Юлїян Бачиньский. Україна Irredenta. Друге виданє. Накладом автора, 3 друкарні В. А. Шийковського. У Львові, 1900. Ст. 180, 8⁰. Цїна 2 кор. (в оправі), 1 кор. 60 сот. брош. Є се друге, незмінене виданє сего твору, найкращого взірця галицької схолястики, нащепленої марксївською фразеольоґією. Повне незнанє фактів і погорда до них, вигідне пливанє в будущинї, де нїхто не може сконтролювати автора, загалом його замилуванє до льоґічних конструкций замісь обсернованя дїйсного житя і звязана з сим гордість чоловіка, що знає все — ось що характеризує автора і вказує в нїм епіґона не Маркса і Енґельса, а Томи з Аквіну або Рамона Люлїя. Що сей твір діждав ся другого виданя, значить, читаєть ся не вважаючи на неможливий, чисто схолястичний жарґон, се треба покласти на карб тої основної думки, яка чинить головну вартість книжки — думки про потребу розвиваня української національности, хоча сучасна наука має на се богато справедливійших і сильнійших доказів, ніж їх умів підібрати автор.
Юлїян Бачиньский. Моя переписка з Михайлом Драгомановом. (Додаток до »України irredent-и«). У Львові, 1900. Накладом автора. З друкарнї В. А. Шийковского. Ст. 72, 8⁰. Ся переписка була вже друкована в »Житю і Слові« і д. Бачинський передрукував її мабуть без зміни. Як одиноку приправу автор додав у нотках пару брехень про мою особу. Одна брехня, буцїм то я на однім зборі відібрав голос селянинови Бородайковичови, коли сей хотів говорити про ліси і пасовиска. Мова тут очевидно про збори »Народної Волі« в Коломиї 30 липня 1893 р. і про пущену пок. Струсевичем у »Дѣлѣ« в справозданю з тих зборів брехню, буцім то я відібрав голос Бородайкевичу, коли сей хотїв говорити про викупно панських ґрунтів Д. Бачинському так тільно було збрехати що будь на мене, що не то що не сконтролював стару брехню, але ще й перебрехав її, хоч із тодішнього »Хлібороба« а також від участників того віча міг дізнати ся, що Бородайкевич, що правда, оголосив ся був до слова в справі викупу панських ґрунтів, але при тім сам заявив, що реферувати сю справу не приготований і задля сего сам зрік ся голосу. Друга брехня, буцїм то я іменем радикальної партиї їздив на віче мазурських селян до Кракова і там виступав в обороні проєктованих мін. Фалькенгайном хлопських майоратів. Д. Бач. належав ще тодї до рад. партії) і мусїв знати, що я їздив до Кракова як співробітник »Kurjera Lw.« і нїчиїм іменем, а балаканє про захвалюванє Фалькенгайнового проєкту перебрехане вже хоч би тим, що я сам у »Kurj. Lw.« підносив його хиби. Зрештою можна сю переписку вважати цїкавим причинком до істориї духових течій в нутрі укр. радикальної партиї в початку 90-тих років. І. Ф.
[Лїтературно-науковий Вістник, 1900, т. XII, ч.10 (за жовтень), с. 55—56]
04.10.1900