"Європейський Союз мертвий, але він ще цього не знає ", — недавно оголосила Марін Ле Пен, лідер французького ультраправого "Національного фронту". Медіа мейнстріму все швидко заперечили — але про те, чи не стане 2017-й останнім роком європейської єдності, в ці дні думало немало людей. Європейські лідери мають відчуття, ніби очікують петлю від ката на шию.
У багатьох закутках Європи росте неспокій, що популістська хвиля не відступить. Старий континент роздирають гіркі поділи, спричинені кризою євро і міграційною кризою. Євросоюз затиснений між ревізіоністською Росією та "America First" президента Трампа і деморалізований британським шокуючим голосуванням за Брекзіт.
Понад те, поховати повоєнний проект можуть прийдешні вибори в Голландії, Франції, Німеччині, Чехії і, цілком ймовірно, в Італії. Хоча європейська економіка відновлюється, але відчуття невпевненості наростає. У січневому опитуванні британської фірми YouGov 81% французів, 68% британців і 60% німців очікували серйозних терактів у своїх країнах.
Отже, чи буде Європейський Союз розпущено в 2017 році?
Правдоподібно, що ні. Як зарозумілість і самовпевненість не дали європейським елітам спрогнозувати Брекзіт, так відчай і модний нині фаталізм заважає людям побачити, як тепер лягає карта. Ставка на крах Європейського Союзу може виявитися програшною у 2017 році.
Виглядає на те, що Америка вкотре врятує Європу. Частина європейців підтримує відхід Трампа від традиційних союзників його країни, інші ненавидять його, — але те, що вони побачили за перший місяць роботи нової адміністрації, змусило нервувати всіх. Трамп лякає громадян ЄС не своєю готовністю будувати стіни (Європа на цьому фронті його випереджає), і не тому, що європейці у захваті від глобалізації (багато з них її ненавидять). Він стривожив людей, бо він є президентом-хаосом. Він як той персонаж із дитячої книжки, який скочив на коня і вирушив водночас у всіх напрямах.
Трамп може бути рятівником Євросоюзу не тільки через обурення, яке викликає в несхильного до ризику середнього класу, а й внаслідок радикалізуючого ефекту його перемоги на тутешні популістські партії. Задовго до американських виборів популісти були в Європі на підйомі. У деяких країнах їм — завдяки зміщенню до центру — вдалося залучити на свій бік значну кількість голосів. І таким чином для декого вони стали життєздатною альтернативою до статус-кво.
Але після Трампової перемоги його братні душі в Європі відкинули такий підхід і вирішили знову радикалізуватися, мавпуючи виграшну стратегію. Вони позбулися своєї тяжкою працею здобутої поміркованості й повернулися до більш гнівної тональності та апокаліптичного світогляду. За одну ніч Ле Пен раптом перемінилася зі співчутливої радикалки на святу войовничку проти двох "тоталітаризмів" наших часів — ісламізму та глобалізму.
Поразка на грудневих виборах Норберта Гофера, президентського кандидата австрійських ультраправих, є, мабуть, найкращим прикладом американського впливу на європейську політику. Перемога Трампа зробила європейських ультраправих більш аґресивними і зарозумілими — водночас знижуючи готовність виборців дати шанс радикальній альтернативі.
Як осанни Барака Обами на честь Євросоюзу не помогли його прихильникам, так антиєвросоюзна риторика Трампа не сприяє популістам. Еліти ЄС використовують цей момент, щоби виступити на захист європейської незалежності й говорити від імені власних національних інтересів. Таким чином, революція Трампа забезпечує простір для ЄС-прихильного націоналізму.
Донедавна тільки ультраправі та ультраліві підважували залежність Євросоюзу від США. Тепер вже проєвропейці висловлюються за європейську армію і незалежну європейську зовнішню політику. Минулого місяця у відкритому листі до лідерів 27 членських держав-членів Дональд Туск, президент Європейської ради, визнав Трампову Америку загрозою для Європейського Союзу — поряд із Росією, Китаєм та радикальним ісламом.
Крім того, 2017 рік відрізняє від минулого також і зміна очікувань суспільства, що дає Європейському Союзу добрі шанси на виживання. Тепер ми не тільки переконані, що неймовірне може стати реальним (Брекзіт, президент Трамп), — тепер ми цього очікуємо. Ми очікуємо, що Ґерт Вілдерс стане наступним прем'єр-міністром Нідерландів. Ми припускаємо, що Ле Пен буде наступним президентом Франції. І ми навіть спекулюємо, що термін канцлерування Анґели Меркель у Німеччині може закінчитися.
Все це ще може статися — але, найімовірніше, цього не буде, щоб уникнути гіршого. Хоча ймовірно, що саме це дасть європейському проекту нову вкрай необхідну політичну енергію. Історія вчить нас, що під час кризи виживання є остаточним джерелом леґітимності. Тому саме здатність Євросоюзу в 2017 році вижити, а не проводити реформи, може переконати європейців, що ще не час на кінець єдності.
Ivan Krastev
How Donald Trump Might Save the E.U.
The New York Times, 20.02.2017
Переклад О.Д.
27.02.2017