«В першім задумі всі відмінки разом із співрядними сполученнями, числом та родом, і з загальним оглядом іменних граматичних категорій що до їх функцій в реченні, мали становити складню імени в українській мові в порівнянні з иншими слов’янськими язиками. Події війни та пізніші розрухи негативно вплинули і на поступ цього діла, що не раз на довго переривалося, і на плян його: в відмінках малося дати історію гіпотактичних спряжень, виходячи з найдавніших сполучень, вказати їх часом взаємну боротьбу за існування, що виявляється в конкуруючих зворотах, занику в певних випадках і народження нових; і на спосіб видання: довелося видавати окремими випусками, не бувши певним, чи побачить світа наступний, а видаючи так, дбати, щоб кожний випуск мав певну цілість; з цього неминуче мусіли зайти певні повторення і взагалі руйнувався первісний плян видання, праця втрачувала на своїй рівности і одноцільности в будові, являючися як membra disjecta сподіваної цлости. Часом не з доброї волі доводилося бути аж надто лаконічним: незрідка тільки зіставлення фактів має навести читача на ідею, що положена в ґрунті цього діла. Розправа за генітив видана щe 1913 р. по-російськи (Функціи генитива въ южно-русской языковой области), тепер вжe потрібує значних доповнень, найбільше в царині прийменників, і певного перероблення.
Складня дієслова і будова речення поки-що залишаються завданням прийдучого.»
Проф. Є. Тимченко, з передмови до останньої частини („Акузатив в українській мові“, 1928)
З УКРАЇНСЬКОЇ СКЛАДНІ
ФУНКЦІИ ГЕНИТИВА ВЪ ЮЖНОРУССКОЙ ЯЗЫКОВОЙ ОБЛАСТИ.
(1913)
ЛЬОКАТИВ В УКРАЇНСЬКІЙ МОВІ (1925)
НОМІНАТИВ І ДАТИВ В УКРАЇНСЬКІЙ МОВІ (1925)
ВОКАТИВ І ІНСТРУМЕНТАЛЬ В УКРАЇНСЬКІЙ МОВІ (1926)
АКУЗАТИВ В УКРАЇНСЬКІЙ МОВІ (1928)
ЗМІСТ
ФУНКЦІИ ГЕНИТИВА ВЪ ЮЖНОРУССКОЙ ЯЗЫКОВОЙ ОБЛАСТИ.
(1913)
Гл. I. Обзоръ ученій о падежахъ [1—17].
Аристотель (1), Хризиппъ (ib.), А. Дисколъ (2), М. Планудъ (ib.), Присціанъ (ib.), Скалигеръ (3), Германъ (ib.;, Михельсенъ (4), Беккеръ (ib.), Делекке (5), Вюльнеръ (б), Гартунгъ (ib.), Боппъ (ib.), Поттъ (ib.), Румпель (7—9), Курціусъ (10), Дельбрюкъ (11), Іолли (ib.), Людвигъ (ib.), Гюбшманъ (12), Гольцвейсигъ (ib.), Дельбрюкъ (ib.), Бругманъ (13), Вундтъ (14—16). Выводы (16—17).
Гл. II. Обзоръ ученій о родительномъ падежѣ [18—33].
Происхожденіе и значеніе термина (18). А. Дисколъ (19), Глюкасъ (ib.), римскіе грамматики (20), Санкцій (ib.), Михельсенъ (21), Гартунгъ (ib.), Румпель (ib.), Геферъ (22;, Шлейхеръ (ib.), Курціусъ (ib ), Зике (23), Гюбшманъ (ib.), Гольцвейсигъ (24), Дельбрюкъ (25), фанъ-Війкъ (26), Бругманъ (27), Томсонъ (28—33).
Гл. III. Формы родительнаго падежа въ южно-русской языковой области. [33—41].
Формы род. двойственнаго числа (33). Род. основъ на -o-/-i̯o (34—37), на -й- (37), на -а-/-i̯а- (ib.), на -i- (38), на -ū- (39), на -n- (39), на -t- (40), на -s- (ib.), на -r- (ib.)
Гл. IV. Сочетанія съ родительнымъ падежомъ [41—248].
Общія замѣчанія (41).
I. Родительный падежъ при глаголахъ [41 — 166].
I. Сочетаніе глагола съ родительнымъ падежомъ, возводимымъ къ первоначальному генитиву [42—117].
1. Сочетаніе глагола съ родительнымъ падежомъ дѣлимаго [43—81].
