Льокатив в українській мові.

Присвячую

світлій пам’яті без часу згаслого друга і незамінної помічниці в роботі

Марії Лев

(† 31 ХII 1923).

 

Льокатив в українській мові.

(З української складні).

 

Щe Ґедике (Accusativ іn Veda, 132, ув.) завважив, що в льокативі первісно виступає просторонь, що в середині її відбувається чинність, а Бруґман (Gr.2 ІІ 2, §468), виходячи з того самого заложення, дав загальну дефініцію льокативові, яко відмінкові, що визначає «дещо, в чого середині відбувається чинність, в чім щось є або де входить». Не можна не визнати, що це узагальнення влучно захоплює найдавніші випадки сполучень з іменням в льокативі, обіймаючи так назви місця, як і назви осіб і чинностей, що на них переноситься льокативний погляд, і дальші догади про те, яка власне уява була з ним звязана — де, як здається Бруґманові (ibid. стор. 515 Amn,), чи куди, як догадується Hujer (І. F. 23, 115) науково мало продуктивні, бо обидва сучасні погляди і де і куди, з огляду на прадавні сполучення, можливі (пор. Höfer: Zeitschrift für die Wissenschaft der Sprache ІІ, 193) і, бувши означувані звязками імення з дієсловом, а не з самої форми, в істоті пізніші; і те і друге розуміння умовнено контекстом, але чи було воно в свідомості пра-індоевропейця — це річ сумнівна, бо ще й тепер різниця між «камо грядеши?» і «может пойти, где хочетъ АЗР. І, 20 (1347); де йдеш миленька? Kolb. P. III, 30. де підеш, Цигане? ЖС. ІV, 96, приїжджає там, де мені не хотіло ся ib. 260, вертає він дома Kolb. Ch. ІІ, 113 — не завсіди є в свідомості. Маючи загальне місцеве значіння, речівник в льокативі в сполученні з дієсловами вказує або перебування де, або діяльність, себ-то рух. що його наслідком перебування, як це знані з латинського advemens domі, скр. devešu gacchati.

 

В і. e. язику льокатив, як і инші відмінки, опріч своєї спеціальної сфери вживання, конкурував у різних сполученнях з акузативом, генітивом, аблятивом, дативом і інструменталем¹). Це само від себе, не треба розуміти як повну однозначність конструкцій з льокативом і конструкцій з иншими відмінками в їх взаємній виміні, але це тільки показує, що в певних випадках різниці були остільки незначні, що психольогічний момент вихідної точки легко міг затиратися в свідомості, і тоді одна з конструкцій в певних сполученнях брала гору і поширювалася коштом другої, як в пізнішій диференціації і. е. язика на окремі язики, так і в еволюції кожного поодинокого язика.

 

Отже і. е. льокатив місця вимінювався з генітивом (на питання де?), коли: 1) генітив мав партитивний розум і залежав від прислівника місця типом сполучення *qei pll̥eis і qei pl̥ley «де міста» (пор. скр. yatra kva са kurukšetrasya) і «де в місті». 2) коли стосувався до речівника і значив, у якім місці він мався, типом сполучення «*woikōs pl̥leis або pl̥lē(y) «хати міста або в місті». 3) при дієсловах «змагання до чого», себ-то так званий генітив або льокатив ціли, як в ст. б. коснѫ сѧ ієсмь і косив сѧ ієго (Miklos. 639 і 504). Потім того льокатив вимінювався з інструменталем при дієсловах руху: 1) в сполученні з назвами просторони, де відбувається рух, типом сполучення: *aǵro — aǵrey eiti «іде полем або (по) полі»; 2) в сполученні з назвами річи яко знаряддям чинности, типом *nāwṃ або nawi eiti «кораблем або (в, на) кораблі їхати» (пор. нім. mit einem Schiffe і in einem Schiffe fahren). В латинській мові, напр., де інструментальний і льокативний погляд сплітаються trajiсere navi може відповідати нашому «переїздити (на) човні» і «переїздити човном», так само і navi, lintribus vehi і т. ин. Пор. скр. kširena snātah «купаються молоком», nenikte apsu «він миється (в) водах»; 3) льокатив показує сферу, що відбувається в ній чинність, а інструменталь обставини, що супроводять чинність: «живе (в) правді» і «живе правдою»; 4) при дієслові «радіти»: об’єкт радости в льокативі, а причина в інструменталі: «радію (о) тобі і тобою». Об’єкт представляється сферою, що на ню поширюється чинність; так само і з дієсловами «рости», «більшати».

 

При дієсловах в значінні «володіти» і. е. льокатив міг вимінюватися з генітивом і інструменталем: «володіти чого, чим або в чім». Сполучення з генітивом (rerum potiri) не заховалося в слов'янськім язику. З тими-ж відмінками вимінювалися слова в значінні «причасностіи» до чого, типом: *woynosyo і woyney terpetay, geuseti «вина і (в) вині насичується, пробує»; пор. ст. б.: отъ кѫдоу сьіа можетъ къто наситити хлѣбъ на пустыни Марк. 8, 4; скр. ā yah somena jatharam apiprata «що своє тіло наповнив сомою» Delbr. Altind. S. 133.

 

При дієсловах руху, льокатив ціли руху міг вимінюватися з акузативом і дативом²). Пор. скр. devešu gacchati, grham gacchati, asmabhyam... iyānah ст. б.: Сe цѣсарь грѧдетъ тебѣ; кротъкъ Мат. 21, 5; з акузат.: грѧди вънъ³); ст. р.: дроужину є приведе Києву; йде Володимеръ опѧть Чернѣгову Ип. 197; срб.: пек сватови сваки дому йде Даничич, 321. Це зіставлення показує і на різницю в розумі сполучень: речівник в акузативі і дативі з дієсловом показує той крес, куди скерована діяльність, а не льокалізацію її в простороні.

 

З того ясно, що дієслова недоконані, що виражають стан, дозволяють на сполучення тільки з льокативом (сидіти на траві, лежати в ліжку і т. д.), ті самі слова в доконаній постаті можуть сполучатися і з льокативом і з акузативом, бо силою присутньої доконаній формі динамічної властивости виражати перехід з одного стану в другий вона може виразити і напрям того переходу (сісти на траву) і стан, як його. наслідок (сісти на траві). Дієслова, що висловлюють рух, можуть сполучатися і з тим і з другим відмінком в обох постатях залежно від переважного погляду льокативного чи акузативного, себ-то чи розуміється діяльність в межах даної просторони, чи скерована на ню, як на свій крес, напр.: кладу, положу на траві і на траву, дощ пада на землі (де саме пада дощ) і дощ пада на землю (з просторони поза землею), пор. лат.: pono corpus in ripa і in flammam posuere. Ov met. 8, 452, condere іn sepulcro Cic. leg. 2, 22 i in has latebras Liv. 22, 28, 7 (див. Нетушил, Пад. 345-340); нім.: Auf diese Bank will ich mich setzen і Auf dieser Bank...

 

При дієсловах в значінні «пити» і «одержувати» льокатив вимінювався з аблятивом: *pōtrōd або potrei pibō «п’ю з начиння або в начинні». *ghostibho(s) або ghostisu dōnom qapyeti «він одержує дар (у = від) ворогів або (у) ворогах»; скр. somam apibac camūšu «він пив сому в мисках»; гр. ἐκ κεράμων μέθυ πίνετο ἱ πίνειν ἐν ποτηοίῳ; лат. bibere іn poculo.

 

Льокатив вимінювався з дативом «commodi»: надѣіати сѧ Богоу Mikl. S. 592, надѣіѫсѧ словеси владычьни Супр. 556, 12; надѣя бо сѧ силѣ своєи Ип. 304; пор.: маючи надѣю не [в] своей силѣ, але в Х҃вой силѣ Пам. укр. м. V, 119, і також при дієсловах в значінні «примішувати, придавати» типом *udn woynoy або *woynoy migneuti «він примішує води вину або в вині». Сюди належить багато префіксованих дієслів, див. Delbr. S. §§ 97, 133.

 

І. е. льокатив при прикметниках, що значили перевагу або були в вищому ступені, вимінювався з генітивом партитивним: скр. agner vayām prothаmasyamrtānām manamahe «агні перший з богів, що ми про його думаємо», tvām devešu prathamam havamahe «ми тебе покликали першого в богах» і з прикметниками в значінні «дорогий, милий, приємний».

 

І. е. льокатив часу вимінювався:

 

І. З акузативом. Первісна різниця в розумі та, що льокатив значить коли власне відбувалася чинність, в яких межах часу, а акузатив як довго. Ці різниці легко могли затиратися: сплю ніч або (в) ночи, поливаю квітки вечір (Чуб. V. 28) і (в) вечері; пор. вр. νύκτα і νυκτί ст. блг.: ицѣлѣ ωτръкъ томь часі Євсев. еванг. 1283 р. л. 39 і ицѣлѣ отроко ієго во то час ib. 36. Пор.: Зелена Буковина як (в) зимі. так (в) лїтї і Буковина Зелененька як лїто, так зиму Е. Зб. 17, 22.

 

2. З генітивом. Відтінок, що вносить генітив, це — партитивність, певна частка часового простору: гр. ποίου μηνὸς καί ἐν τίνι ἡμέρα... ἐχειροτονήθη Δημοσθένης «котрого місяця і в якім дні (=якого дня = в який день) був обраний Демостен»; τῆς αὐτῆς ήμέρας і τῇ αὐτῇ ἡμέρᾳ «того самого дня» і «(в) тім самім дні»; χειμῶνος і χειμῶνι «зіми і зімі ⁴)».

 

3. З інструменталем. Стосунок між інструменталем і льокативом, як між протягом часу і межами часу, що в нім відбувається чинність. Ці вихідні моменти легко могли затиратися: зимою, літом або зимі, літі, а в латинськім цілком спалися: brevi tempore, hас nocte, his annis.

 

І. е. льокатив у вільнім звязку з дієсловом на означення місцевих і часових понять, само від себе, ще не розрізняв тих відтінків. що вносять пізніші прийменники. В санскриті, напр., з сучасного погляду divī означало і «в небі» і «на небі», parvate «в горі» і «на горі», sindhau «в ріці», «на ріці» і навіть «над рікою». Щe індоєвропейської доби льокатив почав уживатися з прийменниками, потроху випираючи вживання безприйменникове і вносячи таким чином більшу розчленованість в первісний синкретизм мисли.

 

Безприйменникове вживання льокативу в найдавніших забутках різних слов’янських язиків маємо в різній мірі. Так в ст. болг. його вживалося рідко на означення місця: іако сѫтъ съхранены кости семь мѣстѣ Supr. 81, 3: жена лежить ногахъ іємоу Mikl. S. 636 (пор.: мамка твому дитині в ніжках лежить Чуб. V, 774); і прислівниково: Да бѫдеть милостыни твоѣ тайнѣ Šaf. gl. 51 (ib. 637).

 

Частіше на означення часу, але в певних словах і сполученнях, як часѣ, дни, ношти, лѣтѣ, зимѣ:, напр.: томь часѣ нозѣ; іємоу оутврьдивъ Supr. 369, 2—3; да не будеть бѣгство ваше зимѣ Остр. Ев. 145. Потім того при деяких дієсловах більше сприросткованих переважно з приростком при-, далі на- і инші, див. Mikl. S. 640—648: Vondrak Altkirchensl. Gr. 603.

 

Частіше безприйменниковий льокатив подибується в ст. руських пам'ятках переважно в назвах міст без прикметникового додатку, напр.: Смолиньскі оубиієнъ ієсть Ск. Б. Г. 24:пиоложиша и вышегородѣ ib.: с҃топълкъ же изѣславичь приѩ кнѣжениіє киієвѣ. а д҃вдъ и ольгъ чьрниговѣ ib. 35: имѧше волость свою Полотьскѣ (ХII. в Полотскоу) а Туръ Туровѣ Ип. 63; сѣде Києві кнѧжа ib. 207: начало С҃тополча Києвѣ (оу Києвѣ) кнѧженьіа ib. 209: затвори Ѩрослава Муромѣ ib. 230:

 

Постави Мину Полоцку (ХII) ib. 257; с҃на посади Переіаславли ib. 443: Местислава остави Володимери ib. 480: положиша (тѣло) Володимерѣ ib. 623: Соудиславоу же тогда боудоущю Оугрѣхъ ib. 764: слышавшоу єму о Данилѣ, іако Оугрѣхъ єсть ib. 786. Потім того при apellativa: не могу с тобою жити одином мѣстѣ ib. 537; Игоревъ полки середѣ, а по правоу брата єго Всеволожь ib. 639; єсмь повелѣл товаромъ поити переди ib. 233: аще не обрящеться кто рѣцѣ Лавр. 50: дивъ кличетъ връху древа Сл. о п. Иг. (пор.: в верху євора Е. Зб. 36, 118). Далі типом: «жити (в) правді»: Чему онѣ к тобі; всегда ротѣ ходѧще губять землю Рускую Ип. 218. В б. руських пам'ятках XVI в.: ҃гъ небесехъ зготовал пртлъ Псалт. XVI в., 102 б.

 

Безприйменникового льокативу місця в московських літописах вже не подибуємо в другій половині XIV в., з винятком його послідків, що залишилися в сучасній московській мові яко прислівники.

 

Льокатив часу (на питання коли?) подибується досить часто при назвах часу в однині: Не вереміа веснѣ воєвати Ип. 242 [негодно нынѣ; веснѣ ити Лавр. Л. 267 (1105 р.)]; идоша веснѣ на половці; ib. 260: томъ же лѣтѣ поставити еп҃па Данила Гургеву ib. 277: томъ же лѣтѣ прииде Бонякъ ib. 258: непогодье єсть зимѣ воєвати Болгары ib. 565: ѣхаша лѣтѣ; на санехь ib. 679: в нощи бывши тутенъ стонаше полунощи ib. 206; бѣжа тотъ нощи ib. 228: той же зимѣ ib. 319: сe еcли цловали пѧтомь дни ib. 328; сторожеве же прибѣгоша к нему полъночи ib. 442; дѣють людьє вѣче ночи (ХII) ib. 537: томъ же дни створи миръ ib. 316; том бо д҃ни изъгнанъ бы ib. 552: пришедши нощи ib. 586; тоѣ же веснѣ ib. 637; ты переди до мене добръ былъ єси ib. 477; присну море полунощи, погасоша вечеру зори Сл. о п. Иг. Цей льокатив, як і льокатив місця до XV віку майже зникає; при тім форми безприкметникових додатків затрималися в московських пам’ятках найдовше, ми їх подибуємо часто в XVI віці (Домострой). Так само і в б. руських пам’ятках його бачимо ще в XVI і навіть в XVII віці, напр.: пришол вечере Іб. Сб. XV в Публ б. № 391 тогды было зиме ни зима ни лѣто 1546. Сб. XVII в. Синод. б. № 790 (Е. Карскій, Білоруси ІІ, 3, 162). В сучаснім болгарськім: лѣтѣ безъ дреха, о зимѣ безъ хлѣба не ходи Ивановъ. Синт. на бл. яз. 25. В ст. чеськім: na nočleze noci v pustem chramě odpočivach; на mostě Praze пе buda vidě ti Čecha: jeho rúcho і zimě і lete jedina žině byla, але в сучаснім тільки з прийменником: v zimě Zikmund Skl. 170. Б польськім людовім: zimie, lecie, в ст. польськ. Róża lecie, ruta sie i zimie zeleni Szymon (Маl. Gr. ІІ 430). В срб. лети, зими, ономадне (ст. сл.: óномь дьнє, пор. моск.: намедни) і инш., див. Даничич. Српска синт. 609. З приточених прикладів знати, що в сучасних слов'янських язиках льокатив заховався в небагато адвербіальних виразах часу і місця, а при дієсловах ми його майже не подибуємо, а в ст. руських пам'ятках тільки до ХII віку, а пізніше тільки в витягах ц. сл. тексту: Не мощи намъ положити сѧ іємъ Ж. Ѳ. 84; прилѣпим сѧ г҃дѣ Бз҃ѣ вашемь Ип. 159.

 

В старій українській мові ми подибуємо безприйменниковий льокатив в прислівникових виразах місця й часу, як от: горѣ, доловѣ, верху, утрѣ, лѣтѣ, зимѣ і ин., напр.: Ко млину границя: горѣ Смотричемъ до мосту, а доловѣ Смотричемъ АЗР. 1, 21 (1375) (пор. Ип. літ.: Поиде по Дніпру горѣ 4); што коли княжѣнья пустынѣ с убою сторону Гр. 1378 (Пал. Сб. № 16); о приложенье печатей тых же панов верху писаних Пал. Изб. № 14 (по 1500): до того року верху писаного AS. VI, 48 (1559); але тої-ж доби з прийм. на: на верху меновите речених AS. VII, 30 (1558); казано утрѣ рано отправити ихъ АЮЗР. 11, 112 (1594), с҃лце літі над нами близко Луц. 30; зимі ден мали, а в лѣтѣ велики ib. XVII в.: Зимѣ Татаре были на Подолю Льв. літ. 1.

 

В сучасній українській мові, як і в инших слов'янських безприйменниковий льокатив подибуємо дуже зрідка, майже виключно в деяких галицьких і буковинських говірках. В гов. Батюків, напр., І. Верхратський зазначує: щось ріці хляпоче; солодкий мід, нові коновойці, ой маю я добрий розум свої головойці ⁵); ци беш місті: він теперка халупі (Г. Б. 77). Далі: заутра у полудень, одинайцяті годині, підеш до ксьондза Е. Зб. 1, 6; ой горі, горі пави літали Kolb. Р. І, 115: від дошки до дошки, а середині трошки ib. III, 195; а як же сї мали дому ib. ІV, 78; в Коломиї одбирают (рекрутів) як зимі, так лїтї Гол. III, 113; чого ж ти, зїлечко, ростеш зімі на сонечку, а лїтї в захисточку? Абим зїмі не обмерзало, а лїтї не ввийавало Стрийськ. п. Roszk. 8; зимі сонічко гріє ib.; зимі, лїтї (у Гуцулів) Е. Зб. 26, ХII; коли ж тот Йордан горі си обернуў Е. Зб. 35, 45. Кіт скочив горі тоу ялицеў Явор. І 159; (він) двір перевернуў горі ногами ib. 76 (пор. до гори, до долу); ой пливе качарь долї водою Е. Зб. 36, 324; обвинув ї (гадину) долї плечима Явор. І, 103; ой дам тобі тота гроші, що зимі закошу Kolb. Р. ІІ, 245; зимі будеш дрива везти ib. ІІІ, 68: най же я зведу таночок, та й домі в Семеводзьку і Зарванцї Гол. ІV, 93; один сидить кінцї полу, другий кінцї столу Бесс. М. X. 201; сидить же він кінцї стола Е. Зб. 35, 8 (пор.: Сидить Сава в кінцї стола Закр. 13).

 

Опріч того ми подибуємо безприйменниковий льокатив «способу» в дієслівних утвореннях у виміні з таким самим інструменталем, напр.: Злодій ишов за ним назирці Чуб. ІІ, 671: назирци за ним ходит Е. Зб. 24, 429 або: Пішов він назирцем за Марусею Кв. І, 22. і також з прийм в (у), і льокат.: Чикай, піду я за тобов у надзирци Е. Зб. 26, 8, Він за мною наглядцї ходить Ушицьк. п. або: За нею зараз і пішов наглядом Рудч. Ск. І, 172. Козак молодепький та й того злякався: хильцї, хильцї попід плотом та й в зілля сховався Чуб. V, 127, або: Хильцем, хильцем попід верби, та в зіллє сховався Гол. III, 164. Пити горілку нахильці і нахильцем; також: нирцї і нирцем Сл. Жел. 528, згодї і згодом, прихапцї і прихапцем, бігцї і бігцем — Мислім оу ночи потайцѣ виняти Іосифа оттол и пустити Пам. укр. м. 1, 159 і Да й проситься у дівчини потайком Метл. 121, але також в льокативі з прийменником в: Сама собі їсть в потайці од матері Чуб. 1, 66.

 

В сучасній українській мові форми льокативу в однині і у множині, опріч зазначених адвербіальних виразів, подибуємо в сполученні з прийменниками в (у), на, о, по, при в комбінаціях відповідних і. е. безприйменниковому сполученню і з тими відтінками, що вносять в сполучення прийменники: при тім побіч з льокативними конструкціями знаходимо і конкуруючі сполучення з акузативом, інструменталем і генітивом з прийменниками і без них; сполучення, що почасти сягають прадавньої виміни льокативу з акузативом, інструменталем. генітивом і аблативом, почасти пізніші утворення яна льогічні.

 

В (У).

 

Прийменник в (у) з льокативом імени вказує на стосунок дієслівного поняття або імени до середовости того, що виражено іменем в льокативі, на питання де? (в кім? або в чім?). При тім ми розрізняємо такі випадки:

 

І. При дієсловах:

 

1. Прийменник в (у) з льокативом імени, що виражає поняття місця.

 

2. Прийменник в (у) з льокативом імени, що виражає поняття часу.

 

3. Прийменник в (у) з льокативом імени в тіснішім звязку з діє словами.

 

4. Прийменник в (у) з льокативом присудкового імени.

 

5. Прийменник в (у) з льокативом імени в прислівниковій функції.

 

6. Прийменник в (у) з льокативом прикметникових пнів в речівниковій функції (формі).

 

ІІ. При речівниках.

 

III. При прикметниках.

 

ІV. Прийменник в (у) на місці давнішого о.

 

І. Прийменник в (у) при дієсловах.

 

1. Прийменник в (у) з льокативом імення вказує на місце, де відбувається чинність або стан; сполучається він з дієсловами неперехідними і перехідними, причому поняття місця при перших входять в обсяг діяльности (чинности або стану) підмету, а при других—предмету, хоч і не виключає підмету, напр.: я сиджу на дворі (я—на дворі), я бачу його на дворі (він—на дворі, а я можу бачити його і з иншого місця). При тім ми розрізняємо такі випадки:

 

а) з льокативом імен, що виражають поняття місця або розуміються просторово (обставини):

 

Под которого хоруговою в земли живуть АЗР. I, 2 (1347). Єму у єго дому у вечер сталася свада ib. 12 (1347). (Войско) в долу стояло Крон. Боб. 283. Крони в горсти не ставало ib. 287.

 

Стоїть борщ у печи, ударився у ключі Мил. Жлк. 295. Забарилися гості, забарилися в хаті Метл. 115. Ой у полі, в широкім роздолі, там стояло чотирі дубочки Пот. ІІ, 204. У гаях стояла хатка ЗЮР. ІІ, 10. Он в городі у Тавані три квіточки сходить X. Сб. VI— II, 57, Ходить пішком у пеклі повсюду ЖС. І, 447. Ой у полі в край-дорозі копана кирницї ЖС. І, 438. Йому стало нудно і в животі трудно Сб. ХИФО. VI, 142. Скупайся в цьому молоці, що кипить Чуб. II, 14. Ульян кипить у смоли Б. М. 61 (подібно до: «вариться у воді+ вода вариться). Який ти мені в вічю дрібний Ном. 4234. В своїм дуплї сиди в теплї Е. Зб. 23, 58. В горловій справі жарту нема Е. Зб. 16, 423. Ишолъ в темностях што далє то болших Пам. укр. м. ІV. 237 (ХVIII в.). Розступися синє море в своїй широкости, нехай же я життя скінчу в твоїй глибокости Коцип. 53. У замкненю єсть тото тимь мѣсце Пам. укр. м. ІV, 236.

 

Што в той грамотѣ писано АЗР. І, 2 (1347). Дорошенко... зоставиль полкъ пѣхоти ув Уманѣ Літ. Сам. 112. Татар барзо побил у своєй земли ib. 175. Зварю тобі борщику в зеленому горщику Чуб. III, 107, (Сич) у скалі носом дірку пробив ib. ІІ, 16. Вона дала йому водички в пляшці ib. 17. Знаю в носі мухи ЖС. ІІ, 205.

 

Сюди-ж належать вирази: «в ногах» і анальогічне з ним «в головах», з значінні місця, де ноги, де голова: Положена бысть... у с҃того Федосья оу головах Ип. 992. Поклав сокиру в головах Сл. «КС» І, 301. Теж в польськ. Ujrzała dwu aniołów, jednego w głowach, a drugiego w nogach Leop. в чеськ : v hlavàch—v nohàch при Uzřala dva anděly, jednoho u glavy, a druhého u nog. Proch. Jan. 20, 12.

 

б) з льокативом імен живих істот і займенників особових:

 

Великую пиху мѣли, которая в жадном сенатору живої Літ. Сам. 139.—Таке в тобі пуття Чуб. V, 1032.

 

Иноді цей (а, б) льокатив чергується з генітивом через поміщання зворотів з в (у) генітивним і з в (у) льокативиим в наслідок їх семазіольогічної близькости, напр.: Литовскимь кнѧземь стати оу холмѣ АЗР. І, 1. (=у холма). Переправивши Днѣпръ у Черкасѣхъ Літ. Сам. 122 (= у Черкас). Ой заревіла в порозі корова Чуб. V, 49. Ой як прийшла Одокійка, стала у порогах Kolb. Р. ІІ, 44. Правда у порозї, неправда за столом Е. Зб. 28, 512 (пор.: Стояли ангели в порога W. z Ol. 20). Мене бугай убив як раз у брамі Чуб. ІІ, 14 (пор.: Хто тут [у] воріт кличе Чуб. III, 38. Прийшла до вікна, стала й у вікні Kolb. Р. ІІ, 237. В вікнї сиджу, тебе виджу в вишневім садочку Е. Зб. 17, 52. Мати з роботою сидять у дверех ЖС. ІІ, 193. Брат палкою стукне навхрест у дверях Чуб. ІV, 533. В той час увіру, ой як скажуть клякнути у престолі і рученьки зв'яжуть Уш. п. Чуб. V, 89. Вжe у мині полупана моя головина Kolb. Р. ІІ, 20. В нашій пані весело, весело Kolb. W. 75. У шинкарці на білій постільці Popowski 29.

 

У сполученні з іменами осіб в льокативі множини прийменник в (у) вкупі з ім'ям показує середовище, де відбувається чинність; сягають ці звороти до відповідних безприйменникових сполучень, напр.. ст. інд. nāva puruse prānāh «дев'ять (в) людях пран» Delbr. 8. І, § 97, і можуть вимінюватися з генітивом: шукай в людях правди (пор. ст. рус.: помощи ища в роускыхъ кнѧзєхь Ип. 725). Що в людях ведеться, го й нам не минеться Ном. 11773 (з геніт.: що у людей ведеться...). Чи я дома, чи я в людях, чи я на чужині Закр. 33. Ой гонір мати ґречність у людех Е. Зб. 30, 177. Голово моя козацькая, бувала ти... у вірах бусурменських ЗЮР. І, 39.

 

До цього-ж належать: Великиє ростирки в Волошех были Крон. Коб. 277. Замѣшанина в Волохах могла урости ib. 294. Що там в Угрох слихати Гол. ІІ, 72 (пор. ст. рус.: Ти єси в Угрехъ былъ Ип. 408 і безприйменниково: Соудиславоу же тогди боудоущю Оугрѣхъ ib. 764. слышавъшоу ємоу о Данилѣ, іако Оугрѣхъ єсть ib. 786: како сѧ дѣіало в Ліахохъ ib. 902. В Гуцулах файно грают Е. Зб. 17, 4.

 

Пор. ст. б.: Блоудница, іаже живіаше соусѣдѣхъ Mikl. S. 637., гр. μεύξων ἐν γεννητοῖς γυναικῶν οὐδείζ ἐστιν.

 

В сполученні з іменами збірними або що розуміються збірно, збірне дасться уявити як середовище (місце):

 

Великая нужа у московському войску была Літ. Сам. 172. Ой чи чясто мого сина у війську видаєш? Б. М. 18. Тіло його у трупу знахожайте Метл. 421. Ой давно, давно в роду не була П. Г. 171. Ой Василю сиди в билю, а я у бодлачу Ż. Р. ІІ, 189.

