До рук журналістам потрапила інформація про офшорні рахунки урядовців з різних країн. Її публікація в 47 авторитетних виданнях світу може викликати наслідки набагато серйозніші, ніж історія з WikiLeaks. Але чи допоможе це в боротьбі з корупцією та відмиванням «брудних грошей»?
Однозначно можна стверджувати лише одне: невдоволення посполитих громадян тим, що сильні цього світу можуть так легко і так масштабно ухилятися від сплати податків, досягло після оприлюднення цих даних нового, досі небаченого виміру.
Хоч не варто скидати з рахуби й надмірну жадібність держави до статків заможних людей, що штовхає багатіїв до пошуку механізмів захисту свого «важко заробленого» майна, серед яких головним і найефективнішим досі залишаються офшори. А жадібність ця виникає насамперед з надмірних соціальних апетитів громадян.
Викривальні публікації нагадали нам прецедент Джуліана Ассанжа з його сайтом WikiLeaks, де було опубліковано тисячі секретних документів, які викривали певні темні оборудки Білого дому й Пентагону. Цим разом йдеться про 2,5 млн. документів щодо діяльності офшорних компаній, офшорні рахунки та сумнівні фінансові операції в понад 170 країнах світу. Загалом — це 260 гігабайт даних: конфіденційні відомості про механізми бізнесу, про залаштункові грошові транзакції, про ґлобальну тіньову економіку, про таємні рахунки політиків, чиновників і громадських діячів. Широкому загалові запропоновано до обмірковування 130 тисяч імен, до того ж далеко не останніх.
Так чи так світові грошових потоків і податкових оаз завдано болісного удару гласності. А гроші, як відомо, люблять тишу. На публікації вже навіть зреагували світові господарки: на Лондонській біржі падає котування, в Парижі наростає напруга, до якої додався ще й скандал навколо екс-міністра бюджету. Поважний скандал визріває в Росії, де до офшорних оборудок виявився причетним віце-прем’єр Ігор Шувалов. Здійметься (хай не гучний) галас і в Україні, де до «офшорного списку» потрапили такі багатії, як Ринат Ахметов і Дмитро Фірташ. Віднині усілякі кліки, клани й державні деспоти, що смокчуть кошти зі своїх народних господарств, більше не зможуть почуваються в безпеці.
Шахраїв і тих, хто уникають сплати податків, належить притягнути до відповідальності й покарати. Щоправда, в пострадянських країнах навряд чи варто сподіватися на те, що хтось із фіґурантів тих списків справді зазнає серйозних штрафних санкцій. Не на те спрямовані наша фіскальна система й система правосуддя. Та, зрештою, й суспільство, для якого офшорні витікання бюджетних грошей — секрет полішинеля, з яким вже давно примирилися, не дуже-то й вимагатиме покарати причетних.
А от у країнах, що належать до західної демократії, процесів і покарань не уникнути. І то на широку ногу. Вже незабаром ми почуємо про низку щонайрізніших ґейтів. Цілком можливо, що вони переростуть до певної міри в «полювання на відьом», бо відтепер усі чиновники, всі заможні персони — хтось більше, а хтось менше — перебуватимуть під підозрою. Бо вже давно людей, які чесно платять податки з чесно заробленої середньостатистичної зарплатні, дратує сама згадка про оті всі офшори, про таємні рахунки, про заможних неплатників податків. Тож настав час реваншу.
Будемо сподіватися, що світова спільнота оголосить тотальну війну й самим офшорам. А от їх ліквідація стане корисною, зокрема, і для пострадянських господарок.
05.04.2013