А. Родит. пад. не условленъ лексич. значеніемъ глагола [47—55].
a) глаголы только съ родит. (47); б) глаголы съ род. вещи и дат. лица (49—55).
Б. Родит. пад. условленъ лексическимъ значеніемъ (55), видовой формой (56), префиксомъ (58—76) глагола [55—76].
Глаголы съ преф. в-, у- (58); від- (од-)=у- (60); до- (ib.>; з-, с- = у- (61); на- а) переходные (61—68), б) рефлексивные (68—71); над- (71); пере- (ib.); під- (ib.); по- (ib.); при- (74); про- (76).
В. Родит. пад. при глаголахъ непереходныхъ въ безсубъектныхъ оборотахъ [76—81].
При глаголахъ, выражающихъ понятіе: „быть, существовать, случаться“ и близкихъ къ нимъ по значенію (77); „отсутствія“ (79); „увеличить“ (ib.); „уменьшить" (80). При глаголахъ, сложныхъ съ предлогами на-, пона- (ib.)
2. Глаголы съ родительнымъ лица или вещи [82—92].
3. Глаголы съ родительнымъ вещи и род. лица [92-94].
4. Глаголы съ родительнымъ вещи и дат. лица [94-102].
5. Глаголы съ родительнымъ вещи и винит. лица . 102.
6. Глаголы съ ближайшимъ винит. и дальнѣйш. родит. [103].
7. Глаголы сочетаніе которыхъ съ родит. условлено префиксомъ [104—117].
Глаголы съ префиксомъ до- (104 — 116), при- (145), про-, пере- (ib.).
II. Сочетаніе глаголовъ съ родит. падежомъ, возводимымъ къ первоначальному аблятиву [117—126].
1. Глаголы, выражающіе понятіе: „сторониться, избѣгать, остерегаться, скрываться, лишаться, отказать, освободить, защитить" и т, под.: а) безпрефиксные (117), б) съ преф. від- (од-), у- (в-), ви-, з-, за- (118 — 124).
2. Глаголы, выражающіе понятіе „бояться“, „стыдиться" и другія душевныя движенія (124—126).
III. Родительный падежъ предикативный [126—129].
IV. Родительный падежъ адвербіальный [129—136].
1. Родительный понятій времени (130—136). 2. Родительный причины (135—136).
V. Родительный при инфинитивѣ, зависящемъ отъ личнаго глагола или выраженій его замѣняющихъ [136—144].
1. Личный глаголъ выражаетъ движеніе (138). 2 Личный глаголъ сочетается съ родительнымъ (140). 3. Личный глаголъ не сочетается съ родительнымъ (142).
VI. Родительный падежъ въ отрицательныхъ предложеніяхъ [144—166].
Исторія вопроса (144 156). Родительный при личномъ глаголѣ съ отрицаніемъ (156). Родительный при инфинитивѣ, зависящемъ отъ личнаго глагола съ отрицаніемъ не, или безъ отрицанія, но имѣющаго отрицательное значеніе (160 — 166).
II. Родительный падежъ при именахъ существительныхъ [166—187].
Общія замѣчанія и категоріи существительныхъ (166—168).
I. Сочетаніе недѣлимыхъ [168—177].
1. Единичнаго съ единичнымъ [168—176].
А. Члены сочетанія взаимно самостоятельны: а) въ родительномъ имя одушевленнаго (168); б) въ родительномъ имя неодушевленнаго (172). Б. Оба члена сочетанія взаимно несамостоятельны: 1. Отношеніе части къ цѣлому: а) въ родительномъ одушевленное (172); б) въ родительномъ неодушевленное (173). 2. Отношеніе цѣлаго къ части (174—176).
2. Отношеніе собирательнаго къ единичному [177].
3. Отношеніе единичнаго къ собирательному [177]
II. Сочетаніе недѣлимаго съ вещественнымъ [177—182].
1. Вещь и вещество [177—179].
2. Вещь и дѣлимое, при чемъ вещь представляется формально, какъ объемъ или мѣра дѣлимаго [179—182].
А. Родительный при дополненіи: а) дѣлимое въ единственномъ числѣ (179); б) дѣлимое во множественномъ числѣ (180). Б. Родительный при подлежащемъ (наличномъ или бывшемъ): а) дѣлимое въ единственномъ числѣ (180); б) дѣлимое во множественномъ числѣ (180—182).
III. Сочетаніе имени качества съ именемъ предмета или дѣйствія. [182—183].
Родительный при имени качества (182). Въ родительномъ имя качества (ib.).
IV. Сочетаніе съ глагольнымъ именемъ [183—187].
1. Родительный при глагольномъ [183 — 186].
