Середна Европа

Наукові основи ідеї "Середної Европи".

На сю тему мав д-р С.Tомашівський в віденськім "Forschungsinstitut für Osten und Orient" виклад, якого зміст подають "Berichte" інститута. Хід думок викладу такий:

Хоч теперішні популярність і психолоґічні основи ідеї Середної Европи мають своє корінє в відносинах, викликаних війною, одначе сама ідея як що до принципіяльної так і що до конструктивної форми є вже давна, під деяким оглядом навіть дуже давна. Тепер завдяки особливій пропаґандї слеоа вона кличем ширших кругів. Понятє Середної Европи уживаєть ся в троякім розуміню: в вузшім — як полїтичне й економічне зближенє між Австро-Угорщиною й Нїмеччиною; в середнім — як анальоґічне полученє між центральними державами й иншими европейськими краями; в ширшім — як спільність між серединою Европи й передною Азією. Ся третя можливість творить ядро cпpaви. З огляду на новість доцїльного впливаня на будучий полїтичний розвиток Европи і світа і сподївані наслїдки сього відчуваєть ся загально потреба наукового основаня самої ідеї. Тут має бути дана проба критичної аналїзи цїлого комплєксу ідеї про Середну Европу з ріжних становищ.

В історії були всецентральні держави й центральні народи, яких характер залежав від економічних і культурних відносин. Державний розвиток таких центральних народів відбував ся серед безнастанної боротьби проти окраїнних народів. Римляни були типічним центральним народом. По упадку римської держави пересунув ся центр культурного світа на Рен і Дунай. Давну нїмецьку державу треба вважати европейською центральною державою; її втрати на заходї і зиски на сходї показують, що европейський центр посуваєть ся все на схід. Занепад давного римського цїсарства нїмецької нації і боротьба між Австрією й Прусією викликали конечність перебудови Середної Европи. Партикуляристичні і імперіялїстичні інтереси обох противників спричинили постійний полїтичний розлім Середної Европи, при чім австрійська думка більшого середно-европейського союза народів і держав, яка періодично виринала, в 1866 р. зовсїм упала. Нинї підносять її знов давнїйші противники, одначе в Австрії, сїй історичній вихідній точцї і теперішнім пробнім камени середно-европейської думки, зустрічає вона ряд трудностей.

Погляд на взаїмне відношенє між ґеоґрафією, полїтикою й господарством учить, що розвиток державного й господарського житя модерних народів став уже незалежний від плястики землї. Природні границї, коли їх оглядати зі становища процесів оселюваня, господарства і стратеґії, також показують, що тут іде о конвенціональні понятя, які в полїтичнім житю грають тільки незначну ролю. Також шкільні понятя "Европи" й "Середної Европи" є релятивні, як з історичного так і з сучасного погляду. З сих причин випливає конечність пересуненя Середної Европи на схід, при чім рішаюче значінє має огляд на передну Азію. Краї, які таким чином виступають як члени будучої середно-европейської орґанїзації, сягають аж до Двини і Дону. Розбіжність і противенства поглядів окремих заступників ідеї Середної Европи доказують, як мало дозріла й підготована є ся ідея що до її першої, чисто територіяльної основи.

Теперішні великі держави представляють ріжні національні типи. Релятивність і недоцїльність понять Роман, Ґерман, Славян доказуєть ся як історією, так і теперішним ґрупованєм. Основи латинської, анґльо-саксонської і російської народної спільности є дуже ріжні і не надають ся до взаїмного порівнаня. Суцїльна під національним оглядом Середна Европа в розуміню одної світової держави не є вже можлива. Нїмцї творять типічний замкнений нарід, для якого позискувані території є дуже утруднене; отже є вони в своїх полїтичних задачах приму ся як історією так і теперішним ґрупованєм. Основи латинської, анґльо-саксонської і російської народної спільности є дуже ріжні і не надають ся до взaїмнoгo порівнаня. Суцїльна під національним оглядом Середня Европа в розуміню одної світової держави не є вже можлива. Нїмцї творять типічний замкнений нарід, два якого позискуванє території є дуже утруднене; отже є вони в своїх полїтичних задачах примушені опирати ся на рядї чужих народів. Одначе середно-европейська сїмя народів не є ще зорґанїзована. Великою перешкодою є тут те, що Нїмцї традиційно вважають Славян на національно-полїтичну цїлість, якої характер і цїли основно противлять ся Нїмцям. Жерелом таких поглядів є не досвід історичного й сучасного полїтичного житя, тільки приняті в XX. ст. конструктивні узагальненя, яких основа є дуже часто недостачна. В дїйсности славянські народи виказують найхарактеристичнїйші признаки модерного національного індивідуалїзму й полїтичного партикуляризму. З огляду на численні противенства з історичного й сучасного погляду умотивованих окремих інтересів окремих славянських народів можна в т. зв. славянськім світї розріжнити три мерідіонально йдучі полоси народів, в яких середна була й є звязана з Нїмцями богатьома спільними інтересами; се була би "критична полоса" середної Европи. Те, що Нїмцї придержують ся національного принципу, утруднює розвязку національно-полїтичної проблєми "Середної Европи", яку можна подумати тільки в федеративнім розуміню. Австро-угорська національна проблєма творить ядро цїлої справи.

