Др. К.Трильовський не живе

До Львова наспіла вістка, що помер один з наших дуже заслужених діячів, д-р Кирило Трильовський. Учень Михайла Драгоманова, разом з Іваном Франком і Михайлом Павликом та з цілою плеядою собі подібних основник першої української політичної партії на европейську міру, Української Радикальної Партії, найкращий організатор Гуцульщини і Покуття, творець "Січей", від 1907 р. довголітній посол до парляменту у Відні та до сойму у Львові, від 1914 р. член Боєвої Управи, співтворець і духовий батько УСС-ів, ген.-отаман Українського Січового Союзу. Визначився як непосидючий дух, завжди живий і меткий журналіст і редактор низки часописів та журналів, головно популярних видань для широких верств народу, як "Зоря", "Хлопська Правда", "Січові Вісті", "Громадський Голос" і ін.

 

По званню був Покійний адвокатом, довгими роками у Заболотові, також у Коломиї і в Гвіздці. Все ж жив увесь час у нужді, бо на перше місце клав завжди народну справу, а не особисте. Його заслуги на народній ділянці такі визначні, що перевищають Його недотягнення, до яких зачисляють Його боротьбу з клерикалізмом. Сам син священика, боровся, головно в 90-их і 900-их роках за зміну відносин між селом і духовником.

 

Великий вплив мав Покійний на цілі генерації нашої молоді, виховав цілі кадри борців-патріотів.

 

Під вечір свого многогранного життя осів у Гвіздці, хоч ніколи не переставав цікавитися всіма пекучими справами дня. За большевизму видержав разом з Громадянством мужньо українську протибольшевицьку лінію. У коломийському часописі "Воля Покуття" друкувалися до останніх днів Його життя його спомини з большевицьких часів.

 

Особа д-ра Кирила Трильовського, влучно названого народом "Січовим батьком", чекає свого біографа і дослідника. Похорони Покійного відбудуться у вівторок, 21-го жовтня ц. р. у Гвіздці. На Його гріб, як на гріб добре заслуженого перед Батьківщиною, кидає і наша Редакція грудку землі

 

Вічна йому Пам'ять!

 

[Львівські вісті]

21.10.1941