Для В.
лисиця пішла у гори – і зникла
вона ходити з своїми звикла
прошу – лисице – серця мого не їж
трави кусай – покусуй хутро
пробіжи оці гори хутко
і забіжи у Нью-Йорк чи Париж
пахнуть гори лисячим духом
твоїм кігтем лапою вухом
твоїм бажанням втекти
з’їсти серце моє на вечерю
перевернутись з спини на черево
реп’яхову корону нести
знаю навіть в яких черевиках
що на лапу твою завеликі
у якій спідниці і куртці
знаю все про тебе – лисице –
ну тікай – ну носи це
ну серцевий м’яз перекусуй
якщо думаєш що далеко
то чого ти так губиш легко
черевик і перстені й мене
і чому у засніжених горах
черевики та їх підбори
і повір що цей сніг не мине
я тону по проваллях фейсбучних
п’ять лисиць повертаються змучених
і в одної нема черевика
я питаю – лисице – голодна?
чи на серце ти маєш охоту?
чи до голоду свого звикла?
======================
Вгорі: Петро Мароз «Портрет Василя Махна з лисицею» (2000)