Олександр Юдін

11 березня в Львівській філармонії відбудеться концерт піаніста В’ячеслава Новікова, у зв’язку з яким хочеться пригадати один факт – достатньо відомий, але такий, що, мабуть, заслуговує на особливу увагу. У 1978 році, тобто, майже сорок років тому, з’явилася перша платівка українського джазу. Називалася вона «Ліричний настрій». А записав її квартет відомих на той час в Україні музикантів у складі: трубач Валерій Колесников, гітарист Володимир Молотков, піаніст В’ячеслав Новіков та барабанщик Олександр Хрістідіс.

 

 

Поява першої джазової платівки в Україні дуже затрималася. Заради повноти картини слід зауважити, що українські джазові музиканти записувалися і раніше. Зокрема можна назвати відомого піаніста Пилипа Бриля, керівника багатьох естрадних оркестрів та джазових ансамблів. Його квартет можна почути у кінострічках ‘50-60-х років «Мрія», «Шляхи і долі» та «Пізнай себе», а також на деяких записах для телебачення разом з відомими тоді естрадними співаками. Не можна обійти увагою й ансамбль львів’янина Ігоря Хоми «Medicus», який ще у ‘60-х роках зробив перші суто джазові записи (тобто, не «естрадні» мелодії, а записи відомих джазових стандартів), які, втім, зберігалися в архіві та стали доступними широкому колу слухачів лише у наш час. На жаль, джазові платівки українських музикантів ‘70-80-х років можна майже буквально порахувати по пальцях, і їхня невеличка кількість аж ніяк не відбиває інтенсивності тодішнього джазового життя.

 

Тож платівка «Ліричний настрій» є першою офіційною українською джазовою платівкою. До речі, одна з шести композицій, записаних на ній, була джазовою обробкою української народної пісні «По садочку хожу». Але і ця платівка, як пізніше згадував гітарист Володимир Молотков, була записана «нашвидкуруч», експромтом, практично без репетицій. Тим більший привід для здивування, оскільки і сьогодні її цікаво слухати з музичного погляду, хоч минуло вже майже сорок років від часу запису. Це живий джаз, що анітрохи не застарів. Відчувається володіння різними стилями, високий рівень майстерності музикантів, у тому числі і майстерність аранжування.

 

На жаль, тут доречні слова поета: «иных уж нет, а те далече». Валерій Колесников та Володимир Молотков пішли з життя. Олександр Хрістідіс залишив Україну і нині живе у Греції. Піаніст В’ячеслав Новіков також покинув Україну і з 1989 році живе у Фінляндії, але продовжує концертну діяльність і нерідко буває з виступами на Батьківщині. Саме В’ячеслава Новікова, одного з учасників тієї історичної події, і матимуть змогу почути відвідувачі Львівській філармонії 11 березня.

 

В’ячеслав Новіков сформувався переважно як класичний музикант. Він закінчив Київську консерваторію, і більша частина його концертної діяльності пов’язана саме з класичною музикою. Проте ще за часів студентства В’ячеслав захопився джазом, виступав на численних концертах, де і познайомився з Володимиром Молотковим та Олександром Хрістідісом, з якими утворив тріо. Зокрема, був учасником першого українського джазового фестивалю «Джем сешн-67». Відтоді джаз і класика у житті Новікова йшли поруч. Як класичний піаніст він був солістом Київської філармонії, а як джазовий музикант грав у різних джазових ансамблях, зокрема, в ансамблі Марка Різницького у кафе «Мрія», а також працював в Укрконцерті. У 1989 році, перебуваючи на гастролях у Фінляндії, Новіков отримав контракт, а пізніше прийняв запрошення викладати музику у Музичній академії ім. Я. Сібеліуса, проте не залишив активної концертної діяльності. Географія його концертних виступів простяглася від Бразилії до Японії, не кажучи вже про Європу.

 

 

Головне місце в репертуарі В’ячеслава Новікова займають твори Франца Шуберта, і не випадково він вважається одним із найвідоміших інтерпретаторів музики цього композитора. Також він виконує Бетховена, Моцарта, Сібеліуса. Саме твори Бетховена й Шуберта прозвучать на концерті у Львові в першому відділені. Протягом останнього десятиліття Новіков декілька разів відвідував з концертами Україну як класичний піаніст. Натомість у другому відділенні львівського концерту відвідувачі філармонії матимуть змогу почути піаніста саме в його джазовій якості. Ще у 1989 році, після виступу у Фінляндії один із фінських музичних критиків відніс Новікова до «еліти мислячих піаністів». Ці слова, хоча вони стосувалися класичного амплуа музиканта, не меншою мірою доречні також щодо його джазової іпостасі.

 

На вже згадуваній платівці «Ліричний настрій» можна відчути властиве Новікову володіння різними манерами гри – від Білла Еванса до Маккоя Тайнера. А як джазовий імпровізатор В’ячеслав Новіков належить до рідкісного типу музикантів. Він будує свої імпровізації не з готових, раніше награних музичних фраз, відпрацьованих пасажів та інших «блоків» нот. Його імпровізація розвивається вільно, як думка – думка непередбачувана, інколи примхлива, але осмислена. Піаністи також відзначають його особливе відчуття «часу», темпу.  

 

У Львові Новіков буде імпровізувати разом з відомим українським контрабасистом Максимом Гладецьким. Цей дует склався недавно. Гладецький також музикант різноплановий: він узяв участь у записі великої кількості джазових альбомів, грав у численних проектах, а останнім часом працює переважно як композитор і студійний музикант. Важливою віхою на творчому шляху Гладецького як джазового музиканта була участь у нині вже легендарному ансамблі Jazz Іmpression, створеному відомим (на жаль, покійним) піаністом Анатолієм Алексаняном. Він також мав репутацію унікального імпровізатора, вільного від будь-яких шкільних чи навіть найскладніших, але схематичних принципів імпровізації. І про це, здається, говорив сам Максим Гладецький у фільмі, присвяченому пам’яті Алексаняна. Тож не дивно, що Новіков і Гладецький об’єдналися в дует.

 

Виступ дуету має бути присвячений доволі нечастому на українській джазовій сцені формату «джаз і класика», тобто, імпровізаціям на теми творів класичної музики. Цей формат вимагає досвіду, відповідальності перед традицією і, водночас, внутрішньої свободи. Але у випадку дуету В’ячеслава Новікова та Максима Гладецького саме такий формат є цілком логічним.

 

09.03.2017