Акузатив в українській мові

ПЕРЕДНЄ СЛОВО.

 

„Акузативом“ закінчується ряд моїх монографій на відмінки. В першім задумі всі відмінки разом із співрядними сполученнями, числом та родом, і з загальним оглядом іменних граматичних категорій що до їх функцій в реченні, мали становити складню імени в українській мові в порівнянні з иншими слов’янськими язиками. Події війни та пізніші розрухи негативно вплинули і на поступ цього діла, що не раз на довго переривалося, і на плян його: в відмінках малося дати історію гіпотактичних спряжень, виходячи з найдавніших сполучень, вказати їх часом взаємну боротьбу за існування, що виявляється в конкуруючих зворотах, занику в певних випадках і народження нових; і на спосіб видання: довелося видавати окремими випусками, не бувши певним, чи побачить світа наступний, а видаючи так, дбати, щоб кожний випуск мав певну цілість; з цього неминуче мусіли зайти певні повторення і взагалі руйнувався первісний плян видання, праця втрачувала на своїй рівности і одноцільности в будові, являючися як membra disjecta сподіваної цлости. Часом не з доброї волі доводилося бути аж надто лаконічним: незрідка тільки зіставлення фактів має навести читача на ідею, що положена в ґрунті цього діла. Розправа за генітив видана щe 1913 р. по-російськи (Функціи генитива въ южно-русской языковой области), тепер вжe потрібує значних доповнень, найбільше в царині прийменників, і певного перероблення.

 

Складня дієслова і будова речення поки-що залишаються завданням прийдучого.

 

Автор.

25 . ІV . 1928.

 

 

АКУЗАТИВ В УКРАЇНСЬКІЙ МОВІ.

 

Що далі ми заглублюємося в найдавніших забутках індо-европейських язиків, то постерегаємо що-раз ширше вживання акузативу, себ-то закрес дієслів, що з ними сполучається ймення в акузативі, в давність що-раз ширшає, як більшає разом з тим і лічба речівникових категорій, здатних до такого сполучення, і різноманітність іменних сполучень. Природня річ, що все це дало привід бачити в акузативі найдавнішої його доби загальний відмінок предмету, себ-то друге ймення в реченні з огляду на перше, в номінативі, що дасться уявити як чинника діяльности, agens, а що в акузативі, як patiens, терпника.

 

Бруґман підставову рису акузативу бачить в тім, що йменне поняття так щільно припирає до дієслівного, на нього направленого, що начеб-то від нього вповні покривається (Br2. ІІ, 615).

 

Мейе в акузативі бачить просту детермінацію дієслівного сенсу, а що є дієслова, що дозволяють на кілька детермінацій цього роду, то при них і може стояти кілька акузативів, напр.: ἂμβω θομὸν ἀπηύρα „відібрав життя обом“ (Meillet А. Introd. а l’ét. comp. des langues indoeurop. 308 — 309).

 

Не можна, на наш погляд, не згодитися, що означення Мейе вповні висвітлює граматичну істоту акузативу, бо сенс звязку дієслова з акузативом імення означується почасти сенсом імення, що в складі сполучення, почасти категорією дієслова, при тім станове значіння дієслова власне і означується його звязком з акузативом.

 

Як уже сказано, в напрямі до сучасности давнє широке вживання акузативу тіснішає: при дієслівних речівниках (напр., ст. слов.: по приіѧтий ми отъ бога великый даръ; ст. пл.: Czwarte jest twardość pokuty za grzechy strojenie XV w. (Loś. Gr. jęz. p. 300), лат. orator justa, tactio me) його випирають сполучення з генітивом і почасти з дативом; при прикметниках (напр. Τοδεύς τοι μικρὸς μέν ἒην δέμας, νόον ἀποφώλιος Br2. ІІ, 639) — прийменникові сполучення; в багатьох випадках акузатив імення при дієсловах перейшов у категорію прислівника (напр.: даремно просити) і почасти прийменника, коли за ним стояло друге ймення в родовім відмінку (ходити край села), а також замінявся за прийменникові сполучення (напр. напасти (на) чоловіка).

 

Акузатив при дієсловах.

 

І. Акузатив у вільнім звязку з дієсловом.

 

1. Акузатив понять місця.

 

Акузатив типу Sardiniam uenit; ст. сл.: Приде Христосъ небесьскыіа двьри Супрасл. р.; ч. Přide Jesus Hierosolim (Zikm. 46) при дієсловах руху в українськім тепер не подибуються, але до цеї категорії треба віднести щe з праслов’янської доби акузативи: верх, кінець, край, коло, круг, місто, перед, серед, що маючи при собі речівники в генітиві перейшли в категорію прийменників і стали сполучатися з дієсловами різних категорій, напр.:

 

Верх: Пойшли верх Дунаю Літ. Сам. 162. — Видрапайся верх смереки Kolb. Р. ІV, 284. — Верх перин сядем самі молоді Гол. І, 205.

Ст. рус.: вѣрхъ Днѣпра Ип. 6. — Стоіаше Изѧславъ верхъ Соупоіа ib. 354.

З прийм. по: Перейшли по-верх води Чуб. І, 158.

 

Кінець, край: Підеш конец ліса Kolb. Р. ІV, 22. — Сїв конец стола Гол. ІV, 55.—Поїду край Дунаю Чуб. V, 35. — Лягла спати край могили Чуб. V, 94. — Заплакала дівчинонька край козака стоя Чуб. V, 73.

Пор. срб. Девоjка седи край мора і ин. див. Dаничић Срб. синт. 204, теж: кон jезера того седе ib. 202; блг. Заспала мама край мора Геров. Рѣчн. ІІ, 408.

З прийм. по: По-конець греблі Гол. III, 301.

 

Коло, круг: Плавле утеня, плавле сїреє коло липи, коло кореня Метл. 149. — Полапав (чоловік бідний) круг себе рукою Чуб. ІІ, 46.

 

Місто: Він піде в дорожейку місто тебе Гол. ІІ, 123.

 

Перед: Ми полову попариме і перед свах поставимо Roszk. 30.

 

Серед: Зійшов серед моря РЧП. 126.

Також з прийм. на, по: З чужим і на-серед села розставайся Ном. 9690. — По-серед моря горить огонь Рудч. Cк. І, 109.

 

Але в українськім звичайний є акузатив імення, що значить просторонь, і при дієсловах руху дає просторове окреслення міри руху, напр.:

 

Брести: Брести тобі дві річеньки а третій Дунай Мил. 135, (пор.: Бреди через воду Метл. 84).

 

Іти: Ідуть вони поле, ідуть вони друге Метл. 17.

Стар.: Ушли от того побоиска милю Крон. Боб. 288.

 

Їхати: Їдуть гору, їдуть другу ЖС. ІІ, І, 370—Їдуть милю, їдуть другу, а села нема Kolb. Р. ІІ, 20.

 

Летіти: Летїли ми великі гори.

 

Мандрувати, вандрувати: Мандрували ой ми поле, мандрували ми друге Чуб. V, 86.—Вандрують милю, вандрують другу, треба би ночувати Kolb. P. ІІ, 86.

 

Плисти: Велять менї Дунай плисти Млр. л. сб. 339. — Здужав та Дунай плисти Чуб. ІV, 416.

 

Цей акузатив вимінюється з інструменталем, напр.: Сова річкою бреде Чуб. V, 101.—Іду степом Чуб. V, 133. — Їдеш полем ib. 14.— Велять менї та Днїпром плисти ib. 198. і т. ин. з відтінком значіння, що часто затирається (див.: Інструменталь, ст. 20).

 

2. Акузатив понять часу.

 

Акузатив часових виображень вказує з одного боку міру часу, що на нього поширюється діяльність (1), з другого її віднесення до певного часового моменту (2); в першім разі при нім можуть бути числові окреслення, в другім ні.

 

1. Зажди-ко ми годиночку Kolb. Р. ІІ, 72.—Пересидь, сину, сю годину, сей день, середу, в господі зі мною Сб. X. VI, ІІ, 57.—Ой Романе, Романочку, не бав мене годиночку Kolb. Р. ІІ, 72.— З дївчиною ніч простою, не наговоруся Чуб. V, 131. — Їдуть нічку, їдуть другу та й нема села Kolb. Р. ІІ, 20. — Идут днинку, идут другу, ни видко села ib. 21. — Вечір стою, світом нужу, тебе не видати Чуб. V, 28. — Служив слуга великі роки Шух. Гуц. V, 136. — Буду вік кохати Грін. III, 225.—А йому дам подарунок, буде вік носився Уш. п. Чуб. V, 140.— Буде мене, Коваленка, весь вік поминати Уш. п. Чуб. V, 112.— Певно, будеш цілий вік тужити Чуб. V, 117 — Щоб у мене вік віком, суд судом зуби не болїли Чуб. І, 124. — Як я тобі казала —всю ніч свічка палала Чуб. V, 67. — Жилося довгі літа ЖС. ІІ, 184 (з прийм. в: Хто краде, то не живе той у довгії лїта Ном. 11059).—А в Тендері-острова три днї й три ночі стояли ИП. І, 185. — Писав три днї і три ночи Метл. 10.— Сїм день сорочки латала Мил. 155.— Отсе ідуть вони день не день, не два, не три і не чотирі Макс. 30.—Три днї хати не мела Коцип. 24. — Щоб пив і їв два і три днї без заплати Чуб. ІІ, 33.—Йде, йде вжe далї піврік, ледви зайшов до пекла Kolb. Р. ІV, 117. — Плакав я лїто, плакав я зіму Уш. п. Чуб. V, 264. — Вжe третій вечір, як дївчина зводить Метл. 54. — Ой гуляла єдиниця рік, як годину Уш. п. Чуб. V, 363.— Ой поїхав Івасенько сїм рік на війну Kolb. Р. ІІ, 35.— Ой ходив чумак сїм год по Дону Мирг. п. Чуб. V, 370.

 

В стар. рус.: Не отъходіаста ѿ церкъве д҃нь и нощь Жит. БГ. 37. — Азъ же пристроях семь д҃ни рогалиіа Ип. 201. — Галичане же всю недѣлю бишасѧ по Иванѣ Ип. 317.

 

2. Переходом до другого розуміння можуть бути такі звороти:

 

Не буду стояти сей вечір з тобою Метл. 53.—Горе тому, хто ся любить: як ніч, так день все ся нудить Уш. п. Чуб. V, 130.—Не хочете ночувати жадну нічку самі Чуб. V, 378 — де вжe можливі два розуміння: скільки часу і коли? в останнім разі є можливе чергування з генітивом (сього вечора, жадної нічки) і з льокативом (коли акузатив не прикметований: в ночи, у днї), або з прийменниковим акузативом (в ніч, в день). В реченні: Сумувала Марусенька сей день увесь день Чуб. 122 — ми маємо приклад обох відтінків часового акузативу.

 

Цей відтінок так само, як і перший, сягав індо-европейської доби, пор. скр.: tą̅ rātrūn аро gr̥hān рrа hareyuh „не повинно цю ніч приносити воду в його хату“, гр. αὐτῇμαρ δε οἱ ᾖλϑε βοὴν ἀγαϑὸζ Μενὲλαος той самий день (того ж самого дня) прийшов до нього (йому) хоробрий в бої Менеляй“ нім. ich wachte diese Nacht.

 

В ст. рус.: Посълании же приидоша отъ ст҃опълка на льто ночь Жит. БГ. 16, пришьдъ нощь премѣри гроба ib. 38; въставъ вечеръ и иде въ храмъ тъ ЖѲ. 58. — Осѣнь оумре Половѣцькии кнѧзь Ип. 196. — Въ вторникъ вечоръ въ сумороки пояхъ съ собою ib. 201 — Оутрии же д҃нь в пѧтницю яко зорѣ почата сѧ заимати ib. 436.— Дѣють людьє вѣче ночь (ХII. ночи) ib. 537. — Нападоша нощь на Лѧхи ib. 810.

 

Щe приклади в сучасній мові: Поливала квітки вечір і ранок Чуб. V, 28.— Поливав його (мак) рано і вечір Рудч. Ск. І, 52.—Ходи ти рано й вечір до тиї криницї ЗЮР. І, 310 (пор. чеськ.: Obětovali na oltàři oběti zàpalné ràno i večer (Zikm. 47). — Підмовив Гречин дївчину вечір на славних вечерницїх Kolb. ІІ, 89. — Чому ти вечір не прийшов Чуб. V, 67. — Прийди вечер до мене, шось ти маю дати Kolb. Р. ІІ, 12. — І взєв вечер дйека на плечи Kolb. Р. IV, 252. — Як минї їх вечир до дому ни приженеш, то я тобі смерть зроблю Брод. п. ЖС. III, 58. — Шовкова фуcтка в неділю вечір Е. Зб. 36, 161 (звичайно або з прийменником у і акузат. або льокативом: у вечір, у вечері). — Землю змастили вжe день перед короваєм МУЕ. XIX — XX, 6.

 

З займенниками і прикметниками: Прийди, прийди, мій миленький, сю ніч ночувати Мил. 66. — Бодай же ти, корчмо, сю нічку згоріла Мил. Жлк. 234. — Говори ж, моя мила, сей вечір зо мною Чуб. V, 78. — Бодай же ти, бистра річечко, тою зіму вимерзла Чуб. V, 370. —Той же день віднїс її (розписку) в той город Чуб. ІІ, 18.— Взьив їх тато другий день і мусїв завести знов у лїс Шух. Гуц. V, 86. — Але другий день встає богач рано Kolb Р. ІV, 259 (звичайно з прийменником на: на другий день (див. нижче), або-ж родов. відм.: другого дня; пор. чеське: І vstavše rano druhý den bral se se všemi slużebniky k mudrci Zikm. skl. 47; ст. б.: и оубиѭтъ и третьи день въстанетъ Матв. 17, 23.

 

3. Акузатив міри.

 

Коли речівникн на означення просторони і часу мали при собі ближче пояснення в генітиві, і стосунок між двома поняттями був як між мірою і міряним, то з акузативу міри просторони і часу розвинувся в праслов’янській добі незалежний акузатив на означення міри обсягу, ваги, кількости того, що виражено в генітиві.

 

Акузатив, переходячи в категорію формального детермінативу міри того, чим означується чинність, творив з генітивом тіснішу сенсову групу, втрачуючи сенсовий звязок з дієсловом, як його об’єкт, і заховував тільки форму колишнього об’єкту, але вжe в функції адвербіяльного окреслення речівника на питання: скільки? при цій умові виображення об’єкту чинности переносилося на поняття в генітиві.

 

Дорогою переходу залежного від дієслова акузативу до акузативу незалежного могли бути анальогічні до вище поданих сполучення з додатком генітивного окреслення, відтак дієслова, що сполучаються з акузативом і партитивним генітивом, напр.:

 

а) Перебігли чотирі милі дороги Метл. 184.

Ввійшов я штирі милі поля Чуб. V, 195.

Вандрувала дївчинонька третю часть дороги Kolb. Р. ІІ, 143.

 

З прийм. в: Пішла, пішла Немерівна в три милі; а за нею Шкандибенко в чотирі Чуб. V, 894.

 

б) Йшов я годину часу Жит. п.

Аби годину спокою дали Е. Зб. 16, 374.

 

в) Принїс би вам конов меду, а другу вина Kolb. Р. ІІІ, 200.

Ой пойшов дід у гай, вирубав поліно дров Переясл. п. Чуб. ІІ, 65.

Винесла она дві чарці вина Kolb. Р. ІІ, 4.

Запряжу я пару коней Гол. І, 25.

Дам вам копу грошей Вал. 19.— Пішли воли на лан, ззїли копу жита Kolb. Р. ІІ, 69. — Дай мені сили хоч комареву ніжечку Ном. 930.

Порожну бочку наплачеш повну слїз Kolb. Р. ІV, 92.

 

І далі:

 

Повно я дїжку гречки, а дві жменї проса Коцип. 78.

Наварив їдну мірку собі (вареників) Чуб. ІІ, 123.

Ой скочила Марина на хвильку, нарізала запаску барвінку Чуб. ІV, 105, Гол. ІІ, 626.

Батько накосив собі там десь у лїсї стирту сїна Чуб. ІІ, 301.

А я вмію та не весь, тільки половину (оченаша) Мил. 47.

 

Без дієслова: Втіхи годину, а біди до смерти Е. Зб. 16, 288.

 

Без генітиву: Нажали один сніп Мил. Жлк. 161. —Чи набірали жупани голуби! Чуб. ІV, 68.— Набрала новії відерця, та повнїше за усїх Ев. 226 (себ-то: води). — Набери моїй милій ситцеву спідницю Чуб. V, 720 (себ-то: ситцю на спідницю, спідницю ситцю). — Стала чару наливати Метл. 74 (тут щe „чару“ чується, як об’єкт; „наливати“, „наповняти“ чим або чого, але в реченні: Гостю налив чару, а сам випив пару Ном. 11564, себ-то „вина“, вжe чується відтінок кількости, міри).

 

Подібно до того, як акузатив міри виник з об’єкту при дієслові, так і номінатив міри постав з суб’єкту (або суб’єктного предикативу) при умові того самого сенсового стосунку між номінативом і генітивом, що й між акузативом і генітивом, напр.: Половина місяця у тьму уступило ИП. І, 191; гора більше як тисяча сяжень Kolb. P. ІV, 60 (безсуб’єктна форма дієслова є наслідком адвербіяльности номінативу). Однакова адвербіяльна функція номінативу і акузативу споводувала виміну (чергування) обох відмінків; так з одного боку маємо: Половину місяця у тьму уступило ИП. І, 182. — Половину світа скаче, а половина плаче Ном. 1699; пор. пол.: bylo furę siana Mikl. ІV, 357, з другого—: Ей маю я купа гроший Де Вол. 33; дарував бим свого половина маєтку ЖС. ІІ, 63.

 

Те саме і в паратактичнім сполученні, напр.: Куповаху Ляхи у Козаков воду, кварту по ворту Літ. Гр. 108 і Жито стало осьмачка по золотих три Літ. Сам. 179 — (кварту води, осмачка жита).

 

г) При дієсловах ваги й ціни, на питання: як багато?

 

Важити, заважити; відважити: Сребреникъ... важилъ чтыри драгмы Кн. Рож. 176. (XVIII в.). — Що заважить ця каблучка Жит. п. (теж з прийм. за: заважив за муху Е. Зб. X, 135). — Мѣди отважили шест камений Кн. Мѣск. Полт. 305 (1719)).

 

Вийти: Ця сукня вийшла мені десять карбованців Камен. п.

 

Платити, заплатити, доплатити, приплатити:Шисть гривенъ платилъ намъ ЮРГр. № 18 (1386).— За цю шапку я щe доплатив карбованець Полт. п.—Ми вжe всі гроші заплатили за землю Борз. п.—Довелося щe приплатити два карбованці Київ. п.

 

Коштувати: Коштує (перстінь) її сїм золотії Е. Зб. 35, 224.

 

Стати: Весілля великі гроші стало Вінн. п.

 

4. Акузатив причини.

 

Акузатив причини ми маємо тільки в займенникові що: Що це ви таку бучу збили Полт. п.

 

5. Акузатив способу.

 

Акузатив способу в укр. ми подибуємо рідко, напр.: Ластівки у осени чепляються ніжку за ніжку Чуб. І, 59 (сполучення, що певно перенесено з чепляти „ніжку за ніжку“) звичайно в цім разі маємо номінатив (див. Номінатив).—Опір стати (при опором стати). — Бігти осліп.

 

ІІ. Акузатив у тіснішім звязку з дієсловом.

 

В наше завдання не входить дати повний перелік дієслів, що сполучаються з акузативом, та це й ледве що можливо. Ми обмежимось на дієслова безприйменникові, уважаючи на формальні властивості їх сполучень з акузативом. Звичайно розрізняють акузатив внутряного об’єкту, себ-то такої великости, що здійснюється діяльністю дієслова, і акузатив зовнішнього об’єкту, себ-то наявність великости. А. Мейе уважає такий поділ за штучний, бо в обох випадках ми маємо до чину з простою детермінацією дієслова, і не спосіб розмежувати ці детермінації. Суперечність (льогічну) в самій назві і взагалі нестійність погляду на об’єкт як внутряний показав ще Потебня (Из зап. по рус. гр. ІІІ, 422 — 426). З огляду на значневі і звязані з ними формальні особливості цих акузативів ми їх теж будемо розрізняти, тільки назвемо акузативом ідеального або гаданого і акузативом реального об’єкту.

 

Акузатив ідеального об’єкту.

 

Акузатив ідеального об’єкту можна розділити на дві категорії: один показує вислід чинности (1), другий її зміст (2).

 

1. Акузатив результату чинности показує, що іменне поняття є конкретний вислід чинности. Формальна властивість цього сполучення та, що при нім є неможливий датив „приналежности“ (див. Датив в укр. м. 50). Дієслова, що сполучаються з акузативом результату звуться фактитивними або Verba efficiendi. Одні з них (а) можуть мати при собі тільки: ідеальний об’єкт, другі (б) і ідеальний і реальний. До таких дієслів в українськім належать:

 

а) Будувати: Для кого ж ти, мила, сей двір будувала Чуб. V, 167.

 

Вити: Нехай Марусі вильце вйуть Метл. 128.

 

Готувати: Дітей годуй, а сам торби готуй Ном. 9201.

 

Грати: Дай, Боже, знати, з ким буду весілля грати Ном. 262.

 

Діяти: Що тут у Бога діяти ЗЮР. І, 291.

 

Коїти: Лихо коїти Ном. 2874.

 

Насипа́ти: Йвасю Коновченку могилу насипали Макс. III, 87.

 

Ліпити: Не святі горшки лїплять Ном. 6054.

 

Писати: Дрібні листи пишем Чуб. V, 49.

 

Плести: Дївочки та віночки та плестимуть Метл. 154.

 

Плодити: Плодити діти.

 

Робити: Роби теє, що піп каже Ном. 5157.

 

Родити: Нам Бога не вчить, як хліб родить Ном. 35.

 

Справляти: Батько того дурня справив обід за його Рудч. Ск. І, 158.

 

Спорудити: Спорудили церкву Г. Барв. 171.

 

Творити: Роскіш творить біль Шейк. Сл. V, 29.

 

Ткати: Вона плахти ткала Ном. 2541.

 

Фабрикувати: У нас фабрикують полотно Харк. п.

 

Чинити: Її мати гречаники чинить Мил. 95. —Порядки чинити Метл. 179.

 

Шити: Багач гроші збірає, а чорт калитку шиє Ном. 1449.

 

б) Варити: Пиво варити зачинайте ЗЮР. І, 223.

Вередливе, тільки воду варить Ном. 2727.

 

Класти: — хату Шух. Гуц. І, 145, скирту, межу копу.

 

Клеїти: Він дурня клеїть Київ. п. — Я клею з паперу шабатурку Жит. п. — Я каруком клею двері.

 

Копати: Копати рів.— Козаки шаблями, наділками суходіл копали Макс. ІІІ, 87.

 

Кувати: Князь Борис все плуги кував та людям давав Ном. 661. — Коваль коня кує Ном. 2548.

 

Бити: Бити вовну, повсть, монету і: За що мене, мужу, б’єш?

 

В’язати: Вузлика в’язати і: Як кажуть, то й батька вяжуть Ном. 1081.

 

Колотити: Колотити масло і колотити воду.

 

Малювати: Малювати малюнок і: Не такий страшний чорт, як його малюють Ном. 4223.

 

Пекти: Сама пекла палянички Рудч. Cк. ІІ, 5 і Раки пекти.

 

Різати: Ріже на дереві фігуру і: Поли ріже, а плечі латає Ном. 1545.

 

Смажити: Смажити яєшню і смажити молоко.

 

Ставити: На льоду дурний хату ставить Ном. 6671.

Ставити кочергу в кутку.

 

Строїти: На один копил дїдько всїх ляхів строїв Ном. 864.

Ой ти, Давиде, свої гусла стрій Ном. III, 384.

 

Також дієслова, з значінням „мовити“: говорити, казати, верзти, ректи і ин.

 

2. Акузатив змісту. З синтактичного становища цей акузатив має ту властивість, що без ближчого прикметування може легко опускатися, не нарушаючи сенсу речення, себ-то дієслово набуває суб’єктивного характеру; з становища льогічного такі сполучення плеонастичні, бо дієслово виражає вповні обсяг діяльности, що його окреслює ймення. Часто замість дієслова одного кореня з речівником, речівник сполучається з дієсловом иншого кореня, і це сполучення рівнозначне з дієсловом одного кореня. Зразком усіх трьох різностатей можуть бути такі приклади:

 

Уже менї та докучило сю біду бідувати Чуб. V, 928; без акузативу: Лучче менї жінку мати, як самому бідувати Чуб. (Сл. КС); з иншим дієсловом: Гаразду знести не може, а біду терпить Закр. 152 (=„а біду бідує“, або просто „а бідує“). Коли при акузативі прикметник, а акузатив опускається, то він може перейти в відповідний прислівник, напр.: добру вечеру вечерати = добре вечеряти. З становища стилістичного „плеонастичний“ акузатив спричиняється до більшої виразистости, образовости, і подибується переважно в поезії.

 

Сполучення такого типу щe індо-европейської доби. Приклади з різних слов’янських і инших язиків див. у Мікльос. V. gr. ІV, 385 — 388, з білорус, див. Карскій Бѣлоруссы ІІ, 2, 133, з чеського Zikmund. Skl, 89, з инших і. е. язиків у Бруґмана Grundr2. ІІ, 2, 621.

 

Так звана тавтольогічність цих сполучень не завжди перед нами, її відчувається тільки тоді, коли иншого об’єкту опріч як одного кореня з дієсловом не буває, в противнім разі об’єкт не видається плеонастичним, напр.: „бідувати“ значить „терпіти біду“ і иншого об’єкту опріч „біду“ не може мати, тимчасом „садити“ не значить конче „розводити сади“, „сади садити“, або „мостити“ не конче „мости мостити“, через те ставити ці дві категорії сполучення в одну групу, як це робить напр., Мікльосіч, нема рації.

 

а) Приклади похідних дієслів, що можуть мати при собі предметом тільки речівники, що з них вони походять:

 

Весну веснувати: Де ми будемо весну веснувати? Камен. п.

 

Вечерю вечеряти: Добру вечеру вечерав Neym. 19. — Ой там я буду вечерю вечеряти Чуб. ІV, 320.

 

Війну войнувати: Ти синку Здребенюху війну войнуєш Kolb. Р. II, 36.

 

Вік вікувати: Буду тебе, серце, рятувати, бо менї з тобою свій вік вікувати Мил. 142.—Бо вжe мені та й у тебе не вік вікувати Бесс. MX. 429. — Вік звікувати Neym. 35. Пор. рос.: век вековать, срб.: да заjедно виjeк виjекуемо Mikl. V. S. 385, лат. vitam vivere.

 

Гадку гадати: Kolb. Р. ІІ, 222.

 

Думу думати: Доумоу єсми с ними доумалъ Ип. 344.— Доумоу доумала поити ib. 347.—Сидить же він, сидить та й думку думає Kolb. Р. ІІ, 70, рос.: думу думать.

 

День днювати: Аби день переднювати Закр. 141. Пор. серб.: даy данили Mikl. V. S. 385.

 

Зиму зимувати: Гр. III, 7. — А jик пішли в Молдавщину, зимку зимували Косів. п. ЖС. III, 48. Пор. рос.: зиму зимовать, срб.: зимовати зиму Mikl. V. S. 385.

 

Дзвони дзвонити: Померлі дїти дзвони дзвонили Шух. Гуц. ІV, 178.

 

Китиці китити: Китила китиці з заполочи Мил. 88.

 

Літо літувати: Гр. III, 7.

 

Ніч ночувати: Ой там я буду ніченьку ночувати Чуб. ІV, 320. Пор. рос.: ночку ночевать.

 

Обід обідати: Макс. І, 5.

 

Понеділок понеділкувати: Понеділкував сїм понеділків Чуб. V, 21.

 

Піст постити: Анї посту не постила Гол. І, 235.

 

Раду радити: Стали раду радити, як би бранця зловити Ź. Р. ІІ, 56.— Урадили собі такую раду, жеби то тому шарканеви давати на очеред дѣти свои Пам. укр. м. V, 117 (Рк. Тесл.).

 

Розмову розмовляти: Ой там я буду розмову розмовляти Чуб. ІV, 320.

 

Ранок ранкувати: Де ти, Марусю, де ти, молода, сей ранок ранкувала Мил. Св. п. 146.

 

Службу служити: Гр. ІІІ, 40.—Йде духовний службу служити Шух. Гуц. ІV, 78. Пор. лат.: servitutem servire.

 

Сон спати: Сон спали ледве обужоний Пал. 1056. Пор. срб.: слатки санак спава Mikl. V. S. 386, ст. пл. spali so sen swoj, гр. ὕπνωσαν ὕπνον αὐτῶν ib. 387.

 

Стіл силувати: Ти зо мною негарною, ти стіл столуєш, а з чужою хорошою ти ніч ночуєш Гр. III, 344.

 

Сум сумувати: Ой як менї сії суми пересумувати Чуб. ІV, 122.

 

Шкоду шкодити: Не один козак сам собі шкоду шкодив ЗЮР. І, 215.

 

Шлюб шлюбувати: Я з тобою шлюб шлюбувала Чуб. І, 476.— (Я) шлюб шлюбовала да перед попом Чуб. ІІІ, 293.

 

б) Приклади сполучень дієслів і речівників одного кореня, але не плеонастичних:

 

Волю волити: На чиїм возї сидиш, того й волю волиш Закр. 183. — Циганочко ти Волошечко! вволи мою волю Закр. 105.

 

Гат(к)у гатити: Гатила гати дорогими шати Гол. ІІ, 87.— Погатила гатки Чуб. ІV, 416.

 

Загадку загадувати: Загадаю тобі три загадочки Чуб. ІІ, 190.

 

Міст мостити: Мостила мости жуковинами Гол. II, 87. — Помостила мости Чуб. ІV, 416.

 

Мур мурувати: Мурують (мури) зъ блатомъ земленимъ, а не зъ вапномъ, токмо послѣди побѣляють вапномъ Гр. Барск. І, 232.

 

Наряд наряджати: Який тобі, дитя моє наряд наряжати Мил. 143..

 

Постіль слати, (по)стелити: Постіль білу стала слати Чуб. V, 1. — Мила постіль постелила Гр. ІІІ, 179.

 

Прощі прощати: Заставив собі прощі прощати Шух. Гуц. ІV, 171.

 

Суд судити: Гр. III, 8, —Зайшли судиї суд судити Kolb. Р. ІІ, 227. Пор ч. spravedliwy soud sud’te Zikm. Skl. 89; пл. sądy sądzili Mikl. V. S. 387.

 

Акузатив реального об’єкту.

 

До дієслів, що мають при собі реальний об’єкт тільки в акузативі, належать такі їх категорії:

 

1. Дієслова первісні в інфінітиві безнаросткові: бороти, бости, вести, вити, вісти, волокти, гнести, гребти, гризти, гріти, дерти, діти, дути, жати (жму), жати (жну), жерти, жити, знати, колоти, крити, мести, мити, молоти, м’яти, няти, пасти, пекти, перти, пливти, полоти, пороти, прягти, прясти, п’ясти, рити, сікти, скубти, стригти, терти, тягти, тяти, шити.

 

Також наступні дієслова, що без префіксів не подибуються: в-, ви-, до-, за-, при-прягти; в-, ви-, уз-ути; в-, за-, по-, розпо-чати.

 

2. Дієслова з наростком -ну-: гнути, горнути, сунути, тиснути.

 

Також одноразові форми від перехідних дієслів з наростком -а-, напр. вернути і ин., і дієслова, що без префіксу не подибуються: віді-, за-, -при-, розі-, про-, у-мкнути.

 

3. Дієслова з наростком -і- (по -ж- -а-): видіти (теж: не-навидіти), терпіти; держати.

 

4. Дієслова з наростком -и-. До цеї численної категорії належать:

 

а) первісні і похідні: бавити, бентежити, ворушити, ділити, доїти, законити, молити, надити, платити, рішити, тратити, трутити, стрілити, хвалити, чепити (рідко, звичайно в формі ітеративній: чіпляти, але з префіксами від-, -за, на-, при-чепити), явити і повторні від дієслів перехідних безнаросткових, напр.: возити (везти);

 

б) кавзативні (об'єктивна форма дієслів суб’єктивних): будити (бдіти), бавити (бути), варити (вріти), гноїти (гнити), гоїти (жити), душити (дохнути), квасити (киснути), дожити (лежати), морозити (мерзти), морочити (меркнути), морити (мерти), мочити (мокнути), плавити (плити), поїти (пити), покоїти (почити), ронити (ринути), роїти (ріяти), садити (сидіти), славити (слити), смажити (смагнути), ставити (стояти), точити (текти).

 

До цеї-ж категорії належать дієслова прикметникові, що показують надання тої прикмети, що означує прикметник (їх суб’єктивна форма з наростками -ну-, -і- або -и- або з займенником рефлексійним ся):

 

воложити (вільгнути), гірчити (гіркнути), глушити (глухнути), густити (гуснути), кріпити (кріпнути), м’якшити (мякнути), пушити (пухнути), сушити (сохнути, сушитися), сліпити (сліпнути), слабити (слабнути), тишити (тихнути);

 

борзити (борзитися), близити (близитися) богатити (богатіти), бруднити (брудніти), білити (біліти), веселити (веселіти), добрити (добріти), живити (живіти), жовтити (жовтіти), гострити (гостріти), зеленити (зеленіти) золотити (золотіти, золотитися), мертвити (мертвіти), молодити (молодіти), синити (синіти) і т. ин. Теж дієслова від другого ступеня прикметників, напр.: більшити, ближчити, вужчити, глибшити, м’якшити, товщити (прибільшати, ближчати, вужчати і т. д.) і т. ин.

 

Дієслова утворені від речівників. Речівники, що від них походять дієслова, вказують той предмет, що його поміччу заходить чинність на об’єкті, напр.: багнити, багрити, басаманити, брудити, вапнувати — покривати багном, багром, басаманами, брудом, вапном; батожити— бити батогом; важити — міряти вагою, гнівити — у гнів уводити, хрестити — у хрест уводити, громадити, гуртувати — в громаду, в гурт збирати; ґрунтувати—давати ґрунт чому; теж з присудковим характером речівника: валашити — робити валахом, бабити— робити бабою, гостити— приймати за гостя і т. д.

 

Теж невживані без наростків: ви-, до-, на-, по-, при-стачити.

 

5. Дієслова з наростком -а·: бехати, бештати, благати, бухати, бурмотати, відати, віяти, гадати, гаяти, ганяти, гарбати, грати, двигати, дзюбати, діймати, ділати, думати, єднати, жадати, жахати, жувати, імати, калатати, каляти, карати, клепати, клопотати, клювати, ковтати, коливати, колошкати, копирсати, корпати, кохати, краяти, купати, кусати, ладнати, лапати, латати, лаяти, лигати, лизати, лузати, лупати, лускати, ляпати, мазати, мамрати, микати, минати, міряти, місити, мішати, морскати, мотати, муляти, мурзати, нюхати, орати, патрати, пиляти, писати, плутати, прятати, пхати, рвати, різати, сватати, сіпати, слихати, слухати, смикати, снувати, сотати, сповідати, стругати, сукати, таскати, тачати, теряти, ткати, топтати, торкати, тримати, халаштати, хвостати, хлистати, ховати, цяпати, цурати, черкати, черпати, чесати, чигати, чухрати, шептати, шкрябати, шморгати, шпигати, шпортати, штовхати, штрикати, штурхати, щипати.

 

Повторні форми від дієслів перехідних безнаросткових і з наростком -и- напр.: стрівати (стріти), стягати (стягти), тягати (тягти), валяти (валити), достачати (достачити), тручати (тратити), хопили (хапати), являти (явити) і т. пн. Теж що не вживають їх без префіксів: затіяти, задріпати.

 

6. Дієслова з наростком -ува-: батувати, білувати, будувати, бузувати, варувати, гамувати, гарувати, годувати, грабувати, жакувати, жалкувати, жалувати, жвакувати, касувати, керувати, пилувати, компанувати, купувати, куштувати, лаштувати, малювати, милувати, мордувати, плюндрувати, псувати, рабувати, рахувати, ревідувати, снувати, тарсувати, турбувати, хутрувати, цілувати, цькувати, цюрувати, шарувати, шахрувати, штапувати.

 

Дієслова відречівникові, що значать: робити поміччу чого, напр.: абшитувати, бандажувати, батькувати кого, бичувати, боронувати, брижувата, бунтувати, вапнувати, віршувати, волотувати кого, воскувати, гальмувати, гаптувати, гемблювати, гуртувати, ґвалтувати, ґрасувати, ґрунтувати, друкувати, дякувати, жертвувати, каменувати, катувати, коронувати, лицювати, лямувати, межувати, міркувати, мурувати, офірувати, очкувати, парувати кого, паювати, пеленувати, печалувати, прасувати, таксувати, талувати, тамувати, ташувати, титулувати, трактувати, харчувати, хвальшувати, цінувати, цяцькувати, чарувати, частувати, чвертувати, шанувати, шкодувати, шикувати, шматувати, штукувати, штурмувати, шумувати що і т. ин.

 

Далі дієслова, що визначають робити кого ким або чим, а від прикметників — яким, напр.: банітувати — робити банітою, радувати, контентувати, марнувати — робити радим, контентим, марним і т. ин.

 

До дієслів, що сполучаються опріч акузативу щe з генітивом, належать дієслова з загальним значінням „їсти“, „пити“, „вживати“, „бачити“, „взяти“, „дати“ (докладний їх перелік див. Функцій генитива въ южнорусской языковой области ст. 17 і далі).

 

Дієслова, що сполучаються з акузативом речи або особи і дативом особи, див. Датив в укр. м. ст. 32 і далі.

 

Дієслова, що сполучаються з акузативом особи і інструменталем речи, вимінюючися з акузативом речи і дативом особи, типу: приятеля нашого нагородили будинками і приятелеви нашому нагородили будинки Прот. Полт. суда 201 б. (1688), див. Інструменталь, ст. 17.

 

При багатьох дієсловах акузатив впража різні стосунки, напр.: косити траву і косити поле, полоти бур’ян і полоти город, замикати двері і замикати хату, пакувати речі і пакувати скриню, витирати ноги і витирати пил, болото і т. ин.

 

При певних дієсловах ми маємо виміну акузативу з інструменталем: засіяти поле пшеницею. Акузатив у цім разі буває в функції місця. Коли ми інструменталь поставимо в акузативі, то перший акузатив містимо в льокативі або в акузативі з прийменником: засіяти пшеницю (Чуб. ІІ, 184) на полі; „наладувати кораблі збіжжам“ — „наладувати збіжжа в кораблі“, „намазати хліб маслом“ — „намазати масло (масла) на хліб“, пор. нім.: Butter aut's Brot streichen, і schmieren das Brot mit Butter, фр. éteindre du beurre sur du pain (див. Інструменталь, ст. 53).

 

При певних дієсловах замість об’єкту в акузативі ми вживаємо інструментами, напр.: „кидати камінь в кого“ і „кидати каменем в кого“. Дієслова цього типу див. „Інструменталь“, стор. 55.

 

Дієслова, що сполучаються з акузативом або з льокативом і прийм. у (в): див. „Льокатив“, ст. 15.