 

2. Прийменник в (у) з льокативом імени, що виражає поняття часу. вказує на межі часу, що в його протязі відбувається чинність, на питання коли?

 

а) З іменами, що значать час:

 

Сїю рожу на морозу, вона в зімі сходить Чуб. V, 211. В лїтї і качка, а в зимі і Тереся не бере ся Закр. 150. В зимі сонце як мачуха ib. В зимі робит царі-син полюванє Kolb. Р. ІV, 42. У дівчини серце, як у літі сонце П. Г. 185. Прибудь до мене три рази в літі Житом. п. Кравч. І, 82. Сe було в осени Чуб. ІІ, 117. Розчесу я косу русу в осени Чуб. V, 7. Прийшло сї в ночи ЖС. ІІ, 195 (пор. нім.: das geschah in der Nacht). Василь робить і в ночи Гол. ІV, 148. Мати вкрала в ночі ключі ЗЮР. ІІ, 49. В ночі всі коти буриї, а всі корови сіриї Закр. 151. Ой там же я спати ляжу у темненькій нічцї Метл. 316. У суботу у вечері Чуб. ІV, 189. В вечері утомлюся ib. ІІ, 14. У вечері давай прощатися ЗЮР. ІІ, 65. У вечері прилітають метелики ЖС. III, 224. У вечеру приходь Звягел. п. Чуб. ІІ, 184. Далебі, добродію, син дома ночує, а з вечера постіль стеле, а в світі лягає П. Г. 271. На завтра вранці приходить Іван Голик ЗЮР. ІІ, 68. Помер чумаченько в неділеньку в-ранці Чуб. V, 1048. У ранці приходять в церкву люде ib. 79. В полуднї і в ночи блисько Бог помочи Kolb. W. 389. Видай ми сї не поберем, милий, у дім році Kolb. Р. ІІІ, 61. В часі погоди бійся великої води Закр. 151. В тім часї цар тоє вчув ЖС. ІV, 179. Будеш у тим часі памйатати Чуб. ІІ, 175. Але в короткім чєсу є хлопчик Kolb. Р. ІV, 35. В давніх часах Христіяне кидали жереб на жидів ЖС. ІІІ, 53. Аж ту в тій годині милий прибуває Чуб. V. 69. В тій годині (родилася дитина) Явор. І, 19. В тій хвилі єму скінчилася служба ЖС. ІІ, 352. А за чим ти, бабо, у такій порі у лісі ходиш Чуб. ІІ, 187. В великім пості не ходи в гості Закр. 150. Мила як сонце в погоді Чуб. V, 236. У першому разі на герці погуляти Метл. 418. Ба й понирай-ко та в третїм разї у синиє море та у пресподно Е. Зб. 35, 114. Днесь можна в третїм колїнї женитись ЖС. IV, 96. З суботоньки на недільку в темненької ночі Kolb. Ch. ІІ, 59. У середу у обіді jіx Москва забрала Політ. п. І, 53. Надїй мє си, моя нене, у пізній вечери Е. Зб. 17, 177.

 

Верхратський зазначує в гов. Батюків: в місяци, в зимі, в лїтї Г. Б. 83. В стар. яз.: Ему у тых лѣтѣх заплата ся не стала АЗР. І, 9 (1347). Єму в ночи конь украденъ ib. У короткомъ часу стравятъ (имѣнье) ib. ІІ. Во дни или в нощи зліє учинки творилъ єси Діал. 275 (1629); пор. срб. u danu і u noći Maret. 577. До коней припасти трудно, бо в ночи Крон. Боб. 281. В тим же року на небѣ якієсь чуда ся показовали Льв. літ. 25. В осени збунтовавшися, полковника своєго убили Літ. Сам. Уся церков занялася и у єдном квадрансѣ згорѣла ib. 43. В тих днях и бунт всчался был в полку Прилуцком Вел. ІІІ, 21. В том часѣ зачнеть (сѧ) в утробѣ еѣ Антихрист Пам. укр. м. ІV, 284 (XVIII). Робили люденьки три дни в тижни Е. Зб. 5, 30.

 

В ст. рус.: въ нощи Ж. О. 71. В днь и въ нощи Ип. 139. Сe же избавлениє створи Г҃дь въ пѧтокъ в вечерѣ Ип. 651.

 

Пор. в гр.: ἐν νυκτί, ἐν τῷ χειμῶνι.

 

Цей тип сполучень міниться з сполученнями прийменника в (у) з акузативом; прийменник в (у) вносить в акузатив часу відтінок, що його майже утотожнює з льокативом, напр: В ноч и в день АЗР. І, 8 (1347). У вечеръ ib. 12 (1347). Четвертого дня у вечор Вел. І, 35. Я в лїто уберуся Пам. нар. тв. 141. Не піду я в осїнь заміж Коцип. 78. Одна пошли в висень замуж, а другая у мйасницї Б. М. 9. В рано повставали ЖС. ІІІ, 52. Нема кавалера довго в ніч Wacl. z Ol. 3.

 

Одначе, так само як в рос., польськім, чеськім і инш. слов. язиках, ця міна не поширюється на всі випадки, так, напр., прийменник в звичайно не сполучається з льокативом речівників, що є назви днів на тижні, а випадок, як: Покорме, покорме! де ти бував?—На торгу.— Прибувай до мене в четвергу Мил. Жлк. 205, —є поєдинчім і дасться пояснити впливом рими.

 

Потім того ми подибуємо також міну льокативу з інструменталем, напр.: Літом і качка прачка Ном. 552. Ой летів черчик буйним вітром, не чули дівки зозулі літом ЖС. I, 279. Весною і в веремйа пиво Ном. 547. То було лїтнов поров Kolb. P. ІV, 26. Трудно лїтом без корови, а зімою без кожуха Ном. 560. Вечером Е. Зб. 10, 154. Підемо ранком попід високим замком Wacl. z Ol. 10

 

Міна з інструменталем зрідка, і взагалі в виразі стосунків часу слов'янські язики пішли різними дорогами: так, напр., форма у вечері (w wieczorze) зовсім не властива польському (див. Małecki, ІІ, 430), тимчасом в українськім вона скрізь панує (Полтавщина ЗЮР. І, 65, 72, Чуб. ІІ, 55; Чернігівщина Чуб. ІІ, 128, ІV, 189; Харківщина, Метл. 13; Катеринославщина ЖС. III, 224; Київщина Чуб. ІІ, 34: Волинь Чуб. ІІ, 12, 46: Гродн. г. Чуб. ІІ, 9, 10: Сідлецька г. Більськ. п. Чуб ІІ, 200: Ломаз. г. Сб. Отд. р. яз. ИАН. т. 75, стор. 37). В російськім панують форми інструменталя: днем, ночию, вечером, утром, і хоч у Пушкіна подибуємо «во весь тот день и в ночи», але це не звичне. Але з другого боку в укр. панує форма «в день», а «в дні» подибується зрідка: во дни Діал. 275 (1639), чи в дні, чи в полудні (чи в півночи) Чуб. І, 119. Я не сватав тебе в ночі, бо я в тебе в дні бував Чуб. V, 123 (при срб. u danu. Maretić 577). По польському також w dzień (зрідка w dniu, we dnie), w nocy i nocą, але тільки wieczorem. Також російський у згоді з польським в назвах діб року: зимой, весной, лѣтом, осенью; zimą, wiosną, latem, jesienią (також w jesieni, w lecie; w zimie), але ніколи як запевняє Малецкі (op. cit. ІІ, 430) w wiośnie, але na wiosnę, в укр. в цім разі льокатив з прийменником на, по: на весні, по весні.

 

б) В сполученні з речівниками, що виражають або стан (α), або діяльність (ß), бо тривання в певнім стані і діяльності уявляється як часовий момент; в (у) з льокативом значить коли є що (α) і конкурує в цім разі з прийменником при, і під час чого і може конкурувати з відповідним дієприслівником:

 

α) В щастю (=коли щастя) не вміє чоловік статкувати Закр. 156. В нещастю нема ні брата, ні свата ib. 151. В нещастю і злій долі ратунку не дає Закр. 33. Хопта в негоді множиться Е. Зб. 27, 279. В пригоді мисль о свободі Закр. 151. Не вміє сї в гаразді шьинувати Е. Зб. 16, 318. В немочі всього захочеться Ном. 8153. Єго в той хоробѣ ратовала Гал. Нн. 45. Як в багацтві з нелюбом жити Чуб. V, 117. Ніхто ж мене не тішить в моїй біді Чуб. V, 10. Я знаю, що в ті біді робити Е. Зб. 16, 258. В журбі і клопоті ніхто мені не порадить бідному сироті Гол. І, 279. Бідний у своїх клопотах хотів би мати пораду у людей Шух. Гуц. V, 25. Зрадує ми ся заячик в поли в своїй тривозі Е. Зб. 35, 178. Померти в силі віку. В добрій злагоді однов ягодов поділити ся можна Е. Зб. 5, 156. В гнїві чоловік сам не знає, що робит Е. Зб. 16, 347. В добрім пошьипівку буде за дівку Е. Зб. 24, 582. ß) (в (у)=під час чого): Хто кого в игрѣ (=граючи) вразитъ АЗР. I, 16 (1347). Раненъ, у свадѣ ib. 7. У том кгвалтѣ ранилъ єго матерь, ib. В том отходѣ (=тодї відходячи) трудності, великая от турков была Літ. Сам. 145. Закрутив сї як журавлї в летї Е. Зб. 23, 136. В той моєй послузѣ мене не опустили Крон. Коб. 279. Лихого гроша і в купли не пострадаєш Е. Зб. 24, 349. В торгу нема гнїву Ст. Конст. п. Не дай Боже в поході умерти Закр. 109. В службі треба вухом землї приймати Е. Зб. 27, 121. Янголь у снї віщає ЖС. І, 40. Чи в снї напуджена, чи в роботї позавидувана Е. Зб. 5, 103. В тим сміху з рота Амалії зачєли падати золотиї сигмети Kolb. Р. ІV, 9. У спанї по том страху не було Kolb. Ch. ІІ, 217. Жінка небога в хоробі думку гадат Е. Зб. 8, 123. Не тратьмо війська в битві (і з інструм.: Не тратмо мы войска своєго битвою Пам. укр. м. ІV, 296).

 

Пор. скр.: vajrasya patane «(в) літанні громової стріли» Delbr. S. І, 227 jayema pṛiуtanasu dubhyah «ми перемогли (в) битвах ворогів».

 

3. Прийменник в (у) з льокативом імени в тіснішім звязку з дієсловами вказує на сферу, що в ній відбувається діяльність. При тім ми розрізняємо такі випадки:

 

1. Дієслова сполучаються тільки з прийменником в (у) і льокативом, або міняться з прийменпиком на і льокативом, або з прийменником за чи на і акузативом.

 

а) Неперехідні:

 

Бідувати: В недостатках бідувати ЖС. ІІ, 209.

 

Гойнувати: Гойновали оу роскоши великий и в достатках Пам. укр. м. І, 264.

 

Залежати: стар. У доспѣшномъ люду честь королевская и оборонениє всея земли залежить АЗР. І, 17 (1347).

З прийм. на: Все залежи на «березї» Е. Зб. 35, ΧVI. В так видомій огонь самому, на котором вся войска залежала цѣлость, кидатися небезпечно Вел. ІV, 9.

 

Роскошувати:—в чім.

 

Тривати: В своєй вѣрѣ не тривают АЗР. ІV, 527 (1631).

Пор. польська trwać w robocie, w pracach; чеська Neporušené vino v barvě trwa Har. (Zikmni. Ski. 257).

 

Щастити: Як це зробилось, що тобі так у господарстві стало щастить Чуб. ІІ, 397.

Також з прийм. на (див. нижче).

 

Сюди-ж належать дієслова від прикметникових пнів тих прикметників, що сполучаються з прийменником в (у) і льокативом, при тім прийменник в (у) міниться з прийменником на, напр.: гладчати, нікчемніти, слабувати (слабіти), ширшати і ин.: В обычаях зникчемнѣла АЗР. ІV, 523 (1631). В побожности ослабѣла ib. В грудях погладчав Полт. п. В поясі поширшало ib. Див. нижче прийм. на (3, б)

 

б) Перехідні і зворотні:

 

Бабратись: Він усе в книжках бабрає сї ib. 458. Хто в чім бабрає, на тім ся й знає. Е. Зб. 28, 278.

 

Визнатись: А хто си в тім годен визнати Е. Зб. X, 169.

 

Винувати, винити, обвинувачувати, давати вину: В цім мене не винуйте Київ. п. Въ чомь єму вину дано АЗР. І, 10 (1347).

 

Заставити, -сь: стар.: Галичі... у тих 4 тисячах заставити имаємы АЗР. І, 22 (1388).

 

З прийм. за і акузат.: Кожуха жидові за три карбованці заставив Київ. п.

 

Знати, знавати, -сь: В твоїх інтересах я нічо не знаю Kolb. Р. ІІ, 10. Ксьондз ніц не колотив, бо вже знав в тих ентересах ib. ІV, 27. В гріхах себе не знавали ЖС. ІІІ, 267. В добрі ся не знає і о біднім не гадає Ном. 1452. Він її в своїх грошах не знає Е. Зб. 10, 409.

 

Зрадити: За що мене Бог карає?.. Чи в приязні кого зрадив Уш. п. Чуб. V, 233.

 

Кохатись: У скупощах не кохайся Ном. 4075. У батька росла, в роскошах кохалась Чуб. V, 859. В кім ти кохаєшся? Метл. 37. Я в тобі кохаюся Гол. І, 200. Моя мамо, признаюся, що в Мякушку кохаюся Kolb. Ch. ІІ. 64. Не в правді братік кохався, що за сестрицю не змагався Stad. 110.

Пор. польски.: Kochać się w kwiatach,—w kim: чеськ.: v krasném ruše se kocha Flaš. (Zikm. Skl. 157).

 

З акузативом «кохатися» в фолькльорнім матеріалі нам трапилось тільки раз: Як я в тебе кохалась Гн. І, 83, можливо, що це помилка, але «закохатися» з акузативом подивується частіше, див. §5.

 

Любитись, полюбитись: Одколи я уродився, іно тілько в трох любився Kolb. W. 381. Довбуш... полюбив си в жинці Стефана Дз. Е. Уч. 20, 54.

 

Мати, класти, покладати надію: Маю в Бозі надієчку: инший покохає Сал. Сч. 84.

Неособове: Нема в нікім надієчки, лише в однім Бозі Сал. Сч. 61.

 

Нарушати: Ни въ чимъ ихъ (надання) не нарушаючи АЗР. ІV, 180 (1597).

 

Перемінити, -сь: Він у всьому перемінився Київ. п.

 

Перешкоджати, -дити: Нам перешкожали в добрих учинках Пам. укр. м. ІV, 27.

 

Пізнати: Зараз пізнала в нім свого брата Kolb. Р. ІV, 44.

 

Позивати: Ихъ же самыхъ въ кривдили найшли позивати хочемо АЗР. ІV, 519 (1630).

 

Помагати, помогти, допомогти: Поможи Боже багачу к рогачу, а бідному в дітках Ном. 1020. Котра мені помагала у всему, а я її забув Звягел. п. Чуб. II, 191. Хіба ти можеш мені в чім допомогти ЖС. III, 53.

 

Прощати: Прощайте у сім слові Кв. І, 155.

З прийм. на, див. нижче.

 

Ратувати, вратувати: Поратував мене в потребах моїх Кам'ян. п.

 

Розуміти, -сь: Жінка нездара, що в господарстві нічого не розуміє Е. Зб. 28, 488. Так сї розуміє, як глуха в танци Kolb. Р. ІІІ, 198.

З прийм. на: Так сї розуміє, як свиня на перци ib.

 

Слухати, -сь: Та панянка його навчила, щоб він батька в усім слухав Чуб. ІІ, 190.

 

Спротивлятис ь: Ни въ чомъ ся єму не спротивляли АЗР. ІV, 177.

 

Судити:—в чім.

 

Устоятись: Щe я сї в тім довзї устою Е. Зб. 28, 20.

 

Чутись: Чуйся, паночку, в силі Чуб. ІІІ, 248. Я сї в тім грісї не чую Е. Зб. 16, 461.

 

З прийм. на і льокативом або акузативом: Чуйся коню на силі Чуб. ІV, 265. Чи чуєтеся, коники, на силу ib.

 

2. Дієслова, що сполучаються і з генітивом без прийменника:

 

Виводитись: Она виводила ся в том помовеню Модзал. 28 (1666).

 

Запевняти: —чого і в чім.

 

Ззісти, спити: Ой чи дали у хлібові ззісти, чи у горільці спити Метл. 401.

З геніт. див. «Функціи генит.», стор. 47 - 48.

 

Очиститись: Аби ся очистилъ в томъ, в чомъ єму вину дано АЗР. І, 19 (1347).

З геніт див. «Ф. г.», стор. 123: також з прийм. з, від (од) (див. «Ф. г.» 221).

 

Каятись, покаятись: Хто ся в гріхах кає, буде чоловіком Kolb. Р. І, 223. Покаявся злодій у ягодах Ном. 2250.

З геніт. див. «Ф. г.», стор. 125.

В ст. рус. з прийм. о: Каєть ся о своєи винѣ всеи Ип. 688: о томъ сѧ каєте ib. 366.

 

Набуватись: Йик вин взьив си у тих набутках набувати, то... Шух. Гуц. V, 127.

З геніт. див. «Ф. г.» 68.

 

Переставати: Іще ж то жиди-рандарі у тому не перестали ИП. ІІ. 20. Також з прийм. на, див. нижче.

З геніт. див. «Ф. г.», стор. 123 і з прийм. від ibid.

 

Переконувати, -нати, -сь: Переконувати його в чимось Е. Зб. X, 147.

З геніт. див. «Ф. г.», стор. 102.

 

Умалити: В оздобах не умалена Вел. ІІІ, 108.

З геніт. див. «Ф. г.». стор. 59.

 

3. Дієслова, що сполучаються також і з генітивом і прийм. з. Сюди належать дієслова в значінні «брати», «пити», «показуватись», пор. скр. somam apibac camūšu, гр. πίνεω ἐν ποτηρίῳ, напр.: Повиїдала зернятка в одної (копичці), повиїдала і в другої Чуб. ІІ, 16. Я брала воду в криниці Житом. п. Щоби в тім морю води не брати Галько 99 В слободі позабирають усе ЗЮР. І, 110 (але: Я періжечки повибіраю з печи Рудч. Ск. II, 6) Вкрав злодій у дворі бугая (=з двору). Е. Зб. 6, 1. В чужім не вибирай Е. Зб. 27, 326. Став він пити воду у криниці (=з криниці) Чуб. ІІ, 16. В смолі потопає, в дегтю виринає (=з дегтю) Чуб. ІІІ, 31. Ой іму я в ріці рибку Е. Зб. 7. 123.

 

4. Дієслова, що також в’яжуться з акузативом без прийменника:

 

Бракувати: В тім пани бракують, в чім убогії смакують Ном. 1227 (=те пани бракують...).

 

Вимастити: Ґівка вімастила в печи (розум, в середині) Kolb. Р. ІV, 151.

 

Виняти: стар. Винявши у нѣкоторыхъ члонкахъ АЗР. 1, 12 (1347).

 

Ґустувати: Хто в чім ґустує, не питає: що коштує Е. Зб. 23, 300.

 

Заходити: Заходжу кому в дорозі; Сл. Беринди 155.

З акуз: Зайшолъ Ааронъ дорогу єму (Моѵсею) на пущи Синайскои гори. Рук. Хрон. 40.

 

Звихнути: Видкиў си взьили буйнії вітри,

В тихім кораблї вони звихнули,

Ий в синє море перевернули Е. Зб. 35, 74.

З акуз.: Ручку й ніженьку звихнула Чуб. V, 668.

 

Казатись: І не так то хутко діється, як швидко в казці кажеться ЗЮР. ІІ, 48 (=казку кажеться).

 

Копати: Ой поволи кіньми грайте,

В подвіру ми не копайте Kolb. Р. ІІ. 31.

 

Мести, замітати: Сьогодні в хаті не мела Полт. п.

З акузат.: Дворѣ замѣтати Літ. Сам. 3.

 

Мішати, помішати: Куций кочергу взяв,

У печі помішав ЖС. І, 437.

З акузат.: Борщ каже: Помішай мене Чуб ІІІ, 58.

 

Орати: Орав милий у яринї, тепер у толоці Метл. 6. Орав три дні у ярині, а день у толоці Чуб. V, 403 (=орати ярину).

 

Палити, запалити, розпалити: Палив у печі ЗЮР. І, 100. Ходив жидам у грубах палити ЖС ІІІ, 216. Прийшла я до домоньку, в печи запалила Kolb. V. 364. Жінка підпалює у печі Мил. Жлк. 19. Жінка розбійникова напалила в печи Kolb. Р. ІV, 193. Казали єгомосць в грубі запалати Явор. І, 208, Щоб нарубав дров та привіз, та запалив у печі ЗЮР. ІІ, 100. Запаль в печи Чуб. V, 630. Вона в печі розпалила MB. І, 153 (теж Галько 83). Пор. польськ.: I w starym piecu czasem djabeł pali.

З акузат. стар.: В дворах грубу, т. є. печи палити Літ. Сам. 3.

 

Плюндрувати, поплюндрувати: Поплюндрувавши в Києві, войско литовскоє потягнуло под Білую Церков Літ. Сам. 27.

З акузат.: Ляхи Вкраїну пліндрували. Макс. Сл. «КС».

 

Поприбірати, прятати, попрятати: Поприбірав у хаті ЗЮР. ІІ, 19. Ґівка... попрєтала в хакі Kolb. Р. ІV, 16. Тим чєсом прєчут у хатах Мат. укр. етнол. XIX—XX, 6.

 

Продавати: (у Гуцулів) Та ми тобі купим крам; та ти будеш панувати, ба й у краму продавати Е. Зб. 26, 27.

 

Смакувати: В тім пани бракують, в чім убогії смакують Ном. 1227. Смакував собі далі в такій розмові Жарт. Заб. 184.

Також з номінат.: Нинї ти тото не смакує, а завтра як сї пропостиш, то ти за медівник стане Е. Зб. 27, 124.

 

Спустити: — в ціні.

З акузат.:—ціну Неч. Лев. І, 107 (може під упливом рос.: понизить цѣну).

 

Ськати: В головоньці ськала Закр 119. Вам попереду у голові піськаю Лебедин.п. Чуб. ІІ, 469.

З акузат.: Главку єму поискала Гол. І, 84. Йому ворон чорнесенькі головку іскає Kolb. Р. ІІ. 220.

 

Топити, натопити: Топила в печи ЖС ІІІ, 233. Вна встала та й натопила в печи в зелїзні Kolb. Р. ІV, 57. Василиха затопила в пичи Kolb. Р. ІV, 249.

З акузат. (зрідка): Затопила свою хату пізно Метл. 90 (пор. рос.: топить печь)

 

5. Дієслова, що сполучаються з приймен. в (у) і льокативом та акузативом:

 

Бігти, побігти, гнати, пігнати, післати, летіти: За матков Божов у погоні гнали Е. Зб. 35, 33. Та ци мож би за Николков в погонї післати Стрийськ. п. ЖС. ІV, 92. Летит за ним в погонї Kolb. Р. ІV, 14.

З акузат.: Біжит в погоню Е. Зб. V. 28. Побіжить мати в погоню за мною Чуб. IV, 226, За Причистоў у погоню пігнали Е. Зб. 35, 33. В погонь за мною Метл. 100.

 

Довбати, ся: Довбати в носі Сл. «КС» І, 400. Все в кишені довбавсь Кв. І, 9.

З акузат.: Сидить баба на ґанку, довбається в поганку П. Г. 960.

 

Завивати, -винути: Десь поділа з личка красу?

В лїси, в лїси на лещинї,

Завинула у хустині;

В ліси, в ліси на дубочку

Завинула у листочку Kolb. Ch. ІІ, 4.

Оно було завите у такім папери Е. Зб. 26, 88.

З акузат.: (Мати мене) годувала, в папір завивала Ż. Р. І, 87. На столі тачана в папір завішена Галько 101.

 

Закопати: Мойсея... закопалъ (єгиптянина) у песку Пелгр. Ип. Виш. 71.

З акузат.: Бодай тебе мій миленький, в землю закопали Лавр. 107.

 

Закривати, -ся: Закривайся душа в тіли Kolb. W. 375.

 

Замазати, -ся: Замазав її в печі ЗЮР. ІІ, 1. І в печі не замажеш ся Ном. 2174.

З акузат.: Не в піч замазатись, та й не з мосту у воду Ном. 2175.

 

Замикати, -минути, -ся: Петра замкнули в коморі Полт. п., пор. лат. includere carcere.

 

Занурити: — в воді.

З акузат.: Занурити в річну воду Е. Зб. 5. 202.

 

Запирати, -перти: Запирать у двору старостину АЗР. І, 16, (1347).

 

Заплутати, -сь: Заплутався в бурйані. Полт. п.

З акузат.: Заплутався в гарбузину Закр. 122. Заплуталася в плахтину Ż. Р. ІІ, 22.

 

Запрягати, -гти: Коні... сут запрєжені в тих возах Kolb. Р. ІV, 253.

З акузат.: Запряжу я пнуру в віз та поїду по рогіз Полт. п.

 

Застрягати, -гти: Застряг в болоті Е. Зб. 6, 177.

З акузат.: Ніж застряг у одвірок. Явор. І, 9.

 

Затикати, -ткнути: Яличка стоїть серед стола затикана в хлібі або калачи Мат. укр. етнол. XIX—XX, 180.

 

Збиратись, зібратись: Всі зібралися в розправі Київ. п. (теж: в розправу).

 

Класти, кладовити, накласти: Казав кладовити спати в пухових перинах Чуб. V, 726. Єще-м в печи не наклала, а уже ся курно Сал. Сч. 7.

 

Закохатись: Їден пан закохався в панні Чуб. ІІ, 410. Я ся закохала в молодім гультаю Верхр. Г. Б. 132. На що в тобі я закохався Kolb. W. 186.

З акузативом: Прийшло вже, що в тую панну Поляк закохався Чуб. ІІ, 662. Закохалась дівчинонька в хлопця молодого Чуб. V, 242. Закохався як чорт в суху вербу Ном. 8749.

 

Лягати, лягти: Лягай в хаті Полт. п. (Я) до дому пришла, в соломі лягла Kolb. W. 202.

З акузат.: Лягай у труну Мил. Жлк. 33. Тоді я тебе забуду, як ляжу в могилу Метл. 62.

 

Мішатися: У чужому добрі не мішайся Малинка 367.

 

Начепити: Начепила кораликув у біленької шиї Kolb. Ch. ІІ, 27.

Звичайно з прийменником на і акузативом.

 

Падати: Хто ходит на манівцї, той падає в рівцї Е. Зб. 24, 377 (і в рів).

 

Повити, сповити: А скупавши в шовках сповила,

А сповивши в яселка вложила Е. Зб. 35, 25.

З акузат.: Скупавши його в тонкі пелюшки повила ib. 26.

 

Погружати, -зити: Креста у озери погружат Пелгр. Ип. Виш. 28: (теж: в озеро).

Ст. рус.: Погрузи грѣхы наша въ глубинѣ Ип. 104.

 

Покладати, положити, -с я, зложити: Нехай собі і в голові сього не покладає Кв. 295. (Постіль) положила у сінях Мил. 14. Тогди милість в гробі зложили Kolb. В. ІІ, 199. Вірність мою зложивем у гробі Ушиц. п. Чуб. V, 376. В стар. яз.: Поднял єму подолок оноѣ кошулѣ и на головѣ положили АЗΡ. ІV, 210 (1600). Положился (Петро) над рікою в доброй паши, u там кони роснустили самопас Крон. Боб. 280.

В ст. рус.: По семь положи роукоу въ гробі Ск. БГ. 32.

З акузатив.: З престолу в ясельця положила Е. Зб. 35, 26.

