Партія триває вже 23 роки. Все ніяк вона не закінчиться перемогою або хоча б перемир'ям суперників. Партія, в якій чорні кожен шах оголошують кінцевою поразкою білих, але білі знов і знов повертаються до гри. Якось витаймовують собі простір для маневру.
Це партія, де в білих набагато більше фігур на дошці, але одного разу виявилося, що чорні можуть вилучати з гри ворожі пішаки і королівки на термін від 10 діб до 5 років. І що для цього достатньо лиш, аби кілька чорних фігур засвідчили, що білі порушили правила. Білих меншає, на зміну вибулим приходять нові, матч триває.
Якщо багато білих збирається навколо чорного короля, то король починає ходити як королівка. Або як кінь. Білі протестують, але тут виявляться, що правила своїх ходів визначають чорні. Причому з посиланням на колишнє волевиявлення білих. Вони сказали, що у них є такі повноваження і що серед білих не знайшлося тих, хто б оскаржив це повноваження. У свою чергу, чорні особливо пильно наглядають, щоб коні і королі білих ходили як їм наказувано. Порушення правил прямо веде до знімання зі змагання. Навіть якщо порушення не було, але його хтось бачив.
Армія білих складається суцільно з пішаків. Іноді в числі тих пішаків, які вирішили йти до кінця, є королівки, але чорні вилучають їх з дошки за порушення, на яке свідчать інші чорні. Армія чорних складається переважно з офіцерів, які ходять так, як вирішують вони самі.
Білим треба отримати дозвіл чорних на будь-який свій хід. Більше того, узгодити маршрут і час руху. Ходи без дозволу теоретично ведуть безпосередньо до вилучення білої фігури. Час від часу чорні дають білим трохи подуріти. Але швидко відкликають вольницю.
Однак чорні пішаки, які теж є на дошці, часами міняють колір і переходять до білих. На них відразу починають поширюватися правила і принципи, визначені для білих. Паскудно бути білим пішаком у цій партії. Ще гірше і небезпечніше — бути білою королівкою, бо тебе весь час пильнують чорні офіцери. Білі королівки час від часу втікають на інші дошки. І намагаються звідти, з іноземних територій, командувати партією.
Іноді чорні вилучають з дошки своїх власних пішаків, щоби продемонструвати нещадність та жорстокість і пристрашити інших своєю лютістю.
Це гра на час, але на кнопку годинника мають право тиснути тільки чорні. Причому цейтнот білим вони можуть зробити в будь-який момент.
Передбачувано виникає питання про суддів. Їх тут два кола.
Перше — безпосередньо за столом, друге — в тіні, за спинами. Перше коло суддів призначає особисто чорний король. Тому теоретично, в межах столу, він взагалі ніяк не може зазнати поразки. Від цих суддів у блискучих мантіях кольору свого короля ніхто вже довший час нічого не чекає. Всі знають, що вони не знають пощади і засудять кого завгодно і за що завгодно.
Щодо тих далеких суддів, то їх двоє. Один зліва, а другий справа. Щоразу, коли з дошки на добу зникає пішак, лівий охає і голосить, правий же потирає руки. Щоразу, коли білі лякають армію чорного короля своєю чисельністю, правий охкає і голосить, лівий же радісно посміхається. Безпосередньо вийти зі своєї тіні на поле ці судді не можуть, не можуть вони і припинити матч. Але час від часу лівий тупотить своїм лакованим каблучком, луна лякає чорних офіцерів (вони бояться, що їх ніколи не випустять з-за столу), і ті повертають білого пішака в гру. Щоразу, коли в чорних окреслюється напружений момент, правий суддя підходить і стає поруч із чорним королем, демонструючи свою підтримку. Буває і так, що правий суддя починає підсуджувати білим пішакам, але лівий суддя відразу виключає чорних офіцерів з усіх не-вставальних-з-за-столу списків, щоб тільки контроль над всією партією не переходив до правих.
Як видно, правий тіньовий суддя глобально не за білих і не за чорних, просто з чорними його пов'язує довга історія суддівства, а як себе поведуть білі, якщо дійдуть до панування на дошці, незрозуміло. Мрія правого судді — щоб на дошці лишилися лише чорні фігури. Або тільки білі. Але щоби все було зрозуміло, щоби все контролювалося справа, а лівий суддя просто пішов із залу. Мета лівого судді складніша. Раніше здавалося, що він також ціннісно за білих. Що він завжди буде проти, якщо пішака вилучають на 15 діб. Але з'ясовується, що він, як і правий, — за стабільність, відсутність Майдану (за сусіднім столом гравці побилися дошками, трісками зачепило тіньових суддів). І його потаємна мрія — щоб правий суддя не бурів. Бо він, здається, напідпитку і налаштований на махач.
Ходять плітки, що від правого судді залежить напруга в лампі, яка висить над столом. Якщо він сильно образиться, електрики не стане і дошку вкрадуть. Що може дати лівий суддя, крім заборони на вставання зі столу в шенгенському напрямі — не дуже зрозуміло. Але шепочуться про якісь гроші.
Чорними править один король. В білих право прийняти рішення має кожна фігура. Пішаки весь час сваряться між собою. Більше того, справа шепочуться, що багато з них уклали угоду з чорними і таємно працюють на ворожого короля. І якщо хтось із пішакової знаті організовується і починає вибудовувати стратегію наступу, сірі вносять хаос, обзиваючи розумників радикалами або провокаторами (або агентами чорних).
Стратегія чорного короля оповита таємницею і часом більше нагадує тактику. Можливо, з таким набором правил і суддів ближнього кола йому взагалі не потрібна стратегія. Стратегія білих звучить на весь зал, бо їхні між собою розмови записують і демонструють по телебаченню.
Виглядає, що за таких обставин перемогти можна, хіба прикликавши на дошку стільки білих фігур, щоб у чорних офіцерів просто не знайшлося простору для ходів. Але чорні навчилися знімати білі фігури з дошки ще до того, як вони на неї вийшли.
Здавалося б, шансів у білих ніяких. Але якби у шахах все було так легко передбачити, Альохін ніколи не переміг би Капабланку в 1926-м.
Партія тим часом перейшла в ендшпіль. Правий суддя поступово пригашує світло над столом, ліві шкрябають в молескінах нові списки офіцерів, яким з-за столу не піднятися. До дошки із тіні тягнуться чужі руки.
Ціна цієї гри — країна.
Зичити розуму в цих умовах безплідно. Розумом тут би не переміг і Каспаров. Зичити сміливості я не маю морального права.
Моє єдине завдання в тому, щоби кожен, хто готується вийти на дошку, точно усвідомлював справжній розклад у цій грі.
Віктар Марціновіч:
Калі спрашчаць да мовы шахмат
“Будзьма беларусамі!” (budzma.by), 21.03.2016
Переклад О.Д.
27.03.2017