Одна з найскандальніших Олімпіад. Цьогорічні спортивні змагання в Ріо-де-Жанейро ще не встигли розпочатися, а вже здобули цей неофіційний титул. Тут злилася докупи ціла низка факторів: це і російський допінґовий скандал, і не доведенні до пуття спортивні майданчики та житлові об’єкти для олімпійців, це і криміногенна ситуація в Ріо... А ще один суттєвий чинник – внутрішньополітична криза в Бразилії.
Ще якихось кілька років тому Бразилія вважалася однією з найпотужніших світових господарок. Криза 2008 року змусила західні країни на деякий час відійти в тінь і зайнятися залагодженням внутрішніх проблем. І тоді на глобальну арену вийшов БРІКС: Бразилія, Росія,Індія, Китай і Південно-Африканська Республіка. У Кремлі вже дерли горлянку, що «Велика сімка» – це вже вчорашній день, вона, мовляв, вже не виборсається з економічних негараздів.
Звісно, найбільше чванькуватих реляцій доносилося з Кремля. З Бразилії антизахідні філіппіки на весь голос залунали з січня 2011 року, коли крісло президента здобула соціал-популістка Ділма Русеф – бразильський політик з болгарським корінням.
Подамо короткий витяг з її біографії. Ділма Русеф народилася 14 грудня 1947 в родині болгарського іммігранта-комуніста Петра Русева і бразилійки Ділми Коїмбри. Родина не бідувала, тому дівчина зуміла здобути досить якісну освіту.
1964 року Ділма Русеф приєдналася до молодіжної Революційної марксистсько-політичної робітничої організації, яка боролася з військовою диктатурою в Бразилії. 1967 році вступила в Команду національного визволення, члени якої влаштовували теракти в штаті Мінас-Жерайс. У 1970 році була засуджена до шести років в'язниці за участь у підривній діяльності. Проте її причетність до терактів не була доведена. Вийшла на волю наприкінці 1972 року, після того, як Вищий військовий трибунал зменшив термін її ув’язнення.
1979 року Русеф взяла участь у створенні Робітничої партії (Partido dos Trabalhadores). В її лавах Русеф стала одним з ініціаторів загальнонаціональної кампанії «Прямі президентські вибори – негайно!».
У січні 2003 року, коли президентом став голова Робітничої партії Луїс Інасіу Лула да Сілва, Русеф отримала посаду міністра гірничорудної промисловості й енергетики, а також стала головою керівних рад держкомпаній Eletrobras і Petrobras. У червні 2005 року її було призначено керівником адміністрації президента зі збереженням посади в Petrobras.
У жовтні 2010 року Ділма Русеф перемогла на президентських виборах, а 2014 року була переобрана.
Членкиня Робітничої партії стала першою жінкою-главою бразильської держави. Вона мала всі шанси навічно викарбувати своє ім’я на скрижалях вітчизняної й світової історії. І вона дійсно увійде в анали, але, очевидно, далеко на так, як би їй хотілося.
На даний момент вона ще формально залишається президенткою, але вже усунута від влади на період розслідування корупційного скандалу й скандалу, пов’язаного з фальшуванням економічних показників.
Ділмі Русеф висунуто звинувачення в рамках розслідування розкрадань в нафтогазовій державної компанії Petrobras. Главу держави підозрюють в неодноразових спробах перешкодити розслідуванню корупції в нафтогазовій держкорпорації Petrobras, раду директорів якої пані Русеф свого часу очолювала. Генпрокурор Родріґу Жанот надіслав відповідного запита до Федерального верховного суду.
Що більше, підозрюваними у справі Petrobras також проходять політичний «хрещений батько Русеф», попередній президент Бразилії Луїс Інасіу Лула да Сілва. Аще – колишній міністр освіти Алоїз Меркаданте і адвокат пані Русеф Жозе Едуарду Кардозу, котрий займав при її адміністрації посаду головного державного захисника.
Корупційний скандал навколо нафтогазового велетня Petrobras розгорівся в 2013 році, коли розслідування федеральної поліції показало, що в 2000-х роках топ-менеджери компанії підписували контракти від її імені, отримуючи за це комісійні в розмірі 3% від суми договору. На цій схемі корупціонери-бізнесмени заробили близько $ 3,8 млрд, які витрачалися на їхнє особисте збагачення, а також на підкуп політиків і чиновників.
На думку слідчих, Ділма Русеф, яка очолювала тоді раду директорів держкорпорації, не могла не знати про фінансові махінації. А скоріш за все, не просто замочила в них пальці, а сама й організувала злочинну схему.
У відповідь на звинувачення в квітні 2014 року пані Русеф заявила, що Petrobras «стала об'єктом зловмисної політичної кампанії». Утім, нині, коли стали відомими реальні факт зловживань на Petrobras, це виправдовування лунає не просто смішним, а доволі цинічним.
За результатами парламентського розслідування, фігурантами справи стали понад 60 політиків, в їх числі чинні та колишні парламентарі, партійні лідери та губернатори. Більшість з них були так чи інакше пов'язані з правлячою коаліцією Ділми Русеф.
Підставою для розслідування стали свідчення сенатора Делсідіу Амарала, заарештованого за корупцію в кінці 2015 року. Він погодився співпрацювати зі слідством в обмін на пом'якшення вироку. Як заявив сенатор, Ділма Русеф тричі втручалася в розслідування справи про розкрадання в Petrobras, а екс-президент Бразилії Луїс Інасіу Лула да Сілва пропонував хабар колишньому топ-менеджеру компанії Нестору Серверо за відмову від свідчень проти інших учасників злочинної схеми.
Критики пані Русеф також звертають увагу на її спробу ввести свого попередника до складу уряду. У березні Лула да Сілва був призначений керівником цивільної канцелярії президента. На думку опозиції, таким чином президентка намагалася заблокувати проведення розслідування проти екс-президента.
Восени 2015 року Ділмі Русеф висунули звинувачення в корупції і фальсифікації даних про федеральний бюджет. Ця інкримінація запустила, своєю чергою, процедуру імпічменту. 10 серпня після 17-годинного засідання Федеральний сенат Бразилії проголосував за проведення суду над президенткою, про рішення якого повинно стати відомо до початку вересня. Сама ж пані Русеф назвала імпічмент щодо неї «державним переворотом».
Саме за часів президентки Русеф Бразилія зі заможної нафтовидобувної країни перетворилася на край жебраків. Перманентні масові заходи протесту – невід’ємний атрибут великих бразильських міст.
Саме тому дуже багато бразильців невдоволені проведенням Олімпійських ігор на їхній батьківщині, вважаючи, що мільярди реалів можна було б скерувати на значно потрібніші цілі: соціальну допомогу, медицину, транспорт, житло, інфраструктуру тощо. Саме тому гості Олімпіади-2016 потрапили в найнегостиннішу атмосферу з 1896 року, відколи П’єр де Кубертен зумів переконати світ відновити проведення легендарних спортивних змагань на глобальному рівні.
20.08.2016