — До мозга костей).

 

Двацять девять помилок у двох маленьких листах!!

 

У Наумовича, хоч є й цїлком чужі слова, та все таки найгірше шкандибає не лєксіка, а граматика: етимолоґія й складня. Що-ж до "галїчо-русских" часописий, то в нїх, навіть і коли відносити ся як найслабкіще та "найснисходительнїще", нема жаднїсїнького речення правильного. Тале-ж я покажу читачам тільки деякі перли, вихоплені на швидку руч з "Галицкой Руси", котру я міг роздобути лиш на годину — я буду їх перекладати на нашу мову.

 

Ч. 48. "Теноръ "Дѣла" возбуждаетъ омерзѣніе" — "Теноръ" не є Inhalt, teneur, але назва голоса — Tenor. Виходить, що "Дїло" сьпіва тенором, тільки таким, що естетичне вухо "Галицкої" не може його винести.

 

Ч. 44. "Относительныи кореспонденты" (себто відносні! = Такі люди, котрих не можна вважати за дописувателїв, хиба лиш зглядно, в данім випадку.

 

Ч. 51. "Отзывъ" (себто відозва!) = Рецензия.

 

Ч. 44. "Теперь належится признательность В. Мартникову". Росиянин може прочитати тільки "належи́тся" і зрозуміє, що подяка М-ву вдосталь полежить, довгенько лежати ме.

 

"При замовленіи выразительно требовать колдры нашего заведенія". Є по московски слово "замолвить" = прохати за кого, оступати ся за кимсь. Fursprache thun, interceder; в другім місцї "Рижа" пише: "при замовленіи за нашимъ посредничиствомъ" ; — тимто Росиянин ще більше має права догадуватися, що либонь "замовленіе" єсть "ходатайство", інтервенция. — "Выразительно" значить ся "виразисто", еnergiquement expressivement, ausdrucksvoll (нїколи не ausdruckisch!). Ну, нехай же бідолашний Великорос поламає собі голову, щоб доміркувати ся, що воно таке тая "колдра", котра вживаєть ся тодї, коли тра "замолвить за кого нибудь", та навіщо треба вимагати її енерґічно!

 

Ч. 43. "Весьма корыстными было бы давати объявления для русскихъ газетъ". Виходить: "Коли б хто друкував оголошення в русскіх часописях, той був би користолюбивим (habsuchtig)".

 

"Ищетъ лекціи оконченный гимназіастъ" (по моск.: "окончившій"). Ceгo речення инакше не смьіємо розуміти, як "дороблений, скінчений хлопець ґімназияст".

 

Ч. 28. "Русскій народъ отжилъ подъ скипетромъ Габсбурговъ" = скінчив своє життя, lebte seine Zeit аus. Маємо надїю, що справдї "отжилъ" хиба "русскій" народ, а "руський" ожив тай жити ме.

 

"Наша (русская) молодежь измѣнниками (себто ,"измѣнниковъ") презираетъ". Росиянин помізкує, помізкує, тай подума, що "измѣнниками" єсть мабуть ablat. modi або instrumenti.

 

В сїм самім 38-ім ч. трапляєть ся ще дуже миле слівце: "нѣскольконадцать!". Чи прочитає його будь-який Великорос, щоб не засьміятися? А як що не засьмієть ся, то напевне вилаєть ся.

 

Ч. 10-е. "На особое поднесеніе заслугуетъ аккомпаньяментъ". Чотири є помилки в сїй фразї, але завважим тільки, що "поднесеніе" = Ueberreісhung, Darreichung presentation, a звичайно: "подарунок, пoдаруваннє". Значить: "Аккомпанїмент варт якогось подарунку", або "надаєть ся до подаровання".

 

Ч. 9 "Єгo ("Дїла") мужество — безличность падшой женщины". Безличность — impеrsonalite, Unpersonlichkeit, безособистість, себто змисл виходить як раз навпаки.

