Звичайно у кождій війнї будить у загалу велике зацїкавленє оружна технїка. В її сторону звертають увагу майже всї люди, які немов забувають, що крім сеї технїки нищеня ворога — істнує ще инша технїка, не менше важна для веденя війни. Се технїка, яка стараєть ся гоїти рани, задавані знарядами оружної технїки. До области сеї технїки належить також рентґенотехнїка, яка віддає немалї услуги воєнній медицинї.
Перший раз найшла рентґенотехнїка приміненє у війнї 1897 р., а саме у грецько-турецькій війнї. Се однак були лиш перші проби помочи у війнї раненим сим віддїлом елєктротехнїки, які із сучасною практикою не можуть порівнати ся. В послїдних часах заведено у рентґенотехнїцї важні полїпшеня та новости, як лямпи, яких майстерна будова позваляє уживати їх в ріжних обставинах і місцях. Причини сього поступу у рентґенотехнїцї треба глядїти не лиш в потребах і вимогах сучасної лїкарської штуки, але також у взаїмнім суперництві многих фірм, які фабрикують і доставляють рентґенівські лямпи та инші апарати до них потрібні. Користь дїланя рентґенівських робітень нинїшних воєнних лазаретів полягає головно на їх технїчнім урядженю; ту саме виступає ярко якість рентґенівських лямп, індуктора, переривача елєктричної струї та спосіб їх уложеня.
Богато досвідів, що їх доставляючі фірми у мирнім часї набрали, прийшли як-раз тепер у війнї з великою помічю у випосаженю полевих рентґенівських робітень. Коли в давнїйших війнах, навіть в обох балканських війнах 1912/13 можна було найти рентґенівський апарат лиш у більших шпиталях далеко поза боєвою лїнїєю, то нинї майже всї полеві лязарети заосмотрені у рентґенівські урядженя. Звичайно є вони стійко збудовані на т. зв. полевих возах рентґенівських або находять ся у скринках, які дають ся легко переносити із місця на місце. Рентґенівські апарати у тих скринках є так вже впорядковані, що можна їх в короткім часї уставити в кождій довільній кімнатї, яку лиш можна цїлком затемнити. В кождім однак случаю певність дїланя тих апаратів є великої ваги. Тому кожда полева рентґенівська робітня має звичайно запас ще тих апаратів, які через свою найважнїйшу чинність найбільше зуживають ся.
До урухомленя такої рентґенівської стації служить все ще старий, клясичний індуктор. Його вигляд мало що змінив ся в порівнаню до вигляду давнїйших часів. В склад такого індуктора входить сильний зелїзний стрижінь, покритий двома цївками ізольованих дротів, внутрішною із грубого мідяного дроту і внїшною з тоншого, та переривач, що може переривати все навіть сильні елєктричні струї і так запевнити правильну чинність уладженя. Се все складові части індуктора новочасної рентґенівської робітнї.
Також доплив елєктричної струї до апаратів в сучасній полевій рентґенотехнїцї значно удогіднено. Давнїйше перевожено рентґенівські стації на возах, які тягнули конї; нинї знов такі стації перевозять з місця на місце самоходи. Так рентґенівська робітня не лиш скоро посуваєть ся за війском і віддає в полевих лязаретах безпосередно за боєвою лїнїєю свої услуги, але заразом і мотор її самоходу вихісновуєть ся до вправлюваня в рух динамомашини, яка витворює постійну елєктричну струю для індуктора. Бензиновий мотор самоходу рентґенівської стації є все так уладжений, що може бути ужитий до колїсної їзди, як також до гоненя динамо-машини по влученю трансмісійних приладів. З динамомашини пливе каблєм елєктрична струя до індуктора рентґенівського уладженя, яке може находити ся в першій лїпшій затемненій селянській комнатї. По усуненю апаратів з воза можна ужити його по добрім заслоненю вікон, як комнати до викликуваня фотоґрафічної плити з рентґенівської знимки.