 

Посадити, -жати: Посадив панночку в возику Метл. 304. Посадив (лебедя) у скритному хлівці Чуб. ІІ, 530. Посадив дітки в цебрі Rokoss. 93.

З акузат. Посажала у піч пироги Мил. Жлк. 37.

 

Поставити: Ми будем у ряду поставлені Чуб. ІІ, 21.

З акузат.: Постав цеє молоко в кущик Чуб. ІІ, 113.

 

Піткнутись: Та вже щось мій вороненький в воротах піткнувся Ż. Р. ІІ, 64.

Ст. рус.: Потьчесѣ подъ ними конь въ рові Ск. БГ. 19.

 

Потонути, утонути: Всі мої сини у морі потонули Чуб. ІІ, 15. Правда і в морі не втоне Ном. 6685.

З акузат.: Ой воліла би в той дунай втонути,

Ніж мені має лиха доля бути Чуб. ІV, 327.

Утонула в лиман-річку Чуб. V, 788; без прийменника: Лучче буду сей Дунай тонути, аніж за нелюбом мені в світі бути Щеп. 18.

 

Потопити: В колодязі його потопила Закр. 69. Див. Утопити.

 

Пустити: Вона взяла його (котика) і пустила в комнатах Чуб. ІІ, 58.

З акуз.: Пустила вона злодія в хату Полт. п.

 

Сісти, посідати: Усі дуки в намету сіли Метл. 449. Одна сіла у головоньках, а другая сіла в білих ніженьках Метл. 307. Посідали у цім хлівці Чуб. ІІ, 236.

З акузат.: Сядь у ночви Полт. п.

 

Складати, скласти: Все своє добро складає в скрині Полт. п.

З акузат.: Так я свій край у коробочку склав ИП. ІІ, 35.

 

С(ш)кробати, пос(ш)кробати, -сь: в голові.

З акуз : Третий пошкробав сe в голову Е. Зб. 6, 325.

 

Скупитись: Скупились в Путивли Літ. Сам. 56.

З акузат.: Всі в хату скупились Полт. п.

 

Стати: Стань у куточку Чуб. V, 10. Стань собі дубє у садочку, у хрещатому барвіночку Метл. 301. Їдуть гору, й-одну, другу, в треті стали, попасали Kolb. Р. ІІ, 17.

З акузат.: Стань у куток Полт. п.

 

Убрати: Коротенько його вбрали в червоній китайці Гол. I, 95.

Пор. ст. рус.: оболочшпасѧ во бронѣ Ип. 266.

З акузат.: Укинь мене в болото, а я тебе вберу в золото Ном. 10145.

 

Углублятись: Вглублявся в вічній правді Яцк. Ч. К. 7 (теж:—у що).

 

Умочати, -чити: У попелі вмочаючи (вола) Метл. 216. Рідкий в той крѣвѣ на тот насъ рукъ своихъ не умочилъ Літ. Сам. 13.

З акузат.: Коровай... в маслично вмочають Метл. 163.

 

Уносити, унести: Што бы кольвек въ вѣрѣ и догматахъ церкві святой восточной противного вносили альбо внесли АЗР. ІV, 523 (1631) (теж: у віру, у догмати).

 

Уписати: Ой вписали миленького в першім реґіментї. Е. Зб. 17, 243.

 

Управляти, -ся: Вправляти жовнірів у стрілянні Станисл. п.

З акузат.: Дітей своїх у ремество вправляти Кул.

 

Упроситись: Ліпше відай, абим сї в цї хатчинї упросили на ніч Kolb. Р. ІV, 16.

З акузат.: Вони до нас упросилися в хату Полт. п.

 

Утопити, -ся: Утопив свій маєток в животі Ном. 11715. Заручена в чорних морах утоплена Kolb. Р. ІІ, 24. У морі утопитися Чуб. V, 77. Утопитися в бистрій річці і гріха не буде Чуб. V, 371.

З акузат.: Піду утоплюся у синєє море Закр. 112. Утопила ж мене, матінко, як конопельку у воду П. Г. 180. Утопи мене у річеньку. де холодна водиця П. Г. 293. Було ж мене утопити у холодную воду Чуб. V, 566. Прийдеться утопити в глибокеє море Чуб. V, 357. Ой іди-но, пуста доле, у вир утопися W. z. Ol. 380.

 

Ховати, сховати, поховати, -ся: У своихъ доміхъ ховають АЗР. І, 13 (1347). В темнім лїсї заховала Е. Зб. 35, 77. В одній домовині із ним поховайте Метл. 95. Злодій... сховав в рові (бабу) Kolb. Р. ІV, 261. Пор. лат.: occultare silvis.

З акузат.: Ховати в землю не будуть Пелгр. Ип. Виш. 17. Сховай гроші в комору Б. М. 7. (Я) низом, низом попід плоти в коноплі сховав сї Kolb. Р. ІІ, 61. Поховала миленького в сиру землю глубоко Б. М. 10. Поховай матусю (нас) у купочку П. Г. 149. В глуху кропиву поховались ЖС. І, 456. В бурйан сховався П. Г. 146.

 

Явитись: Явити ся в селі Батьківщ. 1889 р. стор. 558 (теж: в село).

 

6. Дієслова, що в’яжуться також з інструменталем без прийменника (міна льокативного і інструментального погляду).

 

а) Дієслова підметові (неперехідні):

 

Вгодити: В роботі не вгодила Галько 37. Нї в чім я тї не вгодила Чуб. ІV, 155 (теж: нічим).

 

Грішити: Тяжко грішу у тім слові, котрим промовляю Коцип. 54 (теж: грішити чим).

 

Жити:—в Божім праві. Собі уважив, як хто жиє в своїм сумліню Е. Зб. 6, VII.зраду

З інстр.: Вони не жили правом божим Е. Зб. 6, 278.

 

Журитись: Міні молодому ні в чім не журиться Пол. п. ІІ, 122.

З інстр.: Журилася попадя своєю бідою Закр. 116.

 

Іти, піти: Сами гетманство з войсками коронними за ними в трони йшли с тяжарами войсковими Літ. Сам. 8. У чолнах пойшли ib. 8. У єдних дверьох йде сам Господь, у других дверьох матінка Біжя, у третих дверьох єй святий Петро Гол. ІІ, 7. Попід садком річка широко в берегах іде MB. І, 152.

З інстр.: Войска, которіє йшли Днѣпром водою чолнами Літ. Сам. 8.

Пор. ст. рус.: Кза оу силах тѧжькихъ (иде) Ип. 649.

 

Їхати: Їде собі пан в каритї ЖС. ІV, 362. Там на горі на вершочку їхав дідько в черепочку Kolb. Р. ІІІ, 27. Їде милий у дорозі, воли поганяє Метл. 306.

Теж:—каритою, дорогою.

 

Любувати, -сь: Любував собі в тім дуже Ворб. Р. на М. 401. Він дуже собі любував сї в байках Kolb. Р. ІV, 44. Мерзене в мерзенім любує ся Е. Зб. 24, 389.

З інстр.: Любується він тими грішми Лебедин. п. Чуб. ІІ, 306 (пор. рос.: любоваться чѣм).

Насолоджуватись: Въ недбалости и лѣнивствѣ и мерзености и шемрахъ и гуках и бурливостех насоложовалемсѧ Пам. укр. м. ІV, 202.

 

Палати: Уже хати братів хуторянців в пожежі палали Метл. 436.

 

б) Дієслова об'єктивні (перехідні) і рефлексійні:

 

Везти: в санках і санками.

 

Вести: В лівій руді коня веде, а у правій шаблю держе Метл. 448.

 

Висилати, -слати: Висилают войска немаліє водою Дніпром у чолнах Літ. Сам. 8 (=човнами).

 

Вінчати, звінчати: Я з тобою не звінчана в вінку Чуб. V, 98.

 

Вмивати: Буду плакати, чорні очка в слезах вмивати Гол. І, 347.

 

Губитись, розгубитись: Він сї губит у гадках Е. Зб. 16, 482.

 

Держати: У правій (руці) шаблю держе Метл. 448; пор. лат. tenere manu, castris. Тяжко, тяжко мині тебе з дому одправляти,

А ще тяжче біля себе в незгоді держати Z. Р. ІІ, 31—32.

Держати в оренді (і орендою).

в памйати — памйатати.

в повазі —поважати: Я тебе буду за те в повазі держать Чуб. ІІ, 140.

Ст. рус.: Коликы воѣ дьржа в роукоу своієго Ск. БГ. 17. Ту и держати оу велицѣ нужи Ип. 445 (пор. держи кріпко руками Е. Зб. 6, 363).

 

Ловити: Не лови чоловіка у сліду Мил. Жлк. 296 (теж: слідом).

 

Мазати, помазати: в чому і чим. Метл. 264.

 

Мити, вмити, помити, -ся: Помию ноги у лузі,

Вона помаже в калюжі:

Помию ноги у милі,

Вона помаже у глині Метл. 264.

В криштальовій воді ся мила Гол. І, 347. Ані в студеній воді не вмиєш ся Е. Зб. 16, 243.

Мити у воді і водою пор. скр. açvo na nikto nadišu: лат. aqua lavat і lavat in undis.

 

Мняти, зімняти: Я ту косу в руках зімну Чуб. ІV, 041 (теж: руками).

 

Наздоганяти: Недавній голяк наздоганя його у багастві Чуб. ІІ, 399 (теж: —багацтвом).

 

Нести: Несла дійницю в руках Чуб. І, 199 (теж: руками).

 

Опізнитись: Я в шлюбі опізнився Чуб. ІV, 241 (теж: шлюбом).

 

Оповідати: в кількох словах і кількома словами.

 

Пекти: Злую мару пік у жару ЖС. І, 447 (теж: жаром).

 

Платити: в золоті і золотом.

 

Полоскати: Полоскала у воді Булгак. 76. (і водою).

 

Помилитись: В рахунку помилив ся Е. Зб. 5, 288 (і рахунком).

 

Правуватись: Не будут ся люди в правах правувати Е. Зб. 5, 241.

 

Признатись: в чім; пор. акт.: У тих ся грошах не познал єму АЗР. І, 12 (1347).

З інстр.: Він своїм ділом не признається Ном. 2671.

 

Продавати, -дати: стар. Будуть ли тыи речи у менших пѣнязех продани, тогди имѣеть за ся отдати должнику АЗР. І, 7 (1347).

З інструм.: Сребро малою ценою продавали Літ. Сам. 10.

Сучасн. з прийм. за і акузат.: Продам я ж тебе за сто червоних ИП. І, 272 (подібно до: купити за, що теж первісно сполучалося з інструм.).

 

Різнитись:—в чому і чим.

 

Розділитись: стар. Не будуть ли роздѣлены братья и сестри в оччинѣ АЗР. І, 9 (1347).

З інстр.: Ті розділилися на двоє грішми Чуб. ІІ, 580.

 

Стиснути: Так го (камінь) в лабах стис, шо мука з него зробилась Kolb. Р. ІV, 103 (і лабами).

 

Стулили: Стулив (Мошко) бороду в долоні та й зігнувся в дугу весь Закр. 99.

 

Терти: В руках коноплі терти ЖС. ІІ. 209.

 

Топити: У ріку метав, у воді топив Е. Зб. 35, 30.

З інстр.: Рубає мечем голови з плечей, а решту топить водою Метл. 399.

 

Тримати: Ти коника в рученьках не тримаєш Гол. І, 110 (і руками).

 

4. Прийменник в (у) з льокативом присудкового імени.

 

Під цю категорію я підводжу льокатив з прийменником в (у), що з’являється в стосунку до підмету або предмету при дієсловах більшої або меншої формальности. Його можна розділити на кілька категорій залежно від характеру речівника в льокативі.

 

1. Прийменник, в (у) з льокативом речівника в однині (а), з льокативом речівннка (б) і прикметника (в) у множині, і імен збірних у однині. Прийменник в (у) з іменем показує на якість або властивість другого імени, підмету або предмету, і конкурує з присудковим інструменталем, або-ж із присудковим номінативом і акузативом, що на його звести дасться цей інструменталь:

 

а) З речівником ув однині:

Десь то моя Марусенька в чужині.

Догоджає Івасевії в дружині Kolb. Р. ІІ, 79 (себ-то дружиною, в характері дружини, яко дружина).

Я жию в пустині.

Трачу літа не в дружині Чуб. V, 4. К... дав жидови солонину, а в додатку ще й пару дукатів Бучацьк. п. Е. Зб. 6, 308 (також в додаток або додатком).

Жону його і дітей живцем забрав,

Турецькому салтану у подарунку одослав Метл. 390 (також: в подарунок або подарунком).

Ой пішлю я милому (розмай-зіля) в дарунку Гол. І, 29.

Брати що в заставі, лишити кого в закладі (пор.: Я тобі лишу в застав конє вороного Е. Зб. 17, 197). — Орати, відбирати, одержувати в натурі. В стар. м.: Товары ваши в промыте забирають Гр. кн. лит. 105 (1567).

 

В ст. руск. безприйменниково: Хощу пояти дщерь твою женѣ Ип. 63; Дщерь его Рогънѣдь поя женѣ ib. 64.

 

б) З речівником у множині:

 

Не схотіли ваші сини в пікінерах (=пікінерами) служити Макс. ІІ, 115. — Не зарікайся бути в старцях Чуб. І, 263. — Оттак, як бачиш стою у кочергах ⁶) Чуб. ІІ, 140. — Поставив його (Івана) в кочергах Мил. Каз. 26. Ой бо від Бога іду я в послах, від Бога в послах до господаря Чуб. III, 347. — Ой десь, братці, мати наша у старцях Чуб. V, 874. — В дружечках були Чуб. ІV, 127. — У чорницях добре жити Чуб. V, 381. Був він вже в жовнірах девйіть неґіль Kolb. Р. ІV, 233. — Добре в гостях (= гостем) бувати, але клопит гостей приймати Е. Зб. 16, 334. Ходили вже по кільканіцїть років в колядниках та й знают добре тому звич. Е. Зб. 36, XVI. А в уланах дають гроші Ź. В. ІІ. 156.

 

Сюди-ж я відношу: зле жити у наймах ( = наймитами) Чуб. ІІ, 400. Виріс я в наймах Чуб. V, 1060. — Той у приймах (приймаком) живе, той у москалях Канів. п. ⁷).

 

В стар. м.: От него приѣжджали в посланниках и гонцах Москва АЗР. ІV, 285 (1608). Сей Казимер первый бѣ в королѣх польских Густ. літ. 267.

 

Хомутовский... ходивъ до турокь въ послех Хм. літ. 78, — При нем же в товарищах били и другіе великіє бояре Вел. ІІІ, 8. Приїхали браття в сватах Дн. Марк. І, 8.

 

В стар. рус.: Пришелъ єсмь в сторожехъ Ип. 54.—Моужь ли котерий в хрстьіаных или в поганыхъ Ип. 373.

 

в) З прикметниками у множині взятими речівниково:

 

Вона у недужих зробилась ЗЮР. ІІ, 51. —Також подибуємо у Величка на місці присудкового акузативу в звороті accus. c. inf.: пятіе во мертвих быти его твердили Вел. І. 249. — Он тамь жилъ и тамъ чуда показовалъ в живих Пелгр. Ип. Виш. 19.

 

Пор. рос.: Только нѣсколько человѣк осталось в живих.

 

г) З речівниками збірними:

 

Присилаєть король... Адама киселя з иншими панови благочестивих в посольствѣ (= в послах, послом) до гетмана Хмелницкого Літ. Сам. 17. — Йти в посольстві до хана ib. 93. — Служились в бурлацтві Kolb. Р. ІІ, 251. — В сусіцтві в тім силі був єден швец Е. Зб. 6, 151.

 

Ст. рус.: Посла Олегъ брата своєго ІАрослава въ сторожі Ип. 228.

 

2. При дієсловах «бути», «мати», «бачити», «чути», «пізнавати», «признавати», «вгадувати» і инш. поняття в номінативі або акузативі і в льокативі можуть покриватися і стосуватися одно до одного як 1-й (підметовий) і 2-й (присудковий) номінатив або акузатив; в льокативі в тім разі виступає 1-й номінатив або акузатив (підметове або предметове поняття), напр.: В Бозї надїя, коли хлїб в торбі (Бог — надїя, пор. польська Bóg nadzieja, gdy jest w torbie сhleb Adalb. Bóg 49 i 371) E. Зб. X, 73. — Я маю, знайду, бачу, чую в нім ворога (його — ворога, себ-то за ворога, яко ворога, ворогом). — Як укусить гадинонька, знайдеш в зілю лїки Сал. Сч. 5 (зїля-лїки).

 

3. З льокативом речей неживітних, де «бути», «ходити» і т. ин. в чім = мати на собі що:

 

Вона була в довгій білій сукні Чуб. І, 199. — Він у поганенькій одежі ЗЮР. ІІ, 56. — Купив сукно ще й зилин кабан: У кабачі конопельки рвати, у суконці добре погуляти Б. М. 54.—Будеш на тім світі у пилу Мил. Жлк. 35. Воно у шерсти Мил. Жлк. 20. — Познавєм ті, бідна вдово, сама-сь у жалобі Kolb. Р. ІІ, 190. — Ми в кожусі, та при своїм дусі, а (ви) в лисях та в мислях Ном. 1613. — Наше житечко в колосочку, а наші дівочки у віночку Метл. 309. — Ой мосту, мосту, калина в листу Мил. Жлк. 68. — Зімі будеш дрива везти, а на весні в плузі Kolb. Р. ІІІ, 68. — Одна дівка у золоті, друга дівка, що в розумі Булгак. 96. — Тото літо літували в Станіславі на риночку в канданочках в зелізочку Лукаш. 115. — В нас будеш ходити в чорній кожушині Чуб. V, 40. — Будеш в золоті ходити Чуб. ІV, 19. — Я в косі хожу Чуб. ІV, 115. — Не ходила в возі зроду ib. — Прийде до дому у віночку Метл. 301. — В лузі стоять воли в плузі Чуб. V, 98 — (Стояла) одна дівка в золоті, друга дівка в жупані, а третяя в оксамиті Чуб. V, 126. — Зарули воли стоячи в ярмі Б. М. І. — Поручики, майорики в чорному сидять, тільки моя Марусенька в білому лежить Чуб. V, 774. — Девиця у косах седить Булгак. 97.— Сіли на колисці в червонім намисті Мил. 37. — Вийшла мати в кожусі Чуб. ІV, 300. — Адам гуля в свитї нові, А Єва в плахті похожа ЖС. І, 43. — В чепці уродився, а на посторонку згине Закр. 151.— Як покажеться (домовик) у шерсти Мил. Жлк. 179. — Буде йти стара мати у жіночому стані, у простому у кобіцькому Чуб. ІІІ, 187. — (Змій) паном став у чоловічому стані, у польському Чуб. ІІ, 18. — Її рука в тісті И. п. ІІ, 61.

 

В стар. м.: В том одѣню ходили Літ. Сам. 16.

 

Стар. рус.: Вси в чорних мѧтлих Ип. 464. — В коіарѣхъ кожаныхъ и ярыцѣхъ ib. 814.

 

При дієсловах об'єктивних, напр.: Уже ведуть Якименка у зелізнім путі Чуб. V, 630. — Уже мого чоловіка у кайданах водять Мил. Жлк. 179. — У червоних катанках везуть Гандзю на санках Kolb. Р. ІІІ, 28.

 

4. При дієсловах «бути», «стати» речівник в льокативі з прийменником в (у) творить одно дієслівне поняття:

 

Бути в біді = бідувати: Хто в біді, біду стерпить Ном. 2153.

 

Бути, жити, мати ся в гаразді = гараздувати: Хто в гаразді, щоб ніколи біди не знав Ном. 2153. — Будеш до смерти в гаразді все жити Kolb. Р. ІV, 287. — Майте ся в гаразді Е. Зб. 16, 318.

 

Бути в гулянці = гуляти: Ми в гулянці в вечір, в-ранці Закр. 78.

 

Бути, бувати в дорозі = подорожувати: Мій батько та у дорозі Чуб. V, 1157. — Я часто у дорозі близькій і далекій буваю ЖС. ІІ, 207.— Та Семена нема дома, Семен у дорозі Kolb. Р. ІІ, 7.

 

Бути в думці в гадці: = думати, гадати: Вони собі ще ні в гадці Kolb. ІV, 202. — І не в думці, де то дочка що не видно Rokoss. 73.

Рівнобіжні звороти неособові: їм ще ні гадки.

Стар. рус.: Не всі бѧхоуть в доумѣ тои Ип. 660.

 

Бути в журбі, журі = журитись: Шо ти в такій журі? Шух. Гуц. V, 128.

„ в клопоті клопотатись: Тільки моя головонька в журбі та клопоті Гол. ІІ, 260

 

Бути в жалю: Ой вже наші славні запорозці у великому жалю Пол. п. І, 24.

 

Бути у змові = змовитись: Він з дідьком у змові Е. Зб. 16, 585.

 

Бути в надії= надіятись, мати надію: Ми були в надії, що він прийде Віницьк. п.

 

Бути, лежати в нeдузі = нездужати: Моя мати в недузі Полт. п.— Там Маруся в недузі лежала Грінч. ІІІ, 234.

Пор. ст. рус.: Лежа въ немощи въсхопивъсіа Ск. БГ. 23. — Лежа в болести лѣтъ к҃е Ип. 274.

 

Бути в погоні = гнатись: За ним, за ним й-а в погоні два посланці пішки Kolb. Р. ІІ, 34.

 

Бути, стати у помочи = помагати, помогти: Господи поможи і пресвятая Богородиця станьте в помочи Мил. Жлк. 85. — Стань мені, Господи, в помочи Чуб. І, 135.— Я тобі і тут в помочи стану Чуб. ІІ, 214. Пор. срб.: Да вам буде у помоhи и у дану і у ноhи Даничиh. С. 642.

З акузат.: Станьте мені в поміч Чуб. І, 135.

 

Бути, стати у послузі: = послужити кого Е. Зб. 35, 17.

 

Бути, стати у пригоді (пор. рос. пригодиться): Ми тобі у великій пригоді станемо ЗЮР. ІІ, 62. — Ти нам став у пригоді ЗЮР ІІ, 72. — Я ззім (корову) і в пригоді стану ib. 16. — Колись ми тобі станем у пригоді Е. Зб. 36, 15.— Наш пан у пригоді Kolb. Р. ІV, 70.

 

Бути в послусі = слухатись.

Пор. ст. рус.: Ходити въ послушаньи его Ип. 445.

 

Бути в причині = причинятись: У причинѣ были за ними у єго корол. милости АЗР. ІV, 221 (1600).

 

Бути в приятельстві = приятелювати: Був він в приятельстві з доктором Kolb. Р. ІV, 221. Пор. срб. Да живе у приятельству Даничиh. C. 639.

 

Бути в роботї = робити: Буде прут у роботї Е. Зб. 27, 27.

 

Бути в розмові = розмовляти, -сь: Скажи, скажи, дівчинонько, що було в розмові Чуб. V, 28.

 

Бути в світі = жити: Лучив буду сей Дунай тонути, аніж за немилим мені в світі бути Щеп. 18.

 

Бути, ходити в славі = славитись: Ой сама ж ти, дівчинонько, та й у славонці ходиш Чуб. V, 52.

 

Бути в страсі ( —ху) = страхатись: Їго свйикії в великім страсі Е. Зб. 35, 88. — Як має бути судний день, то всі Жиди в страху Е. Зб. 5, 200.

Ст. рус.: В страсѣ бывъ не отъврьзе врата Ж. θ. 61.

 

Бути в танці, в танку = танцювати: З ночі до ночі у таночку Метл. 301. — По дівоньках погляне, чи всі дівки в танку в П. Г. 35.

 

Бути, ходити в тузі = тужити: Моє серце в тузі Чуб. V, 378. Чогось моя головонька в тузі ib. 36. — Ой цілий день Кременюшка у тузі ходив Ź. Р. ІІ, 14. — Моє серце в тузі ходит. а ви не знаєте Ź. Р. ІІ, 178.

 

Бути, стати в услузі = услугувати, — жити: Назад їм звізда в услузі стала Е. Зб. 35, 27.

 

Бути у фірманці = фірманувати: Семен у фірманці Kolb. Р. ІІ, 7.

 

Бути, стати у цвіту, у квіті = цвісти, зацвісти, квітнути: Всі полонини у цвіту стали Е. Зб. 35, 214. — В мене в літі виноград в квіті Кравч. І, 82.

 

Бути в числі = числитись: Тоє не в числї Е. Зб. 27, 309.

 

Бути у шкоді = шкодити: Вжe ж твої воли давно у шкоді, аж у Івана на городі ЖС. І, 445. — Твої воли та у шкоді у моєму городі Чуб. III, 485.

Пор. рос.: быть в отлучкѣ, в отпуску, в надеждѣ і т. ин.

 

5. В льокативі імена дієслівні з пасивним відтінком що-до підмету. Здебільшого з ними можуть конкурувати причасники пасивні:

 

Бути в браку: Ой всї хлопці в браку були, жадного не взяли Е. Зб. 17, 237.

 

Бути, жити, ходити в чиїй волі (пор. скр. sarvam tad indra te vaše Delbr S. І. 227): Всі в божої волі Закр. 60.— А я живу в Божій волі, не дав мині Господь долі Метл. 57.

Пор. ст. рус.: Володимѣръ, не хожаше в волѣ єго Ип. 657. — В заповѣдех Б҃иихъ ходѧ Ип. 681.

 

Бути в гонорі: Там був у гонорі, як свинки в полові. Е. Зб. 16, 411.

 

Бути в грозі: З парубками село в грозі: (= загрожене) Е. Зб. 36, 16.

 

Бути, жити, сидіти в карі: А я не маю пари, бо седю в тяжкій карі П. Г. 148. — Я живу в Бога в карі, не дав мені Господь пари Метл. 57.

 

Бути в забороні = бути забороненим.

 

Бути в заставі: Його шапка в заставі Чуб. ІV, 198.

 

Бути в клятві. Будеть пань у клятвѣ чересъ годі, АЗР. І, 12. (1347). — Хто бы могь ей (Тріодь) отнѧти, той будеть у клѧтвѣ и щастия не будет мѣти Тріодь пісна Рук. ΧVIII в № 25 Київ. Печ. Бібліотеки.

 

Бути в кривді: Посланцѣ... на Москвѣ бывали в кривдах от воєводь Літ. Сам. 96.

 

Бути в ласці, в прихильности у кого.

Пор. скр.: vayam mitrasya sumatáu syáma «ми хтіли бути в ласці у Митри».

 

Бути в ненависти: Приятелю ихъ в безчестю зостали и в ненависти от людей Літ. Сам. 174; пор. чеське všem jest ten ukrutnik v nenavisti Zikm. S. 257.

 

Бути в неславі: Наш дружба в неславі Чуб. ІV, 198.

 

Бути в облозі (стар. в обложенню зоставати): Троха не в обложеню зоставали козаки Літ. Сам. 14. — (Любеч) зоставал з жолнѣрами в обложеню от козаков ib. 28.

 

Бути в підозрінні: (стар.) Оба зостали у великом подозрѣнію и неласце на Москвѣ Літ. Сам. 71.

 

Бути в повазі: У нас він у великій повазі Полт. п.

 

Бути в чести: (стар.) Во чти быти АЗР. І, 11 (1347). — Оу великой чьсти свѣта того Пам. укр. м. III, 80.

Срб. Весело пити, у части бити Дан. С. 639.

 

Відповідпо до дієслів «бути», «стати» з дієсловами об'єктивними «мати», «держати»: в славі, в честі, в повазі і т. д., напр.: Май в бачности і милости вірного слугу Kolb. Р. ІІ, 264. — Маю в свої ласцї Е. Зб. 24, 335.

 

6. Бути в чому дорівнює значінням мати що, напр.: стар.: Колиж муж умрет... она (жена) маєть быти у своєм вѣнѣ АЗР. І. 15 (1347) — матиме своє віно, — і конкурує здебільшого з генітивом при бути:

 

Бути в вірі якій (= бути якої віри): стар.: Єсмо не у вашей вѣрѣ АЗР. І, 36 (1415).