а) Genitivus subjectivus (183); б) Genitivus objectivus (183—186).
2. Въ родительномъ имя глагольное [186—187]
III. Родительный падежъ при именахъ прилагательныхъ. [187—194]
1. При прилагательныхъ въ положительной степени (187—190) 2. При сравнительной степени прилагательныхъ качественныхъ и производныхъ отъ нихъ нарѣчій (190—194).
IV. Родительный падежъ при именахъ числительныхъ [194—199].
1. Родительный при числительныхъ 1—4 (194—195). 2. При числительныхъ-существительныхъ (195—196). 3. При числительныхъ-прилагательныхъ (196—197). 4. Родительный прилагательнаго при числ. 2—3 (197—198). 5. Родительный при числ. дробныхъ (198); 6. При ч. собирательныхъ (198—199).
V. Родительный падежъ при мѣстоименіяхъ. [199 —201].
VI. Родительный падежъ при нарѣчіяхъ [201—211].
1. При нарѣчіяхъ количества (201-206). 2. Родительный при нарѣчіяхъ въ функціи предлоговъ (206—210). 3. Родительный при нарѣчіяхъ предикативныхъ (210—211).
VII. Родительный падежъ при предлогахъ [211—247]
Общія замѣчанія (211—212). Безъ — при глаголахъ (213—214); при существительныхъ (214); при прилагательныхъ (ib.); при числительныхъ (215); при предикативныхъ нарѣчіяхъ и адвербіальныхъ существительныхъ въ безсубъектныхъ оборотахъ (215). Біля (ib.). В (у) — при глаголахъ (216); при именахъ (217). Верх (218). Від (од) — при глаголахъ; съ родит. пространственныхъ представленіи (ib.), временныхъ представленій (219); при глаголахъ, восходящихъ къ безпредложному сочетанію съ аблативнымъ родительнымъ (219—221); при страдательномъ залогѣ: при причастіи страдательномъ (221) при глаголахъ рефлексивныхъ со страдательнымъ значеніемъ (222); съ родительнымъ имени выражаетъ причину или поводъ и восходитъ къ такъ наз. свободному аблятиву (ib.); съ родит. имени выражаетъ способъ дѣйствія (223). При существительныхъ (ib.). При прилагательныхъ (224). При сравнительной степени именъ прилагательныхъ и нарѣчій (225). При нарѣчіяхъ (ib.). Для — при глаголахъ (ib.), при прилагательныхъ (226). До — при глаголахъ (226—230), при именахъ существительныхъ (230), при именахъ прилагательныхъ (231—233), при нарѣчіяхъ предикативныхъ (233). З — при глаголахъ: отношеніе дѣятельности къ мѣсту (234—236), ко времени (236), способъ дѣйствія (ib.), причина (237), съ родительнымъ имени при различныхъ глаголахъ (237—239), при причастіи страдательномъ (239); при именахъ: существительныхъ (239—240), прилагательныхъ (241), при нарѣчіяхъ предикативныхъ въ безсубъектныхъ оборотахъ (ib.); предлогъ з въ сочетаніи съ другими предлогами и именемъ въ родительномъ падежѣ (241—242). За (242). За-для (243). Замісто, замість (ib.). Коло (ib.). Кінець, кінці (244). Край, крій, крей (ib.). Крім (ib.). Круг (ib.). Місто (ib ), Над (ib.). Окрім (245). Опріч (ib.). Перед (ib.). По-біля (ib.). По-край (ib.). По-конець (ib.). По-між (246). Προ-між (ib.). Проти(в) — при глаголахъ: отношеніе къ мѣсту (ib.), ко времени (ib.), къ лицу и вещи (ib.); при именахъ (247) Серед, срід (ib.). Супроти(в) (ib.).
VIII. Родительный падежъ при междометіяхъ [247—248].
Гл. V. Родительный въ функціи винительнаго [248—268].
Исторія вопроса (248—257). Родит.-винит. въ мѣстоименіяхъ (257—259). Въ именахъ существительныхъ: 1. Въ единственномъ числѣ: а) одушевленныхъ мужескаго рода (259); б) неодушевленныхъ мужескаго рода (259—264); в) въ существительныхъ средняго рода (264—265); г) въ сущ. женскаго рода (265). 2. Во множественномъ числѣ (265—268).
Гл. VI. Общіе выводы [269—270].
Указатель именъ авторовъ [271—272].
Списокъ сокращеній [273—276].
Дополненія [277].
