“Брак уваги та спілкування — основна причина самогубств”

Івано-Франківщина — лідер за кількістю самогубств у Галичині. Лише за останні два тижні в області 10 осіб вкоротили собі віку. А з початку року в регіоні вдалися до суїциду 62 особи. На Тернопільщині ця цифра сягає 30 осіб, а на Львівщині ...

 

 

- Пані Зіновіє, до Вас потрапляють пацієнти, які зробили невдалу спробу суїциду. Скажіть, будь ласка, які основні причини їх до цього спонукають?

 

- Зараз у нас є три таких пацієнти. У кожного з них своя причина. В першу чергу — це психічні захворювання: або депресивний розлад, або потужна психотравмуюча ситуація. Часто люди не витримують таких ситуацій і пробують покінчити з життям.

 

- Чи є якась вікова група, що найчастіше вдається до суїциду?

 

- Це прерогатива або молодих, або людей старшого віку.

 

- Молодих мається на увазі підлітків?

 

- Ні. Йдеться не тільки про підлітків. Це переважно молоді люди, які не влаштували собі життя. От зараз у нас є відносно молода особа — 29 років, яка не вийшла заміж, їй від цього надто прикро і вона спробувала покінчити з життям.

 

- Які ще причини спонукають до суїциду?

 

- Життєві негаразди також ведуть до хвороби. Є або депресивний розлад, або психотичний розлад. Хтось чує голоси, когось турбують погані думки — буває по різному. Але однаково у всіх є якесь психічне захворювання, яке веде до суїцидальних спроб.

 

- Тобто спроба самовбивства є завжди наслідком хвороби?

 

- Найчастіше суїцидальні вчинки скоюють люди, які мають психотичний розлад. Не можна сказати, що це 100% випадків, але до нас найчастіше потрапляють саме із захворюваннями.

 

- Скажіть, будь ласка, чи можливо зробити так, щоб люди себе не вбивали і якщо можливо, то як?

 

- Напевне це нам не підвладно. Але якщо є кому дбати за людину, яка має такі наміри, то тоді привозять на лікування до нас і ми даємо раду. А інакше профілактувати ми цього не можемо.

 

- Тобто цілком це явище викорінити неможливо, а як можна зменшити статистику самовбивств?

 

- Наприклад, якщо родина дбає і лікує того, у кого є проблеми, то пацієнт не доходить до самогубства.

 

- Але у багатьох випадках родичі кажуть, що поняття не мали про те, що близька їм людина має намір покінчити з життям...

 

- Я кажу зараз про тих, у кого є хронічні захворювання або родина бачить, що людина в депресії. У таких випадках звертайтеся до психотерапевта. Психотерапевт повинен бути доступним. Людям потрібно пояснювати, що розмова з психотерапевтом приведе до полегшення, а відповідно психотерапевт легко виявить проблеми і допоможе. А у нас бояться йти до психіатра і до психотерапевта. Це викликає страх осуду. Я краще потерплю, бо мене інакше засудять. Чи в селі хтось дізнається чи ще щось. Дуже часто собі це навіюють і ставляться до таких речей не мудро. У людей повинна бути доступність до фахівців.

 

- Ви кажете, що у випадку депресії потрібно, щоб близькі люди допомогли — привели людину до фахівця. Наскільки я розумію, депресія — це діагноз. Яким чином не спеціалісту відрізнити у людини депресія чи просто поганий настрій?

 

- А тривалий поганий настрій це уже є проблема. Йдеться не просто про те, що нині в когось поганий настрій, а завтра буде кращий. Йдеться про затяжне погіршення настрою. До цього також додається безсоння і бездіяльність. Людина не може спати і нічого не хоче робити тривалий час. А тоді приходять думки, що ти нікому не потрібен, що краще не жити, аніж жити отак.

 

- Завдання родичів і близьких — привести до фахівця. А що для зменшення кількості самогубств може зробити держава чи громада?

 

- Наприклад, у Львові є телефон довіри, на якому постійно чергують психологи. У Франківську його тільки планують повністю впровадити. Наразі він діє лише пів доби. Наша лікарня планує зробити цілодобове чергування. От тут могла б допомогти держава — виділити державні кошти на це. Бо коли людина має можливість анонімно зателефонувати до фахівця і отримати якусь пораду, то це їй може допомогти. Можливо тоді вона не полізе в петлю. Тому телефон довіри - це важливо.

 

- Це держава, а чим може допомогти громада?

 

- З громадою в цьому плані складніше. Хіба якщо хтось побачив, що сусід тривалий час без настрою, то треба звертати на це увагу. Не так йому, як родичам. Родичі, які постійно поруч можуть цього не бачити, мовляв, він кожен день такий. Ну, й подумаєш, якось справиться. Потрібно бути пильним.

 

- Ви кажете про те, що потрібно створювати телефони довіри. Але наскільки вони є ефективними? Чи не здається Вам, що туди телефонують ті, кому просто бракує спілкування і хто точно ніколи б не наважився полізти у петлю?

 

- Ні. Такі теж можуть бути, але не всі. Психологу легше визначити з ким варто вести розмову і як. По розмові можна визначити чи є такий намір чи ні. Психологи до цього чуйні. Вони спершу намагаються перевести розмову в іншу площину, і якщо є небезпека суїциду — переконати звернутися до фахівця, щоб вилікувати хворобу.