 

Бути в грошах яких: То — в єдних грошах Е. Зб. 16, 475.

 

Бути в літах, в худобі: В пізніх літах уродився му хлопець ЖС. ІV, 184. — Не я в літах, не я в літях. не я в худобоцці, тількі мині журба й лихо в моєй головонці Вол. г. Чуб. 316.

 

Бути в праві (=мати право або бути під правом яким): стар. Хто єсть у правѣ нѣмецкомъ, а жалобу учинитъ противъ виноватому, а виноватый в томъ правѣ не слухаєт... АЗΡ. І, ІІ (1347).

 

Бути в стані: Вам всім зичу в тім стані бути Гол. І. 367.

 

7. Льокатив з прийменником в (y) може мати відповідника в прикметнику присудковім субє'ктивнім або обє'тивнім:

 

Не родися в платтячку, а родися в щастячку Ном. 1675 (пор. Не родись гарний, а родись щасливий ib. 1674). — Которая в тяжі (= тяжка) вумре, то й там тєжко із покути вийти Kolb. Ch. ІІ, 207 — По тому та жидівка стала в тяжи Якор. І, 199. — Жидівка була в полозі Явор. I, 8. — Ту єго жінка у тяготі ходить Явор. I, 164. — З України тут приходжу в жалости бідненька Гол. І, 346. Тепер моя головонька в неволі Щеп. 10. — Не дай в гріхах (= грішним) нам умерти Kolb. Р. ІІ, 267. — Най в голоді сидит Е. Зб. 6, 153. — Оставайтеся в гаразді Е. Зб. 16, 318. — В добрім здоровлю трівайте Е. Зб. 23, 176. — Бути в моді (= модним), в ціні (цінним), в клопоті (= заклопотаним).

 

Жінку лишив у тяготі Явор. І. 178. — Ой у тузі сердечную саму оставляє Закр. 71. — Мня з иншою в любві бачать Гол. І, 346.— Покинув (козаченько) Марусеньку у хорованні (=хору) Закр. 20. — Стали його турки у хмелю познавати Метл. 421 (пор.: я тобі не велив хмельному на герці гуляти Метл. 422).

 

Пор. ст. рус.: Изѧславъ же видѣвъ брата своєго въ здоровьи Ип. 407.

 

8. Прийменник в (у) з льокативом кількісних понять; конкурує з інструменталем або номінативом предикативним.

 

Их много у купі; ѣздило АЗР. І, 6 (1347). — Хмельницкий в малой купѣ отвернул ку Грициву Літ. Сам. 25. — Войско... не в малой купѣ ишло ib. 32: — держімося, серце, в купі Чуб. V, 101. — Три дуби у купі стоїть ЗЮР. ІІ, 50.

 

Ст. рус.: Добро вже жити братѣ в-купѣ Ип. 392.

 

Сочевиця у копах стоїть (= копами) Булг. 97. — Моє житейко в стозі Ż. Р. І, 49. — Годі, годі пшениці сім літ в стозі стояти W. z Ol. 3.

 

Розраяли, розсудили, щоб ми в парі не ходили Метл. 56.— Ой будемо, серце, в парі, душа моя чує ЗЮР. ІІ, 241. — Ой ми ж таки в парі будем Метл. 56. — Мені встидно з тобою в парі йти ЖС. ІІ, 191. Господь послав нам у парі жить у сім домі Мил. Жлк. 9. — Сестра як зобачила свого брата вже в парі, взєла хліб і сіль та й війшла Kolb. Р. ІV, 39. — Люба мила розмовонька, хто любиться в парі Чуб. V. 289.

 

Подъ Чигринъ Турки приходили у превеликой силѣ Дн. Марк. І, 3. (пор. паратакт.: Того ж року турецкіе войска. сили великіе, вийшли противно цесара християнского Літ. Сам. 162). Пор.: Посла воєвъ в силѣ тѧжцѣ Ип. 724.

 

Тылко в трех сот коней сам выѣхалъ з обозу Крон. Коб. 286. — Виправилъ въ отпоръ єму в чтирох тисячах козацтва Богуна Вел. I, 128. З Криму вышол Карамбей з ордами в сороку тисячей под Чигринъ Літ. Сам. 53. — Плили з Дніпра в чайок двісті Метл. 374.

 

В ст. рус.: Онъ же въ борзѣ в мале дружинѣ въсѣдъ на конь. поѣха Ск. БГ. 19. — В двою сту кораблий црьградъ оступиша Им. 15.— Безъ возь пришелъ бѣ на конихъ въ трехъ тысячахъ ib. 335. — Пригна єму посолъ от короля въ стѣ дружини ib. 447. —Присла к нему король мужа своєго болє въ тисячи с полкомъ ib. 447.

 

Жила вона у-двійці з онукою Чуб. ІІ, 542. — Господь один у Тройці стоїть, у Тропці стоїть, у трох особах Е. Зб. 35, 31.

 

Вони повиганяли із хліва свиней і живуть у двох ЗЮР. ІІ, 81. — ЖС. ІІ, 209.—Приходять у двох із змієм ЗЮР. II, 66. — Ой вийди, вийди, моє серденько, поговоримо у двох Чуб. V, 83. — Попали вони вже у трох Чуб. ІІ, 179. — (Коники) того козаченька, що йго в трох любили Kolb. Ch. ІІ, 10. — Ви у трох, та злякалися вовка, а ми у сьомії та тікали від сови Ном. 4362. — Вона буде відти вертати з цілим двором в штирьох поїздах Kolb. Р. ІV, 19. — Ой йшли воли та в вісмерику Ż. Р. ІІ, 40.

 

Пор. блр.: Пашли у дзесяцьох, стали жиць у двух у хаци Шейн Мат. ІІ, 3 Волков (Див. Карскій Б. ІІ, 2, 169); чеськ. čekal ho v desiti konich: ve velikim počtu lidi se z nim potkał. Zikmund Skl. 258.

 

5. Прийменник в (у) з льокативом імени в прислівниковій функції.

 

Прийменник в (у) з льокативом імен, що виражають стан, здебільшого душевний, може чергуватися з відповідним прислівником, хоч гострої різниці між 4, 6 і цим випадком нема, бо сполучення з прикметником часто тільки попередній момент до сполучення з прислівником.

 

Літа мої молодії, літа молодости, а й то ви ми исходите в смутку, не в радости (= смутно, нерадісно, або смутні, нерадісні) Сал. Сч. 57. — У радости жити Лавр. 133. — Жиймо з людьми в згоді (= згідно)) ЖС. ІІ, 207. Кисѣль... в згоді з гетманом Хмелницким был Літ. Сам. 23. — Вѣчными часы так у згодѣ жити Львів Літ. 31. — Нї в гнїву, нї в ласцї (живемо) Е. Зб. 16, 347. — Тяжко важко мені тебе з дому відправляти, а ще тяжче біля себе в незгоді держати Закр. 62. — І жив я в нещасті усі свої віки Чуб. V, 475. — Колись ми обоє жили в покої Закр. 29. — Суди Боже і пожити миром в покою Чуб. VII, 230. (пор. чеська.: v pokoi jiti = pokojne jiti Zikm. S. 259). Комѣсаръ ледво назад в покою вернулися Льв. літ. 29. — Хотіли ми волі заслужити, щоб у вольностн нам віку дожити Сп. ХИФО. VI, в. ІІ, 93.— Волю в біді (= бідно) вік свій гнати, як з богатим ся кохати Уш. п. Чуб. V, 97. — Бодай єсь си у гіркости весь вік допровадив Сал. Сч. 41. — Я живу молода в горі Лавр. 158. — І щоби-сте сі свята відпровадили и других дочекали в мирности, радости і веселости Kolb. Р. І, 131. — Дай Боже в гаразді дочекати Е. Зб. 16, 317. — Трачу літа в лютім горі і кінця не бачу Закр. 27. — А як же ми в добрій ласці, то ми сe напиймо, а як же ми в ляда-якій, то ми ся побиймо Kolb. P. III, 30. — Аби весїлє відбувало у порєдку Мат. укр. етнол. XIX-XX, 17.— Жити в правді (= праведно), в праві і т. ин. (черг. з інстр. див. вище).

 

В-правдѣ, же огнистой стрелби боятся Літ. Сам. 88. — Еслис жыв в добрих справах, добре тѧ (Бгъ) осудит Пам. укр. м. ІV, 308.

 

Ст. рус.: Дѣржаше вѣру в тайнѣ крстьіанскую Ип. 69.

 

Прийменник в (у) з льокативом може виражати відтінок обставин, що в них відбувається чинність; «в чім» рівнозначне в цім разі з «маючи що», з «чим», напр.:

 

В справах своих духовных удаватися АЗР. ІV, 525 (1631). — Кирилюк прибув в приватнім інтересі «Батьк.» 1889 р. 559. — В. допустився шкоди полевої... в тій очевидно ціли, щоби викликати переполох ib. — Він в цій справі радився з попом Віниц. п.

 

6. Прийменник в (у) з льокативом прикметникових пнів в речівниковій функції (формі).

 

В окрему групу виділяю випадки, колп прийменник в (у) сполучається з льокативом пнів, що з сучасного погляду є прикметниками в речівниковій формі і вдавні виконували функцію речівників; подибуються вони в двох функціях: (1) в функції присудкового ймення, і тоді вони можуть чергуватися з прикметником присудковим, і (2) в функції прислівника що з ним і чергуються хоч обидві функції не гостро розрізняються. напр.:

 

1. Пришов в порожнї Rokoss. 108.— Не в порожнї поприїздили Чуб. ІV, 342.— Я в порожнї їхати не буду Kolb. Р. ІV, 179. — Полюби мене в черні, а вже в білі полюбить і аби-хто Ном. 2316. — Не ходила в чернї (= чорна, чорно) з-роду ЖС. III, 269. — Гуляй душа в тілі, коли кости в цілі Закр. 154. — Першії (діти) кажуть, що стадо в цілі Е. Зб. 35, 166. — У нас хліб в цілові (в цілі).— У зайві бути — Перейшла дорогу в повні.

 

2. Повѣдали єму в коротцѣ (= коротко) по волоску тоє АЗР. ІV, 218 (1610). — На тоє єму Свирщевскій в коротцѣ от всѣх, яко жолнѣр, отповидѣл Крон. Боб. 280. — У хороші походить, а у волі поживе (пор.: Ні ззість, ні зопйе, ні хороше сходить Ном. 2097). — Не в довзі, в давні: в недовзі вмер. Е. Зб. 5, 31. — Він собі то в легцї має Е. Зб. 24, 338.

 

В стар. рус.: Приди в борзѣ; Ск. БГ. 19. — Всѣдъ на конь в борзѣ поѣха Ип. 202.

 

Сюди-ж треба віднести: Не у многі зять їде Чуб. ІV, 335, пор. ст. рус.: Изѧславъ бѣ оу малѣ Ип. 401; Рюшковичьу оу малѣ оутекшю Ип. 798.

 

Це сполучення підноситься до безприйменникового сполучення льокативу прикметникового пня з дієсловом, що його сліди ми знаходимо в творенні прислівників на — ѣ в ст. блг., напр.: кротцѣ и тихо Supr. 549, 29, в польськім на — 'е і в чеськім на—ě, напр , пл. wysoce, dalece, krótce ін. див. Malecki 11, 431, чеськ. denně, ročně, věčně, dobře, jasně, pokojně velice i ин. див. Zikmund, 170-171.

 

В укр. під польським упливом. напр.: Кохай щире, не облудне Чуб. V, 24.— Тілько проси щире Бога Ушицьк. п. ib. 4. — Кого вірне люблю — не надивлюся Волинь ib. 18.— Ідуть мої літа марне з сього світа ib. 21. —Зле без дружини жити ib. 22.

 

Ст. рус.: Бѧшє оустронлъ дворъ добрѣ. Ип. 333.— Простѣ: бо бѣ єм(оу) поуть Корачеву ib. 335.

 

ІІ. При речівниках.

 

Прийменник в (у) з льокативом імени при речівниках, в таких випадках:

 

1. При речівниках того-ж кореня, що й дієслова, що в’яжуться з прийменником в (у) і льокативом, напр.: життя в правді (при: жити в правді) — Нещастя в дітях — нещастя в літях Ном. 1740 (пор. щастити в чім).— Чи нема у тому гріха (пор. грішити в чім), що я казки розказую ЗЮР. ІІ, 64. — В роботі ми догани не дасте Е. Зб. 27, 27. — У важній справі нїхто не судія Е. Зб. 27, 163. — І в радости смаку не найде Е. Зб. 28, 523. — Став таким богачем у грошех Е. Зб. 26, 175.

 

В стар. м.: Хто шкоды имѣетъ въ житѣ отъ животины АЗР. І, ІІ (1347). — Зраховати... шкоду в людех Літ. Сам. 15.— Орда много шкоди в людех учинила Літ. Сам. 110. — Великую шкоду жолнѣре подняли в коняхъ и риштункахъ ib. 112.— Великую в людех ея (України) учинили шкоду Вел. І, 165. (Бѣды)... в побояхъ, напояхъ и кормахъ незвичайних Літ. Сам. 13.

 

2. Відповідно прийменникові в (у) з льокативом в присудковій функції, напр..

 

Дід став на ворокіх у червоних чобокіх Kolb. Р. ІV, 202. — (пор. дід — в червоних чоботях). — Малі діти в сповиточку кіньми ґрасували Popowski 5. — Паном став у чоловічому стані Чуб. ІІ, 180. — Полюбив чорт бабу в куцій кожушині П. Г. 141. — Он я того хлопця люблю в білім капелюсі Kolb. P. III, 42.—Вивели йому коня в наряді Метл. 338. — Ой той мені сподобав сї в широкім ремени Е. Зб. 17, 157.

 

Стосунок до місця: І дали знати пастирям в поли Е. Зб. 35, 27.

 

3. В атрибутивнім звязку, підпосячися до безприйменникового льокативу типу jive sāukhyam «радість в житті»; цей льокатив чергується з генітивом, напр.:

 

В вербі корінь підмиває Чуб. ІІІ, 205 (пор. у верби корінь, верби корінь, вербі корінь).—Жінка тілько ніжка в стільци. Е. Зб. 23, 127. — Нашли го десь на днї в мори Kolb. Р. ІV, 152 (власне контамінація: найти в морі + найти на дні моря).— Любилися як ядра в opici, розійшлися як горобці в стрісі Чуб. V, 315.— Я тепер жию так, як бомок в стрісї Е. Зб. 28, 438. — Личко таке румйаненьке, як калина в лузі Сал. Сч. 5. — Дїрами в дасї пхає ся біда в хижу Е. Зб. 28, 540.

 

(Охота) прогризла в млині перші ворота Чуб. ІІ, 162; вони (слуги) хотіли вже в вікні кратку ламати Чуб. ІІ, 215 (спочатку власне предмет і прислівниковий льокатив місця, але у взаємнім стосунку цілого і части).

 

В чергуванні з генітивом міри (числа): (Дітей) у трох дітях і чотирі забив тисячу і штирі Овр. п. Чуб. ІІІ, 361 (пор. дітей трох і чотирох літ). — Засорин родивсь коло Таганрога і у семи годах обйавив свою хитрость Мил. Ср. Луб. 12. — Ідіт і рубайте всі малиї діти, в двох літах жадне не миніте Гол. ІV, 138. — Иродови слуги прутко ся ввивали, во двоїх літах дітей вирубали Гол. ІV, 138. — Каинъ, Авеля, брата своєго рожоного, забили в трицати лѣтех Пам. укр. м. ІV, 28.

 

В стар. м.: Слышевше светкове от девчины жидовскоє в шести або в семи лѣтех Гр. в кн. лит. 100 (1564) — Будет вганѧти отрочат в семи лѣтех на войну Пам. укр. м. ІV, 296. Будучи млоденъцемъ в девѧтнадцѧти лѣтехъ, Гал. Н. н. 46.

 

Теж із акузат : Поганий Ирод так си порадив, все у два роки дїти потратив Е. Зб. 35, 30.

 

Обидва речівники взаємно покриваються і стосунок між ними атрибутивний; прийменник в (у) з льокативом характеризує дотичний речівник стороною форми, кількости, функції, напр.:

 

Народ — як товар у череді: усякі є Ном. 2452 (товар = череда).— Любилися, кохалися, як голубки в парі Метл. 63 (голуби = пара).— Будинок в руїні (—зруйнований: будинок = руїна) — Мури в звалищах (— звалені; мури = звалища). — Стільки здобичи в золоті, в шовках (здобич = золото, шовки). — Жертви приносяться в цвітах (жертви = цвіти) Ок.

 

В стар. м.: Вѣно пѣнезное у готовизнѣ АЗР. І, 15 (1347) (віно= готовизна). — Орда неошацованную здобич узяла... в неволниках знатныхъ панов и память а посполитого войска Літ. Сам. 10 (здобич = невольники).

 

Чергується цей льокатив з відповідним інструменталем, напр.: гроші усе талярами Ź. Р. ІІ, 83. (— в талярах; гроші — таляри).

 

Також при числівниках-речівниках, напр.: Иншіє пункта дробнѣйшіе били одинадцять в личбѣ Львів літ. 32.

 

ІІІ. При прикметниках.

 

Прийменник в (у) з льокативом імени вказує на сферу застосування прикмети; підносить ся це сполучення до безприйменникового льокативу, пор. ст. інд.: tvą devešu prathamą havāniahe «ми кличемо тебе першого в богах» Br. gr.2 11, 513, rupe’nanyasamā «в красі незрівняний», ст. рус.: великий в кнѧзьхъ кнѧзь свѧтославъ Изб. Св. 1073, л. 263.

Во всем (єму) послушны были АЗР. ІV, 177 (1579) — Суть въ вѣрѣ своєи сталыи АЗР ІV, 527 (1631). — Знающе єго во всѣхъ князехъ добрѣйшаго Густ. літ. 289 — Написан єст (Патерикъ)... рукою многогрішного и худшаго въ человѣцѣхъ дьячка Нестерца Пал. Изб. І (1554). —Козак росторопний в дѣлах козацких воєнних и у письмѣ біглій Літ. Сам. 6. — В своєй полности цѣла Вел. ІІІ, 108.

Да бувай же здоров і в віку довгий Метл. 330. — Грішний в чім і чим: Тим ми всі грішні Е. Зб. 16, 277 (до грішити в чім і чим).— Щасливий у своїй вірі.— Я втім дурний Е. Зб. 23, 73. — Мудрий в розумі, а дурний в мошонці Е. Зб. 24, 415.— В личеньку така щира, що всі квіти прикрасила Чуб. ІV, 107. — Чи-сь найшла иншого і в коханю щиршого Wacł. z Ol. 252. — Відважний як Жид в танци Е. Зб. 16, 204. — Статочный в вѣри Пам. укр. м. ІV, 236. — Я вже прібний у тій практицї Е. Зб. 24, 487. — Я вже в тім трібний, Е. Зб. 27, 224. — (Я) була в личику красна Закр. 36.— Я в тім не свідім Е. Зб. 28, 519 (з геніт. див. «Ф. Г». стор. 190, пор. лат.: peritus, consultus jure і juris) В їдіні жвавий, в ході лінивий «Батьк.» 1889. ст. 564. — Явора не ломіте... в корінях глубокого, в листопках широкого Чуб. IV, 326.—Старі кавалери моцнійші в ногах, як в голові Е. Зб. 27, 170. — Тункий - високий, в куріню глибокій, в куріню глибокій, а в листоньку широкій, в листоньку широкій, а в квітоньку червоній Рудецьк. п. Е. Зб. 36, 203. — Черешенька... у корені гладенька Гол. І, 271. — Тонке високе, в споду широке, в споду широке, в верху кудряве Е. Зб. 36, 238. — Він широкий у кроцї Е. Зб. 24, 314. — Широка в крижох Е. Зб. 17, 43.

 

Пор. срб.: У струку je танка и висока Даничиh 638. — А у лицу бjела и румена ibid. — Висок jунак, танак у поjасу ib.

 

Чеськ.: Nad ten věk ourodnějšiho а hojnějšího v lideoh vàlečných nikda ne bylo. Див. Zikmund Skl. 258.

 

В цім разі прийменник в (у) в сполученні з іменами неособовими часто чергується з прийменником на, напр.: на личеньку красна Чуб., V, 24.

 

Сполучення з льокативом конкурують 1) із сполученнями з акузативом з прийменниками в (у) і на, що певно підносяться до сполучень з акузативом безприйменниковим (пор. гр. γυναικῶν εἶδος ἀρίςτη; γηϑὸςυνος κῆρ див. Brugmann Gr. gr. 438. напр.: Сосна... в корінь глюбока, а в лист широка, в кору багрова, а в верх кудрява Гол. V, 118. — На пірйачко ти рябесенький, а на голосочок жалібесенький Чуб. V, 759. — На слова ласкавий Чуб. V, 392.

 

2) з генітивом і прийменником (і)з, напр.: Щоб моя капусточка була із кореня коренистая, а із листу головистая Ном. 261.

 

3) з інструменталем, напр.: Тонке (древо) високе, листом широке Грінч. ІІІ, 41. — Словами ласкавий X. Сб. VI, ІІ, 117.

 

Див. «Функции генит.» стор. 175-176.

 

ІV. Прийменник в (y) на місці давнішого о.

 

В Гуцулах і в инших гірських говірках ми часом подибуємо в (у) замість о в наслідок фонетичної їх міни (о>у>в), а в означеннях часу також семазіольогічну міну о з у, напр.:

 

а) Сї жидови й-а в тім довідали Е. Зб. 35, 33 (теж:. Е. Зб. 6, 201). Чей я собі перестану в дівчині гадати Верхр. Г. Б. 82. — Не чував я в новинї Гол. І, 142. — Добрий пан ні бйе, ні лає, да ні в чім не дбає Закр. 159. — Скарай мене Боже й на тілі, коли я помишлю в тім ділі Гол. І, 384. — То не єден парубочок; й-а в тбі заплакав Е. Зб. 17, 43.

 

До цеї-ж категорії певно треба віднести і «каятися в чім»: покаявся злодій у ягодах Ном. 2250 (пор. Ип. 282: не каіашть, сѧ о семъ). Див. стор. 14.

 

б) Не дивниця, що в Різдві метелиця Е. Зб. 27, 17. —А в святім Різдві Дунай замерзне Е. Зб. 30, 154. — А в лїтї, в лїтї, а в святім Петрі, ой мерз, перемерз тихенький Дунай ib. 228.—Ой у курях Марусенька вже ісконала Гол. І, 76. — Коли так у півночи задзвенів палаш Кобр. п. Чуб. ІІ, 180.— У другій годині Рожнівка Борз. п. — По вопівночи в третї годинї Бучацьк. п. Е. Зб. 6, 275. — Будьте тутка в семі годинї Брідськ. п. Е. Зб. 6, 303.

 

З прийм.: О див. далі.

 

На.

 

Супроти прийменника в (у), прийменник на вказує на стосунок дієслівного поняття або імени до поверхні того, що виражено іменем в льокативі. В багато випадках цей відтінок затирається, і прийменник на чергується з прийменником в (у).

 

1. Прийменник на при дієсловах.

 

1. В льокативі речівники, що вказують місце у властивім і метафоричнім значінні на питання де?. При тім ми розрізняємо такі випадки:

 

а) В льокативі поняття місця:

 

На Татарской улицы Пал. Изб. 7 (1563) — Тыхъ стражъ на чотырохъ мѣстцахъ видѣлъ Крон. Боб. 286 — Обачивши войско турецкое на той вирвѣ, гдѣ подкопы вирвали Літ. Сам. 144.

Ой на хаті зілля, а в хаті весілля Метл. 200. — На мідяному току молотить Баба-Яга. ЗЮР. ІІ, 51. — Не куй, зозуле, на лїщинї ЖС. І, 282. — Хвалю тебе, Христе-Цару, що мій милий на цвінтару Чуб. ІІІ, 78.— На морі хатка Чуб. ІІ, 9. — Та на білому камені, там сидить ясен соколенько ЗЮР. І, 28. — Коли той буде пісок на білому камені зіхожати.... тоді... ЗЮР. І, 26. — Посій ти, сестро, на каміню ibid. — Оце було закрутки поробляться в їх на ниві ЗЮР. ІІ, 17. Ой на горі жито Метл. 206. — Ой на порозі паничі стоять Метл. 200. — Два лебеді на воді і днює й ночує ЗЮР. ІІ, 241. — Княгиня із зміями чай на рундуці пйє ЗЮР. ІІ, 79.— Селезень на ставу, утінка на плаву Метл. 214. Стоїть лєлько на подвірйі Гол. III, 214. — На дворі бояре як мак процвітає Метл. 200.—На дворі (-поза хатою) коня взято Метл. 215. — На дворі хмурно, аж ся невидненько Гол. І, 385. — Закувала зазуленька на хаті на розі Гол. І, 287. — Сидит голуб на дубонці, голубка на воді Гол. І, 323. — Козаченько вбитий лежить на купині головою Закр. 11.— У дїда на шиї рушник ЗЮР. ІІ, 11. — На двадцяти палях нема голів ib. 02. — Уже сонце на лану Чуб. III, 248.— Їде змій на мостї Kolb. Р. ІV, 98.— Ой на торі кирниченька Гол. ІV, 453.— Другий (хлопець) сидит на заду Kolb. Р. ІІ, 32. — Меже всіма косареми на переді косит. ib. 93.— А у Стрию на затилю мальовани сїни Гол. ІV, 445. — Рубати на половині Бучацьк.п. Е. Зб. 6, 316.

 

При назвах країн, міст і взагалі містин часто прийменник на міниться з прийменником в (у):

 

Стоячи на Украинѣ на зимовий Літ. Сам. 30. — Великая стала мѣшанина на Москвѣ ib. 97.—На Москвѣ бояръ значнихъ потрачено ib. 178. — На Волиню коло Гродня ib. 179. — На бялокнязком полю Пал. Изб. 10 (1602).—На дверех єго вдарил Модз. 1666. — Межи собою присягу з обоих сторон виконали на Низу Літ. Сам. 7. Щось то сталось на Волинї ЗЮР. ІІ, 83. — Оден милий на Волинї, другий на Вкраїні Чуб. V, 308. — На Вкраїну я поїду, на Вкраїні жити буду Чуб. V, 57. — Будете слухать, то будемо на Руси ЗЮР. ІІ, 61, — Ой не був я на Гуцулах, відколи вродився Е. Зб. 17, 9 — Десь не десь є на чистому полі криниця води ib. 53 (з прийм. в (у): ой у полі кирниченька Г. ІІІ, 133; у третьому полі стали спочивати Чуб. V, 226; ой у полі густий терен росте; ой у полі, там висока могила ib. 110) — Закувала зазуленька на гаю, на гаю (з прийм. в (у): Ой не шуми луже в зеленому гаю Popowski 35).— На чужині блукаючи Гол. І, 279. — Тяжко жити на чужинї ЗЮР. ІІ, 239 (з прийм в (у): Горе жити в чужині Чуб. V, 464; лекше кіжкий камінь зняти, як в чужині пробувати Kolb. Р. ІІ, 202). — Його на світі немає ЗЮР. ІІ, 56.— Будем говорити, як на світи жити Kolb. Ch. ІІ, 26.— Так це чоловіка Бог на тім світі покарав Чуб. ІІ, 13 (з прийм. в (у): Тепер погибаю сам в світі Гол. І, 385. — В цілому світі я щастя не маю Чуб. V, 321). — Іван на якимось селі став за фірмана в пана ЖС. ІV, 181 (з прийм. в (у): Був пан в селі Kolb. Р. ІV, 230). — Єї красу на папері описати Чуб. V, 34 (з прийм. в (у): Пером в папері як писнеш Котл. Ен. 12 (42).— Поставити стілько куп, як на небі зуир Чуб. ІІ, 15 (З прийм. в (у): Не знати, чи будут наші бабуня в небі Е. Зб. 10, 14). — На дній руці пучки, та не однакові Ном. 9220 (з прийм. в (у): В одній руці пальці, та не однакові ibid.) — Як нагнали щастя й долю на калиновім мості Метл. 253; Наловили Бондарівну на новому мосту Чуб. V, 427 (з прийм. в (у): Ой догнав же літа свої в калиновім мості Чуб. V, 362). — На синьому морі утопили Чуб. V, 316 (з прийм. в (у): Заручена в чорних морах утоплена Kolb. Р. ІІ, 24; було мене, моя мати в річці утопити Чуб. V, 470). — Сьорбайте, клопці, юшку, а риба на споді Ном. 11997 (з прийм. в (у): все в споді не на верха Закр. 150). — На чолї сидіти (з прийм. в (у): Котра дївка в чолї сидит, не вміє співати Е. Зб. 17, 138. — Трудно щуці-рибі на суходолі Лукаш. 61 (з прийм. в (у): Теперішна в сухім долі нема бурлаченькам волі Чуб. V, 1012). — В чистім полі висока могила, на могилі червона калина Чуб. V, 474 (з прийм. в (у): Перед порогом могила, а в тій могилі калина Метл. 211). — Ой летів соколонько через три ліси, а на четвертім (=у четвертім) став на попасі W. z Ol. 19. — Став на попасі в галоньки на гнізді (= у гнізді) ib. — Єсть на кошарі (=в кошарі) ягниці Гн. І, 60. — На шиньку (=в шиньку) випив горілки Е. Зб. 6, 191.

