Одна діалектна особливість вживання морфеми «ся»

Займенник ся (си) в говірках західних областей України не зливаються так з дієсловом, як у східних, і може стояти перед дієсловом або безпосе­редньо, або за кілька інших слів. Ця певна самостійність ся, мабуть, і спричинилася до наступних конструкцій.

Коли в реченні є два дієслова на ся, то ся не повторюються, причому можна розрізнити такі конструкції.

а) При дієслові особовому з ся те ся при інфінітиві другого дієслова на ся не повторюються, наприклад:

[Ровесниці] ся квапили вінчати¹).

Ой, сам я дав ся з світа згубити ²).

Йому хтіло ся вернути до дому, приходило си з жури минути³).

Прийдеться розстати з тим, кого кохаю. [Чубинский (Ушицький повіт), ст. 117].

А взяло ся на мені те тіло трусити. (Там же, ст. 156).

Жаліб великий, що ся не хоче вже знати з ніким. [Там же, ст. 238 (Уш. повіт)].

Прийдеться утопити з великого моста. [Там же, ст. 241 (Уш. повіт)].

Прийде му ся розболіти. (Головацкий, І, ст. 79).

Ой, прийде ся мому серцю із жалю розсісти. (Головацкий, II, ст. 353).

Що ся квапили вітати, тепер би раді повертати (Головацкий, І, ст. 367).

Годили ся побрати ми, годили, годили́. (Головацкий, II, ст. 432).

б) Коли ся при інфінітиві, тоді при особовому діюєслові або другому інфінітиві не повторюються, напр.:

Умиватися вмиваю, але рідко коли (Головацкий, II).

Знати ся, боже, знати, єсть милого мати, коровай одобрати (Голова­цкий, І, ст. 301).

В старих пам’ятках:

А єще-м ся дав брехачови извести и очаловати⁴).

в) Коли при одному особовому дієслові ся, то при другому не повто­рюються, наприклад:

Ой, дивится, дивит в чисте поле (Головацкий, II, ст. 18).

Пило би ся пило то Токайско вино (там же, ст. 221).

Журят, ді, ся, люде журят, што я дівкою хожу (там же, 430).

Годили ся побрати ми, годили, годили. (Там же, 432).

Згоїться тою, згоїт, нім ся весілє скоїт. (Kolessa, J.).

Оженю ся, моя мати, оженю, оженю. (Головацкий, II, ст. 380).

г) Коли імператив на ся повторюються, то ся при другому дієслові не ставиться, наприклад:

Не жури ся, дівчино, не жури. [Чубинский (Уш. повіт), ст. 526].

Ой, смійся, смій, бісів сину, що я тяжко працюю⁵).

Напіймо ся, кумцю-любцю, напіймо, напіймо. (Головацкий, І—ІV, М. 1878, ст. 356).

Акад. С. П. Обнорський відзначує це явище в синтаксисі Волод. Моно­маха (XI—XII в.): „Должно отметить один случай с употреблением соеди­нённых помощью союза и двух (по смыслу) возвратных глаголов, из кото­рых однако лишь первый содержит возвратную частицу ся: „оже бо яз от рати и от звѣри и от воды от коня спадаяся то никто же вас не можеть вродитися и убити понеже не будет от бога повелѣно“ (429— 431) ⁶).

____________________

¹) Головацкий, Я., Песни Галицкой и Угорской Руси, І—IV, М. 1878, ст. 367.

²) Чубинский П., Труды Этнографическо-статистической экспедиции в Западно-русский край, СПБ, 1872—1878 (Волынь), ст. 117.

³) Шухевич, В., Гуцульщина, Львів, 1902, V, ст. 109.

⁴) Апокрифи і легенди, т. III, Львів, 1902, ст. 111, 122.

⁵)  Данильченко, Н., Этнографические сведения о Подольской губ., вып. 1, Кам.-Подольск, 1869, ст. 51.

⁶) Обнорский, С. П., Очерки по истории русского литературного языка, Сочи­нения Влад. Мономаха, ст. 54.

[Мовознавство, 1948, VI, с.75—75; посмертна публікація, в тому ж числі — великий некролог Л.Булаховського, але без згадок про репресованість Є.Тимченка]