Причини для того, щоб любити ЄУ, численні та переконливі й, можливо, такі очевидні, що всі сприймають їх як належне, в той час коли вони є дивовижними та крихкими
Якби народи знали, якою вигідною є для них Європейська Унія, британський референдум не мав би жодного сенсу. Сам факт того, що хтось може серйозно міркувати над тим, щоб її покинути, показує, наскільки Європа є прекрасною незнайомкою і якими німими чи некомпетентними є її речники. Де, наприклад, Дональд Туск, який вже рік є «президентом» ЄУ? Цей чоловік з Польщі, який походить з лав «Солідарності», переконаний ліберал, який був чудовим прем'єр-міністром своєї країни, міг би пояснити, що ЄУ привнесла у Східну Європу і як посприяла — за кілька років — переходові від комунізму до демократії та економічного розвитку. Або Дональд Туск онімів, або керівники європейських держав змушують його мовчати, або медії не згадують про те добре, що діється в Європі, й лише підкреслюють її вади — або все одночасно, і в такому разі Туск мав би піти у відставку чи збунтуватися.
Утім причини для того, щоб любити ЄУ, численні та переконливі й, можливо, такі очевидні, що всі сприймають їх як належне, в той час коли вони є дивовижними та крихкими. Я назву сім причин, проте цей перелік не є вичерпним. По-перше, мир: ми вже забули, що ЄУ змогла покласти край — запевне остаточний — тисячам років громадянських воєн? Завдяки методу, розробленому попервах Жаном Моне, який полягав у тому, щоб створити економічну спільну відповідальність між європейцями і в такий спосіб переплести їхні долі. І, правду кажучи, комерція мала успіх там, де провалилися всі дипломати. Якщо конкретніше, то цей мир вирішив «німецьке питання» — друга причина любити ЄУ, — яке було потенційною загрозою мирові й порядку на континенті вже сторіччя. Ця Унія через полегшення обмінів посприяла — і це третя причина — більшому економічному росту, який обчислюється 1% щорічно, для всіх в Європі. У всіх наших країнах рівень бідності знизився завдяки цьому більшому зростанню і взаємній відповідальності між країнами-членами. Четверта, головна причина — це валютна стабільність, яку забезпечують євро і пов'язані з ним валюти, як-от швейцарський франк, британський фунт і шведська крона. Завдяки євро і незалежному управлінню ним, здійснюваним Франкфуртським банком, інфляція, яка була причиною великих бід, цілком зникла, і жоден національний уряд не може зараз знищити наші заощадження чи погіршити нашу купівельну спроможність, тому що не може маніпулювати грішми. П'ята причина: вільна циркуляція людей і товарів — право вчитися і працювати там, де бажаєш, — збагачує наше особисте і професійне життя і також збагачує країни, які приймають людей і товари, забезпечуючи ці країни талантами і культурним розмаїттям. Незважаючи на те, що це з'явилося недавно, воно настільки прижилося, що ми забуваємо, що лише ЄУ надала нам ці нові свободи. Молодь, яка може перебути вихідні в Ґданську чи Барселоні, навчаючись в Мілані чи працюючи в Лондоні, здається, забула, що ця свобода вибору була неймовірною лише покоління тому; але саме ті, хто має найбільшу користь від ЄУ, часто є найменш поінформованими й активними. Для інформації нагадаємо, що імміґрація не-європейців залежить не від ЄУ, а від самих країн, і це прикро. До п'яти вже названих позитивних причин, щоб любити ЄУ, я додав би ще дві у формі контрарґументів.
Ні, Європа не є занадто дорогою, якщо враховувати переваги, які вона дає. Для країн, які вкладають найбільше коштів (Німеччина, Франція і Велика Британія), внесок становить близько 2 тис. євро на рік з особи, але від них треба відняти те, що Європа повертає назад у вигляді субсидій для сільського господарства та інфраструктури. Франції повертають дві третини її внеску, зокрема для її фермерів. Для Іспанії і країн Сходу Європа є майже безкоштовною. А для ЄУ загалом коштує менше тисячі євро на рік. Хіба не вартує цього мир? І наостанок: триває дискусія — радще символічна, ніж реальна — про національну ідентичність: обмежує Європа нашу ідентичність, наш суверенітет? Політики-популісти процвітають завдяки цьому постійному страхові, для якого, утім, нема підґрунтя. У жодному разі ЄУ не позбавляє нас наших коренів, лиш надає нам додаткової ідентичності: зберігши нашу місцеву ідентичність, ми ще й стали європейцями, і решта світу нам заздрить через це. В Азії і Латинській Америці вважають, що ЄУ є найбільшим дипломатичним успіхом повоєнної епохи.
Чого бракує ЄУ? Безперечно, інтелектуального руху, який її обстоюватиме, та організацій європейських громадян. У нас є прапор (інспірований, про що не дуже відомо, покровом Богородиці) і «Ода радості» Людвіга ван Бетговена, яку ніхто не співає, бо у ній немає слів. Настав час їх написати, можливо, мовою есперанто, щоб ми співали в унісон.
Guy Sorman
Europa cantando
ABC, 28/06/2016
Зреферувала Галина Грабовська
01.07.2016