 

б) З льокативом імен живітшіх і особових займенників; напр.: Як ся дїжа походить і хліб росте, і так щоб на кабанові сало росло Мил. Жлк. 220.—Смерть лежала у куточку, рвала на собі сорочку ЖС. I, 437. — Зігнати злїсть на кимось Е. Зб. 28, 445. — Андрію, Андрію, на тобі колопні сїю Е. Зб. 10, 4.

 

в) Метонімічно з льокативом імен речей неживітних і імен чинности, напр.:

 

Ой упилася я на пиві,

Була бо вчора я на диві;

Ой упилася я на медочку,

Ох, проспалася я в холодочку,

Ох, упилася на горільці,

Ох проспалася на барильці Чуб. V, 676.

Пропила мати дочку.

На солодкім медочку Гол. IV, 222.

Он розпилася Немерівна на меду Гол. III, 15.

Хоч ложку страви візьму на обіді ЗЮР, ІІ, 57.

Де ж я свого миленького знайду?

Ой чи на меду, ой чи на горільці,

Чи у шинкарці на білій постільці Popowski, 29.

Ой були ми на пропою, там їли бараболю Мат. укр. етн. 19/20, 30.

Ой коні наші — сиваші,

Чи були ви на паші Метл. 218. — Колись я тобі на весїлю води подам. Е. Зб. X, 150. — Щоб ви у своїй домівці на промешканні щастя й долі не мали ЗЮР. І, 21. — Будут Кримці та Ногайці, безбожні бусурмени, тебе пішого піхотинця на спочинках минати ЗЮР. І, 33.

 

В стар. м.: Хто займеть животину чужую на своем збожю АЗР. І, ІІ (1347). — На чиєй шкодѣ; будеть занята (животина) ibid. Хочемъ, штобы тыя права, што єсмы уставили на великомъ соймі, у Вислицы, пріиманы были АЗР. I, 2 (1337). — Коли ж виноваты не станемо, на року, тогды подводца изыщеть дѣдичьство ibid. — На рокахъ судовыхъ Пал. Изб. 8. (1586). — На ночлегу под Сѣчу Літ. Сам. 93. — На уряду созналъ Пал. Изб. 25 (1753).

 

г) Прийм. на має значіння «перед», «проти», «під», напр.:

 

(Циган) ліг їх (вареники) їсти на сонцї Чуб. ІІ, 120 (= проти сонця (Чуб. ІІ, 262), під сонцем на місці, де світить сонце). — На сонці сушилася Гол. ІІ, 178. — Я сиджу одна, як палець, на дощі (на місці, де пада дощ) Чуб. ІІ, 210. — Стояв коник привйазаний цілу нічку на дощі Чуб. V, 350.— Росте на очех Е. Зб. XXVIII, 57 (пор. срб.: Гурабиjе на сунцу печене: Кад je што на очима добро а само у себи рhаво Даний. С. 612). — Десь на холоді спати Е. Зб. 6, 244. — Надув сї як вош на морозі Kolb. Р. ІІІ, 186. — На людськім свідомі то робйу Е. Зб. 24, 468 — На видоці хата стоїть Е. Зб. X. 169. — На моїм видоцї сї то стало ib.

 

2. Прийменник на з льокативом імени вказує на стосунок діяльности до періоду часу, що виражено в льокативі; при тім ми розрізняємо такі випадки:

 

1. Сполучення з іменами, що значать поняття часу:

 

На веснѣ, три мѣсяцы дожду не было Хм. літ. 80. — Незличоними силами (хан) витягнулъ на веснѣ до Хмелницкого Літ. Сам. 18.— Того ж року зараз на веснѣ. Турки провадили живность, до Камянца Літ. Сам. 161. — Шепшину три годи пересажують на весні Мил. Жлк. 101. (Сади) на весні розвиваються Чуб. V, 96. — Прийшло на весні Чуб. ІІ, 523.— Та ці підем, пане брате на весні в опришки? Гол. І, 164.

 

Праве на зоряхъ перед светомъ Кн. грод. Луцк. 1571 № 2045, л. 159.— На початку болѣзни Діал. 280 (1629)—На початку посту Літ. Сам. 20. — На третій годинѣ в нощ Літ. м. Г. 62. — Забойство сталося о святой Тройцѣ на том тижню Літ. Сам. 33. — Татари, припавши на світанню под войско, под Пѣратином узяли язика ib. 65.—На самомъ свѣтаню козаками всею потугою ударили от води Вел. ІV, 47. — Затрубѧт... на зорях, то єсть на свитаню Пам. укр. м. IV, 311. —То було якось так на тижню ЖС. ІV, 182. — У карти грати, красно співати, тричі на ночи виспівуючи Е. Зб. 36, 86. — Віддала три дочці на однім році Врх. Г. Б. 82. — Треба на молодику вийти на двір Чуб. І, 92. Зовсім вже на осмерканні Харьк. Сб. ІX, 244. — Я тебе не відаю, з-кюль ти взїв ся, з-кюл ти знаходив ся, ци в день, ци в ночі ци на світаню, ци на смерканю Kolb Ch. ІІ, 205. — Ой устала стара мати на зорі Kolb. Р. ІІ, 79. — Та що прилетить на востанку, та буде мати півчарта року ЖС. ІІ. 197. — Може б я здужав на останку віку вам заграти ЗЮР. І, 187. — Не будь же ти на мене, як я був на ’станці віка мойого на тебе ИП. І, 216 — На решті піп Кирика у спину ЗЮР. ІІ, 87.—На білому тижні Чуб. III, 22.— На двайцєтим на року вішла вдова по воду Kolb. Р. ІІ. 32. — Було сї спізнати ще на першім разі, же пані в атласах, а ти й-у сіраці Kolb. Р. ІІ, 44 — Трафило ся черваку раз на вікт Е. Зб. 27, 304.

 

Це сполучення чергується з прийм. на і акузативом; напр.: Того ж року зараз на весну виєхали Літ. Сам. 90. — На весну зараз скоро трава подросла Літ. Сам. 99. — Він приїде штирма кіньми на весну по мене Е. Зб. 17, 157. — Буде твоя вража дочка на день тричи бита Чуб. V, 424.

 

2. Сполучення з іменами, що значать або стан, або діяльність (дієслівні) напр :

 

Сомко... на радощах гуляла, с козаками Літ. Сам. 68.— На радощах назвали гостей Чуб. ІІ, 24. — На безлюдді й Хома чоловік Чуб. І, 275.— На безрибні й рак риба ibid. — Тепер припало на безвідді, на безхлібні погибати ЗЮР. І, 39. — Говорить як на муках Закр. 153. — Цей і на літу хапа Ном. 5720. — Тут на бігу піймав за рясу (попа) К. Е. V. 560. — На віхіднім ще по єднім Е. Зб. 16, 211. — Грішу на кождім поступі Е. Зб. 16, 461. — На(в)здогінці не націлуватись Ном. 5265. Мати сина на самоті вчила Чуб. V, 728. — Мати сина силою женила, на підпитку невістку судила Чуб. V, 727. — Закувала ми зазулька на перелеті (перелітаючи) Гол. І, 165.— Ой увидиш татароньку на смерку Гол. IV. 320. — Ой у полі край дороги висока могила, там на війні умер хлопець, що я го любила Сал. Сч. 68. — Не все то євангеліє, що піп на казаню каже Е. Зб. 23, 87. — То сї ще на мої памяти стало Е. Зб. 24, 491 (=за мої памйати).

 

3. Прийменник на з льокативом імени в тіснішим звязку з дієсловами, вказуючи сферу стосунку діяльности;

 

Годити, погодити, -сь: Та й на тім погодилися Явор. І, 227.

 

Женити, -сь: Як не женюсь на Марусі, то вже й не женюся Чуб. V, 109.

Сполучення, певно, під московським упливом, звичайно з прийм. з і інструменталем; див. Чуб. ІІ, 61, Грінч. ІІ, 188, але можлива також і анальогія з дієсловом «свататись на кім». В Гуцулах подибуємо з прийм. в: А я певне у Марисї був би не вженив сї Е. Зб. 17, 88.

 

Заводитись, -вестись: На радѣ нашей нѣгди, аж до кончини своєя не завелся Вел. ІІ, 33. — Многим худопахолки на обѣтницахъ панових звикли заводитися Вел. ІІІ, 370.

 

Залежати: То все залежи на березї, бо єго всі колєдники добре мусє слухати Е. Зб. 36, XVI.

 

Залицятись: Ой кум на кумі залицявся Чуб. V, 11599.

З прийм. до: До неї (Наталки) багато женихів залицялось Котл. НП. 231.

 

Заложитись: Закликали свідків, та й на тім (вони) обидва заложилися Явор. І, 66.

 

Заробити: Та кілько я, хло, заробив на богацькі ґівці Kolb. Р. ІІ, 155. — Заробив, як Мошко на воскобойнї Е. Зб. 28, 441.

 

Згоджати: Згоджаючи сыновъ своихъ на отчизнѣ и на материзнѣ АЗР. ІV, 201 (1599).

 

Здибатись: Здибали ся на слові Е. Зб. 23, 173.

 

Здумітись: Він ся дуже на тім здумів Явор. І, 129.

 

Зпекати: На голому, як на святому, нічого не зищеш Ном. 1479. Також: зискати на чім. Пор. франц.: gagner en variété et en richesse.

 

Знатись, пізнатись: Мѣли столько розуму, зналися на рѣчахъ АЗР. ІV, 528 (1631). — Теля не знається на пирогах Ном. 6510. — Я на тім пізнаюся ЖС. ІІ, 184. — На червоному не знаємся, на білому догадаємся Чуб. ІV, 197.

 

Каятись: Кайтесь, люде добрі на мені Мил. Жлк. 31.

 

Мирити, помирити -сь: — на кім, на чім.

 

Миркуватись, по-: Наш селянин поміркувався на брехни Е. Зб. 6, 187.

 

Мстити, помстити (зомщовати), -ся: вели маєте на них (козаков) який гнѣвъ, на минѣ самомъ мстѣтеся Крон. Боб. 289. — Самъ (цар москов.) ся на Шагину помстилъ Львів. літ. 15. — Замкне їх просити, аби опришки си пимстили на тим або тим кривдителю Е. Зб. 26, 3. — Своє зомщовати на господарях Літ. Сам. 78.

 

Належати (= залежати): Все на частім заживанню належить Ном. 5785. (теж в польськ.: Sprawiedliwość nasza nie na samej wierze należy. Wuj).

 

Oмилитись, -литись: Омилилися на своєї надѣи Вел. ІІІ. 448.

З прийм. в: В томъ ся кождий омыляетъ АЗР. ІV, 201 (1599).

 

Ошукати, -сь: Був пан на селі, і нїхто не міг їго на нїчим ошукати ані змудрувати Kolb. Р. ІV, 230. — Не єдинъ ся на томъ ошукалъ АЗР. ІV, 527 (1631). — Ти сї ще на тім грубо ошукаєш Е. Зб. 16, 478.

 

Переставати: Не переставалес на бѣгу природном Діал. 272 (1629).

Також з прийм. в (у), див. стор. 14.

 

Повірити: Я не повірю на слові Чуб. ІІ, 8.

З прийм. на і акузат.: Ой вір же ти, дівко молода, на козацьке слово Нар. п.

 

Порадити: Порадити собі на тім не годна Е. Зб. 6, 56.

 

Приставати: Хто на малім не пристає, тот і великого не дістає Е. Зб. 24, 373.

 

Розумітись: Розуміється, як Мошко на перці Ном. 6512. — Хтось ту сї розуміє на смичку Е. Зб. 28, 517. — Так сї розуміє, як свинє на перци Kolb. Р. III, 193.

 

Свататись, засвататись: Піду заміж за таких женихів, які на мені сватались Котл. НП. 220. — На Наталці Возний засватався ib. 231.

 

Стати: На говоріню й стало Е. Зб. 16, 365.

 

Сходитись, розходитис ь: Та йї на тім розійшлися Явор. I, 73.

 

Тратитити, втратити: Я на бабці не утрачу, продам бабку, купку клячу Kolb. Р. ІІ, 259.— Що втрачу на вставаню, то си надолужу бодай на обуваню Е. Зб. 16, 278.

 

Тримати: Він ї тримав на слові, що ї візьме за жинку Шух. Гуц. V, 210.

 

Учитись: на чім; вчений, але не на таких книжках Е. Зб. 16, 299.

 

Щастити, -сь: Нехай вам Бог щастить на худібці Е. Зб. 16, 353. — Почало тому чоловікови щаститися на єго зарібку Е. Зб. 5, 114.

Також з прийм. в (у), див. стор. 13.

Також при дієсловах: господарювати, ґаздувати, бути, жити, служити, рости і ин., напр.: Нема на чім ґаздувати Е. Зб. 27. 58. — На Божій харчі бути. — Він уже на своїм хлїбі Е. Зб. 27, 262. — На ласкавім хлїбу жне Е. Зб. 24, 336.—На всїм готовім жиє Е. Зб. 16, 441. — Мати живе на його держиві Сл. «К.С.» І, 371.— Я на своїм коштї служу Е. Зб. 23, 299.— На піснім гирі виріс Е. Зб. 27, 308. — Выпас сї на нашій праци Е. Зб. X, 179.

Шкодити, зашкодити: Ци воны си бойит, аби подорожні їм не зашкодили на маєтку Шух. Гуц. V, 25

 

4. Дієслові з прийм. на і льокативом та акузативом:

 

а) Перехідні і рефлексійні:

 

Валити, повалити -ся: — на землі і на землю — На рулі повалився Б. м. 45.

 

Вішати, повісити, -ся: На морі прати, на дубі вішати ЖС. I, 281. — Куплю тобі намисто та на шиї повішу Метл. 7. — Стрібую повіситися на стеблі Е. Зб. 5, 212.

З акузат.: Виймив у нього тенеса та й повісив на грушку ЖС. II, 181. — Але, тебе пане столнику, повѣсѧт на шибеницю Пам. укр. м. І, 164 (ХѴIII в).

 

Ворожити: — на картах і на карти.

 

Запирати, -перти: Приказ дали заперти бісового сина на цілу зіму в берлозі Гліб. 59.

 

Заривати, -рити, -ся: — в землі і в землю. — Зарився у лозі Гліб. 59 (і в лозу).

 

Затулити: — в чім.

З акуз.: В єдну долоню тї затулю Е. Зб. 23, 27.

 

Зачиняти, -нити: Зачини кота в хаті Полт. п.

З акузат.: У комірочку зачиняла Бал. 101. Тут між льокативом і акузативом той відтінок, що те вже було в хаті, що там зачинено, а акузатив дає на розум, що в комірці спершу не було того, що там зачинено.

 

Карати, скарати: Бог... спираєть на души и на тѣлѣ АЗР. ІV, 191 (1599). — На горлѣ... карано Літ. Сам. 157. — На худобах карано Вел. III, 54. — Скарай мене Боже на віку, коли подумаю за яку Чуб. V, 72.— Карати на тілі.

Також з прийм в (у) Скарай мене Боже і в путі і в дорозі... скарай мене і в душі Метл. 54.

З акузат.: Ѳеодосій... никого на горло не каралъ Рук. Хр. 308.

З інструм.: Тіи будут карани горлом Вел. І, 417. — Карати горлом Літ. Сам. 93 —Мене, браття, милосердний Господь бйє й карає: хлібом і сіллю, скотиною і дитиною Грінч. III, 693.

 

Кидати, кинути (= лишати): Кинув косу на покоси Б. М. 53. — Чи подобенство, мій брате, щоб я своє добро Турецьке на шляху покидав ЗЮР. І, 33.

Пор. ст. рус.: Поврьже и на земли Ж. О. 45.

З акузат.: (в знач. вергати): Кинув його на землю.

 

Класти, покласти, положити, скласти, -ся: Свічки клав на полиці Літ. Сам. 43. — На землі голой тебе положат Діал. 268 (1629).— Положила руку свою на головѣ єго Гал. Н. н. 45.

Пєре збирала, в запаску клала.

З запаски брала, на столї клала Е. Зб. 36, 183.

— На лаві мене не кладіт ЖС. ІV, 175. — Поклала їго на печи ЖС. ІІ, 189. — Та покладь го на порозі Kolb. Р. ІІ, 46. — Кінську голову на порозі положить ЗЮР. ІІ, 17.—Візьми єго (скло) і положи на вікні ЖС. ІІ, 193.— Щоби мене а исклала пишненько на лаві Гол. І, 221. — На лаві положу Чуб. V, 1154. — Положився спати на новій кровати Б. М. 24. — (Він) положився за умерлого на лавици Явор. І, 230.

Ст. рус.: Положивъ же на стълпѣ гривьноу злота Ж. Ѳ. 67. — Мьстиславъ же положи то на Бзѣ Ип. 536. — Ростиславичи же положиша на ІАрославѣ старшиньство ib. 578.

З акузат.: На лаву кладіте Закр. 122. — Поклав хустку на сідельце Чуб. V, 262.

 

Намазувати: Намазує на скибочках ножем мед Чуб. ІV, 578 (і на скибочки).

 

Настоювати: — на нім і на що: Горілочку пили... настояную на бодян Котл. Е. III 1177.

 

Настромлювати, -мити: А на сих палах, Іване Голику, чи не доведеться наші голови настромлювать ЗЮР. ІІ, 62. — На кожній палі усе понастромлювані повного війска голови ЗЮР. ІІ, 62.

 

Опиратись, -пертись: — на чім і на що. Пор. польск.: opier аć się na kiju.

 

Писати, списувати, -сати: на папері і на папір Kolb. Ch. І. 233 і 254.— На буйволовій шкірі списували гріхи ЖС. ІІ. 352 (з акузат. (?) див. Kolb. W. 233: Моє є тоє слово на папер ісписав (—на папері списав?).

З акузат.: Я до свого миленького пишу на листочок Е. Зб. 17, 21.

 

Почепити: Почепила колесо на шнурку Чуб. III, 221.

З акузат.: Почепила свого шиття рушник діду на шию ЗЮР. ІІ, 11.

 

Прибивати, -бити: Я б свої кучері та позавивала,

На бумазі звила, на стіні прибила Чуб. V. 100.

З акузат.: Ісуса Христа на хрест прибили Е. Зб. 35, 100.— На хрест прибитий ЖС. ІІ, 67.

 

Привйазувати, -зати: Привйажу мов на обротї ЖС. І, 42.

 

Приймати, -няти: ст. рус. Си на оумѣ азъ грѣшьный нестеръ приимъ ЖѲ. 41.

 

Прихиляти, -лити: Да кувала зозуленька у садочку, прихиливши головоньку на листочку Чуб. ІV, 130 (анальог. до положити на)

 

Прясти: -ся: Треба прясти на гребені мичку ЖС. І, 445.— Одному на трісочці прядеться, а другому й веретінце не хоче. Ном. 1695.

З акуз.: Кому йдеться, то й на скибку прядеться Ном. 1668.

 

Садити, посадити: Посадила Івася на камині ЗЮР. II, 20. — Посадила вража баба на трох яйцях гусака Закр. 114. — Посаджу я тебе на каміню на млиньському Kolb. Ch. II, 112.

З акузат.: Посадили (хлопця) на скамницю Ż. Р. ІІ, 61.

 

Сипати, висипати, посипати: Висипав карбованці перед попом на стопі ЗЮР. ІІ, 90. — Посип на тарелї як на білім папері Галько, 42.

 

Склонити: Сів комар на дубочку, склонив головочку на листочку Ż. Р. ІІ, 95. Див. Прихилити.

 

Спирати, сперти, -ся: —на столі і на стіл (напр. руку).— Єще ж ніхто пе згинув, хто ся спер на Бозі Kolb. W. 338. — Пехота спертая на карабинах дримлює Kolb. Ch. ІІ, 112.

Пор. гр. ἀςπιςι κεκλίμενοι; див. Delbr. S. І, 228.

 

Ставити, становити, поставити, -ся: Ой я свої ворононі та на стайні ставив Ż. Р ІІ 15. — Хочемъ єго поставити на судѣ АЗР. І, 1 (1347). — Поставив безрукий коло старців безногого на возку ЗЮР. ІІ, 76. — Поставила хліб на столі Чуб. V, 3. — Поставлю я хижку там на виріжку Метл. 294. — Став сє на мураві Верхр. Г. Б. 139.— Становись собі на креслі, в золотім місці Чуб. IV, 5.

З акузат.: Бог поставив йго на варту під зеленим дубом Kolb. Ch. ІІ, 112. — Подкова... поставила, стрелцы передъ собою на чоло Крон. Боб. 296. — Не становись на кладку Чуб. V, 202.

Пор. нім.: ich stelle etwas auf dem Tisch і auf den Tisch hin...

 

Схиляти, лити, -ся: На вороному кониченьку не схилюся. П. Г. 169.

 

Ховати, сховати, -ся: Що дня він мед тягав та в берлозі ховав Гліб. 59. — Сховався на дереві.

З акузат.: Сховав він гроші у скриню Полт. п.— Сховав ся на дерево ЖС. ІІ, 386.

 

Чіпляти: Чіпляє через плече на шнурочку J. М. 3.

З акузат.: Начіпляє кораликів на білую шию Чуб. V, 113.

 

Чутись: Чуйся, коню, на силі Чуб. ІV, 265.

З акузат.: Чи чуєтесь на силу Метл. 218.

В инш. знач. див. нижче (ст. 4.).

 

б) Неперехідні:

 

Влізтись: Біб ріс і не влїз ся на вікнї Е. Зб. 6, 319 (і на вікно).

 

Грати, заграти: На отій сопівці заграти ЖС. ІІ, 198.— Упросила козаченька на бандурці грати W. z Ol. 448.

З акузат.: На барабан буду грав Чуб. V, 1163. — Сидить собі на скрипочку грає Литин. п. Чуб. V, 275. — Як піду я до гаю, на бандуру заграю ЖС. ІІ, 68. — Иде козак дорогою, на сопілку грає Ушицьк. п. Чуб. V, 403. — Сe озвався парубок, що гратиме на язик Чуб. ІІ, 675.

З акузатив, без приймен: Сіедит собіе скринку грає, кобзу грає Кравч. І, 5. — Нелюб кобзу грає ib. 6. — Оден листок як заграю, що в чужині пробуваю Е. Зб. 5, 30.

 

Густи: Гусь на гуслех гула Гол. III, 503 (і на гуслі).

 

Кляк(ну)ти, повклякати: На колінах крижом клякло Верхр. Гов. Лемк. 371. — На колінках повклякали Брідськ. п. Е. Зб. 6, 303.

З акуз.: Жид клякнув на коліна Брідськ. п. Е. Зб. 6, 304

 

Лазити: — на древі ЖС. І, 445.

 

Лягати, лягти, полягати: На білому спати лягає Kolb. W. 246. — Ото лягла вона на лаві Чуб. ІІ, 69.— Він на тоїй постели лягає Kolb. W. 240. — Безрукий ліг на землі ЗЮР. ІІ, 77.— Ляжу на полі Бал. 110. — Шовкова трава на косі полягає Чуб. V, 279.

Пор. ст. рус.: Въ злеже на мѣстѣ своіємъ ЖѲ. 92.

З акузат.: Він ліг собі на ліжко Kolb. Р. ІV, 77.

 

Пасти, впасти: На чиєй же то душѣ падетъ АЗР. ІV, 527 (1631).— Ой на нашій сестрі на русій косі біла имла пала Мил. 158. — На кониках піна пала Ż. Р. ІІ, 60 — На конику смага впала Гн. ІІ, ч. І, 187.— На червонім поясочку вихри упадуть Чуб. ІV, 131. — Всі на колінках упали Брідськ. п. Е. Зб. 6, 303.

Пор. ст. рус.: Падъ на пьрсьхъ ієго ЖѲ. 69.

 

Присягати, -гти: Присягали хану Кримському на томъ, жеби его не отступать Літ. Сам. 57 (також: присягати на що).

 

Світити: (Місяченьку і зоре ясна) ой світіть там на подвірйі, де дівчина красна Чуб. V, 53 (і на подвірйа).

 

Сідати, сісти: Годі тобі, удово, та на лаві сідати Мил. Жлк. — Єще вдовонька і на лавці не сіла Kolb. W. 278.— Не сідай, швашко, на лаві, та сядь на ослоні Жил. 161. — Прилетіли два соколоньки, сіли пали на ослоні Чуб. ІV, 135.— Ой сів орел на маку, ввесь мак поламав Метл. 317.— З жарту на дощі сіли Метл. 449.— Сів на престолі ЖС. ІІ, 356. — Посідали на могилі ИП. І, 269. — Сама сяду та на похваті Чуб. V, 699.

Ст. рус.: сѣсти на одрѣ своіємь ЖѲ. 53.— Сѣде на столѣ дѣда своєго И. 327.

З акузат.: Сіла на калину та й стала кувати Чуб. V, 3.— На коні сідайте Метл. 421.—Муха йому сіла на ніс Закр. 202. — Сіла на лівий крилос ЖС. ІІ, 144. — Посїдали на фіру ЖС. ІІ. 356. — Посїдали на дуба ЖС, ІV, 182.

 

Ставати, стати: На пальцях ставала Закр. 18.— Не тепер я на ногах стала ЗЮР. І, 27. — Та проклята свиня на воротях стала ib. ІІ, 80. — (Козак Голота) на присішках став ib. І, 18.— Я став там на ривним днї Е. Зб. 26, 299. — З Марусею на шлюбі стану Чуб. V, 112. — Я міг за вас стати на термінї Е. Зб. 6, 157.

Ст. рус.: Онѣмъ же ставъшемъ на нощьнѣмъ становищи ЖѲ. 48.

З акузат.: Ой став попович на високу могилу Kolb. Р. ІІ. 85.

 

Тонути, потонути: — на споді.

З акузат.: Вжe й павине пірйе на спід потоне Закр. 108.

 

5. Прийменник на з льокативом імени конкурує з приймен. за та акузативом і вказує на особу або річ, що сталася приводом до чинности підмету, напр.:

 

Битись: Не треба ся, пане брате, на дівчині бити Сал. Сч. ІІ, Ясенецкі ґелевачі на чиру сї били Е. Зб. 17, 40.

З прийм за і акузат.: Будемо ся, пане брате, за дївчину бити Е. Зб. 17, 1.

 

Вибачати: Вибачайте на дім слові (і за це слово).

Також з прийм. на і акузат.: Їжте, умочайте, на друге вибачайте Ном. 12022.

 

Гризтись: Гризуться як пси на кости Е. Зб. 16, 40.

 

Сваритись, посваритись: на чім Е. Зб. 6, 21.

З акузат. і прийм. за: Не свари ся дїдьку за чужу бідку Е. Зб. 27, 58.