ЛЬОКАТИВ В УКРАЇНСЬКІЙ МОВІ (1925)
(З УКРАЇНСЬКОЇ СКЛАДНІ)
Льокатив безприйменниковий [1—7].
Льокатив місця (2). Льокатив часу (3—6). Льокатив в сучасній укр. мові (6—7)
Льокатив прийменниковий [7—63]
Прийменник в (у) [7—33]
I. При дієсловах:
1. З льокативом місця: а) з льокативом імен, що виражають поняття місця (7); б) з льокативом імен живих істот і займенників особових (8).
2. З льокативом часу: а) з іменами, що значать час (9); б) з речівниками, що виражають або стан, або діяльність (11).
3. З льокативом імени в тіснішім звязку з дієсловами: 1. Дієслова тільки з прийм. в (у) і льокативом (12); 2. Дієслова, що сполучаються з льокативом і генітивом без прийменника (14); 3. Дієслова з льокативом і генітивом з прийм. з (14); 4. Дієслова з льокативом і акузативом без прийменника (15); 5. Дієслова з льокативом і акузативом з прийм. в (у) (16); 6. Дієслова з льокативом і інструменталем без прийм. (19).
4. Прийм. в (у) з льокативом присудкового імени (21—28).
5. Прийм. в (у) з льокативом імени в прислівниковій функції (28).
6. Прийм. в (у) з льокативом прикметникових пнів в речівниковій функції (формі) (29).
II. Прийм. в (у) при речівниках (30).
III. Прим. в (у) при прикмекниках (31).
ІV. Прим. в (у) на місці давнішого о (33).
Прийменник на [33—49]
І. При дієсловах:
1. а) в льокативі поняття місця (33); б) з льокативом імен живітних і особових займенників (35); в) метонімічно з льокативом імен річей неживітних і імен чинности (35); г) прийм. на має значіння «перед», «проти» «під» (35).
2. Прийм. на з льокативом імени вказує на стосунек діяльности по періоду часу, що виражено в льокативі: 1) сполучення з іменами, що значать поняття часу (33); 2) сполучення з іменами, що значать або стан, або діяльність (37).
3. Прийм. на з льокативом імени в тіснішому звязку з дієсловами (37);
4. Дієслова з прийм. на і льокативом та акузативом (39);
5. Прийм. на з льокативом імени конкурує з прийм. за та акузативом (42).
6. Дієслова, що льокатив конкурує також з інструменталем без прийменника (43).
7. Поняття в номінативі при дієсловах неперехідних і в акузативі при дієсловах перехідних так в’яжуться з льокативом, як цілість і присутній їй елемент (44).
8. Приймен. на з льокативом присудковим (45).
II. Прийм. на при речівниках (47).
III. Прийм. на при прикметниках (48).
ІV. Прийм. на при прислівниках (49)
Прийменник о, об [49—55].
1. В сполученні з речівниками (50).
2. На вираз причинового стосунку (50).
3. В тіснішім звязку з дієсловами (50).
4. В сполученні з речівниками (54).
5. В сполученні з прикметниками (55).
6. В сполученні з прислівником «байдуже» (55).
Прийменник по [55—60].
1. Сполучення з поняттями місця (56).
2. Прийм. по при дієсловах «бити», «вдарити» і ин. (57).
3. В сполученні з представами часу (57): а) час, що по його наступі відбувається чинність; б) час, що по його уступі відбувається чінність (58).
4. Прийм. по з льокативом вказує стосунок до особи або речи.
5. По дієсловах «знати», «пізнати» і прислівникові «видно» (59).
6. Прийм. по з льокативом вказує поняття, що на них поділяється чинність (60).
7. Прийм. по при дієсловах душевного стану (60).
Прийменник при [61—63].
1. Прийм. при з льокативом виражає поняття місця (61).
2. З льокативом імен, що виражають поняття часу (61).
Прийменник по-при [63].
Скорочення [64—67].
Поправки й додатки [68]
НОМІНАТИВ І ДАТИВ В УКРАЇНСЬКІЙ МОВІ (1925)
НОМІНАТИВ [1—30]
I. Номінатив у характері дієслівної особи . [1—15]
Номінатив при дієсловах повнозначних (3); номінатив при дієсловах неповнозначних (8); номінатив при дієслові „бути" в звязку з інфінітивом (14).
II. Номінатив в характері прикмети дієслівної особи [15—22]
III. Номінатив у вільнім звязку з дієсловом [22—27]
IV. Номінатив прийменний [27—29]
V. Номінатив покликовий [29]
VI. Номінатив в функції вокативу [30]
ДАТИВ [31—62]
І. Датив при дієсловах [32—42]
При дієсловах перехідних (32); неперехідних (38); рефлек¬сійних (40).