 

Ч. 6-е. "Гончое письмо" (себто " сыскной листъ"!) По московськи слово "гончій" означа звісну породу собак (Jagdhund). Великорос по вік не вгада, що тут кажеть ся про "разыскной листъ", а не про щось охотницьке та собаче.

 

Ч. 9-е. "Товарищеское приличіе" (себто "общественное пр."!) значить по нашому: "приятелська звичайність, приличність", la decence de collegue.

 

Ч. 161-e. "Толпы гуляющихъ спѣшились = позлїзали з коний, пішли пішки (а не "поспішали").

 

"Воздухъ былъ чистый, рѣзвый". "Рѣзвый" можна сказати тільки про щось живеє, і значить воно: шпаркий, баский, порський, а не "сьвіжий."

 

"Несутся воздухомъ дробныи платки снѣга" (себто "мелкіе хлопья снѣгу)." "Дробный" fractinnaire, Bruch-. "Платокъ" є хустка.

 

Ч. 162-е. "Вкусити отъ запрещеннаго овоща." Овощами по-моск. звуть не садовину, а городину (моркву, редьку, цибулю, бураки і т. и). З мови "твердих" общеруссів "русскій" мусїв би несподївано одкрити, що Адамови та Єві в раю було заборонено їсти якусь цибулю, або що!

 

"Отдыхъ заперся = відпочинок зачинився (а мало б бути: дыханье спёрло!)

 

"Определенная мнѣ заплата была довольно ничтожною." Звідсїля Росиянин довідаєть ся, що в Галичинї платять не грішми, а латками, залатами (Flicke).

 

Ч. 156-е. "Я женюсь съ нею" (на ней!) Я оженю ся вкупі з нею, себ то: і я оженю ся, і вона (дївчина!) ожениться.

 

Ч 141-е. "Сорозмѣрно съ ихъ духовымъ развитіемъ." "Духовой" нїколи не значить geіstig, spirituel, а лиш: де є повітря ("воздухъ", "духъ"), кудою йде повітря. Кажуть, напр.: "духовые инструменты" — les instruments a vent, die Blasinstrumente.

 

"Онъ меня потѣшалъ (зам. утѣшалъ) близкимъ созваніемъ синода" = Він мене сьмішив, забавляв. Пригадую я собѣ, як один віруючий общерус писав: "Богъ — наша потѣха," а виходило: Gott ist unsere Belustigung!

 

Ч. 135-e. "Cовокупляймось и соединяймось въ дусѣ лубви"!!! Шануючи соромливість читачів не перекладаю сего речення по нашому. Але "lе latin dans les mots brave l'honnetete", як говорить Буальо, і длятого скажу, що "совокупленiе" є соіtuś, а "совокупляться" — coire.

 

Ч. 157-и. "Наглость (себто "настоятельность''!) того предложенія была поддержана." ("Гал. Русь" говорить про загальне голосовання). Виходить, що се предложеннє було зухвальством, нахабою, безчільностю! "Наглость" є іnsоlеnce, Frechheit.

 

Ч. 129-е. "Одѣты въ бѣлыи платья съ рожевими (розовыми!) лентами." Се один з дуже гарних прикладів общерусскости. "Рожа" по московськи або "бридка пика" (une laideron, dіe Fratze, hassliche Figur), або "бишиха"' (erеsipele, Rothlauf).

 

Ч. 122-e. "Грубое обращеніе сь дѣтиною" (дидятею!). Або ще комічнїще трапило ся менї раз: "она родила дѣтину." "Дѣтина" зовсїм не те, що "дитя", а означа: хлопчиско, парубище, бимбас, еіn starker Bursche (не доберу понїмецьки точного виразу).

 

Ч. 81-е. "Музыкальное искусство, пробки которого мы слышали въ произведеніяхъ Лысенка". "Пробка" — затичка, bousсhon, Propfen.

 

Ну, та доволї й сих-о "пробокъ" (образцевъ і по московскому!), щоб зрозуміти, яка сьміхота отся "общерусска" мова!

 

[Буковина]

05.02.1892