Фейки – не сучасне відкриття, зовсім навпаки. Вже чотири тисячі років тому вельможі вдавалися до брехні. На війні та в політиці вони викручували факти у такий спосіб, аби посилити власну позицію. І в Середньовіччі, і в добу Просвітництва неправдиві новини були інструментом маніпуляції у руках того, хто перебував при владі.




Вигаданий ритуал над Симоном з Тренто у хроніці 1493 року. Зображення: historisch.


 

Неправдиві новини та «альтернативні факти» зараз у тренді: вони циркулюють фільтр-бульбашками у Facebook та інших соціальних мережах, маніпулюють громадською думкою на Twitter і панують у політиці. Проте цілеспрямована брехня – не новинка, позаяк і раніше її використовували як спеціальний інструмент влади.

 

Наприклад, фараон Рамзес ІІ – один із найвідоміших правителів Давнього Єгипту. 1274 року до Різдва Христового він воював з хетами і зазнав нищівної поразки при хетському місті Кадеш. Проте, повернувшись до Єгипту, фараон оголосив себе переможцем й на рельєфі увіковічнив свою версію того, як розгорталися події.

 

«Альтернативні факти» створювала й католицька церква в період Раннього Середньовіччя, коли посилалася на грамоту дарування, якою начебто 400 років тому імператор Констянтин віддав Папі Рим і велику частину Італії. Документ підробили, проте Констянтиновому дару церква донині завдячує Ватиканом.

 

1475 року в італійському Тренто проповідник-францисканець поширив чутки, що мали фатальні наслідки. Тоді загубився хлопчик, якому було два з половиною роки, – і Барнардин з Фельтре у своїх проповідях пояснював, що в цьому винні євреї, які вбивають маленьких дітей і п’ють їхню кров на свято Песах. Ця моторошна історія поширилася так швидко і її вважали правдою стільки людей, що князь-єпископ закрив для євреїв місто та дозволив їх катувати. Навіть коли приїхав папський легат з Риму та розкрив неправдивість переконання, загальне ставлення не змінилося: розповідь стала ширитися самостійно. Сотні років потому вона продовжує циркулювати в антисемітських колах.

 

Відтоді успіх неправдивих новин не згас. Передусім у політиці та на війні цілеспрямовано поширювали неправдиві новини, аби дискредитувати противника і в правильному світлі представити власну позицію.

 

1870 року Отто фон Бісмарк, прусський рейхсканцлер, спеціально підтасував факти, аби затягнути Королівство Пруссія у війну з Францією. Він скоротив текст так званої Емської депеші, листа про дії французького уряду до німецького канцлера, – і здавалося, ніби Франція образила короля Пруссії. Зманіпульований текст телеграми опублікувала преса.

 

Хибні показники витрат, необхідних для утримання державного апарату, поширювали напередодні Французької революції. Навіть учені, зокрема Бенджамін Франклін, не могли втриматися і не використовувати брехню у своїх цілях. Так, під час Війни за незалежність Сполучених Штатів він оприлюднив вигадану історію про те, що індіанське плем’я, пов’язане з британцями, цілеспрямовано та кровожерно знімає скальпи з білих, які підтримують революцію.

 

Перенасичення хибними новинами йде на спад лише після того, як наприкінці XIX століття в журналістиці розробили щось на кшталт кодексу преси. В США New York Times пропагували ідею, що слід перевіряти всі факти, які публікують. Інші газети приєдналися до цих вимог.

 

Незважаючи на те, що після цього в журналістиці траплялися повернення до пропаганди та ворожого цькування (зокрема впродовж Світових воєн), кодекс зберігається дотепер. У часи Інтернету традиційним серйозним медіа стає все складніше працювати. Pew Research Center нещодавно повідомив, що лише в США з 2004 року припинило свою роботу вже 100 газет, кількість професійних репортерів у Капітолії зменшилася на 35%. Водночас зростає вплив блогерів, інтернет-магазинів і соціальних мереж.

 

 

Fake News haben eine lange Tradition 

ZDF, Politico, 31/03/2017

Зреферувала Соломія Кривенко

09.04.2017