Бесїда посла Д. Савчака

виголошенена на 3-ім засїданю сойму дня 7 н. ст. марта для умотивованя внесеня о основанє нової рускої ґімназії.

 

 

Високій Сойме!

 

Внесенє, до котрого умотивованя маю приступити, не появляє ся першій раз в сїй Високій палатї. Було оно ставлене послом Романчуком майже на кождій сесії соймовій, почавши від 1884 року.

 

Мотивувати потребу руских шкіл, а спеціяльно руских ґімназій, тілько разів в сїй Високій палатї мотивовану, єсть властиво злишне, а коли я мимо того внесенє се мотивувати хочу і буду, то чиню се длятого, що в сїм роцї деякі обставини змінились і що особа давного внескодавця з причин єго недуги також змінила ся.

 

Потреба нових ґімназій взагалї в нашім краю признана єсть всесторонно — між иншими також правительством краеєим а в части і центральним, а потребу руских ґімназій доказують: число рускої людности в краю, котре після послїдного спису виносить 2,831.943 душ або над 43%, і число руских учеників, котре досягає цифри 2.033.

 

Коли порівнаємо число учеників народности польскої в цїлім краю, котре в сїм роцї виносить 8.928 учеників і роздїлене єсть між 26 ґімназій польских, то Русини розмірно до числа своїх учеників [2.033] повинні мати 5½ ґімназій, підчас коли, як відомо, они мають доси одну-одиноку ґімназію у Львові і чотири паралельні кляси в Перемишли. Отже кривда під тим взглядом кождому впадає в очи. Коли-ж зробимо ще дальше порівнанє з учениками-Нїмцями, — переважно жидами, — то тая несправедливість покаже ся ще більше яркою, бо Нїмцї, а взглядно жиди на 645 учеників посїдають в нашім краю аж дві ґімназії, у Львові і в Бродах з язиком викладовим нїмецким.

 

Головним замітом против закладаня руских ґімназій єсть підношена обава, чи они будуть мати достаточну фреквенцію. Заміт сей єсть відпертий світлим успіхом в руских паралельках в Перемишли. Там сего року в чотирох клясах єсть 190 учеників, а в самій першій клясї єсть 64, отже властиво повинна би тая кляса бути подїленана два віддїли. Коли-ж при тім зважити і тую обставину, що і в академічній ґімназії у Львові, доси все ще одинокій рускій ґімназії на цїлий край з близько трема міліонами Русинів, по заснованю руских паралельок в Перемишли число учеників не зменшило ся, — то в тім ясний доказ, що Русини радо посилають своїх синів до ґімназій, і то ґімназій руских.

 

По виказаню конечної потреби заснованя на тепер бодай одної ґімназії з язиком викладовим руским, застановлю ся ще: в котрій части краю мала би бути заложена нова ґімназія?

 

З того погляду найбільше упослїджена єсть полуднево-всхідна часть краю. На сїм повітів тої части краю, а то на повіти: Борщівскій, Чортківскій, Гусятиньскій, Теребовельскій, Бучацкій, Підгаєцкій і Залїщицкій з людностію 595.014 душ єсть тепер тілько одна і то низша ґімназія в Бучачи, удержувана коштом тамошного монастиря оо. Василіян, котра з різних причин не відповідає потребам людности.

 

Центральним пунктом тих сїмох повітів єсть місто Чортків і заснованя ґімназії в Чорткові домагали ся численні петиції, вислані в роцї 1889 до ради державної. Однакож коли-б Високе ц. к. правительство не рішило ся заснувати нову руску ґімназію в Чорткові, з причини, що вже в наслїдок резолюції Високого сойму з 15 жовтня 1888 найвисшою постановою рішено зреорґанізувати і доповнити низшу ґімназію в Бучачи, котра потребам людности тої околицї зарадить, — то в тій новій а взглядно зреорґанізованій і доповненій ґімназії язиком викладовим повинен бути язик рускій. Коли-б дальше, ґімназія в Бучачи мусїла бути польскою, а руска ґімназія в Чорткові з яких-небудь причин не могла бутв заснована, то остаточно випадало би заснувати другу ґімназію в Коломиї з язиком викладовим руским. Коломия по Чорткові і Бучачи під кождим взглядом надає ся на руску ґімназію. І так повіти Городеньскій, Коломийскій, Косівскій, Надвірняньскій і Снятиньскій, котрі би з рускої ґімназії користали, заселені переважно Русинами, котрі становлять там звиж 80% цїлої людности; дальше число учеників-Русинів в коломийскій ґімназії єсть також найбільше, бо сего року виносить 168 на 428, отже майже половину.

 

Реасумуючи висше сказане, заявляю, що: 1) заходить конечна і нагляча потреба заснованя на-разї бодай одної рускої ґімназії — і 2) тота нова ґімназія повинна бути передовсїм в Чорткові взглядно в Бучачи, евентуально в Коломиї. Подаю аж три місцевости, бо може заходять або могли-б зайти які перешкоди в одній з тих трех місцевостей до заснованя такої ґімназії, — о котрих то перешкодах тепер не знаю, — отже хочу полишити свободу Високій палатї і правительству свобідну руку при полагодженю сеї справи, а бажаня Русинів я виявив повисше.

 

Сим я разом обмежив жаданя на основанє одної рускої ґімназії, а учинив я се раз зі взглядів практичних, щоби різних справ з собою не лучити, а по друге тому, що маю певність, оперту на заявленях Є. Е. п. намістника при кінци послїдної сесії соймової і на початку теперішної, що Високе правительство без дальшої принуки зі сторони Русинів і Високого сойму сповнить як найскорше свій обовязок щодо дальших жадань Русинів під взглядом шкільництва, именно учительских семинарій, шкіл вправ при тих семинаріях і т. д., — і виразно застерігаю, що Русини з давнїйшах вимагань, ставлених в сїй Високій палатї, не резиґнують.

 

Також не можу поминути тої обставини, що голова руского клюбу послів з ради державної домагав ся минувшого року в комісії буджетовій ради державної основаня одної рускої ґімназії у всхідній Галичинї. Однакож члени польского кола, засїдаючи в тій комісії, спротивились тому, щоби комісія ради державної рішала також о викладовім язицї тої нової ґімназії, і зареклямували се право для галицкого сойму після арт. VII. закона з дня 22 червня 1867 ч. 13. В. з. кр. Посол Романчук, хоч не годив ся з такою интерпретацією згаданого закона що-до ново-закладаних ґімназій, взяв назад своє внесенє, коли референт д-р Бер предложив посередну дорогу, т. є. щоби комісія ухвалила внесенє Мадейского — візвати правительство до основаня нової ґімназії у всхідній Галичинї, — а в тім візваню щоби було виразно зазначена суппозиція, що основанєм тої нової ґімназії вдоволить ся потребам народности рускої, — а дальше, коли комісійні члени польского кола запевнювали внескодавця, що наш сойм без сумнїву на найблизшій сесій заявить ся за гімназією рускою. Не буду вдавати ся в той спір компетенційний, — я тілько був би дуже рад, щоби не повторили ся давні подїї, коли в радї державній відсилано нас з найсправедливійшими жаданями до сойму, а той переходив над ними до порядку дневного.

 

Сподїваю ся, а навіть маю певність, що успіх мого внесеня буде ceгo року иншій, як успіх подібних внесень з лїт давнїйших, а опираю се на відомих Високій палатї з кінця попередної сесії прихильних заявленях кількох поважних представителїв більшости соймової.

 

[Дѣло]

08.03.1892