в елегіях жити – у них і зникати
до порожнеч у строфах звикати
до віршів самих – до стану в якому відсутність
до музики в опуклому череві лютні
в утробі цибулі у пульсі серцевім
до станцій кінцевих
до слів – затуляючи діри
носити нью-йорк як у кульчиках сині сапфіри
збиратись на потяг – кидати у торбу речі
вдягатись у светер віршованих речень
триматись повітря – шукати поруччя
прощань і розлучень
у вас підвіконник – то сад цибулиний
зелена рослинність зими в україні
і шарпання потяга з києва й львова
зелене стебло що пробилось зі слова
з ядра цибулини – з пекучого соку
як лінза для ока
елегія з бронхів що говорить про зиму
вона з снігового призову й призиву
вона як брунатний каракуль цибулі
зелене стебло в зимовім караулі
якщо вже й зникати – то тільки в вагоні
в елегії й слові
як що вже читати мій вірш – то зі сліду
якщо вже торбина – то з зображенням Фріди
якщо вже життя – то цибуля набухла
якщо ресторан – то на березі бухти
якщо вже елегія в стані цибулі
написаний вірш призабутий
її спорядили з дощок корабельних
з коріння цибулі – з пелюсток сріберних
вона – і сніги і розкиданий одяг
вона – наче струм яким живиться потяг
й стебло вибиваючись з сил цибулиних
тонке як мізинець
04.02.2017