Науковці дослідили, як у мережах – чи онлайн, чи офлайн – поширюються погляди. Експерименти засвідчили: чужі судження ми переймаємо передусім від осіб, яких добре знаємо і вважаємо компетентними. Якщо хтось висловлює думку, то впливає не лише на власних друзів, а й на їхніх друзів. Щоправда, зі зростанням соціальної відстані вплив слабне, інформує команда вчених.
Щодня в соціальних мережах ми поширюємо свої та чужі думки. Зображення: Thinkstock
Соціальні медіа визначають дозвілля мільйонів людей. На Facebook, Twitter й Ко користувачі читають дописи та новини, спілкуються зі своїми друзями. При цьому поширюють не лише власні переконання, а й чужі. Які погляди ми переймаємо від інших, а які ні, залежить від багатьох соціальних чинників. Так, імовірність того, що повідомлення будуть поширювати, зростає, коли ми отримуємо його з різних джерел або тоді, коли нам подобаються люди, бо нагадують нас самих. Але чому деякі погляди поширюються швидше, ніж інші?
Цим питанням задалися науковці на чолі з Меді Мосаїдом (Mehdi Moussaïd) з Інституту дослідження освіти імені Макса Планка. Науковці досліджували, за яких обставин ставлення однієї людини переймає інша і як далеко в комунікативному ланцюгу це ставлення здатне поширитися.
Для цього 100 піддослідних, які не були знайомими напередодні, взяли участь а експерименті. Вони мусили розв’язати завдання: разом із випадково обраним партнером піддослідні визначали, в якому напрямі рухається більшість із 50-ти крапок. Обоє учасників сиділи перед власним екраном і мусили в кожному раунді прийняти власне рішення. Лише один із пари отримував можливість порівняти своє рішення з тим, яке ухвалив напарник, і ще раз змінити свій вердикт. Окрім того, він бачив, наскільки добре впорався колега.
Як сильно впливало порівняння з партнером на власне рішення? Результат засвідчив: вплив особи на іншого тим сильніший, що краще вони знайомі між собою. «На початку піддослідні були схильні радше ігнорувати думку колеги, натомість після кількаразової взаємодії вони підпадали під сильний вплив одне одного», – сказав Мосаїд.
Це відбувалося лише в тому випадку, коли автор судження виконував задання краще, ніж його напарник, який підглядав. Тобто помилки інших піддослідні вважали серйознішими, ніж власні, інформує Мосаїд з колегами.
Завдяки другому експерименту вчені з’ясували динаміку поширення поглядів багатьма особами. Процедура тесту при цьому була така ж, як у першому експерименті. Проте ланцюг комунікації складався з шести піддослідних, і кожен наступний учасник уже знав того, хто приймав рішення безпосередньо перед ним. При цьому перша особа в ланцюгу мала перевагу: вона отримувала завдання менш складне, ніж інші.
Як далеко у цьому довгому ланцюгу передалося рішення першого? Науковці помітили, що рішення першого піддослідного впливало не лише на наступного в черзі, а й на третього і четвертого в ланцюгу – тобто тих, що не контактували з першим безпосередньо. Проте з віддаленням від джерела вплив зменшувався – і в останньої особи в ланцюгу вже не давався взнаки.
«У заключній симуляції ми продемонстрували, що вплив, який зникає з соціальною дистанцією, пов'язаний із переоціненими помилками інших, а також з інформаційним викривленням при поширенні», – каже Мосаїд. В очі кинулося те, що люди мають великий вплив не лише на рішення своїх друзів, а й на погляди друзів друзів.
«Наш результат допомагає зрозуміти процеси соціального поширення. Ми можемо продемонструвати, що рішення поширюються поміж прямими контактами, як інфекційна хвороба», – підсумувала команда.
Meinungskette im sozialen Netz
Max-Planck-Institut für Bildungsforschung, 05.04.2017
реферувала Соломія Кривенко
27.04.2017