 

Спасибі (= дякую): Спасибі на добрім слові Полт. п.

З прийм. за і акузат.: Спасибі, дівчино, за добре слово Чуб. V, 77.

 

6. Дієслова, що льокатив конкурує також із інструменталем без прийменника; до неї категорії належать: а) сполучення з дієсловами, що виражають рух:

 

Гнати: Гнав на штирох коньох Е. Зб. 16, 345.

 

Грати: Дес мій миленький на сивім коні грає М. Б. 11.

З інструм.: А то сокіл, моя мати, шо коником грає Лавр. 12.

 

Їздити, поїздити, їхати: На сій кобилиці я їздить не хочу ЗЮР. ІІ, 71.—У мене єсть кінь, то як поїздиш на йому, так оддам дочку ib. 70.— Їхав Юрій, Миколаїв брат, на білому коні Мил. Жлк. 185. — Іде Іванко на конику ЖС. І, 278. — На конику проїжджає Бал. 66.

Ст. рус.: Не могоу на кони ѣхати ЖО. 65. — Ѣхаша лѣтѣ на санехъ Ип. 679.

З інструм: Їде ззаду їдним конем бідний чоловік ЖС. ІІ, 353.

 

Лазити, лізти: Вчера лазив на колінах ЗЮР. ІІ, 90.—Щоб лазив ти на животі ЖС. І, 41. —Дуже великий чоловік Полізун, — на колінах лізе Чуб. ІІ, 250.

З інструм. не подибується.

 

Летіти: Рад би я, серденько, на крильцях летіти Чуб. V, 613. — На крилах летіти Чуб. V, 272.

З інструм.: Рад же б я, серденько, крилами летіти Чуб. V, 612.

 

Скакати: — на одній нозі.

 

Ходити: — на двох ногах. : Як прийдеця головою ходити, то шо ж маємо робити Малинка 217.

З інструм.: ходити не своїми ногами Е. Зб. 27, 276.

З акузат.: Зрану ходило на чотирі нозі, по тому на дві, а послі на три Чуб. І, 308.

 

б) З наступними дієсловами виражаючи ограничення чинности:

 

Кінчати, скінчити, -сь: На тім і скінчило ся Е. Зб. 16, 365.

 

Здобріти: Ззїв кисличку на тім і здобрій Полт. п.

 

Надолужити: Що втрачу на вставаню, то си надоложу бодай на обуваню Е. Зб. 16, 278.

З інстр.: То обуванням, то одяганням надолужу Ном. 10851.

 

Обдурити: Старого горобця на полові не обдуриш Ном. 5790.

 

Обмежити, -сь: на чім і чим, також з прийм. на і акузат. (пор. нїм. berchränken auf etwas).

 

Опаритись, спаритись: Опарився на молоді Ном. 5793.—

Спарився на окропі ib. 5792.

Пор. рос.: коптиться чѣм, наверстать чѣм, ограничить чім і т. д.

 

7. Поняття в номінативі при дієсловах неперехідних і в акузативі при дієсловах перехідних так в’яжутьси з льокативом, як цілість і присутній їй елемент; в цим випадку дієслівне поняття хоч і стосується до цілости, але обмежується в своїм вияві тільки на те вужче поняття, що його виражено в льокативі, напр. він виростає на душі = виростає душа у нього, ослабити на здоровлі кого = ослабити здоровля чиє. При дієсловах неперехідних льокатив цеї категорії може чергуватися з інструмента лем, хоч форми льокативні значно переважають в укр. мові. Приточені приклади не вичерпують всіх дієслів в цій конструкції.

 

а) Неперехідні:

 

Виростати: — на розумі і розумом.

 

Гаснути: — на лицї Е. Зб. 24, 350.

 

Гинути, загинути: На тѣлѣ и на душѣ загинеш Пам. укр.м. IV, 238.

 

Марнїти, змарніти: Ой як же ж ти, моя мила, на личку змарнїла Kolb. ІV. 131.

 

Мінитись, змінитись: Починає мінити ся на лиці Е. Зб. 6, 312. Канів. п. На лиці змінивсь ib. 302.

 

Мліти, обімліти: Обімліє на цїлім тїлї Е. Зб. 5, 218.

 

Підноситись, -нестись: — на серці, на дусі.— На чім сє підносит (брат), на гроших ци на худобі Е. Зб. 6, 207.

 

Податись: —на тїлї Е. Зб. 27, 210.

 

Радуватись: Ой то ми сї, товаришу, на души радує,

Ой що братчик і сестричка так файно танцює Е. Зб. 17, 117.

 

Скорбіти: І щоб росло, не боліло й иа серденьку не скорбіло Мил. 43.

 

Скрєпитись: Скрепилася на серці Кв. 341.

 

Слабнути, ослабнути: Ослаб на силах Е. Зб. 6, 38.

 

Тремтіти: на тілі.

З інстр.: Всїм тїлом тремтить Канїв п. Е. Зб. 5, 292.

 

Упадати, занепадати, підупадати: — на силах, на здоровлі, на розумі і т. ин.; підупав єм на господарстві Е. Зб. 16, 430.

 

Хоріти: — на розумі.

 

Чорніти, почорніти, счорніти: Аж почорніла на виду Кв. 373.— На личку счорнів Гол. І, 185.

 

Чутись: Чуюся на душі й на тілі, що й я живу МВ. II, 66.

 

б) Перехідні:

 

Витрутити: Бог би ти то витрутив на здоровю! Е. Зб. 10, 66.

 

Забити: Боже нас забий на душѣ, и на тѣлѣ нашом Вел. ІV, 267.

 

Калічити, скалічити: На якимъ же члонку скалѣчилъ Зерц. 31 (1680). — На иншой части тѣла скалѣчилъ ib.

 

Ослабити: — на здоровлі.

 

Погубити: (Він) погубив нас на всьому, і на худобі і на статках Kolb. Ch. ІІ, 110.

 

Потрутити: Господь ти то потрутит на здоровю Е. Зб. 10, 435

 

Ранити: Шкодливе ранилъ на оку, на руцѣ З. III. 31 (1680).— Злий дух... на передъ ихъ раниль на розумѣ и очахъ Радив. Огр. 831 (1670). — Льва моцного хотячи забита, на скурѣ тылко ранил Лѣк. на осп. роз. 94 (1607).

Ст. рус.: Ранені, на тѣлеси своємь Ип. 509.

 

Щипати: На доброй славѣ єго щипалъ Діал. 273 (1629).

 

6. Прийменник НА з льокативом присудковим.

 

Прийменник на з льокативом імени в присудковій функції ми подибуємо в таких випадках:

 

1. При дієслові бути на означення місця, напр: Наші хати на Мазурівці. — В Станиславі кождий на своїй страві Закр. 151.— Наші коні в панів на приколі, а ми сами в неволі Пол. п. 35.

 

2. При дієслові бути, мати, стояти, ходити і ин. з льокативом дієслівного ім’я, творячи одно дієслівне поняття:

 

Матися на бачности = бачити на що (пор. польська mieć się na baczności). Коли голова не потому най ся ноги мают на бачности Е. Зб. 16, 391.

 

Бути, стояти, ходити на варті (на одваху) = вартувати: Ходять по двору на варті ЗЮР. I, 248. — Стоїть жовнір на одваху відколи світ сє зачєв Kolb. Р. ІV, 29.

 

Бути на відводі = сторонитись: Я з ними на відводї Е. Зб. 16, 205.

 

Бути, мати, на гадці, на думці, на мислі = гадати, думати, мислити: Голодній качцї зерно на гадцї Е. Зб. 16, 405. Скажи правду, милий, що маєш на гадці Чуб. V, 295. Вжe тото на гадці має, що буде од него страчен Kolb. Р. ІV, 35. Таки тебе молоденьку все на думці маю Чуб. V, 76. Вона мені все на думці ib. 403. Голодному хлїб на мислї Е. Чуб. 16, 406. Скажи міні, серце моє. що маєш на мислі Метл. 63.

 

Бути на годівлї = годуватись: На такій годівли був, що ледво ноги волочит Е. Зб. 16, 373;

 

Бути, стояти на заваді = заваджати: Поганому животові і пироги на заваді Ном. 7159. — А вже я: мені на заваді у садочку грушка Сал. Сч. 73. — Нелюба дитина всюди на завадї Е. Зб. 16, 566.

 

Бути на зраді = зрадити: Хто нам буде на зрадоньці, того сe набиймо Kolb. Р. ІІ, 236.

 

Бути на обмові = обмовлятись: Дївкою гулявши — на людській обмовонцї Е. Зб. 28, 489.

 

Мати на памйати = памйатати.

Ст. рус : Имѣіа оубо присію на намити слово гне ЖѲ. 65.

 

Стати на памйати = пригадатись: Тоді тебі усі діла на памятати стануть Чуб.

 

Матися на осторожности = стерегтись: Конецпольскій... мал ся на осторожности Львів. літ. 14. — Другий раз, як трісне (труна), то майся на осторожности Чуб. І, 202.

 

Бути на перешкоді = перешкоджати: Сам ти бачиш, що вороги нам на перешкоді. Чуб. V, 222.

 

Бути на помочи = помагати: Капѣтан ...на великой помочи былъ казакомъ в стрельбѣ Львів. літ. 8. — Козаки били єму завше на великой помочи Крон. Боб. 283.

Пор. срб.: Бог he вами бити на помич и Даничич. С. 617.

 

Бути, стояти, стати на попасі = пастись: Став на попасї в галоньки на гнїздї W. z. Ol. 19.

 

Бути, стати на послузі = служити, послужити: Він, може колись станути тобі на послузі Kolb. Р. ІV. 72. Той дурний був дома мамі на послузї Е. Зб. 6, 344.

 

Бути на роботі = робити: Аж Христос був на роботі ЖС. І, 437. — Бідний в богача на роботі ЖС. ІV, 97.

 

Бути, бувати, стояти на розмові = розмовляти: Де з тобою, дівчинонько, на розмові бути Верхр. Г. Б. 137. — Чому ж бо ти не буваєш зі мнов на розмові. Ż. Р. ІІ, 187. — Стоїть мила на розмові Гол. ІІ. 535.

 

Бути, мати на серці = чути, ночувати: Ой як станеш на шлюбнім коверці, то піде все на бік, що було на серці. Гол. І, 385.— Гірко йому на серденьку, що дружини немає Чуб. V, 31. —Як же ми станемо на шлюбнім коберці, там треба сказати, що маєш на серці Kolb. W. 130. На серцю тугу маю Ушицьк. п. Чуб. V, 35.

 

Бути на сторожі = сторожити: Півень на сторожі Закр. 112.

 

Бути на страві = стравуватись: В Станиславі кождий на своїй страві Закр. 151.

 

Бути на харчі — харчува́тись.

 

Бути на чеку = чекати, сподіватись: Треба бути на чеку, може він прийде Полт. п.

 

3. З льокативом імен живітних і особових займенників; відповідно займ. в (у), себ-то в оберненні льокативу на підмет (номінатив), а підмету (номінативу) в льокатив, то цей льокатив стоїть з прийменником в (у), наприкл.: На козакові шати дорогиї ЗЮР. І, 15 = Козак в шатах дорогих.

 

Сидить собі голий, бо на йому що було убрання, погнило уже ЗЮР. ІІ, 61. — На тім коні золотеє сїдло ИП. І, 3. На мині тіло чорне як на кабані Чуб. ІІ, 149. — На ній сукня як на пані Rokoss. 215,— Він... схотів, аби сї на нїм зробила така одежина як на принцї Kolb. Р. ІV, 130. — Чирвоні чобокєта на богацькі дївцї Kolb. Р. ІІІ, 33,— Жадной єреси на патриярху не показалось Літ. Сам. 97.

 

В стар. м.: На комъ та вина АЗР. І, 9 (1347) (=хто в тій вині).

 

4. З відтінком перфективности в дієслівнім речівникові прийменник на вказує на близькість до тото, що виражає речівник в льокативі, напр.: «бути на-в-заході» — не тільки «заходити», а також бути близько до того, щоб зайти», пор. ст. слов.: слъньце бысть на заходѣ. Див. Mikl. ІV, 663.

 

Уже сонце на запáді Гол. ІІ, 252.

Соколонько, ти на вилеті, козаченько, ти на виїзді Чуб. ІV, 321 — Заспіваймо, товаришко, бо вже на росходї Е. Зб. 17, 148. — А я в батька на одході сажу оріх у городі Чуб. V, 904. — Од батенька та на виході посадила оріх в огороді Гн. І, 22. — Сама молода на відданіню Е. Зб. 36, 189. — Красна, як зора на сході Чуб. V, 236. — (Квасять бураки) як на остербі (= ущербі) місяць Мил. Жлк. 62.— Місяць на вповні, на підповні. — Чоловік на вмерті. — Бути на прощанні, на ростанні і т. ин.

 

Пер. срб.: Стара je нам маjка на умору; сунце нам je на заходу; кад су они на ростанку били Даничич. С. 617.

 

5. Прийменник на з дієслівним речівником з пасивним відтінком: напр.: Ланцюг — на ослабі (= ослаблений) Лебедин. п. Сл. «К. С.», ІІ. 506 — Собака — на привйази (= привйазана). Закр. 151. — Я все в хатї на похватї Е. Зб. 27, 256. — У гетьмана у польного (коні) стоять на припонї (= припйаті) Гол. І, 8. — Котрий з них (синів) на одшибі буде. ЗЮР ІІ, 60. — Наші коні в пана на пригоні, сами ж ми в неволі Пол. п. І, 34.— Наші узди в коней на занузді, сами ж ми у нужді ib.

 

6. З иншими речівниками, вжитими атрибутивно: В нашої сусідоньки вікна на-видоці (= видні). Верхр. Г. Б. 82. — Мельничка була ни тих днях (= в тяжі, тяжка) Kolb. Р. ІV, 32. — Як у його, так і в мене брови на шнурочку (= рівні й тонкі) Чуб. V, 402.— Росла, росла дівчинонька, та й на порі стала Закр. 64, Чуб. V, 1038.—Гой як же я та й виросла та на стану стала Kolb Р. ІІІ, 33. — На добі стала Е. Зб. 24, 5.

 

ІІ. При речівниках.

 

1. При речівниках, відповідних дієсловам, що сполучаються з льокативом, напр.: На чім згода? Е. Зб. 23, 170 (пор. згоджуватись на чім).

 

2. При словах «кінець», край», «шкода», «пожиток», напр.: Ізбйеш ногу та знаєш, що на тім буде кінець Ном. 4712.— На цьому не кінець Чуб. І. 201. — Кінець на цім слові ЖС. ІІ, 211.

Най уже на тім буде край Е. Зб. 24, 302.

Барзо шкоду велику на конехъ понесли, бо моръ на коней всчался Літ. Сам. 180. Також з приймем. в (у) див. стор. 30.

Дай Боже вам на худобі пожиток Kolb. Ch. ІІ, 229.

 

3. Відповідно льокативові присудковому:

 

а) Стосунок до місця: Ми... продали дворик свій на Мазурівці Котл. НП. 220. — Там тріска на постели одзиває сє Kolb. Р. ІV, 13,— Зоставсь хазяїном на всій державі ЗЮР. ІІ, 61. — Гнеться листок на лозині Сал. Ст. 5.

 

б) Стосунок цілого і складових: Кінь на чотирох ногах спотикається Чуб. І, 237.

 

в) Стосунок двох різного роду речівників, напр.: Не рвися, як собака на ланцюзі Ном. 3162. — Хліб на стерні. — Поставив перед циганом... кашу на молоці Е. Зб. 6, 251.

 

г) З льокативом дієслівною ймення:

 

Маю братіки на ожененню Чуб. III, 401. — Маю братчика на оженічку, маю сестричку на виданєчку Kolb. Р. І, 106. — Єсть у вас синки на оженіннячку, єсть у вас дочки на даваннячку Чуб. III, 468.— Цар мав доньку на віданю Kolb. Р. ІV. 110.— Має три дочки на виданю ЖС. ІІ, 194 — Лишила дома слугу на відслузі Гол. І, 118.— Ми люде на дорібку Е. Зб. 23, 33.

 

ІІІ. При прикметниках.

 

Сполучення прикметників з прийменником на і льокативом підноситься до відповідного безприйменникового сполучення, напр.: ст. слов.: Аще бы ти къто конь далъ, добра, зѣло озрьчи Златостр. д. 1200 (з інстр.: озръ чию же бл҃гь Муч. Мам. 6, з акузат.: аще бы ти конь даль добръ озричь Златостр. 1474 р.); подибуємо його ми в найдавніших памйатках, напр.: Храбръ на рати Ип. 138.—Крѣпокъ на рати ib. 652. — Хорый на тѣлѣ АЮЗР. І, 183 (1571) — Братя роженыє здоровы будучи на теле и умысле Пал. Изб. 14 (1690). — Хорый на тѣлѣ, але добре здоровый на умыслѣ Літ. м. Г. 44.

 

На личку хороший Чуб. V, 20.— Хороша на лиці Чуб. V, 119.— Перейду го на мості, чи хороший на зрості Гол. І, 258. — Як дівка на лиці марна, не скаже їй жаден, що гарна Kolb. ІV. 311— Гарний на лиці, а поганий на душі Чуб. І, 250 — Ой на личеньку румйаненька і на стану гожа Макс. № 36.— На личеньку красна Чуб. V, 24.—Ой люби ж мене ти, вдовин сину, на личеньку красну Kolb. W. 167.— Зйіхалися два козаки на личку єднані Чуб. V, 57.— На станочку тоненька, на личеньку біленька Галько 98. — На личку біліша, на серці вірніша Чуб. V, 389. — Пйана на виду Чуб. V, 1098. — Так не знайдеш, серце, на словах вірнішу Лукаш. 76. — На листочку широкая Чуб. ІV, 119. — Гладкий на словах Е. Зб. 16, 336. — Би єсть старші на гунорі Е. Зб. 24, 419.

 

Пор. срб.: Слаб на срцу Даничич. 610. — Те си тако у образу бледа, а на срцу врло жалостива ib. Могу л’ бити вольан на бесjеди ib. 616.— Jер. сте постали слабії на слушаньу ib. — Тако є страшан био на погледу ib.

Пор. нім.: blass im Gesichte.

 

Цей льокатив чергується з акузативом з приймен. на, напр.: На личко красний, хороший Чуб. V, 1197. — На личко біліша, на серце, миліша Метл. 112.— Опріч того рівнобіжно ми знаходимо й чергування з прийменником в (у) при льокативі (див. вище) і акузативі, напр.: Дерен... в лист широкий Шух. ІV, 123.

 

Прикметник «певний» сполучуючися звичайно з генітивом (див. «Ф. Г.» стор. 189) подибується також з прийменником на і льокативом напр.: Коли загублю, то вишукаю, бувай на тому (=на тім) певна MB. І, 272.

 

ІV. при прислівниках.

 

І. При прислівниках «дарма», «досить», «мало», «годі» прийменник на в сполученні з займенником «те» в льокативі виражає обмеження, напр.: Дармо на тимъ, хотѧ хто мало ал'бо много з'біжить Діал. 264 (1629). — На томъ иметь досыть АЗР. І, 15 (1347). — Не досит тебѣ было на томъ Діал. 262 (1629). — Досить мѣти на том будемь, если неприятеля твоєго выженемъ Крон. Боб. 280. (по польски Nie mam dosyć na tym). — Тобі мало на тім. — Хай на тім годі буде Камйан. п.

 

2. При прислівниках, що виражають душевний стан (присудкових), прийменник на з льокативом, як і при відповідних речівниках, вказує на льокалізацію певного стану (на серці, на душі), напр.: Оксані щось дуже на серці жалко було Кв. 332.—Дай ти Боже легко на души Е. Зб. 23, 81.

 

Так само при «радісно», «смутно», «тяжко» і ин., напр.: На серці тяженько Гр. III, 183. — Бодай же вам вороженьки на душі тяженько Сал. Сч. 30 (з акузатив.: Чогось ми тяженько на моє серденько Ź. Р. ІІ, 7).

 

О, об.

 

Первісне значіння прийменника о, об «коло», «навколо» і в цім місцевім значінні він заховався в чеськім язику, напр.: Kazał chodům і о Nemcích і о sobě les zarubiti; do těch líček, kteréž o nem stroili sami upadli Zikm. 252. Таке саме вживання подибуємо в ст. болг. і ст. руських пам'ятках, напр.: Сѧ штимъ въ Іюдѣи о Христѣ Исоусѣ Kloz. ІІ, 56; ієзеро, о ніемьже і градъ сътворенъ быстъ Супр. 67, 6 див. Vondrák V. S. ІІ, 381.; в Новгор. літ. І, 15: Новгородьци же сташа твьрдо о князи Романѣ, о Мьстислалинѣ о Изяславли вънуци, и о посадницѣ Якунѣ див. Бусл. ІІ, 284: сташа о Ноузлѣ і взѧша ю Новг. літ. І, 6746; стояль объ Окѣ рѣкѣ Псков. І, літ. 6980; а иже бѣша о ст҃мь корабли, то ти положьше весла, сѣдѧщє, сѣтующесѧ и плачющесѧ по ст҃мь Бор. Гл. 25: съступисѧ море ѡ фараонѣ и ѡ воихь его Пов. вр. л. 6494 р. див. Сл. Срезневського ІІ, 491, але в сербськім він має значіння на: ново сито о клину виси: носи о оном коцjу див. Maretić 573.

 

В сучаснім українськім, московськім (див. Буслаев ІІ, 298), білоруськім (див. Карскій ІІ. 2. 185) і в польськім в місцевім значінні не вживається.

 

Прийменник о(б) з льокативом імення в східних говірках залишився в небагато виразах часу, а в ближчому сполученні з дієсловами майже виперто його прийменниками в (з льокативом і акузативом), на (з акузативом і генітивом), за (з акузативом), про (з акузативом); в цих сполученнях його частіш подибуємо в говірках західніх, не без підпори від упливу польського язика.

 

1. В сполученні з речівниками, що визначають час, він показує, коли власне відбувається чинність:

 

О ярмарку Острожскомъ (себ-то під час ярмарку) Кн. Луцьк. 1562, л. 159. — (Жито) о масницы по десять золотыхъ стало Хм. літ. 78. — Тон же зѣми о середопостю ib. 113. — Затрубѧт о курѣхъ. Пам. укр. м. ІV, 311. — О полудні гребли сіно (з прийм. в (у) і акузат.: в полудне ЖС. ІІІ, 47).— Повій вітре о півночі Чуб. III, 199. — О півночи нагайка шуміла Kolb. Р. ІІ, 178 (з прийм. у: у півночи задзвенів палаш Кобр. п. Чуб. ІІ, 180). — О розсвіті стадо гнати Чуб. V, 929 (з прийм. на: На розсвіті добре спання Чуб. V. 34. — Як не буду об святій неділі, так буду ик Покрові Чуб. V, 306.— Ой сподівайся мене тоді в гості, як будуть о Петрі бистрій ріки-озера замерзати, об Різдві калина в лузі процвітати ЗЮР. І, 26 (з прийм. в: в святім Різдві, в святім Петрі Е. Зб. 36. 154, 228).— О тій добі (=тої доби) кожний собі Закр. 193. — Об Миколі (на Миколи) та й ніколи Закр. 193.— Іде він до неї о пізніх лягах Звягел. п. Чуб. ІІ, 18.3 (з прийм. у і акузат.: у пізні лягови Лебедин. п.).—О третій годині Гол. ІІ, 375. (з прийм. у: у перші годині Борз. п.). В говорі Батюків: о півночи, о Різдві, о Великодни, о Дмитрі, о Покрові, о дванацятій годині Верхр. Г. Б. 82 (пор. польське: о godzinie trzeciej, о północy Маł II, 429: словацьк.: о tretej hodine; чеськ.: o ktere by było hodině, ukazují hodiny slunečné Zikm. Skl. 254.; cpб.: Сниjег паде о hурhеву дану Даничиh. C. 623.— О голодї і холодї (голодний і в холоднім часї в голодї і холодї) живе, ходить, працює Е. Зб. 16, 408. — Милости о голоді не сита Е Зб. 24, 392.

 

2. Дуже рідко подибуємо сполучення о(б) на вираз причинового стосунку: Об чім (= чого) ти мене душиш? чи на добро, чи на худо? Мил. Жлк. 20.

 

В ст. яз.: На суд позвано о кгвалтѣ АЗР. І, 7 (1347).

 

Пор. моск.: О чом жо ти не искалъ на Ивашкѣ в ту шесть лѣтъ (1491); по межам о чомъ не йдешь? (1534); о чомъ къ намъ не бывала? (Домострой) Бусл. ІІ, 284.

 

З. В тіснішім звязку з наступними дієсловами:

 

Балакати: Балакали собі о всяких штуках (Нагіряне) ЖС. ІІ, 145.— Ой перестаньте балакати об мені Чуб. V, 863.

Про: Про долю злу свою балакав Котл. Е. III, 586.

 

Бути: І став бігати, як не о своєму умі Кв. Поп. 25.

При: Чоловік би жінку ни бив, коби при розумі Kolb. Р. ІІІ, 40.

 

Веселитись: Ми о нем нині всі веселім ся Е. Зб. 35, 27.

Пор ст. рус.: Не весели сѧ о нихъ ИАН. X, 493.

 

Вивідати: У оного вивѣдавши о схованю того привилея Літ. Сам. 6.

 

Відати: Сава... не знає, не відає о своїй біді Закр. 13, Гол. І, 18, 70, 135, 146.— О хрестинах не відала Е. Зб. 27, 283.

З ген. Ніхто того не відає, як хто обідає Ном. — Годі! відай куме чести ЖС. ІІ, 223.

 

Гадати: О біднім не гадає Ном. 1452.— О таких річах гадаю ЖС. ІІ, 187.— О моїм щастю гадає Гол. І, 367.

Ст. рус.: Думай, гадай о Рускои земли Ип. 686.

За: Чей же я забуду за поповича гадати Kolb. Р. ІІ, 84.

На: На Бога не гадає, та на війну ся напирає Гол. І, 11.

 

Говорити, наговоритись: Об умерлім добре говори Закр. 196. — Люде об нас давно не говорять Закр., 150. Коли той вечер буде, коли об мині наговоряться люде Kolb. W. 202. — Що люде о Бозї говорять Е. Зб. 27, 322.

За: Перестаньте вороженьки за мене говорити Чуб. V, 543.— Коли за мене наговоряться люди Чуб. V, 278.

Про: Та про волю нишком в полі з вітрами говорять Шевч. І, 219.

 

Грати Козак грає і співає о своїй дівчині Гол. І, 386.

 

Дбати: Я о тому не дбаю Чуб. V, 217. — Щоб і в полі орав та й о домі дбав W. z. Ol. 420 — О дому нич не дбаєш Kolb. Р. ІІ, 230. — Устане — ні об чім не дбає МВ. І, 237.

З прийм. о і акузат.: О жінку не дбаю Верхр. Г. Б. 141. — Кождий своє май і о себе дбай Е. Зб. 27, 65.

За (з акуз.): Ти пйеш та гуляєш, за дім не дбаєш Е. Зб. 35, 173. З інструм.: Що то я не дбаю за своїм життям Kolb. Р. IV, 36.

На: Ой коли ж мені а горе йметься, то на мене й дбайте Метл. 243.

Про: Знаємо, що не дбаєш ні про кого Морач. Св. Мр. ХII, 14.

З інструмент.: Добрий пан ні бйе, ні лає, та нічим і не дбає. Ном.

Пор польски dbać о і стар. dbać na; чеськ.: dbáti o něco, o něcěm, na něco, zakoho, za něco.

 

Довідатись: Довідався о тому той пан (Гнішев Шим.) XI.—Пан ся о тім довідав Верхр. Г. Б. 83. Довідався (пан Коньовский) о ладностн і о її цноті Чуб. V, 426.

За: Якось би сї за них (за тату, за маму) довідати Kolb. P. IV, 36.