 

Акузатив особи (живої істоти) при номінативі речи ми маємо при наступних дієсловах:

 

Боліти, за —: До роботи, то не я: болить мене голова Уш. п. Чуб. ІV, 502.— (Чумака) болить голова Чуб. V, 370.— Вола голова не болїла, коли корова теля родила Ном. 2315.—Відперайся, мій синочку, що тя болить голівонька ИП. І, 134. — Болить мене головонька, болить мя плечима Гол. ІV, 468. — Ой болить мене та и головонька Kolb. W. 169. — Дуже мене живіт болить ЖС. ІІ, 192.— Дитину живіт болить ib. — Невмілого руки болять Е. Зб. 24, 440.— Болять нас ноженьки Чуб. ІV, 334. — Мене щось ноги зболіли Kolb. Ch. ІІ, 123. — Бо ми люди із дороги та поболіли нас нога Kolb. Р. І, 266. — Кого болять очи, той горілки не хоче Е. Зб. 24, 473.— Болить мене коло черева Neym. 106.— Мою милу душа болить Гол. І, 240,— Жінка питається, що його болить Чуб. ІІ, 503. — Мене болить серце, що я в порогах буду стояти йому ib. 522.—Цигана як заболить дуже, як вискочить звідти і втїк ib. 554.

 

При „боліти“ замість акузативу щe діалектично подибуємо датив і генітив з прийменником в, або щe замість акузативу особових займенників присвійні займенники, напр.: Не здужаю, брате, болять мені кости Вол. г. Чуб. V, 936; Не буде тодї в мене голова болїти Ном. 4889. Можливість обох сполучень дасться пояснити тим, що форми акузативу, однакові у займенників з формами генітиву, усвідомилися як генітив посесивний, що в займенниках особових або зворотнім уживається з прийменником в, або замінюється за займенник присвійний, або-ж чергується з дативом (коли між двома поняттями стосунок посесивний). Одже через те можливі такі звороти: мене голова болить, в мене голова болить (заболїла в мене головонька Чуб. V, 35), мені голова болить і моя голова болить (болить моя головонька від самого чола).

 

Коштувати: Коштує (перстінь) її сім золотії Е. Зб. 35, 224,— Вона (змія) єго більши коштує як той край варт Kolb. Р. ІV, 119. — А що то мене ноги не коштують, абя-м задармо ходив Е. Зб. 24, 455.

Під упливом рос. „стоить кому“ в лівобічних говірках і в мові інтелігенції можна почути: мені коштує, нам коштує і т. ин.

 

Долігати: Де кого долїгає, там рукою сягає Ном. 9750.— В стар. мові: Нас тоє мулило и долѣгало Вел. ІІ, 468.

Часом під упливом сполучень „робити кому що“ і т. под. з дативом: кінь знає, як му сїдло долїгає Ном. 2358.

 

Мулити: Нас тоє мулило Вел. ІІ, 468.

І з дат.: Сe то йому худобина мулить Ном. 10820.

 

Свербіти: Цигана ноги свербіт Е. Зб. 27, 292.— То мене нї свербить, нї болить ib. 60.

З дативом під упливом тих саме чинників, що споводували датив при „болїти“: Йому й за вухом не свербить Полт. п.

 

При безсуб’єктнім дієслові:

 

Кортіти: Хто язик держить за зубами, то того нїчого не кортить Ном. 1106. — Вжe молодого не кортїло більше в сьвіт ЖС. ІІ, 187.— Кождого кортить до свойой хати Kolb. Р. IV, 277. — Але дуже її скортїло йти в той лїс ib. 37.—А кортит вас свого дьадьи видїти Шух. Гуц. V, 117. — Кортить, як того злодія красти Черк. п. Чуб. І, 255.

 

ІІ. Акузатив при дієсловах сприросткованих неперехідних. Буває, що дієслова неприростковані не сполучаються з акузативом, себ-то вони неперехідні, тимчасом ті самі дієслова приростковані — перехідні. Приростки, що надають перехідного характеру дієсловам такі: ви-, від-, до., за-, на-, о-(об-), пере-, по-, при-, про-.

 

Приросток ви- з дієсловами руху показує поширення руху на цілий об’єкт, напр.: Ой виїздив всю Країну, увесь білий світ Чуб. IV, 119, вибігати, вибродити (Все море вибродив ЗЮР. ІІ, 69), вилазити, виплавати, витупати, виходити і ин. З дієсловами, що руху не виражають прир. ви- вказує вислід чинности в об’єкті, напр.: вибрехати що, виглядіти (очи), вимудрувати що, вислужити що, вистояти що, висидіти (сидїли три днї, та й висидїли злиднї Ном. 9859), виплакати (матери і батьки очи виплакали Гол. І, 27), вимовити, вишептати (я тебе вимовлю, я тебе вишепчу Чуб. І, 35) і ин.

 

Приросток від- з дієсловами: -бути, -лежати, -ходити і ин., напр: відлежав я руку, відсидів ногу; відходила я свої ніженьки Сл. КС. I, 233.

 

З приростком до- секундарно з дієсловом -стати: дістав тоту трость Казки Нікл. 5. (Первісно з геніт.: Такої ласки дістану і в Параски Ном. 4770).

 

З приростком -з-(-с-) в значінні ви-, напр.: Велика худобонька все подвіречко збродит Kolb. Р. ІІ, 81; З’їздили ми Польщу і всю Україну Шевч. 221; Всю долину сходила Метл. 61. Також з дієсловами: -бути, -дибати, -дмухнути, -могти, -небутя і ин.

 

З приростком за- в значінні „певною чинністю одержати що“, напр.: забабувати що, забондарювати, загуляти, зарибальчити, затанцювати; потім того „відбиття чинности на певнім об’єкті“, напр.: заблювати, задимити, задути, заїздити, заплювати, заплюснути. Теж з дієсловами руху і стану: — бігти що або кого, -бути, -гледіти, -їздити: (заїздив коня, заїздив другого Чуб. V, 116), -йти, -жити, -лягти, -сидіти, -сісти, -скочити, -служити, -стати, -стояти, -стукати, -ступати, -сягти, -ходити кого і ин. Сира земля дверці залягла і віконечко заслонила Чуб. ІV, 311. — Дївері постільку залягли, зовухни лавочки засїли Чуб. ІV, 408. — Засїв усю лаву Чуб. V, 345. — Застоювати чергу. — Буду бігти, коня гнати, щоб дївку застати Чуб. III, 134.

 

З приростком -на- при дієсловах: -гледіти, -дибати (надибав дївчину край долини Лукаш. 120), -дихати, -жити, -лежати (належати боки), -стояти (настояти горілку), -стигти, -сторожити, -ходити і ин. При дієсловах нападати і наступати прийменник на часом повторюється: Мою жінку нападають болї Kolb. Р. ІV, 221. — Мене слабість напала Чуб. ІV, 503. — Наших хлопців трасця напала Rokoss. 241. — Бодай тя, попоньку, трастя напала Е. Зб. 36, 325.— Оних напала орда Літ. Сам. 69. — Напали єго гайдамаки Kolb. Р. ІV, 39, теж: на нього напали собаки.

 

З приростком о-, (об-). Приросток показує навколо чого відбувається чинність, що чинність охоплює об’єкт, напр.: -ійти (Місяць каже: „я зайду, твої сини обійду Гол. І, 187), -лїтати (Я ж би тую Україну кругом облітала Чуб. V, 5), -сїсти (Обсїла мене чужа чужина Чуб. ІV, 414). -пасти, -скочити, -стати, -ступити, -лягти, -сяти (Осяє їх блискавка).

 

З приростком пере-. Тут ми розрізняємо два випадки: сполучення приростка з дієсловами руху; тут він показує рух через що, і часом замість самого акузативу щe маємо прийменник „через“. Другий випадок, коли приросток показує перевагу в чинности над об’єктом.

 

Приклади: а) А я сюю бистру річку рачки перелізу Чуб. V, 185.— Перелїзти пліт Kolb. Р. ІІ, 166, — Перебреду дві річеньки Чуб. V, 1036,— Переїхали поле Чуб. V, 137. — Перейшли ми вулицю (також: Перейшов го старець на дорозі Казки Никл. 35, себ-то перейшов йому дорогу).—Там переправили Днѣпр спокойно Літ. Сам. 31. —Переправивши Супой, сталисмо ib. Об. — Перескочу бистру річку Гол. ІІ, 338.

 

б) З дієсловами: -балакати кого, -банувати, -бігти, -бути (Перебула поговір, перебуду неславу Чуб. V, 114), -вищати, -глядіти, -гукати, -гуляти, -дрімати кого, -жити, -зімувати. -лежати, -могти (Кому Бог поможе, той все переможе Ном. ІІ), -мовити, -мудрувати, -низитп, -ночувати (Ой дївчино, переночуй мене, козака молодого, і коня вороного Чуб. V, 63. — Може б ти нас переночувала ЖС. III, 52. — Ідіте до старого ксьондза в селї, то він вас переночує Kolb. Р. ІV, 83), -плакати, -рости, -сидїти, -сміяти, -спати (хоробу), -стояти (Скрипливе дерево і добре перестоїть Ном. 8156.— Може я сї гостоньки перестою Мил. 154), -сумувати, -ходити, -танцювати (Паши лати переходять панські шати Чуб. І, 303).

 

З приростком під- показує напрям чинности під об’єкт, з дієсловами: -бігти (її підбіг вітер Сл. КС. III, 159), віяти (її підвіяв вітер Мил. 14), -гледіти, -їхати кого, -сісти кого, -стерегти, -тикати, -текти, -ходити (мене вода підходила, мене вона холодила Осн. 1862, ІV, 3.— Нечистий дух ся зйавив з первовіка і взяв підходити чоловіка Е. Зб. V, 100).

 

З приростком по- рідко: — сісти (Замок наш посїв Ź. Р. ІІ, 171), -бродити що, -жити що.

 

З приростком при- рідко: -дибати (Го не раз в полї придибле Е. Зб. V, 77), -лягти (Прилягла мене сїра землейка Чуб. ІV, 152), -стигти (Пристигла його нічка темная Закр. 18), -спати, (Ходи, сойку, в колисочку, приспи нашу дитиночку Макс. III, 102).

 

З приростком про рідко: -стояти що, -сидіти, -ходити і ин.

 

З приростком с-по: спобігти кого Чуб, І, 92, спожити.

 

Часто дієслова без приростків сполучаються з дативом особи, а сприростковані з акузативом речи або особи, напр.: вірити кому, але завіряти кого, ворожити кому, але заворожити кого, годити кому—загодити кого, служити кому—заслужити що і ин.; теж „помогти кому“, але запомогти кого: Мир великий чоловік запоможе одного Чуб. І, 244.

 

Часом сприростковані дієслова мають при собі инший акузатив проти несприросткованих, напр.: сипати землю на що, але обсипати землею що, так само селити, садити, мити, сіяти, чепляти, копати що, але обселити, обсадити, обсіяти, обчіпляти, обкопати чим що. Як знати з наведених прикладів акузатив несприросткованих дієслів переходить в інструменталь, при сприросткованих, а в акузативі ставляться прийменникові звороти.

 

Дієслова перехідні, що сполучаються також з геніт. партит., маючи приростки до-, (з знач. додавання або докінчений) на-, з знач. певної кількости, по- (з знач. трохи) сполучаються тільки з геніт., напр.: додавати, докидати, додоїти; надавати, накидати, надоїти; подоїти (див. Функц. геніт., ст. 60, 61, 104).

 

Дієслова, що акузатив конкурує з дативом:

 

Дарувати: Он яко простак, а маючися добре, не жалуючи, кождого даровал Літ. Сам. 71. — Перстень серебряний— челядь дарувати Е. Зб. 35, 208. — Всіх хорошенько подарила Чуб. ІV, 71.

 

Послужити: Ти сьитий Петре, послужи нас,

Послужи ти нас на сьижінь землі Шух. Гуц. ІV, 146.

Послужи мене у синє море ib. 132.

 

Прощати: Прощай мене, мій братіку Чуб. ІV, 703.

 

Радити, з-, по-: (Чоловіче) сиди же з нами, та будеш нас радити Чуб. ІІ, 504. — Радь нас, що маємо чинити Пам. укр. м. V, 116 — Ой дівчино-зрадниченько, зрадила мене молодого Уш. п. Чуб. V, 63.— Ми не зрадили та й не зрадимо на сім світі нікого Kolb. Р. ІІ, 84.— Порадь же мйа, камратику, як рідного брата Стрийськ. п. ЖС. ІV, 92. — Нїхто мене не порадить Харьк. Сб. ІV. — Порадь же ти тепер нас: що будемо робити? Закр. 25.

 

Спомогти: Просять єго, жаб спомохчи їх чим Брідськ. п. ЖС. ІІІ, 52. — Тут мене, Боже, споможи Чуб. ІV, 662.

 

Сприяти: Тоє сприялъ писарь Сомковъ Літ. Сам. 68.—Я покрию свого миленького слідочок, щоб мого милого инчи не сприяли Уш. п. Чуб. V, 46.

 

Щастити: Щасти Боже такеє лицерство Літ. Вел. ІV, 197.

 

Дієслова, що акузатив безприйменниковий конкурує з приймеш на:

 

Воювати: Пішли наші славні Запорозці а Турка воювати Укр. Етн. Зб. І, 61.

 

Дбати: А тепер же я велика — треба мені чоловіка...

Щоб і в полі орав і худобу дбав Закр. 32.

Сидить Сава листи пише, Сава думку дбає Чуб. V, 965.

 

Кувати: Ой кувала зозуленька в саду непогоду Чуб. ІV, 388.

 

Кропити: Кропи нас, мати, свяченою водою Чуб. ІV, 249.

 

Налягати: Коваленка журба налягає Бесс. MX. 262.

 

Нападати: Горівочко псявіро! Бодай тебе напало Уш. п. Чуб. V, 1095.

 

Дієслова, що акузатив безприйменниковий конкурує з прийм. за:

 

Віддячити: Коли б його побачити, його ласку віддячити Чуб. ІV, 518.

 

Заплатити: Купив кобилу... заплатив тоту кобилу, привів до дому Kolb. Р. ІV, 222.

 

Опріч того, див. прийм. за, 8, г.

 

ІІІ. Акузатив присудковий.

 

Акузативом присудковим ми звемо такий акузатив, що виража не дану в предметі прикмету, а ту прикмету, що звязується з моментом діяльности дієслова і таким чином обмежує цю діяльність. Тісніше в’яжучися з дієсловом, як з іменням, такий акузатив творить присудкове означення об’єкту і разом з дієсловом становить присудок, напр.: Sāvitrīm pitā adāt snusam „Савітру батько дав (за) невістку“.

 

В індо-европейськім язику дасться розрізнити два типи присудкових акузативів, акузатив речівниковий і акузатив прикметниковий. Обидва типи в стародавності широко вживалися, а в напрямі до нашого часу їх випирають або инші відмінки, або сполучення прийменникові. В сучаснім українськім перший тип акузативу вивівся, але ми його щe подибуємо в язику письменників XVII і XVIII віків.

 

Легко цей зворот виясняється з паратактичного сполучення двох речівників, напр.: поставлю сторожу рідного братіка Neym 40.

Держу на то свідки добрыє мужи и бояре АЮЗР. І, 22 (1483).— Збираєт раду Дорошенко в Корсуню усѣх полковников и старшину Літ. Сам. 103. — Зоставили часть войска залогу, потягнули войском до Канева ib. 120. — Узявши заставу панов значних ib. 22. — Копци слупи мѣдяніе поставили ib. 151. — Посилаєм вам всему войску на пиво гостинця тисячу талярей бытих Вел. І, 75. — Жену собѣ понял куму Чаплинскую Літ. Сам. 16. — Того ж року й короля полского ксіонженця Саксонского Августа настановили Літ. Сам. 195. — Кто тебе щенюка поставил началника и опекуна над нами Вел. ІІІ, 114 (пор.: Єго же (Климѧнта) постави игумена по себѣ Ип. 202).— Запорожці собі гетмана Бруховецкого звали Літ. Сам. 65.—Учинивши собі гетмана Ханенка Вел. ІІ, 239.

 

При verba sentiendi: Вѣдал себѣ недруга Пушкаря КОМ. 250.

 

На місці акузативу присудкового речівникового ми тепер маємо прийменникові звороти з прийм. за, на, напр.: запорозці собі за або на гетмана Бруховецького звали; і дуже рідко в архаїчній мові пісень подибуємо акузатив без прийменника, напр.: Взяв я сватове з моря ракове Чуб. III, 116. — Дати пану дар коника в сїдлї Е. Зб. 36, 43.

 

Другий тип, акузатив прикметниковий, і досі щe подибується, але його вживання також обмежено; на його місці ми звичайно маємо або акузатив з прийменником за, або інструменталь, напр.: Тих, которих был разумѣл незичливих собѣ, витратити Літ. Сам. 51—в сучасній мові бреніло-б: тих, що їх був розумів за незичливих собі, витратити.

 

Акузатив прикметниковий без прийменника подибуємо при таких дієсловах:

 

Бачити: Бачиш мене гожу, хорошую Метл. 16.

 

Винести: Хто там нучував, то рано вжe ниживого вінисут Kolb. Р. ІV, 166.

 

Витягнути: Витягнули Василенька, а юж неживого Kolb. Р. ІІ, 53.

 

Вести, ви-, привести: Чорноморець вивів мене босу на морозець Чуб. V, 70.— Привели його звязаного.

 

Гнати, ви-: Вигнала його з хати голого.

 

Закопати: Мати свою дитину закопала живу в землю Чуб. ІІ, 337, пор.: Многих хорих живих у ями загребли Літ. Сам. 173.

 

Застати: Там застали його (хлопця) вжe неживого ЖС. ІV, 184. — Аби живу (дївчину) застати Rokoss. 184.

 

Лишити: Слуги його таки лишили самого Kolb. Р. ІV, 179.

 

Мати: Він... мене милу має Чуб. V, 15.

 

Найти: Її найшли в степу неживу Полт. п.

 

Поховати: Поховают мине живого Kolb. Р. ІV, 215.

 

Покинути: Покинули (вони) його сонного на степу Чуб. ІІ, 142.— Вибив добре і покинув його иривйазаного Чуб. ІІ, 644.

 

Пустити: Пусти мене живого Kolb. Р. ІV, 168. — Мене... чуть живу пустив Рудч. І, 178.

 

В старій мові, напр. у Самовидця, подибуємо: Князя Пожарського живо поймано 58, замість „живого“. Прислівникова форма „живо“ дасться пояснити з акузативу „жива“ в речівниковій формі (акузативно-генітивній), в сучасній мові вжe невживаній, що прирівнялася до прислівника.

 

Акузатив при прикметниках.

 

Як при дієсловах, так і при прикметниках акузатив буває на означення міри того, що виражає прикметник, напр.: Була у нас кобила сїм верст довга та три днї лиса Манж. 123. — Рів єсть три лікті глубокий, а два сяжні широкий Грам. Осадци, 218.— Церков єсть двісті стіп висока ib. — А Ївга од його годів пять була молодша Кв. Коз. дівка, 6. — Кінь половину золотий, половину срібний. Чуб. ІІ, 300.— Крихту сивий.

 

Пор. лат.: quindecim pedes latus, лит.: virve tris sëksnius ilgà „мотуз три сяжні довгий", срб. див. Даничич, 411, теж Mikl. ІV, 390.

 

Замість прикметників: високий, довгий, глибокий, товстий, широкий здебільшого вживаємо відповідних речівників, напр.: довж, шир, виш, глиб, з прийменником в(у): у-довж, у-виш, у-шир, у-товш, у-глиб, або прислівників: завдовжки, заввишки, завгрубшки, завтовшки, завширшки, наввишки, навглибшки з генітивом або акузативом і приймен. з, у (див. Функцій генитива, 205).

 

Рідше при прикметниках кладеться генітив: Колодязь былъ глибокій сажней коло десяти Літ. Сам. 33.

 

Також при прикметниках вартий і винний: Вартий п’ять карбованців. — Винен був пятьдесят рублів Кв. І, 217.

 

Акузатив при присудкових прислівниках.

 

Акузатив при прислівниках бував тільки таких, що мають відповідного кореня дієслова, що сполучаються з акузативом, а власне:

 

Видко, видно: Чобіт менї розпоров ся, палець менї видко Чуб. ІV, 523. — Під тими Шпицями витко великі лїси Е. Зб. 26, 295.— Там в склепі далеко видко велику ватру Kolb. Р. ІV, 272. — Видко зеленого дуба, його верховину Ев. 361.— Ой не видно того села, тілько видно хату Уш. п. Чуб. V, 61. — Золото і в попелї видно Ном. 4434.

 

Значно: Все ж тото буде на йому личеньку значно Грін. ІІІ, 558.

 

Чутно: Добре далеко чутно, а ледаче щe далї Ном. 4151.

 

Так само і при інфінітивах відповідних дівслів в функції присудкового прислівника:

 

Видати: Тебе не видати Метл. 38.

 

Знати: Знати милу по личеньку, що не спала всю ніченьку Лавр. 115. — Знати Марусю знати, в которій вона хатї Метл. 234.

 

Чути: Брехливу собаку дальше чути Закр. 145. — Клект орлячий з-під хмари чути Ном. 999. — Далеко чути дзвін Moszyn. Kup. 28.

 

Опріч того подибуємо акузатив при „бодай“: Бодай тебе, та Марусю, із твоїми дружечками Мил. 133. — Бодай тебе, бодай мене, бодай нас обоє, на що ж ми ся полюбили на нещастя своє Сал. Сч. 35. Цей акузатив знаходить собі об’яснення в еліпсі і має стилістичний характер: недоговореність ослаблює силу неприязного виразу.

 

 

Акузатив при прийменниках.

 

Без (з през > брез пез > без):

 

Прийменник без з акузативом (подибується тільки в західніх говірках) має зовсім однакове значіння і вживається в тих саме сполученнях, що й прийменник через. Те саме з’явище спостерегаємо діалектично і в польській мові: bez plecy, bez rok, bez złą bacność.

 

1. Виражає стосунок до часу, що його протягом відбувається чинність — через, за:

 

Любив дївку без Петрівку (через Петрівку),

Дав їй півгріш на горівку;

Любив дївку без мйасницї,

Дав їй півгріш на кислицї Уш. п. Чуб. ІV, 537.

Дупіро може без рік (за рік, по року) посилає цар другого сина по світу ходити Полоски Більськ. п. Сідл. губ. Чуб. ІІ, 78.

 

Звідси й вираз: віддати на безрік, себ-то ніколи не віддати.

 

В ст. яз.: през килканадцять лѣтъ полковникомъ будучи Літ. Сам. 132.

 

2. При дієсловах без з акузативом виображення простором яко лінії або площі, показує поширення чинности на ту просторонь — через, на, напр.: Ой втїкала бондарівна без вишневи сади Гол. ІІІ, 31.— Біг пес без овес, сука — без пшеницю Е. Зб. 24, 514. — Ідуть вони без вдовине подвірйа Чуб. V, 1078. — Веде біду без село, сміються вороги Чуб. V, 576.—Перевели Теклю без пожарське поле Z. Р. ІІ, 8.

 

Без (=на) ліси темнейкії, без ріки великії, попід гай зеленейкий, припав сніжок білейкий Гол. ІV, 248. — Подивлю ся без (= на) місто по ринку Гол. І, 109.

 

Цей тип конструкції конкурує з безприйменниковим інструменталем, напр.: Лугами летїла Метл. 256.

 

3. При дієсловах без з акузативом виображення просторони яко точки показує напрям чинности, напр.:

 

А я тебе жадаю, пез віконце виглядаю Чуб. V, 12.

 

Цей тип сполучення конкурує з безприйменниковим інструменталем і з акузативом з прийменником в(у), напр.:

 

Савиха молодая вікном утїкала Закр. 15.

У віконце утечу да й нагуляюсь Чуб. V, 608. — Сунув ся Петруньо, хоч у вікно втїкати Чуб. V, 1071.

 

4. Напрям чинности від одного до другого краю по тому, що виражено в акузативі = через:

 

Кінь... так і перескочив без мур Староконст. п. Чуб. ІІ, 216.— Перечеплю рушничок без плече Уш. п. Чуб. ІV, 89.

 

5. З іменнями дієслівними без виражає, що чинність відбувається дорогою чи посередництвом другої чинности, звідти відтінок способу, причини:

 

Там-то дївчинонька без неволю шлюб брала Гол. І, 285. — Ой вронила я віночок без свій дурний розумочок Чуб. V, 335.

 

 

В (У):

 

Прийменник в (у) з акузативом вказує напрям в середину того, що виражено в акузативі.

 

І. При дієсловах.

 

1. При дієсловах переміщення суб’єктивних і об’єктивних з акузативом понять місця (просторони) і таких, що розуміються льокативно:

 

а) При дієсловах суб’єктивних:

 

Зайшов у ту хатку, а там живе баба Чуб. ІІ, 9. — Викосили барвінок та заходять в рутку Чуб. V, 124.—Ой як піду в Україну, то там мабуть не загину Чуб. V, 229.— Піду я в лїсочок Уш. п. Чуб. V, 46. —Пішов в Туреччину, в Волощину Z. Р. І, 46. — Підемо, Катю, в землю нашу Вал. 38. — Возьму ціп, піду в тік жита молотити Чуб. V, 664. — Все й пошло, те в свою сторону, а те в свою Чуб. ІІ, 9. — Бери серпа, іди в степа Kolb. W. 223. — Вжe всї соколи пустила-сь в поле Гол. І, 191. — Пішли у світа Рудч. Ск. І, 195. — Ти йди у свій бік, а я у свій М. Пр. 283. — У вечері приходить (чоловік) у хатку Чуб. ІІ, 10.—Увойшли вони у тиї горницї, аж нема некогусїнько Чуб. ІІ, 68 (Переясл. п.).— У войско виходити маєт Літ. Сам. 50.—Взяли вони відра, пішли у берег Мил. Каз. 43.

Поїдемо в Україну, де милий Уш. п. Чуб. V, 7.

Не здужають ище вони та у степ летїти Закр. 114, —Сива зозуля в гай полетїла Уш. п. Чуб. V, 210.

Не впадайся дївча в руки Чуб. V, 123.—Впаду йому в ноги ЖС. ІІ, 207.

У кленів лист ввив ся Чуб. V, 12.

 

Також: Семенові ж оба хлопці в пісок сї збирали Kolb. Р. ІІ, 6 (пісок — місце, де пісок, більше з прийм. на (див. нижче); сенс такий, що збиралися по пісок). — Повезем бабусеньку у пиво (=на пиво) Чуб. IV, 14. — Пішов у ночи до того чоловіка в яблука Шух. Гуц. V, 22.

 

б) При дієсловах об’єктивних: руху:

 

Кинуло ї (Резю) в синє море Kolb. Р. ІІ, 24. — Не веди мя в будяки, бо я поколюся, заведи мя в лободу Чуб. V, 122.— Чи ти мене, моя мати, в церкву не носила Чуб. V, 356.—Всипала мама щось у миску ЖС. ІІ, 207. — Дядько в ту хатку свині заганяє Чуб. ІІ, 8.— Вони вибрали із колосків зерно і знесли у засїки Чуб. ІІ, 12. — Дає йому в руки Чуб. ІІ, 14.

 

В прикладі: Устроми, каже кінь, у ліве ухо хустку, да в праве вийми Чуб. ІІ, 38 — „у праве вийми“ замість „з правого вийми" під упливом попереднього „устроми у ліве ухо“.

 

Сполучення з прийм. в чергується з сполученням з прийм. до, останнє горує в західніх говірках (опріч назов країн) і випира давніше сполучення з прийменником в (у), напр.: Ой сказав він „добридень“, війшовши до хати Закр. 100. — Поставила (коріння) до печи Чуб. V, 415. — Сховала (палец) до кишенї Бродзьк. п. Е. Зб. І, 28.

Листи до рук добре оддав Метл. 388. — Кинув кия до води Луцьк. п. Чуб. І, 46.

 

При дієсловах, що переміщення не виражають:

 

Подорожній просився до його в хату переночувати Чуб. ІІ, 13. — Гляну в брови—аж хороші Уш. п. Чуб. V, 97.

 

2. З акузативом імен, що виражають точку в простороні:

 

Блисне сонце і в наше віконце Закр. 144.

Сунувся Петруньо хоч у вікно втїкати Чуб. V, 1071. — У вікно утечу да й ненагуляюсь Чуб. V, 608.

А дівчина виглядає, козаченька в вікно лає: годі тобі конем грати ЧГВ. 1861, № 32.

А всю нічку в кватирочку любка візерали Kolb. Р. ІІ, 63.

А встав Семен, взяв дитину, поглянув в кватиру Kolb. Р. ІІ, 19.

 

Цей акузатив чергується з інструменталем, напр.: Вікном, дверима утїкаю Уш. п. Чуб. V, 1092. — Кватирою поглядає, з ким Магда гуляє Чуб. V, 678.

 

3. Акузатив з прийменником в (у) на означення положення або сторони: напр.: в право, в ліво, в перед, в зад, в бік, в діл; у вис, у глиб, у спід, у товш, у шир і т. ин.: Ні в зад, ні в перед Ном. 7641.—Було вчити, як лежало поперек подушки, а як в довж, то вжe не поможеться Ном. 6009. — Спускайся з гори тихіше в низ Ном. 5292.— В гору руки піднимали ИП. І, 90. Не дай Бог свині у гору глянуть Ном. 3830, —У шир ширити, а в вис висити Е. Зб. 35, 139.— Пишов у спид за землев Шух. Гуц. V, 7. — Не можна дерева у поперек дерева класти Чуб. І, 101.

 

4. Акузатив при наступних дієсловах, чергуючися з льокативом (див. Льокатив, стор. 18):

 

Блудити (=ходити): В долину, в долину по червону калину

Та й блудила дївчинонька сїм день і годину Kolb. ІІ, 122.

 

Бути: Була вдовонька в конець села ЖС. І, 280. Первісно безприйменниково: конець села.

 

Втонути: Гадала-м, думала-м, в той дунай втонути Kolb. ІІ, 73.

 

Втопити: Хотять мене молодую у ту річку утопити Кан. п. Чуб. V, 66, — Утопила головоньку в безоднєє море Переясл. п. Чуб. V, 185.

 

Забити: На тим балю і тот купец, що тоту дитину в дупло забив Kolb. Р. IV, 27.

 

Завивати, -винути: (Мати мене) годувала в папір завивала Ż. Р. І, 87.

 

Замкнути: Його... замкнули в скриню Чуб. ІІ, 247.

 

Замурувати: Замурував свою жінку в піч Kolb. Р. IV, 27.

 

Занурити: Занурити в річну воду Е. Зб. 5, 202.

 

Класти: А сповивше на престолї положила, а з престолу да в ясельця положила Е. Зб. 35, 26.— В решето пісні складали Метл. 302.

Еліптично: Козаченько... сам лїг спати... сіделечко в головочки, стріменочки у бочечки Закр. 35.

 

Лягти: Тогдї я тебе забуду, як ляжу в могилу Закр. 24.— В чорній гріб заляжу Чуб. V, 232.

 

Мочити, по-: Помочив их (риби) у воду и став мити Тиш. Ал. 82.

 

Пасти: Абис пас заяцї у ліс чирез десїт ден Kolb. Р. IV, 95.

 

Сідати, сісти: Сїв він собі в конець стола, курку обірає Макс. 125. — Ой війшов пан отаман, в конець стола сїв Чуб. V, 956. Первісно безприйменниково (див. ст. 2), чергується з льокативом безприйменниковим і з прийм. в (див. Льокатив, стор. 6).

 

Ставити: Постав цеє молоко в кущик Чуб. ІІ, 113.

 

Топати: Ліпше менї в сей Дунай топать, нїж з гидким, поганим до шлюбойку стать Чуб. V, 162.

Пор. ст. рус.: Много дружини потопе в Руту (XII. в Рути) Ип. 438.

 

Ховати: В новую світлоньку заховалася Чуб. V, 19.—Гой у суботу в гріб поховали Е. Зб. 35, 104. — Поховали бондарівну в смутну домовину Kolb. Р. ІІ, 5. — (Козаченько) в зїлля сховав ся Уш. п. Чуб. V, 127. — (Мати) ключі свої дорогиї в головки ховає Уш. п. Чуб. V, 138.

 

5. При наступних дієсловах прийм. в (у) з акузативом показує напрям чинности:

 

Бити, -ся: В барабани бйуть Чуб. V, 205.—Пасла ж вона пасла (воли), й-а в сопілку била Уш. п. Чуб. V, 91 — Бити в вічі.— В груди бйеться Метл. 19.

Ст. рус.: Бити въ бубни Ип. 436.

 

Благовістити: Забув, що не благовістив в одного (дзвона) Kom. 484.

 

Вдарити, -ся: Вдарили в барабани Чуб. V, 94.—Вдарено в бубни на раду Літ. Сам. 74.— Вдарив їго в плечи руков Kolb. Р. ІV, 91.

 

Вдатися: І мій батько такий мався, і я в його вдався Ном. 2919.— Молодая дївчинонька в козака вдалася Харк. п. Чуб. V, 309.

 

Влучити: Не влучила Лемерівна в ніженьку, та влучила Лемерівна в серденько Метл. 285.

 

Впивати (ся): Нагаєчка-дротяночка у тїло впиває Чуб. III, 141.

 

Вродитись: І в кого вона вродилась? Полт. п.

 

Грати: Козак в дудку грає Neym. 78. — У дудочку граю Грінч. ІІІ, 34.— Іван конє наповає а в сопівку грає Kolb. Р, ІІ, 42.— (Він каже) аби му щe перед смертев позволили заграти в тоту супілочку Kolb. Р. IV, 70. — У дубову свистілочку виграває Мил. 85.— В скрипку грає Ш. ІX (Гнишев). — В скрипоньку заграв МБ. 12.— Хорошенько в кобзу грає Закр. 15.— Хто тебе навчив в кобзоньку грати Грінч. III, 21. — Та дай менї бандурку, що в нею граєш Z. Р. ІІ, 158. — Усї дївки в танка грають Закр. 78. — По вечері в карти грати Гол. І, 45. — Все й у карти грали Бал. 95.

 

Це сполучення конкурує з сполученням з прийменником „на" і акузативом або льокативом в тім разі, коли в акузативі назви музичних струментів грати на що або на чім (див. нижче, також Льокатив, ст. 41). Первісно безприйменниково: грати: скрипку (Овр. п. Кравч. І, 5), кобзу (ib. б), листок (Е. Зб. 5, 30). Пор. нім. Würfel, Geige, Bal spielen; в чеськ. з приймен. v: v kostki, v míc hràti, але hrati na husle, na citaru.

 

Гуляти (= грати): Гуляють у карти Рудч. Ск. І, 107. — Гуляють у „тісної баби“ Рудч. Ск. І, 199.

 

Дзвонити (=бити в що): В дзвони задзвонити Kolb. Р. ІІ, 5.

 

Дути: Сидит котик на воротах та й в лабочку дує Kolb. Р. ІІ, 57.

 

Мерз(ну)ти, за-, з-, по-: Я в ніженьки замерзну Чуб. V, 1041. — Несла, брате, несла, аж у руки змерзла Kolb. Р. III, 32. — Дайте нам пироги, бо ми змерзли в ноги Гол. ІV, 123.— Померзлисме з литки Roszk. 28.

 

Потрапити: Не потрапила в полотенце ЖС. І, 280.

 

Свистїти, свиснути: Ой вийду я на горбочок свисну у листочок Сал. Сч. 9.

 

Світити: Не жичать добра близькі сусїди, тільки світять в вічі Могил. п. Чуб. V, 467.

 

Стукати: Медвідь стукав в двери Засл. п. Чуб. ІІ, 158.

 

Сурмити: А тут кричать та в труби сурмлять Котл. Ен. V, 63.

 

Трубити: Нехай минї в кужіль трублять Чуб. V, 685. —Та затрубйу в ріг мідинний Ż. Р. І, 8.

Ст. рус.: Трубити въ труби Ип. 439.

 

Тужити (тужливо грати у що): Ой де ж тота сопілочка, най у ню затужу Е. Зб. 17, 111.

 

Цілити, вцілити, поцілити: Цїлив в ворону, та попав в корову Ном. 1784. — Саме в крило поцїлив Рудч. Ск. І, 21.—Ой ти наш пане, коли нам не віриш, з свого карабіна в наше серце вцїлиш Kolb. Р. ІІ, 48.

 

Чухатись: Не раз почухаєця в чепець Мал-ка, 201.

 

Щебетати (= грати): Гдесь мій милий в дубровонці в сопівку щебече Ż. Р. ІІ, 186.

 

6. Дієслова, що сполучаються також з інструменталем різного типу:

 

а) Інструменталь матерії чинности (див. Інструменталь, ст. 48).

 

Брати, убрати, взяти: Год нас дуже в клуби взяв ЖС. ІІ, 208.— І нас в книпач добре взять ib. 210.— Стали думать та гадать, як би в шори убрать Ном. 3084, —Взяти в лабети.

Теж: Превражі розлучники взяли нас в свої язики Уш. п. Чуб. V, 153.

 

Вбирати, -ся: В ризи вбирала Шух. Гуц. ІV, 30. — Уберайте ся борзенько у постоли скірянії, у волоки шовковії Гол. І, 152.— У новеє платтячко убирала ся Чуб. V, 19. — Дївчина... убрала ся в то шматє, що мала про свято Явор. І, 127.

 

Вбувати, обувати, -ся: А вжe ж мого рідного сина в черевички вбули Гол. І, 137. — В постоли вбути Ном. 3093.— В черевички обувається Чуб. V, 8.

 

Вдягати,-ся: Пан одігся у дякову одежу Харк. г. Чуб. ІІ, 625.

 

Взувати, взути, -ся: В свої чоботи хоче го взути Закр. 151.— Брат в ходаки ся взував Гол. І, 142. — Взула ся в черевички та й по хатї допче Уш. п. Чуб. V, 156.

 

Повивати: Мене ненька повивала в тонкі пеленочки Kolb. Р. Іі, 65.

 

Поростати: Хто в пірйе поростає, най на бідного памйатає Ном. 1457. (Див. Інструменталь 51).

 

Родитись: Богъ добротливый допустит Антихрыстови родитисѧ во плоть ч҃лвчу Пам. укр. м. ІV, 293.

 

б) З інструменталем середника чинности (див. Інструменталь, ст. 36, 37).

 

Бачити: Я його і в вічі не бачила Полт. п. — Вийду на улоньку двуичі чи не побачу миленькую в вічі Боришполь Чуб. V, 170.

З прийм. на: Сам на свої очи бачив Чуб. V, 77.

 

Бити (дути, прати): Молодую бурмистрівну в три нагайки дмуть МУЄ. XIX — XX, 189. — Та й зачали пана дяка в штирі киї прати Чуб. V, 675.

 

Важити, міряти: В безмен важать и в локоть мѣрят и на ряду стоять АЮЗР. І, 58 (1518).

 

Замикати: Вона ж (ненька) не пускав (сина)

В замки замикав Уш. п. Чуб. V, 8.

З прийм. на: див. нижче.

 

Кликати, ви-: Та як Резї потопала, в три голоси викликала: гій! гій Kolb. Р. ІІ, 24.

