в справі нового руского товариства "Громада".
В недїлю дня 6 н. ст. марта с. р. відбули ся — як ми вже коротко доносили — в концертовій сали Smeykala [III. Bezirk, Landstrasse 45.] перші збори віденьских Русинів в справі наради над заснованєм нового руского товариства у Відни, в котрім найшлись би всї стани нашої суспільности, а головно кляса робітнича. Иніціяторами зборів були віденьскі академики-народовцї, і сей день був для них днем тріюмфу. Простора саля ледви помістила всїх участників. Явилось звиж 60 людей і засїли при шістьох великих столах. Звиж 30 людей було з кляси робітничої, а з интелїґенції, окрім академиків, Всв. оо. д-р Т. Сембратович і о. Пюрко, д-р мед. Брикович, Фальбійчук, Дяків і др. Збори розпочав акад. К. Студиньскій і повитав в имени комітету академиків-народовцїв поперед о. д-ра Т. Сембратовича і о. Пюрка, котрі з одушевленєм приняли гадку завязаня нового товариства, дальше интеліґенцію світску, а вкінци всїх робітників, котрі мають становити головну силу в товаристві. Потреба такого товариства — говорив п. Студиньскій — єсть дуже нагляча, бо кляса робітнича, не чуючи нїколи рідного слова, винародовлюєсь, забуває свою мову, а на случай слабости або нещастя не находить у нїкого нї помочи, нї потіхи. А великій сором тяжить на віденьских Русинах, що не зійшли ся ще нїколи разом, не пізнають один другого, не старали ся пізнати, чи єсть у них сила до завязаня і удержаня такого товариства.
Русинів у Відни число значне, бо звиж 800 таких, що признались до рускої мови в часї конскрипції, а єсть певно зо два рази тілько таких, що винародовились і стали Нїмцями. Отже цїлею товариства було би громадити віденьских Русинів, будити в них духа національного і запомагати руских робітників в часї слабости і безробітя. До товариства мали-б належати як мужчини так і женщини, замешкалі у Відни, бо не менче прикра дола і галицких робітниць, котрих жиди вивозять до Відня і в страшний спосіб их використують, платячи им місячно по 3 зр., де найслабша робітниця зможе заробити що-найменче 8 зр. і харч. До товариства будуть належати також интеліґентні Русини і будуть всїма силами старатись, щоби товариство мало не сотку але дві-три сотки членів і щоби розвилось як найкрасше. Кінчачи свою бесїду, п. Студиньскій візвав присутних, щоби нїхто не сумнївав ся в заснованє товариства, бо коли на перших зборах явилось тілько участників, то оно буде в початках числити що-найменче сто членів, а Русини в Галичинї приймуть сю гадку дуже радо і датками допоможуть, щоби товариство могло вже в маю с. р. мати свою хату.
На внесенє акад. Студиньского вибрано провідником дальших нарад над статутами акад. д-ранда мед. Павлюка. Товариство охрещено именем "Громада". Дебата над статутами була дуже горяча. Слово забирали: оо. д-р Т. Сембратович і Пюрко, з робітників Шумскій, Будзанюк, Шквира, Бігун, Морозко і Галушка, з академиків Петровскій, Студиньскій, Целевич, Лепкій, Ивасюк, Явецкій, Дубицкій, Ганаковскій і инші. На всїх лицях можна було бачити радість, а зі всїх бесїд, особливо робітників, виднїлось велике заинтересованє і свідомість дїла, до котрого они забирають ся. По принятю статутів вибрано, на внесенє акад. Петровского, підперте о. Пюрком, комітет зложений з сїмох людей, котрі мають занятись висланєм статута до намістництва, збиранєм грошей і взагалї всякими приготованями до заснованя і введеня в житє нового товариства. До комітету увійшли: К. Студиньскій студ. філ., В. Павлюк д-рнд мед., Данкевич механік, В. Фальбійчук мініст. урядник, А. Юревич листонос, М. Бігун вислуж. лейбґвардист і М. Даків мініст. урядник. На внесенє д-ра Т. Сембратовича поручив збір комітетови, щоби по затвердженю статутів випечатав их.
Акад. Студиньскій зазначив, що часто приїзджають з Галичини до Відня бідні ремісники на дальше образованє, а не маючи в перших днях пристановиска, дуже тяжко бідують, тож поставив в имени збору до о. д-ра Т. Сембратовича просьбу, щоби такі честні ремісники знайшли мешканє в семинари через кілька днїв, заким знайдуть собі уміщенє. О. д-р Сембратович заявив, що дуже радо прийде тим в поміч. [Оплески.] Д-р Брикович заповів, що обовязує ся всїх ремісників, котрі запишуть ся до "Громади", лїчити в часї недуги их або их родин зовсїм безплатно. [Славно!] П. Фальбійчук обіцяв усїх робітників, членів товариства, заступати без всякої нагороди в судах і перед властями, а також виготовлювати урядово переклади актів. [Славно!] Дальше удїлив збір комітетови відповідні директиви в справі винайму мешканя, а потім провідник зборів заявив, що порядок нарад уже вичерпаний і так по тригодинній нарадї приступлено до комерсу.
