На початку вересня минає 20 років від часу відродження української національної валюти – гривні. 25 серпня 1996 року оприлюднили Указ Президента України Леоніда Кучми «Про грошову реформу в Україні», згідно з яким мала бути запроваджена гривня.
Помилково днем її народження вважають 1 вересня. Але 1996 року цей день припадав на неділю, що не була «банківськім» днем.
Тому стартувала гривнева реформа у понеділок, 2 вересня, а її найгарячіший етап припав на період від 2-16 вересня. А в перший день реформи за встановленим курсом (1 гривня = 100 000 карбованців) було перераховано у гривні ціни, тарифи, розміри заробітної плати, пенсій і стипендій, кошти на банківських рахунках підприємств, установ, організацій і громадян.
Михайло Швайка
Про впровадження української національної валюти заговорили ще за часів СРСР. Зокрема, доктор економічних наук, професор Михайло Швайка заявив 8 вересня 1989 року з трибуни Установчого з’їзду Народного Руху України: «Суверенітет неможливий без створення власної фінансової, грошової, кредитної системи» ¹. Але він висував аналогічні пропозиції ще 7 травня того ж року на Установчій конференції НРУ у Львові в Пороховій вежі.
Професор М.Швайка потім згадував про цю ініціативу: «Будучи обраним народним депутатом Верховної Ради України І скликання, працюючи заступником голови постійної комісії з питань економічної реформи і управління народним господарством я відразу взявся за реалізацію РУХівської програми створення національної грошової системи.
Я взяв на себе увесь тягар організаційної роботи стосовно запровадження гривні. В той час у Нацбанку і Кабінеті Міністрів не було не тільки окремих підрозділів, а й жодного працівника, який займався б питаннями виготовлення грошових знаків, карбуванням монет і створенням національної грошової системи. Знайшов художників, які виготовили взірці банкнот. Працював паралельно з декількома групами художників. У мене ще досі зберігаються прекрасні взірці українських грошей, виготовлені львівськими митцями, зокрема Мироном Яцівим. Перевага була віддана групі Б.М.Максимова, який виявився активним керівником групи і блискучим організатором. Насправді я один визначив, чиї портрети повинні бути зображені на грошах, самочинно розпорядився помістити на них тризуба, хоч Верховна Рада тоді ще не затвердила його національним гербом…
Коли 11 травня 1991 р. ми зайшли до кабінету Л.М. Кравчука і ознайомили його з взірцями грошових знаків, він був здивований. Адже рішень з цього приводу жодних не приймалось...
На жаль, започаткована нами, рухівцями, плідна діяльність зі створення ефективної ринкової грошово-кредитної і банківської системи України була перекреслена банківськими мафіозі, які перетворили банківську систему із засобу державного будівництва у засіб свого збагачення і махінацій» ².
Перефарбовані після проголошення незалежності у синьо-жовті барви комуністи пішли іншим шляхом створення національної валюти. На початку 1992 року було запроваджено українські купоно-карбованці, які деякий час функціонували паралельно з карбованцями (рублями) Держбанку СРСР. Цим вдалося забезпечити насичення українського ринку кольоровими папірцями, які служили платіжними засобами. На цьому етапі уряд України розпочав формувати власний емісійний механізм і одержав можливість самостійно забезпечувати потреби обороту в грошовій масі.
У листопаді 1992 року на внутрішньому ринку були вилучені з обігу карбованці-рублі СРСР, а безконтрольно друковані українські купоно-карбованці внаслідок гіперінфляції знецінилися протягом 1992–1995 років у понад 3 мільйони (!) разів. Це дозволило спритним можновладцям, бізнесменам і кримінальним ділкам за безцінь викупляти підприємства, будівлі, ліквідні товари, «леґальним шляхом заробляти» перші мільйони та мільярди…
Щоби заспокоїти пограбований народ, громадянам України дали можливість приватизувати власні помешкання, земельні паї та ділянки, ще й потішили примарними сертифікатами на власність підприємств…
Одночасно, для прикриття цих оборудок, робились певні кроки щодо впровадження повноцінної національної валюти. Ще 1991 року, за розпорядженням голови Президії Верховної Ради УРСР Л.М.Кравчука, групі відомих художників запропонували розробити ескізи української національної валюти – гривні. Для цього були залучені митці О.Данченко, В.Лопата, В.Перевальський, В.Чебаник, В.Юрчишин, С.Якутович. На засіданні Комісії Верховної Ради з питань економічної реформи й управління народним господарством 11 вересня були затверджені нові номінали купюр в 1, 2, 5, 10, 20, 50, 100, 200 гривень і визначено, що на них має бути зображено.
Банкноти менших номіналів (1, 2, 5, 10, 20 гривень), за ескізами Василя Лопати, почали друкувати ще 1992 року в Канаді.
На них були підписи тодішніх голів Правління Національного банку України (НБУ): Володимира Матвієнка, який займав цю посаду до березня 1992 року;. Вадима Гетьмана (до 26 січня 1993 р.); Віктора Ющенка, який керував Національним банком України до 22 грудня 1999 року. Банкноти номіналом 50 та 100 гривень частково друкували у Великобританії.
22 березня 1994 року відбулося урочисте відкриття Банкнотної фабрики НБУ в Україні. Відтак припинили друкування гривень і карбованців за межами України. 1 квітня 1997 pоку відкрили Фабрику банкнотного паперу НБУ у місті Малині на Житомирщині.