III. Датив в безсуб’єктивних зворотах [43]
IV. Датив у вільнім сполученні з дієсловом [45—55]
Датив призначення (45); датив внутрішнього стосунку (47); датив у виміні з генітивом посесивним (47).
V. Датив з інфінітивом [55]
VI. Датив при речівниках [56]
VII. Датив при прикметниках [57]
VIII. Датив при межиcлівцях [60]
ІX. Датив при прийменниках [60—62]
Додатки [63]
ВОКАТИВ І ІНСТРУМЕНТАЛЬ В УКРАЇНСЬКІЙ МОВІ (1926)
ВОКАТИВ [3 — 17]
Погляди на природу вокативу [3 — 5]
Форми вокативу [5 — 11]
Вживання вокативу 12 — 17
Вживання вокативу по-за складом речення (12); при речівниках в вокативі (12): при займеннику особовім 2-ї особи (13); в функції номінативу (13 — 17).
ІНСТРУМЕНТАЛЬ [18 — 116]
I. Інструменталь при дієсловах 19 — 89
І. Інструменталь в вільнім стосунку до дієслова [19 — 31]
1. В інструмепталі поняття місця (19 — 28).
2. В інструменталі поняття часу (28 — 31).
II. Інструменталь в тіснішім стосунку до дієслова [32 — 89]
1. Інструменталь соціятивного стосунку (32 — 33).
2. Інструменталь знаряддя або середника чинности (33 — 43).
3. Інструменталь матерії чинности (43 — 51).
4. Інструменталь суб'єкту і об'єкту чинности (51 — 55).
5. Інструменталь при дієсловах перехідних на місці акузативу (55-63).
6. Інструменталь супровідної чинности або стану (63 — 66).
7. Інструменталь супровідної обставини (66 — 67).
8. Інструменталь причинового стосунку (67 — 72).
9. Інструменталь при дієприкметниках пасивних і дієсловах займенникових в пасивній функції (72 — 74).
10. Інструменталь в безсуб'єктних реченнях (75).
11. Інструменталь в стосунку до номінативу (згл. акузативу) як части до цілого і цілого до части (75 — 79).
12. Інструменталь на місці давнішого номінативу, акузативу і дативу: інструменталь предикативний (79 — 88); інструменталь апозиційний (88 — 89).
II. Інструменталь при речівнинах [89]
III. Інструменталь при прикметниках [90]
IV. Інструменталь при прислівниках [92]
V. Інструменталь при межислівцях [94]
VI. Інструменталь при займенниках [94 — 116]
Займенник з (94 — 102), за (102 — 109), між, межи (109 — 110), над (110 — 113), перед (113 — 115), під (115 — 116).
АКУЗАТИВ В УКРАЇНСЬКІЙ МОВІ (1928)
(З УКРАЇНСЬКОЇ СКЛАДНІ)
Акузатив [1 — 96]
Акузатив при дієсловах [2 — 19]
1. Акузатив у вільнім звязку з дієсловом [2 — 6]
1. Акузатив понять місця (2).
2. Акузатив понять часу (2).
3. Акузатив міри (4).
4. Акузатив причини (б), 5. Акузатив способу (6).
2. Акузатив у тіснішім звязку з дієсловом [6 — 19]
Акузатив ідеального об’єкту:
1. акузатив результату чинности (7).
2. акузатив змісту (8).
Акузатив реального об’єкту:
І. Акузатив при дієсловах безприросткових.
ІІ. Акузатив при дієсловах сприросткованих (14).
ІІІ. Акузатив присудковий (18).
Акузатив при прикметниках [19 — 20]
Акузатив при присудкових прислівниках [20]
Акузатив при прийменниках [20 — 96]
Без (20). В(У) (21): при дієсловах 21; при речівниках (33); при прикметниках (33); при прислівниках (34); при недослівцях (34). З (35). За (85): при дієсловах (36); при йменах (43). Керез (44). Крізь (45). Мимо (45). Між, межи, по-між, про-між (45). На (46): при дієсловах (46); при речівниках (74); при прикметниках (77); при прислівниках (81); при недослівцях (82). Над (82); при дієсловах (83); при прикметниках (84). О, об (85): при дієсловах (85), при речівниках (86); при прислівниках (86). Перед (86)· Під (88). По (90). Про (92). Проз (93). Уз (94). Через (95).
Акузатив при недослівцях [96]
Скорочення [97—100]
27.10.2016