Усі виконавці терактів в Європі були соціально небезпечними елементами, взятими на замітку поліцією; для них іслам є маскою, в яку вони виряджаються, аби перетворитися на великих злочинців: опріч того, що вони є джихадистами, вони залишаються злочинцями і з ними потрібно боротися, як зі злочинцями, без високомовних розумувань
Чи належить автоматично називати джихадистським або ісламістським будь-який терористичний акт? Французький уряд вирішив це зробити всього через кілька годин після того, як божевільний вбивця переїхав сотню перехожих в Ніцці. На той момент ще не було розпочато жодного розслідування, була відома лише особа злочинця, тунісця, який проживав у Франції. Тунісця, отже араба, отже мусульманина, отже підозрілого, отже ісламіста і обов’язково джихадиста? Багато засобів масової інформації – французьких та іноземних – пішли на повідку цього силогізму, а уряди цілого світу відразу ж стали жалкувати з приводу наступу ісламського тероризму.
Французький президент оголосив про посилення контролю на кордонах, хоча вбивця легально проживав у Франції. Франсуа Олланд пообіцяв посилити нальоти на халіфат (ІДІЛ) в Сирії, хоча ця джихадистська організація, схоже, була здивована цим терактом, відповідальність за вчинення якого з радістю взяла на себе… Із запізнення у 24 години. Коли підтвердилося, що вбивця ніколи не практикував іслам, французька влада вчепилася за своє початкове судження, вигадавши поняття «швидкої радикалізації».
За тиждень до теракту вбивця не був ані джихадистом, ані навіть мусульманином, та в день злочину вже ним був; впродовж цього тижня радикалізації «став відпускати бороду», зустрівся з деякими джихадистами в Ніцці і, без сумніву, заходив в Інтернет. Цього достатньо, аби помістити цей теракт в трагічні рамки ісламського тероризму, аби прирівняти те, що сталося в Ніцці, до терактів, скоєних 13 листопада 2015 р. в паризькій залі Батаклан, 22 березня 2016 р. в Брюсселі, не кажучи вже про вокзал Аточа в Мадриді 11 березня 2014 р. і 11 вересня 2001 р. в Нью-Йорку? Мені здається, що при змішуванні всього цього, виникає зв’язок – де він не обов’язково існує – між подіями, які є схожими, але не мають ані тих самих виконавців, а ні тих самих мотивів. Я не заперечую очевидне: усі ці теракти мають ісламський вимір, однак не лише ісламський.
Якщо ми, як Дональд Трамп, оголосимо «війну цивілізацій» між ісламом та Заходом, то ризикуємо породити цю війну, якої в глобальному масштабі не існує. Майже увесь мільярд мусульман на нашій планеті не ведуть війну і вже справді не ведуть її проти Заходу. Якщо війни й ведуться, то в них передусім конфліктують мусульмани між собою: шиїти воюють проти сунітів в Сирії, Іраку, Бахрейні і Пакистані; курди проти турків в Туреччині і Сирії; таліби проти афганців і пакистанців; одні племена проти інших в Малі, Центральноафриканській Республіці та Нігерії. За цих обставин західники є рикошетними цілями, тому що тримають сторону одних – шиїтів в Іраку, курдів і сунітів в Сирії – проти інших.
Бездоказова гіпотеза: якби ми, західники, ніколи не втручалися в мусульманський світ або припинили це робити, то, ймовірно, перестали би бути мішенню терористів. Але люди Заходу не переставали бути там присутніми від часів колонізації мусульманського світу: від Магрибу до Близького Сходу, Індії та Індонезії. Коли вони пішли з цих колоній, на зміну їм прийшли неефективні держави; значною мірою тероризм є результатом невдалої деколонізації суспільств без свободи і процвітання. Джихадизм проріс із цього провалу. Провал тут, провал там, по мірі того як країни, які приймають екс-колонізованих, що стали іммігрантами, не досягли більших успіхів у їхній інтеграції, аніж мали їх під час деколонізації, при цьому джихадизм в Сирії чи Малі не відрізняється від джихадизму європейських околиць.
Повертаючись до вбивці з Ніцци: він не був джихадистом тижнем раніше, але для здійснення свого теракту мусив ідентифікувати себе із джихадистами: ісламські зазіхання, звісно, надали його вчинкові чогось на кшталт легітимації, хоча його справжні мотиви постали з суспільних невдач, любовних розчарувань і розладів психіки.
Відносно цієї трагедії в Ніцці я схильний дійти висновку – попереднього, - що не іслам веде до тероризму, а злочинці прикриваються кольорами ісламу. Усі виконавці терактів в Європі були соціально небезпечними елементами, взятими на замітку поліцією, перед тим як перетворитися на ісламських терористів; джихадизм з’являється пізніше. Якщо моя гіпотеза точна, то більш нагальною є боротьба зі злочинністю, аніж з самим по собі джихадизмом. Військові втручання в Сирії, Малі чи Лівії запобігають утворенню там небезпечних держав, але мають невеликий вплив на тероризм в Європі.
Мені здається, що застосовувати тут американську поліцейську стратегію нульової терпимості, суворо караючи найменше правопорушення, аби зупинити ескалацію злочину, було б ефективніше, ніж залишати на волі дрібних злочинців, як це зазвичай робиться. Для них іслам є маскою, в яку вони виряджаються, аби перетворитися на великих злочинців: опріч того, що вони є джихадистами, вони залишаються злочинцями і з ними потрібно боротися, як зі злочинцями, без високомовних розумувань.
Guy Sorman
No nos equivoquemos de guerra
ABC, 25/Jul/2016
реферувала Галина Грабовська
28.07.2016