На початок вересня 1996 р. на руках у населення було бл. 320 000 000 000 000 (320 трільйонів) карбованців. Для їх обміну до 16 вересня 1996 року НБУ використав 3 132,5 млн. гривень готівкою. Суми до 100 млн. карбованців на одну особу обмінювалися на готівку, а решта грошей вносили на спеціальні банківські рахунки й перераховували у гривні. Хто не встиг до 16 вересня, могли звернутися для обміну до відповідних комісій (до 15 жовтня). Ще до 31 грудня 1997 року карбованці на гривні обмінювали регіональні відділення НБУ, якщо громадяни мали на те обґрунтовані причини.
Василь Лопата і його невтілені проекти банкнот
Автор ескізів перших гривневих банкнот Василь Лопата був незадоволеним, що не використали його варіанти 50- та 100-гривневих купюр з портретами М.Грушевського та Т.Шевченка. Цю історію з портретами на перших українських гривнях зразка 1992 року описав Василь Кияниця у чернігівській газеті «Сіверщина»: «Це було велике замовлення… йшли закулісні ігрища, які були чужі митцю. Він робив і вчасно завершив свою роботу. Тому Василь Іванович, за його ж висловом, був шокований, коли побачив введені в обіг «англійські» 50 гривень з бородатим дідом Чорномором, що віддалено нагадував Грушевського, а особливо був вражений банкнотою в 100 гривень, з якої замість тонко промальованого Шевченка дивився грубо намальований дядько з мутним поглядом, що нагадував махновця в кудлатій шапці. Замість портрета – грубий бездарний шарж. Обидва "портрети” на банкнотах замість прізвищ Грушевський і Шевченко були підписані Гетьман і Ющенко. Хто, коли і навіщо це зробив – ще одна специфічно українська таїна. Хоч іноді і намагалися пояснити недостатньою кількістю ступенів захисту в банкнотах канадського варіанту. Проте при чому тут портрети? Чи не тому, що вони надто українські? Надто величні і виразні?» ³.
Відтоді «канадські» та «британські» гривні поміняли на купюри власного виробництва, підписи на яких ставили нові очільники НБУ – Володимир Стельмах та Сергій Тігіпко.
Віктор Ющенко зробив собі на впровадженні гривні непогану рекламу, що дозволило йому стати потім прем’єром і президентом.
У 2001 році впровалили в обіг 200 гривневу банкноту з Лесею Українкою, про яку «нібито забули» у 1996-му. А у 2006-му – 500 гривень з Григорієм Сковородою.
Я спробував скласти графік, який міг би проілюструвати еволюцію національної валюти за 20 років її існування. Для цього використано офіційні щомісячні дані від НБУ та Державного комітету статистики. Розглянуто в місячній динаміці три показники: щомісячний індекс споживчих цін (ІСЦ); середньозважений курс гривні до долара США на готівковому ринку (середній курс купівлі і продажу в обмінних пунктах); номінальна середня заробітна плата, поділена на курс гривні до долара США, що частково відображає реальну заробітну плату в перерахунку на американську валюту.
Показники за вересень 1996 року взято за 100%. Не тішу себе ілюзіями щодо точності та досконалості української статистики, але деякі тенденції змін за 20 років можна на цьому графіку побачити.
Починалося все доволі добре – у вересні 1996-го долар США коштував 1,76 грн., номінальна середня заробітна плата налічувала 132,7 грн., що становило за тодішнім курсом 75 доларів.
Але у серпні 1998 року Україна відчула на собі удари східно-азійської кризи та російського дефолту. Долар підскочив удвічі, й реальна зарплата впала до 45 умовних одиниць.
Після другої елекції президента Кучми, урядові Віктора Ющенка вдалося на початку 2000 року стабілізувати доларовий курс на рівні 5,4–5,1 грн., який протримався понад 8 років. У 2003 році реальна заробітна плата (номінальна) досягла стартових показників вересня 1996 року. Відтак темпи її зростання навіть випереджали індекс інфляції. Її рівень досягнув до літа 2008 року 400 дол. США.
Ідилію економічного зростання зіпсувала світова криза 2008-го. На графіку її видно на знаку «Х», коли в листопаді того року перетнулися лінії падіння реальної зарплати та зростання доларового курсу, який, проте, вдалося утримати на рівні 7,9–8,2 грн. до кінця 2013 року.
Пограбування країни командою Януковича та війна з Росією спричинили з початку 2014 року стрімке зростання валютного курсу й індексу інфляції та падіння рівня заробітної плати.
Такі – не надто втішні – підсумки першого 20-річчя української національної валюти.
За даними НБУ, на 1 липня 2016 року в готівковому обігу перебувало 307,4 мільярди гривень. Серед 2,8 млрд. штук банкнот найбільше перебувало в обігу 200-гривневих купюр з Лесею Українкою – 548,3 млн. шт. (20 %).
ПРИМІТКИ
¹ Три дні вересня вісімдесят дев'ятого: Матеріали Установчого з'їзду Народного руху України за перебудову. – Київ, 2009. – С. 30).
² Швайка М. Боротьба Народного Руху України за українські гроші. – Машинопис.
³ Кияниця В. Про портрети, гривні і патріотичного художника. // Всеукраїнська газета "Сіверщина", 5 травня 2011 року. – С. 14.
02.09.2016