Холмщина під австрійським пануваннєм.

(1772, 1794, 1795—1809 р.).

В теперішній війнї половина холмської ґубернїї перейшла зпід російського панування під австрійську окупацію: пять холмських повітів Білгорай, Замостє, Томашів, Грубешів, Холм належать тепер до австрійського ґенерал-ґубернаторства в Люблинї. З сеї нагоди можна пригадати маловідомий нашій суспільности факт, що сї землї були вже колись під австрійським пануваннєм, — про се хочемо тут подати кілька заміток із записок сучасників.

І.

Перший paз увійшли австрійські війська до Холму 1 серпня 1772 р. Сей прихід Австрійцїв описує у своїм деннику тодїшнїй холмський унїятський владика Максимілїян Рилло.

Тодїшнє військо відріжняло ся від нинїшнього тим, що багато жовнїрів вело з собою також жінки й дїти! Нїчого дивного, що така армія потребувала значно більше всяких запасів і місцеві мешканцї не могли настарчити всього, що було потреба. Воли, домашнїй дріб, готовий харч, предмети конечної потреби та приємности, — все те мусїв доставляти холмський народ. Епископ, який на се дивив ся, міркує, чому стільки нещастя на світї, й доходить до гадки, що все те дїєть ся наслїдком помилок старої Польщі: "От нещасна участь Поляків, — може бути, карає їх Боже провидїннє за їх гріхи!"

У першій половинї жовтня 1772 р. австрійські війська полишили Холм, — Холмщина не дістала ся Австрії, але зостала ся при Польськім Королївстві. Польський король готов був відступити Холмщину Австрії, щоб відзискати для Польщі копальнї соли у Величцї й Бохнї (в західній Галичинї), але Австрія не прийняла заміни. Одначе до Австрії перейшла полуднева частина холмської землї, округа Замостє, — була там також більша часть епископських маєтностей, тому епископ Рилло з великим огірченнєм дивив ся на подїл своєї епархії.

Пізнїйше, коли відносини стали спокійнїйші, Рилло навязав зносини з Австрією та почав заходи, щоб перенести ся до Галичини. В сїй справі він приїзджав до Відня в лютім 1780 р. й був двічи на авдієнції в цїсаревої Марії Тереси. Цїсарева прийняла старого владику дуже прихильно, — дала йому першенство перед ріжними маґнатами, що скорше прибули на цїсарський двір і чекали на приєм. В розмові з Риллом Марія Тереса сказала між иншим: "Ви користуєте ся великим поважаннєм в Римі, се мене дуже тїшить, вам відомо, що бажаю вас мати в границях моєї держави. Постарайте ся уладити ся так, щоб не переходити під пануваннє православної царицї, а лишити ся під властю католицької цїсаревої, яка обіцює вам ласку та прихильність, як вашій особі, так і клирови й народови". Се була перша обіцянка ласки, яку дістав представник Холмщини на австрійськім дворі.

Незабаром потім Рилло одержав іменуваннє на епископство в Перемишлї. Одначе до Галичини переїхав не зараз. Був він уже в лїтах — мав понад 60 років — і жаль було йому кидати Холмщину, в якій був владикою більш нїж 20 років. Але австрійське правительство жадало сього рішучо й Рилло перенїс ся 1782 р. до Перемишля.

В 1784 р. переведено новий подїл Галичини й тодї округу Замостя придїлено до перемиської епархії. Так отже Рилло знайшов ся разом зі своїми вірними. До сеї округи належали деканати Замостє, Грабовець, Щебрешин, Городло, Грубешів і Белз. Ся частина Холмщини лишила ся при Перемишлї до 1809 р., потім знову перейшла до холмського епископства.

ІІ.

Другий раз зайняли австрійські війська Холм лїтом 1794 р., в часї польського повстання Костюшка. Тодїшнїй холмський eпискoп Порфирій Важинський подає у своїх записках деякі сцени з сього часу.

"Дня 17 жовтня", записує Важинський, "коли я вернув ся із служби й пив каву, прийшов якийсь підофіцер, присланий з поклоном, що панове офіцери цїсарського війська з дивізії, яка свіжо прийшла до Холму, просять ся на обід. Я висловив вдоволеннє та приказав, не вважаючи на пятницю, варити їм обід з мясом. Прийшли їх милости в числї девятьох і в часї обіду я гостив їх любомльським пивом, а по обідї приказав подати каву, якої лише один командант випив філїжанку.

