З Петербурга одержали ми від одного земляка слідуючий переклад на украйінску мову знаменитоі французкоі патріотичноі пісні з отсею припискою перед текстом: "Отсе й ми сподобилися "съ высочайшаго соизволенія" почути в Петербурзі сю пісню, котру доси чували тільки за границею, коли хто бував. Та слухаючи і палкоі музики, ніяково якось робилося над Невою підкладати під неі слова старого Руже де Ліля. Давай — подумав я грішний — чи не підійшлоб наше вкрайінське слово замісць французького". Оттак зложився сей переклад, котрий посилаю Вам не для єго поетичноі стійности, а як памятку тоі хвилі, коли моє вкрайінське вухо в двірці Олександра ІІІ. почуло гомін марсельєзи".
Вперед, вперед, сини родини!
Славутний день вже наступив.
Супроти нашоі крайіни
Злий ворог прапор розпустив. (2)
Чи вам не чуть, які по селах
Усюди стони роздались?
На наших крівних невеселих
Ворожі спіси піднялись.
До зброі, громадо!
Ставаймо в ряди,
Щоб вражою кровю
Залить борозди.
Чого шука отся ватага
Рабів обурених на Вас?
Кого ляка єі зневага?
На кого пута ті? На нас! (2)
На нас, бездольні громадяне,
Хотять той сором нанести,
Щоб кинуть знов на нас кайдани
Та під неволю підвести.
До зброі, громадо! і т. д.
Ні, трепотіть ви, людойіди
І ви, ганебні зрадники!
Ось ось час помсти наш приіде,
На вас знайдуться местники. (2)
Підіймуться і стар і молод,
Не забракує юнаків, —
Навіють вам на серце холод
І потрощать вам всі кістки.
До зброі, громадо! і т. д.
О ти, свята любов родини,
Ти нашу помсту уміцни!
Ти волю нашоі крайіни,
Єі ти честь відборони! (3)
Під нашим прапором побіда
Да з'явиться на поклик твій,
Потім на нас на вічні літа
Повольним духом ти повій!
До зброі, громадо! і т. д.
[Народ]
07.11.1891