 

в) інструменталем суб’єкту чинности (див. Інструменталь, ст. 51).

 

Поростати: Хто в пірйа поростає, най на бідного памйатав Ном. 1457.

 

г) З предметовим інструменталем:

 

Плескати: Вийшла доня на улицю, в білі руки плеще Лукаш. 125. — Війшов ґєґі до хороми, плеснув у долонї Kolb. Р. ІІ, 12.

Пор. гр.: τὡ χεῖρε κροτεῖν.

 

д) З інструменталем части і цілого (див. Інструменталь, ст. 76):

 

а) часть і ціле (ст. 77):

 

Розвивайся, лозо, а в чотирі листи Гол. ІІ, 617.

Ростіть, ростіть, вогурочки, в широкі листочки Чуб. V, 282 (паралельно:— широко в листочки).

 

б) матерія і форма (ст. 78):

 

При дієсловах перехідних:

 

Житечко пожали, в снопи повйазали, у копи поклали Ż. Р. І, 54.

(Малину) у пучечки складала Чуб. V, 8. —Та й вжe ж той ячмінь у копи зложили Коцип. 57. — (Господар) зжав своє жито і його, поставив в копи Чуб. ІІ, 11. —Маєш мені нинї до вечера сес лїс, цих сто моргів, зрубати та й порізати в туги скласти Kolb. Р. ІV, 2. — Завтра заплети кісоньку в дрібушки Чуб. ІV, 370. — Дівчинонько, заплети (косу) в дрібниці Уш. п. Чуб. V, 203. — Многих Турков положили в труп Вел. III, 424. — Будуть возити (копи), в стоги стежити Е. Зб. 35, 130. — Виклав Ляшків, виклав панків у чотирі лави Закр. 111.

 

Предикативно: Коли місяць — в серп, то чарівниці їдуть на границі Закр. 172.

 

При дієсловах неперехідних. Сполучення з дієсловами перехідними легко переносилось на сполучення з дієсловами рефлексійними, а далі і з усякими иншими дієсловами:

 

А ж там дячок неборачок у кубуз зогнувся Чуб. V, 674. — Туман, мати, по дорозі у кучері вйеться Коцип. 55.— Вийся, горошку, у два стручки ШБП. І, 13. — Почали ся купити в полки Літ. Сам. 12.— Яворовий коромисел у дужечку гнеться Метл. 50. — Зацвіло вино й-а в пйать цьвіточків Е. Зб. 36, 186. — У три лавѣ йти могли вози Літ. Сам. 149. — Ти діброво дзеленая а в три реди садженая Kolb. Р. ІІ, 168. — Вни стали в рєд Kolb. Р. ІV, 5. — Полїгали (дївки) в рєд на земли Kolb. Р. ІV, 142.

 

є) З інструменталем предикативним (див. Інструменталь, ст. 82):

 

Зігнути, -сь: —в дугу.

 

Зісхнути: Держи (орла), поки в сухар зісхне Чуб. І, 64.

 

Обернути, перевернути: Землю в нѣвец усю обернули Літ. Сам. 23.

 

Перекинути, -ся: Пан перекинув той перстень в просо Ш. XI. — Вона перекинулася в красного коня ЖС. ІІ, 355 —Той ангел перекинувсь у змію Чуб. І, 146.

 

Перемінити: Рогове тіло зараз Бог перемінив на таке як у нас тепер Чуб. І, 146.

 

Повернути: Тоє в жарт повернено Літ. Сам. 77.

 

Прийменник в (у) з іменами осіб у множині (рідше в однині) на місці присудкового акузативу або номінативу, і також з іменами збірними; множина імен осіб і збірність є образом середовища, стану; ці звороти конкурують з акузативом однини з прийм. за і з присудковим інструменталем однини:

 

На що в дружби брав, коли грошей не мав Чуб. ІV, 199. — Дарував мі Господь сина; буду в куми брати Закр. 14. — Усїх хлопців в гусари забрали Укр. Етн. Зб. І, 16. — Взєли брата й-а в гусарі, головко ма бідна Kolb. Р. ІІ, 207. — Візьму тебе в куми Чуб. ІІ, 394.— Мене в світілки прибрали Мил. 155.—Мати дочку в світілки вбирала ib. — Буду вас, моя братї, в бояри просити Kolb. Р. ІІ, 20. — Не пускайте у козаки до войска служити ЖС. ІІ, 67.

Моя доля в гости іде Бал. ІІ. —В бояре виряжався Мил. 156.— Беру люльку і тютюн та й іду в гусари Уш. п. Чуб. V, 61. — Пішов милий в жовнїри, а я іду в черниченьки Чуб. V, 4.— Вжe ж твій сокіл искучився і в купчики причепився Уш. п. Чуб. V, 273.

 

Теж: Іди в найми Чуб. ІІ, 400.— Хлопець... пішов у найми за мірку жита Чуб. ІІ, 11.

 

В стар. яз.: Патриарху московского зложили з патрияршества в простіє чернци и в заточеніе послали Літ. Сам. 97. — Сам в чернцѣ постриглся Літ. Сам. 67.

 

В однині: Із дївчини в молодицю нарядять Чуб. ІV, 109.— От цар наменував того коня в царевича Староконст. п. Чуб. ІІ, 214.— Виріс у прехорошого парубка Федьк. ІІ, 198. — Виріс у гарного чоловіка ib. ІІ, 428.

 

З іменами збірними: Усе, що живо, піднялося в козацтво Літ. Сам. 20. — На Запорожже волно йти в козацтво ib. 94.

 

На місці паратактичного апозитивного акузативу — акузатив з прийменником в, в конкуруванні з інструменталем присудковим і льокативом з прийм. в, напр.: прислати, дати в дарунок що, в додаток і т. ин. — Я тобі лишу в застав коне вороного Е. Зб. 17, 197.— Подарунок оного в смѣх князь принял Літ. Сам. 72.

 

На означення міри підмету або предмету, напр.:

 

Нагаєчка дротяночка у три дроти звита Чуб. III, 111.

Рославець пошол на Москву у килкадесять коней Літ. Сам. 132.

 

6. Акузатив з речівниками або збірними числівниками вказує міру чинности, напр.:

 

Я в силу, в силу їх розчухав Переясл. п. Чуб. ІІ, 113.

Соломка звязана углами

Держалась в силу на плечах Котл. Ен.

Живи ж, доню, в свою волю так як полюбила Закр. 96.

В смак горілонки напйуся Чуб. V, 691. — І люльки в смак не покуриш ЖС. ІІ, 206 (пор. рос.: всласть).— Як попоробиш до поту, то й їстимеш в охоту Сл. КС. III, 80. В пень стинати Льв. Літ. 28.

Што хотѣли, то на шляхті брали у двоє альбо у троє АЮЗР. І, 112 (1541). — Помѣжъ тими горами море... не широкоє, якби у двоє ширшоє от Днѣпра Пут. Jep. 2б. (1704).— Багацтво дме, а нещастя в-двоє гне Чуб. І, 230.

 

7. Прийменник в (у) з іменами дієслівними; тут ми розрізняємо такі випадки:

 

а) Прийм. в (у) з дієслівним іменем творить присудок з відтінком упровадження в чинність, починання теї чинности, що означено в речівнику, напр.: курка в крик Kolb. Р. ІV, 142, себ-то курка закричала, курка взяла кричати, давай кричати. Походження цього типу сполучення дасться об’яснити еліпсою дієслова того самого кореня: кричить у крик Ном. 2451, тоб-то первісно „крик кричати“, звідки пізніше з одного боку „криком кричати“, з другого „у крик кричати“, обидва останні сполучення заховались як середник виразистости, підсилення чинности (=дуже, голосно):

 

Баба в голос (заголосила), боїться, би єю гадина не заїла Kolb. Р. ІV, 281. — Жиди в ґвалт, та за Йваном ЖС. ІV, 190. — Баба в крик, порося в квік Закр. 187. — Юдик у регіт Федьк. ІІ, 375.—Тогди всї люде в сміх ЖС. ІV, 193. — Іван в сміх ib. 180. — Помийничка скоки в боки, сиріточка в плач Мил. Жлк. 145. — (Дівчаточка) у плач Черк. п. Чуб. ІІ, 247. — Хлопець у плач ЖС. ІІ, 196.— Я в крик та плач, віддай товкач Е. Зб. 28, 424. — Василько... в реви Федьк. ІІ, 154.—Дяк в прозьби щоб мовчав Rokoss. 50—51.

 

б) Прийменник в (у) з (дієслівним) іменем при дієслові в особовій формі чергується з інфінітивом того-ж кореня, що й речівник, або з інструменталем, напр.: Прошу в танець (танцювати) Чуб. V, 395.— Тут Сусана із садка на Данила поглядїла і у танець полетїла ЖС. І, 439.— О мати Божа можна Царице, прибудь в поміч (помогти) і в час смерти Kolb. Р. ІІ, 267. — Я й так пішов у блуд (= блудити) Kolb. Р. ІV, 36. — То я красу в сльозах стоплю, а свій розум у блуд пущу Roszk. 45. — Плакала сирота у службочку ідучи Метл. 461.— Йди в найми (найматись) Чуб. ІІ, 400.— Сміх не реготи, пішла баба в переверти (перевертом, перевертаючись) Ном. 12678. — Плине вода из города, йде в переверти Сал. Сч. 77. — В їден ступінь всеньки світ переступив J. М. 10.

 

Сюди-ж можна віднести вирази „бігти у клус, у чвал“, що вимінюються за інструменталь (див. Інструменталь, ст. 65), пор. нім.: Schritt, Trab, Galop reiten.

 

в) З наступними дієслівними іменами в (у) разом з дієсловом творить оден присудковий вираз; підноситься цей тип зворотів до і. е. безприйменникового сполучення з акузативом, напр. скр. Nāišadhah prītim ešjati „Найшада прийде (в) радість“.

 

Бути в жадібку (= жадатись): Сe вам не в жадібку Ном. 4535.

Пор. рос.: Не в счет, не в домек.

„ „ в тямки (тямитись, пам’ятатись): Довго буде вам в тямки Котл. Ен.

 

Бігти в погоню (гнатись): (Опришки) аби з ним бігли за тими в погоню Kolb. Р. 56.— Почали за Николков у погоню бічи ЖС. ІV, 92.

Еліптично: Топіро у погоню за ними отець Чуб. ІІ, 191. — Цар у погоню на конях Боришп. Чуб. ІІ, 131.

 

Братись в розбій (розбивати): Ци будеш нам отворяти, ци будем сї в розбій брати Kolb. Р. ІІ, 30.

 

Вбитись в колодочки, в крила, в одежу, в пір’я, в силу, в потугу, в славу: Ось тепер розжився і в одежу вбився Бесс. MX. 505.

 

Вводити, ввести в славу, в неславу, в закон, в хрест: Сватай мене, козаченьку, не вводь у неславу Метл. 83. — Завів єсь ми, гожий хлопче, в велику неславу Kolb. Р. ІІ, 25. — Господь Бог зробив те, що його жінка розказалась, у хрест увела свого сина Звягел. п. Чуб. ІІ, 353.

 

Вдаватись, вдатись в ворожки, в дорогу (-ги), в журу, в розмову, в сварку, в тугу: Не плач, не плач, стара нене, не вдавайся в тугу, в ліки... в ворожки Гол. І, 137 (=не тужи, не ворожи, не лікуй). — Не в дорогу вдавайся, а в хазяйстві кохайся Ном. 10095.— Щире (Проць) Богу помолив си та й вдав си в дорогу (Криворівня) ЖС. III, 49. — Не вдавайся ти в дороги, сам ти бачиш, що вороги на нас наступили Чуб. V, 405. — Не жури сї ґівчинонько, в журу не вдавай сї Kolb. Р. ІІ, 126. — Ой не плачте, не журітесь, в тугу не вдавайтесь Бал. 110.

 

Взяти в полон (полонити): Турки і татари твого коня в полон взяли Уш. п. Чуб. V, 94.

 

Впасти в гаразд, в злість, в злоги, в негоду, в сухоти: Упав у гаразд, як муха в сметану Ном. 1643.— Тогди чоловік в злість впав Чуб. ІI, 525. — Молода крулівна впала тогди в злоги Kolb. Р. ІV, 42. — Оден упав у негоду, всї його лишили Гол. І, 161.— Через тебе, мила, впав я в сухоти Камен. п. Чуб. V, 1003.

Пор. ст. рус.: Братия въ велику печаль и плачь въпадоша Ж. Ѳ. 91.

 

Вправляти, -вити в тугу: Красний молодче, того тяжко здихаєш, і чого, молод, в тугу вправляєш? Уш. п. Чуб. V, 119.

Пор. ст. рус.: Не имать оуправити ся въ жизнь вѣчьноую Ж. Ѳ. 52.

 

Впровадити в біду: За що мене Бог карає... чи в біду кого впровадив? Чуб. V, 233.

 

Входити в неславу: Сама ж бо ти, дівчинонько, у неславу входиш, що пізненько, нераненько із юлицї ходиш Метл. 83.

 

Заняти в полон: Чи її убито, чи в полон занято Чуб. V, 205.

 

Заходити, зайти в бесіду, в думки, в заклад, в мову, в пусті речі, в перекір (перерік), в сварку, в тяготу: Він взєв собі ватри в люльку та й зашов з ними в бесїду Kolb. Р. ІV, 54. — Не було бідній дївчинї коли в думки заходити Федьк. ІІ, 206. — Не заходи з дідьком у заклад Ном. 12593. — Вони собі зайшли в мову ЖС. III, 382. — Не буду с циганом заходити в пустії річи Чуб. ІІ, 555. — Не заходь з братом у сварку Полт. п.— Одна ґівчина... зайшла, в тїготу Kolb. Р. IV, 208.—Зайшла єго жінка в тїготу ib. 132.

Пор. ст. перc.: nâirika upaçpirtrîm gaçat.

 

Зноситись, знестись, підноситись у лиху: стар. В пиху вознесшпся легце себѣ тоє поважил Літ. Сам. 109. — Не подноси сѧ оу пыху и в гордость на царствѣ своємъ Тиш. Ал. 33.

 

Іти в гроші: Кінь молодий у гроші йде (= дорожчає), а старий виходить Ном. 10230.

 

Іти в іпсу: Багато бараболі в іпсу йде (= псується).

 

Іти в непам’ять: Пішло все те в непамйать Кул. Осн. 1861, 227. (пор. ст. рус.: Въ забить вълѣземъ Жит. БГ. І).

 

Іти в нівець: Пішло ж твоє усе добро в швець Сл. КС. II, 565.

 

Іти у плин: Усї вінки у плин пошли (поплинули), а муий потонув Черн. г. Чуб. V, 805.

 

Іти в проволоку: Доставання города пошло у проволоку Літ. Сам. 200.

 

Іти в розпорошку: Усі в роспорошку пішли Сл. КС. ІV, 75.

 

Іти в розтіч: Усе пішло в ростїч Чуб. ІІ, 399.

 

Іти в слід: Молодая дївчинонько, йди в слїд за мною Чуб. V, 122.

З інструменталем: див. Інструменталь, 22.

Пор. рос.: идти в убыль, в рост.

 

Повернути в іпсу, в нівець: Жид, пан та нїмець усе повернуть в нївець Сл. КС. 365. — Коваль багато заліза ув іпсу повернув Ном. 1838.

 

Пустити в непам’ять: Своє слово в непамет пустила Укр. Р. Арх. ІX, 11.

 

Пуститися в ледащо: Чи це і ти пустивсь в ледащо Котл. Ен. ІІ, 28.

 

Ставати, стати у поміч, у розмову: Ой щe дівчина води не набрала, а вжe з козаком у розмову стала Чуб. V, 369.

Діти своїм батькам у поміч стають Рудч. Ск. ІІ, 107.

 

г) З дієслівними іменами; при чім ім’я з прийменником в (у) показує ціль чинности; прийм. в (у) в цім разі міниться з прийменником на:

 

В пересторох у той самій указ гетманскій, до себе на пнсмѣ присланій, к нему одослал Вел. ІV, 7.

 

9. Прийм. в (у) при речівниках, що виражають поняття часу:

 

Як в повітря по улицях и домах лежали тѣла их жолнерскіи оголены Льв. Літ. 10. — Та не піду в осїнь заміж, та піду в черниці Коцип. 78. — Одна пішла в осінь заміж, друга у мйасницї Закр. 40.— Та йди, сестрице, у осїнь заміж Укр. Етн. Зб. І, 91. — Я в лїто уберуся Пам. нар. твор. 141. —В зимні мйасниці посватав ї молодий парубок ЖС. ІІ, 360. —(Коріння) копала і в ніч і в день, викопала лиш оден Kolb. Р. ІІ, 256. —В день пйані сплять, а крадуть в ніч Закр. 65. — Люби в ночи молодиці, а дївчата в днинку Ż. Р. ІІ, 199.— Переночували вони, в рано повставали ЖС. III, 52.— Так устає пан староста, що в полуднє сонце ЖС. ІІІ, 47.— Акурат у схід сонцьи Шух. Гуц. V, 101. — Четвертого дня у вечор Вел. І, 35. — Він знає, той хлопиц, що заяцї у вечір ни прижене Kolb. Р. IV, 95. — Так прийшо сї в вечер Kolb. Р. IV, 74. — (Купец) раз в вечір приїхав до дому Kolb. Р. ІV, 33. — У вечір вийшов найстарший чорт. ib. 3.— Нехай вжe в вечір заріжем J. М. 30. — Приходит чоловік у вечір ЖС. ІІ, 189. — В суботу в вечер Ш. ХII (Павлово). — Переночуй в ночку в своїм будиночку Е. Зб. 35, 21. — Коли у полудень вдарив грім Чуб. ІІ, 11. — Як не прийдеш у недїлю, прийди в понедїлок Мил. 66.— А жаль менї дївовання, дївоцького прибірання, що в суботу ізмиюся, а в недїлю приберуся Чуб. V, 42. — Прийди... в недїлю, в полудню годину Чуб. V, 651, — Ой у недїленьку пораненьку дрібний дощик Чуб. V, 205. — Вжe сонечко підішло в обіди Шух. Гуц. V, 153.— Місїць світить ясно в зору Kolb. Р. ІІ, 71. — Умерла саме в жнива дитина Чуб. ІІ, 105.— Василь робить у жнива Гол. ІV, 148. — Я морозу не боюся, в мороз розівйуся Метл. 22. — Пропав пес в ярмарок Чуб. І, 279.

 

В ст. рус.: Не бѧшеть бо ємоу лзѣ бѣжати в д҃нь и в нощь Ип. 650 (1185). — Веремѧ таково обрѣтѣ в заходъ с҃лнца ib. 651.— Биша҇ крѣпки тоу дниноу ib. 641. — Самъ йдеть в недѣлю ис Києва ib. 637, —Чающи въ приидоущии д҃нь видѣти и ЖѲ. 50. — В ту нощь Ип. 218. — Бѣ бо оуже въ заморозь (ХII. в заморозь) ib. 122. — Прийде Бонѧкъ о Половцѣ къ Києву оу недѣлю от вечера ib. 221.

 

Сватав мене в день білий Уш. п. Чуб. V, 199. — Довго спали, аж в другий день пізно ся скорнили Kolb. Р. ІV, 272. — Ти збудила мене, мати, в обідню годину Метл. 20. — Мене мати породила в нещасну годину Kolb. W. 258. — Породила мене мати, в лихую годину Чуб. V, 378. — Вінчав дїтки-однолїтки в Божий час Чуб. ІV, 266.

 

Походячи з безприйменникового акузативу понять часу, цей акузатив конкурує з льокативом (див. Льокатив, ст. 3—5, 9—10) і з генітивом; з цим тільки тоді, як речівник має при собі прикметник (див. Генитивъ въ южно-рус. яз. обл., ст. 130—134): Ми в гулянці в вечір, в-ранці, в полудень і в ночи Закр. 78. При назвах днів тижня без прикметника вживаємо акузативу з прийменником в (у): у понеділок, у вівторок і т. д.

 

Анальогічно до вищеподаних випадків з прислівником „завтра“: Де ж я тебе в завтра знайду Уш. п. Чуб. V, 97.

 

б) При йменах на означення протягу часу, як кілька днів: тижня, місяця, року і т. ин. з прийм. в (у) вказують час, що по його упливі відбувається чинність, напр.:

 

Недель в килко потим знову Хм. виправил до короля послов Вел. І, 121. — Я чув, що в нашого царя буде баль в тиждень ЖС. ІV, 172. — Прийдеш до мене в рік — я тобі віддам ЖС. III, 61.—Шо до нас прийшли й-а в рік гостеви(е) Е. Зб. 35, 3. — Та велїла менї мати в сїм год приїжжати. — Дочка не слухала та в год приїхала Чуб. V, 582. — Принц в сїм лїт приїхав до дому Kolb. Р. ІV, 52. — В сїм рік молодий став Kolb. Р. ІV, 58. — Прийшов син в десять лїт до дому (Поділля) Чуб. V, 711. — Не хвались в сім день, а в сім літ Чуб. І, 300.

 

в) На означення міри часу:

 

В дух йому персня винесла J. М. 24. — Скочила вона в скок до батенька Е. Зб. 36, 226. — В мент придув з горілкою Сл. КС. ІІ, 417.— Як махнув, так у одну мить і набрав води Рудч. Cк. ІІ, 82.

 

Ці звороти конкурують з інструменталем: духом, ментом, миттю і т. ин. (див. Інструменталь, ст. 30).

 

Аби ти, як скоро тобі у шісьнацять рік, сама до него поїхала Федьк. ІІ, 362. — Хто краде, то не живе той у довгії лїта Ном. 11059.— звичайно безприйменниково.

 

г) З числівниками рядовими на означення наступносте в часі: у перве (у перше), у друге, у трете і т. д., напр.: Бреше не в перше Ном. 6928. — Пйатниця у друге не трапиться Ном. 5030.

 

10. Прийм. в (у) з акузативом подибуємо щe в таких прислівникових виразах:

 

В єдно, в єдино, в одно: Ци мож би нас ой обоїх в єдно поховати? ЖС. ІV, 92 (Стрийськ. п.). — В єдино руки звяжуть Уш. п. Чуб. V, 97. — В одно з ним стали гуляти Макв. ІV, 396.

 

В купу: Скажімо ся поховати в купу головами Уш. п. Чуб. V, 78 (теж з льокативом: в купі див. Льокат., ст. 27).

 

В раз: Буду тебе класти спати в раз з собою Уш. п. Чуб. V, 68 (теж: разом).

 

В рівень: Бути, стояти в рівень з ким (теж у рівні).

 

ІІ. При речівниках.

 

1. На означення міри:

 

Чия то пшениця в широки загони Kolb. Ch. ІІ, 10. — Бурйан аж у чоловіка Рудч. Ск. ІІ, 24. — Прибуде змій у дванацять голов Павлогр. п. Чуб. ІІ, 254.—Такий слабий, як в-четверо мотуз Чуб. І, 254.

 

2. На означення подібности, однаковости в адвербіальних виразах при тому-ж слові в номінативі: Всї однакові волос у волос, голос у голос Рудч. Ск. ІІ, 90.

 

3. На означення близькости в простороні:

 

Жив тин у тин із братом MB. Оп. 7.

 

ІІІ. При прикметниках.

 

Прийменник в (у) з речівником при прикметнику обмежує поняття прикметника на той речівник, що сам становить поняття тіснішої обійми, несамостійне з огляду на те, що його прикметує прикметник, напр.:

 

Сильна в морози зима Вел. І, 212 — власне „зима має сильні морози“. — Дерен високий й-а в лист широкий Шух. ІV, 123. — В корінь глибока, а в лист широка, в кору багрова, а в верх кудрява Гол. ІV, 118. — Я в личко бліда Купч. 529. — Ой іскладемо (сніп) а в шир широкий, а в шир широкий, а в виє високий Е. Зб. 35, 135. — (Річка) і в шир вона не широка і в глиб вона не глибока Укр. Етн. Зб. І, 9. —(Деревце) тонке, високе, й-а в лист широке, й-а в лист широке, а в корінь дуплаве, в корінь дуплаве, в верхню кудряве Е. Зб. 35, 103.—Кладе... фустку червону у квіти МУЕ. XIX — XX, 12.

 

Пор. польське: w pieniądze bogaty; чеське: v peníze bohaty, netvrd v nohy.

 

Прийменник в (у) в подібних сполученнях конкурує з прийменником на (див. нижче), а також рівнобіжно ми подибуємо звороти з льокативом в сполученні з прийменником в (у) або на (див. Льокатив, стор. 32 і 48).

 

1. При присудкових прислівниках: зимно, холодно, студено, жарко, гаряче, і т. под. в акузативі з прийм. в (у) стоять речівники, що означують ті частини тіла, що на них обмежується стан виражений в прислівнику, напр.:

 

Гучно, бучно, в пйати зимно Закр. 154.

Зимно в руки, зимно в плечи:

Чужа жінка не-з-до-речи Уш. п. Чуб. ІV, 529.

В ніжки холодно Уш. п. Чуб. V, 32; Neym. 76.

На дворі плеткє, студено в леткє Kolb. Р. І, 117.

 

2. При прислівниках похідних від прикметників, що в’яжуться з прийм. в (у) і речівником в акузативі:

 

Ой іскладено (сніп) в спід широко,

А в спід широко, а в верх високо Е. Зб. 35, 129.

 

3. При прислівниках одного кореня з прикметниками, що також в’яжуться з прийм. в (у) і акузативом, на означення виміру: завширшки, завдовжки, заввишки, завтовшки і т. под., напр.:

 

Зробіть менї лопату в аршин завширшки, а в сажінь завдовшки Катериносл. п. Чуб. ІІ, 223.

 

Цї сполучення конкурують з генітивом, напр.: Буде завбільшки доброї сосни Rokoss. бо (див. Функцій генит., ст. 205), і акузативом з прийм. з (див. нижче).

 

При недослівцях.

 

Дієслівні недослівця, що походять від дієслів, що в’яжуться з акузативом з прийм. в (у), мають однакову з ними конструкцію, напр.:

 

Бовть: Бовть у воду ЗЮР. І, 75.

 

Брязь: Стук, брязь в віконечко,

Вийди, вийди, коханочко Чуб. V, 307 (брязнути у що).

 

Бубух: Взяв боженьку за ноженьку та й бубух в землю Ком. 1103.

 

Бух: Забув, що не благовістив в одного, та я бух в усі дзвони Ком. 484.

 

Пхиць: Пхиць її у Сулу Мил. Каз. 43.

 

Пук: Стук, пук в віконце Чуб. V, 48.

 

Стріль: Хоч стріль йому в вічі — не блимне! Ком. 632.

 

Стук: Стук, стук у віконце Харк. г. Чуб. ІІ, 21.

 

Сусіль: Ті стережуть, а він сусіль у хату Закр. 538.

 

Тиць: Тиць носом в пазуху Ком. 1129.

 

Торох: Торох Рутульця в лівий бік Котл. Ен. VI, 1657.

 

Ширь: Пальцем ширь йому у вічі Харк. Сб. ІX, 267.

 

Шиць: Жаба —шиць у воду Черк. п. Чуб. І, 55.

 

Шубовсть: Хвостиком в воду шубовсть Чуб. ІV, 34.

 

Шусть: Шусть у піч Чуб. ІV, 34.

 

 

В = О.

 

В наслідок фонетичного переходу прийм. о в в (у) ми подибуємо иноді це останнє замість першого, напр.:

 

Зачепила в сухий пень та й стояла цілий день Закр. 75, — Білиї ніжки в камінь позбивала Липовец. п. Чуб. V, 1070. — Аби не торкнув де в камінь Шух. Гуц. V, 129. — В камінь розібйу ся Neym. 82. — Або в воді утоплю ся, або в камінь розібйуся Коцип. 11.— Я в тоє не дбаю Kolb. Р. ІІ, 200. — Струна в струну та й ся побиває Уш. п. Чуб. V, 337. — У пувдня приходить сонце спочити Кобр. п. Чуб. ІІ, 10.

 

З (із, зі, зо).

 

Прийменник з з акузативом імени при дієсловах виража приближну міру діяльности, а при йменах приближну великість одного предмету з огляду на другий, що в акузативі з прийменником з:

 

I. При дієсловах:

 

а) з акузативом понять часу:

 

Ой стояли край криниці цілий день, не бачили миленького із тиждень Закр. 99. — Пожди, дурню, зо три літа, що то буде за кобіта Rokoss. 241.— Все так добре знав, як би вжe з рік в кім дворі був Kolb. Р. ІV, 55.

Він годів зо два там просидів,

А мабуть би і більш пронидів Котл. Ен. V, 42.

 

б) З акузативом понять числа, ваги і т. д.:

 

Харон же зараз схаменувся

Разів з чотирі погребнувся Котл. Кн. III, 639.

Пройшовши відсіль гонів з двоє ib. І, 66.

Сам худий, а голова важить з пуд Чуб. І, 311.

А у мене когут на шопі, зніс яєць зо три копі Уш. п. Чуб. V, 1095.

 

в) Переносно з іменами осіб, що виражають міру:

 

Виріс з поліського злодія Ном. 8614 (теж: у поліського злодія).

 

II. При йменах:

 

а) при речівниках:

 

Десь узявся мужичок,

Невеликий, з кулачок (—у кулачок, як кулачок) Чуб. V, 1131.

Хітї з вола, в сили з комара Ком. 99.

 

б) При прикметниках:

 

Не з чорта ж хитрий Кв. Перекотиполе, 11.

 

ЗА.

 

Прийменник за з іменем в акузативі вказує з огляду на просторонь, на положення або чинність позад предмету, що в акузативі; з цього підставового значіння розвинулися инші.

 

1. З іменами, що виражають поняття місця, напр.:

 

Пішов за галай світа Е. Зб. 27, 71. — Заїхав за Дунай, та й до дому не думай Ном. 708. — Ой два сини оре, чотирі молоте, а дванацять дочок за постать заходе Метл. 244. — Ой погляне козак Нечай за тихії води Гол. І, 8. — Ой пішов милий за лїс... за діброву Чуб. V, 45.— Ой як заник молод жовняр за нові острішки Kolb. Р. ІІ, 34. — Самих за сторожу дано Літ. Сам. 76. — (Він) шо ся іно оглене за себе Kolb. Ch. ІІ, 134.

 

При наступних дієсловах акузатив чергується з інструменталем::

 

Класти: Квітки повйажу, за голову кладу Kolb. Р. ІІ, 65.

 

Садити і сісти: Посадити за стіл, сісти за стіл і за столом.

 

Ставити і ставати, стати: Ставити за дерево. —Він собі став за дуба та й стоїть Явор. І, 21.

 

2. З іменами, що виражають поняття часу:

 

а) Показує час, що його протягом відбувається чинність; при дієсловах неперехідних конкурує з безприйменниковим акузативом:

 

Чи я тобі не напрала за рік два починки Уш. п. Чуб. V, 1141.— (Чорти) за малу годину вічерпали та й вілили гет всю воду з того морі Kolb. Р. ІV, 3. — Тиждень козак заробляє, за день пропиває Закр. 104.

Так ся жона збанувала, за рік з корчми не вступала Гол. І, 171.— Дала мати дочку далеко від себе і заказала єї не бути за сім літ у себе Чуб. V, 757.

Ст. рус.: Да не воюємо сѧ за три лѣта Ит. 107.

 

б) Показує час, що по його упливі від певного моменту відбулася або відбудеться чинність:

 

Строїли весїля за півтора рока, за півтора рока і за шість місяці Гол. І, 12.— За рік, за два, до дому вертайся Чуб. V, 1007. — Ой умру, мати, умру за час за годину Чуб. V, 113. —Ой за годинку прийшла така вість: радуйся, дївчино, йде до тебе гість Чуб. V, 61.— За півшести недїлоньки мене сподівайся Гол. І, 12.

 

3. Прийменник за з акузативом імени підноситься до первісного присудкового номінативу або акузативу і чергується з інструменталем і з льокативом множини або акузативом (при дієсловах перехідних) з прийм. в (у). Семазіольоґічний відтінок, що вносить прийменник за — замість, як що, в характері кого або чого, — що з рештою затирається, бо звороти з прийменником за і акузативом потроху випирають безприйменниковий акузатив і номінатив:

 

а) Настал Думитрашко господарем, що з ордою прѣшол, которій і сам у татар за неволника был Літ. Сам. 119 (= невольником, в невольниках). — За диво (дивом є), єдин щоб обачив хто сноп жатый Хм. Літ. 78.

Будь мінї за тата ЖС. ІІ, 188.— Ой турчине, турчиночку, буду в тебе за служечку Kolb. Р. ІІ, 17. — Став у попа за наймита Rokoss. 96. — Став у него за фірмана ЖС. ІІ, 350. — Не бійсь слави... я за славу сама стану, щe й виговорюся Чуб. V, 83.—Єсть у нас баба і у неї єсть дївчина за слугу Чуб. ІІ, 30.— Мій брат у Бога за коваля Чуб. ІІ, 123. — Моя пребабка була опришкам за кухарку Е. Зб. 26, 293.—Найдеш ти менї де-небудь дївку таку, щоб минї за жінку була Чуб. II, 30. — Шляхтич перебрався за мужика Рудч. Ск. ІІ, 202.— Жінки других опришків та й перебрали сї за ґівки Kolb. Р. ІV, 55.— А ну передягнусь я за москаля Чуб. ІІ, 592.— Убралась за чоловіка: надїла штани, шапку на голову Рудч. І, 55.— Були прості хлопи, али убібрали сї собі за Нїмці ЖС. ІV, 355.— Римарчук... наймив сї в него за підпасичі Kolb. Р. ІV, 119. — А той принятий за сина тоді й каже Чуб. ІІ, 536.—Показалась за сїм вовків копиця сїна Ном. 4348. — Зайчик за няньку коло дитини Чуб. ІІ, 451.— Просився Ісус Христос в цигана за челядника ЖС. ІV, 95.— Мо, каже, останешся в мене за парубка? Кобр. п. Чуб. ІІ, 7.— Зостанься ти в мене за ключницю Чуб. ІІ, 163.— Ніколи з паном не заходь за панібраця Чуб. ІІ, 535. — Посипались з неї сами за себе червінці Rokoss. 80.— Я був при своїм тату, але-м ся не хотїв учити за трахтерника Явор. в. І, 64.

 

Ст. рус.: Били всимъ за одинъ братъ Ип. 366.

 

б) При дієсловах перехідних; прийм. за з акузативом речівника або прикметника:

 

Да(ти) за даръ Грам. 1343, № 2. — Пана Станислава, старостича Жомоитского прироженца тамошнєє земли, сии за старосту дали АЮЗР. І, 71 (1527). — (Грѣхи) оных нѣ за що важилъ Діал. 268 (1629).— Хмелницкого собѣ за старшого приняли Літ. Сам. 7.— То собѣ за нещастя мѣл Літ. Сам. 169. — Обравши себѣ на Запорожу Остранина за старшого Вел. ІV, 193.— Привитавши Подкову за Господаря Волоcкого, казаk вдарити в бубни Крон. Боб. 296.

Вони мали єго за дурного Kolb. Р. ІV, 133. — Нас та й за гості приймає МУЕ. XIX—XX, 193. — Пан... їго за кухарі зоставив Kolb. Р. ІV. 27. — Ввели любка за жовнєрі, та й не прийде швидко Kolb. Р. 67 (= в жовніри).— Вжe мене записали за рекрута взяти Kolb. Ch. ІІ, 51. — Най того за мужа маю, кого люблю і кохаю Чуб. V, 224.— Допоможи менї, Боже, тебе за дружину взять Чуб. V, 162. — (Царівну) бери ж собі за жінку Чуб. ІІ, 136.— Дайте тілько менї свою дочку за жінку Чуб. II, 137. —Чужої дитини за свою не бери Чуб. І, 252 (пор.: взяв чорт як своє Закр. 147). — Вона мачуху за гостя приняла Чуб. ІІ, 69.— Мериєчка молоденька за жерт то приймили Kolb. Р. ІІ, 152. — Як не прийме Біг гріх за жарт, то буде шелесту багато Ном. 108. — Ти знову удавай себе за хвору Засл. п. Чуб. ІІ, 160.— Я тую гору за долину рахую, де вода стоїть Звягел. п. Чуб. ІІ, 110.—Як ся маєш ти з жалю розбивати, волиш чорнявую та за милую взяти Уш. п. Чуб. V, 237. — Приймайте мале за велике і майте за вдячне Дуб. п. Чуб. ІV, 604. — Що ти хочеш за надгороду за тото Kolb. Р. ІV, 30. — Цю казку менї за иравду розказували Rokoss. 105. — Раду радити, що пану за дар дати, дати пану дар коника в сїдлї Е. Зб. 36, 43 (пор.: Ті вжe повмірали, що даром давали Ном. 4626; в льокативі: Пішлю милому (розмай-зілля) в дарунку Гол. І, 29). —Не оббирай сї менї за адуката Е. Зб. X, 2. — Тебе хто тут за адуката приставив ib.

Ст. рус.: Вдать же за вно Корсунь Грѣкомъ Ип. 101.

 

4. З попередніх сполучень розвинулися сполучення, де прийменник за з акузативом вказує заміну суб’єкту або об’єкту тим, що виражено в акузативі з прийменником за (а), а при дієслові „важити“ і при генітиві партитивнім дає образ кількости порівнянням з тим, що виражено в акузативі з прийменником за (б), напр.:

 

а) Вийде шите за пробите Ном. 7507.—То менї твій рік вийшов за пятнацять лїт Чуб. ІІ, 790. — Я втомилась, хіба ти йди за мене Чуб. І, 5. — Може воно колись і правда була, то тепер за брехню править Ном. 6859. — Моя дочка робить і за себе і за єї Чуб. ІІ, 63.— Десь же я в тебе, мій милий, за наймичку робила Уш. п. Чуб. V, 216.— Убралась за чоловіка Рудч. Ск. І, 55. — Добра воля стане за учинок Ном. 4499.—Як би де в затишку, то стала б за дївку Чуб. I, 229.— Бабо давай сало, аби за моє стало ib. — Подивіться ви, панове, чи за моє стане, за сорок літ за чотирі? Чуб. V, 1023. — Та вжe ж менї сї чотирі (ночи) та за десять стали Метл. 6. — Оден кулак стане за десять Ном. 7358.— Черешину за крижа уткнули Чуб. ІІ, 474. —Добре, каже сонце, нехай іде на моє місце за сонце Чуб. ІІ, 9.— Ой бещасний чумаченько... за його вжe наїдяться, за його й напйутьея Закр. 115.

 

б) Їси за чотирох добрих косарів Чуб. ІІ, 64 (=за чотирі добрих косарі; скільки? як багато? як чотирі добрих косарі).—Миш за два чоловіки важить на возі Уш. п. Чуб. I, 267. — Заважив за муху Е. Зб. X, 135.— Старий, а розуму за дитину не має Е. Зб. 27, 169 (як багато? як у дитині). — Нема в тебе толку і за курку Ном. 6266 (скільки курка має).— У його (в)умцю за дурну вівцю Ном. 6262 (як у дурної вівці). —Буде сорому за всі голови Закр. 146. —Третя струна за всіх голос має Уш. п. Чуб. V, 337. — Розуму не буде й за дурну вівцю Ком. 410.