Коли в нарадах видно було заинтересованє всїх участників, то в часї комерсу перейшло се в таке одушевленє, якого пишучому сі стрічки в ніякім зборі не лучалось видїти. Д-р Т. Сембратович і Пюрко, дальше світска интеліґенція і академики переплїтано між робітниками і пійшов тоаст за тоастом, пісня за піснію. Кождий чув ся рівним в товаристві, на всїх лицях сїяла сердечна радість, всї були немов одна родина. Першій тоаст піднїс д-рнд мед. Павлюк в честь о. д-ра Сембратовича, котрий обіцяв помагати товариству і привів з собою на збори часть своїх питомцїв. Зібрані відспівали сердечне "многая лїта". О. Сембратович відповів, що цїль товариства так висока і гарна, що завязаню єго кождий мусить приплеснути, а єго старанєм буде, щоби і питомцї віденьскої духовної семинарії дістали від компетентних властей дозвіл брати живу участь в товаристві і готовитись на будучих робітників около добра народу. При кінци своєї, грімко оплескуваної бесїди, внїс о. Сембратович тоаст в честь о. Пюрка, котрий — як се зазначив в своїй вступній промові акад. Студиньскій — ще перед двома лїтами піддав гадку заснованя товариства, котре би згорнуло всї кляси Русинів і стало муром против винародовлюваня руских робітників. О. Пюрко у відповіди піднїс свою радість з того, що зерно, яке він кинув, сим разом упало на добру рілю, і піднїс здоровлє акад. Студиньского, котрий гадку єго переводить в дїло. Акад. Студиньскій зазначив, що годї числити єму то в заслугу, бо се було обовязком єгo, яко громадянина, і піднїс, що річ стала ся легкою через горячу участь і в тім дїлї академиків-народовцїв Павлюка, Целевича, Петровского, Данкевича, Лепкого, Ганаковского, Любарского, Яновича, Явецкого і Ивасюка, а заохотою було горяче бажанє зібраних сегодня робітників, котрі мимо напору ґерманізаційного остались вірними своїй народности — і в их честь п. Студиньскій піднїс тоаст. Дальше пійшли тоасти в честь д-ра Бриковича, п. Фальбійчука Дякова і одиниць з-між робітників. Д-р Брикович тоастував на скоре завязанє в успіх в веденю товариства; п. Дяків за здоровлє академиків народовцїв. Акад. Студиньскій тоастував в честь колєґів-богословів, котрі гадку заснованя товариства приняли з одушевленєм, і тїшив ся, що може их в имени академиків-народовцїв повитати на зборі. Академики народовцї узнають велику вагу нашого священьства в двиганю народу і будуть завсїгди справедливими в осудї их дїл, не за-для якого-небудь клєрикалізму, але по справедливости. В имени товаришів відповів на се богослов Дубицкій промовою, виголошеною з великим жаром, зазначуючи жаль великій, що часть молодежи світскої відкидає их від себе лиш длятого, що они ходять в рясї, хоч у них певно стілько жару і охоти до роботи, як і у світских академиків. Промавляли ще коротко богослов Стисловскій, робітник Галушка, і другі. О годинї 1-ій по півночи, по відспіваню яких 20 пісень, закінчив комерс акад. Студиньскій довшою промовою, дякуючи всїм участникам за прибутє і заявляючи, що в новім товаристві отворить ся школа недїльної науки, де наші робітники, котрі за сим дуже заявились, будуть учитись читати і писати по руски. Дальше просив, щоби робітники не уважали нїкого в товаристві за висшого, бо "ми будемо сходитись, як Русини, як громадяне, а не як представителї станів". О. д-ра Т. Сембратовича і о. Пюрка попращано громким "слава!"
В часї зборів зложено на перші потреби товариства звиш 30 зр. Д-р Сембратович, Пюрко, Фальбійчук і Брикович зложили по 5 зр., Кадайскій, Канаць, Любарскій, Стисловскій, Будзанюк, Садовскій, Коцюба по 1 зр., Орча 40 кр., Саврій 25 кр., Лявенса, Досяк і Сивак по 20 кр., і т. д. Крім того зложили на руки п. Студиньского: п. Ґуляй зі Львова 5 зр., д-р Козьоровскій з Герцеґовини 3 зр., отже на разї каса товариства має вже більше як 40 зр. В маю має товариство вже отворитись, чого з щирого серця віденьским Русинам бажаю. В Бозї надїя, що товариство розвинесь як найкрасче, а тріюмф иніціяторів, академіків-народовцїв, перейде в тріюмф віденьских Русинів. Сими днями має зійти ся комітет і роздїлити поміж себе роботу — а о тім знов повідомимо редакцію "Дѣла".
[Дѣло]
12.03.1892