 

- А яким чином лікують? Йдеться медикаментозне лікування?

 

- Власне, що не лише медикаментозне. Повинна бути і психотерапевтична розмова, і медикаментозне лікування теж. Повинен бути комплексний підхід. У нас, наприклад, є і арттерапія: малювання по склу, ліпка з соленого тіста. Є також кулінарні тренінги.

 

- І це допомагає?

 

- Допомагає, бо воно усе в комплексі. Щось одне навряд чи вирішило б проблему. Але сукупність методів дає позитивні результати. От наприклад, депресивну хвору підняти з ліжка і відвести на кухню, де вона в гурті щось робитиме — це вже багато. Хоч вона і не хоче нікуди йти, не хоче вставати, ніщо їй не мило. Але кухня — для жінки це звично, тому легше зацікавити її піти попрацювати там, щось поробити, послухати кулінарний тренінг. І наступного разу вона вже йде на нього з бажанням. А після цього легше зацікавити арттерапією чи танцтерапію. Має бути комплексний підхід, тоді буде результат. Але для цього потрібно, щоб людина, або її близькі звернулися по допомогу. Сама людина в депресії не може використовувати навіть найпростіші способи терапії. У такому стані вона до всього байдужа — їй обов'язково потрібна допомога.

 

- А яку роль релігія відіграє у таких складних ситуаціях?

 

- Велику роль. Священник теж діє як психотерапевт. У нас є священник, які закінчували у педінституті психологію і працюють з пацієнтами в цьому напрямку.

 

- Чи можна сказати, що релігійна людина менш здатна до суїциду?

 

- Так, абсолютно. Згідна з вами на 99%. Якщо вчасно людина звернеться і принаймні поговорить із священником, то їй стане легше. Сама ж віра може стримати від суїциду, а може і не стримати. Є такі раптові ситуації, коли ніхто не може вплинути на вибір людини. Голоси сказали зробити — і все.

 

- Але “Голоси” — це вже серйозне захворювання...

 

- Так, звичайно це серйозне захворювання, з яким обов'язково потрібно звертатися до фахівця.

 

- Чи є якісь кризові пори року, коли суїциди частіше трапляються?

 

- Сезонність впливає на багато видів захворювань. Зокрема, є таке досить поширене захворювання, як маніакально-депресивний розлад. Він обов'язково дає про себе знати навесні і восени. Депресія в такий період буде обов'язково. Тому краще профілактично приймати ліки, аніж доводити себе до такого стану.

 

- Ліки — це антидепресанти?

 

- Не обов'язково. Є, наприклад, стабілізатори настрою. Вони не дають йому піти вгору чи впасти вниз.

 

- А наскільки вони шкідливі для людського організму?

 

- Ну, якщо відштовхуватися від ситуації, коли є депресія, чи загроза такого стану, то, напевне, ліки більше корисні, ніж шкідливі.

 

- Чи є якісь ефективні методи зменшення кількості самогубств, які поширені закордоном, а у нас не використовуються?

 

- Психотерапевт там на кожному кроці. Його послуги є доступними. У нас же люди не йдуть до психотерапевтів. Передовсім через кошти, але також і тому, що їм соромно йти по допомогу до лікаря. У нашому суспільстві сформоване чітке неприйняття такої допомоги. А закордоном навпаки.

 

- Прокоментуйте, будь ласка, таку теорію, що широке висвітлення у ЗМІ випадків суїцидів, наприклад, пов'язаних з нещасливим коханням, спричиняє нову хвилю самогубств.

 

- Не можу сказати, що це поширена теорія, але це може стосуватися підлітків, у яких несформована психіка. Вони дивляться в інтернеті випадки суїцидів і переносять це на себе: “А давай я спробую ці відчуття”. Дорослі такого не роблять, якщо немає захворювання або надто важкої соціальної ситуації.

 

- Тобто найбільш вразлива категорія — це підлітки?

 

- Так, у них незріла психіка. З ними потрібно уважно поводитися і родичам, і вчителям.

 

- А яким чином поводитися з підлітками, щоб з одного боку не було вседозволеності, а з іншого, щоб не виникла отака ситуація?

 

- Тут поради точної не даси. Потрібно усього в міру. Батькам, не потрібно залишати дітей самих чи на бабцю з дідом, а самим їхати закордон на заробітки. Розлучення з сім'єю часто веде до проблем. Дуже часто. А випадків таких у нас дуже багато. Відповідно в підлітка виникає брак уваги, якою він не повинен бути обділений.

 

- Чи правильним є висновок, що в основі більшості суїцидальних випадків лежать брак уваги і спілкування?

 

- Якщо йдеться про підлітків, то цю причину я б поставила на перше місце. Бо якщо є увага батьків, то тоді чи мама, чи батько вияснять причину поганого настрою в дитини. І у випадку депресії зможуть вчасно звернутися до фахівця. Тому я кажу, що мусить бути увага батьків. Там де вона є, там діти не схильні до таких думок, не йдуть в погані компанії...

 

- На Вашу думку, чи є куріння і систематичне вживання алкоголю суїцидом розтягнутим у часі?

 

- Ну, знак дорівнює тут не можна поставити, але те, що нація наша спивається — це насправді боляче.

 

Розмовляв Роман Рак

17.04.2013