 

Думати, подумати: Куди піду чи поїду о тобі думаю Чуб. V, 301.—Подумай об якій небозі Чуб. V, 72. — Лях о грошах не думав Чуб. V, 236.

За: Чи не забуду за дівчину думати Чуб. V, 157.

 

Журитися: Я об сїм не журуся Чуб. V, 1061. — Чи журиться мій батько об мені Чуб. V, 939.

За (з акузат.): Не журіт-ко си та все за мене Е. Зб. 36, 37.

 

Забувати,-бути,-сь: Коли сіно в стозі, то забув о Бозі Ном. 85. — Трудно бо мі, серце мое, о тобі забути Kolb. W. l40. — (Він) забувсь об єї Чуб. ІІ, 144. — Об ділі забулася (Борзна) Чуб. V, 638.

За: Він за мене не забуде Чуб. ІV, 508. — За хуста забула Житом. пов. Кравч. І, 61.

На: На Бога забули Ном. 1448.— З того часу жінка не забувала сї на злоє Kolb. Р. ІV, 208.

Про: Вони про тебе і забудуть Звягел. п. ЖС. ІІІ, 217.

 

Запоминати: О тобі буду запоминати Гол. І, 348.

 

Засумуватись: Син зараз догадався, об чім його батенько засумувався Чуб. ІІ, 19.

 

Звідуватись: Сидят ткачі на верстаті, звідуються о своім браті Гол. І, 207.

За: Круль приїхав з війни і на сам перед звідав ся за жінку Kolb. Р. ІV, 45.

 

Згадувати, -дати: Як будете їсти, пити, згадайте о мені Kolb Р. ІІ, 201.

За: ситий за голодного не згадує Ном. 1024.

На: На бідних ще згадає Kolb. Р. ІV, 282.

Про: Згадай тоді про моє ти життя Метл. 239. — Як згадаю я про його, то зараз заплачу Чуб. V, 292.

 

Знати: О смутку, о печалі нічиєй не знає Гол. І, 356. — О кривдах людей посполитих мало знали Літ. Сам. 5. — Вжe всі люди о тим знают Kolb. Р. ІV, 27.—Нічого не знав о світі ЖС. ІІ, 186. — Тілько о тім знаю, що он той стовп Е. Зб. 28, 447. — Об тім вельможній зараз знати дали Липовець Чуб. V, 1070. — Але знай о тім, що козак женитися не може Чуб. ІV, 531.

За: Щоби за ту Марусеньку й люде не знали Гол. І, 76.

 

Казати: Жінці о тім нічого не казав Ж. С. ІІ, 189.— Ой я ж бо вам, пани Ляхи, не скажу о Гнаті Закр. 72.

За: Я тобі за посаг не кажу нічого Гол. І, 385.

 

Мислити, помислити: Я о нім мислю і не забуду Волинь Чуб. V, 321. — А я о тім мислю, що я твоя мила Чуб. V, 389.— Коли я помислю об другій небозі Переяслав Метл. 46. — Коли я помислю о иншої дівчині Kolb. W. 129. — Мислить о дівчат громаді Уш. п. Чуб. V, 16.

З акузатив. і прийм. о: И о замок самий уже мислили. Кро Боб. 282.

 

Ознаймувати: стар.: Ознаймуючи о своемъ приходѣ на Побуже. Літ. Сам. 110.

 

Памйат(ув)ати, с-: — В дорозі, в гостині, памйатуй о худобині Закр. 150. — Моє серце о нім памйатає Чуб. V, 16.

З геніт.: Див. «Ф. Г.» ст. 89.

За: Але завше за нас абись памйатав Kolb. Р. ІV, 36.—За вас спамйатаєм Е. Зб.

На: Най на бідного памйатає Ном. 1457.

 

Писати: О тім казети пишут Е. Зб. 16, 496.

Також з прийм. за і про і акузативом.

 

Питати, -ся: Нехай воно (горе) тому, хто о мені питає Чуб. V, 642.— Вона пита об відрі, а він її про мотовило Кв. 226.

Пор. ст. рус.: Хотѧ испытати о всѣх вѣрах Ип. 92.

З генет. Див. «Ф. Г.» ст. 92.

За з акурат.: Як будуть питатися за мене, то скажеш Рудч. Ск. I, 141. — Не питають за гріхи Чуб. V, 919.

За з інструм.: За ним питати не будемо Проскур. п.

На: Одно одного на здоровйа питає Метл. 356.

О з акузат.: Не питай о здоровйа Уш. Пов. Чуб. І, 254.

Про: Буде про мене питати Макс. І, 254.

 

Плакати, заплакати, поплакат и: Заплакали Чорноморці та об своїм горі Метл. 450. — Поплач обо мні Закр. 31.

Ст. рус.: Плача сѧ о грѣсѣхъ своих Ип. 583.

З геніт.: Див. «Ф. Г.» ст. 125.

З приймен. по і за з иншим відтінком див. нижче.

 

Помишляти: Я помишляю о иншій Гол. І, 384. — О разбою помишляєш Чуб. V. 233.

 

Прохати, просити: Сама пішла до вас прохати об своєму ділі Кв. 275.

За з акуз.: Не треба Бога за дощ просити Чуб. І, 234.

О з акуз.: О нічию ласку нікого не просить Вол. г. Чуб. V, 450.

 

Радитись: (Вони) все радяться об тім Чуб. ІІ, 629.

 

Радіти, радуватись: О Господѣ радоватися АЗР. ІV, 201 (1594).

Ст. Рус.: Радуєтсѧ о пролитьи крови Ип. 487.

З датив.: Усяке радіє червоному Мил. Жлк. 57.

З інстр.: Дай Боже дітками радуваться Ном. 4568.

З приймен. з і ґеніт.: А мнозии изь єго нароженѧ будуть сѧ радовати Пер. Ев. 25.

 

Рахувати: Моя дружинонько мила, треба об дні рахувати Чуб. II, 22.

 

Ридати: У Гевсиманськеє село (янголи) пристали, об цариці там ридали Чуб. ІІІ, 253.

 

Свідчити: Господи, дай, щоби хоць той лісковий корч свідчив о мої смерти ЖС. III, 223.

 

Снити, переснити: Я снив о панах, щезли би! Е. Зб. 27, 133. — Не єдну я годиноньку о нім переснила Сал. Сч. 36.

 

Співати, заспівати: Об чудесах її усім співайте Чуб. V, 165. — Заспивай собі о липовім клинню та білій березі Закр. 164.

Про: Заспіває про «Чалого» на «Горлицю» зверне Шевч. 22«.

 

Спогадати: Як о тобі спогадаю то й розвеселюся Чуб. V, 277.

 

Споминати, спомнити, спомйанути: Споминати о моїм имени Гол. І, 306. —Одже не треба, дівчинонько, о тім споминати Гол. І, 140.—Ох, ох, тяжко і жалосно о тім споминати Уш. п. Чуб. V, 310.

З геніт.: Див. «Ф. Г.» ст. 89.

З акузат.: Я й вас споминаю Мил. 210.

За: (Дівчинонько) чи за мене споминаєш Уш. п. Чуб. V, 64.

Про: Про любощі спомйанули Чуб. V, 58.

 

Старались, мати старання: Почали старатися о королю собѣ Літ. Сам. 16. — Об мені велике стараннє мали ЗЮР. І, 35.

 

Стояти: Я о тім не стою Kolb. Р. ІІ, 151.

За з інструмент.: Я за тим не стою Уш. п.

 

Судити: О всихъ жалобахъ судьи судили А3Ρ. І, 4 (1347).

 

Сумнитись: не сумнимся о мудромь и розсудномъ и уважномъ аче нью вашой княжой милости АЗР. IV, 528 (1631).

 

Таїтись: Я ж тя люблю з цілої души, о тим не таюся Чуб. V, 141.

З геніт.: Мордеры того тиранства своєго не таѣлися Прот. Полт. с. 275. (1694).

 

Тужити: Козак запорожець ні об чім не туже ЖС. ІІ, 68.

Ст. рус.: Не тужи о сну моіємь Ип. 339.

З прийм. по з иншим відтінком див. нижче.

 

Турбуватись: Не турбуйся, моя дівчино, о своїй пригоді Чуб. V, 349.

З інструмент. Він нічим не турбується Полт. п.

 

Тямитись, стямитись: Аж єм сї не стьимив о сьвітї Е. Зб. 27, 232.

 

Увідомитись: Увѣдомившися жолнѣровѣ о так великих потугах Літ. Сам. 20.

 

Чути, чувати, вчути, почути: Ой чи чув, ти, орел, об моїй голові Метл. 450.— Чи чули ви, люде, о такій новині Kolb. P. ІІ, 47. — О єго домі, ані о місті ніхто й не чував ніколи ЖС. ІІ. 188. — Коби-сь пустив свої вуха на торг, учув бись богато о собі Е. Зб. 16, 296. — Як почула о вас ib. ІІІ, 380.

За: Цісар того не любив і чути за тую дитину Kolb. Р. IV, 37.

Про: А що чував про Михайлу Макс. І, 15.

 

4. Прийменник о(б) з льокативом імени сполучається з речівником в двох випадках:

 

а) З речівником того ж кореня, що й дієслова вище зазначені напр.: В пригоді мисль о свободі Закр. 151. — О нічим гадки не маю Гол. І, 366.— Все гадка о тобі Гол. ІІ, 705. — Все думка о тобі Уш. п. Чуб. V, 294. — Ой ю нема і не буде о кім була гадка Ź. Р. ІІ, 168.

 

б) Дуже рідко в крайніх західних говірках не без сторонніх впливів при назвах осіб і речий з льокативом речівника з числівником, напр.: стіл о трох ногах Верхр. Г. Б. 82; в стар. м.: Людей о петсот человѣка Пал. Изб. 9 (1585).

 

Пор. моск.: дом о семи комнатах, змѣй о хрех головах, див. Буслаев ІІ, 285. В блр. ак. є Карскій вказує як на випадок не загально білоруський (Б. ІІ, 2, 185): змій о шасти головей Ром. ІІІ, 48; польськ. Stół о trzech nogach Маł. ІІ, 430; чеськ. Vůz о dvou kolách: lev о jednom ocase Zikra. Ski. 253.

 

Звичайно в подібних випадках подибуємо прийменник з з інструменталем або на з льокативом, напр.: Уродила жінка дитину з трома головами ЖС. ІІІ, 386. — Їди змій з дванадцітма головами Kolb. Р. ІV, 98. — Аби з двома головами був, то того не вдасть Е. Зб. 16, 381.— Кінь на чотирох ногах Чуб. І, 237.

 

Близько до того, але без числівника: Купи черевички малі невеличкі й об нозі Грінч. III, 172.

 

5. При прикметниках — дуже рідко: милость о голоді не сита Ном 8916. Прикметник «ситий» звичайно сполучається з інструменталем і зрідка з генітивом, напр.: Переказами вовк не ситий Е. Зб. 16, 241 або: Кождий свеї біди сит ib. 27, 25)4. Пор. моск.: Не об одном хлѣбѣ сыты бываем Mikl. S. 674.

 

Вісний: Не вісний єм нї о чім Е. Зб. 16, 227 (відати о).

 

Памйатливий: Будь здорова і щаслива і о мені памйатлива Уш. п. Чуб. V, 302, теж Kolb. W. 164 рівнобіжно до: памйатати о.

 

6. При прислівникові «байдуже»: А об чоботах і байдуже Кв. 61. конкурує з генітивом і з прийменниками до, за, на, про. Див. «Функц. геніт», стор. 210.

 

По.

 

Прийменник по, опріч акузативу, в’яжеться з дативом і льокативом, але в наслідок збігу форм льокативу й дативу в одн. жін. роду і поміщання їх в муж. роді, функції давнішого сполучення по з дативом перейшли на сполучення з льокативом, і таким чином функціонально обидва сполучення не розрізняються.

 

Увага. Прийменник по зрідка в’яжеться з формою льокативу в однині імен живітних, напр.: До Юрйа бйуть дурня, а по Юрйі бйуть і розумного Ном. 442; до Дмитра дівка хитра, а по Дмитрі хоч комін витри ib. 497 (але: по Петру, то й по теплу ib. 469); цю форму майже виперла форма дативу, що-ж до неживітних, то ті ще в значній мірі заховують при прийм. по форму льокативу, теж уступаючися перед дативом. Це з явище дасться вияснити тим, що первісний льокатив через ступінь —у (див. льокатив на у) утотожнився в свідомості з дативом (може під упливом дативу подільного, напр.: по дукатові Гол. ІІ, 71; приносьте по бохону хліба, по білому сиру Метл. 216; по окові М. Пр. 384, хоч знову: Дасть нам по конику і по сідельці Чуб. III, 297).

 

Речівники у множині сполучаються з прийменником по в формі льокативу: по горах, но долинах; по широких українах Метл. 73: по станях ib. 188; по полях Закр. 16; по гаях ЗЮР. ІІ, 60, але зрідка за анальогією з одниною, а почасти може й під московським упливом, подибуємо в цім випадку і датив: по недѣлям Пал. Изб. 10 (1603); по горам, по долинам, по козацьким українам Метл. 76; по токам, по шинкам Закр. 20.

 

Первісні сполучення прийменника по з дативом вказують:

 

1. Простір, що на нього поширюється чинність (ст. сл. плавал по мороу Супр. 115, 10).

 

2. Настання часу, що на нього припадає чинність (по ночи, по дневи).

 

3. Поняття, що згідно з ним відбувається чинність.

 

4. Поняття, що на них поділяється чинність.

 

Сполучення з льокативом вказували;

 

1. Час або події, що по них відбувалася чинність.

 

2. Ті предмети, що наслідком їх утрати є певний душевний стан, виражений в дієслівнім понятті (жалова по Лазарѣ і Июдѣ Супр. 283, 26.)

 

1. Сполучення прийменника по з іменами, що виражають представу місця, вказують напрям діяльности і поширення її в межах імени в льокативі. В наслідок формальної однаковости в однині ж. р. форм. дативу і льокативу годі їх розрізнити.

 

Ой повій вітроньку по крутій горі та по шовковенькій траві Чуб. V, 280. — Луна... йде по всій річці ЗЮР. II, 55. — Поїхав по гряниці ib. 53.— Крашанку покачає по пиці Мил. Жлк. 70. — Пан Біг по небі колачі везе Е. Зб. 16, 456. — По череву (дат.-льок.) приглажуйте Чуб. IV, 446 — Стріли по дорозі Лота ЖС. І, 431. — Лежить горох по дорозі Чуб. ІV, 136. — Стривай мамо, по вулиці я вдовж подивлюся Чуб. V, 10. — Щоб лебеді по тихій воді да й не клекотали Чуб. V, 59.— По там боці огонь горить, по цім боці димно Чуб. V, 84. — По тім боці моря Рудч. ЧП. 128. — По світі блукає Гол. III, 273. — Христос ходив по світі з апостолами ЖС, ІІ, 181. — Коні рознесли цигана по всім світі Явор. І, 67.— Розлетимося й сами по густім лісі, по чистому полі Метл. 358. — Ой хмелю, хмелю, ни по дереви ходиш Б. М. 7. — (Чоловік) ходить згорбившися по болоти Kolb. Ch. ІІ, 176.— Лазять по камені Чуб. ІІ, 13; чоловік тоне, а вона по версі йде ib. — Пустив коня по пожарищі Чуб. ІІІ, 279.— По березі ходили охотники ЗЮР. ІІ, 60. — Чоловік той глядів за козою по лісі Чуб. ІІ, 670. —Ходила дівчина по шнурі Kolb. Р. IV, 256. — (Цар) спацірує собі по огороді ib. 115.— Чи не той то хміль, що по пиві грає Гол І, 4.— Тупу, тупу по помості Kolb. W. 75:—Дає собі по носі грати Закр. 155. — Ой у лісі на горісі скаче птах по пруті Чуб. V, 630. Їго бракі ходє по місті Kolb. Р. ІV, 116.— По всім місті Явор. І, 65. — Такий сї запах розійшов по цілім млині Kolb. Р. ІV, 180. — По Павлі аж мурашки перебігли ЖС. ІІ, 184.— Відчини мі двері, бо я іду за кумою по білім папері Чуб. V, 93 — А брат того як напив сї; по конику повалив сї, но конику вороненькім, по сіделку золотенькім Kolb. Р. ІІ, 45.— Голос по дубині аж ся розлягає Чуб. V, 69. — По столі, по поли Верх. Г. Б. 84. — По череві погладив Дан. 48. — У него рани по цїлім тїлї Е. Зб. 5, 36. — Пішов по жебранім хлібу Е. Зб. 23, 100.

 

У множині: Порвавши будут ю (душу) носити по мѣстах прикрих Діал. 278 (1029). — По городах по замках шляхту доставано Літ. Сам. 13. — (Козаков) по городахъ зоставали за труднимъ, проходомъ, от татаръ ib. 25. — Москва... стала по господахь в обохъ мѣстахъ старомъ і новомъ ib. 74 —Щe по горах сніги лежать, по долинах води стоять ИП. І, 262.— Ти поїдеш по чужих землях ЗЮР. ІІ, 55. — Ми будем сирокєта по кутах дрімати Kolb. Р. ІІ, 38. — Так гонит кіньми, що аж по коніх шума стала Kolb. Р. ІV, 200 —Нехай не ходить по жебрах ЖС. ІІ, 191. — Вона любить ходити по підрах Полт. п. — (Татарин) по гірницях похожає ЗЮР. І, 15.— По дівоньках погляне, чи всі дівки в ганку є П. Г. 135. — Він (чоловік) тоді повіз скрізь (жінку) по Києвах по великих Мил. Жлк. 34. — Я по-ночи ба й не ходжу, лиш по вечерниціх Kolb. P. III, 44. — Сама лежит в подушках, а ми спимо на дошках Kolb. Р. ІІ, 196. — Чужі козаки по церквах молебні наймали ЗЮР. І, 31.

 

По-переді (з ф. дат.: Сам по-переду йде Чуб. V, 540).

 

З льокативною формою прикметника і дативною речівника: Да вже тая слава по всім світу стала Чуб. V, 97. — Ой шкода, шкода вишневого цвіту, що розвіяв вітер по всім білім світу Kolb. Р. ІІ, 212.

 

В формі дативно-льокативній: Ой хожу я по торгу Гол. IV, 152 (дат.-льокат.: на торгу, на торзі). — Походили по саду ЗЮР. ІІ, 81 (дат.-льок.).

 

Зазначені сполучення з прим. по конкурують з безприйменниковим інструменталем, що підноситься до безприйменникової виміни льокативу з інструменталем, напр.: Ой не ходи улицями та не дуже гукай Коцип. 82. — То вже ж лях містом іде Макс. 75. — Ходили всі хатою так от як неживі М. Пр. 64. — Пішов козак горою Метл. 17.

 

2. При дієсловах «бити» «вдарити» і т. ин.:

 

Бити: Били біду по лапках, не лазь, бідо, по лавках ЖС. І, 28.

З дат.: Бйе милу по чолу Гол. III, 481.

 

Вдарити,-ся: Вдарив милу по плечі, ще й по білому лиці Чуб. V, 584.— Ой вдарився Семен по полах руками Чуб. V, 657.

З дат.-льок. Вдарив по плечу Чуб. V, 844.

 

Врізати: Рачки перелізу, таки тую розлушницю по щоці уріжу Чуб. V, 185.

 

Гладити: —по хребтї Е. Зб. 5, 83.

 

Затинати,-тяти: По шиях затинати ИП. І, 211.

 

Мазнути: Низ шаблею мазнув по пупу (дат.-льокат). Котл. Е. V, 894.

 

Окладати: Окладати по боках тим києм Kolb. Ch. ІІ. 182.

 

3. Прийменник по в сполученні з представами часу виража два відтінки:

 

1. Час, що по його наступі відбувається чинність — цей відтінок підноситься до первісного сполучення з дативом, і

 

2. Час, що по його уступі відбувається чинність.

 

Приклади:

 

а) По ночи (себ-то, як запала ніч, як стало темно): Хто по ночи ходить той, немочи шукає Чуб. І, 275.— По ночи всі корови чорні ib.— Що, ти, сину, робиш, же по ночи ходиш Верхр. Г. Б. 140.— Який чорт буде тобі по ночи вставати давати їсти Kolb. Р. ІV, 180. — Перепеличенько, не літай так по ночі, бо повиколюєш на стерниноньку очі. —Як же мені, вдово, по ночах не літати... Метл. 358. — Гуляй, гуляй, мій хозяїн, хоть по цілій ночи Чуб. ІІІ, 394. — Вилізуть відьмі очі, щоб по ночах не ходила Чуб. ІІІ, 199. — Пронирай-ко по другім разі Шух. Гуц. IV, 132.

Зараз по веснѣ заводится на новоє лихо Літ. Сам. 72. — Полюбила пройдисвіта по місяцю (льок.-дат.) своя Метл. 40.

Пор. моск.: по осени, по вечеру, по утру Бусл. ІІ, 287; чеськ. po nocy se toulá, po tmě, po mésičku, po hvězdach bdi Zikm. Skl. 272.

 

б) Виражаючи наступність в часі по в’яжеться:

 

1. З назвами часу:

 

Того ж лѣта по святомъ Петрѣ Літ. Сам. 88 — По святім дусі Ном. 458. — По трох роках кончених (чоловік) сів і задумався М. Пр. 56. — По якімсь часі ідуть вони знов ЖС. ІІ, 181. — По чєсі дивит сє панна, аж ту лежит змія Kolb. Р. ІV, 87.— По півночи пішла мама з доньков до дому Kolb. Р. ІV, 220.— А вже сонце по полудні Чуб. V, 248. — Хутко по тих часах і мій чоловік помер MB. І, 115.

Ст. рус.: По трехъ днехъ оумре Ѡлга Ип. 55.

 

2. З назвами чинностей:

 

По скінченій роботі по заплату до пана ся зголосив Е. Зб. 8, 137. — По смерти царство небесне Гол. ІV, 151. — (Надівати сорочку) по заході сонця — для нечистого Мил. Жлк. 89.— Ой піду я до дівчини по заході сонця Чуб. V, 129. — По захід сонця гулять не пускає Moszyn Kyp. 31 (по захід утворено на зразок до захід). — По вечері спать лягати Чуб. V, 914. — Давай мати вечеряти, по вечері поділимося Метл. 212. — І пішли по шлюбі до дому до купчихи Kolb. Р. ІV, 27.— По сміху плач наступає Ном. 12664. — По отходѣ турецкомь у свою землю Літ. Сам. 126. По скінченій молитві аби сe поцілували Kolb. Р. ІV, 50.

 

3. З назвами страв, напоїв і т. ин.:

 

Пйе, як по оселедці Закр. 201.

 

4. З займенниками:

 

В кілька днів по тому Kolb. Р. ІV, 24. — Мені посагу по тобі не треба Гол. І, 184. — Як не буде миленького, то буде по мені Гол. ІV, 457.— Ой ти тепер кажеш, що: Зоренько ясна, а потому скажеш: Доленько нещасна Гол. І, 384. — По нім я настав за війта Е. Зб. 5, 36.

 

5. З назвами осіб:

 

Отчизны своєи, которая на него власне припадаєть но братѣ его, никому иншому уживати не допустить Крон. Коб. 293. — Зробила обід по йому ЗЮР. ІІ, 56. — По дідовій же дочці обід поставили ib. 22.— Не по однім ляшку зісталась вдовиця Гол. І, 5. — Вдова по батькові.— Дзвонити по кім. — Вжe по нім віддзвонили і переклепали Е. Зб. 16, 207.

 

6. З прислівниками: О перші годині по о-півночи входит тота мама Kolb. Р. ІV, 138. — Уже минає по о-півночи ib. 122. — По завтра.

 

4. Прийменник по з льокативом вказує стосунок до особи або речи з наступними відтінками:

 

а) За: в стар. м.: Я пан Дмитръ Порыцький... узяли єсми по своєй женѣ по панеи Галзцѣ, по пана Грициковой доцьцѣ, ино дей полтораста коп широких грошей ческои монѣты Пал. Изб. 9 (но 1450 р.).

 

Пор. польск. Po źenie wziął kilkanaście tysięcy Kn. (Sł. Karl. ІV, 277).

 

б) Від, з: Мы по тобѣ братѣ нашомъ, надѣялися вѣчної, дружби АЗГ. І, 205 (1500). — По нім усього надійся Фр. Пр. 153.— По кавунах малий наїдок Лебед. п. (Сл. КС. ІІІ, 200). — Не лишитсє по худобі лише миска пшениці Kolb. Р. ІІ, 70. — Що ж по тому, що кохаю, коли в неї не буваю Грінч. ІІІ, 186. — Що мені по вроді, що врода красна Уш. п. Чуб. V, 238. — Що дурному по розумі Е. Зб. 23, 72. — Молодиї господині; а що ж вам по мені Чуб. V, 670. — Щож мені по пшениці — в ній зеренця нема, що мені по поклоні, коли його самого нема Чуб. V, 4. — А що ж мені по худобі, що все подвірйа заляже ib. 31. — А що ж мені по ромуну: ромун цвіте — ягідок нема; а що ж мені по поклону (по поклоні Чуб. V, 269), коли його самого нема ib. 202. — Що по щастю, що по долі, коли жити по неволі Гол. III, 353. — Що ж по моїй молодости? я щастя не маю Гол. III, 325. — Що по тій чісти, як нічого їсти Ном. 4454. — А що мені по грошах, пресвітла цісарице, в мени доста є гроший ЖС. V, 452. — Пилно того по васъ мати хочемь и приказуємъ А.З.Р. V, 136 (1676).

 

 

в) Те, згідно з чим відбувається чинність (супрот. проти). Ці сполучення бувають звичайно з дативом, але в наслідок помішання форм обох відмінків, подибуємо і форми льокативу, напр.: По вітрі подаватися Е. Зб. 16, 229.

 

г) = Що до: Нема в мени по дівчині, як біленька Рузє Е. Зб. 17, 91.

 

5. При дієсловах «знати», «пізнати» і при прислівникові «видно», прийменник по з льокативом вказує підставу:

 

Знати галоньку по літалоньку, що тихенько літає Чуб. V, 236. — Пізнаю його по кониченьку, по кониченьку, по кошуленьці ИП. І, 7.— Не погнала по походу Чуб. V, 326. — Кого люблю, пізнаю по голосі ib. 391 (пор. польська poznać kogo po glosie Mal. Gr. ІІ, 429). — Я свого милого по шапці пізнала Kolb. W. 155. — Він знов пізнав по по перстени Kolb. Р. ІV, 5.

Видно (знати) пана по халявах Чуб. І, 277.— Добру мав годівлю, то видно по нім Е. Зб. 16, 373.

 

6. Прийменник по з льокативом вказує поняття, що на них поділяється чинність; в цім разі переважають форми дативу; до нього ми відносимо відповідні приклади, але в наслідок помішання форм дативу і льокативу, ми подибуємо в цім разі і форми льокативні (у множині навіть виключно) напр.: (Хліб)... порозношу по людях Мил. Жлк. 33 — Таки по двох любить буду Закр. 64.— Я не вмію так, як ти, по двох разом любити Чуб. V, 200,— Дасть нам, по конику і по сідельці Чуб. ІІІ, 297.

 

7. Прийм. по з льокативом вказує ті предмети, що наслідком їх утрати є певний душевний стан виражений в дієслові:

 

Банувати: Будеш, мила, банувати три роки по нім Kolb. Р. ІІІ, 42.

З прийм. за і інструмент.: Будеш, будеш банувати, дівчино за мною ib. 61.

 

Бідкатись: Дуже по ній чорт бідкався ЖС. 374.

 

Голосити: Де узявся Гарасим; тон по біді голосив. Приходить Омелько, голосить по біді тоненько ЖС. ІV, 29.

З прийм. за і інструмент.: (Милий) за мною голосить Чуб. V, 73.

 

Журитись: Ой чи будеш по мені журиться Закр. 113. — Не раз, не два по роскоші та й зажурюся Гн. І. 18.

З прийм. за і інструмент.: За козаком дівка журилася Бесс. MX. 183.

