У Китаї портрет президента Сі Цзіньпіна став всюдисущим; з моменту смерті Мао Цзедуна сорок років тому ми не бачили подібного культу особистості. У школах та університетах відновили викладання марксизму-ленінізму. Членів комуністичної партії закликають прикріплювати значок на помітному місці костюма, це традиція, яку було втрачено ще покоління тому. Сі Цзіньпін збирається опублікувати антологію своїх есеїв – в дусі «Червоної книжечки» Мао, – аби зафіксувати ідеологію моменту, нового єдиного мислення, яке буде відверто антизахідним. В університетах відмовилися від всіх критичних дискусій, як і від будь-яких згадок про це західне мислення, а також свободу преси і право на свободу слова. Як заявив Сі Цзіньпін, він переконаний, що люди Заходу деградують; багато китайських керівників поділяють цю думку. Треба зважати, що китайці вірять в особливі чесноти своєї раси: на відміну від нас, вони вірять, що етнос і культура збігаються. Чи заміряється раса хань – яка панує в Китаї на противагу визнаним меншинам, як от тибетці, – запанувати у світі?
Ця єдина теза справляє сильне враження на китайців, якщо судити з нещодавніх – символічних і промовистих – вчинків: вперше після Мао китайський керівник з’явився нещодавно у військовому камуфляжі. До всіх своїх невійськових, ідеологічних повноважень тепер він додав обов’язки верховного головнокомандувача армії. Водночас військовий літак вперше сів на штучний острів в Китайському морі, у зоні, на яку пред’являють права філіппінці.
Усі ці націоналістичні і мілітаристські жести робляться в момент, коли китайська економіка хитається, державним підприємствам загрожує банкрутство, а бульбашка нерухомості стухає. Якщо Сі Цзіньпін і партія втратять врешті-решт свою легітимність, яка досі базувалася на економічному успіхові, то чи послужить військовий авантюризм вихлопним клапаном, аби врятувати партію і зміцнити національну єдність? Це гіпотеза, на яку треба зважати, зокрема тому, що Сі Цзіньпін, схоже, справді переконаний в занепаді Заходу. І треба визнати, що поява Дональда Трампа на американській сцені може лише підтвердити ці упереджені судження.
Керівництво Владіміра Путіна дивним чином подібне до керівництва Сі Цзіньпіна. В той час як російська економіка, яка цілком залежить від цін на газ та нафту, увійшла в рецесію, мілітаризація режиму посилюється. Проковтнувши Крим і схід України – що не викликало надмірної реакції Заходу, – Путін постійно повторює, що мусить захищати російські меншини, зокрема в Естонії і Латвії. Як і китайський президент, російський лідер переконаний в моральному занепаді Заходу і культурній зверхності російського народу. В історії Росії існує давня суперечка, яку вже два століття ведуть між собою західні інтелектуали і захисники слов’янської душі, чиїм паладином у свій час був Достоєвський. Путін відродив цю слов’янофільську ідеологію, назвавши її євразійством: лише Росія може перебувати одночасно в Європі та Азії, тому що нема навіть мови про те, аби дозволити китайцям просочитися в Сибір і Монголію. Утім, чи повинні ми боятися воєнного авантюризму Росії з метою компенсувати економічний крах? Нинішнє посилення підводного флоту, модернізація ядерного арсеналу і нальоти на Сирію вселяють страх.
Найбільш тривожним є те, що китайці та росіяни насправді вірять у свою вищість, хоча вона не є реальною. Китайська економіка у порівнянні з економікою Японії, Європи і Сполучених Штатів є архаїчною і залишатиметься такою ще довго, судячи з плачевної відсутності інновацій в Китаї. Паралельно з цим Росія з Путіним втратила свою промисловість і свої лабораторії, за винятком військових, відкотившись назад і перетворившись попросту на експортера сировини та енергії. Потужність вогню російської та китайської зброї, навіть якщо їх додати, залишається нікчемною у порівнянні з потужністю вогню Сполучених Штатів і НАТО; в гіпотетичному Kriegspiel (воєнній грі) між Японією та Китаєм, Японія вийшла би переможцем. У випадку загального зіткнення Росію і Китай розіб’ють в пух і прах, при умові, ясна річ, що Захід на силу відповість силою.
Більш ймовірно, що ці дві «слабкі наддержави», якими є Китай і Росія, захоплять сусідні території, роблячи ставку на мюнхенський дух людей Заходу: після Криму чому б не загарбати Таллін і Ригу? Колонізувавши Китайське море, чому б не вигнати Сьомий американський флот, який досі гарантував вільний прохід Заходу в Азію?
У 1938 р. Невілл Чемберлен на пару з Едуаром Даладьє віддав Гітлеру Судети, регіон, де проживала німецька меншина, який перебував під опікою Чехословаччини, гадаючи, що той залишиться там і що нацистський канцлер поводитиметься як джентльмен. Ні Путін, ні Сі Цзіньпін не є джентльменами. Дай Боже, аби наступним президентом Сполучених Штатів не став ще один Чемберлен.
Ґі Сорман
Guy Sorman
Putin y Xi Jinping no son caballeros
ABC, 02/05/2016
Зреферувала Галина Грабовська
06.05.2016