Протягом останнього століття середня тривалість життя зростає приблизно на три місяці щороку. Проте цей приріст неоднаковий для різних соціальних прошарків. Високоосвічені, що загалом довше живуть, переймають на себе роль першопрохідця й демонструють, як довго може жити решта населення. Така закономірність стала приводом для розвідки науковців з Інституту демографічних досліджень імені Макса Планка, в процесі якої дійшли висновку: середня тривалість життя має ще багато простору для росту.
Високосвіченим старшим чоловікам в усіх країнах властива найбільша середня тривалість життя, що перевершує навіть рекордні національні показники. Особливо виділяються члени Лондонського королівського товариства Британської академії. Фото: MPI für demografische Forschung
Майже в усіх країнах підтверджується: той, хто має вищу освіту, живе на кілька років довше, ніж малоосвічена людина. Тривалість життя високоосвічених прошарків населення часто перевершує світовий рекорд, встановлений, зокрема, Японією та Швейцарією.
Домантас Ясіліоніс (Domantas Jasilionis) та Владімір Школьніков (Vladimir Shkolnikov) з Інституту демографічних досліджень імені Макса Планка в Рокстоку опублікували міжнародний огляд, присвячений цій темі, у віснику Gerontology.
Дослідження з різних країн доводять: маленькі, селективні групи можуть жити надзвичайно довго. Наприклад, розвідки у США та Норвегії засвідчили: в релігійних маленьких групах мормонів та адвентистів сьомого дня середня тривалість життя досягає максимуму, що сильно перевершує загальнодержавні рекорди.
Результати також засвідчують, що члени академічних організацій, зокрема Лондонського королівського товариства у Сполученому Королівстві та Національних академій наук Німеччини, Австрії, Росії, живуть дуже довго. Смертність всередині наукової еліти зменшується швидше, ніж середньостатистичний показник у державі, хоча рівень смертності в цих групах й раніше був порівняно низьким. Аналогічних висновків дійшли й інші дослідження, які вивчали більші та конвенційніші групи населення.
Європейські дослідження продемонстрували, що різниця середньої тривалості життя між соціальними групами за останні десятиліття зросла. Для освічених громадян скандинавських країн, зокрема Фінляндії, Бельгії, Франції та Швейцарії, вона зросла більше, ніж для неосвічених прошарків.
Розрив особливо помітний між освітніми групами в Литві, Ісландії та Росії. Екстремальною є тривалість життя російських чоловіків: з низьким рівнем освіти вони помирають приблизно на 13 років раніше. У США ситуація така, як у Західній і Північній Європі.
Впадає в вічі, що у 80-х та 90-х рр. ХХ ст. існувала велика соціальна різниця в середній тривалості життя й жінок. Деякі дослідження вказують на зниження цього показника для найменш освічених білих неіспаномовних жінок.
Загалом приріст середньої тривалості життя в усіх освітніх групах зводиться до низької смертності після 65 років. З пізніх 60-х та 70-х рр. ХХ ст. так звана серцево-судинна революція суттєво удосконалила лікування серцевих захворювань та хвороб кровоносних шляхів й дала змогу знизити рівень смертності в поважному віці.
Те, що цим поступом скористалися передусім високоосвічені, засвідчує частка освітніх відмінностей всередині вікових груп. На початок 70-х рр. ХХ ст. різниця між високоосвіченими та всіма іншими прошарками суспільства у фінських чоловіків дорівнювала 4,4 року. При тім лише третина різниці стосувалася меншої смертності у віці, старшому за 65 років. За 35 років ця різниця зросла на добрих шість років, і з них два з половиною роки вказують на низьку смертність добре освічених людей у старшому віці.
Збільшення цього розриву доводить: є досить потенціалу, щоб збільшити тривалість життя для середнього і нижчого класів. Зменшення тривалості життя, як видно на прикладі деяких країн з низьким рівнем освіти, можна уникнути, зрештою, воно часто спричинене чималою кількістю не неминучих смертей.
У період від 1988 до 1999 р. половина показника загального збільшення тривалості життя у шведських чоловіків у віці після 30 років зводилася до кращого рівня освіти. Цю закономірність можна простежити й у багатьох інших країнах.
Щоб усе населення таки перейшло рекордні показники високоосвічених, потрібен успіх, зокрема, в лікуванні хвороби Альцгаймера, зазначають автори розвідки. До того ж є чинники, які можуть перешкоджати підвищенню середньої тривалості життя. Це — збільшення кількості розлучень, несприятливі економічні умови або зростання частки людей, що страждають від надмірної ваги чи курять.
Lebenserwartung: Trends bei Hochgebildeten weisen den Weg
mpg.de, 19/10/2016
Зреферувала Соломія Кривенко
24.10.2016