Містимо статтю пок. През. д-ра К. Левицького з його посмертної теки. Редакція.
Закінчуються шкільні семестри і наближується до кінця шкільний рік (стаття написана у липні ц. р. Прим. Редакції) та іде рік по році і по іспитах з предметів, що молодь вивчила в школі, складає вона наконечний іспит на зрілість.
З цим іспитом закінчується шкільна молодість, перша і найгарніша та перша любов поміж товаришами шкільної лавки, що є вічна і не забувається до смерти...
Закінчилась шкільна юність і зріла молодь виходить на широкий шлях своєї долі, де кожному громадянинові призначене своє місце у рядах громадянства, що живе в праці і боротьбі за життя, щоб заступили робітників старшої когорти і внесли нове життя успішної праці для добра батьківщини і всього народу...
Оце має знати і розуміти наша українська молодь, котрої обов'язком є сплатити своєю працею і боротьбою за життя той довг, який вона затягнула на своє виховання і освіту, — без огляду на те: хто їй те все достачав, чи батьки, чи громадянські установи чи державна влада, бо те все вийшло коштом батьківщини і народу...
А до того — все наше громадянство мусить пам'ятати про нашу велику мету: суспільного добра, що його маємо для всіх добувати — власною працею і боротьбою, та що на життєвому шляху стрічаються не тільки легкі і щасливі досяги, але бувають також невдачі, тяжкі промахи і пожертви. До цього мусимо доцільно підготовляти нашу молодь як нашу будуччину, щоб вона була фізично здорова і сильна духом!
Тому нашій українській країні потрібні освічені люди, бо тільки освічені люди можуть якслід зрозуміти, що здорова думка, а за нею доцільна праця і боротьба, може жити в здоровому тілі як в організмі тієї душі, що дає силу боротися за велику справу.
І тому нам не вільно лукавити освітою та одним давати освіту, а другим казати, що їм не треба освіти, як нам казали наші шляхетські опікуни... Ні! Всім людям треба давати освіту без уваги на робітники чи умові працівники, бо ж до всякого діла треба розуму і знання!
З цієї рації — оздоровлення дітей і їх освіта це разом одна загально-державна і всенародна справа!..
Бо сьогодні настав вже не тільки в книжковій студії, але й у практиці життя новий час, що відкрив всім людям: широкий шлях праці і боротьби, щоб усякий мав спромогу свобідно ставати до змагань та вибиватися на належне йому становище і височінь у громадянстві...
До того я дозволюю собі нагадати давню тезу римських філософів: Здорова думка у здоровому тілі ("Sana mens in sano corpore").
12. VII. 1941.
[Львівські вісті]
20.11.1941