 

Плакати: Плаче, плаче сиротина по своїй родині Коцип. 54.— Плаче, плаче козаченько по својі причині Пол. п. 75. — По Михайлі мати плаче Макс. І, 16.— Як люде плачут по єго матери ЖС. ІІІ, 374.— Не раз, не два по роскошах заплачу Чуб. V, 517.— Заплакала по Маруси ревненько Гол. І, 131. — Не по однім ляшку заплакали діти Гол. І, 5.

Ст. рус. Плакаша сѧ по немъ вси людиє Ип. 29.

З прийм. за і інструмент.: Плакала за Петрусем дрібними слізами Kolb. Р. ІІ, 49.

 

Сумувати: Сумує по браті Верхр. Г. Б. 84 (і з приймеш за та інстр.).

 

Тужити: Ой перестань по мені тужити Гол. І, 5. — Що я тужу по ньому (дат.-льок.) Чуб. V, 277; Гол. ІІ, 130.— А миленька по миленькім білим світом тужить Чуб. V, 147.

З прийм. за і інструмент.: Тужила за донькою ЖС. ІІ, 361.

 

Увага. В українськім прийменник по не сполучається з речівниками, опріч речівників одного кореня з вище приточеними дієсловами (плач, нудьга, туга, сум, журба і ин.), і сполучення на взір «стаття по лінгвістиці», «по економіці», «спеціяліста по нервових хоробах», «професор по катедрі літератури» — московізми, замість «артикул з лінгвістики, з економіки», «спеціяліста в нервових хоробах», «професор на катедрі літератури» і т. ин.

 

При.

 

Прийменник при з льокативом вказує на близкість в простороні або часі до того, що виражає імення в льокативі. Спулучення з прийм. при підносяться до відповідного безприйменникового сполучення, пор. скр. sā hāsmin jyog uvāsa Delbr S. I, 226 «вона мешкала довго при нім».

 

1. Прийменник при з льокативом предметів, що займають в простороні стале місце, а також з льокативом назов осіб, вказує на стосунок близкости в простороні підмету (граматичного або льогічного) до імення в льокативі. Прийменник при в цім разі конкурує з синонімічними прийменниками коло, біля, край, близько, поблизу, у:

 

Приклади:

 

а) О тѣхъ, которых нагле позывають при дворѣ королевскомъ, а любо при судѣ АЗР. I, 4. (1347).— При томъ кургану Пал. Изб. 10 (1602).

Тільки при долині два корчі калини Чуб. V, 32. — Ой не в чистім полі, при битій дорозі ib. 33.— Росла я при криниці ib. 119.— Ой у лісі при зеленім гаю ib. 988. — В полонині при долині, там соненько сіло Гол. ІІ, 252. — Цвіли лози при дорозі Закр. 108. — (Попадя) стала при порозі ib. 117.— Росту як при шляху горох Котл. Е. V, 761. — При лузі стояла (калина) Метл. 304. — При зеленїй сіножаті добре жито жати Чуб. V, 326.— Стоїть Іванко при воротях, ой стоїть же він при куточку ЖС. І, 278. — Стану собі при куточку як бідна сирота Чуб. V, 309. — При тім самім столі сиділи другі пани ЖС. ІІ, 145. — Ой у світлиці при столі сивий голуб гуде Чуб. V, 725. — Жидівка стояла при печі ib. ІІ, 193. — Зустрічає єго при дверех якийсь жидок ib. ІІІ, 53. — То ся зрадує весь звір при лісі Е. Зб. 35, 180.— Надносить свічі при праві руці ib. 199. — Зазулечка при буковинці Гол. ІІ, 36. — Худібка при оборонці ib. — Вони вже при березі Kolb. Р. ІV, 285.— При березі, при морі гуляв козак доволі Закр. 93. — Ой утонеш при березі, де води не буде Ż. Р. ІІ, 23.— На долині при окопі дівчина гуляє Чуб. V, 232. — А їдь, синоньку, при середині, при компанині Житом. п. Кравч. І, 25.

 

б) Войско, котороє водою йшло, зостанетъ при Хмельницком и ордѣ Літ. Сам. 9. — При Дорошенку зостаєтъ ib. 93. — Я був при своїм тату Явор. І, 64. — Не знала я нігде добра, а ні при родині Закр. 33. — Нема роду при мені Чуб. V, 465. — Седит голуб над водою при свої голубці W. z. Ol. 379. — Сідай при мені меду-вина пити Млр. літ. сб. 201. —При своїй небозі добре і в дорозі Закр. 200.— Шабля при їх і рушниця при їх ЗЮР. ІІ, 49. — При матери Божий Kolb. W. 14. — Ой коби я знала, що ми буде лихо, седіла ж би я при матінці тихо W. z. Ol. 358.

 

2. З льокативом імен, що виражають поняття часу, а також імен (осіб, речей, і чинностей), що не звязані з визначеною просторонню, прийменник при вказує на стосунок чиности до часу. Темпоральний стосунок до осіб і речей легко розвивається з просторонного; бо близкість до того, що не звязано з визначеним місцем, не присилено до нього, замикає в собі часовий момент (що зміцнюється в сполученні з дієсловами, що виражають чинність), так, напр., в виразі «при своїй небозі добре і в дорозі замикається два розуміння—льокальне «коло, по близу своєї небоги» і темпоральне «в її присутності, коли вона тут». При йменах, що виражають внутрішній (душевний) стан і при дієслівних, що виражають діяльність, темпоральний відтінок дасться вияснити з самої представи стану й діяльности, як часових моментів. Тут прийменник при конкурує з прийменником в(у) (див. вище стор. 11-12).

 

Приклади:

 

а) При злій хуртовині, при щасливій годині ЗЮР ІІ, 25. — Ніхто я; не пригорне при лихій годині Бал. 10 (пор.: До кого я притулюся в лихій годині Kolb. Р. 440). — При пості добре відбути гості Ном. 129. (пор. В великім пості не ходи в гості Закр. 150).— Родись при долі та щасливий Ном. 1673. — Уродився при нещасній долі Чуб. V, 531.— Ой поле Килиїмське... як ти мене при нещасній годині сподобило ЗЮР. І, 19. — Чоловікови при бідї й своя сорочка не мила Е. Зб. 27, 315.

 

Ст. рус.: При вечерѣ пришедъ конюший Ип. 651.

 

б) При очах многих людей Літ. Сам. 33. — При мені мого не бий Закр. 200. — За обідом при гостях змій і каже ЗЮР. ІІ, 69. — Я тобі казала при твоєму роду Метл. 48. — При народу невістку судила Бал. 14.

 

в) Темної ночи при свічи Чуб. ІV, 155. — Приходь у ночи при ясній свічі Чуб. V, 18. — Я таку натурочку при горівці маю Kolb. Р. ІІІ, 64 (пор. чеськ.: Př pive jest vymlumny Zikm. Skl. 240). — При грошах щастя буде Чуб. V, 97.— Не журюся, оженюся при тих десіть гроші Коцип. 135.

 

г) Буду... твого життя при бідности доглядати ЗЮР. І, 26 (пор. Як в багатцві з нелюбом жити Чуб. V, 117). — Міг би я своїх братіків при сторості літ шаповати й поважати ib. І, 35. — Ти їх при старости і кохаєш і поважаєш Кв. І, 30.—Сидить дівча край віконця при великім смутку Метл. 41. — Соловейчик при тузі в лузі Гол. ІІ, 36 (пор.: Моє серце в тузі Чуб. V, 378, див. ст. 37).

 

д) Аби кі тато застав при робокі Kolb. р. ІV, 4. — Стану з тобою до шлюбочку при ранньому сніданнячку Чуб. ІІІ, 77. — Го вже лишив при життю Явор. І, 297.

 

е) Бути при правах, при надії, при грошах, при розумі, при голосі і т. ин. = мати права, надію, гроші і т. ин.

 

При тих правах зоставалися Вел. III, 80. — Вона при надії Е. Зб. 28, 494. — Чоловік би жінку ни бив, коби при розумі Kolb. Р. III, 40. — Він щось не при голосі Е. Зб. 16, 408.

 

Пор. чеськи byti při rozumu, pži penězích Mikl. S. 680; польська przy pieniądzach być ib., моск.: быть при деньгах.

 

З. Вираз «при тім» рівнозначніш прислівникові «ще» і конкурує з виразом «до того»: Тутка хлопці як ворони, при тім невірнії Гол. І, 346. Пор.: І сліпий і кривий, до того горбатий Kolb. Р. ІІ. 180.

 

По чеськ. Při tom všem dobře se ma Mikl. S. 608.

 

Увага: Прийменника при в сполученні з назвами осіб на означення часу, коли відбувалося що, як в моск. «при царѣ Петрѣ, при Екатеринѣ і т. под.» в українській мові не вживається (див. прийм. за з генітивом «Функцій генит.» стр. 242), так само не маємо ми сполучення прийм. при з дієслівними речівниками в прислівникових зворотах часу подібно до російських «при взятіи, при покореніи, при входѣ і т. под.». Таким зворотам в українським відповідають або сполучення з приймеш в (у), або дієприслівники відповідних дієслів або-ж речення часові.

 

По-при.

 

1. Прийменник по-при має значіння «разом з»: Коби хліба-соли попри божій воли Гол. І, 126.

 

2. Коло, побіч: Взяли вони три дівоньки: єдну взяли по-при коню (коні, ст. 167), по-при коню на ременю; другу взяли по-при возі, по-при возі на мотузі Ż. Р. І, 170. — Так ся баба по-при хлопцях збогатили Явор. І, 83. — Іно твої (очи) по-при моїх були би щасливі Сол. Сч. 1О.

 

Прийменник по-при сполучається також з акузативом, напр.:

 

Я буду йти по-при коні... (=коня)

По-при коні вороного,

По-при тебе молодого Kolb. Р. ІІ, 25.

 

 

 

СКОРОЧЕННЯ.

 

АЗР. Акта, относящіеся къ исторіи Западной Россіи.

 

АЮЗР. Акты Южной и Западной Россіи.

 

Б. М. Бычко-Бошко. Сборникъ народныхъ пѣсенъ, записанныхъ въ поселкѣ Камога-Комарно Рогозянской вол. Кобринскаго у., Гродненской губ. СПБ. 1911 (Сборннк р. о. Ак. Наук. т. 89 № 4).

 

Бал. Балина, О. Украинськи пнсни зъ голосами СПБ: 1863.

 

Бесс. Бессараба, ІІ. Матеріалы для этпографіи Сѣдлецкой губ. СПБ. 1904.

 

Бесс. ХМ. Бессараба И. Матеріали для этнографіи Херсонской губ. СПБ. 1916.

 

Вул. Булгаковскій, Д. Пинчуки СПБ. 1890.

 

Вел. Лѣтопись величка т. I-IV.

 

Верхр. Верхратський И. Про говор галицких лемків. Львів. 1902.

 

,, Г. Б. ,, Говір Батюків. Львів 1912.

 

Гал. Галятовскій I. Ключъ разумѣнія Кіев 1659.

 

„ Нн. „ Небо новоє Кієв 1665.

 

Галько. Галько И. Народныи звичаи и обряди зъ околиць надъ Збручемъ Л. 1860.

 

Гн. Гнѣдичъ, П. А. Матеріали но народной словесности Полтавской губ Роменскій уѣздъ. В. I, ІІ, ІV.

 

Гол. Головацкий, Я. Пѣсни Галицкой и Угорской Руси. І-ІV. М. 1878.

 

Гр. кн. лит. Грамота великихъ князей литовскихъ сь 1390 по 1569, собр., и изд. под редакцією В. Антоновича и К. Козловскаго Кіевъ, 1868.

 

Грінч. Этнографическіе матеріали І-III. Черниговъ 1899.

 

Густ. літ. Густынская лѣтопись. СПБ. 1843

 

Діал. Діалогъ о смерти 1629 р. (Изв. Отд. р. яз. и слов. Ак. Наук т. XVII, I).

 

Дн. Марк. Дневникъ генеральнаго подскарбія Якова Марковича Ч. І-III К. 1893 ч. ІV.

 

Е. Зб. Етнографічний збірник т. І - 36. Львів.

 

Ż. Р. Żegota Pauli. Pieśni ludu ruskiego w Galicyi t. I-II Lvów 1839-40.

 

ЖС. Життє i Слово T. І-ІV. Львів.

 

ЖѲ. Несторово житіє преп. Ѳеодосія Печерскаго (Чтенія въ Имп. Общ. Пст. и Др. Россійскихъ при Моск. Университетѣ 1899, кн. 2).

 

Закр. Закревскій. Старосвѣтскій бандуриста. М. 1860.

 

Зерц. Зерцало до прейзренѧ и латвѣшпаго зрозуменѧ Вери ст҃ой... през Іосифа Шумлянского 1680.

 

ЗЮР. Записки о Южной Руси СПБ. 1856 - 7.

 

ИАН. Извѣстія Академій Наукъ.

 

Изб. Св. Изборникъ Святослава. 1073 г. СПБ. 1880.

 

ИП. Антоновичъ и Драгоманова Историческія пѣсни малорусскаго народа І - ІІ. К. 1874 - 75.

 

Ип. Ипатьевская лѣтопись. Изд. 2-е СПБ. 1908.

 

J. М. Moszyńska, J. Bajki і zagadki ludu Ukraińskiego Kraków 1885.

 

J. M. Zwyczaje, obrządy i pieśni weselne ludu Ukraińskiego z okolic Białej Cerkwi (Zbiór wiadom. do Antrop. kr. t. ІІ 1878).

 

J. M. Kupajło tudzież zabawy doroczne... z okolic Białej Cerkwi (ib. t. V).

 

Кв. Квітка Г. Сочиненія 2 т. Харьковъ 1899.

 

Kolb. Р. Kolberg, О. Pokucie, І-ІV, Kraków. 1883.

 

„ Ch. „ Chełmskie I-II Kraków. 1891.

 

„ W. ,, Wołyń. Kraków. 1907.

 

Котл. Котляревський И. Енеїда (Е), Наталка Полтавка (НП.) К. 1909.

 

Коцип. Коципинскій. Писни, думки и шумки К. 1885.

 

Кравч. Етнографічні матеріали зібр. В. Кравченком. Житомир 1911.

 

Крон. Боб. Лѣтописецъ, си єсть кройника зъ разныхъ Авторовъ и Гисториковъ многихъ Диалектом Рускимъ єсть написана в монастиру С҃то-Троєцкомъ Илинскомъ Чернѣговском Ієромонахомъ Леонтиємъ Боболинскимъ законником монастыра выдубицкого Кіевского р. 1690. (Приложеніе къ лѣтоп. Грабянки).

 

Лавр. Лавренко. Пісні про кохання К. 1864.

 

Літ. М. Г. Лѣтопись монастиря Густынскаго.

 

Літ. Сам. Лѣтопись Самовидца Кіевъ 1878.

 

Лукаш. Лукашевич. Малороссійскія и червонорусскія народныя думы и пѣсни СПБ. 1836.

 

Льв. літ. Львовская лѣтопись (Русскій историческій сборникъ т. ІІІ кн. З, стор. 233-267. Москва 1839).

 

Μ. Пр. Драгомановъ М. Малорусскіе народные преданія і разсказы. Кіевъ 1876.

 

Макс. Максимовичъ М. Малорусскія пѣсни М. 1827. — Украинскія народныя думы М. 1834. — Сборникъ украинскихъ пѣсенъ. Кіевъ 1849.

 

Март. Заб. Мартович. Забубон. Львів. 1917:

 

Март. Мартинович П. Українскі записи К. 1906.

 

Мат. укр. етн. Материяли до української етнольогії.

 

MB. Марко Вовчок.

 

Метл. Метлинскій А. Народныя южнорусскія пѣсни Кіевъ 1854. Мил. Милорадовичъ В. Сборникь малорусскихъ пѣсенъ Лубен. у. Полт. губ. (Сборн. Харк. Истор.-филол. Общ. т. X).

 

Мил. Ждк. „Житье-бытье Лубенскаго крестьянина (Кіевск. Стар. 1902-4). Мил.“ Ср. Луб. Средняя Лубенщина Кіевь 1904.

 

Млр. лит. сб. Малорусскій литературний сборникь, изд. Мордовцевымъ. Саратовь 1859.

 

Neym. Neyman C. Materyjały etnograficzne z okolic Pliskova Kraków 1884.

 

Ном. Номись. Українскі приказки, прислівъя і таке инше СПБ. 1864

 

П. Г. Пѣсни, собранныя Η. В. Гоголемъ, изд. Г. П. Георгіевским. (Сб. «Памяти В. А. Жуковскаго и Н. В. Гоголя», в. ІІ).

 

Пал. Изб. Палеографическій изборникъ, изд. Кіев. Комм. для разб. др. акт. в. І Кіевъ 1899.

 

Под. п. Драгоманов М. Політичні пісні Українського народу ХVIII-ХІХ ст. Ч. І, розд. 1-2. Женева 1883-1885.

 

Пелгр. Ип. Виш. Пелгримація или Путешественникъ честного ієромонаха Ипполита Вишѣнского (1727). (Правосл. Палестинскій Сборникь. Вып. 61. СПБ. 1914).

 

Popowski В. Pieśni і obrzędy weselne ludu ruskiego w Zalewańszczyznie (Kraków 1882).

 

Popowski В. Pieśni ludu ruskiego ze wsi Zalewańszczyzny. (Kr. 1884).

 

Рад. Огр. Радивиловскій. Огородок. K. 1678.

 

Rokoss. Rokossowska Z. Wesele i pieśni ludu ruskiego we wsi Jurkowszczyzny, w pow. Zwiagelskim na Wołyniu (Zbiór wiad. do antrop. kr. VII). — Bajki ze wsi Jurkowszczyzny (Mat. antrop. - arch. i etnogr, t. ІІ).

 

Рук. Хрон. Рукописний хронографъ: Кроника си єсть лѣтописецъ изъ розныхъ многихъ кроникаровъ діалектомъ русскимъ написана до 1656 лѣта черезъ много лѣтъ дописана. 1771 г. (Рукопис належав до ред. жури. «Кіевская Старина»).

 

Рудч. Ск. Рудченко И. Народныя Южнорусскія сказки I-II. Кіевъ 1868-70.

 

Рудч. ЧП. Рудченко П. Чумацкія народныя пѣсни. Кіевъ 1874.

 

Сал. Сч. Саламонъ Счастный. Коломыйки и шумки. Львовъ 1864.

 

Сб. ХИФО Сборникь Харьковского Истор. - филолог. Общества.

 

Ск. Б. Г. Сказаніе о св. мученикахь Борисѣ; и Глѣбѣ (Сборникь ХII вѣка Моск. Успенск. собора). (Чтен. въ Имп. Общ. ист. и древн. росс. при Моск. университетѣ 1899 г., кн. 2).

 

Сл. Жел. Желеховский. Малорусско-німецкий словар Львів 1886.

 

Сл. КС. Словарь української мови, вид. «Кіевской Старины».

 

Сл. о п. Иг. Слово о плъку Игоревѣ (Владимировь П. Древняя русская литература Кіевъ 1900).

 

Stad. Stadnicka L. Pieśni i obrzędy weselne ludu ruskiego z okolic Niemirowa na Podoliu Rossyjskiem (Zbióz Wiad. do antrop. krajów. t.XII) .

 

X. Сб. Харьковскіи Сборникъ.

 

Хм. літ. Хмелницкая лѣтопись (Лѣтопись Самовидца съ приложеніями К. 1878).

 

Чуб. Чубинскій П. Труди эгнографическо-статистической экспедиціи въ западно-русскій край СПБ. 1872 - 78.

 

Шевч. Шевченко Т. Твори. Київ 1918.

 

Шух. Шухевич В. Гуцульщина. Львів 1902.

 

Щепотьевъ В. Народныя пѣсни, записанныя въ Полтавской губерній (с нотами). Изд. Полт. Губ. Арх. Комиссіи. Полтава.

 

Явор. Яворскій Ю. А. Памятннки галицко - русской народной словесности. в. I. Кіевъ 1915.

 

Яцк. Ч. К. Яцків.

 

 

 

Поправки й додатки.

 

Стор. 8, рядок 13 згори викинути: Собі уважив, як хто жиє в своїм сумліню Е. Зб. 3, VII.

 

„ 11, рядок 6 здолу додати: Бідний у своїх клопотах хотів би мати пораду у людей Шух. Гуц. V, 25.

 

„ 14 2 додати:

 

Виводитись: Она виводила ся в том помовеню Модзал. 28 (1666).

Набуватись: Йик вин взьив си у тих набутках набувати, то... Шух. Гуц. V, 127.

З геніт. див. «Ф. г.» 68.

Переставити: «З геніт. див «Ф. г:, стор. 102» до дієслова: Переконувати, а «З геніт. див. Ф. г., стор. 123 і з прим. від ib.> id. до дієслова Переставати.

 

,, 17 додати: Мішатися: У чужому добрі не мішайся Малинка 367.

 

„ 17 до дієслова «Погружати» додати»: Ст. рус.: Погрузи грѣхы наша въ глубинѣ Ип. 104.

 

„ 19 до дієслова: «Жити» додати: «собі уважив, як хто жиє в своїм сумліню Е. Зб. 6, VII.

 

,, 20 по дієслові «Любувати» додати:

Насолоджуватись: Въ недбалости и лѣнивствѣ и мерзености и шемрахъ и гуках и бурливостех насоложовалемсѧ Пам. укр. м. ІV, 202.

 

„ 22 в кінці п. а) додати: В ст. руск. безприйменниково: Хощу пояти дщерь твою женѣ Ип. 63; Дщерь его Рогънѣдь поя женѣ ib. 64».

 

,, 23 рядок 14 здолу надруковано: «а выв місях» треба: «а (ви) в лисях».

 

„ 24 до «Бути в журбі» додати «в журі»: Шо ти в такій журі? Шух. Гуц. V, 128.

 

„ рядок 23 згори надруковано: «стосунок між ними апозиційний», треба: «стосунок між ними «атрибутивний».

 

„ 37 п. З додати: Шкодити, зашкодити: Ци воны си бойит, аби подорожні їм не зашкодили на маєтку Шух. Гуц. V, 25

 

Тримати: Він ї тримав на слові, що ї візьме за жинку Шух. Гуц. V, 210.

 

,, 40 додати: Настоювати: — на нім і на що: Горілочку пили... настояную на бодян Котл. Е. III 1177.

 

„ 43 до дієсл. «Ходити» додати: Як прийдеця головою ходити, то шо ж маємо робити Малинка 217.

 

„ 58 п. б) додати: По скінченій молитві аби сe поцілували Kolb. Р. ІV, 50.

 

,, 59 п. б) додати: Пилно того по васъ мати хочемь и приказуємъ А.З.Р. V, 136 (1676).

 

 

 

ДЕ ЩО Є:

 

 

 

Льокатив безприйменниковий 1—7.

 

Льокатив місця (2). Льокатив часу (3—6). Льокатив в сучасній укр. мові (6—7)

 

Льокатив прийменниковий 7—63

 

Прийменник в (у) 7—33

I. При дієсловах:

1. З льокативом місця: а) з льокативом імен, що виражають поняття місця (7); б) з льокативом імен живих істот і займенників особових (8).

2. З льокативом часу: а) з іменами, що значать час (9); б) з речівниками, що виражають або стан, або діяльність (11).

3. З льокативом імени в тіснішім звязку з дієсловами: 1. Дієслова тільки з прийм. в (у) і льокативом (12); 2. Дієслова, що сполучаються з льокативом і генітивом без прийменника (14); 3. Дієслова з льокативом і генітивом з прийм. з (14); 4. Дієслова з льокативом і акузативом без прийменника (15); 5. Дієслова з льокативом і акузативом з прийм. в (у) (16); 6. Дієслова з льокативом і інструменталем без прийм. (19).

4. Прийм. в (у) з льокативом присудкового імени (21—28).

5. Прийм. в (у) з льокативом імени в прислівниковій функції (28).

6. Прийм. в (у) з льокативом прикметникових пнів в речівниковій функції (формі) (29).

II. Прийм. в (у) при речівниках (30).

III. Прим. в (у) при прикмекниках (31).

ІV. Прим. в (у) на місці давнішого о (33).

 

Прийменник на 33—49

І. При дієсловах:

1. а) в льокативі поняття місця (33); б) з льокативом імен живітних і особових займенників (35); в) метонімічно з льокативом імен річей неживітних і імен чинности (35); г) прийм. на має значіння «перед», «проти» «під» (35).

2. Прийм. на з льокативом імени вказує на стосунек діяльности по періоду часу, що виражено в льокативі: 1) сполучення з іменами, що значать поняття часу (33); 2) сполучення з іменами, що значать або стан, або діяльність (37).

3. Прийм. на з льокативом імени в тіснішому звязку з дієсловами (37);

4. Дієслова з прийм. на і льокативом та акузативом (39);

5. Прийм. на з льокативом імени конкурує з прийм. за та акузативом (42).

6. Дієслова, що льокатив конкурує також з інструменталем без прийменника (43).

7. Поняття в номінативі при дієсловах неперехідних і в акузативі при дієсловах перехідних так в’яжуться з льокативом, як цілість і присутній їй елемент (44).

8. Приймен. на з льокативом присудковим (45).

II. Прийм. на при речівниках (47).

III. Прийм. на при прикметниках (48).

ІV. Прийм. на при прислівниках (49)

 

Прийменник о, об 49—55.

1. В сполученні з речівниками (50).

2. На вираз причинового стосунку (50).

3. В тіснішім звязку з дієсловами (50).

4. В сполученні з речівниками (54).

5. В сполученні з прикметниками (55).

6. В сполученні з прислівником «байдуже» (55).

 

Прийменник по 55—60.

1. Сполучення з поняттями місця (56).

2. Прийм. по при дієсловах «бити», «вдарити» і ин. (57).

3. В сполученні з представами часу (57): а) час, що по його наступі відбувається чинність; б) час, що по його уступі відбувається чінність (58).

4. Прийм. по з льокативом вказує стосунок до особи або речи.

5. По дієсловах «знати», «пізнати» і прислівникові «видно» (59).

6. Прийм. по з льокативом вказує поняття, що на них поділяється чинність (60).

7. Прийм. по при дієсловах душевного стану (60).

 

Прийменник при 61—63.

1. Прийм. при з льокативом виражає поняття місця (61).

2. З льокативом імен, що виражають поняття часу (61).

 

Прийменник по-при 63.

 

Скорочення 64—67.

 

Поправки й додатки 68

 

 

__________________________

1) Audouin. Е. De la déclinaison dans les langues indo-européennes P. 1898, p. 57.

2) Hübschmann. Zur Casuslehre, 244, 250.—Audouin, E. op. cit. 122.

3) Vondrák. Altkirchensl. Gr. 588, 60

4) Riemann, О et H. Golzer. Grammaire comparée du grec et du latin. Syntaxe §§ 137, 138.

5) А втім, тут можливо, що й опуст в в наслідок збігу шелестівок: м-в-св.

6) У вособлення.

7) «У приймах, наймах» підкладає в однині *прийма, *найма подібно до зайда, найда.

 

========================

УКРАЇНСЬКА АКАДЕМІЯ НАУК

ЗБІРНИК ІСТОРИЧНО-ФІЛОЛОГІЧНОГО ВІДДІЛУ № 18.

 

Проф. Є. ТИМЧЕНКО

ЛЬОКАТИВ В УКРАЇНСЬКІЙ МОВІ

(З УКРАЇНСЬКОЇ СКЛАДНІ)

 

У Київі

З друкарні В-ва „Червоний Шлях“

1925

 

На прохання автора, Історично-Філологічний Відділ вийнятково дозволив, щоб у цій розвідці друковано було „льокатив“ замість „локатив“ „фільольогічний“ замість „філологічний“ і т. и., але заразом було-б зазначено, що такі ортографії відхиляються од офіційного, академічного правопису.

 

Дозволяється випустити в світ.

Невідмінний Секретар Академії Наук,

акад. Агатангел Кримський.

 

Друковано 800 прим. Зам. № 1889.

 

27.10.2016