 

5. Прийменник за з акузативом вказує на особу або річ, що сталася приводом чинности підмету, напр.: Не бий ґіду за дівчєча, бий за молодиці Kolb. Р. III, 44. — Битиме мати, знатиме за що; за тебе, серденько, не за ледащо Чуб. V, 89.— За той кожух сїм раз лупив Е. Зб. 36, 333.— За що мене, милий, бйеш, за якії вчинки? Уш. п. Чуб. V, 1141. —Хвалить Бога за все Ном. 1635. — Катерина та Димйан побилися за бурйан Бесс. MX. 100. — Єден гріх маєш за неділоньку святую (Поділля) Чуб. V, 722. — Один (в’язень) сидит за вдовочку, та й співав співаночку; другий сидит за ґівчину та й вітрає в сопілчину; третий сидит за момочку, склонив на скіл головочку. Я за вдову ни бою сї (себ-то сидіти), я у вдови відкуплю сї; за ґівчину ни бою сї, я з ґівчицов поберу сї; я за маму гей бою сї, шибениці споґію сї Kolb. Р. ІІ, 254.— То за миску, то за ложку, то за черепок який заведуться Чуб. ІІ, 71. — Ой дївчино, трясця твоїй мамі: я за тебе седїв в ямі Чуб. ІV, 532.— Сидить орел закований за Рузю коханку Угн. п. Чуб. V, 142. — Цїлуй Христа в ноги за отця і матку Метл. 343.—Дєкую ти, Парасице, за твою вечеру Kolb. Р. іі, 43. — За твоє добро кадук тобі в ребро Ном. — Пісня гуртова, а за тютюн вибачай Ком. 1137. — Ой загину за провину, за марнеє дїло Чуб. V, 57. —Оце їх Бог покарав за те, що вони сміття... викидали Чуб. ІІ, 13. — За чужої жінки житє своє важив Kolb. Р. ІІ, 61. — За що ти Петра набив Чуб. ІІ, 10. — Спасибі, дївчино, за добре слово Чуб. V, 77. — Спасибі за горілочку, а бабці за квіточку Ком. 425.

 

Пор. з льокативом з прийменником на (див. Льокатив, ст. 42—43).

 

6. Прийменник за з дієслівним речівником вказує часом (у гуцулів) ціль чинности, напр.:

 

(Правити служби) на водорщі за гріхів прощі Е. Зб. 35, 247.— (Цїсар каже) піду за цікавість Kolb. Р. ІV, 37 (для цікавости, щоб поцікавитися).

 

7. Прийм. за протиставиться прийменникові проти:

 

Хто за віру умирає, той собі царство заробляв Ном. І. — Не ручись не то, що за рідного батька, а за свою пазуху Ном. 6827.—За право судись, а за чуб берись Ком. 1162.

 

8. При наступних дієсловах;

 

Акузатив з прийм. за вказує предмет чинности, конкурує з приймен. про і акузативом і з прийменником о з акузативом і льокативом:

 

Брехати: За мене вороги брешуть Чуб. V, 547. — (Хлопець) як піде до иншої, то за мене бреше Уш. п. Чуб. V, 125.

 

Гадати, згадувати, нагадувати, -дати: Ци гадає він за воли та ци за корови, ци гадає він за любку та за чорні брови Kolb. Р. III, 245.— Чей же я забуду за поповича гадати Kolb. Р. ІІ, 84. — Ситий за голодного не згадує Ном. 1024. — Згадай ти за мене, як я був у тебе ИП. І, 272. — Прийде той час і тая година, що згадаєш за мене (Ямполь) Чуб. V, 460. — Бо вдовойка не дївойка, не дівоцький крає, як згадає за першого мужа, заплаче не раз Kolb. W. 175. — Як я собі нагадаю та за миленького Ż. Р. ІІ, 172. — Нагадаю та за давни лїта Гол. ІІ, 284.

 

Говорити: Ти ж послухай, дївчино, що говорять за мене Уш. п. Чуб. 74. — Коби за мене та й молоденьку люди не говорили Kolb. Р. ІІ, 64.— Перестаньте, вороженьки, за мене говорити Чуб. V, 593.—Ой Боже, Боже... коли за мене наговоряться люди Чуб. V, 144 (Миргород. п.).

 

Дбати: Дбаєш за мене, як пес за пйату ногу Чуб. І, 271. — Ой як би вони за нас дбали, то б нам Купайлицю вирубали J. М. К-р. 32.— Я за них не дбаю ЖС. ІІ, 350.— Ти пйеш, — гуляєш, за дім не дбаєш Е. Зб. 35, 173.

 

Довідатись: Якос би сї за них (за тату, за маму) довідати Kolb. Р. ІV, 36.

Пор. ст. рус.: Оувѣдавъ же Ярополка в Переяславли, враташа сѧ на Посулье Ип. 290.

 

Думати, думку мати: Піду я в чисте поле орати, чи не забуду за дївчину думати Чуб. V, 151. — Хозяйський син плаче і ридає, і за дім думку має Уш. п. Чуб. V, 998. — А бурлаченько пйе-гуляє, в сопілочку грає, шо за дім не думає Уш. п. Чуб. V, 998.

З прийм. о і льокат.: Думка думку набиває, лях о милій все думає Уш. п. Чуб. V, 236.

Пор. гр.: κατανοήσατε τοὺυς κόρακας.

 

Журитись: Не журіт-ко-си та все за мене Е. Зб. 36, 37.— Не жури сї файна любко за мене Kolb. Р. ІІ, 59. — Журиться за харч Чуб. ІІ, 515.

 

Забувати, -бути: Він за мене не забуде Чуб. ІV, 508. — Видно ж ти, любе серце, за мене забув Чуб. V, 76. — За ґім за родину кажуть забувати Kolb. Р. ІІ, 21.

 

З генітивом і акузат. безприйменниковим див. Функціи генитива, ст. 88.

 

Звідатись: Круль приїхав з війни і на сам перед звідав сї за жінку Kolb. Р. ІV, 45.

 

Знати: Я не хочу за корову й знати, та й не буду дитину си брати Kolb. Р. ІІ, 144.—Князь... знає за найменшу річ, а за то, що ни знає, та й зробив писмо Kolb. Р. ІV, 146.

 

Казати, сказати, розказати: А за другу вжe не кажу, бо то моя давна Гол. І, 81. — Ми кажем за образи, а він за гарбузи Звяг. п. Ком. 1033. — Щоби єму перед смерков за гріхи сказати Kolb. Р. ІІ, 16. — Не скажу тобі за корови нїчого Метл. 264. — Не скажу я роду за свою пригоду Уш. п. Чуб. V, 213. — Сонце розказало за те і те Чуб. ІІ, 13.

 

Пам’ятати: Але завше за нас абись памйатав Kolb. Р. ІV, 36. З прийменником на, див. нижче.

 

Питати, -сь; розпитувати,-сь, спитатись: Як будуть питаться за мене, то скажеш, що бачив і на вічп приведу Уман. п. Рудч. Ск. І, 144. — За пана знаєте, мене питаєте Kolb. Р. ІІ, 77. —За здоровйа не питається Чуб. ІV, 449. — Як прийшли татари та й питаються за гроші ЖС. III, 228. — Ой що ти мене за присївки питаєш? Уш. п. Чуб. V, 124. — Тодї давай розпитувать його за все Рудч. Ск. І, 93. — Най ся ся спитаю за здоровйачко його Уш. п. Чуб. V, 237.

 

Признатись: Ой тра буде признатись жінці за все М. Пр 76. — За все признався ЖС. ІІ, 207. — Той панський (хлопець) признав сї тому своїму приятелеви за свою сорочку маленьку Kolb. Р. ІV, 255.— Пішла я до попа сповідатися, за ту блоху признаватися Дан. 48, Чуб. ІV, 483.

 

Просити: Як начнуть косити, не треба Бога за дощ просити Чуб. І, 27.— Будем за тебе Бога просити Гол. ІІ, 49.

 

Радити: Та й раду радят за святу весну... за сиві воли Е. Зб. 35, 122.

 

Споминати, спом’янути: (Дівчинонько) чи за мене споминаєш Уш. п. Чуб. V, 64. — Два голуби пили воду... за любощи спомйанули Уш. п. Чуб V, 130.

 

Чути, вчути; почути: Єк свйитий Петро за тото учув, вжe свйитий Петро в великім страсі Е. Зб. 35, 88.— Як почув за де св. Иван, та й зараз розіслав до попів листи, щоб за службу Божу брали тілько їден золотій і шесть грошей Дан. 55.

 

б) При дієсловах перехідних; при чім акузатив з прийменником за несамостійний проти предмету і вказує на ті частини цілого, що на них скерована чинність:

 

Брати, взяти; Ой узяв коня за гривойку ЖС. І, 280. —Взяв за чубайку Макс. І, 63. — Возьму вола за рога Чуб. III, 427. — Взєли шинкарочку за біли боки Kolb. Р. ІІ, 21. — Узяв милий милу за білиї ручки Чуб. V, 167. —Жінка за три угли хату держить Ком. 458.

Еліптично: Чоловік той його (Юрия) за коси і почав бити Чуб. ІІ, 10.

 

Вішати, по-, і при- висїти: Других на гаках повѣшано за очи Пам. укр. м. ІV, 240.

Маю висїти за одну ногу, волїю за дві Ном. 7307.—Як маєш за одно ухо висіти, то все однаково за обидва Ком. 832.

 

Вкусити: Вкусив єї за стегно Rokoss. 24. — Петро за язик укусив ся (—вкусив себе) ЖС. ІІ, 182. — Тоді знатимеш, де свербить, як своя воша за потилицю вкусить Ком. 331.

 

Водити, вести: Не сама я по садоньку хожу,

Миленького за рученьку вожу Закр. 105.

Один веде за рученьку, другий за рукав Бал. З.

 

Прив’язати: Жени привязаний за уха Пам. укр. м. ІV, 138.

 

Сіпати: Він мене сіпає за рукав, шоб я мовчав Борз. п.

 

Скубти: Вона його за чуб скубе, а він бідний плаче Чуб. V, 676.

 

Стиснути: Крулівна... стиснула го за руку Kolb. Р. ІV, 75.— Утисну (тебе) щире за рученьку Уш. п. Чуб. V, 65.

 

Торгати: Торгають за серце Пам. укр. м. ІV, 138.

 

Трясти: (Василя) за чуприну трясе Чуб. ІV, 36.

 

Тягти, по-: Потягну за хвіст Чуб. І, 308.

 

в) При дієсловах рефлексійних, що також лучаться з генітивом:

 

Братись: На Глїба й Бориса за хлїб не бери ся Ном. 475.— Як забачу Петруся, то за боки беруся Закр. 11.

 

Держатись: Правою рученькою за серце ся держить Чуб. V, 60.

 

Унятись, уймитись: Уймив сї руками за фіст та й їди Kolb. Р. ІV, 110.

 

Ухватитись, ухопитись: Лев підскочив, ухвативсь за верх, та й пригнув черешню Чуб. ІІ, 123. — Правого рученькою за серце ухопив ся Ż. Р. ІІ, 147.

 

Учепитись: Учеплюся я за тебе обома руками Rokoss. 170.

 

г) При дієсловах, що також лучаться з акузативом (генітивом парт.) безприйменниковим:

 

Дати: Приказую вамъ, абисте тому листу за вѣру дали Пам. укр. м. ІV, 71.

 

Зачепити, -сь: Хвиля якось зачепила палицею за ту кулю Засл. п. Чуб. ІІ, 166—167.— Горе за горе зачепилось Ком. 55.

 

Лапати: Наша Гана за хліб лапа Бесс. МХ. 501.

 

Ловити: На що ловиш за шаблю, ци тобі жєль за дитинов цев: Kolb. Р. ІV, 131.

 

Мацати: Помацав в дорозї за пулярес Е. Зб. VI, 155.

 

Послухати: Ш. бувало свого неня за кожде слово послухає Федьк. ІІ, 233.

 

Ссати: Журба ссе за серце як жаба Чуб. І, 252.

 

ґ) При дієсловах прийменник за показує заміну одної речи за другу; звідти виображення міри кількости певною ціною, напр.: Ой вишила за таляра шовку, а зломила за другого голку Kolb. Р. II,82.

 

Дати, віддати, продати: Не дам Гандзі за весь світ Уш. п. Чуб. V, 39. — Продам я ж тебе за сто червоних ИП. І, 272.— Продав сестрицю за тарель, русу косу за шостак Метл. 195.

 

Купити: Купи менї, моя мати, за три копи голку,

За чотирі золотиї червоного шовку Чуб. V, 17.

 

Жити: (Бідний) вжe має за чого жити Чуб. ІІ, 523 („за чого“ замість „за що“ в наслідок контамінації „з чого жити“ і „за що жити“)..

 

Дістати: Куплю собі сафйану — за сїм рублів достану Уш. п. Чуб. V, 10.

 

Міняти, ви-, за-, -ся: А я іду руґі брови за чорні міняти Kolb. Р. ІІ, 94. —Іване, міняймо ся за коні Бродськ. п. ЖС. III, 66.— Бичок третячок виміняний за маковий періжок Чуб. ІІ, 114,—Заміняй сї із сим старцем за одежу Kolb. Р. ІV, 135.

 

Найматись, найнятись, піти у найми: (Парубок) найнявсь у хозяїна на год за коростявого коника Чуб. ІІ, 7.—(Хлопець) пішов у найми за мірку жита Чуб. ІІ, 11.

 

Платити: Бог заплатить за обід, що наївся дармоїд Закр. 144.

Я служив за нивку пшаниці (Дрогичин) Чуб. ІІ, 10.—Я служив цілий рік за коростявого коника ib. — Може ти... не хочеш служиш за таку плату Чуб. ІІ, 11.

 

д) При дієсловах „сватання“, „одружіння“ прийм. за з акузативом особи:

 

Брати, взяти: Хоче вуин взять за себе царську дочку (Дорогожичин) Чуб. ІІ, 61. — А хто тиї орішеньки збере, той мене, молоду, за себе візьме Уш. п. Чуб. V, 11.

 

Дати, віддати, -ся: Оддай мене, моя мати, за кого я схочу Чуб. V, 13. — А все то мнї наробила милая дївчина, що віддалась учора за багача сина Чуб. V, 214. — А ми би сe віддали за їх чоловіки Купч. 436. — Згодовавши (дїти) чечотонька за мужа дає Ż. P. ІІ, 103.

 

Залицятись: Побачить, полюбить, буде залицятись за тебе Кр. Серд. Окс., 26. Первісно з дативом, напр.: Идїте, сватойки, до дому, не залицяйтеся нїкому Пинськ. п. Чуб. ІV, 83; сполучення з прийм. за по анальоґії з „свататися за“. Опріч того це дієслово сполучається з прийменниками до і на з льокативом, напр.: До неї багацько залицялось Rokoss. 77 (по анальоґії з пригорталось, придивлялось і т. под.); Ой кум на кумі залицявся Переясл. п. Чуб. V, 1169.

 

Заручити: Косо моя русявая, за кого ж ти заручена? Закр. 35.

 

Іти: Яка тепер година, шо йде мати за сина Kolb. Р. ІІ, 32.— Я тебе любйу й за тебе піду Kolb. Р. ІІ, 22.— За козака рушник дала, за Татара заміж пішла Закр. 35.

 

З еліпсою „іти“, „піти“: Я з тобою вечір стою за другого важу Уш. п. Чуб. V, 164.

 

Сватати, висватати, засватати: Пойдіть, матюнко, да висватайте за мене царюивну (Боришполь) Чуб. ІІ, 54. — За турчина заручена за татара засватана Закр. 35.

 

При йменах.

 

1. При речівниках:

 

а) При речівниках того-ж кореня, що й дієслова, що сполучаються з прийменником за і іменем, напр.: За вовка помовка, а вовк у хату Ном. 5759. — І до ниньки нима чутки за него Kolb. Р. IV, 198. А й за чужу шарапату ви жури не майте Е. Зб. 17, 48.

 

б) З іменами ціни:

 

За сто злотих сукно на ній Гол. ІІ, 141. — На нім шубонька за сто червоних Е. Зб. 36, 4.

 

Пор. рос.: Шуба в сто рублей.

 

2. При прикметниках:

 

а) В 1-м ступені:

 

Варт: Мала милостинка та варт за велику Чуб. І, 266.

 

З генітивом: Не варт і печеної цибулі Чуб. І, 270.

 

б) В 2-м і 3-м ступені: Твоя Наталка краща за всїх Метл. 303.— Дурний говорит як ворона, а хитріший за чорта Черк. п. Чуб. І, 264. — Хіба чоловік страшніший за мене? Переясл. п. Чуб. ІІ, 111.—Що я за всїх найбідніша, за всїх нещасная Уш. п. Чуб. V, 360.

 

3. При прислівниках:

 

Гидко: Лиш за того гидко, шо молодої не видко Купч. 506.

 

Дивно, нудно: То ж ми дивно, то ж ми чудно за твої присяги Уш. п. Чуб. V, 45.

 

Легко: Було легко тогди за хліб Шух. Гуц. V, 258.

 

Трудно, тяжко: За давних час не було сїрників і трудно було за вогонь Е. Зб. XIII, 15. — За траву било тяжко Пам. I, 167.

 

4. При займенниках:

 

Посипалися з неї сами за себе червінці Rokoss. 80.

 

При недослівцях.

 

Прийменник за сполучається з недослівцями одного кореня з тими дієсловами, що в’яжуться з прийм. за; напр.:

 

Лап: Котик голодний лап за рибку Kolb. Р. ІV, 285.

 

Хап: А він хап за овечку Чуб. ІV, 518. — Хап Мошка за пийса Kolb. Р. Іі, 246.

 

По-за:

 

Прийменник по-за вказує на просторонь по зад кого або чого:

 

Веду біду по-за село Чуб. V, 576.

 

При дієсловах, що не виражають напрям руху, акузатив конкурує з інструменталем, див. Інструменталь, ст. 109:

 

Дїти кашу вісербали та й по-за стів посїдали Rokoss. 22 (теж по-за столом).

По-за столове сидять особе, сидять особе, все реміснички Е. Зб. 35, 220.—Не стійте по-за двери Ż. Р. І, 96. — Хлопец як ударив раз по-за уш, війт перевернув сї Kolb. Р. ІІ, 14. —По-за очи обмавляє, а в очи леститься Сал. Сч. 84. — Я дивлюся по-за себе, а плине (лиха доля) за мною Сол. Сч. 17.

 

Керез.

 

Прийменник керез є північно-українською формою прийменника через (див. нижче):

 

а) Клубочок керез ліс і вуин керез ліс, клубочок керез море і він керез море (Дорогичин) Кобр. п. Чуб. ІІ, 9. — Стали вони перелазить керез тин (Боришполь) ib. 64. — Ти будеш везти мене керез воду ib. 57. — Суне керез поріг мара ib. 66. — Утоптав стежечку керез тещин двуир ходи (ib) Чуб. V, 104. — Йде свекор керез сїнечки Козел. п. Чуб. V, 700.

 

б) От вуин керез нуич построїв собі палац (Боришполь) Чуб. ІІ, 66.

 

в) Керез твою дочку да й моя розлінується (ib) Чуб. ІІ, 64.— Керез тебе у воду упустив каменець (Дорогичин) Чуб. ІІ, 63.

 

2. Прийм. керез — крізь:

 

Дощ йшов керез стелю (Боришполь) Чуб. ІІ, 457.

 

Крізь.

 

1. Прийменник крізь (круізь, крузь) вказує рух серединою речи і конкурує з прийм. в (у):

 

Хоч крізь землю йди Ном. 2080. — Крузь нове люстерко виглядалася Ковел. п. Чуб. V, 6. — День крізь день Лебед. п. (=день у день, що-дня).— Піду крізь землю —їсти не буду Чуб. V, 310.

 

2. = через:

 

Півень крізь ніч за своїм хазяїном побивається Ном. 10262.

 

Мимо.

 

Прийменник мимо з акузативом речівника має значіння „минаючи“ напр.:

 

Козаки не додержавши, мимо город утекли к Нѣжену Літ. Сам. 56.— Один козак мимо кабак йде ЗЮР. І. 58. — Ой їхав, їхав Ивась мимо тестів двір Староб. п. Чуб. ІV, 79. — Ой чи мій, чи не мій, ой не ходи мимо двір, мимо мої ворота, та не суши живота Чуб. V, 352.— Жіноцька клятьба дурно йде — так як мимо сухе дерево вітер гуде Ном. 4121. — Мимо мене полюбила — буду розлучати Лукаш 78.

 

Між, межи.

 

Прийменник між (межи) з акузативом імени у множині вказує середовище, що туди скеровано чинність:

 

1. З дієсловами руху:

 

От вона пішла між зайці Рудч. Ск. І, 17.— Йди ти, сину, між чужій люде Макс. І, 7. — З хорошою дївчиною не встид вийти межи люде Kolb. Ch. ІІ, 25. — Гей лїз швець по драбинї та всунув ся межи свинї Уш. п. Чуб. V, 140.— Але ж бо я ходжу меже чорні очи Уш. п. Чуб. V, 140. — (Мати) не пускає на улицю між челядь гуляти Чуб. V, 420.

 

2. З дієсловами перехідними з акузативом особи подільчо:

 

(Колка мис) роздѣлили межи себе Крон. Коб. 678.

 

По-між (по-межи).

 

Прийменник по-між (по-межи) вказує напрям чинности в просторонь між чим:

 

Да й поїду я помеж люде погулять Боришполь Чуб. V, 144. — Приїхав козак на могилу, пустив кониченька по-меж дубину Чуб. V, 945. — Ти єму буильш нічого не роби, оно цею хусток) бий по-межи уха Полоски Більськ. п. Сідл. г. Чуб. ІІ, 200. — Якийсь чоловік помижи дуби втїк до скали Kolb. Р. ІV, 132.— Ой тїкала бондарівна помижи крамниці Kolb. Р. ІІ, 5.

 

Конкурує з інструм.: див. „Інструменталь“, ст. 110.

 

Про-між.

 

Прийменник проміж показує напрям чинности в середину між чим:

 

Та чи не жаль тобі буде, як ти підеш в сторону чужую та проміж чужиї люде Полт. г. Чуб. V, 878.

 

Конкурує з інструм.: див. „Інструменталь“, ст. 110.

 

На.

 

Прийменник на з акузативом імени вказує первісно напрям на поверхню того, що виражено в акузативі, в-супроть прийменникові в (у), що вказує середину. З цього підставового значіння розвинулися инші. Прийм. на має найширше вживання в українській мові, випираючи почасти безприйменникові акузативи, генітиви, дативи і інструменталі, почасти сполучення з прийм. в (у) і иншими.

 

І. При дієсловах.

 

І. Прийм. на з акузативом понять місця або що розуміються, як місце:

 

а) при дієсловах неперехідних:

 

Вода... пливе просто на купця хату Чуб. ІІ, 138. — Не стріляй моїх утят, як полетять на став Чуб. V, 169.— Щука плеснула хвостом да й поточилась на дно — (Вони) доплили уже на середину Кобр. п. Чуб. ІІ, 62. — Побігла та мишка опйать на хату Переясл. п. ib. 66.— Прилїтає шось на гору і сіло Староконст. п. ib. 49. — Сестриця на кладку ступила Чуб. V, 202. — Ой вийду я на горочку Уш. п. Чуб. V, 86. — Виїхав козак на могилу, пустив коня на долину ib. 94.— Перейди, місяцю, да на нашу улицю Переясл. п. ib. 104. — Що вечора на улицю чешеш Миргор. п. ib. 105.— (Доня) ходячи заблудила, виблудила на поле Уш. п. ib. 108.— Ой пошов же б я да на тоє Запороже ib. 112. — Ой виплила мила на жовтий пісочок... на густиї лози Уш. п. ib. 60. — Ой не лети, сивий орле, на Волиння пити Уш. п. ib. 133. — Летів орел через море на той бік води пити ib. 436. —Злетів півень на ворота ib. 37. — Риба-щука грає, на дно поринає ib. 28. — Наступає чорна хмара на білую хмару Переясл. п. ib. 40. — Ходи до Марусі на білі подусі Чуб. V, 11.— Ляха кров, сльози, муки, спадуть на вас і на внуки Уш. п. ib. 236.— Усі гади й звіри до пана на двир позбірались Кобр. п. Чуб. ІІ, 9.— Ой вийду я вийду на крутую гору Чуб. V, 2. — Ой піду я до сина на широкі лави (Поділля) Чуб. V, 726.— (Петро) наступил на панство мѣсяца мая 6 дня Літ. Сам. 153. — Але терпи, пізно вийдеш на царство Староконст. п. Чуб. ІІ, 216.

Зеленая ялиночка на яр подалася Чуб. V, 122. —На гадину сонце пече, аз гадини ропа тече Литин. п. Чуб. V, 915. — На калинку сонце пече Kolb. Р. ІІ, 46. — На калину вітер віє Уш. п. Чуб. V, 165.— (Гадюка) вискочила... і вчепилась мені на шию Чуб. ІІ, 12. — Не годиться потягаться на людину Чуб. І, 88. — На тин похилився Бал. 10, також переносно: Князь почав на Сомкозу руку схилятися Літ. Сам. 76; козаки полку нѣжинского на тоє схилялися ib. 68.

 

б) При дієсловах перехідних:

 

Ой займив я воли пасти на зелену пашу Kolb. Р. ІІ, 68. — На що ж мене мати на світ видала (Волинь) Чуб. V, 476. — Виражала мати сина та на косовицю Миргор. п. Чуб. V, 208. — Оре мужик, на шлях виганяє Уш. п. ib. 212. — Укинув її (лисицю) на віз, аж на самий спід ib. ІІ, 116.— Возьми ж мене з собою на Вкраїну далеку Уш. п. ib. V, 81. — Ой пожену я свої сірі воли на раннюю росу Уш. п. ib. 55. — (Козак) пустив коня на долину Уш. п. ib. 94. — Розчесали чорні кудрі аж на потилицю Радом. п. ib. 32. — Дадуть мені сто палок на спинку ib. 346.— Красні вінойки ввили, на дитятко вложили Гол. ІІ, 118. — На свій млин воду обертає Закр. 182.— На рожен махати —з рогатим боротись Закр. 182. — Кидає стугу на тії розбійники Чуб. ІІ, 493. — Можна ту причину на другого скласти Rokoss. 183. —Кров невинних пролитая стягне на вас злидні ЖС. ІІ, 66. — Вісадив панну на коне, та й їдут в дорогу додому Kolb. Р. ІV, 116. — Чорноморець вивів мене босу на морозець Чуб. V, 70. —Нехай дзвонять, їх на панщину не гонять Ном. 166. — На мене молоденьку неславу зложили Kolb. Р. ІІ, 109.— Витяг кицю за ухо, да положив на сухо Чуб. ІV, 24.

Еліптично: Ми перстень на палець, на палець,

Твою жону у танець, у танець Гол. IV, 153.

 

в) Сюди-ж належить акузатив речівника на означення сторони; напр.: Ускромила ся война на усѣ сторони Літ. Сам. 198 (теж: двома сторонами Інстр. 21).

 

На-бакір: Не йди, доню, доню, за такого, що на бакір шапка Чуб. V, 1092.

 

На-бік: На бік, хлопці, на бік хлопці, бо чорт мужа несе Чуб. V, 648.

 

На-зад: Гей злапали Морозенка, на-зад руки звязали

Гей на-зад руки звязали, до суду віддали Ż. Р. І, 147.

 

На-ліво, на-право; на праву руку: Ми повернули на ліво. —Тобі на право не ставати Чуб. І, 95. — Чумак зажурився, на право схилився Чуб. V, 1032.—Оглянувся козак Нечай на правую руку Закр. 111 (пор.: ліво-руч, право-руч).

 

На-около: На около вода, а в середині біда Ум. п. 232.

 

На-опак (на опач), на-впак, на-впаки: Написав письмо на-опак Вол. г. Сл. КС. ІІ, 505. — Покотила паляницю на-впаки сонця Кв. І, 133.

 

На-перед: На перед не виривайся Закр. 182.

 

На півдня, на полудня: Причілком на півдня (хата стоїть) Мил. Жлк. 13. — Світить місяць на полуднє Чуб. V, 4, 24, 106.

 

На-в-простець, на-в-прошки, на-прямєць: Від серця до Бога навпростець дорога Ном. 94. — Як поїхав кругом, так сьогодні буде а як навпрошки, то хіба завтра Ном. 10607. — На-прямець ворони літають Закр. 182.

 

На-серед: Ha-серед села лежить телиця вбита Чуб. І, 307.

 

На схід, на захід-сонця: Дуга великая вказалася на заходъ солнца Льв. Літ. 16.

 

На сторону: Хотїла на сторону ЖС. ІІ, 192.

 

г) Прийм. на конкурує з прийм. в (у) в сполученні з назвами обширів, напр.: На свои маєтности понаєздили били Літ. Сам. 32.— Сомка гетмана яко могучи удавал и на Москву описовал ib. 71.— Саранча... наворочала на краи литовскіє ib. 179.— Бички рогата пішли горати на попову ниву, на перениву Чуб. ІІІ, 455. — Через пороги на низ на низче Волного порога Вел. ІІІ, 438. —Скоро тая дитина лиш прийшла на світ ЖС. III, 387.— Виблудила на поле Чуб. V, 108. — Вийду на поле, гляну на море Уш. п. Чуб. V, 251. — Стелеться мені на Україну дорога ib. 279.— Вибігла на поле Чуб. ІІ, 114.— Ходім на місто Метл. 7.— Пішов собі на місто ЖС. ІІ, 62 (пор. чеське: Ženo, pujdeš na město Zikm. Ski. 241). — Ой піду я на місто, куплю собі намисто Уш. п. Чуб. V, 10. — На гору йду Бал. І.— Йди на безвість.— Наїхали карасєри на мій двір, взяли мого пйаниченьку на Сібір Лит. п. Чуб. V, 638.— Ой піду я на село Чуб. V, 121. — На село виправляти Галько І, 20. — Треба на молодику вийти на двір Чуб. І, 92. — Щоб голуби на степ не літали Чуб. V, 59. — Ой ходїмо ми, мій кониченьку, на глибоку долину Kolb. Р. ІІ, 85. — Ходїм, товаришу, на той кут помалу Уш. п. Чуб. V, 50.—Дівчинонько, пусти на господу Чуб. V, 151.

 

Прийм. на у виміні з інструменталем:

 

Ой втїкла до матоньки та на задні дверці Гол. III, 20 (= задніми дверима, пор. з прийм. в (у): у віконце утечу Чуб. V, 608 = віконцем утечу)..

 

Прийм. на з акузат. місця зам. безприйменникового акузативу: А в цего ґазди сад на зад хати Е. Зб. 36, 203. — Оглянься на-зад себе Чуб. IV, 151. — Жила вдова на край села Neym. 56.

 

З іменами, що визначають певне явище, прийм. на вказує напрям руху: Ми видиме, що ся світит, та йдеме на блиск (туди, де блищить)· ЖС. ІІ, 192, теж: іти на вогонь, на голос і т. под.

 

ґ) При дієсловах руху прийм. на з акузативом вказує місце, де виражений в акузативі предмет — ціль руху:

 

На рибу хожували козаки за пороги на Кодаку Літ. Сам. 4.— Одного разу пішов чоловік на рибу та й зловив одну велику рибу Шух. Гуц. V, 84. — Пішли рибаря на риби, аж до глибокой долини МУЕ. XIX—XX, 259. — Ой як пішли рибаченьки на рибу, на рибу, не зловили они риби, лиш малу дїтину ib. 264 —А дївчина на гриби ходила, в темнім лісі, гаю заблудила Ż. Р. ІІ, 118.—Пішла Гандзї на горіхи та й набрала штирі міхи Е. Зб. 16, 313. — Пойшов муй милий на журавлини Kolb. Ch. ІІ, 39. — Ишли двої люде із возами до лїса на дрова Гол. ІV, 420.

 

З сенсу „ловити рибу“, „брати журавлини“ і т. под.; тут прийм. на конкурує з прийм. в, по.

 

близькі до попередніх:

 

Всіх козаків на хліб на сіль закликала Макс. 87. — Просит (пан) єго (цара) на гостину ЖС. ІV, 172 (пор.: у гостину, у гості). — Ой пішов я до дївчини на молошну кашу Kolb. Р. ІІ, 68. — Я прийду до тебе на обід J. М. І.—Я тебе на обід покличу Чуб. ІІ, 124.— Люде йдуть на жниво, а Маланка на пиво Гол. ІV, 148. — Пішли дїти на вино ШБП. І, 29. — Прошу тебе, отамане, прошу тя на пиво Закр. 80. — Запросила-м сї дяченька на красну вечеру Чуб. V, 675. — Прийми мене на вечерю, я в тебе найкращий Волин. г. Чуб. V, 674. — Там дівчина кавалерів на вечеру просить Уш. п. Чуб. V, 50 (пор.: Нас до вечери прохати Чуб. ІV, 248).

 

д) Прийм. на з акузативом в супроводі кількісних означень показує поширення чинности на ту просторонь (або речи в простороні), що виража акузатив або на части цілого, або напрям руху:

 

α) Лежить миленька на всю світлицю Чуб. V, 366. — Лежить котюра на всї кочерги Мил. Жлк. 20. — Тот укік ґвавтуючи на всї світа Kolb. Р. ІV, 184.— Пари єму не було на ціле сило ib. 195.— Зробило ся одно велике око на цілу миску ЖС. ІІІ, 51.— Засвіти (місяченьку) на все поле Уш. п. Чуб. V, 53. — Той рушник на весь базар сяє Переясл. п. Чуб. ІІ, 25. — Було чутко на всі царства Таращ. п. Чуб. ІІ, 137. — Ревнув віл на сто сіл, на сто двацять городів Ком. Заг. 6. — Живуть вони собі та хліб жують, на три комори торгують Лебедин. п. Чуб. ІІ, 290. — На все село мене знають Бесс. MX. 211, —Як заграє то на всю Польщу чути Могил. п. Чуб. V, 1000.— Пішла слава на весь світ Чуб. V, 918.— Громили го (Переяславль) на килка мѣсць значне Льв. л. 8.

Розвивайся, дубє, на чотирі листи Чуб. V, 194. — Кувати коня на три ноги (Всів на аптекарську шкапу, на три ноги кована, четверту хрома Kolb. Р. ІV, 276).

 

β) Ідуть Ляхи на три шляхи, а Москалі на чотирі Канів. п. Чуб. V, 1007.

 

2. Прийменник на з назвами понять часу або такими, що розуміються темпорально, а також із іменами дієслівними вказує на час, що або по його наступі, або перед його наступом заходить певна подія; в першім разі звороти з прикметниками і прикметниковими (рядовими) числівниками конкурують з генітивом часовим.

 

а) На другий день (= другого дня) зрана став вуин за сонце Кобр. п. Чуб. ІІ, 10. — На другий день приходит до него старий чорт Kolb. Р. ІV, 5.— На другий день як зобачив король на горі палац, так питаєтсє того пана, чий то палац Kolb. Р. ІV, 24. — На третій день у полудня встав Черн. п. Чуб. V, 959.— Дядьку... на другий рік посійте півкорца Чуб. ІІ, 11. — Я тобі дам гроші на другий рік ib. — На святий вечір буває така година, що вся вода переміняється в вино М. Пр. 144.— На ту пору задумав царевич женитись Чуб. ІІ, 103.—Визирай мене, серденько, на святу Покрову Гол. І, 132 (пор.: Ой піду я на ярмарок святої Покрови Е. Зб. 17, 68). — На лѣто зась король пошолъ до Прусъ з войскомъ великимъ Льв. л. 16. — От подобного зѣзду на потом уволнити Вел. ІІ, 488. — Идіт додому, лишіть єго на потому Чуб. ІV, 498.

 

Ст. рус.: На весну начнетъ смердъ тотъ орати Ип. 265 (1111).

Мѣсяц ся мѣнил на Великоднє Хм. Літ. 79. — Коли закує (зозуля) до Юрйа на голе дерево (як дерево голе), то буде голодне літо, а як на лист (тоді, коли лист), то буде поліття Ном. 439.—Обід зробити на четвер J. М. 1. —На змрок... будуть тиї коні коло тебе бігти Чуб. ІІ, 190. —На Громниці напйеться півень водиці Чуб. І, 244.— Врадили, щоби на сам перед зарізати ґівчину Kolb. P. ІV, 64.— Доведеться на старість йти по світу Радом. п. Чуб. ІІ, 85.

 

б) Рости, рости, дівчинонько, на другую весну Чуб. V, 1038.— Щоб на завтре на ранок рушники виткала Рудч. Ск. ІІ, 100 (але: На завтрѣе (= другого дня) придоша Печенѣзѣ Ип. 108). — На вечір сонце повернуло Рудч. Ск. І, 211. — На ніч мороз буде Чуб. V, 299.

Я тебе на неґілю сорочку ушию Kolb. Р. ІІ, 57. — Жупанина по коліна на весілля пожичана Чуб. V, 123.

На которого прієзд збираєт раду Дорошенко Літ. Сам. 103. — Судна великиє на спад води прийшли ib. 193.—Той, що нагодивсь на обід, той достойний Мил. Жлк. 41. — Не раз моя вечеронька була на сніданя через тебе, мій миленький, моє закоханя Сал. Сч. 24.— Уже дзвонять на хрін, на редьку Ном. 168. — На псалтир уже дзвонять, та нас не загонять Ном. 165. Пор. ст. рус.: Звонити вѣче Ип. 368 (1148). — Кличе вас місяць на новоження Чуб. І, 69.

 

в) Прийм. на з акузативом вказує проти чого (темпорально) відбувається чинність, напр.:

 

Скриплять мої ворітечка на мороз Чуб. III, 166. — Він (свірчок) цвірінчить на негоду Мил. Жлк. 10. —Кішка на мішок дереться — на вітер Грін. І, 11. — От заспівав півень на ранок Кобр. п. Чуб. ІІ, 231 — Гей зацвіла пшениченька на ранок Кобр. п. Чуб. ІІ, 231. — Гей зацвіла пшениченька на зерно, на колос Сал. Сч. 27. — Справедливе небо... розчиняється на яку-неб. оказію: на війну, або на помірок, або на голод Звягел. п. Чуб. І, 2.

 

Пор.: Гуси против холоду носи під крила ховають X. Зб. ІX, 317. — Як присняться гриби сушені, то це проти якого нещастя Чуб. І, 90.

 

2. Прийменник на з акузативом міри часу вказує тривання чинности:

 

Сам (козак) ліг спати на годину Уш. п. Чуб. V, 94.— Як у личко поцюлує, на пів-рік мі буде Kolb. III, 69. — Заснув на годину Бал. 73. — (Милий) мене пустить на єдну годину Уш. п. Чуб. V, 130. Як поїду на долину, сам приляжу на годину Берест. п. Чуб. V, 19.— На штих години прилекіли Kolb. Р. ІV, 157, —То ж тобі на рук і на два було роботи Kolb. Ch, ІІ, 109.— Зостанься... щe у нас на один день Чуб. ІІ, 10. — Ой покину я тя, дївчино, покину, бо я из тобою на віки загину Гол. І, 323. — На цілий вік зажурився Уш. п. Чуб. V, 216. — Будеш, серденько, на вік ти моя Чуб. V, 65.—(Хлопець) пішов у найми за мірку жита на рік Чуб. ІІ, 11.— На місяць платив по сто червоних ИП. І, 3. — Взяв на час, та і в добрий час Закр. 147. — Благословит на многії лїта Е. Зб. 36, 305. — Коли береш на один день, бери на тиждень Чуб. V, 1186. — На дух, щоб його знайти, і на дух, щоб був Е. Зб. І, 20.— Але до всіх Мочернаків (Марисенька) на дух знати дала ЖС. ІІІ, 49 (конкурує з прийм. в (у): див. вище). Не спала я тої ночи, ой ані на волос Сал. Сч. 39.