"Попрощавши ся, як здавало ся дуже ввічливо, вони пішли. Але зараз по відтодї прислано приказ доставити зараз 22 кірцї вівса, — а я не мав і кірця, і за тим прийшли два жовнїри. Я вислав секретаря, щоб пояснив, що вівса я не маю й навіть не засївав. Але се нїчого не помогло, — противно менї відповіли, що будуть чекати тільки до 4-ої години, а коли на сей час не доставлю, пришлють на екзекуцію 40 жовнїрів, які не вступлять ся поти, поки не доставлю бажаної скількости вівса й не заплачу кождому жовнїрови 6 золотих. Я зараз розіслав священиків шукати вівса по всьому місту, але що до означеного реченця не могли дістати, я мусїв привитати в моїм домі 18 чи 20 жовнїрів, вони вдерли ся до моєї кімнати з люльками в зубах і так її задимили, що не можна було всидїти; а притім не тільки не дозволили відчинити вікон, але ще заперли двері до сусїдньої більшої кімнати й зажадали горівки та пива. Випили дві добрі фляшки горівки, ведро пива та зїли три хлїби, цїлий час співали, скакали й підсвистували. Одначе по якімсь часї відчинили вікно та двері до сусїдньої кімнати й така комедія без кінця тягла ся протягом двох годин, поки не доставлено вівса, який добули в містї; тодї прийшов офіцер, вивів жовнїрів і вони вийшли без заплати. Вже було чверть на сьому і я, накінець освободжений, міг провітрити кімнату, що воняла люлькою й горівкою.

"18 жовтня ранком той самий офіцер, що розігнав вчора жовнїрів, присланих на екзекуцію, прийшов повідомити, що команда нараз виїзджає з Холму й що овес, доставлений вчора, можна забрати назад, — я вислав підводи".

Сей малюнок добре показує тодїшнї воєнні звичаї.

ІІІ.

В 1795 р. при третім подїлї Польщі Холмщина по ріку Буг перейшла до Австрії, решта до Росії. В російській частинї було 90 унїятських парохій і один монастирь і під натиском правительства багато священиків, монахів і вірних перейшло на православє. В австрійській займанщинї було 79 парохій і 2 монастирі; сам Холм зі столицею унїятського владики перейшов також до Австрії.

Прилученнє Холмщини до австрійської держави описує епископ Важинський так:

"26 цвітня (1796 р.) у великий вівторок ми приготовили матеріяли та приступили до варення мира. По 9 годинї рано прийшли до мене комісарі, новий і давнїй д. Ґаєр, і два офіцери з повідомленєм, що завтра має бути проголошеннє цїсарського панування й тому я маю завтра відправити співану службу Божу й "заспівати "Тебе Бога славимо", — в часї сього по всїх церквах і костелах мають дзвонити в усї дзвони.

День 27 цвітня повинен бути памятний для краю, бо в сей день у нашім соборі відбуло ся святочне проголошеннє панування його великости Франца ІІ, яке відбуло ся таким способом. Поперед усього о 10 годинї я увійшов по архієрейськи в церкву, поклонив ся св. дарам і підійшов до престола та звідти проголосив коротку промову до зібраного народу, взявши на вступ одно із слів евангелія: "благословен грядий во імя Господне". По сїй промові канцелярист Нїмець читав по нїмецьки цїсарський унїверсал, потім той самий унїверсал, переложений по польськи, читав Цїнковський; по скінченім читанню я зараз убрав ся в ризи й відправив соборну службу в товаристві Щуровського й Сержнутовського, ректора семинарії. По службі я заспівав "Тебе Бога славимо" в латинській мові, бо на богослуженню були отцї піяри й реформати".

Потім Важинський мусїв ще їздити до Кракова, щоб зложити там присягу вірности новому володареви.

Австрійські власти завели на Холмщинї ріжного роду реформи. З церковних справ найважнїйше було те, що в 1808 р. утворено у Львові галицьку митрополїю й до неї придїлено й холмську епархію. Епископ Важинський старав ся також про поширеннє просвіти на Холмщинї та його заходом 1797 р. уряд дав дозвіл відкрити першу школу для дївчат у містечку Парчеві; для сеї школи видав монах Тимотей Щуровський збірну побожних пісень. Вже тодї дискутувала ся справа зміни калєндаря, але Важинський був їй противний.

В 1809 р. у віденськім мирі Австрія відступила Холмщину великому князївству варшавському, з яким р. вона перейшла до Росії.

Нинїшнї подїї знову приводять на спомин сї часи, будять рефлєксії й порівнання.

[Вістник Союза визволення України]