Звичайно новітні шпитальні поїзди мають також рентґенівські робітнї. Містять ся вони в операційнім возї. Така робітня виглядає ось так: По одній сторонї воза находить ся індуктор з иншими потрібними апаратами, по другій знов рентґенівська лямпа та т. зв. рентґенівський стіл, на якім лягає людина до пересвітленя. Згадана лямпа спочиває на легко пересувальній підставцї під тим столом, щоби можна пересвітлити навіть цїле тїло уложеного на столї пацієнта. Дротами, що лучать індуктор з лямпою, пливуть звичайно перемінні струї високої натуги; отже в такім тіснім возї легко могло б наступити пораженє ними обслуги робітної. Тому згадані дроти є звичайно ізольовані грубим плащем з твердої ґуми. Дня уникненя стрясень в часі їзди спочивають апарати на підставах, уложенях на спірально звинених пружинах. Так прикріплена є передовсїм рентґенівська лямпа і переривач струї.
(Конець буде).
[Дїло, 31.08.1916]
(Конець).
Сама фотоґрафічна знимка при помочи лучів Рентґена віддає образ скалїченя у всїх подробицях; тому є вона дуже важним чинником у рентґенівськім поступованю з скалїчилими на війнї. Першим услівєм доброго образу такої фотоґрафії є повний спокій пацієнта. Длятого несвідомих пацієнтів поучаєть ся все наперед о безпеченстві дїланя рентґенівського апарату. В останних двох лїтах значно скорочено час знимки, а то наслїдком полїпшеня апаратів, які допроваджують елєктричну струю до лямпи Рентґена. Знимку, яка давнїйше тревала кілька хвиль, доконуєть ся нинї в кількох секундах.
До визначеня однак положеня застряглого стрільна у тїлї не вистарчає одна знимка, бо є вона лише метом тровимірового тїла на площу фотоґрафічної плити і може лише подати бічні віддаленя чужого тїла від костий; одна знимка не може подати глибини стрільна під скірою. Се що-йно можна осягнути з помічю другої знимки, в якій напрям насвітлюваня лучами Рентґена є прямовий до напряму першої знимки. З тих двох знимок відзначуєть ся опісля ґеометрично на якім місци і як глубоко застрягло стрільно у тїлї людини. По такім визначеню положеня стрільна у тїлї можна його тепер легко усунути хірурґічною методою.
Инша метода рентґенівського визначуваня чужих тїл у людськім орґанїзмі поступає ось так: З розслїджуваної части тїла, яка все займає стійне положенє на столї робить ся знимку при якімсь означенім віддаленю рентґенівської лямпи і фотоґрафічної клїші від него. Опісля при тім самім уложеню клїші відклонюєть ся дещо в бік лямпу і творить ся нову знимку на тій самій плитї. В сей спосіб повстає на клїші другий образ стрільна. Віддаленє тих обох образів стрільна буде тим більше, чим дальше находилось стрільно від фотоґрафічної плити. З віддаленя образів стрільна, з відступу між рентґенівською лампою і клїтою та з відклоненя лямпи можна все точно означити положенє стрільна від клїші. Часом зазначуєть ся чотири постійні точки на знимаючій части тїла при помочи налїпленя зерен шроту; сим способом можна докладно подати положенє стрільна. Взагалї цїлий ряд инших метод основуєть ся на тій висше згаданій ідеї. Мають вони всї між собою се спільне, що уживають прямолїнійного розходженя лучів Рентґена від лямпи аж до клїші, а до розвязки доходять простими ґеометричними конструкціями. Ту належить ще згадати про методу стереоскопії. Поступаєть ся в сїм случаю так: лїкар робить дві фотоґрафічні знимки з части тїла під двома ріжними кутами, але не на одній, а вже на двох клїшах. По викликаню тих фотоґрафій і по вставленю їх у стереоскоп, показують вони з найбільшою точностію положенє стрільна в розсаджуваній части тїла.
Сучасна війна сказала, як спасанні услуги може віддати рентґенотехнїка і рентґенольоґія у війнї. Їх велике значінє, яке вони собі у воєнній медицинї здобули, вказують на потребу вишколеня у тім напрямі лїкарів рентґенольоґів. А осягнути се можна через заснованє при медичнім видїлї кождого унїверситету катедри і робітнї для рентґенольоґії, які перед війною істнували лише на деяких виднїйших унїверситетах.
У Львові, дня 26. серпня 1916.
[Дїло, 02.09.1916]
02.09.1916