Проситься на ніч Чуб. ІІ, 382. — Прийми, каже, на нуич Чуб. ІІ, 7.— Забрав коника, сам поїхав на ніч Уш. п. Чуб. V, 235. — Зворот „на ніч“ конкурує з інфінітивом „ночувати“.

 

Часом прийм. на рівнозначний через, протягом і стоїть на місці безприйменникового акузативу, напр.: Жеби ся з собою на тесть годинъ били Льв. л. 9.— Залицявся козак на три літі до дівчини (Волинь) Чуб. V, 312.

 

На місці безприйменникового акузативу міри часу маємо прийм. на і в наступнім прикладі:

 

Не видїла миленького вжe на другий рочок Купч. 405 (себ-то: рік не бачила).

 

3. Прийм. на в чергуванні з льокативом:

 

В таких сполученнях як: у комірочку зачиняла Вал. 101 і „зачинити кота в хаті“ ріжниця в сенсі та, що в першім випадку те, що зачиняють, є поза тим приміщенням, де зачиняють, а в другім — в середині того приміщення. Той самий відтінок маємо в сполученнях: (гадюка) впала на землю Чуб. ІІ, 12 (напр. з дерева) і „на столі впала лямпа“, себ-то „лямпа, бувши на столі, впала“, але, як знати з нижче приточених дієслів, ця підставова ріжниця часом зовсім затерлася і обидві конструкції однаково можливі не вносячи відтінку в значіння сполучення:

 

а) Перехідні:

 

Вішати, повісити, -сь: Виймив у нього тенеса та й повісив на грушку ЖС. ІІ, 181. — Але тебе, пане столнику, повѣсѧт на шибеницю Пам. укр. м. І, 164 (XVIII). — Повісив ся на ремень Ком. 443.

З льокат.: На дубі вішати ЖС. І, 281, — (Намисто) на шиї повішу Чуб. V, 10.

 

Знятися: Шуляк зняв ся на крила та й полетїв Ст. Конст. п. Карабіївка.

З льокат.: Знятися на крилах.

 

Карати: Ѳеодосій... никого на горло не карал Рук. Хр. 308.

З льокат.: На горлі карано Літ. Сам. 157.

З інстр.: Карати горлом Літ. Сам. 93.

 

Класти, покласти, положити:

Пірйа збирала в рукавець клала,

З рукавця брала на столик клала Ум. п. Е. Зб. 36, 183.

 

При: Пєре збирала, в запаску клала,

З запаски брала на столі клала ibid.

 

Молоду бондарівну вжe кладуть на лаву Kolb. Р. ІІ, δ.— Він капелюк знов на голову кладе Kolb. Р. ІV, 11. —Віночок плете, на голов кладе Гол. ІІ, 85.— Положили їдну тріску на постїль, а другу на вікно Kolb. Р. ІV, ІЗ.

 

Намазувати: — масло на хліб і на хлібі.

 

Настромлювати: Настромили його голову на палю (і на палі).

 

Писати, списати: Пише (павлусьо) листоньки на папір,

Сипеть червінцє на талір Kolb Ch. І, 254.

Моє теє слово на папер пописав Kolb. W. 233.

З льокат.: Спишу твоє біле личенько на бумазі Чуб. V, 312.

 

Почепити: Почепила свого шиття рушник дїду на шию ЗЮР. ІІ, 11.

З льокат.: Почепила колесо на шнурку Чуб. III, 221.

 

Прибивати, -бити: Ісуса Хреста на хрест прибили Е. Зб. 35, 100.

З льокат.: На стіні прибила Чуб. V, 100.

 

Садити, посадити: Посадила хлопця на скамнищо Ż. Р. ІІ, 61.

З льокат.: Посадила Ивася на комині ЗЮР. ІІ, 20.

 

Сипати, ви-, посипати: Висипав на стіл жменю дукатів Стор. МПр. 41.

З льокат.: Висипав карбованці перед ним на столі ЗЮР. ІІ, 90.

 

Сперти: Головочку спер на ручки Kolb. Р. ІІ, 14.

З льокат.: Ніхто не згинув, хто ся спер на Бозі Kolb. W. 338.

 

Ставити, поставити: На останку натер повний макотерт табаки, поставив на стіл ЖС. ІІІ, 374. — (Господар) поставив (хлопця) на рушник Чуб. ІІ, 12. — На стіл постановити Чуб. IV, 100 —Поставлю вартоньку на всї штири брами Уш. п. Чуб. V, 64.

З льокат.: Поставте її на столї Чуб. IV, 101.

 

Ховати, сховати: Він усе ховає в свою хату Полт. п.

З льокат.: Він гроші хова в клуні Сосн. п.

 

Чіпляти, начіпляти: Начіпляє кораликів на білую шию Чуб. V, 113.

 

б) Неперехідні:

 

Вибачати: Їжте, умочайте, на друге вибачайте Ном. 12022.— На сиру (рибу) вибачайте Ном. 11923.

З льокат.: На цім вибачайте Полт. п.

З акузат. безприйм.: Вибачайте ми сесе слово Е. Зб. 10, 157.

З акузат. і прийм. за: див. вище.

З інстр.: Рештою вибачайте Ном. 12022.

 

Встати: Коли грім убйе, то той чоловік на той світ не встане Чуб. І, 23.

 

Грати: Бідни саме на дудку грав Ніж. п. Мал-ка, 354.— На дудки грали, якої знали ЖС. І, 37. — (Дівчина) найняла козаченька на скрипочку грати Чуб. V, 19. — Та заграй ми музиченьку на смичок Kolb. Р. II, 163. — На гусли грают, коляд співают Е. Зб. 36, 160.— Козак гарно грає на бандуру Харк. г. ЖС. ІІ, 68. — На кларнет грати, красно співати Е. Зб. 36, 74. — Йде козак дорогою, на сопілку грає Уш. п. Чуб. V, 403. — Сe озвався парубок, що гратиме на язик Чуб. ІІ, 675. — На барабан буду грав Чуб. V, 1163. — Там мій милий, чорнобривий грає на листок Уш. п. Чуб. V, 5.

Пор. чеське: hrati na harfu, na husle na citaru.

З акузат. безприйм.: Седит соб', кобзу грає, скрипку грає Кравч. І, 6. — Нелюб кобзу грає ib. 6.

З льокат.: Упросила козаченька на бандурці грати W z. Ob. 448.— На гуслех грают, коляд співают Гол. ІV, 547. Пор. ч.: Araff na cimbalich hrál.

 

Густи: На гуслі густи і на гуслях Гол. ІІІ, 503.

 

Занепадати, -пасти: — на здоровйа і на здоровйі.

 

Лежати: Там у цісарі лежит син, сїм рік на оден бік Kolb. Р. ІV, 29 (теж: на однім боці).

 

Лягати, лягти, полягати: Ліг собі на лавку Kolb. Р. ІІ, 20. — Василь лїг спати на блєху Kolb. Р. ІV, 101.

З льокат.: Лягла вона на лаві Чуб. ІІ, 69.

 

Пасти, в-: Він на коліна впав.

З льокат.: Всї на колінках упали Брідськ. п. Е. Зб. 6, 33.

 

Присягати: — на хрест, на євангелю (теж: на хресті, на євангелі).

 

Сідати, сісти, засідати: Дївка сїла на лавицю Kolb. Р. ІV, 20. — Сядь на коня вороного Б. М. 4.— Сїдай на мій віз Чуб. V, 48. — Сїла на коцюбу ЖС. ІІ, 355. — Посїдавши собі на землю у млині балакали ЖС. ІІ, 357, —Гой сїв собі сокіл на зелену сосну Kolb. Р. ІІ, 54. — Знати сиротойку, що на посаг засїдає Чуб. ІV, 162.

 

З льокат.: Не сідай свашко на лаві Мил. 19 . — Посїдали на могилі ИП. І, 269.

 

Ставати, стати: Ой став попович на високу могилу... і козак став на глїбоку долину Kolb. Р. ІІ, 85. — Дай же нам, Боже, на рушничок стати Уш. п. Чуб. V, 227. — З нею на шлюб став Звяг. п. Чуб. ІІ, 194. — Без пана, без паламара на утреню став Neym. 122.— Він (хлопець) хоче на службу стати, що був за фарися Rokoss. 41.— Сѧ з нами жонами мири и на лагоду добрую ставай Тиш. Ал. 76.

 

Тонути, потонути: Вжe й павине пірйе на спід потоне Закр. 108 (теж: на споді).

 

в) Рефлексійні:

 

Валитись, по-: — на що і на чому.

 

Кластись, положитись: Положився в ліжко Камен. п.

З льокат.: В Вифлеємї народився, там у яслах положився Чуб. V, 328.

 

Прястись: Кому йде-ця, то й на скіпку пряде-ця Ном. 1668.

З льокат.: Одному на трісочці прядеться, а другому й веретінце не хоче Ном. 1695.

 

Спиратися, спертись: На пужално... спіратися Рудч. ЧП. 203, з льокат.: Сперся на Бозі Kolb. W. 338.

 

Ставитись, становитись: Казав брат сестриці: не становись на кладку Чуб. V, 202.

З льокат. Становись собі на креслі Чуб. IV, 5.

 

Схилятись, -литись: На що і на чому.

 

Ховатись, по-, с-: Кобилки поховалися на став, ув очерет ЖС. ІІІ, 58 (Брод. п.). — Сховався на дерево ЖС. ІІ, 386.

 

Чутись: Чи чуєтесь на силу Метл. 218. — Чи чуєтеся, коники, на силу? Чуб. ІV, 265.

З льокат.: Чуйся, коню, на силі Чуб. ІV, 265.

 

4. При дієсловах, що підносяться до сполучення з генітивом:

 

Важитись: На що сѧ важиш своим шаленим розумом Пам. укр. м. ІІ, 143.— Не бийтеся, не лайтеся, на мене не важтеся Сл. КС. ІІ, 122.

З геніт. див. „Ф. г.“, ст. 91.

 

Гукати, -кнути: Ой іще козак, гуляє, на молодців гукає: ой ви хлопці-молодці Закр. 93. — А вжe чути аж до хати, що став (козак) на воли гукати Чуб. V, 62. — Став мій милий потопати, став на милую гукати: ратуй мене моя мила Чуб. V, 796. — Ой гукну я на малого: сідлай коня вороного ib. 41.

З геніт. див. „Ф. г.“, ст. 91, але з певним відтінком.

 

Дбати: На тоє мало дбали Літ. Сам. 142. — Ой коли ж мені а горе йметь ся, то на мене й дбайте Метл. 243; ИП. ІІ, 57, — Лежить ведмідь над горою, ні на що не дбає Полт. г. Закр. 111. — Не позволаючи нич шатанови ани на их прозби дбаючи Пам. укр. м. ІV, 240.

З геніт.: див. „Ф. г.“, ст. 97.

З акузатив. безприйменниковим: див. ст. 12.

З акузат. і прийм. за: див. ст. 40.

З акузат. і прийм. о: див. нижче.

З акузат. і прийм. про: див. нижче.

З інструменталем: див. „Інструменталь“, ст. 56.

З льокативом і прийм. о: див. „Льокатив“, ст. 51.

 

Ждати, за-, по-: Ґівка сидит, ни робит нїчо, жде на пана Kolb. Р. ІV, 20.— Ждут на него, як він прийди до стайні ib. 139.— Жди на мене, мій миленький Сал. Сч. 12.— Ой чи менї женитися, і чи на тебе ждати Rokoss. 170.— Він... затримав кон» заждав на них (на брати) Kolb. Р. ІV, 136. — Пожди на мня до осени, в осени возьму тя Сал. Сч. 76.— То ж ми сї наприкрило та на тебе ждучи Ż. Р. ІІ, 187.

В ст. м.: Ожидаючи на указ єго ц. р. Літ. Сам. 93. — Ожидали на вѣдомости ib. 150 (XVII).

Пор. нім.: erwarten auf etwas.

З генітивом: „Ф. г.“, ст. 88.

 

Забувати, -бути, -сь: (Хлопец) тїшит ся котиком, та й якось на голод забуває Kolb. Р. ІV, 281. —Гуцул ни забуває на майора ib. 234.— Хлопець на рідну матір про свій дурний розум забуває ib. 282.— Я ружні штуки знаю, — так на голод забуваю ib. 284.— З того чісу жінка ни забувала сї на злоє Kolb. Р. ІV, 208. — На Бога забули Ном. 1448. — Чи щe ж ти на мене да не забула Макc. І, 88.— Моє коханє на мня призабуло Сал. Сч. 14.

Пор. нім: auf etwas vergessen.

З геніт.: „Ф. г.“, ст. 88.

 

Завидувати, по-: Мужик завидує на хату а пан на жуинку Чуб. ІІ, 8.— Ой завидїла (панна) на чорний терен: Ой дай ми, Боже, такі оченька, такі оченька, як чорний терен Гол. ІІІ, 132. — Надійшов же т ній завидь-завидько, позавидовав же на пшеницю Е. Зб. 36, 151. —Позавидує на теля Мал-ка 234. — На їх люде позавидували Чуб. V, 516.

З геніт. речи: див. „Ф. г.“, ст. 95.

З датив. особи: див. Датив, ст. 37.

 

Заздрити, заздростити: На чужоє добро заздростило Пам. укр. м. ІV, 324.

З геніт. речи: „Ф. г.“, ст. 95.

З датив. особи: див. Датив, ст. 37.

 

Заслужити: Я на таку кару не заслужив М. Пр. 122.— Єсли-м, Боже, заслужила на такую кару Гол. І, 311. — На ласку скоро заслужился Вел. III, 22.

З геніт.: див. „Ф. г.“, ст. 99.

З акузат. безприйм. в галицьк. гов.: Ой служив я у жовнірах, заслужив-ем ласку Сал. Сч. 68.

 

Здобутись, роздобутись: XVII в.: Здобывшися уже на раду и помощ Арх. ЗЮР. 8, ІІІ, 508 (1605). — XVIII в.: На конѣ здобувшися... ку Голтвѣ... обернул Вел. ІV, 196.

Не їдей чумак та в Молдославі на воші здобувся РЧП. 82.— Йде козак в Україну, на лихо здобувся Др. 77. — Нїяк не роздобудешся нї на що Кв. П. 9.

З геніт.: „Ф. г.“, ст. 98.

Анальогічно до „здобутися на що" також „зібратися на що“, „Змогтися на що“, напр.: Не змоглись на Євангелію, цілуйте псалтирь Ном. 12026. — Оден жид змігся на тоє і купив собі двір Kolb. Р. ІV, 190.

 

Кликати, за-, по-: На слугу свого вірного добре кликав-покликав ИП. ІІ, 4. — Попід сини туман розболїв сє біли Роман, збераючи сивий товар та на тата закликає Ż. Р. ІІ, 34. — На вдову покликає, ясний меч вікігає Kolb. Р. ІІ, 33.

З геніт.: „Ф. г.“, ст. 91.

 

Кричати: Зараз (фірман) крикнув на цїсарі, цїсарі прийшли до хати ЖС. ІІІ, 381. — Крикнула на змія; він вилїз з-під подушок Чуб. ІІ, 288. — Ой увійшов пан у нову пекарню, крикнув на свої слуги Чуб. V, 1072. — Молодая Оленочка уже потопає, на свою матусеньку щe викрикав Чуб. V, 891.

З геніт. „Ф. г.“, ст. 91.

 

Навикнути: На що бик навик, за тим і рине Kolb. Р. ІІІ, 186.

З геніт.: див. „Ф. г.“, ст. 89.

 

Надіятись: Надіяв ся дїд на мід, та води не пив Е. Зб. 24, 427.

Ст. рус.: Надѣіасѧ на множество вои Ип. 244.—Надіємьсѧ на милость Божью ib. 215, пор. серб.: Hadajuћu сe na све вас Дан. 476.

З геніт.: див. „Ф. г.“, ст. 90.

 

Пам’ятати: Хто в пірйа поростає, най на бідного памйатає Ном. 1457. — Памйатайте на честь свою Чуб. ІІ, 557.— Нехай памйатають на праведний суд Божий ЗЮР. І, 311. — Памйатай на слова старого ЖС. ІІ, 207. — Аби єси на тую годину смертную памяталъ Діал. 266 (1629).

Пор. нім.: sich erinnern an etwas при — einer Sache.

З геніт.: „Ф. г.“, ст. 89.

 

Пильнувати: Пан Тетера хотѣл справитися и на тоє в Варшаві пилновал, чого же не учинили сами собі винни Вел. ІІ, 246.— Так і пильнувала на нього Кв. СО. 15.

З геніт.: „Ф. г.“, ст. 83.

 

Питати, спитати, -сь: Одно одного на здоровйа питає Метл. 356. — На здоровйа тебе, брате, буду питати ЗЮР. І, 26.— На здоровйа спитать Метл. 144. —Чуб. IV, 127. —Попитаюся на здо ровйечко його Rryk. 262 (б. Пинск). — Іванка на здоровйа спитаю Чуб. IV, 346.

З геніт.: „Ф. г.“ 92.

З акузат. і прийм. за (див. вище), о, про (див. нижче).

 

Позволяти, -лити, -ся: З радостію на тоє позволив Літ. Сам. 7. — Того сам потребовал и позволив ся на тоє ib. 102. — Права и волности (тим) отобрати, хто бы на унію не позволилъ Льв. л. 23,— Пишне зась зависливіє на тоє не позволяли Вел. ІV, 31. — Александеръ єму на то позволить Тиш. Ал. 43.

З геніт.: „Ф. г.", ст. 94.

 

Помнити, стар. = Пам’ятати.

XVI в.: Шипячи на час смертелный Арх. ЮЗР. 8, ІІІ, 308 (1578).

XVII в.: Але помнячина примиръе... того не годит ся єму учинити Крон. Боб. 294. — Помнячи на невідомую свою смерт Пал. Изб. 21 (1697).

Пор. чеськ.: Pomněl na ny; pomněti budeš na všicku cestu.

З геніт. „Ф. г.“, ст. 89.

 

Порятуватись: Александрови нѣ отколъ сѧ на войско поратовати Тиш. Ал. 45.

З геніт.: „Ф. г.“, ст. 86.

 

Привикнути: Дали їму черевик, він на тото не привик Kolb. Р. ІІ, 203.

З геніт.: Паробок привик вжe таких нудних людей Rokoss. 60.

 

Розжитись: А на гарну (писанку) не розжив ся ЖС. І, 439.

Теж: розжитися чого.

 

Робити, заробляти: Воликами на хлїб робити Гол. ІІ, 524.— А тепер пришло горювати, на хліб на сіль заробляти Rokoss. 192.— На своєволю почали знову заробляти Літ. Сам. 94. — Служба Собеского... на великую у речи посполитой заробили похвалу Вел. ІІ, 336.

З геніт.: Отак тая бідна вдова хлїба робила Чуб. V, 813. — Не дуже хапаєшся того хліба робити Кв. Ск. 13.—Та вжe нікому й не хвалиться, чого заробив Рудч. Ск. ІІ, 206. — Він збіднів і заробйеє остатного хлїба Kolb. Р. ІV, 128. — А із панами сади садити, а з мужиками хлїба робити Мил. Жлк. 67.

 

Розстаратись: Я розстараюсь на грошенята Переясл. п. Чуб. ІІ, 315.—Розстарайся й на петрушку Ном. 4884.

З геніт.: „Ф. г.“, ст. 99.

 

Слухати (конструкція по анальогії з „уважати на“): Пан Біг добри, не тільки слухає на слези людзькі, але отец цілому світу Kolb. Р. ІV, 284. — Послухай на діброву: ци не шумить дубровонька Чуб. ІV, 291.

З геніт.: „Ф. г.“, ст. 83.

 

Сокотити: Лис сокотив на щупака Шух. Гуц. V, 148.

З геніт.: „Ф. г.“, ст. 83.

 

Сподіватись: XIV в : На то сподѣваючися не хотѣл бы к праву стати, будь то во дѣдичьных речех АЗР. І, 5 (1347). — Сподівався дід на мед, та й без вечері ліг спати Чуб. І, 274. — Сидить дівка у віконечка, на вечерю сподівається Чуб. V, 409. — Ти, козаченьку, на мої чорні брови не сподівайся; як будеш на брови сподівати, то не будеш своєю смертю умірати Чуб. V, 429. — Я ж на тебе, донько моя, не сподівалася Чуб. V, 552. — Хай на мене, молодую, не сподівається Щеп. 26.

З геніт.: „Ф. г.“, ст. 91.

 

Спромогтись, стягнутись (конструкція по типу „розстаратись“): Спромігся дід на обід, а баба на кисіль Ном. 4904. — На сто золотих трудно, щоб отягнувся і богач Дан. 55.

 

Стерегти: Лащъ стерѣгъ на тоб и гетманови дали знати Льв. л. 22.

З геніт..· „Ф. г.“, ст. 86.

 

Чекати, очікувати: XVII в.: Владиславъ... чекал на Сагайдачного Льв. Літ. 238. — Чекали на обаченеся их Пал. 732. — Не дали мені чекати на него до весни Szabl. 128. — Жінка чекала на обід М. Пр. 55. — Вжe не чекала на них ЖС. III, 380.— Я тут чекаю на вас Снят. п. ib. 64. – Чекала як каня на дощ. Закр. 220. — Як би на все чекав, то досі вмер би Чуб. І, 272. — Все они чекають на якийсь перевіз (Буков.) М. Пр. 120.— Дївчинонька не слухала, на козака зачекала Гол. III, 212. — Той злодій... вжe очікував на того чоловіка Kolb. Р. ІV, 197.

Пор. польськ.: czekać na kogo i kogo, чеськ.: ćekati na něco, серб.: чекаjу и на одговор Даничич, 476; нім.: erwarten auf etw.

З геніт.: „Ф. г.“, ст. 90.

 

5. При дієсловах, що підносяться до сполучення з дативом:

 

Вірити, повірити, дати віру: Й-а ж на клятву повірили Пам. нар. тв. 141. — Напишу перами та й пошлю вітрами. Я на вітер не вірю, я сам слідом поїду Гн. в. ІІ, ч. І, 107. — Ой вір же ти, молода, на козацьке слово Нар. п. — На його ти вірив... як на рідного батька Грінч. І, 92.— Куплю я ти коралини, дай ми на то віру Ż. Р. І, 27.

 

Вибачати: Панно Марійо, вибачай на нас, що ми не вміли колядувати Е. Зб. 36, 261.

 

Дивуватися, з-: Здивувалась жидова на ту пужку, що так помагала вчити жінок Чуб. ІІ, 567.

 

Кивати: Стояла на колодці, кивала на молодці Kolb. W. 202.— На молодців киває Чуб. V, 124. — Чоловік кивнув на жінку Чуб. ІІ, 582.

 

Казати: Каже на матір: йди тепер, мамо, до царя Мал-ка, 313.

 

Лишити: (Ивасенько) лишив свою Марисеньку на мамку свою Kolb. Р. ІІ, 35.

 

Моргати: (Дівчина) цвіт-калину ламала, на козака моргала Чуб. V, 8. —Най очи не моргают та на леда-кого Сал. Сч. 81. — Стоїть багач, на вдову моргав Дан. 52.

 

Наділити: Наділю води на всі Липец. сл. Чуб. ІІ, 389.

 

Покинути: Покинув діти на жінку Полт. п.

 

Потурати: Середульший брат на те не потурає ИП. І, 109.— Царь ні на кого не потура Лебед. п. Чуб. ІІ, 292. — Ми не потураємо на те, співаємо всїх (пісень) Ум. п. Сл. Кс. III, 383.

З дат.: Не потурай, дівчинонько, моїй розмовонці Мил. 80.

 

Припекти: Припекло на лежнюв, та й нам душно Ном. 607.

 

Спасти: Спала думка на жидову, що то Иван їх погубив Чуб. ІІ, 567.

 

Справляти: Ой не справляймо на жони шуби,

На жони шуби, на дочки злото Гол. ІІ, 33.

 

Стукати, постукати: Постукав на вартового, щоб одчинив йому J. М. 46.

Теж при „нема“: Нема на мене ні дня, ні ночи,

Коли б перестали плакать мої очи Чуб. V, 264.

 

6. При дієсловах, конкуруючи з безприйменниковим акузативом (або генітивом в запер, реченнях):

 

Вітати: Прошу родий до хати на молоду витати Kolb. Р. І, 282.

 

Відміряти: Візьми кіл, відмірь на одну сажень и три пйади.

 

Давати: Приїжджаю край Дунаю, на день добрий милій даю Уш. п. Чуб. V, 35. — На день займає — на добра-ніч даю Миргор. п. Чуб. V, 36.

З акузат. безприйм.: По воду йде, добридень дає Бал. 98.

Мати Боже... всім православним на поміч давала Чуб. I, 85.

 

Застати: На войну тую не застало (військо як прийшло) Вел. І, прил. 28.

 

Згадувати, пригадувати, -гадати, спогадати: Хто в світі добре робит та й на бідних щe згадав, — тому Пан Біг і всі звірі до доброї долі помагав Kolb. Р. ІV, 282. — Згадай, згадай Катерино на малу дитину Kolb. Р. ІІ, 38. — Не продавай мене, спогадай на теє Метл. 337. — Пригадую собі на ту різню Купч. 385.

Пор. нім.: sich besinnen auf, sich erinnern an.

 

Клясти: див.: Лаяти.

 

Коштувати: Которые аппарата коштовали на килка тисячен Літ. Сам. 43.

 

Лаяти: Він... щe на мою матеру лає Kolb. W. 246. — Найдужше на священика лають та кленуть Федьк. ІІ, 340.

 

Любити: Жовніри ни любили на него, що він ни тримав з ними кумпанію Kolb. Р. ІV, 139. — Тот богач був дужи лукавий і ни любив на свого брата Kolb. Р. ІV, 195.

Пор. румун.: jubese ne frate (див. Meyer-Lübke. Gr. d. rom. Spr. IIII, § 350).

 

Наздоптати: Ночувала-м я в льоху, наздоптала-м на блоху Чуб. ІV, 483.

 

Ненавидіти: Буде він на порядних людей в селі ненавидіти Федьк. ІІ, 342.

 

Орати: Орати на пшеницю, на жито.

Ст. р.: Оставили бо ихъ, да имъ орють пшеницю и проса Ип. 792. (1241).

 

Притиснути: Але цар на нього притис так, що аж мусїв то зробити ЖС. ІV, 173.

 

Сварити: Не свари на мене Чуб. V, 529; Мил. 86. —Ти на ґіти не свари, хата їм вільна Kolb. Р. ІІ, 238. — Ви, нене, не сваріт на мене МУЕ. XIX — XX, 31.

 

Ухвалити: Вони на це не ухвалили Камен. п.

 

Також дієслова з приростком на-, напр.:

 

Ти сам в-дома не ночуєш, а на мене напастуєш Kolb. W. 205.— На тебе темна нічка наступить Ром. ІІ, 30.— Дядько на тітку насівся: тітку, голубко, засмійся Черк. п. Чуб. І, 237.— На його молодого біда настигає Макс. 25. — Наступили на Хмелницкого гетмана Літ. Сам. 27. — Турки и на-Волохи всею силою натруть Літ. Боб. 287,— Напер на мня, як дюг на теля Закр. 182. — Наскочив звір на ловця ib.

 

7. Прийменник на з акузативом чергується з інструменталем; при тім ми розрізняємо такі категорії дієслів:

 

а) Перехідні з відповідними зворотними:

 

Бачите: Сам на свої очи бачив Чуб. V, 67. — Але ся кождий божив, що бачив на годи Kolb. Ch. ІІ, 216.

 

Битися: Злидні на-в-кулачки бйуться Ком. 7.

 

Брати, вибирати: Буду твої чорні очи на ніж виберати Kolb. Р. ІІ, 13.— Бери біду на мотузок Чуб. V, 570.

 

Важити: — на хунти.

 

Видати, видіти: Сами на око войско видѣли Літ. Сам. 65.— На власні очи того птаха видїв ЖС. ІІ, І, 62. — Слихом слихати, на вид зятя видати Чуб. ІІ, 9 (пор.: ані слихом, ані видом видати Ном. 1939).

 

Замикати, -сь: Царь велів позамикать на замок усіх коней Переясл. п. Чуб. ІІ, 274.

 

Запалити: На гнѣв ку себѣ серця их запаливши, рушил оттоль Вел. І, 95.

 

Застібати, -бнути, -сь: А той мені сподобався, що на ґудзик застьобався Чуб. V, 1168.

 

Зачинити, -сь: Горілку на ключ зачинили ЖС. ІІ, 205.

 

Кувати: Добре тому Ковальові, же на обі руки кує Закр. 153.

 

Лічити: — на копійки.

 

Ловити: На мед, не на жовч, люде мух ловлять Закр. 182.

 

Мірити: Мѣрил поле на версти, волочачи кодолу Вел. ІІ, 497 (пор. інстр.: Найлучче ся своєю пяддю мірити Закр. 181).

 

Ненавидіти: (Вона) ненавидить його на гони Kolb. Ch,. ІІ, 237.

 

Обмежити, -сь: — на шо.

Пор. нім.: beschränken auf etwas.

 

Підняти: Саме військо французькеє на штики підняли Кан. п. Чуб. V, 1007.

 

Піймати: Піймав рибку на гачок Полт. п.

 

Примовляти: Я тебе, святая пчело, загодовляю і на слова примовляю Мил. Жлк. 119.

 

Туманити: Вона на самий тот образ єго туманив або на жіночий або на дївочий Шух. Гуц. V, 199.

 

Чесати: Гей чешуть, чешуть на чорнії кудрі на новий гребінець Уш. п. Чуб. V, 999.

 

Чути: Я ни чую на ніс, бо в мене катир Ст. Конст. п. Карабіївка. — Чи чуєте, ворониї коні на ноги, чи перебіжете чотирі милі дороги Чуб. ІV, 741.

 

Щебетати, за-: Защебечи на три голоси Чуб. V, 939.

 

б) При дієсловах неперехідних:

 

α) Прийм. на з акузативом вказує, що дієслівне поняття обмежується на поняття, виражене в акузативі:

 

Багатіти: Багатіє на лати.

З інструм.: Дурень думкою багатіє Закр. 160.

 

Боліти; за-: На черево боліти Е. Зб. 28, 305. — Там мій милий воли пасе, та й заболів на головоньку Рудч. ЧП. 204, Чуб. V, 1033.

Пор. гр.: κάμνω τὴν κεφαλήν.

 

Вдатись: На виріст, і на силу і на личко в батька вдався MB. ІІ, 15.

 

Занепадати, -пасти: Занепадати на здоровйа Полт. п.

З льокат. і прийм. на: див. „Льокатив“, ст. 44.

 

Кволіти: Ой щоб росло, не боліло

На серденько не кволіло Чуб. ІV, 26.

 

Марніти: А щоб росло не боліло

На головку не марніло,

На головку на все тіло Чуб. ІV, 19.

 

Нездужати: — на очі Полт. п.

 

Скупитись: Бог... на талан поскупився Ком. 361.

 

Слабувати: — на живіт Житом. п.

 

Сліп(ну)ти, осліп(ну)ти: Пан ослїп на очи Kolb. Р. ІV, 217.

 

Також:

 

Іти, ходити: Допіру попробував рак, що може на ту ногу йти Чуб. ІІ, 303. — З-рану ходило на чотирі нозї, по-тому на дві, а послі на три Уш. п. Чуб. І, 308.

 

β) Прийм. на з акузат. конкурує з інструменталем причини (див. Інструм. 67— 72).

 

Жити: На свій кошт жити.

 

Журитись: Журітеся, вороженьки, на своє безголовйа Чуб. V, 417.

 

Знемагати: На рубані рани та на стріляні знемагали Метл. 438. — На рани смертельні знемаганий ИП. І, 248.

 

Кволитись: — на голову Сосн. п. —На груди. — Федьк. ІІ, 111.

 

Кричати: Кричить на пуп. ЖС. І, 446. — Кричить, як на пуп Ном. 3456. — Кричить наче на печінки ib. 3455.

 

Лежати: А Лапшинські парубоньки лижат на хоробу Е. Зб. 17, 38.

 

Мерти: Людъ меръ... найбарзѣй на бѣгунки Льв. л. 29 (XVII в.). — Люде перестали мерти на холеру ЖС. ІV, 190. — Троє дітий на віспу вмерло Федьк. ІІ, 395.

Чеськ.: Umřel na hrozné bolesti.

 

Мучитись: Той панський хлопець желовав, що худоба на тото сe дуже мучить і не хотїв шпильки набивати Kolb. Р. ІV, 255.

 

Стогнати; розстогнатись: Сама ляжу розстогнуся, як би на дитину ІІІ. VII (Скордіїв).

Пор. чеськ.: Nazimnici se rostonal.

 

Тішитись; в-, на-: Ми на тебе втішаєм ся Чуб. ІІ, 173.— Хлопчик знайшов ся такий красний — не натішать ся на него ЖС. III, 375.

 

Хоріти, хорувати: Діти хоріють на обкладки Київ. п. — Казимѣр захоровал на вуспу Льв. л. 16.— Александер розхоровалъ ся на вуспу Льв. л. 16.

 

Чудувати: Не чудуй на мене молодшого над тебе и меньшого в літех моих и глупшого в моєй мудрости Тиш. Ал. 31. — На єго розум великій барзо ся чудовал Пам. укр. м. ІV, 398.

 

γ) Прийм. на з акузат. конкурує з інструм. середника чинности (див. Інструм. 42).

 

Клястись: А ти кленись на свого батька, на матір,

На всю свою родину,

А таки за цю провину

Обдеру спину Neym. 120.

З інструм.: Волосний батьку, кленусь Богом,

Що більше не буде сього ibid.

 

Присягати: Присягаємо на Бог живій Вел. ІV, 218.

 

Проситись: Тах вона вточа його просить ся на милий Бог Kolb. Ch. II, 152.

 

Також „чинити що на імя чиє“: Одділи маленьку часточку землі на моє імйа та її посієм, щоб росла Чуб. І, 143.

 

8. При наступних дієсловах прийм. на з акузативом живих істот і инших предметів дає відтінок ворожої чинности супроти них:

 

Бити: На тоє войско почали бити Літ. Сам. 9.—Прийшов чужоземець татарин і ото вжe на Вишгород бйе ИП. I, 50.

Чеськ.: Udatně naň bil (Zikm. Ski. 242).

 

Брехати: Військо псове і на Владику брехатиме Чуб. І, 279.

 

Бунтувати, -сь: Не бунтуй людей на мене Полт. п.

 

Бути; На кого Бог, на того люде Закр. 181.— На гнів не запертий хлів ib.

 

Вити: Пес на него виє Камен. п.

 

Воювати: Брат на брата воюватимет Вел. ІІІ, 104. — На отчизну свою малороссійскую з ним воевати не станут ib. 105. — (Царі) зібрались уже втрете воювать на його тестя Катериносл. п. Чуб. ІІ, 225.

Ст. рус.: Обри воєваша на Словѣны Ип. 9.

Пор. серб.: Nigda na te vojevati ne ću Mikl. ІV, 415.

 

Гавкати: Собака і на святого гавка Ном. 5195.

 

Гарчати: На його собака не гарчить Пол. п.

 

Гнівити: Кроля на себе не гнівили Літ. Сам. 229.

 

Говорити: Приходь у ночі, при ясній свічі,

Щоб на нас люде не говорили Чуб. V, 18.

Говорили на вовка, але і по-за вовка Чуб. І, 285.

 

Гострити що: На мене зуби гострять Ном. 9557.

 

Готувати що: Жінка смерть готує на тебе Звяг. п. — Чужу милу та цілує й милує, а на мене нагайку готує Мирг. п. Чуб. V, 208.

 

Замахнутись: Як замахнеться на них циган, так усіх і побив Катериносл. г. Чуб. ІІ, 120.

 

Засідати, сісти: Засїли на нюю хлопці Чуб. ІV, 111.

 

Збирати, зібрати: Зібрав Хм. велике військо на Ляхів Полтав. п.

Чеськ.: Na Čechy vojska zbírali Zikm. Skl. 242.

 

Здіймати, підіймати: Донька на мати руку здоймає Е. Зб. 35, 191. — Донька на матір гнїв піднімає Гол. ІІ, 22.

 

Звести, -сь: Синочку... чи у тебе руки зведуться на мене Звяг. п. Чуб. V, 188.

 

Зикати: Дядько... щe став зикати на його Кобр. п. Чуб. ІІ, 8.

 

Змовлятись, змовитись: (Кавалерове) змовлялися на одну дівчину Канев. п. Чуб. V, 223.

 

Іти, піти: Идоша Половці на Греки Ип. 217 (1095). —Поиди ти на Александра ib. 760 (1231).—Поидуть та(та)рове на лахи АЗР. І, 1 (1340). — (Потоцкій) знову на козаки через Хмелник ишол в другий раз Хм. Літ. 78. — Того ж року на козаки пошли Ляхи на Украйну ib. — Року 1619 знову козаки на Ляхи йшли полки пуд Межибож ib. 80. — Того ж року зараз на весну запорожци вишли на Дорошенка Літ. Сам. 104.

 

Метати: Окрутним же каменем на Степана метали Чуб. І, 187.—

 

Підносити, -нести: Жолнѣре зась позосталий хотѣли конфедерацію на него (гетмана) поднести Льв. л. 12.

 

Помагати: Сьвьичена сіль помагає на ріжні хороби Е. Зб. 27, 99.

 

Посилати, -слати: Цар послав на Турки військо Черк. п.

 

Свідчити: Не смїють свідчити на пана Олехна АЮЗР. І, 22 (1483).

 

Сичати: А на що ж вона (гуска) на апостола сичала? Чуб. І, 167.

 

Скалитись; скалити зуби: Почне хмариться, то й рідна дитина на тебе скалиться Ком. 361, — Щe пшениця половіє, а жид на ню зуби скалить Ком. 35.

 

Скреготати: На котрий (монастир) вшистки зубами скреготали Льв. л. 11.

 

Стати, повстати: На своих старшин чернь повстала била Літ. Сам. 41.

 

Стріляти: Староста... на церковъ Божию гайдукомъ своимъ на баню и на крнжъ стреляти казан Арх. ЮЗР. І, І, 292 (1592).

Чеськ: Na ten grad hustě počali střìleti (Zikm. Skl. 212).

 

Описово: в огню дати: Свирщевскій... каже на них огню з стрелби ручнои дати Крон. Боб. 283.

 

Ударити: Ударил на табор Виговского Літ. Сам. 54. —Ой ударте морози да й на ті густі лози Чуб. V, 656.

Пор. чеськ.: Udeřil swým mečem na stit střìbrný. (Zikm. Skl. 242).

 

Шукати: На оного причини Хмелницкій шукай Літ. Сам. 30.

 

9. При дієсловах прикрого душевного настрою прийм. на з акузативом предмету того настрою:

 

Бути злої волі: Батько на ню злої волі Староконст. п. Чуб. ІІ, 217.