Означити культурно-полїтичне понятє "Середної Европи" пробували з ріжних сторін, одначе означеного полїтичного вислїду не осягнено. Питанє середно-европейської культури є нерозлучне від питаня єдности або ріжности европейського культурного житя і має розправити ся її рядом пересудів і традицій, oсoбливо з традиційним подїлом Европи на дві культурні цїлости: західну і східну. Традицїйно приняті критерії свого подїлу (церков) треба признати з новочасного становища недостаточними. В дїйсности є дуже трудно усистематизувати европейське культурне житє відповідно його формі і змістови, бо ріжні критерії дають ріжні образи. Тому богато важнїйше є питанє, до яких народів стоять Німцї найблизше духовим спорідненєм і світоглядом. На думку пpeлєґeнта стоять Нїмцї наслїдком ряду історичних взаїмних впливів до Славян (з виїмком Poсіян і Болгар) значно близше нїж до Роман і навіть до деяких ґерманських племен. Сей погляд потверджуєть ся також явищем модерної асиміляції і дісіміляції в области культурного житя, що дає нїмецькій культурі багато лїпші вигляди на розвиток на сходї нїж на заходї. З сього погляду можна би говорити про істнованє середно-европейської культурної спільности.

Економічно-полїтична сторона середно-европейського питаня є особливо важна, почасти навіть рішаюча. Зрозумінє сього факту викликало богату й цїнну лїтературу. В нїй обговорюєть ся дві головні проблєми: економічне зближенє між Нїмеччиною й Австро-Угорщиною і економічна вартість прилученя передної Азії до центральних держав. Науковий розслїд першого питаня поступив значно наперед, хоч сим ідеалу спільної торговельної і комунїкаційної полїтики і цлової унїї між центральними державами не приближено до здїйсненя. Історія сих змагань від 1820 р., як також ріжнородність теперішного економічного житя обох держав витворюють трудности чисто економічного, полїтичного й національного характеру, які зустрічаєть ся при розвязцї сього питаня, що робить дуже непевними вигляди на перемогу тих трудностий. Проблєма економічного використаня передної Азії — з огляду на богато противенств і недостачу обєктивних студій — ще не дозріла до рішеня. Та здаєть ся певним, що прилученє передної Азії до центральних держав ще не уможливляє самозаосмотреня (автаркії), яке з огляду на досвіди війни грає головну ролю. Без втягненя Чорноморської области сю цїль ледви можна осягнути.

Зї становища державного й міжнародного права виступає на перше місце як головна проблєма цїлої справи питанє перебудови австро-угорської монархії: австрійсько-угорська угода, державно-правне становище Галичини, Буковини й Босни, будуче відношенє між державою й коронними краями, управильненє національного питаня. Без полагодженя сих проблєм трудности близшого союзного відношеня між Австро-Угорщиною й Нїмеччиною не дадуть ся усунути. Також полїтичний уклад ново-здобутих областий мати-ме сильний вплив на будуче відношенє між обома центральними державами. Будуче відношенє між центральними державами й рештою европейських і позаевропейських союзників в рамах середно-европейського союза держав лежить поки-що в темряві і не є ще зріле для обєктивного трактованя.

[Дїло]