 

Банувати: Ой шалений розумойку, та ня тя баную,

Що-м любила ось два роки бідочку дурную Сал. Сч. 85.

Забанував я на батечка свого Федьк. ІІ, 176.

 

Гніватись, роз-: Розгнівався мій миленький на мене Чуб. V, 189.— Пан розгнівався на ню Чуб. ІІ, 616.

Ст. pyc. Кн҃же ты сѧ на нас не гнѣвай Ип. 144.

 

Думати, по-: Хто на тебе подумав, хто на тебе щелепи рознимав, хто на тебе язики обертав Чуб. І, 111.

 

Дутись: А Оксана не пряде, на Ивася дметься Кан. п. Чуб. V, 109. — Ой ти дівко молоденькая, що на тебе молодиці дмуться Чуб. V, 126. — Надувся, як мита на крупу Закр. 181.

 

Жалкувати: Не жалкуй на твою матір, що тебе згубила Полт. г. Чуб. V, 491. — Не жалкуй муй сину на мене Чуб. V, 876.

 

Завзятись: Цїсар завзїв сї на того хлопцї ЖС. II, 196.

 

Здувати: На кого ж ти, муий миленький, злуєш,

Шо мою білу постіль гайнуєш:

Чи на свою челядь молодую,

Чи на свою матусю старую Чуб. V, 555.

 

Лютитись, влютитись: А ґід, як це вчув, то влютив сї на козу Kolb. Р. ІV, 263.

 

Мати за зле: Та сама, которую ти здибав, має на тебе за зле за те, що ти з нею не поздоровкався Чуб. І, 201.

 

Нарікати: Вона плаче і ридає і на долю нарікає Закр. 22.— Піду я в ліс на мешкання нарікати на кохання Уш. п. Чуб. V, 22.

Пор. чеськ.: Na neštěstí své nařiká (Zikm. Skl. 243).

 

Обуритись: Народ обурився на священика Якова Літ. Сам. 137.

 

Плакати: Котра дівчина все в-переді скаче,

На тую завше мое серце плаче Чуб. V, 430.

Плачмо на вороги, бо то їх причина Гол. І, 364.

Як я стану перед Богом на тебе плакати,

Що я з твої причиноньки мушу умирати Ż. Р. ІІ, 132.

Не плач доню, ні на батька свого,

Не плач доню ні на неньку свою,

Заплач доню на недоленьку,

Що попалася в неволеньку Бал. 54.

Пор. чеськ.: Plac na své hřihy (Zikm. Skl. 242).

 

Сердитись, розсердитись: Я й росердився на сонце, що рано зайшло Кобр. п. Чуб. ІІ, 10.

 

Скаржитись: Аж там милий воли (коня) пасе (та) скаржиться на головоньку Уш. п. Чуб. V, 87, 145.

 

Чинити злу мисль: І тому чоловіку, чи жінці, котри би хотіли злую мисль чинити на мою пасіку, нехай йому замерзне серце лукаве Чуб. І, 73.

Теж описово: Все на мене важким духом дишеш Закр. 40.

 

10. При наступних дієсловах, вказуючи стосунок чинности до особи або до речи:

 

Братись: Ой коню мій, коню вороний! чи берешся на силу Сл. Кс. ІV, 94.

 

Важити, наважити, -ся: Я з тобою вечір стою, на другого важу Канів. п. Чуб. V, 406. — Наважився син богацький на вдовину дочку Kolb. P. ІІ, 63. —Нікому було вжe наважуватись на його життя Чуб. ІІ, 568.

 

Вважати, зважати: Ой вернися, Катерино, уважай на дитину Kolb. Р. ІІ, 19. — А ми на те не вважаймо ЖС. ІІ, 208. — На багацтво не вважайте, тілько добрих жінок шукайте Уш. п. Чуб. V, 215.— На ню, хлопці, уважайте, аби ся лишила Сал. Сч. 69. — Нащож ти, моя доню, вважала, що ти того запорозця сподобала? Уш. п. Чуб. V, 340. — На сe не зважав ЖС. ІІ, 192.

 

Вдатись: Де сї такий вдасть на таку фотографію, най їди до мене Kolb. Р. IV, 223.

 

Вотувати: Посли до сенату выправилъ, вотуючи на короля Казимира Льв. л. 29.

 

Впадатись: Впадаюся, мамцю, на жупан Уш. п. Чуб. V, 70.— Що ти, донцю, гадаєш, що ся на чорноморця впадаєш? Впадаюся, мамцю, на керею Уш. п. Чуб. V, 70.

 

Вповати: Не вповала на худобу, як на твою вроду Мил. 81.— Не впувала на худобу, а впувала на уроду Ум. п. Чуб. І, 259.

 

Гадати, погадати, мати гадку: Ни гадає нї на воли та нї на корови, лиш гадає все на мене та й на чорні брови Kolb. Р. ІІІ, 21. — На наш живот погадаєть АЗР. І, 54 (1442).

Ой дубочку кучеривий маю на тї гадку,

Гадаю тї я зрубати дївчинї на кладку Kolb. Р. ІІІ, 61.

 

Глядіти, глянути: Як на неї гляну, то зараз зачервонію Чуб. ІІ, 14, — Ой стану я, гляну я на бистреньку воду Чуб. V, 2.

 

Голосувати, давати голос: Ми голосуватимемо на Йвана Сквир. п.

 

Думати: Вража його мати знає, на що він думає:

Чи на мої воли, чи на корови,

Чи на моє біле личко,

Чи на мої чорни брови Уш. п. Чуб. V, 19.

 

Дивитись, за-, на-, по-, при-: Встид дивити сї на той сердак Kolb. Р. IV, 111.— Та знай слинку ковта, дивлячись на таку кралю Кв. І, 7. — Я на дївки задивився Чуб. V, 1159, —На хороші женці надивився Kolb. W. 80.— Стій, джумаче, не топися, хоть на дїти подиви ся Гол. І, 178. — Скоркіло їх таки подивити сї на шіскє Kolb. Р. IV, 211. —Ти придивляйся на кожну Липецьк. сл. Чуб. ІІ, 21. — Але чоловік на то придивив сї і зробив сї нїби глухи і сліпи Kolb. Р. IV, 522 (при дієсловах з приростком при- в західніх говірках маємо звичайно датний відмінок, а в східніх прийм. до з родовим відмінком: придивлятися кому-чому або придивлятися до кого-чого).

 

Дути, духати: Дути на гарячу воду. — Послі подухають на миску Чуб. І, 114.

 

Дуфати: Я на тоє не дуфаю,

Чужі жінки зачіпаю Kolb. Р. ІІ, 61.

 

Жмурити очі: Сидить дядько люльку курить,

На дядину очі жмурить Звенигор. п. Чуб. V, 680.

 

Засудити, розсудити: Ти сама на себе суд засудила Федьк. Іі, 367.— Аби вам гроший не віддавали, аж доки суд на те не розсудить Федьк. ІІ, 296.

 

Зглядати: Ой а він на ню мило зглядає,

Мило зглядає, до себе приймає Гол. ІІ, 64.

 

Згодитись: Згодили ся всі на тоб Волохи Крон. Боб. 277.— Опришки си на це згоде Е. Зб. 26, 3.

 

Здаватись, здатись: Не здавайся Грицю на дурницю Чуб. І, 250.—Лучче здаймось на Бога ЖС. ІІ, 209. — Ти чорнява, кучерява, не здавайся на мене Метл. 12.

 

Змагатись: Геть на ласку не змагайся,

Згинь з очей, не навертайся Закр. 121.

 

Змилосердитись: Поки прут найшов, та й одсердився, та на свою миленькую змилосердився Чуб. V, 581. — На свого миленького змилосердилася ib. 666; Гн. ІІ, ІІ, 230.

 

Квапитись: Ти не квапся на мою дочку Канів. п. Сл. КС. ІІ, 230.

 

Кликатись: Хоть яка пригодочка, на тебе сї кличу Kolb. Р. ІІ, 67.

 

Лакомитись; з-: Послухай, не лакомся на гроші, добре вийдеш ЖС. ІV, 97. — Не лакомся Грицю на дурницю Закр. 187. — Ти злакомила сї на пйет чирвоних Kolb. IV, 208. — Злакомився на калитку, взяв собі багатирку Уш. п. Чуб. V, 215.

 

Ласуватись, по-: Поласується на баранця Чуб. ІІ, 603.

 

Лучити: Сама добре знаю, що на біду лучу Уш. п. Чуб. V, 3.

 

Навертати: Нехай вас Бог наверта на добру думку Ком. 26.— Наверни мене на жидівську віру Манж. 123.

 

Назритись: — на очи.

 

Належати: Двор чи власний на ню належачий Ак. Бор. 69 (1663).

 

З геніт. і прийм. до: Той дім належав до пана Чуб. І, 4.

З дативом: див. Датив, ст. 43.

 

Наражати, -зити: Нехай йде свою дочку на смерть наражати Neym. 52.

 

Підводити, з-, -вести: Бодай твоя мати в пеклі згоріла, бо що нас молоденьких на тоє підвела Уш. п. Чуб. V, 231. —На гріх зводити Пам. укр. м. IV, 143.

 

Підйуджувати: Він підйудив його на таку річ Сквир. п.

 

Підмовляти, -вити: Він на це його підмовив Полт. п.

 

Підписатись: епископ підписав ся на те, що нїколи не буде жадного жида палити ЖС. ІІ, І, 54.

 

Поглядати, споглядати, -сь: Ходжу я поглядаю на ту чорну хмару Уш. п. Чуб. V, 50. — (Люде) сами коней поганяют, та й на хлопця поглядают Ż. Р. ІІ, 60. — На свого тору споглядав ИП. І, 196.

 

Подобати: Та дитина дуже ладна, подобав на панське Kolb. Р. ІV, 254.

 

Подобріти: Гадав, що тато подобрів на него Kolb. Р. ІV, 61.

 

Позирати: На що тї посагу, коли я здорова,

А борони Боже недуги,

Будеш позирати на другі Гол. І, 384.

На полиці масні книші, на ні позираю Гол. І, 199.

 

Помагати: Нехай тобі Бог помага на все добре Рудч. Ск. II, 57.

 

Порадити: Хто ж тебе милий на тоб порадив? Чуб. V, 14.— Ніколи на лихе не порадить Федьк. ІІ, 233.

 

Прийти: Хто богато вібирає, тот на біду прийде Kolb. Р. II, 62.

 

Приглядатись: На личенько приглядалися Чуб. ІV, 413 (контамінація: глядіти на — приглядатися до).

 

Приставати, -стати: На сесе мусиш пристати ЖС. ІІІ, 385. — Зараз пристали чорти на таку справу Kolb. Р. ІV, 121. — Мусїв той бідний і на те пристать (щоб йому брат виколов око) Староконст. п. Чуб. ІІ, 46. — Цісар на все пристав Федьк. ІІ, 398

Пор. ст. рус.: Неволѧ ми было пристати свѣту их Ип. 241 (1097).

 

Вкладатись: На Бога складайся, розуму ж тримайся Закр. 180.

 

Спасти: Як би у вас помішник, то б він на ваш лад спав Лебед. п. Харк. г.

 

Спускатись, -ститись: На чужий розум не спускай сї Kolb. Р. III, 186. —Вівчар спустив сї на римарчика ib. III, 119. — Кухарочка сї замастила, а староста впив сї, нищісливий той господар, шо на них спустив сї ib. ІІ, 155. — Спустився на витребеньки Чуб. І, 278. — Не спускайся, дівчинонько, на великі віна Сал. Сч. 45.— Не спускайся Грицю на дурницю Чуб. І, 250.

 

Трапити: Трапила коса на камінь. — Трафив на злий раз Е. Зб. 27, 220.

 

Убезпечитись: Жолнѣрове юже ся убезпечили на приязнь гетмана Хмелницкого пна терпливость Літ. Сам. 30. — Обезпечилися били на тоє войско, котороє зоставало под Золотоношею ib. 92.

 

Упевнятись: Не впевняйся, сизий орле, на лейстрових дуже Кул. І, 70.

 

Уфати = Вповати.

Голубко сива, на що уфаєш?

Чи на вроду, чи на красу, що маєш? Уш. п. Чуб. V, 238.

 

Учити, навчати: Жона мужа била, на добре учила Гол. IV, 163. — Нехай лають (люди)... не на лихо учать Переясл. п. Чуб. V, 40.— Ох, бий, научай та на свій звичай Kolb. Р. ІІ, 278.

 

Опріч того, прийм. на з акузативом вказує на предмет реаґування, вираженого дієсловом, напр.: казати, відгукатись, відказувати, відповідати, відписувати, мовчати, замовчати (варто б було замовчати на сe ЖС. ІІ, 206), зітхати і т. д. на що.

 

11. При дієсловах, що виражають поняття поділу або розпаду прийм. на з акузативом вказує ті части, що на них поділено або розпалося ціле:

 

Дерти, по-: Подерти на шматки.

 

Ділити, по-, роз-: Ділити на двоє, на троє.

 

Краяти, роз-: (Чісник) розкроює сї начетверо МУЕ. XIX—XIX, 9.

 

Паювати: І будем грунта-худобу на дві часті паювати ЗЮР. I, 42.

 

Побити, розбити: Жовнїри побили війско королевскоє на мак Kolb. Р. ІV, 24. — Судна козацькі на три части розбивав ИП. І, 192.

 

Розступитись: Ах ти, земля сира, розступися на четверо — дай мі ся сховати Чуб. V, 243.

 

Рубати, по-: Парасочку на штуки рубати Гол. І, 69.— Вдовиченка на три части рубають Чуб. V, 1079.— Порубала козаченька на мілку дробину Закр. 72. — Хочем ми тебе на мак порубати ИП. ІІ, 60. — Не дуже го порубано:... головонька на четверо, а серденько на шестеро, а ніжечки на гишечки Гол. І, 24.

 

Сікти, по-: Узяв Ляхів на капустку сїкти ИП. ІІ, 69.— Донця доженем, на дрібний мак посічем Гол. І, 122. — Тей меч-самосїч і посік його на маленькі шматочки Рудч. Ск. І, 127.

 

Товкти, потовкти: — на мак що.

 

Трощити, по-; с-: Потрощили їм ноги на гамуз ЗЮР. І, 76. — Строщити на дрізочки Ном. 3866.

 

Шикувати, роз-: Ивоня свои козаки на три части розшиковал Крон. Боб. 283.

 

Прийм. на з прислівниками при названих дієсловах поділу вказує якість його, напр.: покраяти на дрібно, на тонко, себ-то на дрібні чи тонкі частки. Безприйменниково: Багатий дрібно крає Ном. 1451.

 

Також: на двоє „ворожити, гадати, думати і т. ин.“. На двоє баба ворожила: або вмре, або буде жива Закр. 180.

 

12. Прийменник на з акузативом в безпідметових зворотах, при тім у звороті підметовім речівник може бути на місці підмету, напр.:

 

Кладеться на дощ Сосн. п.; кладеться на годину Зміїв. п. (пор.: Дощик сьогодня клався, клався, та й не зірвався Чуб. І, 301).

Заноситься на дощ. — На день займає Чуб. V, 234. — Прийшлося на другий день ЖС. ІІІ, 53. — Прийшло на Різдвйане свйато Чуб. ІІ, 522. — Прийшло на другу ніч, полягали вони спати Чуб. ІІ, 642.— Прийшло на ранок, на вечір (пор. прийшов ранок, вечір Е. Зб. ХII, 172). — На другий день поступає, Мариєчка промовляє Kolb. Р. ІІ, 17. — Як на годину стане, тоді коситиму Сосн. п. (також: на годині).— Щe на день не свитає МУЕ. ХIХ — XX, 31. — Прийшло на Різдвяне свято Чуб. ІІ, 522.

Як на добро кладеться, то й на скіпку прядеться Ном. — На добро, на горе йдеться Ном. 1692. — Звичайно, як на біду йде ЖС. ІІ, 192. — Ой дівчино, сеї ночи на біду нам пішло ЖС. ІІ, I, 49. — Оттепер нам, діду, та пішлось на біду Чуб. V, 1133. — Пришлоcя нам на біду Kolb. W. 267.—Орав богач на пшеницю голубими воли, він гадає, що не прийде на біду ніколи ЖС. ІІІ, 46. — На горе пішлося Чуб. V, 551. — На лихо пішлось Ном. 2019. — Чи сe тобі, доню, на лихо пішло, що учора из вечора три козаки прийшло Метл. 8.— Ище ж тобі, дівчинонько, не на лихо йшло, що учора из вечора два козаки прийшло Чуб. V, 182. — Пішло у їх на розбрат Сл. КС. ІV, 32. — Як піде на вік, то піде й на лік Бесс. MX. 519.— На загибель буде тому, хто бере багачку з дому Чуб. V, 217.—Не йдеться менї, мабуть од вас на поміч, а од мене вам на науку ЗЮО. І, 324. — З того на таке прийшло, що Федьк. ІІ, 402.

 

Також: На имнє було єму Мирин Е. Зб. 26, 234.

 

13. Прийм. на з іменами дієслівними і душевних станів:

 

а) виражає ціль, намір і конкурує з інфінітивом або зворотом із злучником щоб, напр.:

 

Перемиський воєвода волає: ой хто ж поїде на войованє Ż. Р. І, 88 (= воювати). — Поїхав Ясенько та й на войованнє Вільськ. п. Чуб. V, 726. — Та й поїдем в чисте поле на гуляння, до милої на втішання Чуб. V, 545. — Да поїдем в чисте поле на прогулянне, на розгляданнє Лукаш. 90 (Ип. 1229 р.: Данил... еха сам на зглѧданиє града, 756).— Поїхав козак на полювання, зоставив жону свою на горювання, пустив кониченька на попасання, а сам приліг к сирій землі на спочивання Чуб. V, 776. —Три корогви на забачення Ляхам становили Макс. 56.— Вибігла його мила на розпитування Чуб. V, 673. — Дав їй на спанє ЖС. ІІ, 184 (= щоб спала).—Держить водицю на вмиваннейко, держить хусточку на втираннейко, винне яблучко на похміллейко Е. Зб. 35, 187. — Зготовила дочку да на виданнечко Чуб. V, 666. — Єсть у тебе братіки на женінячко, єсть у тебе сестриці на одаванячко Мал-ка, 172. — Ми ідем на дякованці, дяковати пані матці Ż. Р. І, 86.— Жона бившого гетмана отослана до Седнева на мешкання убого Літ. Сам. 174.

До нас посланы суть дьякове на науку АЮ Р. І, 142 (1558).— Там на вѣчную память и гроб свой святий оставил ЛМГ. 40. — Лащ... на чату ихалъ Льв. л. 8. — Рушил со всѣми потугами на отсѣч войску Літ. Сам. 21.—Тетера гетман... ишол на оборону Чигирина ib. 85.— За которими войско козацкоє на здогон йшло Літ. Сам. 31. — Потоцкій... росказал вшисткому войску, аби за Днѣпръ на лежу пошли Льв. Літ. 21.—На господарство (на господарювання, господарювати) Турчин казалъ поихати до Волохи Семионови ib. 14.

Виправила мати сина на війну раненько Сал. Сч. 67. — Ходи-но ти, Семеночку на здобич із нами ЖС. ІІ, I, 48. — Ходити на стрілецтво Федьк. ІІ, 309. — Гей поїхав Івасенько сім літ на війну Ż. Р. ІІ, 13. — Їздили хлопці на охоту Чуб. ІІ, 69. — Не тоді хортів кормить, як йти на влови, а попереду Мил. Жлк. 234 (Ип.: Идоста на ловы 667). — Приходив на звіди до сина Kolb. Р. IV, 128. — Оленочка та збирала синий цвіт на вкази Roszk. 10.— Ой то царонько виїжджає та до царівни на зальоти ЖС. І, 279. — Не ходи сину на зальоти більше Миргор. п. Чуб. V, 36. — Ой приїхав я до дівчини, а в дівчини на зальоти сіли Уш. п. Чуб. V, 377.— На гульки они не ходили, Боже борони ЖС. ІV, 182.— Корміть волів на бариш Ż. P. ІІ, 70 (щоб баришувати).— Хіба я у тебе це перший раз на робу (не відробок) беру Федьк. ІІ, 156. — Милосерного Бога на поміч не прохали Макс. 19.— Я тебе піднімаю і на поміч благаю Кан. п. Чуб. ІV, 5. Мал-ка, 226.— І не вийду, і не встану, вишлю меншу сестру на підставу Чуб. V, 351. — А я пришов на довідки, чи дівчина дома Бесс. MX. 186. — Бодай (дитя) росло, не боліло отцю й матці на потїху, добрим людям на услугу Чуб. ІV, 20.— Може мене любить на яку здраду Уш. п. Чуб. V, 16. — Пішли собі на проходку Чуб. II, 123.— Нарвемо (квіток) на утіху Переясл. п. Чуб. ІІ, 31. — Пасіть воли на славу Чуб. V, 1034 (=щоб славились).— Нема мене до роботи, но на витребеньки Чуб. ІV, 543.— Час уже йти мині до дідуся на послугу Чуб. ІІ, 19. — На людзьку славу (= щоб люде славили), на ту поговірку щe раз у Крим схожу РЧП. 130. — Святая церков людей на служби, зелене вино людей на закон Гол. ІV, 113. — Він взяв і пішов на скаргу до другого (пана) Чуб. ІІ, 645. — Кличе козак дівчиноньку собі на пораду Уш. п. Чуб. V, 161.— Кликати на раду кого. — Ой вистигайте, молоді чумаки, а на зімовлю до Лугу Чуб. V, 1046. — Принїс мене сивий кінь до дївчини на поклін Kolb. Р. ІІ, 256. — Ти, дївчино, спамйатайся на підмову не вдавайся Уш. п. Чуб. V, 4.— Не здавайся на підмову, будеш добра Чуб. V, 355. —Дайся дівча менї на підмову Гол. І, 107.— Йдуть турки на рабунки Чуб. V, 1087.—Видав го на заріз Закр. 151. —Півня на заріз несуть, а він каже „кукуріку“. Ном. 6187.— Вівцю скубуть, а козам на віжки дають Закр. 148. — Нам каже на глум, а ми беремо на ум ЗЮР. І, 13.— Посилає батько старшого сина на варту Чуб. ІІ, 301. —Ой кажуть мені на варту йти Чуб. V, 945. — Тобі на уповня (= щоб уповнятись), мені на здоровйа Ном. 269.— Торгуй на хліб урожай і на все добре Мал-ка, 248. — Як його взяли, на муки брали Чуб. III, 349. — Як єсть на рощину, стане й на заміс Ком. 430. — На арешт го засудили Е. Зб. X, 8.

 

Опріч того в наступних сполученнях прийм. на з дієслівним речівником творить одно дієслівне поняття:

 

Брати на спиток — спитувати.

 

„ „ (с)пробунок — пробувати.

 

„ „ сповідь — сповідати.

 

„ „ увагу — уважати на що.

 

Наводити на розум — нарозумляти.

 

Підводити на спокусу — спокушати.

 

Підіймати на глузи, на глум, на сміх — глузувати, глумитись, сміятись з кого.

 

б) На який кінець:

 

Ой вродила-м тя на муку, Господу на услугу Чуб. V, 1015.— Породила мене мати на біду Уш. п. Чуб. V, ІІ, 338.—На що ж мене на горе вродила Чуб. V, 469. — (Пороги) ой нехай судять, да на своє лихо Чуб. V, 148.— Ой Василю, Василечку, мати тя родила та на мою головоньку, щоби-м тя любила Уш. п. Чуб. V, 14. — Та я тобі завірила на недолю свою Сал. Сч. 40.—Ми ся йно полюбили на великі жалі; ти миленька ту зістанеш, а я пійду далі Сал. Сч. 11.— Пійду з милим погуляти ворогам на збитки ib. 23.— На злість моїй жінці нехай мене бйуть Закр. 181. —Що Бог не робить, то все на лучче Ном. 2.— На Великдень на радість стріляють Ном. 429. — Повтікали... на несповісну радість... королеви Федьк. ІІ, 447.— Ми мусіли на наш сором мовчати Федьк. ІІ, 287.—Бреди старий за Дунай по калину, як не добредеш, на твою душу згину (Поділля) Чуб. V, 846.— Наймит... вдарив на ґвавт в дзвін Kolb. Р. ІV, 261.— Святий Афет узяв мушкет, вистрелив на гасло ЖС. І, 448. — Стали на віват стріляти Федьк. ІІ, 360.— Мусів ждати, на який конец діло вийде Федьк. ІІ, 412.

 

Теж: бути, служити на добро, на користь, на славу, на шкоду.

 

Теж з акузативом питайного займенника „що“:

 

На що мене сватаєш, коли хати не маєш? Чуб. V, 121.

 

З емоціональним відтінком незадоволення замість „на що“ —на біса, на чорта, на якого біса і т. ин.; конкурує з генітивом: чого, якого біса і т. д.: На біса ти їх сюди понаводив повну хату Чуб. ІІ, 144. — На чорта їй корова Ком. 517.

 

в) З дієслівними, що виражають прозьбу, бажання і т. ин., вказує привід до чинности:

 

Що хай учинил на прозбу Хмелницкого Літ. Сам. 25.— Жену Виговского одослали на прозбу єго ib. 61.— На жаданне жолнѣрское полковника миргородского Гладкого казал стратити ib. 29.—На жадання запорозцов и тим полков ib. 73. — На причину братий прийму тя за найменшого до закону Пам. укр. м. V, 291. — Борнацкій, господар Волоскій, на подмову Волоховъ... доброволне поихалъ до Турокъ Льв. л. 14.

 

г) Згідно з чим:

 

На мою думку він розумний.

Стоїть камінь, викуваний на подобу чоловіка ЖС. ІІ, 54.

 

ґ) Супровідну чинність і конкурує з відповідним дієприслівником, напр.:

 

Кожда табора бере такого березу на вирви Е. Зб. 36, XVI (пор. рос.: брать на расхват). — На догад (догадуючись) буряків дайте капусти Закр. 180. — І зузуля долітає і матінка на догад знає Мил. Св. п. 147.

 

14. Прийм. на з акузативом вказує на призначення суб’єкту або об’єкту, напр.:

 

Оден чоловік хотів мати чорта на богацтво ЖС. ІІ, 354.—Та збирають фіялочки на неділю на віночки Уш. п. Чуб. V, 335.—Твоя мазниця на всякий квач годиться Ком. 1056. — (Лисичка) пригодиться дітям на шапки Чуб. ІІ, 116. — На мед на горілку складались (грошима) ЖС. І, 457. — Що я вам на сміх здався, ни що? Ном. 3478.

Ах біс не Парася, на всі штуки при далася Kolb. W. 199.— Сосна... на пчоли придалася Чуб. ІV, 354. — Дайте язик на підошви, зуби на підкови Сал. Сн. 74. — Мені своі зуби на підкови дайте Уш. п. Чуб. V, 2557. —На шальвію воду грію, на руту не буду. Миргор. п. Чуб. V, 210. — Туди, де воші на сало годують Ком. 1189. — Кучерявий Иван на капусту орав (себ-то: землю) Миргор. п. Чуб. V, 11. — Перепаде йому на фиґи Ком. 251.

 

15. Прийм. на з акузативом відповідає безприйменниковому акузативові міри на питання: скільки? і виразна приблизну кількість || у, з.

 

Под Глуховом на килка сот тых же пушкаровдов виринали Літ. Сам. 54.

Волен нѣж на двадцять тисячей албо на тридцять люду его царск. велич. полегло Літ. Сам. 58.— На килкадесять тисяч вимерли (козаки), як уступали с поль кримских ib. 173 — Людей... в мѣстечку Хвастовѣ на три тисячи хат поселило ся Вел. III, 127.—На три гасячи Шведов и Прусов забито Вел. І, 226.—Oj плахотка-черчаточка, на три пальці перцю Чуб. V, 675.

 

Також при дієсловах: брати, давати, вірити, купувати, продавати і ин. притім. на з акузативом ціни об’єкту, напр.: Вона мене давно знає, на сто рублів (горілки) навіряє Чуб. V, 1034.

 

16. Прийм. на з акузативом вказує криє чинности:

 

Сами бы ся в коротком часу на корень знищили и ку силному убозству пришли — того Боже уховай АЮЗР. I, 92 (1538; пор.: Строщу, зламлю чирвону калину до самого корінечка Лавр. 53).

Але бігли за Василем, Василє не ймили;

Вернули сї д Йванові та й на смерть убили Kolb. Р. ІІ, 8.

Ех, то так не можна робити, пане, аби чоловіка на смерть забити Kolb. Р. ІV, 253. — (Стрілець) убивсь зовсім на смерть Звягел. п. Чуб. ІІ, 118.

Пор. чеськ.: Na smrt jej ranił (Zikm. Skl. 244).

 

17. Прийм. на вказує супровідну чинність, стан або обставину і конкурує з відповідним інструменталем (див. Інструменталь, ст. 65) Жито було таке, що сніп на силу здіймеш у-гору ЗЮР. ІІ, 99.— Уже так утомивсє, що на силу ноги волочить Більськ. п. Чуб. ІІ, 78.— Єва на всі жили брала, а Адам аж употів ЖС. І, 438.

Продає сіль на вагу Чуб. V, 1034.

Не важили буряків, а приняли на око Черк. п.

На віру жити Ком. 1050.

Там не можна доступити на жаден спосіб Е. Зб. I, 18.

Одділи маленьку часточку землі на моє ім’я Чуб. І, 143.

А Василько молоденький заплакав на голос (у голос, голосно) Kolb. Р. ІІ, 295. —Питає його на такий самий голос, як у чарноксенжникової дочки Більськ. п. Сідл. г. Чуб. ІІ, 201. — Присягаємо! сказали всі на голос Федьк. ІІ, 278.

Там Ганнуся лежить, на-в-хрест руки держить Уш. п. Чуб. V, 54.— Сорочку часом на виворот надіне Чуб. І, 108. — На виворот рукою миє очи ib. 135. — На відліг рукою не робити Чуб. І, 133.

 

18. Прийм. на з акузат. вказує предмет, що на його користь поширюється дієслівне поняття:

 

Моя дочка робить і на тебе і на себе Чуб. ІІ, 64.—Не виробляй силоньки на чужиї детиноньки Kolb. Ch. ІІ, 35. — На мене люди найдуться Чуб. V, 126. — Най буде при людєх, коли не на люде Закр. 181.— На проханого гостя багацько треба Закр. 182.— На ласий кусок знайдеться куток ib. 181.

 

Дистрибутивно: Росписав свої добра на діти Е. Зб. І, 21.— Благословіте цей чесний хліб на мир християнський роздїлити Чуб. IV, 610.

 

19. Прийменник на з акузативом на місці присудкового номінативу або акузативу при дієсловах „взяти“, „вийти“, „наставити“, „стати“ і ин., конкурує з інструменталем і з акузативом множ. з прийм. в(у), напр :

 

Йозьо... господарував, а приятеля взєв на свого повірника Kolb Р. IV, 258.— Мали мня молодого на жовніра взяти Сал. Сч. 66.— Вийшов на господаря Чуб. ІІ, 400.— Помалу вийшов на великого пана ЖС. І, 226. — Війшов на ксьондза, а вітак війшов і на владику Kolb. Р. IV, 148. — Його настановили на попа Полт. п. — Ой як стану я на війта, піде шєпка на бік Kolb. Р. ІІ, 242. — Він вивчився на кравця Полт. п.— Він запросив їх на кумів ЖС. ІІ. 195. — На жовнїра породила мати свого сина Сал. Сч. 66.— Повезли (риби) цареві на гостинець Чуб. ІІ, 257.— Которая комісія нѣ на що зишлася Літ. Сам. 109.—Звів собаку на вовка Ком. 511. — Перевів гаманець на тютюнець Ком. 1191.— Перевівсь ні на сe, ні на те Ном. 1848.—Обернися порося на карася Ном. 119. — Траву на сіно покошано ЖС. І, 278.— Спалити що на попіл. — Старий собака, тільки на цуцика виглядає Ком. 1148.

 

Конкуруючи з прийм. в (у):

 

Коли то страх на чужиї дїти ийти Kolb. Ch. ІІ, 222.

Ой волю я молоденька в комірці сидїти,

Лиш не дай мня, моя мамцю, на чужії дїти Сал. Сч. 48.

 

20. Прийм. на з прислівниками вказує надання певної якости, напр.:

 

Наші коровайниці на пйано попилися, що о нас забулися Чуб. IV, 664. — Кладут на фіру скриню... мальовану на вишнево МУК. XIX — XX, 28 (пор. франц. peindre en bleu). Фарбувати на чорно, на зелено.—Варити яйка на твердо, на мяхко (Федьк. ІІ, 449), на густо.—Та як вона породила (сина) на чорно повила МУЕ. XIX—XX, 263. —От жило там у лісі три брати на-різно Лебед. п. Чуб. II, 290.— У черницях всі сестриці, а хліб на різно Ком. 1254.— На твердо всне Шух. Гуц. V, 6. — Присѧгал на криво Пам. укр. м. ІV, 222. — Жерцам на сліпо вірить Федьк. ІІ, 252.

 

Теж на даремно, на-швидко(ý).

 

Ці звороти конкурують з безприйменниковим прислівником: присягати криво, заснути твердо, вірити сліпо і т. ин.

 

21. Прийм. на вимінюється з ирийм. за:

 

Міняй бики на воли Чуб. І, 272. — Виміняв шило на швайку Закр. 151.— Ну, каже, міняймося на люльки М. Пр. 47. — Смійся, смійся, вражий сину, на сміх тобі буде: трясла тебе сім літ трястя та й трусити буде Уш. п. Чуб. V, 392. — Вязнев... на окуп всѣх пустил волно Крон. Боб. 297.

Не поможе карбованець, не поможе два:

Вчора пила на корову, тепер на вола Чуб. V, 677. — Пила-м на ту коровочку, щоби здорова Kolb. Р. ІІ, 238.

 

22. Прийм. на в чергуванні з прийм. о, об:

 

На біл камінь розібйуся Чуб. V, 487 (=о камінь розібйу ся Kolb. W. 296).

Ой ходила молода дівчина по лісочку, і сколола білую ніжку на трісочку Kolb. W. 218 (об трісочку Чуб. V, 1085). — На сіре коріння, на біле каміння ніжки свої козацькії посїкає Макс. ІІІ, 19.— Пробила ногу на будяк Чуб. V, 1165. —Повиколюєш на стерниночку очі Житом. п. Чуб. V, 854, Метл. 357.—Пішла у хлів по лучину, та вбила очи на ключину Харк. г. Чуб. V, 935.

Помалу Трохиме! не спіткнись на Юхима Ком. 884. — На паличку спіткнулася Метл. 14 (пор. ст. сл.: потъкнѫшѧ сѧ въ (зам. о) ѫгъльны о камень Христоса Микл. ІV, 426.

 

ІІ. При речівниках.

 

В сполученні прийм. на з речівником ми розрізняємо такі випадки:

 

1) При речівниках одного кореня з відповідними дієсловами, що сполучаються з прийм. на і іменем, напр.:

 

Ой вжe нема та й не буде, на кого надія Гол. ІІ, 349 (надіятися на кого). — На вовка помовка, а злодій кобилу вкрав Закр. 180. — На другого примова, а о собі ні слова ib. 181.—На пса уроки, на кота помисел ib. 182.

Присягу виконали на братерство Літ. Сам. 54 (присягати на братерство).

На тоє мѣли козаки позволення ib. 29 (позволяти на те).

Як я пошла за той муж, всі на мене вороги стали Kolb. W. 229 (ворогувати на кого).

Посполитое рушенье на козаковъ ухвалено Льв. л. 29.

Тебе жаль і на тебе жаль Ном. 4119 (жалкувати на кого). — Не жаль мені на галоньку, як на тую ворононьку Чуб. V, 456. — Жаль мені на дівчину, велику брехачку Rokoss. 220. — Він мав великий жель на своїх браків, шо му не дали нїякого віна з єго отчизни Kolb. Р. ІV, 210. — Не жель минї, моя ненько, на теби, не сходила я віночка у теби МУЕ. XIX — XX, 15. — Не жаль же ми за водою, що бренит по каміню, іно ми жаль на милого, поїхав на Україну Гол. ІІІ, 176 —А не жаль мені так же ні на кого, як на коня вороного: шо я ж думав, шо він мене винесе из баталії Зв. 648.

Почалися бунти у войску на старших Літ. Сам. 169 (бунтувати на старших). — Недуга на очи Ном. 8167 (недугувати, нездужати на очи, недужий на очи). — Якъ перше на фараона била помста, таки же и теперъ Льв. л. 25

Ст. рус.: Вражда б҇ы на Мьстислава от братьѣ Ип. 543. — Жаль ми бѧшеть на Игорѧ ib. 645.

 

Теж: Оце тобі, милий, вечеря на швидку Пол. п. ІІ, 160.

 

2) При речівниках відприкметникових, від тих прикметників, що сполучаються з прийм. на, напр.:

 

Стратил прежде бывшую в себѣ на козаков смѣлость Вел. І, 97. — Недбалість на Бога Шух. Гуц. V, 6.

 

3) Прийм. на з акузативом вказує на стосунок другого речівника до особи або речи, напр.:

 

Прийде й на нас колись зима Закр. 199 (себ-то: і нам колись зимно буде). — Чекайте ціпи, прийде на вас осінь Ном. 10176.— Прийде на тебе чорна година Ком. 987.

Ой розвивайся, сухий дубє, бо на тебе мороз буде Чуб. III, 206.— І на жалку кропиву мороз буває Ном. 3824 — Чом на тебе, гаю, вітроньку немає Чуб. V, 474. — Не на всяке літо добре поліття Ном. 646. — На свого дуба віку не буде Ком. 1107.

Десь на мене молодого бідонька кладеться Млр. літ. сб. 197.— Ой на козаченьків та на запорозців та пригодонька стала ЗЮР. І, 135.— Недай Боже пригоди на тебе Морд. 242. — Там пригода буде на нас Лукаш. 114. — А як уздрів Проць Туманюк на себе негоду... дав ногам поле знати ЖС. III, 49. — Як зайде на мою душу туга, випрегай же, хлопче, ворон-коника з плуга Kolb. Р. III, 27.— Що на небі хмара на вдівоньку слава Козел. н. Чуб. V, 814. — А на мене молодого поговір-неслава Уш. п. Чуб. V, 144. — Перечув худу славу на тебе Мил. Жлк. 296. —Ой не ходи, козаче, до мене: буде слава на тебе й на мене Чуб. V, 413.— Чи ти на мене яку неславу пречуваєш Kolb. Р. ІV, 84. — Чули (коники) на себе дорогу по Оленочку молоду Roszk. 25. — Чую на тебе три доріженьки Гол. ІІ, 159.— Мабуть на їх гроші прах прийшов Ном. 7239.—Не треба на тя прутка Гол. ІІ, 124.— Треба дубину на твою спину Ком. 160.— То на твою голову кіл стоїть Чуб. ІІ, 391. —А на тебе, мій миленький, гострі шабельки держать Чуб. V, 535. — Щось на тебе буде, моя руса косо Мил. 137.— Чув я вісти на тебе молоденьку Rokoss. 151. — Приходив на ню ряд Федьк. ІІ, 359. — Та на свою головоньку біди не глядаю Сал. Сч. 76.— У тебе добра ласка на мене Чуб. І, 92.

 

4) Прийм. на з речівником вказує на призначення того речівника, що з ним сполучається; напр.:

 

Липи и байдаки на борошно за Пороги провадити Літ. Сам. 174.— Ой на волики та налигачі, а на коники пута Метл. 56. — На вдовина сина шибеницю ладять Чуб. V, 1073. — На панову шию шабельку готую Чуб. V, 1072. — Викопайте діл глибокий на тіло мені РЧП. 160,— Викопай, Кирику, тут ямку на дитину Чуб. ІІ, 105. — Собі копали ямки на воду ЖС. ІІ, 186. — Найдеться купець і на діравий горнець Закр. 181. — Викопайте на милу глибоку могилу Макс. І, 76. — Пішла в ліс рубати дерева на саночки Чуб. ІІ, 114. — Дайте ж нам круп на кашу Ż. Р. І, 89. — В мене єсть дерево на хату Рудч. Ск. І, 92.— Бог казав йому наносити води в котел, шість бочок на матеру Rokoss. 46. — Вийми на мене зброю, а на себе щe й луччу Переясл. п. Чуб. ІІ, 153. — Купи мені намистечко на білую шию Чуб. V, 105.— На подушне грошей треба Чуб. V, 621. — Ой дам тобі, товаришко, на рукава полотна Чуб. V, 270. — Є ярмарок на воли, на корови, на коні Федьк. ІІ, 433. — На мій млин вода Ком. 587. — Попускай матню на вирост Борз. п. Ком. 252.

 

5) Прийм. на з акузативом понять місця вказує на стосунок речівника до того місця, напр.:

 

Менї кладеться на Україну дорога Kolb. W. 135. — Розпитує дорогу на те село, що засуха велика Староконст. п. Чуб. ІІ, 47.

 

6) Прийм. на з акузативом понять часу вказує на стосунок предмету до часу, напр.:

 

Мій павляний вінець на неділеньку Гол. IV, 106.

 

З прийм. про і акузат.: Сорочка про недїлю Полт. п.

 

7. При дієслівних поняттях прийм. на з акузативом вказує на стосунок чинности до предмету, на місці генітиву суб’єктивного і об’єктивного, напр.:

 

Спання на них (очи) нїґди не буває Чуб. V, 16. — Не было урожаю на збожже Літ. Сам. 162. — Урожай на збожже Вел. III, 342.— І дай же Боже на хлїб урожу Е. Зб. 36, 290. — Мор на коней всчался Літ. Сам. 180. — Петрівка на хліб катівка Ном. 463. — Ненависть почала рости на Украйну за такую своєволю Літ. Сам. 94. — Продажі на горілку тепер нема Кв. Ск. 14.

Пань гетманъ прибылъ з великимъ гнѣвомъ на козаки и на вшитку русь Льв. л. 8.

Не дай Боже пригоди на тебе Чуб. V, 876.

 

8. Прийм. на з акузативом відповідно генітивові при абстрактних і при йменах осіб дієслівних, напр.: Дорожнеча великая была и на хлѣб и на соль и на сѣно Літ. Сам. 22. — Зачиналася на корм дорожнеча Вел. І, 272. — У нас є на то й свідок — місїць та зірницї Kolb. Р. ІІ, 78.

 

9. Прийм. на з акузативом відповідно датному відмінкові:

 

Барзо притуга великая на людей значних била Літ. Сам. 79. —

Барзо на людей трудность великая била от великих вимислов Літ. Сам. 169.

 

10. Прийм. на з акузативом при йменах осіб прикметових, вказують обмеження прикмети на поняття, виражене в акузативі, напр.: Задесеньські людці на все зле митці Ком. 488.

 

11. Прийм. на з акузативом імени означує міру (великість) другого імени, напр.: Дїд на кулак, а борода на сажінь Чуб. ІІ, 83.— Лізе дід на ногіть, борода на локіть Таращ. п. Чуб. ІІ, 233.— Гріш на три крейцарі Kolb. Р. ІV, 281. — Церков мурують на дві оконці Е. Зб. 36, 96. — Стовп залізний на дванадцять сажнів Звяг. п. Чуб. ІІ, 178.— Там млин на 12 осад Переясл. п. Чуб. ІІ, 149. — Ой у полі криниченька на чотирі зводи Чуб. V, 102. — Мала свою каменицу на два поверхє Е. Зб. 26, 296.

XVII в.: Обозу было на 2 милѣ Льв. літ. 15.

Бoй на три години.

Пор. влр. з прийм. в: монета в три копейки.

 

12. Прийм. на з акузативом понять часу при числівниках, напр.: За наймитом дівчинонька сїм раз на день бита Коціп. 82 — Що він її сїм раз на день що дня изгада Мил. 143. — Тричі на день ИП. І, 183. — По пйать разів на день за ним посилала Гол. І, 62.

 

13. Прийм. на з акузат. підноситься до безприйменникового акузативу, що чергувався з інструменталем, напр.:

 

Назначили-смо спосеред себе товариша на имйа Андрея Муху Вел. III, 275 (пор. скр.: asid raja nalo nama І, 1).

Була у нас дочка на ймення Маруся Чуб. ІІ, 103. — Я на призвіще Карпів син Ż. Р. ІІ, 24. — Сподобала козаченька на вроду Чуб. V, 367.

 

14. Прийм. на з акузат. імен дієслівних в чергуванні з інфінітивом: (Владислав) на митрополитство правъ надалъ также без унѣи Льв. літ.

Привилей на роблення челнов на море Літ. Сам. 6 (= робити човни). — Вжe прийшла година на сон (= спати) Kolb. Р. IV, 44.— Збирала трояке зілля на чари мені (= чарувати) Чуб. V, 31.

 

ІІІ. При прикметниках.

 

1. Прийм. на з акузативом живої або неживої істоти, чи дієслівного поняття при прикметникові обмежує прикмету на ті поняття, що виражені в акузативі:

 

Великий: Ці чоботи великі на мене Полт. п.

 

Гірший: Горшими на людей становятся Літ. Сам. 30.

 

Гордий: Гордий стал не тилко на козаков, але и на стан духовний Літ. Сам. 169.

 

Грізний: На свою челядь грізний Федьк. ІІ, 342.

 

Добрий, недобрий: Він такий на його добрий, що в лозці води утопив би Ном. 9560. — Коб ви були на мени добрі, то я бим вам ше шось сказала Брод. п. ЖС. ІІІ, 219.— Тоді наші на їх такі стали добрі Рудч. Ск. ІІ, 181.— Сe добрий будеш, а муй синоньку на мене, то прийму тебе из дружиною до себе Ром. ІІ, 30. — Баба така нидобра на ню Kolb. Р. ІV, 21. — Щоб були добрі на перехід Грінч. ІІІ, 480.

Ст. рус.: Бѣ же Ростиславъ мужь добръ на рать Ип. 155.

З прийм. для і геніт.: Будь для того, мати, добра, що я полюбила Лукаш. 78.

З прийм. до і геніт.: див.: Функцій генит., ст. 232.

З інфінітивом зам. відповідного дієслівного речівника з прийменниками напр.: Огонь і вода добрі служити, але лихі панувати Потебня ІІ, 328, при: Ти в мене любий хлопець, добрий до забавки (забавлятись) Kolb. Р. ІІ, 57. — Та я хлопець хлопцюватий, добрий до розбою (розбивати) ib. III, 56.

 

Достатній: На все достатній Ном. 2013.

 

Жадний: Убогий чоловік на лихо не жадний Ном. 1739.

 

Замисливий: Очи мої сиві, сиві, то-сьте замисливі, та на тії дівчатонька, котрі чорнобриві Сал. Сч. 69.

 

Захланний: Захланна на гроші ЖС. ІІ, 184.

 

Здоровий: (Горілка) на живіт здоровенька Мил. 162. — На живіт нездоровая (горілка) Чуб. ІV, 467.

 

Злий: Прошу тя, не будь на мене злая Гол. II, 521. — А мачуха така зла на неї Переясл. п. Чуб. ІІ, 69.

 

Злісний (злосний): Не файно вас приймив, злосний був йєм на дїти ци на жінку ЖС. ІV, 98 (Борщ. п.).

 

Лакомий: Орендар був дуже лакомий на гроші Е. Зб. 6, 229.— А в Уласі знакомі на лисички лакомі ЖС. ІV, 28.

 

Ласий: Всяк ласий на чужі ковбаси Ном. 4634. — Самсон... був лас на сон ЖС. І, 438 — А чаплисько краса на весїлє ласа Гол. ІІ, 506.

З прийм. до і геніт., див.: „Функціи генит.“, ст. 232.

З інфініт.: Ласий панувати Ном. 1132 (=на панування, до панування).

 

Ласкавий: Ой сусїдо, сусідонько, будь на мене ласкав Гол. ІV, 457. — На кого ласкав полковник Літ. Сам. 4.— Дїду мій коханий, будь на мене ласкавий Kolb. Р. ІV, 37. — Шоб на тебе теща ласкава була Чуб. ІV, 339.

З прийм. до і геніт.: До кого ж ласкава ся доля лукава Закр. 73.

 

Лихий: Перший привіт лихий на зустріт Чуб. ІV, 300.

 

Лінивий: Лінивий на діло Чуб. V, 701. — Сонливая невістка, дрімлива і на ділечко лінива Щеп. 22.

З прийм. до і геніт.: До роботи не лінивий Чуб. ІІ, 400.

 

Малий: Малі чоботи на мене Полт. п.

 

Милостивий: Добродій милостив на нас Чуб. ІV, 294.

Ст. рус.: Бѣ же Глѣбъ милостивъ на вбогия (ХII. оубогыя) Ип. 190 (1078).

 

Мнякий: Перепичка гливка, на зуби мнягка Бесс. MX. 506.

 

Недбалий: Він ні на що не дбалий Житом. п.

 

Нездоровий: (Вітри) нездоровіи на пришельцовъ Пелгр. Ип. Виш. 77.

 

Охочий: Охоча була Маруся на тиї вечерниці Чуб. ІV, 351.— Ой вийду я на вулицю, крикну на охоту, а хто буде охотніший на мою роботу Чуб. V, 672.

Пор. Ип. 437: Не охвотивъ (ХII. охотивъ) имь былъ на кровопролитьє.

З прийм. до і геніт.: А той бугай не робочії, до роботи не охочи Kolb. W. 209.

З інфініт.: Назад вертатись не охочі Котл. Ен. V, 683.

 

Пожирний: Вона така пожирная на чужоє Kolb. Ch. ІІ, 236.

 

Похожий: Ая люблю Степана, що похожий на пана Харк. г. Чуб. V, 1180.

 

Скорий: Бартломан скорий на заробок Kolb. Р. ІV, 257.

Ст. рус.: Скори бѧху на кровопролитьє Ип. 435.

 

Смілий: На ці штуки він смілий Полт. п.

 

Строгий: Жолнѣре що далѣй срозшими на людей становляться Літ. Сам. 30.

 

Твердий: Він твердий на житє Е. Зб. 24, 320.

 

Хитрий: Жінка хитра на вигадки Чуб. ІІ, 540.

 

Цікавий: Я на то не цікавий Е. Зб. 27, 215.

З прийм. до і геніт.: Цікавий до всього, як циган до пацьора Kolb. Ch. ІІ, 73.

З інфініт.: Був цікавий пан Каньовський Бондарівну знати Чуб. V, 426.

 

Можна покласти як загальне правило, що зазначені прикметники у сполуці з дієслівними поняттями можуть їх мати при собі або в формі дієслівного речівника з прийм. на або до, або-ж у формі інфінітиву.

 

2. При прикметниках міри прийм. на з речівником означує великість міри:

 

Вжe на що висока наша дзвіниця, так щe вище Чуб. ІІ, 406. — На триста на шісьдесять шуків (стіп, Schuh) високий ЖС. ІV, 347.— Фузія долгая на сажен и двѣ пяди Вел. ІV, 115.— На два ліктї довгий Е. Зб. 8, 52. — На три ліктї борода довга ib. — Утєли довгу шпражину, на тілька шєжінь довгу Е. Зб. 26, 299. — Довга на пйедь МУЕ. XIX — XX, 8, широкий на три пальці ib. 9 (пор.: груба як малий палец ib. 8). — Великий на локоть ib. 11.

 

Також при прикметниках якости — міру якости, напр.: (Ти) будеш гарна на весь світ Лебед. п. Чуб. ІІ, 102. — Тот чоловік чутний був вжe на цілий край Шух. Гуц. V, 130.

 

З. Прийм. на з акузативом обмежує якість, що виража прикметник, на поняття в акузативі, і міниться з інструменталем (зворот на зникненні), з родовим відмінком якости (genitivus qualitatis) і також з прийм. в (у) і акузативом, або-ж з прийм. на чи в (у) з льокативом.

 

Підноситься це сполучення до акузативу безприйменникового, пор. гр. γηϑόσυνος κῆρ. φρένας αἰσίμη. нім. reich an etw. франц. un pays riche en blé.

 

Білий: Сама дівка милесенька, на личенько білесенька Закр. 34 — На личко біліша, на серце миліша Метл. 112.

Пор. з міною акузативу й льокативу:

Ой хоч знайдеш на лице білійшу,

Так не знайдеш, серце, на словах вірнійшу Лукаш. 76.

Ой хоч знайдеш на личку білішу,

То не знайдеш на словце вірнішу Kolb. W. 189.

 

Білявий: На личко білява Чуб. V, 1201.

 

Богатий: Чорне волохате, на гроші богате Kolb. Р. ІV, 295.— Тому й горбатий, що на гріх багатий Ком. 258.

 

Високий: На виріст високий Ном. 8615.

 

Вірний: Вірний на слово Лавр. 28.

 

Втішний: В дому весїлє барзо весїльне,

Барзо весїльне, на славу втїшне Гол. ІV, 63.

 

Гарний: Гарний козак на натуру Харк. г. ЖС. ІІ, 69,

 

Добрий: На серце не добра Гол. ІІ, 464.

Ст. рус.: Бѣ же Ростислав мужь добръ на рать Ип. 155.

 

Дужий: Дужий на зуби М. Пр. 248.

 

Здоровий: Був на обличча хороший і на стан гарний, на здоровйа здоровий J. М. 45.

 

Колосистий: Роди Боже панові жито,

А на колос колосистеє,

На солому соломистеє Neym. 17.

 

Красний: Ой там ходить чумак гожий, що на личко красний, хороший Чуб. V, 1197. —Красна на вроду Морд. 276. Чуб. V, 556.— На личенько прекрасная Чуб. V, 556.

З прийм. з і геніт.: Красний із твари Чуб. V, 253.

 

Ладний: Ой який ти, мій миленький, та ладний на вроду Е. Зб. ІІ, 109.

 

Лакомий: Лакомий як циган на сало Чуб. І, 300.

 

Ласкавий: Козаченько молоденький на слова ласкавий Чуб. V, 392.

 

Легкий: Зразу були дебри пани, легки на роботу

Цілий тиждень собі роби, панові в суботу Чуб. V, 1064.

 

Невірний: Преневірний на породу женихається Грін. ІІІ, 649.

 

Плохий: Добре, що ви такі собі на натуру плохі Васильк. п.

 

Поганий: Вони дуже погані на очи Шух. Гуц. V, 203.

 

Розумний: Розумна голова, та тільки на слова Острозьк. п. Мал-ка, 205.

 

Рябий: Ой ти голуб сивесенький,

Ти на крила рябесенький Грінч. ІІІ, 184.

 

Свовільний: На мову свовільна Гол. ІІ, 464.

 

Славний: Славний хлопець на натуру Грінч. ІІІ, 648. — Фортеція... на усѣ сторони славная била Літ. Сам. 135.

 

Сліпий: На одно око сліпий, а на друге не бачить Закр. 182.— А писар маленький, на одно око сліпенький Чуб. V, 1012.

 

Справедливий: На словечко справедливий Грінч. III, 311.

 

Теплий: На слова він теплий Полт. п.

Пор. ст. рус.: Теплъ на любъвь Божию ЖѲ, 59.—Бѣ же Глѣбъ... теплъ на вѣру Ип. 191 (1078).

 

Тонкий: Соловейку малесенький,

Ти на голос тонесенький Грінч. ІІІ, 184.

 

Тяжкий: Як настали лихі пани, тяжкі на роботу,

Цілий тиждень на панщині, толоку в суботу Чуб. V, 1064.

 

Хорий: Хорий на очи, на живіт.

 

Хороший: Вандрувало два шевчики хороші на вроду ШБП. І, 62. — Не бачила рибалочок, що хороші на вроду Чуб. V, 565. — На уроду хороша і на лице красна Rokoss. 176.—Була кізка хороша на вимйа Чуб. V, 1145,

З прийм. на і льокат: На личку хороший Чуб. V, 20.

 

Чорнобривий: На брівоньки чорнобрива Лавр. 39.

 

Широкий: Калина на лист широка Грінч. ІІІ, 199, Бесс. МХ. 327.

З прийм. в (у): В корінь глибока, а в лист широка Гол. IV, 118.

З прийм. на і льокат.: На листочку широкая Чуб. IV, 119.

З прийм. в (у) і льокат.: В листоньку широкий Е. Зб. 36, 203.

 

Який: Купи мені, Баня, баєвую юбку,

Щоб я не забула, який ти на думку (який ти на ласку) Чуб. V, 288.

 

IV. При прислівниках:

 

а) При прислівниках присудкових прийм. на з акузативом живітних або неживітних вказує на стосунок певного стану до живої істоти або речи.

 

Важко: Буде на волів (воли) важко Рудч. Ск. І, 180.

 

Багато: Багато злого на одного Закр. 143.

 

Гаразд: На все негаразд стало, а найпаче, що Бог хліба не родить Ном. 690.

 

Голодно: Голодно било на кони Літ. Сам. 14 7.

 

Добре: Добре на мою жінку: нехай мене бйуть Ном. 2814.

На бжолу добре Мил. Жлк. 148.

Як були у нас старі пани, добре на роботу Neym. 121.

 

Жалісно: И не так нам ест жалосно на панов... як на ихъ старостов Літ. Бел. І, прил. 45.

 

Зле: Як настали нові пани, то зле на роботу Neym. 121.

 

Инакше: Вжe инакше було слугам на харч Kolb. Р. ІV, 175.

 

Легко: Аби любці на ніженки легко танцювати Гол. ІV, 402.— Я вжe яв ослабати, та рад би зятя в хату, щоб на мене легше Федьк. ІІ, 174. — Служити пішов, аби на родичі легше було Федьк. ІІ, 392.

 

Нездорово: Тоді на народ нездорово було М. Пр. 186.

 

Трудно: На войско трудно от орди Літ. Сам. 58, —Трудно стало на живность ib. 82.

 

Тяжко: Чогось ми тяженько на мое серденько Ż. Р. ІІ, 7. — Ой як тяжко на серденько, як погана світ завяже Гн. в. ІІ, 257.

 

Хороше: Буде хороше на людей і на урожай Ном. 431.

Теж при прислівниках: видко, чутно, напр.: Любка сінце громадила мині на ню видко Ż. Р. ІІ, 188.

 

б) При прислівниках міри просторони прийм. на з речівниками міри окреслює прислівник; напр.:

 

Завглубшки: Закопав у камінь, у синяк, на сїм локот завглубшки ЖС. ІV, 316.

 

Задалеко: Так ридав тот хлопец на сїм миль задалеко ЖС. ІV, 346 (Мармарош).

 

в) При прислівниках числівних, напр.:

 

Буде твоя вража дочка на день тричі бита Чуб. V, 424.

 

При недослівцях.

 

1. При недослівцях-покриках на домові звірята, женучи їх; тут недослівця заступають відповідні дієслова в волевім способі, напр.:

 

Агуш на банта, агуш на сідало Ном. 8839.

 

Гиля, гиля, сірі гуси, на став Чуб. V, 54 (...на жовтий пісок... на ріку... на Дунай... на море Чуб. V, 354.

 

2. При дієслівних недослівцях відповідних дієслів, що сполучаються з прийм. на і іменем, напр.:

Кив, морг на його Ном. 8764.— Зо всіх шпиць на мою голову тиць Ком. 57.

 

Над.

 

Як прийм. над з інструменталем вказує положення вище того предмету, що його виражено в інструменталі, так з акузативом він вказує напрям діяльности вище того предмету, що виражено в акузативі, напр.: Над тим дитям сірі воли стояли, над те дитя божим духом дихали Е. Зб. 35, 25. Похилилась (береза) зовсім над попове жито Мал-ка, 351. Відси, залежно від характеру групи елементів, що входять у сполучення, розвинулися семазіольогічні відтінки близькости, переваги, винятности.

 

І. При дієсловах.

 

1. Льокативно: при дієсловах руху прийм. над з речівником вказує предмет, що до нього наближуються, а при дієсловах инших типів — чинність над чим; в дім разі акузатив конкурує з інструменталем:

 

а) Приходять над якусь яму J. М. 26. — Прийти над Дунай Крон. Боб. 284. — Ото вони й пішли над море М. Пр. 89. — Пошли над озеро Rokoss. 60. — Ходім ми над море до одноги Звяг. п. Чуб. ІІ, 178. — Ой зійду я над ярочок, пущу голосочок Чуб. V, 73. — Сів він на того коня і їде над море Чуб. ІІ, 301. — Приїжджає він над море Чуб. ІІ, 301. — Привіз над село Чуб. ІІ, 629. — Він го завів над море Kolb. Р. ІV, 3.

Ст. рус.: Приидоша надъ верхъ цркве Ип. 202 (1091). — Пряде... над берег противу Києву ib. 402 (1150). — Придоша надъ ріку надъ Оушю ib. 411.

 

б) Над дівчину, над молоденьку два козаченьки вйут сї Kolb. Р.II. 85. — Гріх над миску ножем хліба кришить Чуб. І, 110.

 

2. Темпорально: при речівниках, що виражають поняття часу, прийм. над вказує близькість до часу, що виражений в акузативі;

 

Над вечор вжe удалися до князя Вел. ІV, 15. — Над вечор несе під воду Rokoss. 96. — Йшов якось жид лісом... а над вечері вітерець подиха Чуб. ІІ, 579. —Над полудень приїжджає М. Пр. 209. — Вжe над захід сонця Rokoss. 96.

 

3. З іменами речей і осіб вказує ступінь стану або чинности в значінні вище, себ-то краще, більше, напр.;

 

Є розум над розум Ном. 13200. —Над нашого козаченька і в світі немає Метл. 20. — Нема цвіту над калину Чуб. V, 440.— А над тую рожу, а над тую червоную, і в світі немає Васильк. п. Чуб. V, 485.— Нема над рибу линину, над мйасо-свинину, над ягоду-сливку, над попівну-дівку Ком. 1099.

Тільки тебе, мій миленький, над життя кохаю Чуб. V, 384.— І я тебе над світ кохав, була-сь мені мила Kolb. Р. ІІ, 105.

Чи ти, милий, з кубчика умивався,

Ой що ти мені над всю челядоньку сподобався Уш. п. Чуб. V, 125.

Він... співав і танцьовав надо всі хлопци у селї Kolb. Ch. ІІ, 134.

 

4. З іменами дієслівними і іменами осіб прийм. над з акузативом вказує винятність: мимо, опріч, напр.:

 

а) Ян Казѣмѣр, над сподѣваня, на Украйну простуєт на Браславле Літ. Сам. 79. — Урожай Богъ далъ над сподѣванье Льв. л. 25.

 

б) Над него вперед не знал иншого пана Вел. І, 208.

Я тобі не віру, хоць би-сь присягала,

Бо ти над мене иншого кохала Уш. п. Чуб. V, 89, або... Бо ти над мене в иншій закохався Чуб. V, 381.

Не найдеш иншого над мене милого Переясл. п. Чуб. V, 168.

Світ исходиш, да не найдеш над мене коханця Чуб. V, 265.

 

ІІ. При прикметниках.

 

При прикметниках в 1 ступені і в 2-м прийменник над з акузативом вказує перевагу в якості: більше.

 

а) Ой хороший (Ивасенько) над люде Ż. Р. І, 125. — Нема в світі нещасної над мене Чуб. V, 467. — Не знайдеш в цілім світі над мене вірного Уш. п. Чуб. V, 301.

 

б) Розумѣлъ єси себе над доброго лучшимъ, над мудрого мудрійшими над богатого богатшимъ, над злого горшимъ. Діал. 1629, ст. 270. — Козаков... болше над тисяч десят Вел. І, 208.

Та нема древа ряснішого над калину,

Та нема роду ріднішого над дитину Чуб. V, 440.

Нема древа ряснішого над явора Чуб. V, 439.— Да нема древа ранішого над дубочка, да нема роду ріднішого над батечка ib. — Над мене вірнішої не знай деш Метл. 59.— Нема ліпшого чоловіка над мене, нема гіршого то над мене Ном. 13537. — Да нема цвіту світлішого над маковку, да нема роду ріднішого над матінку Чуб. V, 439.— Да не було дерева краснішого над смереку ЖС. ІІ, 181. — Та нема ми мильнішого над підгірські люде Kolb. Р. ІІІ, 69.— Світ я перейшов, таки не найшов та над тебе вродлившую, ні над тебе краснішую Гол. І, 257.

 

По-над.

 

Прийменник по-над подибується в тих саме сполученнях, що· й прийменник над, опріч темпорального. При дієсловах покою і руху з відтінком поширення в просторони. Чергується акузатив з інструменталем. Від цих сполучень спільних з прийм. над, по анальогії по-над переноситься також і на инші сполучення властиві прийменникові над:

 

1. Стоять верби по-над водою, що я їх садила Чуб. V, 139.— Стоять верби по-над греблю, що-м їх підливала Ż. Р. ІІ, 134. — (Умивався) чи з кубочка, не з кубочка, чи ходячи по-над воду Уш. п. Чуб. V, 125. — Хожу, Служу по-над берег — тяженько здихаю Ров. п. Чуб. V, 479. — Летів горностай по-над став, попустив пірйачко на весь став Чуб. IV, 102. — По-над воду високую голуби літают Сал. Сч. 56. — Летить орел по-над море темними лугами Уш. п. Чуб. V, 139 (пор. з інструменталем: Летів орел по-над морем і летячи крикнув Метл. 64). — А сe вуйн стане тебе нести високо по-над землю Більськ. п. Чуб. Іі, 200.— Ой у лузі калина по-над воду стелилась Литин. п. Чуб. V, 18. — Ой зависли сині хмари по-над Комарники Сал. Сч. 7. — Зачесав си кучерики по-над чорнп брови Сал. Сч. 28.

 

2. Нема по-над попову свиню Ном. 2516.

Нема по-над тоє, де сї любйі двоє Kolb. Р. ІІ, 161.

 

3. Нема парубка найкращого

По-над Иванка над нашого ЖС. І, 456.

По-над неї вірнішої на світі не найдеш Чуб. V, 177.

 

 

О, об.

 

Прийм. о, об з акузативом імени в живій мові майже вийшов з ужитку, замінившися за прийм. за, про, але його подибуємо з-часта в старім писанім язику, і також в живій мові, в говірках, що під польським упливом.

 

І. При дієсловах:

 

а) З іменем в акузативі вказує привід чинности:

 

XIV в.: О нѣкоторіи проступки позываны будут пред нас АЗΡ. І, 5 (1347). — Которыє ся вмовлять о нѣкоторые проступки приказаніем панов своих ib.

XVII в.: Посланци... до Бруховецкого удалися о помоч Літ. Сам. 78. — Посилал до Турчина и до хана о помоч тоє лѣто ib. 128.

XVIII. О долги єго позичалники барзо стискали Пам. укр. м. ІІІ, 79.

Ст. рус.: Пившима сѧ има всь днь о рѣку Сереть 717 (1202).— Быхъ с нимъ рѧдъ оучинилъ о землю и о городы 901 (1287).

 

2. В тіснішім звязку з наступними дієсловами; причому ми маємо три випадки: в однім (а) прийм. о, об конкурує здебільшого з прийм. в (у); в другім (б) з прийм. за, про; в третім з прийм. на:

 

а) Бити, під-, -сь: Бий о камень головою, щоб я була за тобою Kolb. ѴѴ, 91. — Пустила дур, бйеться об мур ЖС. І, 446.— Альбо піду утоплюся, люб о камень розібйуся Kolb. W. 296. — Ой погубила орлиця діти да об дороженьку бйеться Чуб. V, 276. — Підбила свої карі очи об ключину Чуб. V, 1170.

 

Вдарити, -сь: Де узяв ся Мартин, вдарив біду об тин ЖС. ІV, 29. — Ой ударив Петрусь о стіл головою Kolb. Р. ІІ, 48.— О що він так ударив ся ЖС. ІІ, 192. — Удариться яблочко об яблочко Боришполь Чуб. ІІ, 44. — (Хлопець) ударився об камень і перекинувся перснем Rokoss. 114. — Удариться козаченько об дубовий стіл Закр. 21.

З прийм. в (у): Удариться старий боднар у стіл головою Гол. І, 65.

 

Стукнути: Стукни, коню, копитами об поріг Чуб. V, 939.

 

Цокнути: Вона цокнула тим зубом об сковороду Лебед. п. Чуб. ІІ, 156.

 

б) Гадати: Ти поїдеш, мій миленький, я о тя гадаю Чуб. V, 313.

З льокат.: див. „Льокатив“, ст. 51.

 

Дбати: XVII в.: Нѣ о що не дбати научило Діал. (1629), 273.— М... о плату жадную не дбаєм Крон. Боб. 280.

Оженися, не женися, о тоє не дбаю Уш. п. Чуб. V, 162.— О жінку не дбаю Верх. Г. Б. 141.

 

Забутись: Об красну курту забувся Мал-ка, 344.

 

Йти: Не йде о коштунок, але наїдок Чуб. І, 236. — Не йде міні о наїдок, а тільки о скоштунок Уман. п. Ком. 562.

 

Мислити: О замок сам й уже мислили Крон. Боб. 282.

Мислить о дівчат громаді Уш. п. Чуб. V, 16.

 

Питати: Глянь на лице та не питай о здоровйа Уш. п. Чуб. І, 254. — О дорогу до кумоньки питає Гол. І, 332. — Пойду до того младенци, питаючи его о загадку ЖС. ІІ, 139.

 

Правуватись: Могуть ся правовать о свои кривди АЗР. І, 12 (1347).

 

Приправовати: XVII в.: О смерть приправовали Літ. Сам. 30.

 

Просити: Просячи при том цесара о ратунок Крон. Боб. 297.— Глянь на мене молодого а вислухай о що прошу Уш. п. Чуб. V, 24.— О нічию ласку нікого не просить Волинь Чуб. V, 450.— А я піду до матоньки просити о тебе Гол. І, 123. — Не прошу тя богатира, лиш о добру долю Ż. Р. ІІ, 183.

 

Старатись; старанє чинити: (Ми) о тое старатися будем Крон. Боб. 280. — О зиск або утрату пилное старанє чинили Діад. 270 (1629).

 

Стояти: Не стоїт пан о колос, оно о солому Kolb. Ch. 165.

Коб я мала штирі воли, червону запаску,

Нїгди би-м я не стояла о богачу ласку Чуб. V, 1194.

 

в) В чергуванні з прийм. на:

 

Кида свою шапку об сирую землю Чуб. V, 951.

Сколов білую ноженьку об трісочку Чуб. V, 1033.

Як обіпрусь об гору, то хоць би вона яка велика була, я єї з міста зверну Таращ. п. Чуб. І, 231.

 

ІІ. При речівниках.

 

При дієслівних іменах і іменах якости прийм. о з акузативом вказує на стосунок чинности або якости до імени в акузативі напр.:

 

Будеть жалоба очи на очи о пѣнязи АЗР. І, 7 (1347). — Крик стался з обох сторон о гетманство Літ. Сам. 75. —И от козаков трудности великую о воду мѣли, а от орди о живность за-для коней ib. 27.

 

IIІ. При прислівниках:

 

Трудно: (стар.): Трудно было о наймита Літ. Сам. 20.

 

Перед.

 

Прийм. перед з акузативом вказує положення проти кого або рух до того, що напроти:

 

І. При дієсловах, що виражають стан, напр., бути, стояти і т. ин.:

 

Скопаєш мині тую гору, що перед церкву Kolb. Ch. ІІ, 109.— Перед ворота віноград росте, с-під вінограду вода тоне Kolb. Ch. І, 199. — Не сідай же ти, Якове, перед мене Гн. в. І, 41.

 

2. При дієсловах неперехідних, переважно руху:

 

Плачливий жалоби предъ насъ пришли АЗР. І, 5 (1347).

Всї дївочки й-а в віночках перед пана йдут Kolb. Р. ІІ, 145.— Та я піду перед великі вікна Ном. 4101. — Приходит там пирид єго хату Kolb. Р. ІV, 143. — Прийшли післанці перед короля ЖС. ІІ, 183. — Приїхали вони перед світлий двір перед світлий двір, перед Божий дім Е. Зб. 35, 254. — Заїхали перед самі двері склепу ЖС. ІІ, 351.— Він заїхав перед ґанок Kolb. Р. ІV, 181. — Приїхала вна перед хату Kolb. Р. ІV, 18. —Виїхав перед корчму (козак), людям поклонився Чуб. V, 306. — Ой прибіг кониченько та й перед ворота Гол. I, 123.— Припливу сама аж перед хати Е Зб. 36, 266. — Ой надлетіли аж перед хати ib. — Прийшов ґазда из дороги та став перед хату Kolb. Р. ІІ, 106. — Він сів собі пирид піч Kolb. Р. ІV, 166. — Впав перед Бога в багровій ризї Е. Зб. 35, 71. — Оглянувся перед себе, повна молька раків УП. 270.— Мені душно коло тебе, не вертися перед мене Закр. 121.

 

3. При дієсловах перехідних:

 

Наших дворян, а любо иньших при нашем дворѣ будучих, нагле их позывают перед судьи АЗР. І, 4 — 5 (1347). — Жид... закликав єго перед ляду і дав єму півкватирок горівки ЖС. ІV, 192. — Ой Василю, яки ти ледащо, ведуть тебе перед пана, сам не знаєш за що Kolb. W. 288. — Понесли го пирид пана та й положили Kolb. Р. ІІ, 145. — Ой привели Бондарівну пред нові палати Чуб. V, 427. — Кушніра ...перед самого даре приводят Kolb. Р. ІV, 291. — Носїмо манту перед Ирода Е. Зб. 35, 96. — Та понесла зїлї й пирид мамочку Е. Зб. 36, 143.— Занесли (ризи) ми опріч далече, опріч далече аж перед церков Е. Зб. 35, 76. — Приніс він того ужа перед царські палати Чуб. ІІ, 60.— Принесло го аж на поріг перед хату ЖС. ІІ, 97. — Приведеш перед началников Ординских Вел. І, 152. — Він поклав перед бисаги та й костур Kolb. Р. ІV, 178. — Поклав дитину тоту перед вівтар Kolb. Р. ІV, 131. — Казал килка миє сребраних... принести а перед иих поставити Крон. Боб. 278. — Жінка в чоловіка вкраде і перед його поставить Чуб. І, 252. — В мужа краду і перед нього кладу Закр. 150.— Ну... озміт цису пару голубчиків і поставти на стів перед него Kolb. Р. ІV, 161. — Перед Филоненка, К. полковника язика примчав Лукаш. 42.

Ст. рус.: В несоша (мощі) предь пещеру Ип. 202 (1091).

 

На-перед.

 

Зложений прийменник на-перед при дієсловах вказує чинність вчаснішу від чинности того, що виражено в акузативі, напр.:

 

Прийшов Николай на-перед Бога Е. Зб. 35, 71.

 

По-перед.

 

І. Прийм. по-перед льокативно має те саме значіння, що й „перед“ з відтінком поширення чинности в просторони, напр.:

 

а) Чом не ходиш по-перед мій двір та й улицею Уш. п. Чуб. V, 147.— Негідная дрюжиночка по-перед очи ходит Kolb. Р. ІІ, 71 (еліптично: Високая худібонька все по обочи, а негідная дружинонька по-перед мої очи Уш. п. Чуб. V, 163).

(Рибка) по-перед самого песика впала Kolb. Р. ІV, 285.

 

б) Він пустив клубочок по-перед себе Рудч. Ск. І, 93.

 

2. При дієсловах неперехідних з іменами осіб прийм. по-перед виражав темпоральний відтінок, чинність підмету попереджав чинність особи, вираженої в акузативі (=перш як, передніше, вчасніше):

 

Лети, лети, соколоньку, поперед нас, занеси там вістоньку перше за нас Метл. 171.—Поїхала якось Маруся на поле на роботу по-перед батьків своїх Чуб. ІІ, 102.

 

Під.

 

Прийм. під протилежно прийменникові над вказує напрям чинности нижче поверхні предмету, або рух до предмету, що його дасться уявити вищим від підмету або предмету; звідти наближення до чого в просторони і часі.

 

1. Вказує напрям діяльности нижче поверхні того, що виражено в акузативі з прийм. під, напр.:

 

Дієслова з приростком під: Підклади білу ручку під головку свою Чуб. V, 382. — Переносно: Я тому козаченьку підійду під ласку Чуб. V, 104. — Хорошая дочка твоя під мислі підходить Чуб. V, 901.

І сировець і брагу загорнув під себе ЖС. ІІ, 205. — На другу ніч уже під міст виряжають другого брата Чуб. ІІ, 169. —У ночі семиліток пішов під міст Засл. п. Чуб. ІІ, 169.

 

В значінні для кого або на що: Цар вислав коні під його Чуб. ІІ, 206. — Вивела коника вороненького під козаченька молоденького Ż. Р. ІІ, 127. — Дай мені війська і колясу під цю пашу J. М. 7. В XVII в.: Три тисячи подвод с полков под запаси давано до Сѣвска Літ. Сам. 133, —Я тя (косо) розчесала під барвінок борзо Сал. Сч. 54.

 

В: „Рак... витягує під руки панну“ Чуб. ІІ, 14 — сполучення „витягує під рука“ під упливом сп. „бере під руки“.

 

2. При дієсловах руху вказує наближення до предмету:

 

а) При дієсловах неперехідних:

 

Пришовши под Трилѣсся Літ. Сам. 26. — (Ивоня) подъѣхал под Турки Крон. Боб. 286. — Потягнули были под Межибоже Літ. Сам. 20. — Прийшли під дуба і полїгали Kolb. Р. ІV, 209. — Пішла вдова під явора Чуб. V, 835 (Метл. 290). — Він приходит під той покій Kolb. Р. ІV, 36. — Підійшов як раз під того дуба Рудч. Ск. І, 6.— Приїхав я під ворота Чуб. V, 41. — (Козаки) приїхали під вікно Уш. п. Чуб. V, 57. — Приходить під браму J. М. 46. — Відра сами пішли під гору Звяг. п. Чуб. ІІ, 88. — Пішов вдовин син під могилу орати Kolb. Р. II, 84. — Летить під вікно вістовик и кричить Чуб. ІІ, 21.— Підійшов я під віконце, мати горох варить Чуб. V, 276.

 

б) При дієсловах перехідних:

 

Чи підвезете нас, княгиню... під тую церков святую Kolb. W. 10.— Послали посла аж під Варну Гол. І, 3.

 

3. В значінні близько, коло:

 

а) До місця:

 

Наш молодій молодець рубав калину під корінець Дан. 48.

 

б) З акузативом числівників:

 

XVII. Подъ сто тисячей ихь било Льв. літ. 9.

 

4. При наступних дієсловах акузатив чергується з інструменталем.

 

а) Дієслова неперехідні: лягати, сідати, ставати:

 

Лягти: (Мелників син) ліг під корч в холод Kolb. Р. ІV, 33.

 

Сісти: Василь сів знов під міст Kolb. Р. ІV, 98.

 

Стати: Став під вікно, дивиться ЖС. ІV, 96. — Стала она си під калиночку Е. Зб. 36, 162. — Та стала она на білий камінь, на білий камінь, під зелений явір Гол. II, 56. — Ой приходить до домоньку та став під віконце Kolb. Р. ІІ, 19.

 

б) Дієслова перехідні:

 

Класти: Я, каже, кладу його (кільце) пуд голови Переясл. п. Чуб. ІІ, 57. — Положила його під лавку Липецьк. Чуб. ІІ, 21.

 

Причепити: Причепити під подолочок Чуб. ІV, 503.

 

Садити, посадити: Вона його посадила під під Чуб. II, 13.

 

Стелити, по-: Кульбаки під себе послали ЗЮР. І, 40.

 

Топтати: Середульшу сестру під ноги топтали ЖС. ІV, 18.— Я ті вороги під ноги стопчу Миргор. п. Чуб. V, 127.

 

Ховати, сховати: Она го зараз сховала під ліжко і коритом накрила Kolb. Р. ІV, 29. — Дайте нам пошукати куниці, що ховається під соломйані копиці Чуб. ІV, 59. — (Зайчик) під кочур сховався Полт. п. Закр. 111. — Жінка Ивася боялася, під припічок сховалася Закр. 163. — Я сховаюся під ліжко Борщ. п. ЖС. ІV, 176.

 

5. Прийм. під з акузативом вказує згоду з чим, підлеглість чому, напр.:

 

Спасибі, миленький, дай Боже здоровйа, що ти так сказав під моє норовйа Чуб. V, 644. — (Мила) як пійде під скрипочку, то й не надивлюся Чуб. V, 37.

 

6. Прийм. під з акузативом часових понять вказує близькість до певного часу:

 

Того ж літа под осень Літ. Сам. 55. — Під лихий час і кум за собаку Ном. 2305. — Під ясну годину усі побратими Ком. 364. — Аж підбилось під обід сонце Чуб. V, 150. — Сніданнячка не буде, а обід під полудень Neym. 29. — Ой спит козак, сонце під полудне, обудився й-а саме в полудне Kolb. Р. ІІ, 191. — Уже й пуд обіди береться Переясл. п. Чуб. ІІ, 346. — Ой вжe під снїданя підійшло сонце Бесс. MX. 208. —А тут, братіку, не по нашому, що снідання під обідання, обід та й у вечері, а вечеря та опівночі Гн. в. І, 83. — Так мені судилося, під пйатницю родилася Ком. 368.

Пор. рос.: под вечер, под утро, под осень.

 

По-під.

 

Прийм. по-під має те саме значіння, що й прийм. під, але з відтінком поширення в просторони.

 

Прилетїло саранчатко та по-під дуброву Сал. Сч. 10. — Ой вийду на улицю подивлюся по-під зороньку Уш. п. Чуб. V, 145. — Взєв Яазьо Гаю по-під білі боки, вкинув Гаюню в дунай глибокий Kolb. Р. ІІ, 23. — Кину роскіш по-під ноги, а куплю си біду Сал. Сч. 83.— Попід тоті сині гори, попід тоті терна, кусай милий горішеньки, мені давай зерна Сал. Сч. 78.

 

Звичайно акузатив чергується з інструменталем:

 

По-під обози зродили полуниці Уш. п. Чуб. V, 395. — Сивий селезень по-під землю лазить Чуб. І, 310. — Ми вечером по-під верби до дому підемо Kolb. Р. ІІ, 2_1. — Коли корова телї любит, то й попід фіст лиже Kolb. Р. ІІІ, 184. — По-під лїс текла велика ріка ЖС. ІІ, 349. — По-під гору високую росте бразилія Сал. Сч. 7. —Попід садочок з-давна стежечка бувала Ż. Р. ІІ, 143. — Низом, низом по-під плоти в коноплї сховав сї Kolb. Р. ІІ, 61. — По-під гай зелененький брала вдова лен тоненький ib. 191. — Ой кувала зазуленька по під крильця жовта Е. Зб. 5, 33.

 

По.

 

1. Прийм. по з акузативом місця вказує крис, до якого доходить чинність або крис, що до його сягає річ:

 

а) Нирни по шию у криницю Чуб. ІІ, 102. — Я сирую землю по коліна вибйу Миргор. п. Чуб. V, 27. — По колїна в золоті стоїть Рудч. Ск. І, 104. — По колїна вода в морі упала Kolb. W. 230. — Задріпався щиголь по самі колїна Закр. 66. — Кров жидівську виточивши по кістки бродили ЖС. ІІ, 66. — Не журись коню вороненький, буде оброки по самії боки Полт. г. Чуб. V, 960. — Насип коню вівса по самії перса ИП. І, 273. — Панич по самі вуха заліз у тоє кало Чуб. ІІ, 634. — По конець греблї, там стоят верби Гол. ІІІ, 301 (Ż. Р. ІІ, 134).

 

Перейшли по-верх води Чуб. І, 158.

 

В стосунку до часу: В сирій землі жити по конець віку Чуб. І, 148.

 

б) Жупанина по коліна Миргор п. Чуб. V, 206.— Чи не цей то Микитка, що по локті свитка Мирон. п. Чуб. V, 67. — Три дні хати не мела, смітє по коліна Kolb. Р. ІІ, 180.

 

2. При дієсловах руху, як напр.: іти, їхати, летіти, теж посилати і т. ин., прийм. по з акузативом вказує ціль руху, щоб узяти, привести, принести і т. ин. те, що зазначено в акузативі:

 

Або ти, тату, иди по дрова, а я буду дома; або ж я буду дома, а ти йди по дрова Закр. 141. — То ж моя молода дівчина по водицю йшла Чуб. V, 120. — По воду йде — жалю завдав, из водою иде — добридень дає Чуб. V, 168.— Сама піду по дерево Чуб. ІІ, 116.— Пішла, тату, наша мати а в гай по теляти Kolb. Р. ІІ, 19. — Уже тиєї (дівчини) не буде по воду Чуб. V, 35 (себ-то: не прийде).— Поїдемо по сіно Метл. 3. — Поїхав мій милий по журавлини Більськ. п. Полоски, Чуб. V, 257. — Возьми но другу дочку та поїдь по дрова Звяг. п. Чуб. ІІ, 172. — Як бояри позберати, по дївойки поїхати Чуб. ІV, 318.— Полетїв той крук по воду Чуб. ІІ, 302.

Послал до Криму по орду Літ. Сам. 34.

 

В ближчім сполученні з речівником в наслідок опусту дієслова:

 

Аж три доріженьки різно:

Ей що одна на Дін, а другая у Крим по сіль (себ-то їздити, ходити). ·

А третя да на те Запорожжя Чуб. V, 112.

 

Увага. В виразі „дзвін по схід душі“ (Лубен. п.) прийм. по рядиться: з дативом „душі“, що зі словом „схід“ творить композітум: „схід-душі“, пор.: схід-сонця, пів-дороги в виразах: до схід-сонця, на пів дорозі і т. ин.

 

3. Прийм. по з акузативом понять часу означує час, поки тривав чинність:

 

Кого ж бо я вірне люблю по вік не забуду Уш. п. Чуб. V, 139.— А в неділю по рано (себ-то: поки рано) сїм підводів загнано Kolb. Р. ІІ, 204.

 

4. Прийм. по з лічбовими поняттями вказує на кількість, що її береться разом дистрибутивно:

 

Ст. рус.: Имѧхут же по двѣ и по три жены Ип. 10.

З ряду до ряду (бідного невольника) сажати по два, по три... червоної таволги по два рубці брати, по шиях затинати ИП. I, 210.— Люде нажали по сім кіп (кождий), а Маланка один сніп Гол. ІV, 148.— Ой на-те ж вам, рибалочки, по чотирі гроши (себ-то на кожного) Рудч. ЧП. 125. — Та пошли Боже синам моїм хоч кіпок по сорок Козел. п. Чуб. V, 874. — По дваціть духів стало до їдного дуба Kolb. Р. ІV, 12. — В кожнім гнїздї по чотирі яйця Чуб. І, 314. — На кожних дверях стоїть по два чоловіки Чуб. ІІ, 581. — Батенько иде, хвалить мене: оддали дочку-робітницю, по сім кіп жне Чуб. V, 723 (себ-то за одним заходом). — Ой немає там нігде добра, де дівчина любить по два (себ-то разом): Ой немає и не буде, поки по двох (по два Сал. Сч. 90) любить буде Чуб. V, 32. — По чотирі рази (себ-то раз-по-раз) слуги посилала, а за пйатим разом сама поїхала Kolb. Р. ІІ, 47.— Бідного невольника по тричі в однім місті (місці) затинайте Чуб. V, 933 (також з акузативом без прийм. по: Чотири рази посилала та й з ним не бувала, а за пйатим, каже, разом сама поїхала ib. 50).

 

Теж на вислів наступности: по перше, по друге, по третє і т. д.

 

По-при.

 

Зложений прийменник по-при в сполученні з назвами речей і осіб вказує, що чинність відбувається близько (коло, біля, поуз) того, що виражено в акузативі:

 

(Хлопець) йде по-при вікна на тік Чуб. ІІ, 553. — Дорога все припадала їхати по-при сестриний дім Kolb. Р. ІV, 39. — Ідуть вони по-при коршму ЖС. ІІ, 350. — Їдут по-при церков ЖС. ІІ, 351. — Попри гороньки здавна стеженьки, по-при стеженьки шнурок плетений Е. Зб. 36, 142. — Млина біда притисла та по-при якесь місто Kolb. Р. ІV, 275. — Він... ліг по-при ню Kolb. Р. ІV, 55. — Твої (очи) по-при моїх були би щасливі Сал. Сч. 10. — Я буду йти по-при конї .. по-при конї вороного, по-при тебе молодого. Не йди, мила, по-при конї, скажут люди, що ти моя Kolb. Р. ІІ, 25. — Воєвник... будет... вести (слугу) по-при коня Пам. укр. м. ІV, 305.

 

Про.

 

1. Прийм. про з акузативом понять часу вказує на призначення певної речи на певний час, напр.:

 

Держи очи про неділю в будень не дивися Гол. II, 285. — Я вино сїю лиш про недїлю Е. Зб. 36, 192. — Черевички мальовані про буддень носила Kolb. Р. ІІ, 207. — Про свято держав, та у буддень скасав Ном. 2582. — Жінка вбрана як про свято ЖС. ІІ, 98. — Винесла хустину а як біль біленьку: „Оце ж тобі, мій миленький, а про неділеньку“ Чуб. V, 289. — Най буде про час і така, навпослї я зроблю гарну Камен. п.

 

2. На означення ціли = на:

 

На потверженье того нашого жалованья про иншую память и твердость АЮЗР. І, 18 (1446). — Не достанеш горілки навіть про гостинця ЖС. ІІ, 205. — Прийшов Спас, держи рукавиці про запас Чуб. І, 277.

 

3. На означення причини = для, через·.

 

Про одного жида ярмарок буде Ном. 916. — На рідну матір про свій дурний розум забуває Kolb. Р. ІV, 282.

Ст. рус.: Хотѧща ити на Всеволода про Ярослава Ип. 290.— Стополкъ про волость чи не оуби Бориса и Глѣба ib. 305. — Почаша въставити Новгородця оу вѣчи на Стослава про єго злобоу ib. 307.— Избивають приятелі Стославлѣ про єго насилье и съпряя єму ib. 307.— Про то разгнѣва сѧ Всеволод ib. 308. — Хотіли мѧ бо яти любо оубити про Игорѧ Ип. 348. — Оба ать ворождоу про Игорѧ отложать ib. 365.— Раскотороста сѧ Всеволодъ, с Володимѣркомъ про сна (=сына) ib. 314.— По Всеволожи животѣ помогоу ти про Києві, ib. 316. — Онъ же нынѣ вороги ми сѧ оучинилъ ни про кого же яко же про тѧ ib. 701. — Азъ про тебе же с ним єм҇ъ не добръ ib. 701.

 

4. На означення стосунку, як на кого, -на що, з огляду на кого, -на що:

 

Щe про цибулю голоду не було Е. Зб. 28, 533.

Про мене — хоч вовк траву їж Ном. 4941. — Діду, дай менї пугу, а тебе, про мене, нехай собаки заїдять.

Ст. рус.: Хочю с тобою рѧдъ оучинити про все Ип. ХII. 901.

 

5. При наступних дієсловах переважно в східніх говірках, в західніх переважно йому відповідає прийм. за, на, а в старім писанім язику і в говірках під польським упливом о (див. відповідні прийменники):

 

Гадати: Вража його мати знає, про що він гадає Закр. 42.

 

Говорити: Послухаю, що про мене говорять Переясл. п. Чуб. V, 144. — Про нас люде говорять Канів. п. Чуб. V, 47. — Про опришків давно ни можна було ничьо говорити Е. Зб. 26, 3.

 

Дбати: А що ж мені про це дбати, тільки серце нуде Чуб. V, 1036.

 

Забути: Брацця, ми забули про сїно Переясл. п. Чуб. ІІ, 36.— Вони про тебе й забудуть Звяг. п. ЖС. III, 217.

 

Згадувати; -дати: Згадай тоді про моє ти життя Метл. 239. — Як згадаю я про його, то зараз заплачу Чуб. V, 292 (теж: Як згадаю я за його, то зараз заплачу ib.). — Люде и до сегодне згадуют про опришків Е. Зб. 26, 3.

 

Знати: Вжe про то знає сам старший Переясл. п. Чуб. ІІ, 34.—

 

Марити: -про що.

 

Оповісти, уповісти: Хочу про сe диво дещо уповісти Федьк. ІІ, 433.

 

Питати, розпитувати: Буде про мене питати Макс. I,10.— Про тебе питав Миргор. п. Чуб. V, 379.— (Вона) його й почала розпитувати про чоловіка Чуб. ІІ, 13. — Йдуть та все розпитують дорогою про золоту гору Засл. п. Чуб. ІІ, 167, —Розпитаймося про здоровйачко його Лавр. 57.

 

Признатись: Кирик вислухав висповідь да й признався про гроші ЗЮР. ІІ, 91.

 

Снитись: Про гаразд вжe й не сниться, аби хоч спокій кублився Ком. 1141.

 

Спом’янути: Голуби крилечками стрепенули, про любощі спомйанули Чуб. V, 58 (про кохання спомйанули К. Кв. 146). — Про любощі споминали Закр. 34.

 

Цокотати: Цокотала сорока пугачові і про теє і про сеє, і про Якова і про всякого Ком. 36.

 

Чувати, чути: А що чував про Михайлу Макс. І, 15. — Коли ти чув про ту панну, то достань мені єї Чуб. ІІ, 14. — Хиба ти про це таки ніколи й не чула? Чуб. ІІ, 506.

З акузат. без прийменника: Чуємо ми там доброго пана Купч. 381. — Де ж таки ви чули соломйані копиці Чуб. ІV, 59.

Пор. ст. рус.: Слышавше же врази слм҃рть Володимерю Ип. 389.

 

Проз.

 

Прийм. проз, що ми стріваємо діалектично, має те саме значіння, що й прийм. мимо, повз, по-при:

 

Йде він проз корольський дворець Переясл. п. Чуб. ІІ, 32.

 

Опріч того „проз“ рівнозначне з „крізь“:

 

Процідила проз сито Васильк. п. Сл. КС. ІІІ, 466.

 

В серб. так само діалектично kroz і proz (див. Maretić, 557 Даничич, 457).

 

По-проз.

 

Прийм. по-проз значінням спадається з прийм. проз=мимо, повз, по-при:

 

По-проз мій городок стежечкою до иншої ходиш Уш. п. Чуб. V, 180. — Пішов бо я до дівчини по-проз її сіни Уш. п. Чуб. V, 130.

 

Уз.

 

Прийменник уз, що майже вийшов з уживання (в фолькльорнім матеріялі ми його не подибуємо, а з письменників тільки у Куліша), подибуємо в письменстві XVI —XVIII в. в значінні „коло“, „вдовж“, напр.:

 

XVI. Иншая земля... к той нивѣ не прилегала, але неподалеку... промеж дорог с Києва къ Святошицкому бору и у другоє узъ Лыбедъ Арх. ЮЗР. І, VI, 28 (1539).

 

XVII. Ниву... лежачую уз гостинец комишанскій... монастиреви дарую Ак. Мг. м. 83 к. (1685).—Доми... на рогу улици... из затилку узъ будинокъ Левковъ Пр. Полт. О. 245 (1693). —Починається границя тих кгрунтовъ от ріки Ворониси лісом и ровомъ... уз Великий ліси, да въ річку Олшани Акт. Стор. 85 (1693). —Двори, стоячий в городі, под самими парканомъ, ведле брами, прозиваємой Немецкой, уз межу двора небожчиковского Леоновского ib. 41 (1693).

 

XVIII. Прійдохомъ на ноч ви село Лендешти узъ рѣку Сирети Пелгр. Ип. Виш. 6. — Оузи двори идети ріка Донвовица ib. 9.— Отъ Кікова пошли оуз землю Анатолискую, узи береги ib. 26. — Давидови доми стоити узи браму изъ пріизду Плгр. Ип. Виш. 64.— Узи тую церкови другая Воскресеніє Господне Плгр. Ип. Виш. 73.— Позволилисмо (отцу Тихонови)... поселитися уз улицу поперечную Кн. Міск. Полт. 1676. (1710). — Продалисмо... луку свою... узи петрувскую дорогу будучую ib. 1526. (1719). — Тѣло моє грѣшноє да будети похоронено... где покойный брати мой... лежити, узи єго, вчинивши склепъ Оп. Ст. Малор. ІІІ, 123 (1734). — Сеножати ...ниже мелници узи речку Супой Оп. им. Дан. Апост. 69 (1734). — Ґрунтъ... узи межу Духову лежачий Милор. Любецк. Арх. 56 (1747).

 

По-уз, по-вуз, по-вз, поз.

 

1. Зложений прийм. no-уз (по-вуз, по-вз, поз) при дієсловах руху рівнозначний з прийм. „мимо“:

 

Ой йшов я по-уз тестину хату Бал. 107 (пор.: їхав Ивась мимо тестів двір Коцип. 72). — Раз йде повуз парубка чоловік з чужого села тяжко богатий Чуб. ІІ, 543. — Дівочки віночки плестимуть, да повз твої ворітечки нестимуть Козел. п. Чуб. V, 490 (пор.: Мимо твоїх ворітечок та нестимуть Метл. 154). — Поз твої ворітечка сивим конем їхав Чуб. V, 51. — А поз мої ворота, тече річка широка Канів. п. Чуб. V, 66 (пор.: Не ходи мимо двір, мимо мої ворота Коцип. 72).— А тут жінці іти поз того дуби Мил. Каз. 48. — Біжить поз ту криницю Рудч. Ск. І, 128.

 

2. При дієсловах „сідати“, „стояти“, „лежати“, „класти“ і т. ин, прийм. поуз (поз) виражає близькість до того, що висловлено в акузативі: коло, біля (=уз):

 

Та не становись поз тумана, а становись поз козака Мил. 50.— Поз молоду з лівого боку сідає старша дружка МУЕ. І, 124. — Як стали літ у сорока поз його другого класти, так зачепили труни Мил. 172.

 

Через.

 

Прийм. через з акузативом понять місця вказує напрям чинности або речи від одного до другого краю по тому, що виражено в акузативі, напр.:

 

Через темний ліс ясним соколом лети Макс. І, 9. — Через греблю вода рине Чуб. V, 304. — Через сад зелененький доріжка лежала Метл. 104.— Піду через круті гори до бистрої річки Чуб. V, 29.— Через низький тин усі собаки скачуть Ном. 4077. — (Вона) йде через море Чуб. ІІ, 12. — Через твоє подвірйа сивим конем їхав Чуб. V, 110. — Бреде через воду Канів. п. Чуб. V, 84.— От лев з грішми перебрів через море Катериносл. г. Чуб. ІІ, 122. — Не раз, не два через плоти лазив Уш. п. Чуб. V, 79.— Утїкав Петруньо через білі сїни Kolb. Р. ІІ, 48. — Через ті річки мостять мости Макс. І, 12. — Через гору високую орел воду носить Уш. п. Чуб. V, 50.— Ви закиньте сітку через синє море Чуб. V, 28. — Перевісив через плече сагайдак богатий Гол. III, 13.

Ст. рус.: Правѧтьсѧ через Гориноу Ип. 411.

 

З речівниками:

 

Минулися мої ходи через огороди Чуб. V, 147. — Через сад стежечка Чуб. V, 691. — Через гору стежка а в гай по калину Уш. п. Чуб. V, 5. — Зробіть мені такі сани, щоб ширини були через цілу улито Звяг. п. Чуб. ІІ, 88.

 

2. З акузативом понять часу, що його протягом триває певний стан або чинність:

 

Коли б то можна бути через зиму котом, через літо пастухом, а на Великдень попом Ном. 8070. — Боско через увесь вік босий бігав Ном. 11231. — Смутний хожу, невеселий, бідний чоловік, що не маю щастя через весь мій вік Чуб. V, 476. — Так роспусно, гойно собі починали чирис кільканацїть лїт Е. Зб. 13, 98. — Плакав через три днї, через три недїлї Чуб. ІІ, 172. — Через тиждень хорувала, бо робота була Гол. IV, 475. — Щоб ти в мене, моя рідна доню, через сїм лїт не бувала Чуб. V, 757. — Ви знаєте, люди добрі, як заяц триває? Через ніч сї напасає, в днину сї ховає Kolb. P. ІІ, 259. — Нїчого він через ціли день не робив, но такі утїшив, всїх забавляв Rokoss. 41.— Через сто лїт спати Федьк. ІІ, 359.

Стар. рус.: ѣхаша черес ночь Ип. 639.

 

3. Прийм. через з акузативом вказує на те, що сталося причиною якої події = з причини чиєї:

 

Мало мене через тебе (з твоєї причини) собаки не ззїли Гол. І, 243. — Через твої білі лиці нема сїна і копицї Гол. ІV, 208. — Утратив я щастя й долю через свою волю Чуб. V, 382. — Хоць їж, хоць} не їж через мою волю, поскачи гайдука та й передо мною Чуб. V, 1075.— Через тебе сварка в мене Бал. 39. — Через кого з світа идеш ти, вдовин Иване Kolb. Р. ІІ, 43. — То мня люде взяли в зуби через твої жарти Сал. Сч. 77.

 

4. Прийм. через з акузативом вказує на те, що перевищує чинність :

 

Через силу тоє чинил Діал. 271 (1629), себ-то над силу. — Буду пити через силу, краплї не упущу Закр. 24.

 

5. Прийм. через з акузативом вказує на те, чого посередництвом відбувається чинність:

 

Ой чую я через люди, що ти иншую кохаєш Уш. п. Чуб. V, 125. — Чую я через люде, що мій милий поклоняється Чуб. V, 4.— Не раз, не два та й затужиш, поки мене через люди перечуєш Мил. Св. 133. — Ти грішників з тяжкої муки через твої збавляєш руки Гол. ІІІ, 283 (= твоїми збавляєш руками).

 

6. Дужі рідкі випадки вживання прийм. через при дієприкметниках терпних з акузативом особи, напр.:

 

Детина хрещена

Через куми принесена Гол. ІІ, 140.

 

Тут ми певно маємо польський вплив: через — przez.

 

По-через.

 

Прийм. по-через має те саме значіння, що й через; первісний відтінок здовження в просторони й часі вжe не дасться відчути:

 

Тим патиком... кидає по-через хату МУЕ. XIX — XX, 188. — Здавши рахунок, шо робила почерез цілий рик Шух. Гуц. V, 157.— Я його вкарав по через Жиди Е. Зб. 35, 95.

 

Акузатив при недослівцях.

 

Акузатив ми подибуємо при недослівцях тих дієслів, що виражають рухи органів тіла, напр.:

 

Лику: Сижу собі на коняку,

Горілочку лику, дику. Чуб. ІV, 532 (ликати горілку).

 

Хап: Хап гуску, та й іззів Чуб. І, 166.

 

Хлоп: Хлоп біду по боку Чуб. І, 230.

 

Штурх: Штурх Панька в око ib. 271.

 

 

СКОРОЧЕННЯ.

 

АЗР. Акты, относящіеся къ исторіи Западной Россіи.

 

Ак. Бор. Акти Бориспольскаго мѣйскаго уряда 1612 —1699.

 

АЮЗР. Акти Южной и Западной Россіи.

 

Б. М. Бычко-Бошко. Сборникъ народнихъ пѣсенъ, записанныхъ въ поселкѣ Камога-Комарно Рогозянской вол. Кобринскаго у., Гродненской губ. СПБ. 1911 (Сборникъ р. о. Ак. Наук. т. 89 № 4).

 

Бал. Балина, О. Украинськи писни зъ голосами СПБ. 1863.

 

Бесс. Бессараба, И. Матеріали для этнографіи Сѣдлецкой губ. СПБ. 1904.

 

Бесс. ХМ. Бессараба И. Матеріали для этнографіи Херсонской губ. СПБ. 1916.

 

Bryk. Brykczyński, А. Zapiski etnograficzne z Polesia Wołyńskiego (Zbiór Wiad. do antr. kr. t. ХII).

 

Byk. Bykowski, P. Pieśni obrzędowe ludu ruskiego z okolic Pińska (Zbiór wiad. do antr. kr. t. ІІ).

 

Бул. Булгаковскій, Д. Пинчуки СПБ. 1890.

 

W. z Ol. Wacław z Oleska. Pieśni polskie i ruskie ludu galicyjskiego Lwów 1833.

 

Вел. Лѣтопись Величка т. І-ІV.

 

Верхр. Верхратський И. Про говор галицких лемків. Львів. 1902.

 

„ Г. Б. „ Говір Батюків. Львів 1912.

 

Гал. Галятовскій І. Ключъ разумѣнія Кієв 1659.

 

„ Нн. „ Небо новое Кієв 1665.

 

Галько. Галько И. Народний звичай и обряди зъ околиць надъ Збручемъ Л. 1860.

 

Гн. Гнѣдичъ, П. А. Матеріали по народной словесности Полтавской губ. Роменскій уѣздъ, В. І, ІІ, ІV.

 

Гол. Головацкій, Я. Пѣсни Галицкой и Угорской Руси. І-ІV. М. 1878.

 

Гр. кн. лит. Грамоти великихь князей ЛИТОВСКИХЪ съ 1390 по 1569, собр. и изд. подъ редакцією В. Антоновича и К. Козловскаго Кіевъ, 1868.

 

Грінч. Этнографическіе матеріали І-ІІІ. Черниговъ 1899.

 

Густ. літ. Густинская лѣтопись. СПБ. 1843.

 

Діал. Діалогъ о смерти 1629 р. (Изв. Отд. р. яз. и слов. Ак. Наукъ т. XVII, І).

 

Дн. Марк. Дневникъ генеральнаго подскарбія Якова Марковича Ч. І-ІІІ К. 1893 ч. ІV.

 

Е. Зб. Етнографічний збірник т. І — 36. Львів.

 

Ż. Р. Żegota Pauli. Pieśni ludu ruskiego w Galісуi t. I-II Lvów 1839-40.

 

ЖС. Життє i Слово T. І-ІV. Львів.

 

ЖѲ. Несторово житіє преп. Ѳеодосія Печерскаго (Чтенія въ Имп. Обш. Ист. и Др. Россійскихъ при Моск. Университетѣ 1899, кн. 2).

 

Закр. Закревскій. Старосвѣтскій бандуриста. М. 1860.

 

Зерц. Зерцало до прейзренѧ и латвѣйшаго зрозуменѧ Вери сто҃й... през Іосифа Шумлянского 1680.

 

ЗЮР. Записки о Южной Руси СПБ. 1856—7.

 

ИАН. Извѣстія Академій Наукь.

 

Изб. Св. Изборникъ Святослава. 1073 г. СПБ. 1880.

 

ИП. Антоновичъ и Драгомановъ. Историческія пѣсни малорусскаго народа І — ІІ. К. 1874-75.

 

Ип. Ипатьевская лѣтопись. Изд. 2-е СПБ. 1908.

 

J. М. Moszyńska, J. Bajki i zagadki ludu Ukraińskiego Kraków 1885.

 

J. M. „ Zwyczaje, obrzędy i pieśni weselne ludu Ukraińskiego z okolic Białej Cerkwi (Zbiór wiadom. do Antrop. kr. t. ІІ 1878).

 

J. M. „ Kupajło tudzież zabawy doroczne... z okolic Białej

 

Cerkwi (ib. t. V). ,

 

Кв. Квітка Г. Сочиненія 2 т. Харьковъ 1898.

 

Kolb. Р. Kolberg, О. Pokucie, І-ІV, Kraków. 1883.

 

„ Ch. „ Chełmskie I-II Kraków. 1891.

 

„ W. „ Wołyń. Kraków. 1907.

 

Kop. Kopernicki, I. Pieśni górali Bieskidowych z okolic Rabki (Zbiór wiad. do antr. kr. t. ХII).

 

Котл. Котляревський ІІ. Енеїда (E), Наталка Полтавка (НП.) К. 1909.

 

Коцип. Коципинскій. Писни, думки и шумки К. 1885.

 

Кравч. Етнографічні матеріали зібр. В. Кравченком. Житомир 1911.

 

Крон. Боб. Лѣтописецъ, си єсть кройника зъ разныхъ Авторовъ и Гисториковъ многихъ Диалектом Рускимъ єсть написана в монастыру С҃то-Троєцкомъ Илинскомъ Чернѣговском Івромонахомъ Леонтиємъ Боболинскимъ законником монастыра выдубицкого Кієвского р. 1690. (Приложеніе къ лѣтоп. Грабянки).

 

Лавр. Лавренко. Пісні про кохання К. 1864.

 

Літ. Μ. Г. Лѣтопись монастыря Густынскаго.

 

Літ. Сам. Лѣтопись Самовидца Кіевъ 1878.

 

Лукаш. Лукашевичъ. Малороссійскія и червонорусскíя народныя думы и пѣсни СПБ. 1836.

 

Льв. літ. Львовская лѣтопись (Русскій историческій сборникъ т. ІІІ кн. З, стор. 233-267. Москва 1839).

 

М. Пр. Драгомановъ М. Малорусскіе народные преданія і разсказы. Кіевъ 1876.

 

Мане. Максимовичъ М. Малорусскія пѣсни Μ. 1827. — Украинскія народныя думы Μ. 1834. — Сборникъ украинскихъ пѣсенъ. Кіевъ 1849.

 

Mal. Obrzędy weselne ludu ruskiego we wsi Kudynowcach, pow. Złoczowskim opis. Wanda Malinowska (Zbiór wiad. do antr. kr. t. 7).

 

Март. Заб. Мартович. Забубон. Львів 1917.

 

Март. Мартинович П. Українскі записи К. 1906.

 

МУЕ. Материяли до української етнольоґії.

 

MB. Марко Вовчок.

 

Метл. Метлинскій А. Народныя южнорусскія пѣсни Кіевъ 1854.

 

Мил. Милорадовичъ В. Сборникъ малорусскихъ пѣсень Лубен. у. Полт. губ. (Сборн. Харьк. Истор.-Филол. Общ. т. X).

 

Мил. Жлк. „Житье-бытье Лубенскаго крестьянина (Кіевск. Стар. 1902-4). Мил.“ Ср. Луб. Средняя Лубенщина Кіевъ 1904.

 

Млр. лит. сб. Малорусскій литературный сборникъ, изд. Мордовцевымъ. Саратовъ 1859.

 

Neym. Neyman C. Materyjały etnograficzne z okolic Pliskova. Kraków 1884.

 

Ном. Номисъ. Українскі приказки, прислівъя і таке инше СПБ. 1864.

 

П. Г. Пѣсни, собранныя Н. В. Гоголемъ, изд. Г. П. Георгіевскимъ. (Сб. „Памяти В. А. Жуковскаго и Н. В. Гоголя“, в. ІІ).

 

Пал. Изб. Палеографическій изборникъ, изд. Кіев. Komm. для разб. др. акт. в. І Кіевъ 1899.

 

Пол. п. Драгоманов М. Політичні пісні Украjінського народу XVIII-XIX ст. Ч. І, розд. 1-2. Женева 1883-1885.

 

Пелгр. Ип. Виш. Пелгримація или Путешественникъ честного ієромонаха Ипполита Вишѣнского (1727). (Правосл. Палестинскій Сборникъ. Вьш. 61. СПБ. 1914).

 

Popowski В. Pieśni і obrzędy weselne ludu ruskiego w Zalewańszczyznie (Kraków 1822).

 

Popowski B. Pieśni ludu ruskiego ze wsi Zalewańszczyzny (Kr. 1884).

 

Рад. Огр. Радивиловскій. Огородок. K. 1678.

 

Rokoss. Rokossowska Z. Wesele i pieśni ludu ruskiego we wsi Jurkowszczyzny, w pow. Zwiagelskim na Wołyniu (Zbiór wiad. do antrop. kr. VII). — Bajki ze wsi Jurkowszczyzny (Mat. antrop.-arch. i etnogr., t. ІІ).

 

Roszk. Obrzędy i pieśni weselne ludu ruskiego we wsi Lolinie, pow. stryjskiego, zebr. О. Roszkiewicz (Zb. wiad. do antr. kr. t. X).

 

Рук. Хрон. Рукописний хронографъ: Кроника си єсть лѣтописецъ изъ розныхъ многихъ кроникаровъ діалектомъ русскимъ написана до 1656 лѣта черезъ много лѣтъ дописана. 1771 г. (Рукопис належав до ред. жури. „Кіевская Старина“).

 

Рудч. Ок. Рудченко И. Народныя Южнорусcкія сказки І-ІІ. Кіевъ 1868-70.

 

Рудч. ЧП. Рудченко И. Чумацкія народныя пѣсни. Кіевъ 1874.

 

Сал. Сч. Саламонъ Счастный. Коломыйки и шумки. Львовъ 1864.

 

Сб. ХИФО Сборникъ Харьковскаго Истор.-Филолог. Общества.

 

Ок. Б. Г. Сказаніе о св. мученикахъ Борисѣ и Глѣбѣ (Сборникъ ХII вѣка. Моск. Успенск. собора). (Чтен. въ Имп. Общ. ист. и древн. росс. при Моск. университетѣ 1899 г., кн. 2).

 

Сл. Жел. Желеховский. Малорусско-нїмецкий словар Львів 1886.

 

Сл. КС. Словарь української мови, вид. „Кіевской Старины“.

 

Сл. о п. Иг. Слово о плъку Игоревѣ (Владиміровъ П. Древняя русская литература Кіевъ 1900).

 

Stad. Stadnicka L. Pieśni i obrzędy weselne ludu ruskiego z okolic Niemirowa na Podoliu Rosyjskiem (Zbiór wiad. do antrop. krajów, t. ХII).

 

Tomasz. Obrzędy weselne ludu ruskiego we wsi Cetuli w pow. Jarosławskiem opis. M. Tomaszewska (Zbiór wiad. do antr. kr. t. X).

 

M. Tomaszewska Obrzędy weselne ludu ruskiego we wsi Winnikach pow. Drohobyckiego opis. (M. Tomaszewska ibid. t. ХII).

 

Федьк. Писаня О. Федьковича Львів. 1902.

 

X. Сб. Харьковскій Сборникъ.

 

Хм. літ. Хмелницкая лѣтопись (Лѣтопись Самовидца съ приложеніями К. 1878).

 

Чуб. Чубинскій П. Труды этнографическо-статистической экспедиціи въ западно-русскій край СПБ. 1872—78.

 

Szabl. Wesele і Krzywy taniec u ludu ruskiego w okolicy Zbarażu skresl. Sewerina Szablewska (Zb. wiad. do antr. kr. t. 7).

 

Шевч. Шевченко T. Твори. Київ 1918.

 

Шух. Шухевич В Гуцульщина. Львів 1902.

 

Щепотьевъ В. Народныя пѣсни, записанныя въ Полтавской губерній (сь нотами). Изд. Полт. Губ. Арх. Комиссіи. Полтава.

 

Эв. Эварницкій Д. И. Малороссійскія народныя пѣсни, собр. въ 1878—1905 -г.г. Екатеринославъ 1906.

 

Явор. Яворскій Ю. А. Памятника галицко-русской народной словесности, в. І. Кіевъ 1915.

 

Яцк. Ч. К. Яцків.

 

 

 

ЗМІСТ.

 

Стор.

 

Акузатив 1 — 96

 

Акузатив при дієсловах 2 — 19

 

1. Акузатив у вільнім звязку з дієсловом 2 — 6

 

1. Акузатив понять місця (2).

2. Акузатив понять часу (2).

3. Акузатив міри (4).

4. Акузатив причини (б), 5. Акузатив способу (6).

 

2. Акузатив у тіснішім звязку з дієсловом 6 — 19

 

Акузатив ідеального об’єкту:

1. акузатив результату чинности (7).

2. акузатив змісту (8).

 

Акузатив реального об’єкту:

І. Акузатив при дієсловах безприросткових.

ІІ. Акузатив при дієсловах сприросткованих (14).

ІІІ. Акузатив присудковий (18).

 

Акузатив при прикметниках 19 — 20

 

Акузатив при присудкових прислівниках 20

 

Акузатив при прийменниках 20 — 96

 

Без (20). В(У) (21): при дієсловах 21; при речівниках (33); при прикметниках (33); при прислівниках (34); при недослівцях (34). З (35). За (85): при дієсловах (36); при йменах (43). Керез (44). Крізь (45). Мимо (45). Між, межи, по-між, про-між (45). На (46): при дієсловах (46); при речівниках (74); при прикметниках (77); при прислівниках (81); при недослівцях (82). Над (82); при дієсловах (83); при прикметниках (84). О, об (85): при дієсловах (85), при речівниках (86); при прислівниках (86). Перед (86)· Під (88). По (90). Про (92). Проз (93). Уз (94). Через (95).

 

Акузатив при недослівцях 96

 

Скорочення 97—100

 

 

 

=============================

УКРАЇНСЬКА АКАДЕМІЯ НАУК

ЗБІРНИК ІСТОРИЧНО-ФІЛОЛОГІЧНОГО ВІДДІЛУ, № 67

 

Проф. Є. ТИМЧЕНКО

АКУЗАТИВ В УКРАЇНСЬКІЙ МОВІ (З УКРАЇНСЬКОЇ СКЛАДНІ)

 

У КИЇВІ

З друкарні Української Академії Наук

1928

 

=================

Бібліографічний опис та шифри для бібліотечних каталогів на цю книгу вміщено в „Літопису Українського Друку“ та „Картковому репертуарі“ Української Книжкової Палати.

 

Дозволяється випустити в світ. Неодмінний Секретар Академії Наук, Аг. Кримський.

 

Київський Окрліт № 232. 1928. Зам. № 706. 1200 прим.

 

 

27.10.2016